2. Організація як об’

Скачати 425 Kb.

Назва	2. Організація як об’
Сторінка	2/3
Дата	13.03.2013
Розмір	425 Kb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Географія > Документи

1 2 3

Тема 3. Прийняття управлінських рішень

Місце управлінських рішень у процесі управління.
Умови прийняття управлінських рішень
Процес прийняття рішень
Типи управлінських рішень та вимоги до їх прийняття.

1. Управлінські рішення є основою процесу управління.

Управлінське рішення – результат вибору суб’єктом управління способу дій, спрямованих на вирішення поставленого завдання в існуючій чи спроектованій ситуації.

Управлінські рішення спрямовані на розв’язання конкретних управлінських завдань.

Прийняття рішень – творчий процес вибору однієї або декілька альтернатив із множинності можливих варіантів дій, спрямованих на досягнення поставлених цілей.

Суб’єкти управлінських рішень – особи, які приймають рішення.

За допомогою управлінських рішень:

встановлюють цілі діяльності;
закріплюють людей за посадами і робочими місцями;
визначають функції, права і відповідальність працівників;
встановлюють правила поведінки на роботі;
розподіляють ресурси;
розробляють систему заходів щодо заохочення і адміністративного покарання працівників.

2. Умови прийняття рішень:- право прийняття;

- повноваження – надане право в межах яких керівник має право приймати рішення;

- обов’язковість прийняття рішень;

- компетентність – керівник повинен мати відповідну освіту, знати техніку конкретного виробництва;

- відповідальність – показує, які санкції можна застосувати щодо менеджера в результаті прийняття хибного рішення.

Процес прийняття рішень

В теорії прийняття рішень розрізняють дві основні технології прийняття управлінських рішень.

Найпростішою технологією прийняття рішень є інтуїтивна, яка у спрощеному схематичному вигляді представлено на рис. 3.1.

Рис. 3.1. Модель інтуїтивної технології прийняття рішення

Зміна стану висуває проблему, необхідність позбавитися якої і вимагає прийняття рішення. За інтуїтивної технології досвід прийняття рішень в аналогічних (подібних) ситуаціях, що накопичив даний суб’єкт управління й визначає саме рішення. Отже, якщо у минулому накопиченому досвіді суб’єкта управління не було прийнято аналогічних рішень, імовірність прийняття помилкового рішення зростає. Перевага інтуїтивної технології полягає у швидкості прийняття рішень, а основний недолік – у значній імовірності помилки.

Спрощена модель раціональної технології прийняття рішень наведена на рис. 3.2.

Рис. 3.2. Раціональна технологія прийняття управлінських рішень

Розглянемо докладніше зміст кожного з етапів, концентруючи увагу тільки на ключових (принципово важливих) аспектах їх реалізації.

1. Діагноз проблеми включає наступні підетапи:

виявлення та опис проблемної ситуації (означає усвідомлення протиріччя між змінами у середовищі функціонування організації та її можливостями забезпечити за таких умов досягнення своєї мети);
встановлення мети вирішення проблемної ситуації (визначення бажаного кінцевого результату вирішення проблемної ситуації);
ідентифікація критеріїв прийняття рішення (визначення ознак, на підставі яких буде проводитись оцінка вирішення проблемної ситуації, а також упорядкування цих ознак за ступенем важливості).

2. Накопичення інформації про проблему означає збирання й обробку різноманітних відомостей щодо проблеми, яка розглядається. Якість вирішення проблеми залежить від якості інформації про неї. Якість інформаційних матеріалів у свою чергу оцінюється за допомогою таких критеріїв:

1) об’єктивність – це інтегральний критерій, який поєднує у собі наступні часткові критерії:

повнота інформації (наявність відомостей, включаючи суперечливі, які необхідні та достатні для прийняття рішення);
точність інформації (ступінь відповідності інформації оригіналу);
несуперечливість інформації (окремі частини однієї і тієї самої інформації не мають суперечити одна одній);
переконливість інформації (доведеність, достовірність інформації);

2) лаконічність – стислість та чіткість викладення інформації (досягається за рахунок високої згорнутості інформації без втрати її необхідної повноти);

3) актуальність – відповідність інформації об’єктивним інформаційним потребам;

4) своєчасність – здатність задовольняти інформаційну потребу у прийнятний для виконання строк; 5) комунікативність – властивість інформації бути зрозумілою для адресата.

3. Розробка альтернативних варіантів означає розробку, опис та складання переліку усіх можливих варіантів дій, що забезпечують вирішення проблемної ситуації.

Складність управління і полягає в опрацюванні щонайповнішої сукупності альтернатив, яка містить всі допустимі варіанти дій для досягнення встановленої мети. З іншого боку, збільшення кількості альтернатив ускладнює, збільшує вартість і розтягує у часі процес прийняття рішень. Тому обґрунтоване зменшення кількості альтернатив є фактором підвищення ефективності процесу прийняття рішень.

В процесі розробки альтернатив з метою обмеження їх кількості необхідно враховувати наступні вимоги до них:

взаємовиключеність альтернатив – випливає з визначення категорії “прийняття рішеня” як акту вибору. Однозначний вибір можливий лише за умови, коли альтернативи виключають одна одну;
забезпечення однакових умов опису альтернатив: часових, ресурсних, зовнішніх тощо (однакових “стартових” умов для кожної альтернативи).

4. Оцінка альтернативних варіантів. Зміст цього етапу полягає у перевірці кожної знайденої альтернативи за критеріями (рис. 3.3):

реалістичність - можливість її здійснення взагалі з урахуванням зовнішніх обставин, не залежних від самої організації (юридичних обмежень, можливостей існуючих технологій, моральних та етичних норм тощо).
відповідність ресурсам організації;
прийнятність наслідків реалізації альтернативи:

не тільки основних, але і побічних;
не тільки безпосередній період реалізації альтернативи, але і майбутні періоди.

5. Прийняття рішення. На цьому етапі здійснюється порівняння альтернатив за очікуваними ефектами їх реалізації та вибір кращої альтернативи на підставі критеріїв, ідентифікованих на етапі діагнозу проблеми.

Рис. 3.3. Послідовність оцінки альтернатив у процесі прийняття рішень

3. Управлінські рішення класифікують за певними ознаками:

1. За функціональним призначенням:

- планові (стосуються планування діяльності організації та її підрозділів)

- організаційні – визначають повноваження та відповідальність працівників;

- регулюючі – регулюють виробничі процеси в організації;

- контрольні – контролюють діяльність організації

2. За змістом:

- економічні – спрямовані на вибір ефективних методів управління економічними процесами в організації

- соціальні – направлені на управління соціальними процесами

- технічні – направлені на вибір технології, вдосконалення, регулювання техпроцесів.

3. За характером дій:

- директивні – потребують обов’язкового виконання;

- нормативні – стандарт для прийняття рішень;

- методичні – вказують, як треба діяти в певній ситуації.

- рекомендаційні – рекомендують, як краще вчинити в певній ситуації.

4. За часом дії:

- стратегічні – на тривалу перспективу (5-15 років)

- тактичні – розраховані на 1-2 роки

- оперативні – розраховані на реалізацію протягом 1 року

5. За способом прийняття:

- індивідуальні – приймаються одноосібно людиною, яка має на це повноваження

- колегіальні – групою фахівців

- колективні – всім колективом.

Вимоги до управлінських рішень:

своєчасність; - здатність до реалізації (здійснимість); - наукова обгрунтованість;
оптимальність (економічність, ефективність); - однозначність;
об’єктивність; - правомічність і законність; - простота, чіткість, стислість викладення.

Питання для самоперевірки

Визначте завдання, що вирішують за допомогою управлінських рішень

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Перелічте умови прийняття управлінських рішень

Назвіть основні етапи процесу прийняття рішень

Основні вимоги щодо управлінських рішень

Семінарське заняття 1: Загальнотеоретичні основи управління

План

Що таке „управління” та „менеджмент” і в чому їх принципова відмінність?
Основне завдання та задачі менеджменту.
Еволюція менеджменту як науки
Організація та її характеристика
Принципи та методи управління.
Прийняття управлінських рішень

Теми рефератів

Порівняльна характеристика змісту понять „менеджмент” та „управління”
Особливості розвитку та проблеми менеджменту на сучасному етапі становлення ринкової економіки в Україні

Ключові поняття та терміни: управління, менеджмент, керівництво, персонал, система організації праці, адміністративно-командні важелі управління, школи менеджменту, принципи менеджменту, завдання менеджменту, ієрархічні ланки управління, психологічний клімат, інновація, інтеграція, інтернаціоналізація, „рух за гуманні стосунки”.

Тести

1. Управління – це:

1) засоби цілеспрямованого впливу на трудовий колектив або на окремих його членів для досягнення цілей організації;

2) цілеспрямований вплив на колективи людей для організації і координації їх діяльності;

3) процес вибору керівного впливу з числа можливих за критерієм ефективності на основі інформації про стан об’єкта і зовнішнього середовища.

2. Система – це:

1) комплекс взаємопов’язаних частин, об’єднаних для досягнення певної мети;

2) упорядкована послідовність елементів, кожний з яких володіє власною поведінкою;

3) сукупність взаємопов’язаних структурних елементів, які виконують різні за своїм характером або обсягом функції.

3. Об’єкт управління – це:

1) особи або органи, які здійснюють наукове дослідження теоретичної проблеми, проектування нової системи, управління розвитком системи, її експлуатацію;

2) комплекс відносин в системі, що визначається суб’єктом управління;

3) елемент (група елементів) системи управління виробничо-господарською організацією, яка змінює свою поведінку під впливом суб’єкта управління.

4. Суб’єкт управління – це:

1) взаємопов’язані частини або компоненти системи управління, в ролі яких можуть виступати елементи як матеріальної, так і концептуальної природи;

2) особа або група людей, які ставлять цілі перед об’єктом цправління, деталізують їх у формі завдань, доводять до виконавців і контролюють їх виконання;

3) особи або органи, які здійснюють наукове дослідження теоретичної проблеми, проектування нової системи, управління розвитком системи, її експлуатацію.

5. Менеджмент як вид діяльності керівництва організаціями охоплює:

1) функції, які виконують структурні підрозділи і окремі працівники апарату управління в загальному механізмі системи управління;

2) організацію управління, спрямованого на досягнення прибутку (підприємницького доходу); організацію спільної праці людей; процеси прийняття рішень;

3) групи людей, діяльність яких свідомо спрямовується і координується для досягнення загальної мети.

6. Менеджмент – це:

1) організаційна побудова системи управління, яка відображає структури, взаємозалежність структурних підрозділів та їх завдання;

2) функції, які виконують структурні підрозділи і окремі працівники апарату управління в загальному механізмі системи управління;

3) система організації колективної праці, ефективного використання ресурсів, концентрації зусиль на безперервному підвищенні якості праці персоналу організації чи підприємства.

7. Метою менеджменту є:

1) персональна відповідальність кожного працівника, поділ праці управління, наявність службових повноважень;

2) постійне подолання ризику чи ризикових ситуацій як сьогодні , так і в майбутньому;

3) взаємодія з колективом, спрямована на адаптацію організації до зовнішнього середовища.

8. Найважливішими завданнями менеджменту є:

1) персональна відповідальність кожного працівника, наявність цілей діяльності організації, поділ праці в управлінні, визначення службових повноважень, право менеджера на позитивні та негативні дії щодо працівників;

2) організування, становлення цілей, мотивування, налагодження лінійно-функціональних зв’язків, контролювання, оптимізація розмірів підприємства;

3) організація виробництва товарів і послуг з урахуванням потреб споживачів на основі наявних матеріальних і людських ресурсів, забезпечення рентабельності діяльності організації та її стабільного становища на ринку.

9. Причинами виникнення менеджменту були:

1) концентрація виробництва і управління, широкий розвиток ринкових відносин, розмежування функцій володіння і управління капіталом;

2) зростання продуктивності суспільної праці, виділення управлінської діяльності в самостійну сферу застосування людської праці, науково-технічна революція у виробництві;

3) регламентування управлінської праці, організаційно-структурні зміни у виробництві, поділ і кооперація праці в управлінні, кризові явища в економіці більшості країн.

10. Менеджмент як діяльність і як наука – це:

1) виникли одночасно;

2) менеджмент як діяльність виник пізніше ніж наука про менеджмент;

3) менеджмент як діяльність виникла раніше ніж наука менеджменту.

11. Предметом праці в управління виступають:

1) матеріально-предметні елементи виробництва;

2) люди та породжувана ними інформація;

3) інформація й комунікації.

12. Зовнішнє середовище організації поділяється на:

1) середовище прямої і непрямої дії;

2) економічне, технічне, соціальне, політичне, етичне середовище;

3) середовище мікро- та макрорівнів.

13. До складу чинників зовнішнього середовища непрямої дії відносять:

1) постачальників (матеріалів, капіталів. Трудових ресурсів), закони і державні органи споживачів, конкурентів;

2) технологію, стан економіки, соціальні фактори, політичні фактори, відносини з місцевим населенням;

3) розмір і структура потреб населення, рівень його доходів і нагромаджень, рівень цін, можливість одержування споживчого кредиту, політичну стабільність і спрямованість внутрішньої політики, розвиток науки і техніки, рівень культури населення, міжнародну конкуренцію, вплив постачальників і технології, економіки і конкуренції, законодавство, соціально і культурні зміни в суспільстві.

14. Чинники зовнішнього середовища організації прямої дії:

1) технологія, стан економіки, соціокультурні фактори, політичні фактори, відносини з місцевим населенням;

2) розмір і структура потреб населення, рівень його доходів і нагромаджень, рівень цін, можливість одержання споживчого кредиту, політичну стабільність і спрямованість внутрішньої політики, розвиток науки і техніки, рівень культури населення, міжнародну

конкуренцію, вплив постачальників і технології, економіки і конкуренції, законодавство, соціально і культурні зміни в суспільстві.

3) постачальники, закони і державні органи, споживачі, конкуренти

15. Об’єктом менеджменту є

1) будь-яка складна соціотехноекономічна система, яка діє у сфері суспільного виробництва незалежно від форми власності;

2) люди, на яких здійснюється управлінський вплив з метою формуваня та підтримки єдності соціально-економічної системи;

3) сукупність інформаційних зв’язків у системі управління;

16. Предметом вивчення науки менеджменту є:

1) люди, на яких здійснюється управлінський вплив з метою формуваня та підтримки єдності соціально-економічної системи;

2) сукупність інформаційних зв’язків у системі управління;

3) найбільш важливі під теоретичним і практичним кутами зору закономірності, властивості сторони, відносини та процеси, пов’язані з організацією спільної діяльності людей і управління нею для досягнення поставлених цілей.

17. Основоположником наукового менеджменту є:

1) Д. Мак-Грегор;

2) Ф. Герцберг;

3) Ф. Тейлор.

18. Термін „наукове управління” вперше застосував:

1) А. Файоль;

2) Д. Мак-Грегор;

3) Ф. Тейлор.

19. Прихильники „школи наукового управління”:

1) вважали, що використовуючи спостереження, заміри, логіку та аналіз трудових процесів, можна удосконалити багато операцій ручної праці і досягти більш ефективної організації всього трудового процесу;

2) намагалися створити універсальні принципи управління;

3) будували концепції побудови управління організаціями шляхом підвищення ефективності використання людських ресурсів на основі мотивації людей до праці.

20. Найбільш визначним представником адміністративної школи є:

1) А. Файоль;

2) М. Фолетт;

3) Ф. Тейлор.

21. Прихильники „класичної школи”:

1) використовували методи і підходи, що застосовуються в науці і техніці, для ефективного досягнення цілей організації у процесі управління;

2) прагнули знайти принципи управління, дотримуючись яких можна досягти успіху організації;

3) будували концепції побудови управління організаціями, ефективного використання людських ресурсів на основі мотивації людей до праці.

22. Представниками „школи руху за гуманні стосунки” є:

1) А. Файоль, М. Вебер, Л. Увік, Д. Муні, К.Рейлі;

2) М. Фолетт, Е. Мейо; А Маслоу;

3) К. Арджиріс; Р. Лайкерт, Д. Мак-Грегор, Ф.Герцберг.

23. Прихильники „школи руху за гуманні стосунки”:

1) прагнули знайти принципи управління, дотримуючись яких, можна досягти успіху організації;

2) використовували методи і підходи, що застосовуються в науці і техніці, для ефективного досягнення цілей організації у процесі управління;

3) вважали, що раціоналізація індустріального виробництва в значній мірі залежить від удосконалення соціальної організації виробництва, яка не обмежується чисто матеріальними елементами, а поширюється на етичні норми і психологію працівників.

24. Біля витоків української управлінської науки стоїть:

1) М.І. Туган-Барановський;

2) М. Вольський;

3) А Макаренко.

25. Організація – це:

1) група людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення загальної мети;

2) об’єднання людей, яке відбувається в плановому порядку;

3) люди, на яких здійснюється управлінський вплив з метою формування та підтримки єдності соціально-економічної системи.

26. Організації, як соціальне утворення, поділяються на:

1) великі й малі;

2) ймовірні й детерміновані;

3) формальні й неформальні.

27. Ознаками формальної організації є:

1) реальний стан справ, який може відхилятися від бажаної картини і проявляється у наявності в колективі так званих „малих” груп;

2) певний порядок, зафіксований у правилах, планах, нормах поведінки;

3) множина осіб, наявність спільної цілі, замінність членів організації.

28. Ознаками неформальної організації є:

поведінка членів організації базується на власних переконаннях, а не на зафіксованих нормах;
певний порядок, зафіксований у правилах, планах, нормах поведінки;
структура управління, методи управління, функції управління, наявність персоналу.

29. Система управління організацією – це:

1) часткове упорядкування елементів та відносин між ними за якою-небудь однією ознакою;

2) організаційно-правовий та економічний статус органів управління;

3) спосіб поєднання і взаємодії сукупності двох підсистем – керуючої і виконавчої (суб’єкта та об’єкта управління).

30. Внутрішнє середовище організації – це:

1) сукупність елементів, які технологічно пов’язані між собою в процесі виробництва;

2) сукупність ситуаційних чинників всередині організації;

3) сукупність ситуаційних чинників всередині організації та у навколишньому середовищі.

31. До внутрішніх змінних організації відносяться:

1) ланки, зв’язки елементів організаційної структури, органи, ієрархія управління;

2) продуктивні сили, виробничі і соціальні відносини;

3) організаційно-правова форма, структура, цілі, завдання, технологія, люди.

32. Структура менеджменту організації – це:

1) сукупність елементів, які технологічно пов’язані між собою в процесі виробництва;

2) логічний взаємозв’язок функціональних зон і рівнів менеджменту, поєднаних в такій формі, яка дозволяє найбільш ефективно досягати цілей організації;

3) сукупність ситуаційних чинників всередині організації та у навколишньому середовищі.

33. Зовнішнє середовище організації – це:

1) сукупність ситуаційних чинників у навколишньому середовищі;

2) сукупність ситуаційних чинників всередині організації;

3) сукупність ситуаційних чинників всередині організації та у навколишньому середовищі.

34. Неформальні організації – це:

1) ті, що діють у межах формальних або функціонують відокремлено від них, не маючи чітко визначеної спільної мети діяльності;

2) комерційні (виробничо-господарські) та некомерційні;

3) громадські, торговельні та господарські організації.

35. Принципи управління – це:

1) основні поняття, які відображають найбільш загальні і суттєві властивості, сторони, відношення явищ дійсності й пізнання;

2) основні правила, ідеї, норми поведінки, розроблені управлінською наукою, дотримання яких гарантує ефективне управління виробничо-господарською та соціальною діяльністю організації;

3) внутрішній, суттєвий зв’язок явищ, який обумовлює їхній необхідний розвиток.

36. Принципи менеджменту вперше були розроблені:

1) Ф. Тейлором у 1911 році;

2) А. Файолем у 1916 році;

3) Г. Емерсоном у 1928 році.

37. Загальна функція менеджменту – це:

1) частина управлінського циклу. Яка характеризується регулярним видом діяльності органів управління і визначає спеціалізацію управлінської праці незалежно від сфери діяльності суб’єкта господарювання;

2) сукупність елементів, які технологічно пов’язані між собою в процесі виробництва;

3) часткове упорядкування елементів та відносин між ними за якою-небудь однією ознакою.

38. Конкретна (часткова) функція – це:

1) частина управлінського циклу, яка характеризується регулярним видом діяльності органів управління і визначає спеціалізацію управлінської праці незалежно від сфери діяльності суб’єкта господарювання;

2) сукупність елементів, які технологічно пов’язані між собою в процесі виробництва;

3) конкретизація загальної функції управління відповідно до специфіки управління певним об’єктом чи елементом виробничо-господарської діяльності.

39. Загальні функції управління повинні:

1) охоплювати усю управлінську діяльність суб’єкта управління, не дублюватися;

2) визначати специфіку управління певною частиною об’єкта;

3) витікати з економічної ролі організації в національній еекономіці, мати цільове призначення.

40. Кінцевий стан або бажаний результат, якого намагається досягти організація – це:

1) цілі організації;

2) структура організації;

3) завдання організації.

41. Цілі менеджменту – це:

1) опис майбутнього стану підприємства, відправний пункт при розробці та прийнятті планів і управлінських рішень, засіб мотивування працівників і контролювання результатів діяльності колективу організації загалом та кожного працівника зокрема;

2) система економічних регуляторів господарської діяльності, за допомогою яких визначається спосів існування соціально-економічної системи загалом та її окремих ланок.

3) вольовий акт втручання суб’єкта управління в діяльність об’єкта управління для виходу з певної виробничо-господарської чи іншої ситуації.

42. Місія організації – це:

1) вольовий акт втручання суб’єкта управління в діяльність об’єкта управління для виходу з певної виробничо-господарської чи іншої ситуації.

2) сукупність елементів, які технологічно пов’язані між собою в процесі виробництва;

3) чітко сформульована мета діяльності організації, яка визначає рольову поведінку організації та її членів у навколишньому середовищі.

43. Управлінське рішення – це:

1) вольовий акт втручання суб’єкта управління в діяльність об’єкта управління для виходу з певної виробничо-господарської чи іншої ситуації;

2) опис майбутнього стану підприємства, відправний пункт при розробці та прийнятті планів, засіб мотивації працівників і контролю результатів діяльності колективу організації в цілому та кожного працівника зокрема;

3) внутрішній, суттєвий зв’язок явищ, який обумовлює їхній необхідний розвиток.

44. Методом називається:

1) засоби цілеспрямованого впливу на трудовий колектив або на окремих його членів для досягнення цілей організації;

2) цілеспрямована дія на колективи людей для організації і координації їх діяльності;

3) захід (прийом) або сукупність заходів (прийомів) у будь-якій сфері людської діяльності, спосіб досягнення мети, шлях вирішення будь-якого завдання, виконання певної операції.

45. Методи управління (менеджменту) – це:

1) засоби цілеспрямованого впливу на трудовий колектив або на окремих його членів для досягнення цілей організації;

2) цілеспрямована дія на колективи людей для організації і координації їх діяльності;

3) захід (прийом) або сукупність заходів (прийомів) у будь-якій сфері людської діяльності, спосіб досягнення мети, шлях вирішення будь-якого завдання, виконання певної операції.

46. Методи управління поділяються на:

1) фізіологічні, технічні, соціальні, гігієнічні;

2) управлінські, об’єктивні, суб’єктивні, загальні;

3) економічні, організаційно-розпорядчі, соціальні.

47. Посадові інструкції працівників належать до:

1) економічних методів управління;

2) організаційно-розпорядчих методів управління;

3) соціальних методів управління.

48. Інструктування працівника при видачі йому службового завдання належить до:

1) економічних методів управління;

2) організаційно-розпорядчих методів управління;

3) соціальних методів управління.

49. Інформація – це:

1) вибір деякої альтернативи із певної їх кількості, що розглядаються;

2) міра знань про різні події, явища, процеси у їх взаємозв’язку;

3) цілеспрямована дія на об’єкт для досягнення певної мети.

50. Вимоги, що висуваються до інформації – це:

1) методична єдність, достовірність, своєчасність, доступність, достатність, однозначність, економічність, оптимальність;

2) наукова обґрунтованість, об’єктивністть, цілеспрямованість, кількісна і якісна визначеність, правомірність, оптимальність, своєчасність, комплексність, гнучкість;

3) складність, ієрархічність, закритість, ділимість, цілісність.

51. Вкажіть, яка з ознак стосується неформальних груп:

1) створюються як структурні підрозділи в організації;

2) формуються для виконання регулярної функції;

3) складається відповідний розподіл ролей та позицій;

4) створюється членами організації згідно з їх взаємними симпатіями, спільними інтересами тощо.

52. До чинників внутрішнього середовища організації належать:

1) структура, персонал, організаційна культура, державні і місцеві органи управління;

2) цілі, структура, персонал, система технологій, організаційна культура;

3) цілі, структура, персонал, технологія, контактні аудиторії.

53. До мікро середовища організації належать:

1) контактні аудиторії, політичні фактори, економічні фактори, постачальники, споживачі, посередники;

2) міжнародні події, стан економіки, стан техніки та технології, НТП;

3) постачальники, законодавчі акти, міжнародне оточення, політичні обставини, стан економіки;

4) конкуренти, профспілки, постачальники, державні органи влади, законодавчі акти, система економічних відносин у державі.

54. До макросередовища організації належать:

1) партії та інші громадські організації, споживачі, державні та місцеві органи управління

2) міжнародні події, стан економіки, НТП, міжнародне оточення, політичні обставини, стан техніки і технології, екологічні фактори.

3) екологічні фактори, політичні фактори, конкуренти,

контактні аудиторії.

Ситуації

Ситуація

У найбільш напружений період завершення виробничої програми один з працівників Вашого колективу захворів. Кожний з підлеглих зайнятий виконанням своєї роботи. Необхідно виконати в строк й роботу відсутнього. Як будете діяти в цих умовах?

Ситуація

Підлеглий ігнорує Ваші поради і вказівки, робить все по-своєму, не звертає увагу на зауваження, не виправляє помилок, на які Ви йому вказуєте. Як Ви будете поводитись з цим підлеглим?

Ситуація

Між Вашими підлеглими виник конфлікт з приводу виступу одного з них з критикою іншого. Конфлікт заважає успішній роботі. Кожний з підлеглих звернувся до Вас з проханням, щоб Ви розібралися і підтримали його позицію.

Ваш варіант поведінки.

Ситуація

Ви нещодавно почали працювати начальником цеху на великому промисловому підприємстві(Вас перевели на цю посаду з іншого підприємства). Ще не всі знають Вас в обличчя. До обідньої перерви ще 2 години. Ідучи по коридору, Ви бачите трьох робітників Вашого цеху, які про щось жваво розмовляють і не звертають на Вас уваги.

Повертаючись через 20 хв., Ви бачите ту саму картину. Ваші дії?

Ситуація

У Вас склалися напружені відносини з колегою. Причини цього Вам не зовсім зрозумілі, але нормалізувати відносини необхідно, оскільки від цього потерпає робота. Що б Ви зробили у першу чергу?

Ситуація

До Вас звернувся робітник із проханням відпустити його з роботи на цілий день. Ви запитуєте його про причину. Виявляється, що він хоче використати день для пошуків нової роботи. Усе це негативно вплине на Вашу ділянку роботи, тому що працівник – кваліфікований спеціаліст у даній галузі. Як Ви відреагуєте на прохання працівника?

Ситуація . Ви обговорюєте питання, яке має принципове значення, із молодшим керівником свого підрозділу. Тон розмови поступово підвищується. З’являються різкі закиди у висловлюваннях. На цьому засіданні присутні ще декілька рядових працівників. Чи повинен зробити в даній ситуації старший за посадою керівник?
Ситуація. Майстер працював до пізньої ночі: терміново необхідно було закінчити роботу над замовленням. Керівник зранку скликав зібрання, на яке майстер запізнився. Керівник був обурений і негативно висловився на його адресу. Як би Ви поступили в такій ситуації на місці керівника, на місці майстра?

9. Ситуація. До Вас звернувся робітник з проханням відпустити його з роботи на 4 дні за власний рахунок в зв’язку з одруженням.

Чому на 4? - питаєте Ви.

А коли одружувався Коваль, Ви йому дозволили на 4, - відповідає робітник і подає заяву.

Ви підписуєте заяву на 3 дні згідно діючого положення. Але підлеглий виходить на роботу через 4 дні. Ваші дії?

10. Ситуація

Вас як керівника покритикували на зборах. Критика була різкою, але цілий ряд її положень Вас безпосередньо не торкався.. Як би Ви відповіли на критику?

А) пом’якшили би її?

Б) призналися б у помилках?

В) розділили би помилки на всіх тих, хто несе за них відповідальність?

Практична робота № 1

1 2 3

Схожі:

ЛЕКЦІЯ з дисципліни «Організація професійної підготовки особового складу» Тема : «Організація роботи оперативно-координаційного центру ГТУ (ТУ) МНС України»	Реферат на тему: “Організація документів на рівні архіву” Однією з вузлових проблем архівознавства є організація роботи архівів. Вона включає наукові засади усіх сфер діяльності: організаційно-управлінської,...
Зареєстровано Затверджено Громадська організація “Альтернативний діалог ” (далі Організація) є громадською організацією, яка об’єднує громадян на основі спільності...	Андрій Володимирович Климишин вул. Лермонтовська, 26, кв. 9-А Методика викладання, навчання англійській мові, організація роботи колективу, написання и ведення проектів, тренінг тренерів / учителів,...
ІІ МЕТА І ЗАВДАННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ Кримська організація “Федерація повітроплавання Криму” (далі Організація) є масовою Громадською організацією, яка створена з метою...	Українська взаємодопомога” всеукра ї нськагромадськаорган і з а ц і я Всеукраїнська громадська організація «Українська Взаємодопомога» та Міжнародна громадська організація українців «Четверта Хвиля»...
«Економіка і організація аграрного виробництва» Навчальна дисципліна «Економіка і організація аграрного виробництва» викладається для студентів 4 курсу з спеціальності 10010201...	1 Громадська Молодіжна організація «Дніпрова Чайка» (надалі Громадська... Громадська Молодіжна організація «Дніпрова Чайка» (надалі – Громадська організація) створена відповідно до Конституції України та...
Порівняльна характеристика механістичного і органічного типів організації Місія організації – мета задля якої існує організація, зазвичай визначає сферу дільності компанії, деталізує її статус, декларує...	Опорний конспект з дисципліни „Організація торгівлі” Міністерство... Опорний конспект лекцій з дисципліни „Організація торгівлі” для студентів напряму підготовки 030510 денної форми навчання / Укладач...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання