Затверджую:
Начальник 3-ЗДПО
полковник служби цивільного захисту
_____________В.В.Троян
«___» _________ 2010 року
План-конспект
на проведення заняття з тактичної підготовки
з працівниками учбових груп підрозділів 3-ЗДПО
Тема: Організація і проведення рятувальних робіт з під завалів та з висот.
Навчальна мета: Ознайомити співробітників учбової групи при заступнику начальника 3-ЗДПО з правилами роботи організації і проведення рятувальних робіт з під завалів та з висот.
Час: 2 години.
Місце проведення: Учбовий клас 26-СДПЧ.
Навчально-матеріальне забезпечення: Конспект.
Література:
Аветісян В.Г. Навчальний посібник «Організація аварійно-рятувальних робіт на зруйнованих будинках».
Наказ МНС України № 312 від 07 травня 2007 р. «Правила безпеки праці в органах та підрозділах МНС України».
Клюс П.П. та ін. Пожежна тактика: Підручник / Клюс П.П., Палюх В.Г., Пустовой А.С., Сенчихін Ю.М., Сировой В.В. – Х.: Основа, 1998. – 592 с.
Порядок проведення занять
Організаційний момент – 5 хв.;
перевірка присутніх;
оголошення теми і мети заняття, питань, які вивчатимуться.
Контроль знань – 5 хв.;
Викладення матеріалу теми – 35 хв. + 35 хв.(з переривом на 15 хв.)
Питання, які вивчатимуться:
Організація АРР на початковому етапі.
Методи розшуку постраждалих.
Дії рятувальників після знаходження постраждалого.
Проникнення у завали.
Вилучення постраждалих.
Рятування людей з висот.
Безпека праці.
Питання та їх короткий зміст
|
Методичні вказівки
|
Організація арр на початковому етапі.
Розвідка зони «НС» – проводиться з метою з’ясування обстановки на місці аварії, для прийняття рішення на проведення рятувальних робіт. Задачі розвідки:
Встановити наявність постраждалих та по можливості їх стан;
Встановити характер та межі зони «НС»;
Встановити причину руйнування;
Встановити наявність вражаючих факторів (вогонь, газ, вода, пар та інш.);
Визначити шляхи вводу сил та засобів МНС та шляхи евакуації постраждалих.
На початковому етапі розвідка співпадає з пошуком постраждалих. Основне правило пошуку постраждалих «ВІД ПРОСТГО ДО СКЛАДНОГО». В початковий період пошук ведеться по всій території звідки лунають поклики про допомогу та куди можливо потрапити без застосування засобів механізації, такий пошук має назву «ПОВЕРХНЕВО-ПРОСТОРОВИЙ». На цьому етапі постраждалих потрібно шукати в:
Порожнечах, утворених стінами, що залишилися та уламками перекриттів на поверхах будинків та підвалах;
Порожнечах під уламками сходових клітин;
Навколо стінових порожнеч зовні будинку;
В різноманітних спорудах розташовуваних зовні будинку (кювети, труби, приямки та інш.).
При цьому необхідно виходити з того, що витрати часу на вилучення одного постраждалого не повинні перевищувати 4-х годин.
Після того як всі постраждали, яки гукали по допомогу, та ті, що знаходилися в легко доступних місцях, вилучені, переходять до другого етапу – етапу вилучення постраждалих з важкодоступних місць. Цей етап має назву «ВИЗНАЧЕННЯ ГОЛОВНИХ ОБ’ЄКТІВ ПОШУКУ».
Розшук постраждалих проводиться за наступними загальними правилами:
Послідовність вибору об’єктів для ведення розшуку заснована на принципі від простого до складного, тобто розшук ведеться в місцях, що мають малі пошкодження та з малим ступенем небезпеки, далі з більшими і т.д.;
При визначені місць найбільш вірогідного перебування постраждалих необхідно мати на увазі наступне: час виникнення «НС» в робочий час постраждалих буде більше на об’єктах та установах, та менше в житлових будинках, в неробочий - навпаки;
Урахувати час протікання (розвитку) «НС» для того, щоб зробити висновок де шукати постраждалих. Якщо аварійна ситуація розвивалась таким чином, що у людей був час тікати з небезпечної зони, то постраждалих слід шукати на шляхах евакуації (коридори, біля вихідних дверей, вікон, сходові клітини), якщо не було часу покинути небезпечну зону, то на робочих місцях, кімнатах, під плитами перекриттів в першу чергу у пустотах;
Розшук вести в тиші;
Пошук вести мінімум парами;
Якщо постраждалих багато і на їх визволення потрібен час, то в першу чергу визволяються живі, а при знаходженні загиблих вони не визволяються, а відмічаються місця їх знаходження. Загиблі визволяються в останню чергу;
Розшук постраждалих проводиться доти, доки не буде встановлено, що в зоні «НС» не лишилося ні живих ні загиблих.
Головне при пошуку – працювати головою.
При визначенні черговості рятування постраждалих необхідно враховувати час на розкопку завалів, а також наявності гострої загрози для постраждалих.
|
Виділене дати під запис.
|
Методи розшуку постраждалих.
Візуальний метод. Проводиться як із застосуванням спеціальної апаратури відеокамер, так і без неї. Полягає в тому, що оглядаються місця можливого перебування постраждалих (порожнечі, які утворилися в наслідок руйнування будівель, загазовані та задимлені приміщення тощо). Перевага цього метода полягає в тому, що визначається не тількі місце перебування постраждалого, але і його стан. Недоліком є те, що не завжди можливо дістатися до місця перебування постраждалого.
Акустичний метод. Проводиться як з застосуванням спеціальної апаратури геофонів так і без неї. Полягає в тому, що прослуховуються шуми, які можуть надавати постраждалі. Цей метод найбільш поширений при проведені АРР на зруйнованих будинках. Перевага цього метода полягає в тому, що можна визначити місце знаходження постраждалого, куди неможливо дістатися. Недоліком є те, що для використання цього методу треба дотримуватися повної тиші, тобто припинити роботу техніки.
Тепловий метод. Проводиться з застосуванням спеціальної апаратури (тепловізорів). Полягає в тому, що місце знаходження постраждалих визначається по теплу, яке випромінює тіло. Перевага цього методу полягає в тому, що можна визначити місце знаходження постраждалого навіть тоді коли його не видно і не чути. Недоліком є те, що у разі пожежі цей метод не придатний, але місце скритої пожежі він покаже.
Використання натренованих собак. Цей метод є найбільш ефективним при пошуках постраждалих у завалах. Саме за допомогою спеціально тренованих собак, своєчасно находять найбільшу кількість постраждалих при землетрусах. Але і в цього метода є недоліки, періодично собак необхідно виводити з зони «НС» для відпочинку, так як наявність сторонніх запахів, диму, пилу та ін. знижують ефективність їхнього застосування.
Зараз ми розглянемо найбільш розповсюджений метод який має назву: «МЕТОД ПРОСЛУХОВАННЯ ТА ОЗВУЧЕННЯ». Для проведення пошуку за допомогою цього методу потрібно припинити, або звести до мінімуму всі роботи з технікою в зоні «НС», тобто встановити «час тиші». Рятувальники розташовуються по периметру завалу з низу на відстані один від одного 2-5 метрів та прослуховують завал. Якщо звуки із завалу не чути, то періодично по команді командира підрозділу рятувальники окликають постраждалих. Наприклад: «Тут допомога! Відповідайте!», якщо відповіді нема треба повторити: «Відповідайте стуком!». При цьому доцільно використовувати підсилювачі голосу (мегафони, рупори та інш.). При отримані відповіді з-під завалу всі хто її чув показують напрямок звідки вони чули звук, точка перетину напрямків буде вірогідним містом знаходження постраждалого (постраждалих). Необхідно мати на увазі, що металеві предмети можуть давати хибний напрямок звуку. По команді командира рятувальники пересуваються до центру завала.
Після встановлення місця знаходження постраждалого настає найбільш важливий та відповідальний етап рятувальних робіт – розбір завалу та вилучення постраждалих.
|
|
Дії рятувальників після знаходження постраждалого.
Якщо постраждалий притомний, з ним необхідно встановити та підтримувати контакт в ході якого з’ясувати:
його стан, самопочуття, обстановку навколо, як глибоко він знаходиться якщо він не орієнтується, то запитати його на якому поверху будівлі він знаходився до руйнування;
чи впливають на нього уламки, як що, так конкретно на які участі тіла;
наявність інших людей у завалі та приблизно де вони можуть находитися, скільки їх може бути;
як довго він знаходиться у завалі, розповісти йому, що робиться для його порятунку та інш.
Мета цієї розмови:
По-перше, отримати більше інформації;
По-друге, і це головне, психологічно підтримати постраждалого.
|
|
Проникнення у завали.
Завал – це хаотичне скупчення уламків будівельних конструкцій, меблів, сантехнічного обладнання та інш. При цьому невідомо наскільки вони стійки. Тому при плануванні заходів по проникненню в завали необхідно дотримуватись наступних основних правил:
уламки по можливості не ворушити, не навантажувати, не видаляти оскільки під ними можуть знаходитися люди;
просуватися вперед через непошкоджені, або мало пошкоджені частини будинків;
для просування використовувати існуючі порожнечі;
краще витратити час на пролом стіни, або стелі, ніж завдавати небезпеки заваленим людям під час видалення уламків.
Методи проникнення у завали:
Стінові проломи необхідно проводити з урахуванням наступних правил:
розміри стінових проломів повинні бути мінімально припустимими;
стінові проломи виготовляти в не опірних стінах;
стіновий пролом виготовляти як можна нижче до рівня пола;
використовувати існуючі отвори та пройми в стіні;
Проломи стелі проводяться з урахуванням наступних правил:
місце пролому узгодити з постраждалими;
пролом виконувати ближче до опірних стін, краще в куті приміщення;
не пошкоджувати опірних конструкцій (балки, ригелі та інш.);
розміри стінових проломів повинні бути мінімально припустимими.
В завалах, що утворилися від руйнування панельних будинків, утворюються порожнечі значних розмірів. Ці порожнечі використовуються при пересуванні вперед, якщо велика конструкція заважає подальшому просуванню, під нею робиться підкоп за наступними правилами:
просуватися обережно (не підніматися, не тиснути на стіни, не висмикувати уламки);
стіни та звід підкопу надійно закріпляти;
при виготовлені підкопу один рятувальник знаходиться в середині, другий у вході в підкоп та слідкує за конструкціями, а також підтримує зв’язок з першим.
|
|
Вилучення постраждалих.
Після того як рятувальники дісталися до постраждалого, потрібно прибрати від нього все, що заважає. Сипучі матеріали та дрібни уламки видаляють вручну тому, що інструментом можна нанести травму постраждалому. При необхідності надається перша медична допомога на місці. Якщо на постраждалого впливають уламки конструкцій, або він засипаний, в першу чергу вивільняють верхню частину тіла та голову. При знятті механічного навантаження потрібно пам’ятати про синдром здавлювання та прийняти заходи профілактики. Витягання постраждалого потрібно проводити відповідно з раніш вивченими правилами. Після вилучення постраждалого проводиться його транспортування до пункту прийому у відповідності з раніш визначеними правилами.
|
|
Рятування людей з висот
Усі будівлі, які мають від 10 до 25 поверхів, вважають будівлями підвищеної поверховості. Їх будують з неспалимих конструкцій, що мають великі межі вогнестійкості. За планувальним вирішенням поверхів вони бувають коридорного типу та вільного планування, а також одно- та багатосекційними. Конструктивне та об’ємно планувальне вирішення цих будівель, незалежно від призначення, повинно забезпечувати успішну евакуацію людей та створювати необхідні умови для успішного гасіння пожеж. З цією метою будівлі обладнуються: системами протипожежного захисту; внутрішніми протипожежними водопроводами та спринклерними системами водяного пожежогасіння; автоматичними системами пожежної сигналізації та системами сповіщення про пожежу.
В межах обслуговування підрозділів МНС 3-ЗДПО знаходиться:
12-поверховий житловий будинок по пр. Курчатова, 10:
Ступінь вогнестійкості – 2.
Стіни – з силікатної цегли.
Перегородки – із залізобетонних плит.
Перекриття – із залізобетонних плит.
Покриття – без горищне, руберойд по бітумній мастиці.
Опалення – центральне водяне.
Вентиляція – проточно-витяжна.
Знеструмлення електромережі – 220 В, щитова на 1 поверсі.
Шляхи евакуації – по 2 внутрішніх сх. клітинах через 8 виходів з 1-го поверху.
Кількість та вид ПК – 28 шт., Ø 51 мм.
Водопостачання:
Місце розташування
|
Вид вододжерела
|
№
|
Тип і діаметр мережі
|
Відстань
|
Курчатова, 4
|
ПГ
|
4
|
К-400
|
60 м
|
Курчатова, 12
|
ПГ
|
|
К-400
|
15 м
|
Курчатова, 10
|
ПГ
|
51
|
К-400
|
8 м
|
|
|