|
|
Скачати 354.56 Kb.
|
| І. МЕТОДОЛОГІЯ ЮРИДИЧНОЇ НАУКИ. ФІЛОСОФІЯ ПРАВА. ТЕОРІЯ ТА ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА УДК 34.01 © 2003 р. П.С. Пацурківський Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, Чернівці СПІВВІДНОШЕННЯ ЗМІСТУ КАТЕГОРІЙ „ОБ’ЄКТ НАУКИ ФІНАНСОВОГО ПРАВА” ТА „ПРЕДМЕТ НАУКИ ФІНАНСОВОГО ПРАВА” Постановка проблеми. Однією з найяскра- віших рис прогресу науки фінансового права у постсоціалістичний період є її надзвичайно інтен- сивний розвиток у кількісному та в якісному вимі- рах. Наростаючий процес нелінійного нагрома- дження знань про фінансово-правову дійсність, з одного боку, та нагальна суспільна потреба у ще більш глибокому, адекватному пізнанні цієї дійс- ності, з іншого боку, з усією гостротою поставили проблему якісного вдосконалення інструментарію наукового аналізу фінансово-правової дійсності. Особливо актуальним стало дослідження зовсім не розробленої в науці фінансового права категорії „об’єкт науки фінансового права” та категорії „предмет науки фінансового права”, яка згадується уже чимало десятиліть насамперед в дисертаційних роботах з фінансового права, у ряді підручників та навчальних посібників, в окремих спеціальних дослі- дженнях, однак тим не менше не стала внаслідок цього істотно більше пізнаною. Подальший якісний розвиток науки фінансового права у значній мірі пов’язаний з дослідженням цих її категорій. Ступінь наукової розробки проблеми. К.С.Бельський у роботі, присвяченій насамперед дослідженню проблем науки фінансового права, констатує, що „Предметом науки фінансового пра- ва є система знань про фінансове право” [2, c.13]. Це твердження К.С.Бельського підтримали ряд ін- ших вчених [26, c.12]. Проте в дійсності, у відпові- дності з філософською теорією пізнання, система знань про щось є не його предметом, а результатом пізнання цього предмету [15; 20; 21; 31], тобто, у нашому випадку, „система знань про фінансове право” є не „предметом науки фінансового права”, а результатом пізнання цього предмету. Пізніше К.С.Бельський змінив свої погляди на предмет науки фінансового права, проте це залишилось практично не заміченим більшістю юристів-фінансистів. Зокре- ма, у підручнику „Фінансове право” під редакцією О.М.Горбунової він пише: „Предметом науки фінан- сового права є чинне фінансове право, знання про це право” [41, c.50]. М.В.Карасева резюмує: „І так, предмет науки фінансового права складає сукупність наступних основних компонентів: а) норм та інститутів фі- нансового права...; б) фінансово-правових відно- син; в) фінансового законодавства; г) тенденцій розвитку фінансово-правового регулювання і фі- нансового права як галузі права” [16, c.47]. Л.К.Воронова стверджує: „Наука фінансо- вого права досліджує встановлені фінансово-пра- вовими нормами методи і способи, якими держава і органи місцевого самоврядування мобілізують грошові кошти в централізовані і децентралізовані фонди та витрачає їх для власного функціону- вання” [5, c.49]. О.П.Орлюк під „предметом фінансового пра- ва як науки” розуміє „його гносеологію, а також осмислення і дослідження проблем і перспектив вдосконалення цієї галузі” [30, c.35]. П.М.Годме у спеціальному підрозділі „Наука фінансового права” своєї відомої праці „Фінансове право” відзначає, що „теорія фінансового права” „була створена насамперед завдяки об’єктивним зв’язкам, наявним між фінансовими явищами, що дає можливість дослідникам приходити до пого- джених висновків, тобто, до відкриття дійсних за- конів” [30, c.35]. Крім того, пише він, наука фінансо- вого права „не обмежується вивченням закономірно- стей і зв’язків фінансових операцій однієї з другою та іншими соціальними явищами. Предметом дослі- дження (науки фінансового права – П.П.) є також дія усього фінансового механізму” [30, c.50]. Мета статті. Автор ставить перед собою за- вдання проаналізувати ступінь наукової розробки проблеми, з’ясувати дійсну сутність та зміст кате- горій „об’єкт науки фінансового права” та „пред- мет науки фінансового права”, розкрити їх взаємо- дію та характер співвідношення їх змісту, виявити структурно-логічний ряд цих категорій та з’ясува- ти співвідношення об’єктивного та суб’єктивного у змісті елементів цього ряду. Виклад основного матеріалу дослідження. Аналіз наведених вище суджень дозволяє зробитиП.С. Пацурківський 6 Науковий вісник Чернівецького університету. 2003. Випуск 187 . Правознавство. деякі попередні оцінки, узагальнення та висновки. Насамперед, є очевидним факт ігнорування юрис- тами-фінансистами категорії „об’єкт науки фінан- сового права”, точніше кажучи, ототожнення її з категорією „предмет науки фінансового права”. У значній мірі це властиво і юриспруденції в цілому. Зокрема, Р.З.Лівшиць писав: „Предмет науки – це об’єкт її вивчення” [25, c.1]. Розуміння необхідності розмежування кате- горій „об’єкт науки” і „предмет науки” у загальній теорії права і держави, у галузевих юридичних на- уках швидше всього належить до рідких виклю- чень і зустрічається у дослідженнях М.І.Байтіна [38, c.8], Н.А.Богданової [4, с.7-30], М.А.Дамірлі [7, с.135-151], С.З.Зиманова [11], Д.А.Керімова [18, c.30, 42], В.А.Козлова [19, с.10-39], П.О.Недбайло [28, c.27], П.М.Рабіновича [34, с.9-36], В.М.Сирих [37, c.40], В.А.Шабаліна [42, с.42-63] та деяких ін- ших. Зокрема, В.М.Сирих під предметом юридич- ної науки розуміє відображену у її поняттях „суку- пність об’єктивних закономірностей”, а під її об’єктом – „сукупність явищ і процесів об’єктивної реальності, яку вивчають науки у процесі пізнання свого предмета” [37, c.25-26]. Звернення до розробки цієї проблеми у спе- ціальній філософській літературі показує, що і тут стан справ не кращий. Труднощі у розмежуванні об’єкта науки і предмета науки, на нашу думку, зумовлені насамперед тим, що вони нерозривно пов’язані один з одним змістовно і до того ж дуже близькі за лексичним змістом відповідних понять (латинське objectum перекладається українською мовою як предмет). У спеціальній філософській літературі у найширшому розумінні цього явища під об’єктом науки прийнято вважати об’єктивну реальність, або, інакше кажучи, незалежну від суб’єкта пізнання дійсність. Філософією встановлено, що об’єкт науки – „це частина об’єктивної реальності, яка вступила у практичну і пізнавальну взаємодію із суб’єктом, яку суб’єкт може виділити з дійсності в силу того, що наділений на даному етапі розвитку пізнання такими формами предметної і пізнавальної діяль- ності, які відображають основні характеристики даного об’єкта” [8, c.43]. Звідси за аналогією мо- жна припустити, що об’єктом науки фінансового права є та частина фінансово-правової дійсно- сті, яка реально вступила у практичну та пізна- вальну взаємодію із суб’єктом фінансово-право- вого пізнання, яку цей суб’єкт може виділити з фінансово-правової реальності в силу того, що володіє на даному етапі розвитку пізнання та- кими формами предметної і пізнавальної діяль- ності, які відображають основні характерис- тики фінансово-правової дійсності. Об’єкт науки фінансового права складається з наступних елементів: 1) принципів фінансового права, які частково знайшли нормативне закріп- лення, а частково – ні. Принципи відображають сутнісні закономірності розподільних відносин у сфері публічних фінансів; 2) норм фінансового права та фінансово-правових інститутів; 3) юриди- чних фактів фінансово-правового характеру; 4) фі- нансово-правових відносин; 5) фінансових норма- тивно-правових актів; 6) актів застосування фінан- сово-правових норм; 7) фінансово-правової ідеоло- гії; 8) суб’єктивних прав та юридичних обов’язків суб’єктів фінансово-правових відносин; 9) фактич- ної поведінки осіб, що здійснюють ці права та обов’язки; 10) впливу фінансового права на суспі- льне життя. При цьому необхідно підкреслити, що по- няття „фінансово-правова дійсність” і „об’єкт на- уки фінансового права” не рівнозначні. Фінансово- правова дійсність – це реальність, що існує сама по собі до, поза та незалежно від суб’єкта фінансово- правового пізнання. Об’єктом науки фінансового права фінансово-правова реальність стає лише у зв’язку з пізнавальною діяльністю відповідного суб’єкта, коли вона потрапляє у відношення до да- ного суб’єкта. Оскільки саме пізнання фінансово- правової реальності є специфічною формою суб’єктно-об’єктних відносин, яке здійснюється у ході активного пізнавального впливу на фінансово- правову реальність з боку суб’єкта, що пізнає її і цим самим надає їй (фінансово-правовій реально- сті) статус об’єкта фінансово-правового пізнання, то під об’єктом науки фінансового права належить розуміти ту частину фінансово-правової дійсності, з якою суб’єкт, що пізнає її, вступає у взаємодію. Іншими словами, це – те, на що спрямована пізна- вальна діяльність відповідного суб’єкта. Саме та- ким, на нашу думку, повинно бути трактування об’єкта науки фінансового права, виходячи із зага- льноприйнятого трактування філософією об’єкта науки взагалі. Оскільки об’єкт науки фінансового права – це певний „зріз” фінансово-правової дійсності, то по суті він являє собою об’єктивний феномен. З іншого боку, об’єкт науки фінансового права суб’єктивний, причому „не тому, що світ є наші уявлення, а тому, що дійсність дана людському пізнанню не сама по собі, а у формі практичної людської діяльності” [12, c.64-65]. Тим не менше, було б помилкою абсолютизувати роль суб’єкта науки фінансового права в пізнавальному процесі. Як справедливо відзначає В.І.Ігнатьєв, „суб’єктСпіввідношення змісту категорій „об’єкт науки фінансового права” та „предмет науки фінансового права” Науковий вісник Чернівецького університету. 2003. Випуск 187 . Правознавство. 7 відносно вільний у виборі об’єкта з метою його вивчення та зміни, але лише в такій мірі і в тих ме- жах, які задає сама ця дійсність. В даному смислі суб’єкт детермінований у виборі фрагмента дійс- ності” [12, c.64-65]. Таким чином, об’єкт науки фі- нансового права не можна розглядати у якості чи- сто об’єктивного феномену, як, водночас, він не є і чисто суб’єктивним утворенням. Ця його якість зближує категорію „об’єкт науки фінансового пра- ва” з категорією „предмет науки фінансового пра- ва”, відрізняючи в той же час від категорії „фі- нансово-правова дійсність”. Предмет науки у філософії традиційно ви- значають, як виділені сторони та аспекти об’єкта науки, їх істотні, закономірні зв’язки і відносини. Той же В.І.Ігнатьєв відзначає, що „оскільки метою наукового дослідження є пізнання сутності, пості- льки суттєве і закономірне в об’єкті науки виділя- ється у якості її предмета” [12, c.66]. Звідси пред- метом науки фінансового права є виділені суб’єктом сторони і аспекти об’єкта науки фі- нансового права, їх істотні, закономірні зв’язки і відносини. У такому значенні предмета науки фінансо- вого права заслуговує уваги опосередкованість йо- го через об’єкт науки фінансового права, тобто, його об’єктивна зумовленість. Таке розуміння предмета науки фінансового права у його нерозри- вному зв’язку з об’єктом цієї ж науки дозволяє по- слідовно дотримуватися принципового наукознав- чого положення про те, що для визначення дисци- плінарного статусу відповідної науки основним критерієм є все-таки об’єкт пізнання. С.С.Алексєєв, маючи на увазі право як систему правових норм, писав: „Саме та обставина, що об’єктивне (позити- вне) право являє собою наявну об’єктивну реаль- ність зі своїми специфічними формами буття, влас- тивостями, структурою, закономірностями, надає правознавству значення істинної науки, що „має справу” з реальними, об’єктивованими фактами дійсності, що нас оточує” [1, c.231]. Розвиваючи цю тезу, П.М.Рабінович справе- дливо відзначає, що „предмет будь-якої науки не може складатися із якісно різних частин; навпаки, він завжди єдиний, оскільки представлений од- нією, однорідною сферою” [32, c.45]. Критикуючи думки тих вчених, які побоювались, що прагнення жорстко визначити межі кожної окремої галузі на- укового знання може призвести до її ізоляції від комплексного дослідження складних системних об’єктів, П.М.Рабінович резонно зауважує, що „мі- ра жорсткості” в розмежуванні предметів наук ви- значається не якимись апріорними схемами, а мі- рою якісної специфіки кожної з них. Іншими сло- вами, самі науки відмежовуються одна від одної лише в такій мірі, у якій об’єктивно відрізняються їх предмети, – не більше” [33, c.36]. Зовсім інакше виглядає справа з предметом науки фінансового права у його суб’єктивному значенні. Тут мова іде не про зміну власне пред- мета даної науки, а лише про зміну уявлень суб’єкта про цей предмет. Погляди на предмет на- уки фінансового права змінюються від покоління до покоління, від вченого до вченого, в межах окремих наукових напрямків, шкіл, концепцій, до- слідницьких програм, парадигм. Найістотніший вплив на суб’єктивне розуміння предмету науки фінансового права, як переконує аналіз наведених нами вище і ще багатьох інших визначень пред- мета науки фінансового права, здійснює доктрина- льний тип розуміння сутності права. Саме він, як підкреслює В.С.Нерсесянц, „визначає парадигму, принцип і зразок (смислову модель) юридичного пізнання, власне науково-правовий зміст, предмет і метод відповідної концепції юриспруденції (ви- ділено мною – П.П.)” [29, c.3]. Ще на одну причину плюралізації праворо- зуміння вказує П.М.Рабінович: „Можливість неод- нозначного праворозуміння породжується, взагалі кажучи, складноструктурністю, різнорівневістю, багатоякісністю того явища, яке відображають те- |
|
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ МІЖНАРОДНИЙГУМАНІТАРНИЙУНІВЕРСИТЕТ... Україні, а також виходячи з необхідності закріплення ідеї пріоритету права в юридичній діяльності вивчення навчальної дисципліни... |
Навчальна програма дисципліни для студентів спеціальності 030401... Призначення курсу «Загальна історія держави та права». Предмет історії держави і права зарубіжних країн. Методологія науки та курсу.... |
|
Конспект з курсу “Теорія держави і права”. § Теорія права і держави в системі юридичних наук У залежності від того, які з цих компонентів, підсистем, структур і функцій чи їхніх аспектів і рівнів вивчаються, і підрозділяються... |
Службовою роллю юридичної науки, інструментальна цінність якої полягає... Теорія держави і права — система наукових знань про об'єктивні властивості держави і права (їх внутрішню структуру і логіку розвитку);... |
|
Історія держави і права України Теорія права та держави |
План Вступ Теорія держави і права в системі суспільних та юридичних... Теоретичне осмислення й усвідомлення цих проблем – необхідна умова наукового управління суспільними процесами. Саме життя висунуло... |
|
Теорія держави і права в системі юридичних наук Теорія держави і права належить до системи юридичних наук, об'єднаних загальною назвою — правознавство |
1. Поняття, предмет і методи теорії держави та права 9 Тема Походження держави та права 11 П.І., Стрельник О. Л., Гончаров А. В. Навчально-методичні матеріали з курсу “Теорія держави та права” для студентів та курсантів... |
|
ЕКЗАМЕНАЦІЙНІ ПИТАННЯ з курсу “Історія держави і права України” Виникнення і розвиток Скіфо-Сарматської держави (суспільно-політичний лад; джерела та основні риси права) |
КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЗАЛІКУ (питання 1-80) Поняття теорії права та держави як науки. Співвідношення теорії права та держави і енциклопедії права |