Суть та класифікація інвестицій. Кредитно-банківська система

Скачати 77.07 Kb.

Назва	Суть та класифікація інвестицій. Кредитно-банківська система
Дата	28.02.2016
Розмір	77.07 Kb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Фінанси > Документи

Суть та класифікація інвестицій. Кредитно-банківська система
Термін “інвестиції” походить від латинського “investire” – одягати. Поняття інвестицій на підприємстві передусім пов’язують з кількісною і якісною зміною виробничих потужностей. Без здійснення інвестицій неможливий нормальний процес виробництва.

В загальноекономічному розумінні інвестиції пов’язують з балансом підприємства. В такому розумінні інвестиції – це стан активів підприємства і уречевлення капіталу в активах.

Визначення інвестицій у фінансах пов’язують з використанням капіталу або довгостроковими капітальними вкладеннями з метою одержання прибутку. Отже, інвестиції мають фінансовий і виробничий аспекти.

Інвестиції представляють собою цілеспрямоване використання капіталу, класифікація якого наведена на рис. 1.

http://buklib.net/msohtml1/99/clip_image002.gif

Рис. 1. Класифікація інвестицій
Загальне визначення інвестицій можна деталізувати на виробничо-господарські (реальні) і фінансові інвестиції. На такому підході здійснений поділ активу балансу на негрошові активи (інвестиційний сектор) і грошові (або платіжні) засоби. Під реальними інвестиціями розуміють вкладення коштів у реальні активи – як матеріальні, так і нематеріальні (вкладення коштів у нематеріальні активи, пов’язані з науково-технічним прогресом, визначаються як інноваційні інвестиції). Фінансові інвестиції не мають матеріальних компонентів і поряд з матеріальними інвестиціями відіграють значну роль в житті підприємства. До них відносяться вклади підприємства в дебіторську заборгованість або вкладення коштів у різноманітні фінансові інструменти (активи), серед яких найбільшу частку становлять цінні папери, включаючи кошти в банках. Значення фінансових інвестицій буде зростати по мірі розвитку фінансового ринку і накопичення досвіду роботи з фінансовими активами.

За характером участі в інвестуванні виділяють прямі і непрямі інвестиції.

Під прямими інвестиціями розуміють особисту участь інвестора у виборі об’єктів інвестування і вкладенні коштів. Пряме інвестування здійснюється обізнаними інвесторами, що мають досить точну інформацію про об’єкт інвестування і детально ознайомлені з механізмом інвестування. Непрямі інвестиції пов’язані з інвестуванням, що опосередковується інвестиційними або іншими фінансовими посередниками. Не всі інвестори мають достатню кваліфікацію для ефективного вибору об’єктів інвестування і подальшого управління ними. Тому вони вкладають кошти в цінні папери, що випускаються інвестиційними або іншими фінансовими посередниками. Такими цінними паперами можуть бути інвестиційні сертифікати інвестиційних фондів або компаній. Акумульовані таким чином кошти посередники розміщують на свій розсуд – обирають найефективніші об’єкти інвестування, беруть участь в управлінні ними, а отримані прибутки розподіляють серед своїх клієнтів.

За терміном інвестування розрізняють короткострокові і довгострокові інвестиції. Перші – це вкладення капіталу на період не більше одного року (короткострокові депозитні внески, купівля короткострокових ощадних сертифікатів тощо). Під довгостроковими інвестиціями розуміють вкладення капіталу на період понад один рік, хоча інвестиційні компанії довгострокові інвестиції деталізують в такий спосіб: до 2 років; від 2 до 3 років; від 3 до 5 років; більше 5 років.

Інвестиції за формою власності інвесторів поділяють на: приватні, державні, іноземні і спільні. В економічній теорії та практиці застосовується термін “приватні” інвестиції до вкладення коштів, що здійснюють фізичні особи, а також підприємства недержавної форми власності, насамперед – колективні. Під державними інвестиціями розуміють вкладення, що здійснюють центральні або місцеві органи влади за рахунок бюджетів, позабюджетних фондів і позикових коштів, а також державні підприємства й установи за рахунок власних і позикових коштів. Іноземні інвестиції пов’язані з вкладеннями, що здійснюють іноземні громадяни, юридичні особи і держава. Під спільними інвестиціями розуміють вкладення, що здійснюють резиденти та нерезиденти.
Кредитно-банківської системи

Банк (від італ. banco – лавка, контора міняйли) – особливий вид підприємницької діяльності, фінансово-кредитна установа, що пов’язана з рухом позичкових капіталів, їх мобілізацією і розподілом.

Для більшості країн з ринковою економікою характерна дворівнева банківська система (див. рис. 3). Перший рівень цієї системи створює центральний банк, який обслуговує лише дві категорії клієнтів: банківські інститути та урядові структури. Другий рівень утворюють самостійні, але підконтрольні центральному банку неемісійні банки, клієнтами яких є підприємства, організації, населення.

Рис. 2. Дворівнева структура банківської системи
Сучасна банківська система України створилася і розвивається з врахуванням світового банківського досвіду, має два рівні: на верхньому – Центральний (національний) банк України (НБУ), на нижньому – різноманітні комерційні банки, а також філії і представництва іноземних банків. Це дозволяє національній банківській системі поступово інтегруватися у світову банківську систему.

Центральний банк – це, як правило, головний державний банк, наділений особливими правами регулювання, контролювання і цілеспрямованого впливу на всю кредитно-банківську систему, економіку країни.

Свою діяльність центральний банк будує, виходячи із загальнонаціональних інтересів. Він не керується прагненням отримання прибутку, хоча його діяльність також приносить дохід – переважно, завдяки наявності у нього цінних паперів казначейства. Його головне призначення – сприяти сталому економічному розвитку країни.

Центральний банк як “банк банків” виконує багато функцій, які взаємопов’язані між собою. Основними є:

– державна емісія грошей та організація їх обігу; зберігання золотовалютних резервів держави;

– кредитування та ведення рахунків комерційних банків і уряду; зберігання резервного фонду інших кредитних установ;

– здійснення контролю за діяльністю кредитних установ.

Центральний банк у ринковій економіці – це, як правило, юридично самостійний і незалежний інститут.

Особливе місце у ринковій системі посідають комерційні банки (КБ) – окремі юридичні особи, які відповідають за своїми зобов’язаннями усім своїм майном. За характером своєї діяльності вони є комерційними структурами зі специфічним видом підприємницької діяльності. Комерційні банки щільно пов’язані з усіма суб’єктами ринку, суттєво впливають на економічні процеси в суспільстві.

Комерційні банки –це багатопрофільнікредитні установи, що здійснюють операції (залучають вклади суб’єктів ринкових відносин, видають позики, виконують фінансове обслуговування клієнтів тощо) у різних секторах ринку позичкових капіталів, обслуговуючи юридичних і фізичних осіб.
Зміст комерційних банків характеризується багатьма функціями, які поділяються на базові і додаткові. Основними базовими функціями є:

– мобілізація тимчасово вільних грошових засобів юридичних та фізичних осіб і перетворення їх у капітал;

– кредитування підприємств, держави і населення;

– розрахунково-касове обслуговування клієнтів;

– випуск кредитних знарядь обігу.

Комерційні банки є основною ланкою кредитно-банківської системи, її головними “нервовими” центрами. Їх завдання – концентрувати ділову частину кредитних ресурсів, перетворювати заощадження людей у капітал. Вони мають здійснювати повне (розрахункове, касове, кредитне) обслуговування клієнтів, розрахунок і виплату податків, консультувати населення з питань інвестування, надавати сейфи для зберігання цінних паперів і коштовностей, проводити трастові операції і багато інших операцій.

Комерційні банки класифікуються за різними критеріями.

За формою власності комерційні банки бувають державними, приватними і змішаними. Державні – це банки, що знаходяться у власності держави і керуються державними органами. Приватні банки – це акціонерні товариства (відкритого та закритого типу), або товариства з обмеженою відповідальністю, де є невелика кількість сталих членів, передача акцій та паїв обмежена, акціонерний капітал створюється шляхом розміщення акцій серед засновників.Змішані – це: 1) банки з участю іноземного капіталу; 2) напівдержавні банки з участю державного і приватного капіталів.

Банківська діяльність пов’язується з здійсненням витрат та отриманням доходів.

Видатки банків складаються з:

– виплати відсотків від пасивних операцій (за поточними і депозитними рахунками);

– плати за кредитні ресурси, отримані від інших банків;

– оплати послуг (обчислювальних центрів, поштових, телеграфних та інших);

– амортизаційних відрахувань з основних фондів;

– платежів із страхування майна і діяльності банків;

– виплат на утримання апарату;

– інших витрат (збитки від списання безнадійної заборгованості клієнтів, дебіторської заборгованості, виплачені банком штрафи за порушення правил здійснення операцій тощо).

Доходи банків складаються за рахунок таких джерел:

– перевищення отриманих банком відсотків за надані кредити над відсотками, що виплачуються від депозитів;

– плати за розрахункове і касове обслуговування клієнтів;

– доходів (відсотки та дивіденди) від інвестицій в цінні папери;

– комісійних винагород, доходів від переказних, факторингових (посередницькі торговельно-комісійні операції), лізингових (операції, пов’язані з орендою, майновим наймом), трастових (операції, пов’язані з довірчим управлінням майном, цінними паперами, фірмами тощо) та інших посередницьких операцій;

– доходів від біржових угод;

– доходів від валютних та інших операцій з іноземними клієнтами;

– інших доходів (проведення консультацій, розробка нормативних активів тощо).

Прибуток банку – це різниця між сукупними доходами та витратами банку; перевищення сукупних доходів над сукупними витратами. Він формується в результаті здійснення кредитних, розрахункових, грошових операцій та інших видів діяльності банку.

Небанківська (парабанківська) система – це сукупність небанківських кредитно-фінансових установ, які мають право обслуговувати певні типи клієнтів, або здійснювати окремі (один-два види) банківські операції, зазвичай, спеціального характеру.

Парабанківська система складається з двох підсистем:

· спеціалізовані кредитні організації;

· поштово-ощадні установи, які через поштові відділення залучають вклади населення, здійснюють прийом і видачу грошових коштів.

Серед спеціалізованих кредитних установ вирізняють організації, що спеціалізуються на одному виді кредиту (ломбарди, лізингові компанії, факторингові компанії, пункти прокату тощо) і організації, що виконують роль фінансових посередників (страхові компанії, інвестиційні фонди і компанії, пенсійні фонди, довірчі товариства, кредитні спілки тощо).

Небанківські кредитні організації, з одного боку, мають подібніз банком риси, а з іншого, мають деякі особливості, що й слугує підставою для віднесення їх до особливої групи.

Схожі:

Банківська система США, Великобританії, Німеччини Банківська система СА називається федеральна резервна система. Назва склалася еволюційно, враховуючи територіальний поділ і розміщення...	27. Методи оцінки ефективності інвестицій Термін “інвестиції” походить від латинського “investire” – одягати. Поняття інвестицій на підприємстві передусім пов’язують з кількісною...
1. Поняття і структура кредитної системи Сучасна кредитна система являє собою сукупність кредитно-фінансових інститутів, що діють на ринку позичкових капіталів і здійснюють...	До Методики проведення аналізу При оцінці фінансової ефективності інвестицій грошовий потік, який формується в процесі реалізації ДПП, порівнюється з вихідною сумою...
План Лекції Сутність і класифікація валютних операцій комерційних... Сутність і класифікація валютних операцій комерційних банків Банківська операція визнається як валютна за умови застосування в процесі...	Філологія (кредитно-модульна система) Харків Видавництво НУА 2 013 Провідні напрямки масової літератури : для студ. 3 курсу, які навчаються за напрямом підготовки 020303 – Філологія (кредит модул...
РОБОЧА ПРОГРАМА ЗАЛІКОВОГО КРЕДИТУ ДЛЯ СТУДЕНТІВ МАГІСТРАТУРИ НАПРЯМУ... Кучеренко І. М. Теоретичні проблеми права власності: робоча програма залікового кредиту для студентів магістратури напряму підготовки...	Методичні рекомендації покликані допомогти студентам при виконанні курсової роботи Банківська система одна з найважливіших і невід’ємних структур ринкової економіки
Індивідуальне завдання студентки гр. К109\1 У сучасну епоху паперових грошей їх пропонування визначається в основно-му політикою уряду. Водночас велику роль відіграє банківська...	Реферат На тему: Суть банківського права провідних зарубіжних країн Виступаючи важливим інструментом фінансово-кредитного механізму держави, банківська діяльність сприяє мобілізації та використанню...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання