МЕТОДОЛОГІЯ ЮРИДИЧНОЇ НАУКИ. ФІЛОСОФІЯ ПРАВА. ТЕОРІЯ ТА ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА


Скачати 354.56 Kb.
НазваМЕТОДОЛОГІЯ ЮРИДИЧНОЇ НАУКИ. ФІЛОСОФІЯ ПРАВА. ТЕОРІЯ ТА ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА
Сторінка3/3
Дата08.04.2013
Розмір354.56 Kb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Фінанси > Документи
1   2   3

жного у ньому з точки зору владарюючих, то соці-

ологічний позитивізм покликаний досліджувати

суще, юридичну практику, те, що складається під

впливом права у реальному житті. Соціологічний

позитивізм акцентує увагу при вивченні права на

системі соціально-економічних, політичних, ідео-

логічних, психологічних та інших засобів соціа-

льно-правового впливу на суб’єктів правовідносин.

„Такий підхід орієнтує конкретні дослідження на

пошуки нових неюридичних факторів, що впли-

вають на право чи зазнають його впливу, на вияв-

лення його нових механізмів та напрямків” [14,

c.69], – пише В.П.Казимирчук. Принципово важ-

ливе значення у цьому аспекті належить самому

адресату правового впливу – його інтересам, по-

требам, сприйняттю чи несприйняттю права та ін.

З допомогою соціології права пізнаються позаюри-

дичні закономірності дії права.

Вважаємо за необхідне підкреслити, що хоча

статика і динаміка права перебувають у різних

площинах, з цього аж ніяк не випливає висновок

про відокремленість формально-юридичного та

соціологічного методів пізнання права, тим більше

про їх протистояння. Водночас у юридичній науці

при дослідженні правових реалій це важливе мето-

дологічне положення нехтується. В останні деся-

тиліття „спеціалізація” цих двох типів праворозу-

міння та правопізнання досягла такого стану, при

якому спеціально-юридичні дослідження проблем

права розвиваються не водночас, а поряд з їх со-

ціологічним осмисленням. При цьому один тип

праворозуміння, підхід до правопізнання нерідко

протиставляється іншому і абсолютизується, вида-

ється за єдино істинний. На нашу думку, надто рі-

зке розширення соціологічної проблематики в пра-

ві породило ілюзії про „надможливості” цього під-

ходу, його абсолютні переваги перед юридико-

позитивістськими методами пізнання. Внаслідок

цього під загальним куполом юриспруденції з’яви-

лося чимало робіт, у яких „правове” є тільки ілюс-

трацією до „соціологічного” аспекту правопіз-

нання. Це тільки збіднює, дискредитує соціологіч-

ний позитивізм і насправді ним не є, а у кращому

випадку виступає його пародією.

Протиставлення соціологічного позитивізму

юридичному позитивізму має певне історичне під-

ґрунтя. Справа в тому, що соціологічний позити-

візм як тип праворозуміння, соціологічний метод у

юриспруденції як ефективний засіб правопізнання,

основоположником якого став Є.Ерліх, який три-

валий час плідно працював на юридичному факу-

льтеті Чернівецького університету, виник не як

доповнення можливостей юридичного позитиві-

зму, спеціально-юридичного методу правопізнан-

ня, а як його заперечення [3, c.9; 27; 39, c.244; 45;

46]. Внаслідок цього розрив між ними інколи до-

ходить до повного заперечення прихильниками

абсолютизації соціологічного позитивізму норма-

тивного в праві, до „розтворення” юридичного у

соціальному змісті права. Це, зокрема, характерно

для так званої реалістичної школи у правознавстві,

що зародилася та набула найбільшого поширення у

США. Право з позицій цієї школи зводиться ви-

ключно до комплексу дій та поведінки його

суб’єктів, в процесі яких його норми створюються,

тлумачаться та змінюються [9, c.137]. В даному

випадку має місце інша крайність – повний розрив

сущого з належним, ігнорування субстанціональ-

ного у праві, хоч генетичний аспект права, на нашу

думку, тут виявлений дуже точно.

На цю обставину ми вважаємо за необхідне

звернути увагу ще й тому, що радянська правова

доктрина, з якої методом діалектичного зняття зро-

стають правові доктрини постсоціалістичних дер-

жав, в останні десятиліття її існування на проти-

вагу вузьконормативному праворозумінню проти-Співвідношення змісту категорій „об’єкт науки фінансового права” та „предмет науки фінансового права”

Науковий вісник Чернівецького університету. 2003. Випуск 187 . Правознавство. 11

ставила настільки широке за своїм змістом соціо-

логізоване праворозуміння, що власне право у

ньому важко пізнати, розгледіти. В той час, як пи-

тання про те, яку частину правової реальності не-

обхідно досліджувати, щоб розкрити предмет на-

уки, тобто яким повинен бути об’єкт відповідної

юридичної науки, у нашому випадку науки фінан-

сового права, принципове для даної науки, адже, як

зазначає С.В.Савчук, невизначеність пізнавальних

меж об’єкта науки викликає насамперед труднощі

у формулюванні її предмета [36, c.66].

Немає жодних підстав з допомогою викорис-

тання соціологічного підходу за рахунок гіперсоці-

ологізації фінансового права витісняти з нього по-

зитивний характер. В.А.Туманов правий, коли від-

значає, що для того, аби вивчати право у соціологі-

чному аспекті, необхідно добре знати його спеціа-

льно-юридичну сутність [40, c.10]. Застерігаючи

соціологічний підхід у праворозумінні та правопіз-

нанні від надмірного абстрагування від позитив-

ного, Ж.Карбоньє справедливо зауважував: „...це

абстрагування здатне привести до небезпечних на-

слідків, оскільки юридична соціологія, звертаю-

чись до норм права, в такому випадку може повні-

стю ігнорувати їх обов’язковий характер. Такий

підхід, звичайно, не припустимий”[17, c.36].

Ще більше необґрунтованим було б прини-

ження значення соціологічного позитивізму, соціо-

логічного підходу до вивчення права та його дії. На

нашу думку, різке розмежування, більше того –

протиставлення формально-догматичного та соці-

ологічного підходів до дослідження фінансово-

правової дійсності у значній мірі пов’язано з нама-

ганням дослідників визначити окремий для кож-

ного з них об’єкт пізнання. Так, на думку Л.С.Яви-

ча, „предметом конкретно-соціологічних досліджень

дії права є не самі юридичні норми, суб’єктивні права

та юридичні обов’язки, а фактична поведінка осіб, що

здійснюють ці права та обов’язки” [43, c.245].

В.П.Казимірчук вважає, що „ на відміну від власне

нормативного вивчення права ...соціологія права роз-

глядає закони, норми в їх соціальній взаємодії на сус-

пільне життя” [14, c.60]. Подібні міркування вислов-

люють й чимало інших вчених-юристів.

На нашу думку, між юридичним позитивіз-

мом та соціологічним позитивізмом як типами

праворозуміння та правопізнання нездоланних

меж, бар’єрів немає. Вони органічно пов’язані між

собою, взаємодоповнюють один одного, мають

одну и ту ж сферу застосування. Все той же

Ж.Карбоньє писав: „Відмінності між догмою та

соціологією права належить шукати наукам не в

об’єкті цих дисциплін. Це відмінності точок зору і

кута бачен-ня. Той же самий об’єкт, який догмати-

чна юриспруденція вивчає зсередини, соціологія

права розглядає із зовнішнього боку, вона бачить

його як явище, не прагнучи проникнути в його

сутність, в його онтологічну глибочінь” [17, c.36].

Визнання єдиного об’єкта для соціології права і

догми права базується на тому, що саме поняття

права, як вірно підмітив Р.Ієрінг, складається з

двох моментів: „по-перше, „субстанціонального”,

який полягає в практичній цілі, тобто користі, чи

вигоді, що забезпечується правом, і, по-друге, „фо-

рмального”, який є засобом по відношенню до за-

значеної цілі і який полягає в захисті права, в позо-

ві” [13, c.32]. Інакше кажучи, право і його прояви

завжди є єдністю „соціального” та „юридичного”,

„позитивного” і з’ясування цих його складових час-

тин вимагає відповідних типів праворозуміння та

засобів правопізнання.

Соціологічний та спеціально-юридичний ас-

пект фінансового права, як і права взагалі – явища

однопорядкові. Вони мають одну і ту ж сферу за-

стосування, не взаємовиключають, а взаємодопов-

нюють один одного, спрямовані на досягнення од-

нієї і тієї ж цілі, хоча й використовують для цього

різні засоби. Тому, на нашу думку, В.П.Казимірчук

значно ближчий до істини тоді, коли пише, що

„обидва ці аспекти органічно взаємопов’язані і то-

му було б помилкою один возвеличувати чи при-

меншувати за рахунок іншого. Як і будь-яка склад-

на система, право може розглядатися у багатьох

аспектах: філософському, історичному, соціально-

му, психологічному і, нарешті, кібернетичному...

Ось чому однобічним і навіть шкідливим було б

протиставляти нормативну сторону права його со-

ціальній природі” [23, c.121].

Наведені аргументи, на нашу думку, є доста-

тньою підставою для висновку про те, що юридич-

ний позитивізм та соціологічний позитивізм, як

типи праворозуміння, не є антиподами. Вони свого

роду різні кути бачення одного і того ж явища. То-

му спеціально-юридичний підхід до правопізнання

не може розвиватися поза та мимо соціологічного

бачення права, а соціологічний підхід „має сенс

лише у тому випадку, коли ми залишаємося в ме-

жах понять права” [23, с.121]. Юридична наука, в

тому числі наука фінансового права, таким чином,

об’єктивно вимагає освоєння та застосування

принципово нового методологічного інструменту

правопізнання, який можна було б позначити інте-

гративним підходом, що об’єднує можливості со-

ціологічного та спеціально-юридичного підходів

до вивчення права.

Принципово важливим є той факт, що пред-

мет науки фінансового права як ціле ніколи не ви-

ступає і не може виступати апріорі цілком і повні-П.С. Пацурківський

12 Науковий вісник Чернівецького університету. 2003. Випуск 187 . Правознавство.

стю предметом якогось конкретного дослідження

фінансово-правової дійсності. Тому на початку

кожного такого конкретного дослідження визнача-

ється саме його предмет, а не предмет науки фі-

нансового права в цілому. Предмет конкретного

наукового дослідження фінансово-правової реально-

сті співвідноситься з предметом науки фінансового

права як одиничне з особливим. У такому самому

співвідношенні перебувають між собою об’єкт конк-

ретного дослідження у сфері фінансового права з

об’єктом науки фінансового права в цілому.

Висновки. Отже, в результаті проведеного

дослідження відмінність об’єкта науки фінансо-

вого права від предмета науки фінансового права у

найбільш загальному вигляді можна сформулю-

вати наступним чином: об’єкт науки фінансового

права – це те, на що спрямовано наукове пі-

знання суб’єкта, а предмет науки фінансового

права – це те, що безпосередньо пізнається, під-

лягає вивченню, постійно перебуває в процесі

наукового пізнання, тобто, предмет науки фі-

нансового права перебуває в межах об’єкта на-

уки фінансового права. Водночас предмет науки

фінансового права не повністю співпадає з об’єк-

том науки фінансового права, не охоплює своїм

обсягом його усього.

Ряд закономірностей, істотних зв’язків об’єк-

та науки фінансового права на певному етапі роз-

витку науки фінансового права не входить до стру-

ктури її предмету у суб’єктивному смислі. Це не

тільки допустиме, але й єдино можливе співвідно-

шення обсягів змісту об’єкта науки фінансового

права та предмету науки фінансового права. В той

же час в принципі неможлива наявність закономір-

ностей, істотних зв’язків предмета науки фінансо-

вого права, які б не входили до складу її об’єкта.

Тобто, в даному сенсі останній ширший від пер-

шого, а не навпаки.

Парні категорії „об’єкт науки фінансового

права” і „предмет науки фінансового права” утво-

рюють наступний категорійно-понятійний логіч-

ний ряд: фінансово-правова реальність – об’єкт

науки фінансового права – предмет науки фінансо-

вого права – об’єкт наукового дослідження – пред-

мет наукового дослідження – наукове знання. Пи-

тома вага залежності від суб’єкта пізнання фінан-

сово-правової дійсності, тобто, об’єктивного і

суб’єктивного у кожній із зазначених категорій, по-

чинаючи від об’єкта науки фінансового права і за-

вершуючи одержаними науковими знаннями, ва-

ріюється з певною мірою умовності в порядку спа-

дання об’єктивності та наростання суб’єктивності

відповідних видів змісту.
1   2   3

Схожі:

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ МІЖНАРОДНИЙГУМАНІТАРНИЙУНІВЕРСИТЕТ...
Україні, а також виходячи з необхідності закріплення ідеї пріоритету права в юридичній діяльності вивчення навчальної дисципліни...
Навчальна програма дисципліни для студентів спеціальності 030401...
Призначення курсу «Загальна історія держави та права». Предмет історії держави і права зарубіжних країн. Методологія науки та курсу....
Конспект з курсу “Теорія держави і права”. § Теорія права і держави в системі юридичних наук
У залежності від того, які з цих компонентів, підсистем, структур і функцій чи їхніх аспектів і рівнів вивчаються, і підрозділяються...
Службовою роллю юридичної науки, інструментальна цінність якої полягає...
Теорія держави і права — система наукових знань про об'єктивні властивості держави і права (їх внутрішню структуру і логіку розвитку);...
Історія держави і права України Теорія права та держави

План Вступ Теорія держави і права в системі суспільних та юридичних...
Теоретичне осмислення й усвідомлення цих проблем – необхідна умова наукового управління суспільними процесами. Саме життя висунуло...
Теорія держави і права в системі юридичних наук
Теорія держави і права належить до системи юридичних наук, об'єднаних загальною назвою — правознавство
1. Поняття, предмет і методи теорії держави та права 9 Тема Походження держави та права 11
П.І., Стрельник О. Л., Гончаров А. В. Навчально-методичні матеріали з курсу “Теорія держави та права” для студентів та курсантів...
ЕКЗАМЕНАЦІЙНІ ПИТАННЯ з курсу “Історія держави і права України”
Виникнення і розвиток Скіфо-Сарматської держави (суспільно-політичний лад; джерела та основні риси права)
КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЗАЛІКУ (питання 1-80)
Поняття теорії права та держави як науки. Співвідношення теорії права та держави і енциклопедії права
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка