                                                   Ірина Маменко
Край на межі
Лісостепу і Степу
Частина І.
Географія рідного краю
ЗМІСТ
Географія рідного краю
ВСТУП__________________________________________________________3
Географічне положення Кіровоградщини. Населення ______________5
Геологічна будова, рельєф та корисні копалини __________________9
Кліматичні та гідрологічні умови рідного краю _________________13
Грунти. Рослинний і тваринний світ ___________________________17
Несприятливі природні процеси на території нашого краю _________22
Проблеми раціонального природокористування. Природоохоронні території ___________________________________________________25
Економіка Кіровоградщини________________________________ ___33
ПІСЛЯМОВА____________________________________________________39
ВІРШІ ПРО РІДНИЙ КРАЙ________________________________________43
ДОДАТКИ ______________________________________________________47
ЛІТЕРАТУРА ____________________________________________________62
ВСТУП
Щоб полюбити свою Батьківщину,
потрібно її пізнати.
М.Реріх
«Край на межі лісостепу і степу» нерідко називають Кіровоградщину, розташовану у межиріччі Дніпра і Південного Бугу, на Правобережжі. Обрамлені розкішними лісосмугами неозорі лани золотавої пшениці. Неквапливі тихоплинні ріки і джерела кришталевої води. Крутобокі долини і балки, уквітчані духмяними шавліями, волошками та іншим барвистим різнотрав’ям. Чепурні села у садках. Невеликі ліси і переліски у долинах річок…
Так виглядає мальовнича Кіровоградська земля, яка зачаровує красою і дивовижними природними скарбами. Багата наша земля і на талановитих, відомих людей. Серед них – корифеї українського професійного театру Марко Кропивницький та Іван Карпенко – Карий, письменники Сергій Степняк – Кравчинський, Юрій Олеша та Юрій Яновський, актори Іван Мар’яненко та Гнат Юра, музикант Генріх Нейгауз, педагог Василь Сухомлинський, льотчик-космонавт Леонід Попов.
Дійсно наша земля дала нам багато. І ми з вами повинні завжди пам’ятати про те , що Батьківщина у нас одна. Ми повинні цінувати її багатство. Недарма наші краї оспівані в піснях нашими дідами та прадідами. Ніде нема такого блакитного неба, таких безмежних степів, зелених лісів як на рідній землі. Хіба є на світі щось краще та дорожче?
Звенигородська школа
Простяглась широка вулиця в тінистих каштанах. Вона веде до школи. З поля вітер доносить запах пшениці і гречки, долітає гуркіт моторів. Звідси починається твій рідний край – твоя Батьківщина. Із стежки до школи, з шкільної лави, з річки, що протікає поруч, зі співу солов’я.
Любов до Батьківщини починається з любові до минулого. Така любов виховується змалку. А як можна любити те чого не знаєш? Недарма говорять «Незнаючи свого минулого, ми не варті майбутнього». Отже, запрошуємо вас у мандрівку по куточках Кіровоградщини - Олександрійщини – Звенигородки – своєрідного і неповторного краю.
Основною метою цієї роботи було подати матеріал про сучасний стан рідного краю, показати її розвиток від найдавніших часів до сьогодення. Можливо зацікавити учнів та вчителів у вивченні рідного краю.
Кременчуцьке водосховище
Степи Олександрійщини, де ночі дивозоряні,
Де люди працьовиті – нащадки козаків.
Земля моя заквітчана та з піснею повінчана,
ти гордість моя і слава і край моїх батьків.
Г. Клименко
ГЕОГРАФІЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ КІРОВОГРАДЩИНИ.
НАСЕЛЕННЯ
Кіровоградська область – одна з 27 адміністративно-територіальних одиниць України. Її площа – 24,6 тис. кв. км. Це значно більше, ніж площа деяких добре відомих держав (Кувейт, Ліван) і не набагато менше від таких держав, як наприклад, Албанія, Бельгія, Молдова. Серед інших адміністративно-територіальних одиниць України за цими параметрами область посідає відповідно 14 і 22 місця. Більшість площі області знаходиться в межах Правобережної України і лише територія селища Власівки Світловодського району розташована на лівому березі Дніпра. За характером поверхні область неоднорідна, адже частина її площі – 46,7 тис. га ( 1,9 % площі) знаходиться в межах акваторії Кремечуцького та Дніпродзержинського водосховищ.
Область має такі крайні точки та їх географічні координати:
північна – Світловодський район, на північ смт. Власівка
(49*10’ пн..ш., 33*15’ сх..д.);
південна – Бобринецький район, на південь с. Юр’ївка
( 47*43’ пн..ш., 32*08’ сх.д.);
західна – Гайворонський район, на північний-захід с. Котовка
( 48*18’ пн..ш., 29*42’ сх..д.);
східна – Онуфріївський район , на схід с. Куцеволівка
(48*53’ пн..ш., 33*54’ сх..д.).
Область простягається із заходу на схід на відстані 335 км, а з півночі на південь – майже на 150 км; вона розташована на відносно невеликій відстані від Чорного моря – приблизно 130 км. Кіровоградська область розташована у центральній частині України. Про це свідчить символічний знак, встановлений у Добровеличківському районі в 1990 році, приблизно однакова відстань від крайніх точок області до крайніх точок держави.
Кіровоградська область межує із шістьма добре розвинутими областями держави: на півночі – з Черкаською ( протяжність кордону –
381 км), північному сході – з Полтавською (60 км), сході та південному сході – з Дніпропетровською (379км),півдні – з Миколаївською (379 км), південному заході – Одеською (54 км), заході - з Вінницькою (48 км). Крім сухопутних кордонів, межі області проходять також по акваторії Кременчуцького водосховища. Їх протяжність становить 84 км.
Кіровоградська область має вигідне геополітичне положення, що відбивається на її зв’язках з іншими державами.
В межах Кіровоградської області виділено 21 адміністративний район і 4 міста обласного підпорядкування – Кіровоград, Олександрія, Світловодськ, Знам’янка. Кількість населення області – 1млн 183,8тис. осіб ( 4.1 % від загальної кількості), в тому числі міського – 724,5 тис. осіб (61%) і сільського – 459,3 тис. осіб (39%). Середня щільність населення – 45,3 чол/кВ.км. при 80 чол/кв.км. в Україні.
В області проживає більше 98 національностей і народностей. Національний склад населення такий – українці – 1млн. 44 тис. осіб (85%), росіяни – 175 тис (14,2 %) ,білоруси, молдавани, болгари та інші – 0,6%.
Олександрійський район межує із Світловодським, Знам’янським, Новгородківським, Петрівським, Онуфріївським районами Кіровоградщини та з П’ятихатським районом Дніпропетровської області. Протяжність із заходу на схід становить 150 км, з півночі на південь – 60 км.
Крайні точки району: північна – біля с. Бутівського;
південна – на південь від с. Леніно;
західна – на північний захід від від смт Пантаївка;
східна – на захід від с. Попельнастого.
Територія району становить 185,4 тис. га.
Місто Олександрія розташоване на північному сході від обласного центру, на березі річки Інгулець, правій притоці Дніпра.
Олександрія – місто обласного підпорядкування, центр Олександрійського району – розташоване на 32*15’ східної довготи та 48*30’ північної широти, за 75 км від Кіровограда. Площа міста становить 6142 га. До складу Олександрійської міської ради входять також Димитрівська селищна рада (смт Димитрове), Звенигородська сільська рада ( с. Звенигородка, с. Головківське, с. Марто-Іванівка, с. Олександро-Степанівка), Пантаївська селищна рада (смт Пантаївка).
За даними Головного Управління статистики у Кіровоградській області наявне населення станом на 1 грудня 2006 року по Олександрійській міськраді складає 96,4 тис. осіб. Так як і в усій області в Олександрії також живуть представники різних національностей. Перше місце займають українці, друге – росіяни (20,5 тис. осіб), третє – білоруси (900 осіб), а також євреї, греки, болгари, вірмени, татари, поляки, німці і т. д.
За 85 км від Кіровограда та 5 км від Олександрії знаходиться мальовниче село Звенигородка, яке розташоване на правому березі річки Інгулець. Звенигородка – село, яке входить до складу Олександрійської міської ради. Площа села становить 197,2 га.
Малюнок на асфальті
Звенигородка межує на північному-заході – с. Марто-Іванівка, на південному-сході – с. Олександро-Степанівка, на заході – селище Головківське,
на півдні – с. Піщаний Брід (Ізмайлівська с/р), с. Головківка (Головківська с/р), на сході – с. Кременецьке та с. Рожеве (Андріїівська с/р). За 2 км на схід від села проходить залізничне полотно (53,9 га) Знам’янського відділення одеської залізниці. Через Звенигородку проходить автомагістраль Олександрія – Петрово – Кривий Ріг.
Населення с. Звенигородки становить 1021 особа. З них 502 жінки, 404 чоловіки. За національністю склад села такий : росіяни – 30%, білоруси – 0,3%, молдовани – 0,1%, мордвини – 0,1% та інші національності.
С. Звенигородка має вигідне географічне положення. Насамперед через те, що село розташоване в межах міста Олександрії, має приміський транспортний зв’язок, має автомагістраль, що з’єднує село з Петрівським районом, м. Жовті Води, м. Кривий Ріг.
ГЕОЛОГІЧНА БУДОВА, РЕЛЬЄФ ТА КОРИСНІ КОПАЛИНИ
Територія сучасної Кіровоградщини формувалася протягом тривалої геологічної історії. Область лежить в центрі Українського кристалічного щита Східно – Європейської платформи. В глибоких балках та в долинах річок на поверхню виходять кристалічні породи , такі як граніти, гнейси, мармури, габро, лабрадорити). Вік найдавніших порід Українського кристалічного щита становить 2,5 – 3 млрд. років.
В основі території області лежить докембрійський кристалічний фундамент, розсічений лініями розломів на окремі блоки – Кіровоградський і Білоцерківсько –Одеський. В епоху палеозойської та мезозойської ер територія щита була сушею. На початку кайнозою фундамент поступово почав опускатися і окремі частини області були затоплені морями. На дні неглибоких морів відкладалися пухкі (осадові) гірські породи – піски, глини (лесової групи), буре вугілля, мергель. Поступово фундамент почав підніматися, море відступало, залишаючи по собі хвилясту рівнину, складену із щільних гірських порід, вкритих на поверхні пухкими породами.
Під час останнього Дніпровського зледеніння у четвертинному періоді північно-східна частина області була вкрита материком.
Поверхня області являє собою хвилясту рівнину, розчленовану густою мережею річкових долин, ярів і балок. Територія Кіровоградщини знаходиться на Придніпровській височині. Пересічні висоти у межах 150 – 200 м над рівнем моря. Максимальні висоти – верхів’я р. Чорний Ташлик у Новоукраїнському районі – 269 м. над рівнем моря, мінімальні - днища річкових долин, а саме р. Інгулець – 58 м. над р.м.
Рельєф Кіровоградщини має переважно денудаційні, водно ерозійні форми. Стрімкі гранітні скелі можна побачити серед кристалічних відслонень в долинах річок Синюха, Інгул, Інгулець, Південний Буг та їх приток. Незвичайні нагромадження гранітних брил є майже на всій території області. Найцікавіші з них увійшли до природно – заповідних територій – «Розлитий камінь», «Калмазівське», «Сальківське», пам’ятки природи – «Каскади», «Кам’яна стінка».
За походженням рельєф області переважно ерозійний, тобто вироблений талими водами льодовиків, річками та тимчасовими водотоками.
Найбільш розчленований рельєф на північному – заході області, тобто Дніпровсько – Інгулецьке межиріччя. На ньому виступають опуклі горби та мають еродовані схили глибокі балки. Інша територія менше розчленована, але рівних межиріч мало.
Формування рельєфу також пов’язане із господарською діяльністю людини – це кар’єри , вуглерозрізи, греблі, зрошувальні канали, земляні вали, городища та ін..антропогенні форми рельєфу порушують природну рівновагу та активізують негативні природні процеси – ерозію, зсуви, підтоплення, заболочення.
Розташування в центрі Українського кристалічного щита зумовлює багатство і різноманітність корисних копалин. В надрах Кіровоградської області залягають нікелеві, уранові, марганцеві, залізні руди,сировина для атомної енергетики – уран, золото, хроміти, графіт, буре вугілля, горючі сланці, кварцити, мармури, червоні, сірі та рожеві граніти, каоліни – усього понад 30 видів корисних копалин. Мінерально-сировинний потенціал області налічує понад 340 родовищ корисних копалин, з яких 107 розробляються.
Характерною особливістю Кіровоградської металогенічної зони є наявність цілого ряду рудопроявлень: вольфраму, міді, молібдену, апатиту, урану, срібла та золота, вісмуту, олова, свинцю, берилію, сурми, танталу і ніобію.
Відкриті в останні десятиріччя золоторудні родовища – основа для створення у майбутньому золотодобувної та золото переробної галузі в області. За даними геологів існує ймовірність відкриття родовищ платини, алмазів, хрому та рідкісних металів.
В основі геологічної будови Олександрійского району лежить докембрійський кристалічний фундамент, який є частиною Українського кристалічного щита.
У зниженнях докембрійського фундаменту залягають породи бучацького ярусу, які містять буре вугілля. На кристалічних породах відклалися зеленуваті піски з глауконітом. Вище залягають дрібнозернисті, сірі, жовті піски і ярус рябих глин (гончарні).
Усі вищезазначені породи є відклади третинного періоду. У перехідний час від третинного до четвертинного періоду відклалися червоно – бурі глини. Усі третинні і четвертинні породи, що беруть участь у геологічній будові району, відслонюються в ярах, на схилах балок, у долинах та на берегах річок.
В основі геологічної будови території міста Олександрії залягають докембрійські кристалічні породи, вік яких переважно сягає за мільярд років. Вони часто виходять на земні поверхню.
Район розташований на Придніпровській височині. Поверхня – підвищена полого хвиляста лесова рівнина, розчленована подекуди долинами річок. У південно-західній частині рельєф ускладнюється наявністю стародавнього водо ерозійного утворення – долини р. Інгулець та р. Бешка. Більш густа сітка балок, яка генетично пов’язана з долинами рік, сильніше розчленовує прилеглу до них місцевість.
Південно-східна частина території району має більш хвилястий, розчленований рельєф. Ця частина більше порізана балками на окремі ділянки. Такий розчленований рельєф обумовлює розвиток поверхневого стоку, що призводить до утворення еродованих земель з різними ступенями змитості.
Найвища точка району (207м) лежить на кордоні зі Світловодським районом, на схід від с. Занфірівки.
Поверхня міста – хвиляста рівнина. Оточують місто з трьох сторін висоти, які мають відмітки 136 – 142 м. Перевищення висот до 60 м.
Олександрійщина славиться своїми корисними копалинами на весь світ. Це насамперед буре вугілля (Дніпровський буровугільний басейн). Крім цього у нас є залізна руда (Криворізький залізорудний басейн), каолін, граніт, бутовий камінь, червона і біла глини, підземні води з радоновим насиченням і багато інших копалин.
Поверхня с. Звенигородка формувалась протягом багатьох геологічних епох. Основними чинниками формування рельєфу були: тектонічні рухи, давні зледеніння, ерозійна робота вітру та річок, господарська діяльність людини.
Територія с. Звенигородка розташовується на тектонічній структурі Українського щита, який має вік 3,5 – 4 млрд. років і складений найдавнішими гірськими породами: граніти, гнейси, кварцити, пісковики.
Звенигородка розташовується на Придніпровській височині. Пересічні висоти сягають 120 – 150 м. Село простягається із півночі на південь по обидва береги р. Інгулець, що і виявляє досить розчленований характер рельєфу. Правий берег річки розчленований, порізаний ярами та балками, кристалічні породи виходять на поверхню. Лівий берег більш пологий і має більш спокійні форми рельєфу.
На заході від села закрито розробки добування бурого вугілля (Головківський розріз). Є запаси червоної глини, піску, каоліну та ін.
Рельєф Звенигородки
|