План Проблеми війни і миру. Екологічна проблема. Сировинна та енергетична проблема
|
|
Скачати 239.86 Kb.
|
1 2
|
Продовольча проблема. На початку XXI ст. продовольча проблема в світі загострилася, що обумовлено існуючими темпами зростання чисельності населення у порівнянні з виробництвом продовольства, різким скороченням площ орних земель і запасів прісної води, необхідних для виробництва сільськогосподарської продукції. Недоступність для багатьох держав хімізації, іригації, комплексної механізації також приводить до стабілізації або зниження обсягів виробництва продовольства, і зокрема найважливішого продукту землеробства — зерна. За різноманітними оцінками, щороку на Землі від голоду помирають від 13 до 18 млн осіб, причому половина з них – діти. Кількість жертв голоду така, ніби кожні три дні на планеті вибухає бомба, еквівалентна до скинутої на Хіросіму. За даними Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН, за 2008 р. число тих, які голодують, зросло в світі на 40 млн чоловік і досягло 963 млн. 907 млн тих, що голодують, проживає в країнах, які розвиваються. З них 65 % живуть в Індії, Китаї, Конго, Бангладеш, Індонезії, Пакистані та Ефіопії. На півдні Африки кожна третя людина страждає від хронічного голоду. Часткове поповнення продовольства відбувається за рахунок ресурсів Світового океану. Наприклад, за останні півстоліття вилов океанічної риби збільшився майже в 5 разів. Але нерегульований вилов риби підриває ресурси океану. Нестача продовольства приводить не лише до недоїдання й голоду, а й до швидкого вичерпання придатних для ведення сільського господарства земель, до погіршення здоров'я населення, конфліктів і зростання напруженості в окремих регіонах. Жителі Землі в цілому досить забезпечені продовольством, але в одних регіонах і країнах відчувається брак продуктів харчування, а в інших — надлишок. Виділяють три види продовольства: природне, культивоване та промислове. Природне продовольство отримують в результаті збирання, полювання й рибальства. Землеробство і тваринництво, що дає людям продовольство практично в непереробленому вигляді, називається культивованим. Харчова промисловість виробляє продовольство, перероблене на підприємствах, тобто промислові продукти харчування. У сучасну епоху швидко збільшується частка промислових продуктів харчування, особливо в розвинених країнах, а в тих, що розвиваються, зберігається значна частка природного та культивованого продовольства. Для початку XXI ст. характерно не лише брак продовольства, а і його невисока якість, низький вміст основних поживних речовин (білків, вітамінів, мікроелементів). За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), приблизно 1/2 населення світу як в бідних, так і в багатих країнах, страждає від мінімального та неправильного харчування. Близько 2 млрд чоловік, що харчуються нормально, відчувають дефіцит вітамінів і мінеральних речовин. В країнах, що розвиваються, хронічно голодують близько 800 млн осіб. З іншого боку, огрядність людей і харчові аномалії — новий прояв продовольчої проблеми, особливо в розвинених країнах. У зв'язку з продовольчою проблемою в багатьох країнах світу виникає проблема продовольчої безпеки. Адже нестача продуктів харчування в країні вимагає їх імпорту з інших країн, що приводить до залежності від таких постачань. Країни-експортери продовольства можуть диктувати свої умови країнам-імпортерам, що створює загрозу їх безпеці та незалежності. У США і Франції рівень самозабезпечення продуктами харчування вище 100 %, а у ряді західноєвропейських країн він наближається до 100 %. Росія забезпечена продовольством тільки наполовину. Баланс між потребою таі забезпеченістю продовольством визначається умовно. За даними ФАО — Міжнародною сільськогосподарської і продовольчої організація ООН, на початку XXІ ст. середньостатистичний мешканець Землі щодня споживав 2718 ккал, житель африканських країн — 2300, Європи — 3410, Північної Америки — 3383. Приблизна норма харчування для однієї людини складає 2500 ккал на добу. Недоїдання наступає тоді, коли кількість калорій зменшується до 1800 і нижче. При 1000 ккал на добу настає голод. Прихований голод характеризується нестачею білків, жирів, вітамінів і мікроелементів (при харчуванні практично одним видом продукції, наприклад рисом, картоплею). Проте показник калорійності раціону може приховувати число тих, хто голодує. Об'єктивнішою є оцінка маси людини. Найважче від недоїдання страждають діти. Недоїдання приводить до ослаблення імунної системи, уповільнення фізичного розвитку, що відображається на здібностях дитини. Недоїдання й голод є найважливішими причинами смертності населення. Головна продовольча проблема країн, що розвиваються, — нестача продовольства, причини якого — швидке зростання чисельності населення, урбанізація, спеціалізація на виробництві експортних культур. Багато країн, які розвиваються, експортують каву, банани, квіти та інші культури, отримуючи валюту для оплати величезних зовнішніх боргів. При цьому виробництво продовольчих культур в цих країнах знижується. «Вільна» торгівля сільськогосподарськими продуктами на світовому ринку і міжнародні угоди в рамках Світової організації торгівлі (СОТ) дозволяють фермерам з розвинених країн продавати в країни, що розвиваються, дешеве продовольство, виробництво якого субсидували держави. Продукція місцевих виробників стає конкурентоспроможною, що також приводить до зниження рівня продовольчої безпеки країн, що розвиваються. Зростання чисельності населення істотно випереджає виробництво продовольства в країнах, що розвиваються, де переважає традиційна система землеробства. Не вистачає коштів на високоврожайні сорти насіння та породистих тварин, добрива й хімікати, сільськогосподарську техніку і створення підприємств з переробки продукції сільського господарства. Для цих країн характерне переважання, як правило, однієї споживчої культури. У країнах Південної і Південно-Східної Азії в раціоні харчування населення переважає рис (75 %), що дозволяє говорити про поширення тут «рисового» типу харчування. «Кукурудзяний» тип харчування характерний для Мексики, Венесуели та деяких країн Центральної Америки і Східної Африки. Одноманітний раціон харчування не відповідає фізіологічним потребам організму, якому необхідні білки й жири тваринного і рослинного походження, вуглеводи, вітаміни та мікроелементи. Голод, недоїдання, нестача вітамінів і мікроелементів в їжі населення в країнах, що розвиваються, знижують продуктивність праці, що приводить до величезних фінансових втрат цих країн за рік — від 64 до 128 млрд дол. Країни, що розвиваються, змушені імпортувати продовольство, витрачаючи значну частину своїх доходів від експорту. Це підриває економіку ряду країн, посилюючи їх економічну відсталість. У розвинених країнах також існує продовольча проблема, та у неї інші аспекти. Тут все більше виробляється цінних тваринних продуктів, населення споживає багато жирної та солодкої їжі, що приводить до переїдання. Праця у містах не пов'язана з великими фізичними навантаженнями і не вимагає збільшення калорійності харчування. У Європі та Північній Америці жири й масла поступово витісняють з раціону зерно і овочі. Продукти американської системи швидкого харчування «фаст-фуд» містять надлишкову кількість жирів і цукру, несприятливих для здоров'я людини компонентів. Все це привело до того, що в США серед дорослого населення 55 % страждають надмірною вагою. Подібна ситуація складається і в Західній Європі. Переїдання, як і голод, має негативні наслідки: підвищену сприйнятливість до хвороб (діабет, гіпертонія та ін.), збільшення смертності. Паралельно з надмірним вживанням продовольства йдуть харчова алергія, харчова надчутливість (симптоми: головний біль, неспокій, підвищена агресивність та ін.), шлункові захворювання. Можна намітити такі шляхи вирішення продовольчої проблеми:
Однак генетично модифіковані культури набули поширення в розвинених країнах, а не в тих, які розвиваються, де перебуває переважна більшість тих, що голодують. У США більше половини врожаю сої припадає на генетично модифіковані різновиди. З іншого боку, наука поки не дає ясної відповіді на питання, нейтрально чи небезпечно для здоров'я людей використання генетично зміненого продовольства. Вирішення продовольчої проблеми пов'язано також з раціональним використанням ресурсів Світового океану та підвищенням його продуктивності (марікультура й ін.), з покращанням екологічних умов на Землі. Демографічна проблема. Суть глобальної демографічної проблеми полягає в швидкому і неконтрольованому зростанні чисельності населення світу, що викликає багато проблем. Це проблеми забезпечення продовольством, надання освіти, зайнятості та якості життя населення, дефіциту природних ресурсів, екології і нестабільності в світі. Глобальна демографічна проблема пов'язана переважно з демографічною ситуацією в країнах, які розвиваються, але і у розвинених країнах також наростають певні демографічні проблеми. Народжуваність і смертність залежать від матеріальних умов життя, традицій і особливостей суспільства. Основна тенденція початку XXІ ст. — зниження рівнів народжуваності і смертності. Після «демографічного вибуху» настала стадія «демографічного спаду», що характеризується зменшенням народжуваності. Збільшення середньої очікуваної тривалості життя обумовлене деяке скорочення смертності. У другій половині XX ст більшість країн, які розвиваються, зіткнулися з швидким зростанням чисельності населення, що практично звело нанівець успіхи економічного зростання й породило безліч соціальних і екологічних проблем. Зниження народжуваності в країнах, які розвиваються, не скоротило розриву між країнами з різним рівнем економічного розвитку. У розвинених країнах також є свої демографічні проблеми. Це дефіцит трудових ресурсів, який спричиняє трудову імміграцію з бідних країн. А наявність іноземної робочої сили приводить до напруженості в сусіпльстві. Вирішення демографічних проблем тісно пов'язано з вирішенням інших глобальних проблем. Енергетична й сировинна проблеми. Природні ресурси не лише визначають комфортність існування людства, але і саму можливість життя людей на Землі. Енергетична й сировинна проблеми — це проблеми забезпеченості людини енергією та сировиною. Така проблема вперше проявилася в 70-і рр. минулого століття. XX і XXI ст. характеризуються винятково швидким зростанням обсягів видобутку мінеральної сировини. Наприклад, нині щорічно з надр видобувається понад 100 млрд т корисних копалин, не враховуючи сотень мільярдів супутніх гірських порід. Якщо темпи збільшення обсягів видобутку мінеральних ресурсів збережуться, то приблизно через 200 років щорічне вилучення гірських порід складатиме об'єм, що дорівнює об'єму земної кори материків (250000 трлн т), яка виступає над рівнем Світового океану, що практично є неможливим. Головна сучасна сировинна проблема — обмеженість ресурсів, які легко видобуваються, а отже їх видобуток є економічно вигідним. Про повне вичерпання мінеральних ресурсів мова не йде, оскільки гірські породи земної кори та води Світового океану мають величезну кількість хімічних елементів. Наприклад, один кубічний кілометр гранітів включає мільйони тонн кремнію, сотні тисяч тонн різних металів, а у водах Світового океану розчинено близько 10 млн т золота й величезна кількість інших хімічних елементів. Але затрати на видобування таких елементів сьогодні величезні, а технології далекі від досконалості. У зв'язку з цим виникає проблема дефіциту та вичерпаності мінеральних ресурсів, яка може привести до появи конфліктів між країнами на цьому підґрунті. Витрати на пошуково-розвідувальні роботи та видобування все більш важкодоступних (глибокозалягаючих, розташованих у віддалених районах континентів або на дні океанів) родовищ корисних копалини швидко зростають. Наприклад, в надрах шельфу Північного Льодовитого океану таяться гігантські запаси вуглеводневої сировини, але для її видобутку потрібні морські бурові платформи надвисокої міцності, які можуть протистояти рухомим льодам і кризі або ж підводні (підлідні) установки. Все це вимагає значних матеріальних затрат і створення принципово нових технологій. Сучасний житель США протягом свого життя в середньому використовує більше 1200 т корисних копалин, теплової енергії, що дорівнює 4000 барелям нафти, споживає 25 т рослинної та 28 т тваринної їжі, виробляє близько 12 тис. т відходів. Якщо в майбутньому світова спільнота вийде на такий рівень споживання, то буде потрібно фантастичну кількість сировини, палива, продовольства, утворюватиметься величезна маса відходів. На даний час рівень ефективності використання енергоносіїв дуже низький і в середньому по світу (з врахуванням всього технологічного ланцюжка) складає 5 — 7%. Отже, існують потенційні можливості більш ніж десятиразового збільшення ефективності використання енергоносіїв, збільшення цін на які сприятиме впровадженню енергозбереження. У віддаленому майбутньому за рахунок енергозбереження темпи зростання енергоспоживання в порівнянні з темпами зростання ВВП знижуватимуться. Зараз збільшення середньосвітового енергоспоживання на душу населення в основному пов'язане зі швидким зростанням цього показника в країнах Латинської Америки, Східної та Південно-Східної Азії. За прогнозами, через 20 років 70 % приросту споживання енергії припадатиме на країни, що розвиваються. Це може загострити екологічні проблеми в світі, якщо через нестачу коштів країни, що розвиваються, використовуватимуть недосконалі технології. Доступ до джерел енергії, наявність цих джерел, прийнятність (передусім екологічна) їх суспільством є найважливішими економічними умовами енергетики XXI ст. Нині людство перебуває майже в цілковитій залежності від обсягів видобутку нафти, природного газу, вугілля та інших видів мінерального палива. За прогнозами, до середини XXI ст. збільшуватиметься залежність розвинених країн від імпорту нафти й природного газу. Нафта залишиться головним енергоносієм в найближчі десятки років, частка природного газу буде швидко зростати, а частка вугілля — поступово знижуватися. Ймовірно, максимальний приріст припаде на сонячну, геотермальну, вітрову та інші альтернативні види енергії, але вартість технологій їх застосування залишається ще дуже високою. В електроенергетиці очікується суттєве скорочення частки АЕС. Наприклад, в США й Західній Європі передбачається заміна АЕС екологічно чистими (газовими) ТЕС. Частка ГЕС також знизиться за рахунок вичерпання гідроенергоресурсів. Передбачається два етапи розвитку світової енергетики: на перший — бурхливий розвиваток газової промисловості та енергозбереження, на другому — нові джерела енергії (термоядерний синтез та ін.). Не менш гостро стоїть сировинна проблема. Сировинні ресурси Землі також не безконечні. Виснажуються не лише мінерально-сировинні, а й територіальні ресурси. На сьогодні освоєно вже 56 % поверхні суші Землі. Враховуючи наростання темпів видобування з надр мінеральних ресурсів, виникає питання про їх виснаження та сировинний голод. Але пошуки родовищ вестимуться до тих пір, поки це буде економічно рентабельно. Можливі й інші шляхи — заміна дефіцитних видів сировини штучними матеріалами, вторинне використання величезних покладів «хвостів» гірничо-збагачувальних фабрик і відвалів кар'єрів. У довгостроковій перспективі людство зможе видобувати з гірських порід земної кори й води океанів та використовувати всі хімічні елементи, доповнюючи їх асортимент штучними матеріалами. З переліченими проблеми тісно пов’язана проблема подолання відсталості та бідності країн, що розвиваються. Населення значних територій Земної кулі потерпає від зубожіння, голоду, хвороб, безробіття й неграмотності. Сьогодні у найбідніших країнах близько 1,2 млрд осіб живуть нижче порога зубожіння, понад 1 млрд неграмотних, понад 1,5 млрд позбавлено елементарної медичної допомоги, кожна третя дитина до 5 років голодує. Відсталість країн, які розвиваються, ускладнюється демографічною проблемою, що полягає в несприятливих для економічного розвитку динаміці населення та у його віковій структурі. Ситуацію загострює те, що понад 80 % приросту світового населення припадає на країни, що розвиваються. Величезні масштаби зубожіння та відсталості ставлять під сумнів прогрес людського суспільства, коли переважна частина жителів планети опинилася за межею пристойного людського існування.  Неграмотність  Уряди багатьох країн Африки не здатні без допомоги світової спільноти здолати бідність, безробіття, епідемії Генеральна Асамблея ООН 22.04.2009 р. одноголосно схвалила резолюцію про проголошення 22 квітня Міжнародним днем Матері-Землі. У ній підкреслюється, що для досягнення справедливого балансу між економічними, соціальними й екологічними потребами нинішнього та майбутніх поколінь необхідно сприяти гармонії з природою і планетою Земля. Американське видання The Forbes опублікувало рейтинг найбільш екологічно чистих країн світу за 2008 р. 140 країн оцінювалися за 25 критеріям (починаючи від чистоти повітря та якості води і закінчуючи біологічною варіативною й використанням пестицидів). Найчистішою в світі визнана Швейцарія (одна з найбагатших країн світіу за показником ВВП на душу населення), яка набрала 100 балів за 8-ми екологічними критеріями, включаючи якість води, кількість і чистоту лісів, мінімальне використання пестицидів. У Швеції стабільно високі екологічні показники, що безпосередньо відображується на здоров'ї її мешканців. Тут низький рівень забруднення повітря, чиста питна вода, низький рівень парникових газів, турботливе ставлення до лісів. Норвегія – ще одна з найбагатших країн світу, яка може похвалитися прекрасною якістю води, санітарії (ефективне очищення стічних вод), повітря. Норвежці найменш схильні до захворювань дихальних шляхів. Економіка Коста-Рики залежить від індустрії екотуризму, тому тут велика увага приділяється турботі про навколишнє середовище. На відміну від своїх латиноамериканських сусідів, ця країна уникає вирубування лісу. Країна набрала 97 балів із 100 можливих в категоріях лісівництва, чистоти повітря. Серед інших найчистіших країн світу – Колумбія, Нова Зеландія, Японія, Хорватія, Албанія, Ізраїль. |
1 2
Схожі:
| ПЛАН РОБОТИ ШКОЛИ ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ «Інновація і дошкільне... Провідна проблема: Інноваційна дошкільна освіта: досвід, проблеми та стратегія розвитку |
МЕТОДОБ'ЄДНАННЯ СУСПІЛЬНО-ГУМАНІТАРНОГО ЦИКЛУ Проблема Проблема: Створення умов для самоактуалізації та самореалізації кожної дитини через застосування новітніх технологій в умовах національного... |
| Методичне об’єднання класних керівників Методична проблема Методична проблема. Морально-духовний розвиток та соціалізація особистості через організацію особистісно орієнтованого креативного... |
Проблема мирного врегулювання з Японією після 2-ї світової війни. Проблеми мирного врегулювання ДКК змінили на далекосхідна комісія, основною метою її стало формування принципів щодо післявоєнного врегулювання з Японією. Причому... |
| Особливості навчання сучасних молодших школярів Сьогодні перед нами, учителями, постає проблема не «чого учити», а «як учити», тобто проблема організації ефективних сумісних форм... |
ГОЛОВНА ПРОБЛЕМА ДЕРЖАВИ Р 45 Реформування житлово-комунального господарства – головна проблема держави (1993 – 2008 рр.) [Текст]: бібліогр покажчик / Харк... |
| ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОДОВОЛЬСТВОМ НАСЕЛЕННЯ МІСТ І ПРОМИСЛОВИХ РАЙОНІВ... Проблема, яка розглядається в даному дослідженні, є найменше вивченим істориками аспектом більш широкої теми продовольчого становища... |
Тема: Екологічна проблема очима математики Мета уроку: формування в учнів навички розв’язування вправ та задач; ознайомити з екологічними проблемами нашої Землі;виховувати... |
| ЛЕКЦІЯ 2 ЗМІСТ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СУСПІЛЬСТВА Й ПРОБЛЕМА ЕКОНОМІЧНОГО ВИБОРУ Кожне людське суспільство стикається і намагається розв”язувати три основні проблеми організації економіки |
А. А. Свінціцький Постановка проблеми. Проблема інформатизації навчального закладу – одна з головних проблем сьогодення, що випливає з Закону України... |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua