4.3 Обов’язки водія пожежного автомобіля
143. Водій пожежного автомобіля зобов’язаний:
знати матеріальну частину, технічні можливості пожежного автомобіля, вміти працювати зі спеціальними агрегатами і обладнанням;
знати, яке пожежнотехнічне озброєння та обладнання вивозиться пожежним автомобілем;
зберігати ПТО, що знаходиться на автомобілі;
утримувати пожежний автомобіль справним і у постійній готовності;
вміти впевнено керувати пожежним автомобілем за різних умов на дорогах і за будь-якої погоди, дотримуючись правил дорожнього руху та інструкції з експлуатації пожежного автомобіля;
знати і дотримуватись встановлених у частині правил посадки особового складу у пожежний автомобіль, розміщення пожежнотехнічного озброєння та обладнання;
встановлювати пожежний автомобіль так, щоб у разі раптового розвитку пожежі в його напрямку, автомобіль можна було передислокувати на безпечну відстань;
постійно знаходитись біля автомобіля, забезпечуючи безперервну роботу його систем, механізмів і агрегатів, постійно слідкувати за командами і сигналами командира відділення і швидко їх виконувати;
уміти працювати з радіостанцією, знати і дотримуватись правил радіообміну;
забезпечити безперервну подачу вогнегасних речовин;
подавати воду до рукавної лінії та припиняти її подачу тільки за командою КГП, начальника ОД, ствольника (або осіб за їх дорученням);
при подачі води до рукавної лінії підвищення тиску здійснювати поступово і підтримувати його відповідно до наказу начальника (ствольника);
за низької температури повітря не зупиняти роботу пожежного насоса;
слідкувати за витратами ПММ та вогнегасних речовин і своєчасно доповідати про необхідність їх поповнення;
якщо є порушення нормальної роботи механізмів автомобіля, доповісти начальнику, одночасно вжити заходів щодо виявлення несправностей та їх ліквідації;
виконувати роботи з технічного обслуговування автомобіля на пожежі;
надавати першу медичну допомогу потерпілим;
знати і при необхідності, за рішенням КГП, виконувати обов’язки постового на посту безпеки (у малочисельних підрозділах).
4.4 Обов’язки командира відділення
144. Командир відділення є безпосереднім начальником особового складу відділення і несе відповідальність за його дії та виконання ним правил безпеки праці. Він керує оперативною роботою відділення.
145. Командир відділення зобов’язаний:
після прибуття на місце пожежі керувати гасінням пожежі до прибуття старшого начальника, надалі виконувати його накази;
знати оперативне завдання свого відділення і караулу, довести його до кожного підлеглого;
забезпечити взаємодію оперативного розрахунку;
забезпечити правильне і точне виконання пожежними наказів, команд, розпоряджень та сигналів;
контролювати дотримання особовим складом відділення правил безпеки праці;
підтримувати зв’язок з начальником, якому він підпорядкований, своєчасно доповідати йому про зміни обстановки на ділянці роботи;
забезпечити ефективну роботу пожежної техніки, яка використовується відділенням;
забезпечити своєчасну заправку пожежного автомобіля вогнегасними речовинами і пально-мастильними матеріалами;
уміти працювати з радіостанцією, знати правила радіообміну і дотримуватись їх;
надавати першу медичну допомогу потерпілим.
146. Під час оперативного розгортання командир відділення зобов’язаний:
забезпечити оперативне розгортання у мінімально короткий термін;
вказати особовому складу відділення місце знаходження джерел водопостачання, напрям і способи прокладання рукавних ліній, місце встановлення розгалуження з урахуванням використання мінімальної кількості рукавів у лініях, кількість і види стволів, позиції ствольників, місця установки ручних пожежних драбин;
слідкувати за правильністю установки ручних пожежних драбин;
доповісти начальнику, якому він підпорядкований, про виконання оперативного розгортання.
147. Під час виконання робіт з розкриття і розбирання конструкцій командир відділення зобов’язаний:
призначити для цієї роботи необхідну кількість пожежних, забезпечити їх відповідним пожежним інструментом та обладнанням, вказати мету, місця та обсяги робіт, які мають бути виконані під час розкриття і розбирання конструкцій;
вказати пожежним місце для розміщення розібраних конструкцій і матеріалів, а біля місця скидання виставити постового;
забезпечити бережливе ставлення до обладнання і матеріалів;
забезпечити безпечне проведення робіт, вживаючи заходів щодо знеструмлення електромережі й електроустаткування, відключення газопроводів поблизу місця роботи, а також проти завалювання конструкцій;
слідкувати за поведінкою несучих конструкцій і не допускати їх пошкоджень.
148. Під час виконання завдань з евакуювання майна командир відділення зобов’язаний:
вказати пожежним послідовність евакуювання, шляхи і місце розміщення майна;
слідкувати за обережним ставленням до евакуйованого майна і його збереженням.
149. Командир відділення може залучатися КГП, НТ для виконання обов’язків помічника НТ та виконувати його обов’язки.
150. За командою чи сигналом “Відбій” командир відділення зобов’язаний:
перевірити наявність особового складу відділення;
перевірити наявність пожежнотехнічного озброєння, обладнання і спорядження, забезпечити дозаправлення пожежного автомобіля водою;
доповісти начальнику, якому командир відділення підпорядкований на пожежі, про готовність відділення до від’їзду до місця постійної дислокації.
151. Під час несення служби відділенням на місці ліквідованої пожежі командир відділення зобов’язаний:
- організовувати безперервне спостереження за місцем пожежі;
тримати у постійній готовності засоби гасіння;
у разі виявлення осередків пожежі, повідомити про це ПЗЧ (ОДС ОКЦ) та вжити заходів для їх ліквідування;
повернутися до пожежного підрозділу за наказом начальника караулу, до складу якого входить відділення;
про від’їзд відділення повідомити адміністрацію об’єкта, поклавши на неї подальше спостереження за місцем ліквідованої пожежі.
152. Після повернення відділення до місця постійної дислокації командир відділення зобов’язаний:
забезпечити швидке приведення пожежного автомобіля, пожежнотехнічного озброєння та обладнання у готовність, доповісти про це начальнику караулу;
вжити заходів для просушування чи заміни спеціального одягу особового складу відділення, пожежних рукавів тощо.
4.5 Обов’язки начальника караулу
153. Начальник караулу керує оперативною роботою, особовим складом караулу, несе відповідальність за його безпеку, виконання оперативного завдання, поставленого перед караулом, збереження пожежної техніки, пожежнотехнічного оснащення, обладнання і спорядження.
154. Начальник караулу, який прибув на чолі караулу до місця пожежі першим, як КГП, керується статтями 102-107 цього Статуту, а у випадку, коли на місці виклику вже працюють підрозділи, зобов’язаний доповісти КГП (до штабу) про прибуття, отримати завдання і забезпечити його виконання.
155. Під час прямування до місця пожежі начальник караулу зобов’язаний:
визначити найкоротший (оптимальний) маршрут руху і контролювати виконання водіями пожежних автомобілів вимог Правил дорожнього руху;
ознайомитись з оперативною документацією пожежогасіння;
постійно прослуховувати за допомогою радіостанції інформацію з місця пожежі, від ОДС ОКЦ і ПЗЧ;
у разі вимушеної зупинки на шляху прямування керуватись статтею 25 цього Статуту.
156. Під час проведення рятувальних робіт начальник караулу зобов’язаний:
вказати командирам відділень шляхи і способи рятування людей;
одночасно з рятуванням людей організовувати роботу з гасіння пожежі, виділивши для цього особовий склад, який не залучений до рятувальних робіт.
157. Під час оперативного розгортання начальник караулу зобов’язаний визначити завдання кожному відділенню з урахуванням своєчасного введення у дію необхідних сил і засобів.
158. Під час подавання стволів начальник караулу зобов’язаний:
призначити командира відділення для керівництва роботою лафетного ствола;
організувати зв’язок між водіями при подачі води до лафетного ствола від двох автомобілів;
у разі подання пінного чи порошкового ствола визначити спосіб подачі піни чи порошку до осередку пожежі і для керівництва роботою стволів призначити відповідальних;
підготувати водяні стволи для ліквідування можливих залишків осередків пожежі (для охолодження конструкцій) після подачі піни чи порошку;
одночасно з гасінням організувати подачу стволів на захист сусідніх будівель, споруд, приміщень та несучих конструкцій.
159. Під час організації робіт з розкриття і розбирання конструкцій начальник караулу зобов’язаний:
розподілити дільниці робіт між відділеннями, забезпечити їх засобами гасіння, діелектричними засобами, індикаторами тощо;
віддавати накази командирам відділень на проведення робіт;
вказати мету, обсяги і межі розкриття та розбирання, а також місця для розміщення матеріалів.
160. Під час організації евакуювання майна начальник караулу зобов’язаний:
проводити евакуювання одночасно з гасінням пожежі;
призначити командира відділення для керівництва евакуюванням, вказати її послідовність, шляхи, а також місце для розміщення евакуйованого майна, забезпечити його зберігання.
161. Під час евакуювання тварин начальник караулу зобов’язаний:
встановити характер загрози тваринам, їх вид, кількість, спосіб утримання, стан шляхів евакуювання;
вжити заходів щодо видалення диму;
залучати до евакуювання обслуговуючий персонал і членів добровільних формувань;
використовувати всі виходи для безпечної евакуації тварин з одночасною подачею стволів для ліквідування пожежі.
162. Після повернення до місця постійної дислокації начальник караулу зобов’язаний забезпечити негайне приведення до готовності пожежної техніки, ПТО, після чого повідомити ПЗЧ (ОДС ОКЦ) про готовність караулу до виїзду, скласти (заповнити) необхідні документи про ліквідовану пожежу (додаток 10).
РОЗДІЛ П’ЯТИЙ
ОСОБЛИВОСТІ ГАСІННЯ ПОЖЕЖ У СКЛАДНИХ УМОВАХ
5.1 Гасіння пожеж в умовах низьких температур, під час шквального вітру та недостатньої кількості води
163. Під час гасіння пожеж в умовах низьких температур КГП зобов’язаний:
застосовувати на відкритих пожежах та за достатньої кількості води пожежні стволи з великою витратою, не допускати використання стволів, що перекриваються, і стволів-розпилювачів;
вживати заходів щодо попередження утворення льоду на шляхах евакуювання людей і руху особового складу;
прокладати лінії з прогумованих та латексних рукавів великих діаметрів, рукавні розгалуження, за можливості, встановлювати усередині будівлі, а у разі розміщення ззовні – вживати заходи щодо їх утеплення;
захищати з’єднувальні головки рукавних ліній підручними засобами, у тому числі снігом;
під час подавання води з водоймищ чи пожежних гідрантів спочатку подавати воду з насоса у вільний патрубок і тільки за умови стійкої роботи насоса подавати воду до рукавних ліній;
прокладати сухі резервні рукавні лінії;
у разі зменшення витрат води підігрівати її у насосі, збільшуючи число обертів двигуна;
уникати перекриття пожежних стволів та рукавних розгалужень, не допускати вимкнення насосів;
у разі заміни та прибирання пожежних рукавів, нарощуванні ліній, подачу води не припиняти, а вказані роботи проводити з боку ствола, зменшивши напір, залучаючи з цією метою якомога більшу кількість особового складу;
визначити місця заправки теплою (до 30°С) водою та за необхідності заправити нею цистерни;
змерзлі рукава в місцях перегинань і з’єднань відігрівати гарячою водою, парою чи нагрітими газами; змерзлі з’єднувальні головки, розгалуження та стволи в окремих випадках дозволяється відігрівати паяльними лампами та факелами;
підготувати місця для обігріву учасників гасіння та постраждалих, а також зосередити в цих місцях резерв спеціального одягу для особового складу;
уникати кріплень на пожежних драбинах та поблизу них рукавних ліній, не допускати обливання драбин водою;
не допускати надмірного проливання води по сходових клітинах.
164. Під час гасіння пожежі в умовах сильного вітру КГП зобов’язаний:
проводити гасіння потужними струменями води;
забезпечувати у мінімально короткий термін охоплення струменями всього об’єкта, що горить, починаючи з флангів;
створити резерв сил та засобів для гасіння нових осередків пожежі;
організувати спостереження за станом об’єктів, що знаходяться з підвітряного боку, та їх захист за допомогою постів та дозорів, забезпечивши їх необхідними засобами;
в особливо загрозливих випадках створювати на основних шляхах поширювання вогню протипожежні розриви аж до розбирання окремих будівель, споруд;
- передбачити можливість активного маневру (передислокації, відступу тощо) силами та засобами у разі раптової зміни обстановки, у тому числі, напряму вітру.
165. Під час гасіння пожеж в умовах недостатньої кількості води КГП зобов’язаний:
вжити заходів щодо використання інших вогнегасних речовин;
організувати подавання пожежних стволів тільки на вирішальному напрямку, забезпечуючи локалізування пожежі на інших дільницях шляхом розбирання конструкцій та створення необхідних розривів;
проводити додаткову розвідку джерел водопостачання для виявлення запасів води (артезіанські свердловини, чани, градирні, колодязі, водонапірні вежі тощо);
організовувати подачу води на гасіння розвинених пожеж за допомогою насосних станцій, морських та річкових суден, пожежних поїздів, а також перекачуванням насосами пожежних автомобілів;
забезпечити підвезення води автоцистернами, бензовозами, поливальними та іншими автомобілями, якщо подача води по магістральних рукавних лініях неможлива (відсутність або недостатня кількість рукавів, техніки, пожежних автомобілів, джерел водопостачання). Застосовувати таку кількість пожежних стволів, яка забезпечує безперервну їх роботу з урахуванням запасів та підвезеної води;
організувати пункт заправки техніки водою і призначити особу, відповідальну за його безперервну та безперебійну роботу;
здійснювати поповнення джерел водопостачання малої ємності;
організовувати забір води за допомогою пожежних гідроелеваторів, мотопомп чи інших засобів, якщо перепад висот між пожежним автомобілем та рівнем води у водоймищі перевищує максимальну висоту всмоктування насоса чи відсутній під’їзд до водоймищ;
організувати будівництво тимчасових пожежних водоймищ та пірсів під час гасіння великих, складних та тривалих пожеж;
подавати пожежні стволи з насадками малого діаметра, використовувати стволи, що перекриваються, стволи-розпилювачі, застосовувати змочувачі, забезпечуючи економну витрату води;
у разі слабкого тиску у водопровідній мережі вжити заходів щодо його підвищення; забір води здійснювати з пожежних гідрантів через напірно-всмоктувальні рукава чи з колодязів гідрантів, попередньо заповнивши їх водою;
- якщо на місці пожежі відсутні джерела водопостачання, й доставляти воду нічим і немає звідки, організувати роботу щодо запобігання поширювання вогню шляхом розбирання конструкцій, видалення предметів і окремих конструкцій будівель, що горять, чи зносу будівель і споруд, а також ліквідування горіння підручними засобами та матеріалами.
|