|
|
Скачати 453.59 Kb.
|
|
1.3. Корекція порушень пізнавальної діяльності Практика педагогічної роботи у допоміжній школі показує, діти з розумовою відсталістю часто допускають помилки, добре знаючи правила, через те, що не знають, в якому місці ці правила можна застосовувати. Складне слово неправильно може написати і дитина з нормальним інтелектом, проте у неї при цьому спостерігаються виразні сумніви. Дитина з інтелектуальною недостатністю не сумнівається і записує слово так, як чує. Тому окремим завданням для таких учнів може бути підкреслення орфограм, що не лише зміцнює знання, а й сприяє розвитку критичності. Цій же меті послужить використання арифметичних задач із зайвими або недостатніми даними, без запитань тощо. Важливим у корекційній роботі є також формування умінь встановлювати причинно-наслідкові зв’язки і робити висновки. Для цього зручно використовувати аналіз явищ природи, літературних текстів та кінофільмів, складання розповідей за картинками тлумачення прихованого змісту прислів'їв, метафор тощо, аналіз власних вчинків і т.п. Великого значення у корекції недоліків мислення розумово відсталих учнів відіграє трудова діяльність. У трудовій діяльності, на відміну від розумової, кінцевий результат задається у вигляді конкретного зразка, що забезпечує усвідомлення і прийняття мети, а також зацікавленість у своїй роботі. Суб’єктивно учнями допоміжної школи трудова діяльність сприймається доступнішою піною ніж розумова. Все це забезпечує належну мотивацію праці, Ріпку можна посилити, якщо сказати учням, що виготовлену власноруч річ вони зможуть взяти собі або подарувати комусь. Наступною за важливістю щодо корекції вищою психічною функцією є мовлення, яке у розумово відсталих формується із значним запізненням і характеризується недорозвитком усіх його сторін — лексичної, граматичної, фонетичної. Мовлення виступає засобом спілкування, мислення, регуляції поведінки, тому його розвитку в учнів допоміжної школи надається неабияке значення [23]. Водночас слід розвивати і засоби спілкування. Для цього, зокрема, проводиться робота по уточненню і збагаченню словника дитини. Щоб слово стало надбанням учня, останній повинен зрозуміти його значення, активно використовувати його у власному мовленні. Для засвоєння змісту слова учень повинен виконати відповідні практичні дії. Розвивається усне мовлення розумово відсталих учнів і під впливом формування навичок письма і читання. Загальний недорозвиток мовлення зумовлює відсутність чіткого образу слів. Пропедевтика навичок письма та читання передбачає розвиток умінь виділяти у реченні слова, у слові — звуки, формування уявлень про слово та речення. Важливе місце у розвитку та навчальній діяльності посідає пам’ять. Щоправда, іноді значення пам’яті у процесі засвоєння знань перебільшується. Традиційна директивна педагогіка групується на уявленні про те, що основним механізмом формування знань, умінь, навичок виступає їх багаторазове повторення аж запам’ятовування. Осмислення матеріалу, що вивчається, у цьому контексті сприймається як засіб полегшення процесу засвоєння. Відповідно успішність навчання залежить від якостей пам’яті дитини. Проте, заучений напам'ять матеріал ще не є привласненим, оскільки не гарантує успішного його використання на практиці і навпаки, потреба вчити правило напам'ять відпадає, якщо учень з нормальним інтелектом зрозумів його, оскільки може переказати своїми словами. Вчитель повинен не просто дати дітям завдання вивчити напам’ять, а навчити, як це можна зробити, як полегшити цей процес шляхом активного повторення, групування матеріалу, складання плану, виділення головного, встановлення логічних та образних зв’язків тощо. Слід звертати увагу дітей на те, що добір способу заучування залежить від структури навчального матеріалу. Запам'ятовування тексту, таблички множення, граматичного завила, вірша потребують різних прийомів. Цікаві можливості пам’яті розумово відсталих учнів були виявлені C.П. Миронова [19]. Вона пропонувала їм запам’ятати і згодом відтворити групи слів використовуючи при цьому різні допоміжні прийоми: класифікацію, складання з словами речень, позначення слів з допомогою схематичних та символічних зображень (піктограм). Виявилось, що найпродуктивнішим є останній спосіб, який викликав зацікавленість, стимулював до творчості, сприяв активізації мислення та уяви респондентів. Ефективність запам’ятовування з допомогою піктограм була доведена не лише в лабораторних умовах, а й під час уроків. Учням пропонували в ході пояснення нової теми з природничих та гуманітарних наук робити схематичні малюнки. Використання цих малюнків під час відтворення значно полегшувало актуалізацію знань. На наш погляд, подібну методику формування самоконтролю можна застосовувати і в умовах допоміжної школи. Якщо дітям важко помічати помилки у власному зошиті, на перших порах їм можна пропонувати спеціальні тексти з помилками у тих словах, написанням яких вони добре володіють. Вчитель може заздалегідь попередити учня про кількість помилок, відмічати наявність їх у рядку галочками на полях. Отже, корекція сприймання, пам’яті, уваги здійснюється через залучення мислення та мовлення, які якісно перебудовують елементарні психічні функції, розширюють їхні можливості попри первинний дефект. РОЗДІЛ 2 РОЗРОБКА ШЛЯХІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОРЕКЦІЙНОЇ СПРЯМОВАНОСТІ НАВЧАННЯ УЧНІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ З ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЮ НЕДОСТАНІСТЮ
Основною формою організації навчальної та корекційно-виховної роботи у допоміжній школі є урок. Крім уроку застосовують й інші форми організації навчальної роботи: екскурсії, практичні і лабораторні роботи, домашню самостійну роботу, виробничу практику тощо. Вони доповнюють і удосконалюють класно-урочну систему. Існують також специфічні форми позакласної навчально-корекційної роботи, такі, як логопедичні заняття, ЛФК, ритміка, соціально-побутова орієнтація, предметні гуртки. Як і в масових загальноосвітніх школах, урок у допоміжній школі — основна форма, в якій поєднується виховна й пізнавальна діяльність. Проте в допоміжній школі урок має свою специфіку, зумовлену особливостями пізнавальної діяльності учнів і завданнями корекційно-виховної роботи школи, а саме: 1. На уроках у допоміжній школі, крім загальноосвітніх та виховних завдань, однакових з масовою школою, розв’язуються ще й інші завдання, властиві тільки допоміжній школі: відбувається компенсація й корекція вад розвитку дітей. Тільки завдяки цьому стає можливим загальний розвиток особистості дитини з порушенням інтелекту і формування в неї духовних і фізичних якостей. 2. У зв’язку з труднощами в роботі з розумово відсталими дітьми, а також з наявністю великої нерівномірності в розвитку пізнавальних сил і здібностей кожного учня, кількість учнів в класах допоміжної школи набагато менша, ніж у масовій школі. Вона не повинна перевищувати 12 осіб. При такій кількості учнів у класі вчитель може приділяти максимум уваги кожному учневі, здійснювати індивідуальний підхід до окремих учнів без серйозних порушень фронтальної організації праці. 3. Класи в допоміжній школі комплектують з урахуванням не тільки віку, а й ступеня інтелекту дитини. До навчання залучають дітей лише з легкими формами розумової відсталості. Через те в одному й тому класі можуть навчатися учні різного віку. Різниця в віці може становити до 2-х років. 4. Враховуючи низьку продуктивність пізнавальної діяльності учнів, на кожен урок визначають значно менший обсяг матеріалу порівняно з масовою школою. Крім того, цей матеріал спеціально опрацьовують, щоб він був доступний для розумово відсталих учнів.
У допоміжній школі урок включається в систему охоронно-педагогічного режиму. На ньому створюються найсприятливіші умови для захисту ослабленої нервової системи і психіки дитини від надмірних подразнень, різких змін в умовах перевтоми, появи астенічних емоцій тощо. Урок регламентований навчальною програмою і шкільним розкладом [1]. Важливим етапом підготовки вчителя допоміжної школи до уроку є правильне комплексне планування мети і завдань уроку. Мета — більш загальне поняття, ніж завдання. Як правило, мета передбачає послідовне розв’язання конкретних завдань під час уроків, наприклад, виховання в учнів виразності читання, тобто мета заключає в собі очікуваний результат спільної діяльності вчителя і учня, наприклад, вироблення техніки читання, оволодіння обчислювальними навичками, засвоєння певного орфографічного правила тощо. Загальна мета зумовлює необхідність комплексного планування конкретних завдань кожного уроку, яке включає чітке визначення навчального (освітнього), виховного та корекційного завдань. Правильне проектування цих завдань оптимізує навчально-виховний і корекційний процеси, тобто забезпечує якість і ефективність проведення уроків, зумовлює цілеспрямованість добору необхідного змісту, форм, методів і засобів навчання, виховання, корекції і розвитку учнів [9]. Основою комплексного планування завдань будь-якого уроку в допоміжній школі є їх спрямованість на всебічний розвиток особистості учнів з урахуванням їх типологічних (загальних) та індивідуальних психофізичних особливостей і пізнавальних можливостей. Навчальне (загальноосвітнє) завдання уроку має бути спрямоване на розв'язання такого кола загальноосвітніх завдань, реалізація яких забезпечить формування в учнів системи практичних і наукових знань, умінь і павичок, зокрема: засвоєння (вивчення, повторення, закріплення) основних понять, законів, теорій, правил, наукових фактів; формування умінь і навичок (наприклад, грамотного письма, читання, спілкування, обчислення, вимірювання, виготовлення чого-небудь). На кожен урок вчитель добирає конкретне завдання, яке може бути реалізоване лише на матеріалі даного уроку (його змісту, завдань, вправ, видів робіт, наочних засобів тощо) [25]. Виховне завдання уроку спрямоване на формування в учнів наукового погляду на матеріальний світ, забезпечення морального, трудового, естетичного, духовного, патріотичного та фізичного виховання. Вчитель повинен вміло визначати ті виховні завдання, які найбільш успішно можуть бути розв’язані при вивченні конкретного матеріалу з кожного предмета (конкретної граматичної теми, художнього твору, математичного матеріалу чи трудового процесу). В учнів допоміжної школи знижені пізнавальні можливості, порівняно з нормальними дітьми в них ослаблене регулювання своїми діями і зусиллями, є значні порушення процесів працездатності. Усе це зумовлює особливу логіку побудови навчального процесу на уроці. Тут важливого значення набуває індивідуалізація навчання та організація і стимуляція пізнавальної діяльності учнів. Відповідно до цього урок у допоміжній школі складається з таких етапів:
ОРІЄНТОВНА СТРУКТУРА УРОКУ В ДОПОМІЖНІЙ ШКОЛІ І. Загальнокорекційний етап.
II. Основний етап.
а)ознайомлення з новими знаннями, уміннями та навичками; б) уточнення та доповнення матеріалу, корекція неправильно сформованих знань; в) систематизація і узагальнення знань; г) застосування знань у практичній діяльності. д) перевірка знань, умінь і навичок. III. Заключний етап.
У зв’язку з інертністю нервових процесів розумово відсталі діти на початку уроку досить довго перебувають під впливом вражень і форм поведінки, які мали місце до уроку. Одні з них продовжують залишатись у стані збудженості, інші — залишаються пасивними, перебувають у полоні розумової інертності. Учні тривалий час по-справжньому не включаються в навчальний процес, саме втягування в працю триває занадто довго. На початку уроку важливо, щоб учитель зробив значну паузу: в класі повинна встановитись хвилина мовчання. У допоміжній школі — це не звичайний психологічний момент, а спосіб корекції: хвилина мовчання дає можливість учням заспокоїтись від нервового збудження і зосередити увагу на вчителеві. Ясно, що в цей час ніяких приготувань, ніяких зауважень учитель не повинен робити. Нервово-психологічна підготовка триває 5-7 хвилин. Щоб максимально вплинути на організм і психіку дітей, запроваджують самостійні вправи, які виконують фронтально всі учні. Необхідно організувати роботу так, щоб всі діти працювали одночасно, а не кілька з них по черзі, а інші були тільки присутніми при цьому. Зміст підготовчих вправ може бути різноманітний. Наприклад: усна лічба; дидактична гра (мовна, математична, географічна тощо); розгляд картин, предметів і бесіда про них; слухання оповідань, казок; вправи на розвиток моторики з використанням мозаїки, кубиків та інших предметів; фізичні вправи загальнорозвивального характеру; граматичний розбір; творчий диктант; слухання магнітофонних записів; співи; малювання; вправи на розвиток уваги, мислення, пам’яті тощо. Кожен урок потребує організованого завершення, певної закінченості. Тому наявність у структурі уроку як складової ланки заключної частини зумовлюється самою природою уроку. Основними завданнями цієї частини є: 1) підведення підсумків роботи на уроці й оцінка успіхів і старанності учнів; 2) пояснення учням домашнього завдання (його обсягу, способів і послідовності виконання), настанови щодо подальшої їх самостійної роботи, спрямованої на поглиблення і закріплення знань, здобутих на уроці, та на застосування їх на практиці;
Для розв’язання корекційних завдань на уроці в допоміжній школі запроваджуються такі допоміжні засоби: 1) спрощується структура і зменшується обсяг знань під час пояснення нового матеріалу відповідно до обмежених пізнавальних можливостей учнів;
10)постійно реалізується індивідуальний і диференційований підхід до учнів [26]. Як бачимо, сама структура уроку в спеціальній загальноосвітній школі для дітей з вадами розвитку складена з урахуванням специфіки порушень пізнавальної діяльності в даної категорії дітей. Важливими структурними елементами уроку щодо забезпечення корекції спрямованості навчання є підготовча частина, зокрема етап нервово – психологічної підготовки, а також заключна частина уроку – етап релаксації. Їх мета – активізувати нервово – психічні процеси та забезпечити оптимальне збудження центральної нервової системи учня, що є необхідною передумовою успішного навчання. |
|
Л.І. Тихончук на конференції педагогічних Розділ ІV. Забезпечення психологічного супроводу процесу адаптації дітей до нових умов навчання, робота з дітьми з особливими освітніми... |
Ю. В. РІБЦУН КОРЕКЦІЙНА РОБОТА З РОЗВИТКУ МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ П’ЯТОГО... Вавіна Л. С. – кандидат педагогічних наук, провідний науковий співробітник лабораторії тифлопедагогіки Інституту спеціальної педагогіки... |
|
Корекція агресивної поведінки дітей підліткового віку з розумовими вадами Зростання агресивних тенденцій в підлітковому середовищі відображає одну з найгостріших проблем нашого суспільства, де за останні... |
Методичний кабінет спеціальної загальноосвітньої школи для дітей... Методичний кабінет спеціальної загальноосвітньої школи для дітей з вадами розумового розвитку |
|
Соціально-психологічна та педагогічна реабілітація дітей з особливими потребами Проблема соціально-педагогічної підтримки дітей з різними вадами фізичного і психічного розвитку в нашій країні є актуальною |
Розширити знання дітей про життя Святого Миколая та на його прикладі... Корекційна мета: Розвивати мову дітей, поповнюючи словниковий запас слів, використовуючи вірші, пісні; розвивати у дітей уяву, фантазію,... |
|
КОМПОНЕНТ У кожному з вищеописаних принципів реалізуються корекційні прийоми, проте специфіка навчання учнів з вадами інтелекту обумовлює і... |
ВИКОРИСТАННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ І ПСИХІАТРИЧНИХ МЕТОДІК У РЕАБІЛІТАЦІЇ... Едагогічний. Зважаючи на те, що велика частина дітей, що проходять курс лікування в Центрі, крім органічних захворювань нервової... |
|
Н.І. Ройко, вчитель географії Луцький навчально-реабілітаційний центр ЕКОЛОГІЧНА ОСВІТА ДІТЕЙ З ВАДАМИ ЗОРУ ЯК СКЛАДОВА СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ |
1-4 класи загальноосвітніх навчальних закладів Пояснювальна записка Здоров'я — найперша необхідна умова успішного розвитку кожної людини, її навчання, праці, добробуту, створення сім'ї і виховання... |