Поля. Матерія перебуває в русі. Б. А. Сусь аргументовано доводить, що матерія не тільки існує у виді речовини і поля і перебуває в русі, але має властивість переходити з одного виду в інший

Проблемні питання фізики Сусь Б.А.у своїй навчальній діяльності не обходить проблемних навчальних питань фізики – вони стають основою проблемного методу навчання і викликають інтерес сту­ден­тів до проблем фізики. Традиційні навчальні і наукові проблеми фізики, над якими працює Б.А. Сусь: Двоїстість природи матерії. Двоїстість природи світла. Що ж таке світло ? Механізм коливань в електромагнітній хвилі Двоїстість природи електромагнітних хвиль Хвилі де Бройля. Проблеми дифракції світла. Природа сил притягування між тілами. Експерименти з виявлення гравітонів – носіїв гравітаційної взаємодії. Двоїстість природи матерії У фізиці (і в філософії) встановилось розуміння, що в основі світу є матерія – субстанція, яка існує в двох видах – речовини і поля. Матерія перебуває в русі. Б.А. Сусь аргументовано доводить, що матерія не тільки існує у виді речовини і поля і перебуває в русі, але має властивість переходити з одного виду в інший – з речовини в поле і зі стану поля в речовину. Причому, цей процес може бути неперервним і його слід розглядати як форму руху. У фізиці відомі поступальний, обертальний, коливальний рухи. На переконання Б.А. Суся перехід матерії з одного виду в інший – з речовини в поле і зі стану поля в речовину – слід вважати фундаментальною формою руху. У навчальному процесі з фізики треба говорити про таку фундаментальну форму руху як перехід матерії зі стану речовини в поле і зі стану поля – в речовину Двоїстість природи світла Те, що світло має двоїсту природу – хвильову і корпускулярну – доведено і не викликає заперечень. Однак саме твердження, що світло – це хвиля і частинка водночас – суперечливе. Бо хвиля – явище просторове, а частинка – локалізована в малому об’ємі. Як частинка може бути в один і той же час роззосереджена в просторі і бути в обмеженому об’ємі ? Як частинка одночасно може в обмеженому малому об’ємі і роззосереджена в просторі ? Ця проблема хвилювала фізиків 100 років тому і залишилась до нашого часу. Не розв’язаною залишилась також проблема середовища для поширення світла. Світло – це коливання «ефіру» ? Вакууму ? В навчальних посібниках для вищої школи і в шкільних підручниках про це нічого не говориться навіть гіпотетично. Що є середовищем для поширення світла як коливань ? Б.А. Сусь аргументовано доводить, що світло – це все-таки частинки, відомі для всіх як фотони. Тому для поширення світла ніяке специфічне середовище не потрібне. Що ж таке світло ? Оскільки світло – це частинки і хвилі одночасно, то світло слід розглядати як потік особливих частинки, які крім поступального перебувають ще й у коливальному русі. Світло слід розглядати як потік особливих частинок, які крім поступального руху перебувають ще й у коливальному русі Як же ж із частинок утворюється хвиля ? Оскільки світло – це потік особливих частинок, що коливаються. Для наочності потік фотонів можна уявити як зграю пташок, які летять і махають крилами. Аналогічна природа й інших електромагнітних хвиль. Механізм коливань в електромагнітній хвилі Із розв’язку рівнянь Максвелла відомо, що електромагнітна хвиля (ЕМХ) – це коливання електричного (Е) і магнітного (Н) полів, які поширюються зі швидкістю світла. Однак таке представлення ЕМХ неповне і воно містить проблему. Справа в тому, що електричне і магнітне поля мають енергію, тому коливання Е і Н означає, що коливається й енергія. Виникає питання: у що перетворюється енергія ЕМХ, коли вона змінюється в процесі коливань ? Адже існує закон збереження енергії ? У що перетворюється енергія електромагнітної хвилі, коли вона змінюється в процесі коливань ? Б.А. Сусь дає аргументовану відповідь на це проблемне питання. Двоїстість природи електромагнітних хвиль Коливання в електромагнітній хвилі мають двоїстий характер і є вираженням двоїстості природи матерії як речовини і поля. Коливання енергії електричного і магнітного полів корпускули, що коливається, пов’язані з коливанням її маси. Якщо змінюється енергія (поле), то це означає, що змінюється маса (речовина) у відповідності з формулою: . Таким чином, електромагнітна хвиля – це коливання корпускули (фотона), в якій відбувається перехід енергії в масу і маси в енергію. Це коливальна форма руху типу : енергія-маса-енергія –маса… Коливання в електромагнітній хвилі є вираженням двоїстості природи матерії як речовини і поля. Це коливальна форма руху типу енергія-маса-енергія –маса… Хвилі де Бройля Частинка масою m, яка рівномірно рухається зі швидкістю , являє собою хвильовий процес – це так звана хвиля де Бройля. Довжина хвилі де Бройля Де тут коливний процес ? Ознакою частинки є наявність маси, а ознакою хвилі є частота, фаза. Частинка масою m, яка рівномірно рухається зі швидкістю , являє собою хвильовий процес. Де тут коливний процес ? Де частота? Де фаза? Б.А. Сусь пояснення вбачає у двоїстості природи матерії. Якщо частинка рухається зі швидкістю , то це означає, що на неї діяла сила і вона такої швидкості набула. При цьому змінювалась енергія, а значить змінювалась маса частинки (), тобто виникла динамічна маса (Δm), яка й стала причиною коливного процесу: Δm – ΔW – Δm – ΔW – … Отже, прискорена до швидкості частинка перебуває в коливному стані через виникнення динамічної маси Δm. Прискорена до швидкості частинка перебуває в коливному стані типу Δm – ΔW – Δm – ΔW – … Проблеми дифракції світла Традиційно дифракція розглядається тільки з точки зору хвильового підходу. Джерело світла замінюється хвильовою поверхнею, від кожного елемента dS якої світло може потрапити в будь-яку точку К. Однак такий висновок повністю суперечить корпускулярному підходу, згідно з яким фотон має імпульс, змінити його не може, і від елемента dS хвильової поверхні потрапити в точку спостереження К не може. При розгляді явища дифракції хвильовий підхід повністю суперечить корпускулярному підходу Дифракція – один із видів інтерференції Суперечність хвильового і корпускулярному підходів знімається, якщо вважати, що при дифракції відіграє роль не відкрита частина хвильової поверхні, а різкі краї перешкоди (точки M і L), які обме­жу­ють відкриту частину. Ці краї перевипромінюють світло і стають таким чином когерент­ними джерелами, які й створюють дифракційну (інтерференційну) картину. Отже, дифракція – це лише один із способів спостереження інтерференції. Дифракція – це лише один із способів спостереження інтерференції, коли когерент­ними джерелами є різкі краї перешкоди на шляху променя Природа сил притягування між тілами Відомі для нас типи взаємодії між тілами призводять до взаємного відштовхування. Пояснити притягування між тілами можна через двоїстість природи матерії. Речовина (маса) випромінює гравітони – частинки, що перебувають в коливальному стані типу: енергія-маса-енергія–маса… Гравітони в проміжку між тілами випромінюються і поглинаються, тоді як із зовнішніх боків тільки випромінюються, що й призводить зближення тіл. Гравітація обумовлена гравітонами, які випромінюються і поглинаються тілами Експерименти з виявлення гравітонів – носіїв гравітаційної взаємодії Для виявлення гравітонів можна використати дослід Кавендіша. Якщо між тілами і , що притягуються, помістити екран , притя­гу­вання повинно бути меншим.

Схожі: