МЕТОДОЛОГІЯ ЮРИДИЧНОЇ НАУКИ. ФІЛОСОФІЯ ПРАВА. ТЕОРІЯ ТА ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА


Скачати 354.56 Kb.
НазваМЕТОДОЛОГІЯ ЮРИДИЧНОЇ НАУКИ. ФІЛОСОФІЯ ПРАВА. ТЕОРІЯ ТА ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА
Сторінка2/3
Дата08.04.2013
Розмір354.56 Kb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Фінанси > Документи
1   2   3

рміно-поняттям права. Але це тільки-но можли-

вість (гносеологічна передумова) плюралізації

праворозуміння. Дійсністю ж вона стає тоді, коли у

процес інтерпретації поняття права включається –

причому, зазвичай, досить опосередковано, неявно,

а іноді й неусвідомлювано – певні індивідуальні та

групові інтереси, які зумовлюють акцентування

(аж до спотвореного гіперболізування) того чи ін-

шого аспекта, „зрізу” цього явища. У цьому поля-

гає соціальна передумова плюралізації праворо-

зуміння” [35, с.22-23].

Маючи на увазі суб’єктивне значення науки

конституційного права, Н.А.Богданова відзначає:

„Поняття конституційного права як гранична кате-

горія науки відіграє системоутворюючу роль і за-

безпечує предметну цілісність науки. Воно сприяє

виробленню окремих понять, що включаються в

систему конституційно-правового знання, ство-

ренню складніших теоретичних утворень (принци-

пів, теорій, концепцій і ін.) і конструюванню ціліс-

ного знання про предмет конституційного права.

По відношенню до зовнішніх систем поняття кон-

ституційного права включається в понятійний ряд,

що відображає сутнісні властивості права в цілому

і сприяє розкриттю ідеї права. Таким чином, воно

вписується в понятійно-правову систему юридич-

ної науки, привносячи у неї предметну визначе-П.С. Пацурківський

8 Науковий вісник Чернівецького університету. 2003. Випуск 187 . Правознавство.

ність конституційного права. Отже, предмет науки

зводиться до поняття конституційного права як

граничної і найбільш конкретної категорії, на-

ближення до розкриття якої здійснюється через

системне пізнання об’єктів конституційно-право-

вої дійсності (виділено мною – П.П.). Предмет науки

конституційного права орієнтує процес пізнання і

водночас втілює найбільш повну понятійно-правову

характеристику конституційно-правової дійсності,

що вивчається” [4, c.12-13].

Основним критерієм розмежування типів ро-

зуміння фінансового права є відповідь на питання,

чим в дійсності є фінансове право – творінням

природи (в даному випадку під природою ми ро-

зуміємо усе суспільство як найвищу форму буття

природи) чи атрибутом держави, її творінням? А

якщо того й іншого одночасно, то яка роль при-

роди і яка роль держави у творенні фінансового

права? Це питання є основним питанням науки фі-

нансового права як, до речі, питання, що таке пра-

во, є основним питанням правознавства взагалі [22,

с.72]. В залежності від того, як вирішується суб’єк-

том науки фінансового права це питання, розв’я-

зуються ним і всі інші питання теорії фінансового

права. Аналіз усього різноманіття відповідей на

сформульоване питання, що містяться в дослід-

женнях з фінансового права вчених постсоціа-

лістичних держав і країн Заходу, всієї історії науки

фінансового права, переконує, що усі ці відповіді

можна розділити на чотири основних типи, що від-

повідають чотирьом основним типам розуміння

права взагалі: 1) природно-правовий тип розуміння

фінансового права; 2) юридичний позитивізм як

тип розуміння фінансового права; 3) природно-по-

зитивний тип (соціологічний позитивізм) розу-

міння фінансового права; 4) філософське розуміння

фінансового права.

Представники природно-правового типу ро-

зуміння фінансового права вважають, що фінан-

сове право є творінням природи, тому вони абсо-

лютизують у ньому природній зміст і дуже приме-

ншують, а той зовсім відкидають значення його

форми, позитивного аспекту права. В силу цього

вони по суті ототожнюють предмет науки фінансо-

вого права з об’єктом науки фінансового права і

розуміють під останнім залучену до процесу нау-

кового пізнання частину фінансово-правової дійс-

ності, її сутнісні риси та закономірності.

Юридичний позитивізм як тип розуміння фі-

нансового права, навпаки, виходить з того, що фі-

нансове право є атрибутом держави, її творінням.

Він абсолютизує форму фінансового права, пози-

тивне начало в ньому і по суті повністю ігнорує

об’єктивний характер публічних фінансів. Пред-

ставники цього типу розуміння фінансового права

навіть при визначенні його предмета виходить не зі

змісту об’єктивних суспільних відносин, що регу-

люються фінансовим правом, а лише зі сфери, меж

застосування позитивного фінансового права, які

поза предметом правового регулювання, як відомо,

втрачають свою визначеність і тому позначаються

в науці фінансового права, а також на практиці

майже завжди волюнтаристськи, не у відповідності

з критерієм якісної визначеності виду суспільних

відносин, про що йшлося вище. Представники цьо-

го типу розуміння фінансового права по суті ото-

тожнюють предмет науки фінансового права з

чинним позитивним фінансовим правом, забува-

ючи при цьому сутнісні риси і закономірності пуб-

лічних фінансів, які творять принципи фінансового

права, реальні фінансові відносини. Позитивне

право як юридична форма цих відносин може бути:

1) адекватним публічним фінансам, і тоді останні

розвиваються оптимально; 2) дещо випереджати їх

дійсний зміст і тим самим прискорювати розвиток

публічних фінансів (ідеальний варіант); 3) дещо

відставати від них і тим самим тормозити суспіль-

ний прогрес у цій сфері чи 4) зовсім не співпадати з

реальними публічними фінансами, що трапляється

найчастіше, а нерідко набувати рис антагонізму

між позитивним фінансовим правом і публічними

фінансами – тоді для держави і суспільства неми-

нучі гострі фінансові проблеми, що можуть набу-

вати форм криз та інших катаклізмів. Безліч свід-

чень останнього дає нинішня фінансово-правова

дійсність постсоціалістичних держав.

Найбільш адекватним істинній природі фі-

нансового права, на нашу думку, є природно-пози-

тивний тип розуміння фінансового права (соціоло-

гічний позитивізм). Прихильники цього типу розу-

міння сутності фінансового права основне питання

фінансового права вирішують у відповідності з

принципом соціального натуралізму – у творенні

фінансового права природа, тобто суспільство, вва-

жають вони, відіграє ту роль, що створює об’єктив-

ні фінансові відносини, а держава відіграє ту роль,

що надає цим об’єктивним фінансовим відносинам

відповідну соціальну форму, що називається фі-

нансовим законодавством, причому форму не дові-

льну, а жорстко детерміновану змістом публічних

фінансів. Згідно цього підходу фінансовим правом

є система об’єктивних принципів і норм позитив-

ного права, що регулюють розподільні та перероз-

подільні відносини у сфері публічних фінансів з

метою створення державних і муніципальних фон-

дів грошових коштів для задоволення суспільних

потреб. Це визначення фінансового права і, відпо-

відно, категорії „предмет науки фінансового права” Співвідношення змісту категорій „об’єкт науки фінансового права” та „предмет науки фінансового права”

Науковий вісник Чернівецького університету. 2003. Випуск 187 . Правознавство. 9

охоплюють собою найсуттєвіші характеристики

його змісту і форми, тобто, увесь спектр сутнісних

рис і закономірностей тієї частини фінансово-пра-

вової дійсності, яка втягнута відповідним суб’єк-

том у процес пізнання.

Філософське розуміння фінансового права

зводиться по суті до принципу визначення свободи

суб’єктів фінансового права. Точніше кажучи, воно

визначає умови, при яких людина, пов’язана відпо-

відним суспільним статусом, може діяти вільно,

тобто, визначає сферу, межі і міру свободи суб’єк-

та фінансового права, оскільки свобода розуміється

представниками цього типу розуміння сутності

фінансового права не як свавілля, а як розумна су-

спільна поведінка. Філософське розуміння фінан-

сового права найближче до природно-правового

розуміння, на відміну від юридичного позитивізму

та соціологічного позитивізму. Однак якщо теорія

природного фінансового права – ніколи не досяж-

ний ідеал, то філософське розуміння фінансового

права – абстракція, математична формула правової

норми, що може бути однаково застосованою як до

природного, так і до позитивного права. Предме-

том науки фінансового права прибічники цього

типу його розуміння вважають дослідження, вста-

новлення належного у фінансовому праві, а не

яких би то не було аспектів сущого у ньому.

Оскільки доктрини природного фінансового

права, філософське розуміння фінансового права

реального втілення у практику правозастосування

не мають, їх значення перебуває у суто теоретич-

них межах, а практичне втілення знайшли тільки

юридичний позитивізм у фінансовому праві та со-

ціологічний позитивізм у фінансовому праві, то на

з’ясуванні відмінностей їх підходів до тлумачення

категорій „об’єкт науки фінансового права” та

„предмет науки фінансового права” вважаємо за

необхідне зупинитися дещо детальніше. При цьому

зазначимо, що основи розуміння змісту цих кате-

горій у фінансовому праві закладалися раніше і

продовжують формуватися нині загальною теорією

держави і права. Так, відомий теоретик російського

права, один з корифеїв римського права ще на ру-

бежі ХІХ-ХХ століть звертав увагу на докорінні

відмінності між „реальними, конкретними жит-

тєвими відносинами (наприклад, конкретною ку-

півлею-продажем, угоду про яку заключили А і Б,

конкретним правом користування, наданим А від-

носно даного об’єкта з боку Б і т.д.) і абстракт-

ними типами відносин, які іменуються, оскільки

відповідні відносини набувають юридичного зна-

чення, визнаються юридично істотніми – юридич-

ними інститутами (так, наприклад, ми кажемо про

інститут купівлі-продажу, міни, інститут власності,

узуфрукта і т.д.)” [6, c.40].

Розмежування конкретних життєвих типів

відносин і абстрактних типів відносин має надзви-

чайно важливе практичне і теоретичне значення.

Хоча як ті, так і інші відносини виступають об’єк-

том самостійного наукового пізнання: перші є

об’єктом науки фінансового права з точки зору со-

ціологічного позитивізму, другі – юридичного по-

зитивізму. Вивчаючи конкретні життєві відносини,

як зазначав все той же Д.Д.Грімм, ми описуємо і

узагальнюємо реальні життєві явища і процеси,

аналізуємо причини, що їх породили, та наслідки,

викликані ними. Вивчаючи абстрактні типи відно-

син, ми описуємо і аналізуємо не те, що насправді

відбулося чи відбувається, а те, що з точки зору

даного соціального середовища, в розумінні по-

ведінки зацікавлених приватних осіб або тих чи

інших органів влади, за даних умов вважається но-

рмальним, що очікується від цих осіб, що повинно

і може (чи не може) бути здійснено ними або, на-

впаки, здійснення чого зазначеними особами вважа-

ється ненормальним, недопустимим, що не повинно,

однак, тим не менше, може бути здійснено цими

приватними особами та офіційними органами.

„До числа наук, що вивчають не реальні жит-

тєві відносини, – підкреслює Д.Д.Грімм, – а абст-

рактні типи, поряд з нормативною етикою нале-

жать і науки юридичні” [6, c.41-42]. Конкретні

життєві відносини, уточнює Д.Д.Грімм в іншому

місці своєї роботи, „не є самостійним об’єктом до-

слідження, вони беруться як дещо готове, дане,

посилання на них виступає лише матеріалом, засо-

бом для побудови вчення про відповідні юридичні

інститути, – тільки останні складають самостійний

об’єкт дослідження юридичних наук. Цим юриди-

чні науки відрізняються від історії, політичної еко-

номії, соціології, які мають об’єктом саме конкре-

тні життєві відносини, задаються аналізом і уза-

гальненням цих останніх, використовуючи при

цьому в свою чергу у якості матеріалу дані юриди-

чних наук”[6, c.42-43]. Це точка зору чистого юри-

дичного позитивізму, що абсолютизує спеціально-

юридичний метод пізнання правової дійсності.

В теоретико-методологічному плані спеціа-

льно-юридичний підхід відображає лише один з

аспектів права та правозастосування. За межами

його можливостей залишається інший, не менш

важливий аспект – фактична дія механізму права,

юридична практика, представлена взаємодією

юридичних засобів та відповідних суб’єктів право-

відносин, внаслідок чого реалізується потенціал

права, задовільняються потреби та інтереси його

адресатів. В гносеологічному плані цей аспект пра-П.С. Пацурківський

10 Науковий вісник Чернівецького університету. 2003. Випуск 187 . Правознавство.

ворозуміння та правопізнання представлений соціо-

логічним підходом до дослідження права та юридич-

ної практики. Ми цілком поділяємо наступне резюме

Л.С.Явича: „Справа полягає не в тому, щоб лише пе-

рерахувати причини збереження права та визначити

ті сфери людської діяльності, в яких воно діє, дає со-

ціальні результати. Найважливіше – ретельний аналіз

дії права та його можливостей” [44, c.33].

Соціологічний позитивізм як тип праворозу-

міння, як підхід до пізнання права, як підкреслює

В.В.Лазарєв, не затіняє юридичного позитивізму,

спеціально-юридичного підходу. „Навпаки, – пише

він, – вузько-юридичний аспект загальнотеоретич-

них досліджень відображає соціальні процеси, ба-

гату соціальну практику держави та активний

вплив права на суспільне життя неповно та однобі-

чно. Розробка загальнотеоретичних концепцій та

понять у ракурсі філософського осмислення та со-

ціологічних узагальнень дозволяє глибоко зрозу-

міти механізм юридичного впливу в цілому на

окремі його компоненти, правові норми, правові

відносини, акти застосування права, правову ідео-

логію”[24, c.11].

При цьому на відміну від юридичного пози-

тивізму, догматично-юридичного підходу, який

досліджує право як систему нормативно-юридич-

них приписів, соціологічний позитивізм „розглядає

дію права як соціальний процес, досліджує соціа-

льні системи та інститути, класи, соціальні групи

та особу як у формуванні, так і в реалізації норм”

[14, c.60]. Інакше кажучи, якщо юридичний пози-

тивізм займається вивченням статики права, нале-
1   2   3

Схожі:

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ МІЖНАРОДНИЙГУМАНІТАРНИЙУНІВЕРСИТЕТ...
Україні, а також виходячи з необхідності закріплення ідеї пріоритету права в юридичній діяльності вивчення навчальної дисципліни...
Навчальна програма дисципліни для студентів спеціальності 030401...
Призначення курсу «Загальна історія держави та права». Предмет історії держави і права зарубіжних країн. Методологія науки та курсу....
Конспект з курсу “Теорія держави і права”. § Теорія права і держави в системі юридичних наук
У залежності від того, які з цих компонентів, підсистем, структур і функцій чи їхніх аспектів і рівнів вивчаються, і підрозділяються...
Службовою роллю юридичної науки, інструментальна цінність якої полягає...
Теорія держави і права — система наукових знань про об'єктивні властивості держави і права (їх внутрішню структуру і логіку розвитку);...
Історія держави і права України Теорія права та держави

План Вступ Теорія держави і права в системі суспільних та юридичних...
Теоретичне осмислення й усвідомлення цих проблем – необхідна умова наукового управління суспільними процесами. Саме життя висунуло...
Теорія держави і права в системі юридичних наук
Теорія держави і права належить до системи юридичних наук, об'єднаних загальною назвою — правознавство
1. Поняття, предмет і методи теорії держави та права 9 Тема Походження держави та права 11
П.І., Стрельник О. Л., Гончаров А. В. Навчально-методичні матеріали з курсу “Теорія держави та права” для студентів та курсантів...
ЕКЗАМЕНАЦІЙНІ ПИТАННЯ з курсу “Історія держави і права України”
Виникнення і розвиток Скіфо-Сарматської держави (суспільно-політичний лад; джерела та основні риси права)
КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЗАЛІКУ (питання 1-80)
Поняття теорії права та держави як науки. Співвідношення теорії права та держави і енциклопедії права
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка