27. Методи оцінки ефективності інвестицій

Скачати 253.37 Kb.

Назва	27. Методи оцінки ефективності інвестицій
Дата	18.03.2013
Розмір	253.37 Kb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Фінанси > Документи

26.Суть і класифікація інвестицій
Термін “інвестиції” походить від латинського “investire” – одягати. Поняття інвестицій на підприємстві передусім пов’язують з кількісною і якісною зміною виробничих потужностей. Без здійснення інвестицій неможливий нормальний процес виробництва.

В загальноекономічному розумінні інвестиції пов’язують з балансом підприємства. В такому розумінні інвестиції – це стан активів підприємства і уречевлення капіталу в активах.

Визначення інвестицій у фінансах пов’язують з використанням капіталу або довгостроковими капітальними вкладеннями з метою одержання прибутку. Отже, інвестиції мають фінансовий і виробничий аспекти. Згідно зі статтею1 Закону України “Про інвестиційну діяльність” під інвестиціями розуміють “всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті чого створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути:

кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;

рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності);

майнові права, що випливають з авторського права, досвід та інші інтелектуальні цінності;

сукупність технічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навичок та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але незапатентованих (“ноу-хау”);

права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права;інші цінності.
27.Методи оцінки ефективності інвестицій
Методи оцінки ефективності інвестиційних проектів – способи визначення доцільності довгострокового вкладення капіталу (інвестицій) у різні об'єкти (галузі) з метою оцінки перспектив їхньої прибутковості й окупності.

Найбільш розповсюдженими методами оцінки капітальних вкладень є:

-    метод окупності;

-    метод простої норми прибутку;

-    метод дисконтування коштів;

-    чистої поточний вартості;

-    крапка беззбитковості;

-    використання аналізу динамічності й імовірності.
28.Критерії ухвалення інвестиційних рішень

Критерії прийняття інвестиційних рішень:

критерії, що дозволяють оцінити реальність проекту: . нормативні критерії (правові) тобто норми національного, міжнародного права, вимоги стандартів, конвенцій, патентоспроможності та ін; . ресурсні критерії, за видами:

- науково-технічні критерії;

- технологічні критерії;

- виробничі критерії;

- обсяг і джерела фінансових ресурсів.

2. кількісні критерії, що дозволяють оцінити доцільність реалізації проекту. . Відповідність мети проекту на тривалу перспективу цілям розвитку ділового середовища; . Ризики і фінансові наслідки (чи ведуть вони доповнення до інвестиційних витрат або зниження очікуваного обсягу виробництва, ціни або продажів); . Ступінь стійкості проекту; . Імовірність проектування сценарію і стан ділового середовища.

3. кількісні критерії. (Фінансово-економічні), що дозволяють вибрати з тих проектів, реалізація яких доцільна. (критерії пріємлімоє) . вартість проекту; . чиста поточна вартість; . прибуток; . рентабельність; . внутрішня норма прибутку; . період окупності; . чутливість прибутку до обрію (терміну) планування, до змін у діловому середовищі, до помилки в оцінці даних.

В цілому, прийняття інвестиційного рішення вимагає спільної роботибагатьох людей з різною кваліфікацією і різними поглядами на інвестиції. Проте, останнє слово залишається за фінансовим менеджером, якийдотримується деякими правилами.

29.Характеристика і види продукції підприємства
В умовах ринкової економіки цілеспрямоване формування перспективного товарного асортименту та підвищення якості продукції підприємства є одним із засобів підвищення конкурентоспроможності

Результат праці частіше виступає в матеріальній формі - у виді продукції. Продукція, що виготовляється на підприємстві, на різних стадіях технологічного процесу знаходиться у виді незавершеного виробництва, напівфабрикату чи готового виробу (продукції).

У промисловому виробництві результатом (продуктом) праці є продукція, на підприємствах транспорту - відповідний обсяг виконаної роботи (перевезених вантажів або пасажирів на ту чи іншу відстань), а в установах зв'язку та банках надають послуги юридичним і фізичним особам.

В умовах товарного виробництва та ринкової економіки виготовлена продукція, виконана робота або надана послуга є товаром, котрий має не лише споживну вартість, але й вартість (мінову вартість). Для постійного і повного задоволення потреб ринку планування та облік виготовлюваних для продажу товарів здійснюється в натуральних (фізичних) і вартісних (грошових) вимірниках.

Ступінь задоволення потреб ринку характеризує насамперед обсяг товарів певної номенклатури і асортименту у натуральному вигляді. Номенклатура продукції — це перелік найменувань виробів, завдання по випуску яких передбачається планом виробництва продукції.

Асортимент являє собою сукупність різновидів продукції кожного найменування, що відрізняються відповідними техніко-економічними показниками (типорозмірами, потужністю, продуктивністю, дизайном тощо). Номенклатура і товарний асортимент включають стару продукцію, попит на яку зберігається, а також нову продукцію, дослідні зразки принципово нових виробів.

Ціна - це грошовий вираз вартості, кількості грошей, що сплачується або одержується за одиницю товару або послуги. Одночасно ціна відображає споживчі властивості (корисніть) товару, купівельну спроможність грошової одиниці, ступінь рідкісності товару, силу конкуренції, державного контролю, економічну поведінку ринкових суб'єктів та інші суб'єктивні моменти.

30.Виробнича програма підприємства

Важливим розділом поточного плану підприємства є виробнича програма або план виробництва та реалізації продукції.

Виробнича програма визначає необхідний обсяг виробництва продукції в плановому періоді, який відповідає номенклатурою, асортиментом і якістю вимогам плану продажів. Вона обумовлює завдання по введенню в дію нових виробничих потужностей, потребу в матеріально-сировинних ресурсах, чисельності персоналу, транспорті тощо. Цей розділ плану тісно пов’язаний з планом по праці і заробітній платі, планом по витратах виробництва, прибутку і рентабельності, фінансовим планом.

Виробнича програма підприємств визначає склад, кількість і обсяг продукції, яка повинна бути виготовлена в плановому періоді і поставлена споживачам. Відображаючи головне завдання господарської діяльності, вона є головним розділом планів підприємства. Всі інші розділи планів розробляються у відповідності з виробничою програмою і спрямовані на забезпечення її виконання.

Основним завданням виробничої програми є максимальне задоволення потреб споживачів у високоякісній продукції, яка випускається підприємствами при найкращому використанні їхніх ресурсів та отриманні максимального прибутку. З метою вирішення цього завдання в процесі розробки виробничої програми на всіх рівнях потрібно дотримуватися наступних вимог: 1) правильне визначення потреби в продукції, що випускається, і обґрунтування обсягу її виробництва попитом споживачів; 2) повне ув'язування натуральних і вартісних показників обсягів виробництва і реалізації продукції; 3) обґрунтування плану виробництва продукції ресурсами, і в першу чергу, виробничою потужністю.

Виробнича програма складається із 2-х розділів: плану виробництва продукції в натуральному (умовно-натуральному) виразі та плану
32.Якість як економічна категорія. Показники якості продукції

На сучасному етапі якість продукції — це поняття, яке характеризує параметричні, експлуатаційні, споживчі, технологічні, дизайнерські властивості виробу, рівень його стандартизації та уніфікації, надійність і довговічність. Як економічна категорія якість відбиває сукупність властивостей продукції, що зумовлюють міру її придатності задовольняти потреби людини .

Показники надійності оцінюють споживчі властивості виробу, що зумовлюють збереження основних параметрів функціонування в межах відповідного часу і за відповідних умов використання. Розробник, проектуючи продукцію, виходить з того, що буде додержано належних умов та режимів експлуатації виробу, нормативних правил його збереження, транспортування і ремонту. Надійність виробу — складна властивість. Вона закладається в проектуванні, забезпечується виробництвом, підтримується і підтверджується експлуатацією. Залежно від призначення нового товару і умов його використання надійність визначається сполученням і взаємодією чотирьох властивостей: безвідмовністю, довговічністю, ремонтопридатністю, пристосованістю до тривалого зберігання. Значущість кожної з цих властивостей залежить від особливостей призначення, виготовлення і реального застосування продукції.

Показники призначення. З допомогою цих показників оцінюються властивості, що визначають головне споживче призначення продукції та зумовлюють сферу її можливого застосування. До цієї групи належать такі підгрупи показників якості: класифікаційні, функціональні, конструктивні, показники складу та структури.

Естетичні показники характеризують зовнішній вигляд продукції, її виразність, своєрідність, гармонічність, цілісність, відповідність середовищу, стилю та моді. До них належать показники:
33.Продуктивність праці і методи її вимірювання. Чинники і резерви зростання продуктивності праці

Продуктивність праці характеризує ефективність праці робітників, тобто відношення результатів праці до витрат. Продуктивність праці буває двох видів: суспільна (характеризує сукупні витрати праці в економіці в цілому) і індивідуальна (витрати праці, необхідні для виготовлення одиниці продукції або послуги).

Продуктивність праці характеризується двома показниками: прямий показник - виробіток; обернений показник - трудомісткість.

Виробіток - це кількість продукції, виробленої одним робітником в одиницю часу.

Трудомісткість - кількість часу, необхідна одному робітнику для виготовлення одиниці продукції або послуги.

Динаміка продуктивності праці характеризується відповідними індексами і коефіцієнтами.

1)

; ПТ₁ - продуктивність праці за період 1;

ПТ₂ - продуктивність праці за період 2.

2)

.
34.Організація оплати праці на підприємстві
Організація оплати праці визначає взаємозв'язок мір праці і мір її оплати. Міри праці визначають за допомогою кількісних та якісних показників, а міри оплати - за допомогою прожиткового рівня.

Основною вимогою до організації оплати праці на підприємстві є забезпечення необхідного підвищення заробітної плати при зменшенні її витрат на одиницю продукції, а також гарантованості виплати заробітної плати за рахунок результатів фінансово-господарської діяльності підприємства.

Організацію оплати праці слід будувати з урахуванням таких принципів:

1. Здійснення оплати праці найманого працівника залежно від його особистого вкладу, кількості та якості витраченої праці.

2. Надання самостійності підприємству у виборі форми і системи оплети праці, а також визначенні її розміру відповідно до чинного законодавства.

3. Дотримання співвідношення в оппаті праці різних категорій і професійно-кваліфікаційних груп з урахуванням складності та престижності виконуваних робіт, а також умов праці.

Зважаючи на вказані недоліки, слід зазначити, що правильна організація системи оплати праці є необхідною умовою ефективного стимулювання праці. її реформування має здійснюватися шляхом підвищення ціни робочої сили; встановлення єдиних регуляторів і рівноцінних умов відтворення робочої сили незалежно від форм власності; збільшення тарифної частини у заробітній платі; підвищення частки мінімальної заробітної плати у середній заробітній платі; удосконалення механізму державно-договірного регулювання заробітної плати тощо.
35.Відрядна система оплати праці
Коли мірою праці виступає кількість виготовленої продукції, винагороду за цю працю прийнято називати відрядною системою заробітної плати. При відрядній системі оплати праці заробіток нараховується за виконаний обсяг роботи, вироблену продукцію за відрядними розцінками, обчисленими виходячи з установлених тарифних ставок і норм виробітку або часу.

Застосування відрядної системи заробітної плати доцільно тоді, коли є практична можливість обчислити обсяг виконуваної роботи в натуральних показниках, що відображають фактичні витрати праці та її результати; застосувати норми виробітку чи норми часу і обчислити їх виконання: збільшити обсяг виконуваних робіт у порівнянні з установленими нормами.

Відрядна система заробітної плати за способом обліку має декілька різновидів: пряма відрядна система, відрядно-прогресивна система заробітної плати, акордна система заробітної плати і побічно-відрядна система заробітної плати. При цьому відрядна система заробітної плати може бути індивідуальною і колективною.

Для визначення розміру заробітної плати працівника відрядна розцінка, незалежно від способу її обчислення, помножується на кількість виготовленої працівником продукції.
36.Почасова форма оплати праці
Почасова система оплати праці застосовується переважно для оплати праці службовців. Для робітників ця система є доцільною в умовах механізації і автоматизації виробництва, зокрема, на дільницях і видах робіт з регламентованим режимом виробництва, при обслуговуванні апаратури, на дослідних виробництвах тощо.

Залежно від того, який відрізок часу взято для обчислення заробітку, почасова система поділяється на погодинну, поденну і помісячну. При почасовій і поденній оплаті заробіток визначається шляхом множення відповідної часової чи денної тарифної ставки на число відпрацьованих в обліковому періоді (як правило — календарний місяць) годин або днів.

При помісячній оплаті за відпрацьований повний місяць виплачується місячна тарифна ставка або посадовий оклад, незалежно від кількості робочих днів у цьому місяці.

Почасова і відрядна системи заробітної плати встановлюються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з профспілковим комітетом підприємства.

Для посилення матеріальної зацікавленості робітників і службовців у підвищенні ефективності і рентабельності виробництва, зростанні продуктивності праці, поліпшенні якості продукції і економії матеріальних ресурсів може вводитись преміальна оплата

37. Безтарифна система оплати праці
З розширенням економічної самостійності підприємств, удосконаленням механізму господарювання на принципах госпрозрахунку, а особливо з переходом до ринкових відносин неефективність організації заробітної плати на основі централізованого планування та жорсткої тарифної системи стала очевидною.

Це зумовило появу наприкінці 80-х — початку 90-х рр. минулого століття на підприємствах та в організаціях колишнього Радянського Союзу так званих безтарифних систем оплати праці. Одними з перших такі системи запровадили колективи Вєшкинського комбінату торговельного обладнання (Московська обл.) та МHТК «Мікрохірургія ока» (м. Москва).

Спільним у названих та інших аналогічних безтарифних системах оплати праці є таке:

в однакові умови ставляться робітники і службовці через скасування стабільних тарифних ставок для робітників і посадових окладів для службовців;

установлюється єдиний для підприємства мінімум заробітної плати для працівників, що виконують найпростіші роботи (функції);

розробляється й затверджується шкала співвідношень в оплаті праці різної складності з мінімально можливою кількістю рівнів. У МHТК «Мікрохірургія ока» цю шкалу назвали «шкалою соціальної справедливості», і складається вона всього з шести рівнів:
38.Суть і види витрат
Витрати виробництва — це грошовий вираз тих затрат підприємства (фірми), які показують, у що обходиться для нього створення відповідної продукції (товарів, послуг). До таких витрат належать елементи різних факторів виробництва, які використовуються в даному виробничому процесі. Основні з них: витрати на оплату живої праці (заробітна плата працівникам та підприємцям); витрати на придбання та утримання виробничих будівель, а також машин — обладнання, верстатів тощо (засобів праці); витрати на оплату природних ресурсів (землі, води, корисних копалин), що використовуються у виробництві як сировина та матеріали (предмети праці); витрати на оплату енергоносіїв (нафти, газу, вугілля, електричної енергії) та ін. — також предметів праці тощо.

Необхідно розрізняти суспільні витрати і витрати підприємства. Сукупність матеріальних витрат уречевленої праці (вартість спожитих засобів виробництва) та витрат живої праці (необхідної і додаткової), що характеризує вартість виробництва товару для суспільства, становить суспільні витрати.

Сукупність матеріальних витрат уречевленої праці та витрат частки живої (необхідної) праці, тобто капіталу, що формує вартість виробництва товару для підприємства, називають витратами підприємства.

Таким чином, витрати підприємця (підприємства) на створення товарів нетотожні витратам суспільства.

39.Класифікація витрат, що включаються в собівартість
У зміну витрат включаються такі елементи:

1.1 сировина й основні матеріали (за відрахуванням поворотних відходів);

1.2 допоміжні матеріали і напівфабрикати;

1.3 паливо;

1.4 енергія;

1.5 заробітна плата промислово-виробничого персоналу;

1.6 відрахування на соціальне страхування - 37,5% від пункту 5;

1.7 амортизаційні відрахування;

1.8 інші витрати.
40.Калькуляція собівартості одиниці продукції

Калькуляція собівартості одиниці продукці- це необхідно для встановлення ціни, аналізу прибутковості й ефективності виробництва, виявлення конкретних причин зміни витрат.

Калькуляція собівартості являє собою документ, що відбиває такі елементи витрат:

сировина і матеріали;
напівфабрикати;
поворотні відходи (відраховуються із собівартості);
паливо й енергія на технологічні цілі;
основна заробітна плата виробничих робітників;
додаткова заробітна плата виробничих робітників;
відрахування на соціальне страхування (37,5% від п.п.5 і 6);
витрати на підготування й освоєння виробництва;
відшкодування зносу інструментів і пристосувань (МБЦ);
витрати на утримання й експлуатацію устаткування (у т.ч. амортизація);
витрати цеху;
згальнозаводські витрати;
утрати від шлюбу;
інші виробничі витрати;
позавиробничі витрати (транспортування, збереження продукції і т.д.).

Калькуляція складається на одиницю виробництва в натуральному вираженні. Калькуляційна одиниця повинна відповідати вимірювачам у плані виробництва і технічних умов підприємства.
41.Характеристика видів діяльності підприємства.
Вид діяльності підприємства має вплив на особливості складання звітності підприємства, бо такі показники, як операційний цикл, цикл руху готівки, характеристика цілей виробництва, оцінка галузевого ризику та інші є індивідуальними. Бухгалтер повинен досконально знати та орієнтуватися в технологічних особливостях потенційних підприємств. Це можуть бути виробничі, торгівельні, транспортні та інші підприємства.

- Для переважної більшості підприємств властивим є комерційний характер діяльності з одержанням прибутку. До некомерційних відносяться: освітянські, медичні, наукові.

- Приватними є підприємства, що засновані на власності майна окремих громадян, з правом найму робочої сили. До цього виду відносять індивідуальні та сімейні підприємства. Вони базуються відповідно на власності майна однієї особи або членів однієї сім’ї, виключно їх особистій праці.

- Колективне - це таке підприємство, що грунтується на власності його трудового колективу, а також кооперативну.

В Україні функціонують державні та державні комунальні підприємства. Їх майно вважається відповідно власністю загальнодержавних чи адміністративно-територіальних одиниць.

Якщо підприємство засноване на базі об’єднання майна різних власників, то його називають спільним підприємством.

- За належністю капіталу і контролю прийнято розрізняти підприємства: національні - капітал належить підприємцям своєї країни; закордонні - капітал є власністю іноземних підприємств. Змішані - капітал належить підприємцям двох або декількох країн.

- За правовим статусом і формою господарювання:

одноосібне підприємство є власністю однієї особи або родини: воно несе відповідальність за свої зобов’язання своїм майном.

Кооперативні - добровільні об’єднання громадян з метою спільного ведення господарської діяльності. Характерною їх ознакою є особиста участь кожного в діяльності.

Орендні підприємства - оренда означає засноване на договірних взаєминах тимчасове володіння і користування майном, що необхідне орендатору для підприємницької діяльності.

42.Поняття фінансового результату

Фінансовий результат – це приріст (чи зменьшення) вартості власного капіталу підприємства, що утворюється в процесі його підприємницької діяльності за звітний період.

Фінансовим результатом господарської діяльності підприємства є збиток або прибуток. Прибуток восновному утворюється в результаті продажу (реалізації) готової продукції (товарів, послуг). Крім того, підприємство може продавати (реалізовувати) інші матеріальні цінності і послуги допоміжних виробництв та господарств, а також мати доходи і збитки, що збільшують або зменшують розмір прибутку від інвестиційної діяльності.

Прибуток формується поступово протягом фінансово-господарського року. Більшу частину прибутку становить прибуток від реалізації продукції, одержаний у вигляді різниці між виручкою від реалізації і витратами на виробництво та збут. На підприємстві можливі доходи, витрати, які не пов`язані з реалізацією, але збільшують або зменьшують суму прибутку або збитків, - це фінансові результати, отримані від інвестиційної та фінансової діяльності, а також результати, які пов`язані з надзвичайними подіями.

43.Розподіл і використання прибутку

Прибуток є важливим показником ефективності виробничо-господарської діяльності, а також джерелом формування централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів. Отриманий підприємством прибуток може бути використаний для задоволення різноманітних потреб. По-перше, він спрямовується на формування фінансових ресурсів держави, фінансування бюджетних видатків. Це досягається вилученням у підприємств частини прибутку в державний бюджет. По-друге, прибуток є джерелом формування фінансових ресурсів самих підприємств і використовується ними для забезпечення господарської діяльності.

Отже, отриманий підприємством прибуток є об'єктом розподілу. У розподілі прибутку можна виділити два етапи. Перший етап - це розподіл загального прибутку. На цьому етапі учасниками розподілу є держава й підприємство. У результаті розподілу кожний з учасників одержує свою частку прибутку. Пропорція розподілу прибутку між державою і підприємствами має важливе значення для забезпечення державних потреб і потреб підприємств.

Другий етап - це розподіл і використання прибутку, що залишився в розпорядженні підприємств після здійснення платежів до бюджету.

Використання чистого прибутку підприємство могло здійснювати через попереднє формування цільових грошових фондів або спрямовуючи кошти безпосередньо на фінансування витрат. Можливий також був розподіл чистого прибутку частково через попереднє формування цільових фондів, а частково шляхом безпосереднього фінансування витрат.
44.Суть і необхідність оцінки фінансово-економічного стану підприємства

Економічний аналіз фінансового стану підприємства використовує весь комплекс доступної інформації, носить оперативний характер і цілком підпорядкований волі керівництва підприємством. Тільки такий аналіз дає можливість реально оцінити стан справ на підприємстві, досліджувати структуру собівартості не тільки усієї випущеної і реалізованої продукції, але й собівартості окремих її видів, склад комерційних і управлінських витрат, дозволяє з особливою точністю вивчити характер відповідальності посадових осіб за дотриманням розділів бізнес-плану.

Фінансовий стан підприємства - це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, які відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів. Залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності. Передовсім на фінансовому стані підприємства позитивно позначаються безперебійний випуск і реалізація високоякісної продукції. Систематичний аналіз фінансового стану підприємства, його платоспроможності, ліквідності та фінансової стійкості необхідний тому, що дохідність будь-якого підприємства, розмір його прибутку багато в чому залежать від його платоспроможності [3].

Як правило, що вищі показники обсягу виробництва і реалізації продукції, робіт, послуг і нижча їх собівартість, то вища прибутковість підприємства, що позитивно впливає на його фінансовий стан. Неритмічність виробничих процесів, погіршання якості продукції, труднощі з її реалізацією - ось що є реальними причинами зменшення надходження коштів на рахунки підприємства, в результаті чого погіршується його платоспроможність. Існує і зворотний зв'язок, оскільки брак коштів може призвести до перебоїв у забезпеченні матеріальними ресурсами, а отже у виробничому процесі [1].

Для рішення цих проблем фінансова діяльність підприємства, звичайно, має бути спрямована на забезпечення систематичного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансової стійкості з метою ефективного функціонування підприємства. Саме ось цим і зумовлюється необхідність, практична значущість систематичної оцінки фінансового стану підприємства, якій належить суттєва роль у забезпеченні його стабільного фінансового стану [6].

Отже, фінансовий стан - це одна з найважливіших характеристик діяльності кожного підприємства. Метою аналізу фінансового стану підприємства в Україні має бути визначення «больових точок» та пошук резервів підвищення рентабельності виробництва для забезпечення спроможності виконання підприємством своїх зобов’язань перед бюджетом, банком та іншими установами.
45.Показники платоспроможності і ліквідності підприємства
Ліквідність підприємства - це його здатність швидко продати активи й одержати гроші для оплати своїх зобов'язань.

Ліквідність підприємства характеризується співвідношенням величини його високоліквідних активів (грошові кошти та їх еквіваленти, ринкові цінні папери, дебіторська заборгованість) і короткострокової заборгованості.

Аналізуючи ліквідність, доцільно оцінити не тільки поточні суми ліквідних активів, а й майбутні зміни ліквідності.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності визначається відношенням найбільш ліквідних активів (А₁) до поточної кредиторської заборгованості підприємства (П₁+П₂):

Коефіцієнт швидкої (проміжної) ліквідності або коефіцієнт кислотного тесту обчислюється відношенням суми грошових коштів, короткострокових фінансових вкладень і дебіторської заборгованості (А₁ + А₂) до поточної кредиторської заборгованості (П₁ + П₂):

Коефіцієнт критичної ліквідності (проміжний коефіцієнт покриття) - розраховується як відношення поточних активів за мінусом виробничих запасів і витрат до поточних пасивів, до ліквідних активів відноситься і готова продукція:

Аналіз ліквідності доповнюється аналізом платоспроможності, яка характеризує спроможність підприємства своєчасно й повністю виконати свої платіжні зобов'язання, які випливають із кредитних та інших операцій грошового характеру, що мають певні терміни сплати.

Аналіз платоспроможності підприємства доцільно здійснювати як за поточний, так і на прогнозований період.

Поточну платоспроможність доцільно оцінювати на підставі звітного балансу, порівнюючи платіжні засоби з терміновими зобов'язаннями з використанням платіжного календаря.
46.Оцінка фінансової стійкості підприємства
Фінансову стійкість підприємства тісно пов'язано із перспективною його платоспроможністю, її аналіз дає змогу визначити фінансові можливості підприємства на відповідну перспективу.

Оцінка фінансової стійкості підприємства має на меті об'єктивний аналіз величини та структури активів і пасивів підприємства і визначення на цій основі міри його фінансової стабільності й незалежності, а також відповідності фінансово-господарської діяльності підприємства цілям його статутної діяльності.

Відповідно до показника забезпечення запасів і витрат власними та позиченими коштами можна назвати такі типи фінансової стійкості підприємства:

1) абсолютна фінансова стійкість (трапляється на практиці дуже рідко) - коли власні оборотні кошти забезпечують запаси й витрати;

2) нормально стійкий фінансовий стан - коли запаси й витрати забезпечуються сумою власних оборотних коштів та довгостроковими позиковими джерелами;

3) нестійкий фінансовий стан - коли запаси й витрати забезпечуються за рахунок власних оборотних коштів, довгострокових позикових джерел та короткострокових кредитів і позик, тобто за рахунок усіх основних джерел формування запасів і витрат;

4) кризовий фінансовий стан - коли запаси й витрати не забезпечуються джерелами їх формування і підприємство перебуває на межі банкрутства. Фінансове стійким можна вважати таке підприємство, яке за рахунок власних коштів спроможне забезпечити запаси й витрати, не допустити невиправданої кредиторської заборгованості, своєчасно розрахуватись за своїми зобов'язаннями.

47.Аналіз ділової активності підприємства

Анализ ділової активності дозволяє проаналізувати ефективність основної діяльності підприємства, що характеризується швидкістю обертання фінансових ресурсів підприємства. Аналіз ділової активності підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких показників:

коефіцієнта оборотності активів,
коефіцієнта оборотності дебіторської заборгованості,
коефіцієнта оборотності кредиторської заборгованості
коефіцієнта тривалості обертів дебіторської і кредиторської заборгованостей
коефіцієнта оборотності матеріальних запасів,
коефіцієнта оборотності основних засобів (фондовіддачі)
коефіцієнта оборотності власного капіталу.

48.Аналіз рентабельності
Рентабельність - це відношення фінансових результатів до витрат, пов'язаним із використанням ресурсів.

Рентабельність буває двох видів: рентабельність, що розраховується для виробництва продукції - відношення прибули від реалізації продукції до її собівартості.

2. рентабельність капіталу - це відношення балансового прибутку

до вартості авансованого (вкладеного) капіталу.

Ці показники пов'язані між собою швидкістю авансованого капіталу.

;

.

П - кількість оборотів авансованого капіталу
49.Банкрутство підприємства
Банкрутство підприємства – це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури;

Процедура банкрутства підприємства передбачена багатьма нормативними актами, зокрема Цивільним Кодексом, Господарським Кодексом та інше. Однак, основним нормативним актом, який регулює процес банкрутства підприємстваявляється Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі Закон).

Згідно Закону справу про банкрутство підприємства може ініціювати як кредитор так і боржник. Процедура банкрутства підприємства – це складний та іноді досить тривалий процес, але банкрутство підприємства приносить ряд позитивних переваг як для кредитора так і для боржника.
50.Суть санації

Економічний словник трактує це поняття як систему заходів, що здійснюються для запобігання банкрутством промислових, торгових, банківських монополій. Санація може відбуватися способом об'єднання підприємства, яке перебуває на межі банкрутства з потужнішою компанією; з допомогою випуску нових акцій або облігацій для мобілізації грошового капіталу; збільшення банківських кредитів і надання урядових субсидій; перетворення короткострокової заборгованості в довгострокову; повної або часткової купівлі державою акцій підприємства, що перебуває на межі банкрутства.

Особливе місце в процесі санації належить заходам фінансово-економічного характеру, які відображають фінансові відносини, що виникають у процесі мобілізації та використання внутрішніх і зовнішніх фінансових джерел оздоровлення підприємств. Джерелами фінансування санації можуть бути кошти, залучені на умовах позики чи на умовах власності; на поворотній або безповоротній основі.

За джерелами мобілізації фінансових ресурсів, розрізняють автономну та гетерономну санацію. Автономна санація передбачає фінансування оздоровлення підприємства за рахунок його власних ресурсів і коштів, наданих власниками та іншими особами (без залучення в санаційний процес сторонніх осіб). Гетерономна (зовнішня) санація характеризується участю в ній сторонніх осіб, зокрема банків та інших кредиторів, клієнтів, держави.

Метою фінансової санації є покриття поточних збитків та усунення причин їхнього виникнення, поновлення або збереження ліквідності та платоспроможності підприємств, скорочення всіх видів заборгованості, поліпшення структури оборотного капіталу та формування фондів фінансових ресурсів, необхідних для проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру.

51.Реструктуризація підприємств
Реструктуризація підприємства означає здійснення організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових і технічних заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства, зокрема шляхом його поділу з переходом боргових зобов'язань до юридичної особи, що не підлягає санації, якщо це передбачено планом санації, на зміну форм власності, управління, організаційно-правової форми, що сприятиме фінансовому оздоровленню підприємства, збільшенню обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищенню ефективності виробництва та задоволенню вимог кредиторів.

Реорганізація підприємства (його злиття з іншим, економічно стійким підприємством, приєднання до фінансово стійкого підприємства, поділ на самостійні підприємства, перетворення на підприємство іншої форми власності) здійснюється за рішенням власника його майна або уповноваженого власником органу, а також за рішенням господарського суду.

Реструктуризація державних підприємств здійснюється відповідно до рекомендацій, затверджених Міністерством економіки України.

Реструктуризація передбачає передусім аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства, який має містити оцінку загальної вартості майна підприємства, активів і пасивів його балансу, їх структуру, аналіз кредиторської і дебіторської заборгованості, прибутковості та рентабельності виробництва, а також розрахунок коефіцієнтів абсолютної ліквідності та платоспроможності, які характеризують рівень фінансового стану підприємства.

На основі даних аналізу робиться висновок щодо ліквідації підприємства через процедуру оголошення його банкрутом або реорганізації.

52.Ліквідація підприємства
Ліквідація підприємства за рішенням власника здійснюється в терміни 3 - 8 місяців (з моменту надання нам зазначених нижче документів і інформації, залежить від стану підприємства).

Ліквідація підприємства - це процедура, яка тягне за собою припинення юридичної особи, внесення відповідного запису до реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, після чого підприємство перестає існувати.

Базова ціна послуги ліквідація підприємства за рішенням власника: 8 000 грн.

Послуга - ліквідація підприємства включає в себе:

підготовка пакету необхідних документів;
платежі державі;
закриття рахунків у банківських установах;
участь у процедурі перевірки податкової інспекції;
зняття з обліку в податковій;
зняття з обліку в митниці;
зняття з обліку у всіх фондах;
передача документів в архів;
подача реєстраторові документів, підтверджуючих з нятие підприємства з обліку у всіх фондах, податковій інспекції, довідка з архіву, оригінали свідоцтва і статуту.

Для початку роботи з ліквідації підприємства необхідно надати наступні документи:

оригінали установчих документів підприємства;
оригінали всіх первинних фінансових документів;
виписки про рух по рахунку;
чекові книжки;
бухгалтерські книги;
останній поданий до податкової баланс;
печатки і штампи підприємства.

Схожі:

Основні напрямки підвищення ефективності інвестиційної діяльності Проаналізовано показники і методи визначення ефективності інвестицій та факторів, що впливають на її рівень. Запропоновано основні...	До Методики проведення аналізу При оцінці фінансової ефективності інвестицій грошовий потік, який формується в процесі реалізації ДПП, порівнюється з вихідною сумою...
Деякі питання проведення оцінки економічної ефективності проектних... Відповідно до пункту 13 Порядку та критеріїв оцінки економічної ефективності проектних (інвестиційних) пропозицій та інвестиційних...	Суть та класифікація інвестицій. Кредитно-банківська система Термін “інвестиції” походить від латинського “investire” – одягати. Поняття інвестицій на підприємстві передусім пов’язують з кількісною...
Показники оцінки ефективності виконання Програми	«Эффективным может быть управление только исследовательского характера,... Проблема вимірювання та оцінки результатів навчання є одним з найбільш важливих в педагогічної теорії і практики. Вирішення цієї...
І НФОРМАЦ І ЙНИЙБЮЛЕТЕН Ь ПРОБЛЕМА ЕФЕКТИВНОСТІ ЕЛЕКТРОННОГО НАВЧАННЯ: ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВІД ТА КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ	Показники оцінки ефективності виконання Програми Реалізація проектів з енергозбереження, розвитку та реконструкції систем теплопостачання
Показники оцінки ефективності виконання Програми Реалізація проектів з енергозбереження, розвитку та реконструкції систем теплопостачання	8. Інвестиційні ресурси підприємства Визначення та характеристика інвестицій. Виробничі інвестиції. (Поняття інвестицій, їх різновиди та характеристика)

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання