|
|
Скачати 1.37 Mb.
|
|
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Головне управління змісту освіти АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ ПРОГРАМИ ДЛЯ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ФІЗИКА 7—11 класи Затверджено Міністерством освіти і науки України (Лист Міністерства освіти і науки України № 1/11-3580 від 22.08.2001) Програми підготували: Фізика. 7—11 класи: О.Бугайов (керівник), Л.Закота, Д.Костюкевич, М.Мартинюк Відповідальна за випуск головний спеціаліст Головного управління змісту освіти Міністерства освіти і науки України І.Пархоменко © Міністерство освіти і науки України, 2001 © Академія педагогічних наук України, 2001 © О.Бугайов, Л.Закота, А.Казанцев та ін., 2001 Електронна версія Інститут засобів навчання АПН України ФІЗИКА 7—11 класи ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА 1. Фізика — обов'язковий компонент загальної та професійної освіти. Значення фізики у шкільній освіті визначається насамперед тим, що вона була і є фундаментом природничої освіти, філософії природознавства та науково-технічного прогресу. Її предметною областю є загальні закономірності природи в усій її багатогранності. Характерні для сучасного наукового знання інтеграційні тенденції привели сучасну фізику, на відміну від фізики XIX ст., до суттєвого розширення об'єкта фізичного дослідження, включивши до нього космічні явища (астрофізика), процеси у надрах Землі та планет (геофізика), деякі особливості явищ живого світу та властивості живих об'єктів (біофізика, молекулярна біологія), інформаційні системи (напівпровідникова, лазерна та кріогенна техніка як основа ЕОТ). Фізика сьогодні стала не лише теоретичною основою сучасної техніки, а й невід'ємною її частиною. Свідченням цього є сучасна енергетика (зокрема ядерна й термоядерна), сучасна техніка зв'язку (лазери, волокниста оптика, космічний зв'язок), техніка і технологія створення нових матеріалів. Таким чином, сучасна фізика — найважливіше джерело знань про навколишній світ, основа науково-технічного прогресу і разом з тим — один з найважливіших компонентів людської культури (духовної та матеріальної, що в останні десятиліття недостатньо враховувалось у навчанні й вихованні). Цим визначається освітнє і виховне значення фізики як обов'язкового навчального предмета у загальноосвітній школі, необхідність диференціації її змісту залежно від цілей і завдань загальної та професійної освіти. Цим визначаються й основні аспектні лінії змісту курсів фізики — рух і сили, речовина, поле, енергія, методи пізнання природи, що й відображено у цих програмах. 2. Цілі навчання фізики. Навчання фізики, як і інших предметів, має загальні дидактичні цілі: освітні, виховні та розвивальні. Між ними немає чітких меж ні за змістом, ні за методами та засобами їх досягнення — вони повинні досягатись у єдиному навчально-виховному процесі. Загалом їх можна визначити так. Освітні цілі:
Виховні цілі:
Розвивальні цілі:
Ці загальні цілі та завдання навчання фізики є визна-чальними і обов'язковими для всіх типів шкільних курсів. Вони деталізуються у цих програмах, підручниках і повинні забезпе-чуватися відповідними методами навчання, що їх застосовує вчитель. 3. Вихідні принципи й положення, покладені в основу струк-тури та змісту даних програм. У цей час набувають особливої актуальності окремі вихідні положення та принципи, що стають визначальними для вдосконалення структури, змісту, методів навчання та для створення науково-методичного забезпечення процесу навчання фізики в школі. До них належать проблеми відповідності структури курсу фізики структурі сучасної школи, гуманітаризації та диференціації навчання. Ці проблеми взаємопов'язані й обумовлюють одна одну. 3.1. Навчання фізики в загальноосвітніх навчальних закладах має бути диференційованим, що (як показано вище) означає множинність та варіативність шляхів до суспільно погоджених цілей вивчення фізики. Програми курсу фізики у 7—11-х класах розраховані на здійснення в процесі навчання рівневої й профільної диференціації, що є одним із важливих аспектів гуманізації навчання фізики. Основна ідея концепції рівневої диференціації — плану-вання обов'язкових навчальних досягнень (результатів) учнів: у програмах явно виділяється рівень обов'язкових результатів навчання і на цій основі — вищі рівні оволодіння навчальним матеріалом. Таких рівнів у програмах для 7—9-х класів (розділи І, II) три: А, В, С, де А — рівень обов'язко-вих навчальних досягнень, В і С — вищі рівні. Рівнева дифе-ренціація програм — це переважно диференціація за рівнем складності навчальних завдань і вимог до знань. Вона на всіх етапах навчання полягає не в тому, що одним учням повідомляють менший, а іншим — більший обсяг навчаль-ного матеріалу. За рівневої диференціації учням пропону-ють однаковий обсяг навчального матеріалу, але орієнтують їх на можливі різні рівні вимог щодо його засвоєння. У програмі після визначення змісту кожної теми введена рубрика «Основна мета», яка допоможе вчителеві уточнити рівні вимог до навчальних досягнень учнів та структурувати на-вчальний матеріал; тут подаються рекомендації щодо викори-стання змісту відповідних підручників. Рівень обов'язкових навчальних досягнень повинен бути відкритим, тобто добре відомим учителю й учням. Чітке усвідомлення учнями рівня обов'язкових вимог — дієвий засіб мотивації навчання і нормалізації навчального навантаження. Учитель має стимулювати обрання кожним учнем такого рівня, на якому він звітуватиме перед учителем і класом (останнє дуже важливо у виховному плані). Основний навчальний матеріал має бути засвоєний на уроці. За умов рівневої диференціації особливого значення набуває рівнева диференціація домашніх завдань. Домашні завдання слід супроводжувати чіткими пояс-неннями: що і як зробити, з яких питань підготувати відповіді, переказ тощо. Корисно доводити до відома учнів відповідні вимоги до домашніх завдань на тривалий час. Рівнева диференціація зберігається і в умовах профільної диференціації, вона «накладається» на останню, тобто зміст профільного курсу поділяють на рівень обов'язкових навчальних досягнень для цього курсу та вищі рівні. Профільна диференціація здійснюється на III ступені (10— 11-ті класи) загальноосвітніх навчальних закладів за різними навчальними планами, у яких роль так званих профільних і непрофільних навчальних предметів різна, а отже, різний і на-вчальний час, який відводиться на їх вивчення. Суть профільної диференціації, таким чином, полягає в тому, що різні за про-філем навчальні групи (класи) вивчають курс фізики за про-грамами, що відрізняються не лише глибиною викладу мате-ріалу, змістом та обсягом вправ, вимог до знань і вмінь учнів, а й переліком розділів, тем і питань, що належать до програми даного курсу. За внеском, що його має зробити курс фізики у формування всебічного розвитку учнів профільних класів, слід розрізняти три типи (рівні) профільних програм. Курс загальнокультурної орієнтації (курс А) пропонують уч-ням, що схильні розглядати фізику як елемент загальної освіти і не передбачають її використання у своїй майбутній діяль-ності. Курс такого рівня слід рекомендувати для 10—11-х класів гуманітарного напрямку. Такий курс повинен відрізнятися не лише глибиною викладу тем, а й домінуючою пізнавальною спрямованістю, що позначається на характері пізнавальної діяльності учнів та логіці викладання. Домінуючою тут повинна бути світоглядна функція навчання фізики, і тому під час викладання та організації навчальної роботи учнів зосереджують увагу на розкритті загальнонаукового та філософського змісту фізичних понять і теорій; широко використовують міжпредметні зв'язки з метою інтеграції природничо-наукових знань, а також образні та модельні уявлення; залучають нескладний математичний апарат. Курс прикладний (курс В) пропонують учням, для яких шкільна фізика відіграє роль апарату вивчення закономірностей навколишнього світу та певної галузі природознавчих знань, техніки чи технології. Курс такого змісту рекомендують учням, які навчаються у 10—11-х класах загальноосвітнього, природничо-математичного і технологічного напрямків. Такий прикладний курс повинен мати більшу практичну спрямованість, а також суттєвий зв'язок із предметами про-фільного циклу. Навчання слід спрямувати на розв'язування задач, формування вміння використовувати наукові знання для розв'язання практичних завдань у різних галузях діяльності, прийняття конструкторсько-технологічних рішень щодо конк-ретних виробничих завдань, застосування фізичних методів і теорій для пояснення суті хімічних, біологічних та агробіоло-гічних процесів тощо. Курс поглибленого (творчого) рівня (курс С) орієнтований на учнів, які виявляють підвищений інтерес та здібності до ви-вчення фізики і свою майбутню діяльність безпосередньо по-в'язують із фізикою, математикою, сучасною технікою, інши-ми фундаментальними природничими науками, готуються до здобуття вищої освіти з цих напрямків. Курс такого рівня рекомендують учням, які обрали фізико-математичний, фізичний, фізико-хімічний профілі у 10—11-х класах або поглиблене вивчення фізики у 8—11-х класах спеціалізованих шкіл, класів, ліцеїв. Викладання такого курсу має бути орієнтоване на досить високий рівень теоретичних узагальнень, широке використання математичного апарату (підвищеної складності), формування у свідомості учнів сучасного стилю наукового мислення, здат-ності розв'язувати задачі і виконувати практичні (лабораторні) роботи підвищеної складності. Особливості конкретного на-прямку навчання можуть вимагати включення до відповідного курсу (А, В, С) матеріалу, який би розширював або й розши-рював, і поглиблював основний курс. Так, для біолого-хімічних профілів можуть бути розширені деякі питання молекулярної фізики (космос, фізика атмосфери), ядерної фізики (радіація та її вплив на живі організми, біологічний захист тощо). 3.2. Гуманітаризація повинна стати одним з основних на-прямків удосконалення процесу навчання фізики. Гума-нітаризація вивчення природничо-математичних наук, у тому числі й фізики, означає поворот у викладанні до цілісної кар-тини світу і насамперед до світу людини, до всебічної культури та “олюднення” знань. Можна визначити такі головні аспекти гуманітаризації процесу навчання фізики: більш повне вико-ристання її “гуманітарного потенціалу” як частини загально-людської культури для морального виховання, показ шляхів подолання хижацького ставлення до природи та екологічного невігластва, звернення у навчанні до людини як об'єкта нау-кового пізнання, що є часткою природи. Таким чином, йдеться про повне використання у навчанні гуманітарного змісту са-мого предмета фізики, який пов'язаний з розвитком мислення взагалі та екологічного зокрема, формуванням світогляду, ви-хованням почуттів, а також про органічний зв'язок між фізи-кою і розвитком суспільної свідомості, між фізикою і ставлен-ням людини до навколишнього світу. Без сумніву, поряд із цим “гуманітарним потенціалом” у курсі фізики закладено величезний “технічний потенціал”, який виявляється у впливі фізики на життя суспільства через науково-технічний прогрес. До останніх років курс фізики був спрямований головним чином на розкриття його технічного потенціалу під гаслом здійснення так званого політехнічного навчання. Політехнічна спрямованість необхідна і потрібна, але вона не може в сучасних умовах бути визначальною чи основною. Учитель повинен орієнтуватися на посилення ролі гуманітарного потенціалу в навчанні фізики у згаданих вище напрямках. Це однаково важливо для всіх категорій учнів — як тих, хто пов'язує своє майбутнє з фізикою і технікою, так і тих, хто планує працювати в інших, зокрема гуманітарних, напрямках. В аспекті гуманітаризації навчання фізики особливої ак-туальності набуває питання зосередження уваги учнівської молоді на глобальних, “планетарних” проблемах сучасної ци-вілізації — екології, енергетиці та енергозбереженні, атомній і ядерній енергетиці (у широкому та військовому її аспектах), проблемах телекомунікацій та комп'ютеризації. Іноді помилково вважають, що гуманітаризація у навчанні фізики — це уникнення формул, задач, зменшення кількості лабораторних практикумів і обов'язкових демонстрацій. Така точка зору хибна і небезпечна невиправданим спрощенням курсу фізики, яка в кінцевому підсумку не дає можливості учням усвідомити його і замість того щоб спростити, ускладнює засвоєння навчального матеріалу. Важливо поєднати продуктивний розгляд фундаментальних основ науки та її глобальних проблем, зберегти в доступній для учнів даної категорії формі обидва методи фізики — теоретичний і експериментальний, обмеживши там, де це потрібно, використання математичних моделей (формул) за рахунок введення у розгляд різного роду модельних уявлень. 3.3. В організації та реалізації навчання фізики повинен послідовно використовуватися діяльнісний підхід. Це озна-чає кардинальний перехід від суто інформаційно-поясню-вального характеру викладання, орієнтованого на передачу готових знань, до діяльнісного, спрямованого, на розвиток пізнавальних сил і творчих здібностей, способів мислення та діяльності учнів. Особливу увагу вчитель має приділяти навчальному фізич-ному експерименту, який є вагомою органічною частиною всіх видів шкільних курсів фізики і одночасно важливим методом навчання. Зазначені в програмі лабораторні роботи, як і де-монстрації, є обов'язковими. Залежно від умов даної школи учитель може заміняти окремі роботи або демонстрації рівно-цінними, а також збільшувати їх кількість за рахунок введення короткочасних експериментальних завдань, об'єднувати деякі лабораторні роботи в одну. Учитель повинен виходити з того, що чітке розуміння учнями експериментального характеру фізичних законів має дуже велике пізнавальне і світоглядне значення: воно робить фізику наукою про природу, а не системою умоглядних побудов; прищеплює думку про межі застосування фізичних законів і теорій, відкриває перспективи подальшого розвитку науки. Важливим засобом експериментальних робіт (переважно у 9—11-х класах) має стати моделювання фізичних явищ і про-цесів (переважно з числа робіт-практикумів) за допомогою комп'ютерних програмних засобів, які використовують також для організації різних форм самостійної роботи учнів: програ-мованого навчання (в діалоговій формі), уміння розв'язувати задачі, організації контролю і корекції знань, обчислення по-хибок вимірювань. |
|
Інструктивно-методичні рекомендації щодо вивчення шкільних дисциплін... «Збірник програм з профільного навчання для загальноосвітніх навчальних закладів. Фізика та астрономія» (видавнича група «Основа»,... |
Програма для загальноосвітніх навчальних закладів (класів) з поглибленим... України від 16. 11. 2000 №1717 “Про перехід загальноосвітніх навчальних закладів на новий зміст, структуру і 12-річний термін навчання”,... |
|
Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. Географія. Економіка. 7 11 Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. Основи економіки, 10 кл. Основи підприємницької діяльності |
Програми для загальноосвітніх навчальних закладів: Українська мова. 5 12 класи Календарне планування для 8 класів складено відповідно до Програми для загальноосвітніх навчальних закладів: Українська мова. 5 –... |
|
Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. Географія. Економіка.... Вивчення географії у 2012-2013 навчальному році буде здійснюватись за збірниками програм |
ПРОГРАМИ ДЛЯ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ Навчальні програми для профільного навчання. Програми факультативів, спецкурсів, гуртків |
|
Навчальна програма «Інформатика та інформаційні технології» для для... В основу даної програми покладено програму курсу «Основи інформатики та обчислювальної техніки» для загальноосвітніх навчальних закладів... |
Навчальна програма «Інформатика та інформаційні технології» для для... В основу даної програми покладено програму курсу «Основи інформатики та обчислювальної техніки» для загальноосвітніх навчальних закладів... |
|
Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. „Трудове навчання” 5-9 Програми трудового навчання для середніх закладів освіти. Профіль: деревообробка. Професії : столяр (будівельний), тесляр |
Програми з географії для 6-9 класів спеціальних загальноосвітніх... Основним завданням викладання географії в спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для розумово відсталих дітей є ознайомлення... |