5.2 Гасіння пожеж при наявності вибухових речовин.
166. При пожежах на об’єктах при наявності вибухових речовин (далі – ВР) можливо:
вибухи, що супроводжуються ударною хвилею, високотемпературним викидом газів (полум’я), виділенням отруйних газів, та приводять до руйнування будівель чи окремих його частин, руйнування чи пошкодження зовнішнього й внутрішнього водопроводів, стаціонарних засобів гасіння, технологічного обладнання, пожежної техніки, завалення джерел водопостачання, доріг і під’їздів до об’єкта, що горить, швидкого поширювання пожежі, а також до виникнення нових осередків пожежі та вибухів;
ураження працюючих на пожежі уламками конструкцій та ударною хвилею, а також опіки та отруєння токсичними продуктами горіння і вибуху.
167. Під час гасіння пожежі на об’єктах з наявністю ВР КГП зобов’язаний:
встановити загрозу вибуху та його можливі наслідки, розміри небезпечної зони, місцезнаходження та кількість ВР, а також способи їх евакуації, стан технологічного обладнання та установок пожежогасіння;
до визначення ступеню загрози вибуху, провести розвідку без установки головного пожежного автомобіля на джерело водопостачання, створити резерв, всі сили і засоби розташовувати на безпечній відстані від місця пожежі;
встановити єдиний сигнал відходу особового складу у безпечну зону у разі загрози вибуху;
організувати штаб на пожежі до якого залучити представників об’єкта;
до гасіння приступати тільки після попереднього відповідного інструктажу уповноваженими на те фахівцями об’єкта;
- встановити вид вогнегасної речовини, необхідної для гасіння вибухових речовин, чи ліквідування наслідків вибуху, наявність виділення небезпечних хімічних речовин та визначення засобів захисту від них;
гасіння організувати з використанням мінімальної кількості особового складу, які перебувають в небезпечній зоні.;
при отриманні інформації за результатами розвідки, або від працівників підприємства про горіння безпосередньо ВР, прийняти рішення про негайну евакуацію особового складу та техніки на безпечну відстань від місця можливого вибуху;
для гасіння використовувати розпилену воду або піну, запобігаючи використанню компактних струменів води. Якщо є необхідність у введенні в дію стволів “А” (лафетних), необхідно враховувати ступінь чутливості ВР до детонації від ударів компактних струменів;
одночасно з гасінням проводити охолодження технологічного обладнання, для якого створюється загроза дії високих температур, а за можливості евакуювати ВР;
прокладати рукавні лінії у напрямі кутів будинків і споруд, використовуючи, якщо це можливо, захисну військову техніку, захисні переносні щити тощо;
у разі горіння твердих ВР у герметичних апаратах вжити заходів для їх інтенсивного охолодження, розгерметизації і подачі вогнегасних речовин усередину апарата, якщо це можливо і безпечно;
передбачити резервний варіант розгортання сил і засобів від джерел водопостачання, що знаходяться поза зоною можливих ушкоджень;
організувати розвідку та вести безперервне спостереження за змінами обстановки на пожежі, у першу чергу за оточуючими складськими приміщеннями та спорудами, що мають найбільше завантаження ВР, з метою своєчасного визначення нових меж безпечної зони та виводу за її межі особового складу та техніки;
виставити постових з засобами гасіння для ліквідування нових осередків пожежі, що можуть виникнути під час вибуху.
5.3 Гасіння пожеж при наявності небезпечних хімічних речовин
168. У разі пожеж (аварій) на об’єктах, пов’язаних з виробництвом, зберіганням, транспортуванням сильнодіючих отруйних речовин та небезпечних хімічних речовин (далі – НХР) може виникнути складна обстановка з утворенням зон хімічного зараження та осередків хімічного ураження, яка здатна привести до ураження людей та тварин і при якій можливо:
термічне розкладання хімікатів з виділенням НХР, горючих газів та сильних окислювачів;
створення вибухо-пожежонебезпечних сумішей;
руйнування посудин і технологічних установок з цими речовинами, їх поширювання на великі площі;
вибухи ємностей, тари, руйнування конструктивних елементів будівель;
утворення хмари отруйних речовин та її поширення на значну територію;
скупчення пари отруйних речовин у підвалах та низьких місцях;
- попадання вказаних речовин у природні джерела водопостачання та інженерно-комунікаційні споруди;
- ураження працюючих на пожежі уламками конструкцій та осколками, а також опіки та отруєння токсичними продуктами.
169. Під час пожеж на об’єктах з наявністю НХР КГП зобов’язаний:
перед виїздом до місця аварії чи пожежі екіпірувати особовий склад індивідуальними засобами захисту, приладами хімічної розвідки;
по прибуттю до місця аварії чи пожежі провести розвідку, з’ясувати у адміністрації об’єкту властивості НХР, в якій кількості, де і як зберігаються (знаходяться), загрозу і розміри хімічної небезпеки, визначити термін перебування особового складу у зараженій зоні та вирішити, які вогнегасні речовини використовувати;
організувати роботу штабу, включивши до його складу представників адміністрації об’єкта (населеного пункту), отримати від них письмовий допуск на гасіння пожежі у зараженій зоні (Додаток 7);
організувати гасіння пожежі мінімальною кількістю особового складу, захищеного індивідуальними засобами захисту. Роботу особового складу організовувати у три зміни: перша - працює в зоні зараження, друга - знаходиться на межі зони зараження, третя - в резерві;
організувати розміщення пожежної техніки так, щоб вона не потрапила до зони зараження;
встановити взаємодію зі службами, що залучені згідно з планом залучення сил та засобів для організації спеціальної хімічної розвідки;
визначити позиції ствольників та техніки з навітряного боку;
у разі створення хмари НХР евакуювати людей і тварин з підвітряної сторони;
у разі використання для ліквідування наслідків аварії води, тип (компактна чи розпилена) та напрямок подачі водяних струменів визначається по узгодженню з адміністрацією об’єкта;
дегазацію дільниць зараження проводити до безпечної концентрації;
призначити відповідального за безпеку праці, організувати через адміністрацію об’єкта (населеного пункту) пункти медичної допомоги, харчування і відпочинку особового складу;
створити резерв сил і засобів, ланок ГДЗС, засобів індивідуального захисту, який повинен знаходитись поза зоною зараження;
після ліквідування пожежі (аварії) забезпечити проведення повної або часткової санітарної та спеціальної обробки особового складу, його медичного огляду, дезактивацію техніки, пожежнотехнічного озброєння, обладнання і спорядження, яке використовувалось на пожежі (аварії).
170. Залучати членів добровільних протипожежних формувань і громадян до розбирання і евакуації хімікатів і добрив тільки за узгодженням з адміністрацією об’єкта (населеного пункту), яка зобов’язана забезпечити їх необхідними захисними засобами і проінструктувати про заходи безпеки під час проведення робіт.
5.4 Гасіння пожеж на об’єктах з наявністю радіоактивних речовин та в зонах радіоактивного забруднення
171. При пожежах на об’єктах з наявністю радіоактивних речовин та радіоактивного забруднення можливо:
виникнення небезпечних рівнів радіації;
швидке поширювання радіоактивних аерозолів, радіонуклідів спільно з продуктами горіння по території місцевості, системах вентиляції, конвекційних потоках, через технологічні та інші прорізи, а також поширення радіоактивних рідин і розчинів;
радіоактивне опромінення особового складу, забруднення спеціального одягу, пожежної техніки радіоактивними речовинами.
172. Пожежно-рятувальні підрозділи, які виїжджають на пожежі до об’єктів з наявністю радіоактивних речовин, обов’язково повинні мати табельні прилади дозиметричного контролю, відповідні індивідуальні засоби захисту.
173. Під час гасіння пожежі на об’єктах та у зоні з наявністю радіоактивних речовин КГП зобов’язаний:
- спільно з спеціалістами об’єкта та службою дозиметричного контролю встановити вид і рівень радіації, допустимий час роботи особового складу на гасінні пожежі, межі радіоактивного забруднення і можливі шляхи його поширення. Приступити до гасіння пожежі після отримання письмового дозволу;
під час роботи у відселеній зоні гасіння проводити самостійно після проведення радіохімічної розвідки;
створити штаб на пожежі незалежно від розмірів пожежі і кількості працюючих пожежних підрозділів, до складу якого включити фахівців об’єкта і служби дозиметричного контролю для оперативного з’ясування обстановки і консультацій з питань пожежогасіння;
вибрати вогнегасні речовини за узгодженням з інженерно-технічним персоналом об’єкта;
забезпечити гасіння з навітряної сторони;
організувати застосовування розпилених струменів води для зменшення зони поширення радіоактивних аерозолів; за узгодженням з адміністрацією задіяти системи вентиляції та інші засоби;
організувати через адміністрацію об’єкта дозиметричний контроль, пункт дезактивації, санітарної обробки і медичної допомоги особовому складу;
організувати виконання робіт із залученням мінімально необхідної кількості особового складу, забезпечивши їх ізолюючими протигазами, масками та захисним одягом, приладами індивідуального і групового дозиметричного контролю;
приймати рішення про припинення оперативних дій та виведення особового складу із небезпечної зони, якщо рівні іонізуючих випромінювань значно перевищують допустимі. У виняткових випадках, пов’язаних з рятуванням людей та попередженням розвитку пожежі, КГП має право приймати рішення щодо продовження роботи пожежних підрозділів на відповідних дільницях, встановлює при цьому максимально допустимий час перебування о/с у небезпечній зоні та забезпечує його своєчасну заміну;
організувати створення резерву сил і засобів, ланок ГДЗС, захисного одягу, приладів індивідуального і групового дозиметричного контролю, який знаходиться поза зоною радіоактивного зараження;
визначити через адміністрацію об’єкта зони радіоактивного забруднення, позначити їх і виставити пости безпеки;
встановити сигнали попередження та відходу з позицій для особового складу, який знаходиться в особливо небезпечній зоні.
174. Після ліквідування пожежі КГП зобов’язаний:
організувати санітарну обробку особового складу, який працював у небезпечній зоні, і вихідний дозиметричний контроль;
провести дезактивацію і дозиметричний контроль протигазів, одягу, взуття, спорядження, пожежної техніки.
РОЗДІЛ ШОСТИЙ
ГАСІННЯ ПОЖЕЖ У БУДИНКАХ ТА СПОРУДАХ
6.1 ГАСІННЯ ПОЖЕЖ У БУДИНКАХ ТА СПОРУДАХ
175. Під час пожеж у будинках і спорудах можливо:
наявність великої кількості людей, яким склалася загроза від небезпечних факторів пожежі;
задимлення на поверхах, що горять, на нижче та вище розташованих поверхах;
заповнення приміщень вибухонебезпечними та токсичними леткими продуктами горіння, які не має змоги виявити візуально за зовнішніми ознаками;
вибухи та спалахи;
у разі обмеженої кількості дверних та віконних прорізів, можливе підвищення температури до небезпечного для людини рівня не тільки в приміщеннях, де знаходиться зона горіння, а і в приміщеннях, що знаходяться поряд;
велике горюче навантаження приміщень;
поверхневе горіння матеріалів і речовин;
швидке поширювання вогню і диму через значну кількість отворів дверей, вікон, побутових та технологічних прорізів, комунікацій, балконів тощо;
втрата цілісності, несучої здатності будівельних конструкцій та їх обвалення, поширювання в цих місцях полум’я;
горіння в порожнинах будівельних конструкцій і в завалах;
наявність матеріалів, у разі горіння яких виділяються небезпечні хімічні речовини;
наявність пошкоджених електромереж та електроприладів під напругою, в тому числі з пошкодженою електроізоляцією;
пошкодження газових магістралей.
176. Під час гасіння пожежі в підвалах КГП зобов’язаний:
- встановити конструктивні особливості перекриття над підвалом, стін та перегородок, наявність прорізів та комунікацій різного призначення (вентиляційних, ліфтових, електрокабельних, технологічних тощо) і можливість поширювання по них вогню на поверхи будівлі та у прилеглі приміщення підвалу;
встановити наявність віконних приямків та можливість введення через них стволів, зниження температури, видалення диму;
вжити заходів для попередження задимлення сходових клітин, використовуючи з цією метою перемички і засоби димовидалення;
за неможливості швидкого проникнення до осередку пожежі через двері або віконні приямки, визначити місця розкриття отворів у перекриттях чи стінах;
вжити заходів щодо зниження температури в приміщеннях підвалу, для чого використовувати розпилені водяні струмені;
провести перевірку будівельних конструкцій (в тому числі методом розкривання) поверху, розташованого над підвалом;
у разі необхідності подати стволи на захист вище розташованого поверху;
для гасіння застосовувати, як правило стволи “Б”, стволи-розпилювачі та піну; більш потужні стволи використовувати при розвинутих пожежах.
177. Під час гасіння пожеж на поверхах будівель КГП зобов’язаний:
встановити наявність загрози людям, шляхи і способи їх рятування та евакуації, попередити виникнення паніки;
застосовувати стволи “Б”, що перекриваються, та піну; більш потужні стволи застосовувати тільки під час розвиненої пожежі і на протязі обмеженого часу;
для подачі води на верхні поверхи чи покрівлю використовувати стаціонарні сухотруби і пожежні крани;
використати засоби протипожежного захисту об’єкта - систему димовидалення, насоси підвищувачі, систему пожежогасіння, пожежні ліфти тощо;
якщо горіння проходить на одному чи декількох поверхах, організувати подавання стволів на поверхи, що горять, а на вище і нижче розташовані поверхи вводити стволи на їх захист;
для попередження поширювання вогню на вище і нижче розташовані поверхи, організувати розкривання конструкцій з порожнинами та їх проливання;
перевіряти, а у разі необхідності - подавати стволи на захист побутових, технологічних прорізів, каналів, комунікацій, балконів в вище і нижче розташовані поверхи, на горище;
організувати гасіння усіх приміщень, що горять, одночасно, загальна кількість стволів визначається розрахунком, але, як правило, не менше одного ствола на кожне приміщення;
у разі недостатньої кількості сил і засобів організувати гасіння послідовно, подаючи стволи від крайніх приміщень, що горять, до центру пожежі;
на поверхах з важкогорючими конструкціями стін чи перегородок організувати подавання резервних стволів зі сходових клітин секцій, що не горять, у приміщення, які розташовані поряд з приміщеннями, що горять; організувати перевірку приміщень, суміжних з приміщеннями, що горять, з іншої сходової клітини, навіть за наявності капітальної стіни;
організувати перевірку суміжних приміщень, проводячи контрольні розкриття всіх місць, куди міг поширитись вогонь, особливу увагу звернути на нижні і верхні частини вертикальних конструкцій з порожнинами;
у разі горіння перекриття і загрози його обвалення організувати виведення людей з небезпечної зони, вище і нижче розташованих поверхів;
організувати подачу стволів на поверхи через сходові клітки, або через вікна, балкони, по ручних пожежних драбинах, автодрабинах, авто підіймачах, використовуючи рятувальні мотузки;
організувати розкриття конструкцій одночасно зверху і знизу;
вжити заходів щодо попередження можливих вибухів балонів з газами, систем опалення тощо.
178. Під час гасіння пожежі на горищах та покрівлях КГП зобов’язаний:
подавання перших стволів здійснювати, як правило, по сходових клітинах, а у разі необхідності - через слухові вікна, надалі розкривати отвори у покрівлі;
зосередити на місці пожежі необхідну кількість сил та засобів для розкриття покрівлі;
у разі необхідності організувати розкриття покрівлі для видалення диму, зниження температури, подачі стволів до горища;
при розвинутій пожежі організувати гасіння стволами, поданими безпосередньо з ручних пожежних драбин, автодрабин, авто підіймачів, які потрібно розставляти рівномірно по периметру будівлі (пожежі) з таким розрахунком, щоб струменями води проливалася вся площа пожежі; гасіння здійснювати по периметру пожежі, просуваючись від капітальних стін до центру пожежі;
організувати, подачу стволів, що перекриваються, стволів-розпилювачів, застосовувати змочувальники чи піну;
передбачити резервні стволи для захисту верхнього поверху будівлі (під горищем).
|