|
|
Скачати 205.49 Kb.
|
| Індивідуальне завдання студентки гр. К109\1 З предмету Гроші та кредит Земляної Валерії Варіант 30 І Теоретичне питання 1.Пропонування грошей. Аналіз пропонування грошей - одне з центральних питань сучасної мак-роекономіки. Спосіб формування пропонування грошей залежить від того, які гроші функціонують в економіці. В епоху функціонування товарних гро-шей, коли в обігу перебували переважно золоті та срібні монети, їх пропону-вання визначалось в основному обсягами виробництва дорогоцінних металів. У сучасну епоху паперових грошей їх пропонування визначається в основно-му політикою уряду. Водночас велику роль відіграє банківська система. У цьому розділі розглянемо процес формування пропонування грошей банківською системою, проаналізуємо участь і роль у ньому центрального та комерційних банків. Після цього звернемось до аналізу механізму функціо-нування грошового ринку як взаємодії попиту на гроші та їх пропонування. Пропонування грошей - це процес формування грошової маси в націона-льній економіці. Іншими словами - це кількість грошей, яка є в країні на пев-ний момент часу. Пропонування грошей є однією з найважливіших функцій держави. Форма організації грошового обігу, яка історично і законодавчо склалася в країні, утворює грошово-кредитну систему. Деякі елементи її створились задовго до існування держави, але сучасна грошово-кредитна політика сфор-мувалась під контролем централізованих держав. В основі сучасної грошово-кредитної системи лежать паперові та кредитні гроші. Елементи паперово-кредитної системи включають визначення грошової одиниці в готівковій та безготівковій формі, регламентацію обігу, характер забезпечення платіжної сили паперових грошей, порядок обміну валют, інститути, що здійснюють емісію та регулюють грошовий обіг. Готівковий обіг використовується при формуванні доходів та видатків домогосподарств - отриманні заробітної плати, пенсій, стипендій, купівлі то-варів і послуг у роздрібній торгівлі. У безготівковій формі здійснюється переважна більшість операцій в еко-номіці - розрахунки між підприємствами та організаціями, операції з бюдже-тними коштами. Потрібні суми просто перераховуються банками з рахунку одного підприємства на рахунок іншого. У разі відсутності грошей у платни-ка розрахунки ведуться за допомогою боргових зобов’язань – векселів, тут паперові гроші замінюються цінними паперами. Готівковий обіг вимагає значних затрат на друкування грошей, підраху-нок, упаковку, індексацію, охорону тощо, тому частка його в загальних гро-шових засобах менша. Безготівковий грошовий обіг значно дешевший, він прискорює рух грошей, але кредитні операції банків породжують мультиплі-кацію грошей, від чого рівновага на грошовому ринку може порушуватись. Зміни, що відбуваються на грошовому ринку, впливають на всі сфери еконо-мічної діяльності. Це зумовлює необхідність державного контролю за грошо-вим обігом і його регулювання з метою утримання рівноваги між попитом на гроші та їх пропонуванням. У більшості країн існує офіційна установа, якій надано законне право грошової емісії, тобто випуску грошей. Як правило, цю функцію виконує центральний банк країни. Він може бути державною або державно-приватною установою з чітко визначеним правовим статусом. Центральні ба-нки з’явились у різних країнах в різний час. Найстарішими банками вважа-ються шведський Ріксбанк, заснований у 1668 р. та Банк Англії, заснований у 1694 р. як приватна установа, а у 1946 р. націоналізований. Банк Франції за-снований у 1800 р. і націоналізований у 1945 р. Наймолодшою можна вважа-ти Федеральну резервну систему США (FED) – центральний банк, який був заснований у 1913 р. і складається з 12 окружних федеральних резервних ба-нків. Федеральна резервна система США є власністю банків-членів, але при-бутки понад встановлений законом максимум передаються, як і у більшості країн, федеральному уряду. Центральний банк країни є головним суб’єктом пропонування грошей. Він виконує багато функцій, які покладаються на нього законодавством краї-ни (їх розглянемо детально у наступному розділі), але основна функція цент-рального банку – контроль за пропонуванням грошей. Як правило, він не проводить операцій з населенням і приватним сектором взагалі, а забезпечує стабільність роботи банківської і фінансової системи країни. Тільки центра-льний банк визначає обсяги пропонування грошей високої ефективності, створює грошову базу, яка забезпечується його активами у формі золотова-лютних резервів, цінних паперів та наданих кредитів платежу в економіці країни. За існування повноцінних грошей грошова маса була рівна запасам золота в країні. З розвитком кредитних відносин і випус-ком паперових грошей до грошової маси стали відносити не лише паперові гроші, випущені центральним банком, але й різного роду зобов’язання коме-рційних банків та інших суб’єктів, які скрізь приймаються при розрахунках за товари і послуги, а також при сплаті податків чи боргів. У балансовому звіті, який відображає фінансовий стан економічної оди-ниці, вартість активів записується у лівій частині, а вартість боргів або зо-бов’язань – у правій, як пасив. Банкноти (готівка) та вклади приватного сектора і уряду в балансі небанків-ського сектора відносяться до активів, а в банківському секторі відносяться до пасиву: готівка у вигляді банкнот і резервів комерційних банків – це зо-бов’язання центрального банку, а вклади приватного сектора – це зобов’язання комерційних банків. Власний капітал є різницею між активами та пасивами. Заборгованість уряду і приватного сектора, які у балансі небанківського секто-ра є пасивом, записуються як актив у балансі центрального банку (вимоги до уряду) і у балансі комерційних банків (надані позики та цінні папери). З дворівневою банківською системою (центральний банк і комерційні ба-нки) конкурують небанківські фінансові та кредитні посередники, які також виступають як суб’єкти грошово-кредитної системи. Вони збільшують міст-кість кредитного ринку, знижують рівень ризику, скорочують операційні ви-трати та сприяють розвитку конкуренції на кредитному ринку. Небанківські фінансові і кредитні установи поділяються на депозитні і не депозитні. Депозитні посередники приймають кошти на депозитні рахунки, до них відносяться кредитно-ощадні асоціації та кредитні спілки. Кредитно-ощадні асоціації залучають кошти населення на вклади, за які платять проценти. Їх ак-тиви і пасиви менш ліквідні, ніж банківські. Кредитні спілки створюються на кооперативних засадах, це неприбуткові організації, які обслуговують лише членів спілки: продають їм акції, приймають від них вклади, надають позики. 2.Валютні системи:поняття,структура,призначення. Валютна система – це державно-правова форма організації міжнародних валютних відносин між державами. Функціональні структури валютних відносин втілюються в історично-конкретних валютних системах. Останні розглядаються як форма правової та інституційної організації валютних відносин. Розрізняються національні та світові валютні системи. Остання розвивається на регіональному та глобальному (світовому) рівнях. Своєю чергою регіональні системи не є автономними. Вони активно взаємодіють між собою, утворюючи єдину цілісну структуру міжнародних валютних відносин. Національна валютна система — органічна частина системи грошових відносин окремих держав, її функціонування регулюється з урахуванням норм міжнародного права національним законодавством кожної країни. На підвалинах такого законодавства визначається міжнародний статус національної валюти — грошової одиниці даної країни, встановлюється механізм взаємодії національних і світових грошей, спосіб їх конвертованості, котирування й регулювання валютних курсів, формування й використання міжнародної ліквідності, золотовалютного запасу, кредитних ресурсів, форми та організації міжнародних розрахунків тощо. До складу національних валютних систем входять відповідні інфраструктурні ланки — банківські та кредитно-фінансові установи, біржі, спеціальні органи валютного контролю, інші державні та приватно-комерційні інституції. В процесі поглиблення міжнародного поділу праці та економічних зв'язків відбувається взаємна інтеграція систем національних грошових і валютних відносин. Функціональні відмінності між ними поступово зникають. Світова валютна система є функціональною формою організації валютних відносин на рівні міждержавних зв'язків, її розвиток регулюється відповідними міждержавними валютними угодами, втілення яких забезпечується створенням на колективних засадах міждержавних валютно-фінансових та банківських установ й організацій. Складовими ланками світової валютної системи є: міжнародні засоби обігу і платежу, міжнародні ліквідні ресурси (інвалюта, золото та інші платіжні засоби), механізм регулювання валютних паритетів і курсів; міжнародні валютні ринки І ринки золота; система міжнародного кредитування й міждержавних розрахунків; відповідні інфраструктури! ланки і т.ін. Регіональна міжнародна валютна система являє собою договірно-правову форму організації валютних відносин між групою країн. Найважливіші елементи такої системи — регіональна міжнародна розрахункова одиниця, спеціальний режим регулювання валютних курсів, спільні валютні фонди та регіональні кредитно-розрахункові установи. Національна валютна система – це складова грошових відносин окремої країни, функціонування якої регулюється національним законодавством з урахуванням норм міжнародного права. Регіональна валютна система – договірно-правова форма організації валютних відносин між групами країн. Елементи: - регіональна міжнародна розрахункова одиниця; - спеціальний режим регулювання валютних курсів; - регіональні валютні фонди; - регіональні валютно-розрахункові установи. Ступінь конвертованості національної валюти. Умови взаємної конвертованості валют .Паритет національної валюти .Уніфікований режим валютних паритетів. Режим курсу національної валюти Регламентація режимів валютних курсів. Міжнародна валютна ліквідність країни . Наявність або відсутність валютних обмежень Міжнародне регулювання валютних обмежень. Міжнародні кредитні обігові кошти, регламентація правил їх використання . Уніфікація правил використання кредитних обігових коштів. Регламентація міжнародних розрахунків країни Уніфікація основних форм міжнародних розрахунків. Режим національного валютного ринку і ринку золота Режим світових валютних ринків і ринків золота Національні органи, що обслуговують і регламентують валютні відносини в країні Міжнародні організації, що здійснюють міждержавне валютне регулювання золото-девізного офіційно впроваджено стандарт СПЗ (SDR) Золотомонетний стандарт Золото-злитковий стандарт Золотовалютний стандарт (валютний) Паперово-валютний стандарт -функціонування золота в якості світових грошей; -в обігу відсутні золоті монети; -збереження ролі золота як розрахункової одиниці в міжнародному обігу; -повна демонетизація золота у сфері валютних відносин; -фіксація золотого вмісту національної валюти; -банкноти і білонн;і -монети розмінюються на золоті злитки; -фіксовані валютні курси; заборона вільної купівлі-продажу золота; -анульовано офіційну ціну на золото та фіксацію масштабу цін; -наявність фіксованих валютних курсів; -відмінне вільне карбування золотих монет. -долар у режимі золотого стандарту, прирівнювання до золота. -перетворення колективної одиниці СПЗ на головний резервний актив та засіб розрахунку; -на внутрішньому ринку золото виконує всі функції грошей; -впровадження плаваючих валютних курсів національних одиниць -вільне карбування золотих монет; -банкноти і білонні монети вільно розмінюють на золоті. Етапи еволюційного розвитку світової валютної системи (впровадження) І-1867 р. Паризька конференція ІІ-1922 р. Генуезька конференція ІІІ-1944 р. ІІ Тестове завдання 1.Які інституції займаються акумулюванням і постачанням довго строкових капіталів: Б) центральний і комерційні банки . 2.Процент за кредитом- це: Б) це плата, яку отримує кредитор від позичальника за користування позиченими коштами. ІІІ Задача Грошова маса з початку року була рівна 25 млн. грошових одиниць. Центральний банк здійснює емісію у розмірі 4 млн. грошових одиниць . знайдіть сумарну вартість проданих товарів та послуг за рік, якщо швидкість обертання грошей равна 6. Рішення PQ=MV М= 25 млн. +4 млн.=29 млн. V=6 РQ=29×6=174 млн. Відповідь: сумарна вартість дорівнює 174 млн. Індивідуальне завдання студентки гр. К109\1 З предмету Фінанси Земляної Валерії Варіант 14 І Теоретичне питання 1.Фінансові ресурси суб’єктів господарювання. Поняття фінансів підприємницьких структур Економічна природа і суть фінансів підприємницьких структур залежить від рівня економічного розвитку суспільства, а тому на кожному етапі має свої особливості. Дослідження цих особливостей дасть змогу вивчити, проаналізувати і використати у фінансовій роботі певні методи і прийоми для вирішення складних проблем підприємництва на сучасному етапі. Фінанси підприємницьких структур – це особлива галузь функціонування самих фінансів і фінансових відносин з метою забезпечення процесу виробництва. Фінанси підприємницьких структур – це процес формування фондів грошових коштів для обслуговування виробничого процесу з метою одержання прибутку, підвищення ефективності виробництва, забезпечення розрахунків з Державним бюджетом, фінансовими інститутами та іншими юридичними і фізичними особами. Для проведення радикальної економічної реформи, направленої на створення в країні ринкових відносин, уряд розробив програму дій. Одним із важливих її напрямків є перетворення відносин власності, створення її різних видів і форм, а також необхідних умов для свободи підприємництва в країні, здорової конкуренції, насичення ринку товарами. Для здійснення намічених програм була підготовлена законодавча база. Був прийнятий Закон України “Про власність” у 1991 році, згідно з яким в країні передбачається багатогранність форм власності. Доля державної власності поступово повинна знижуватись, зате мають розвиватись різні форми індивідуальної і колективної власності: індивідуальні підприємства, товариства з повною та обмеженою відповідальністю, акціонерні товариства відкритого та закритого типу, кооперативи, асоціації та інші. Допускається утворення змішаних форм власності, в т. ч. власність спільних підприємств та інших форм власності. В Законі України “Про підприємства в Україні” визначені види і організаційні форми підприємств, правила їх створення і ліквідації, механізм здійснення ними підприємницької діяльності; створені рівні правові умови для діяльності підприємств незалежно від форми власності на майно і системи господарювання; забезпечена самостійність підприємств, чітке фіксування їх прав і відповідальність за господарську діяльність, регулювання відносин з іншими господарюючими суб’єктами та державою. Класифікація суб’єктів господарювання за певними ознаками Для практики господарювання в ринкових умовах, кваліфікованого управління підприємствами виключно важливим є їх чітка і повна класифікація за певними ознаками. Так, за кваліфікаційною ознакою в залежності від форми власності розрізняють приватні, колективні, державні та спільні підприємства, а за правовим статусом і формою господарювання — одноосібні, кооперативні, орендні, господарські товариства. Приватними є підприємства, що засновані на власності майна окремих громадян, з правом найму робочої сили. До цього виду відносять також індивідуальні та сімейні підприємства. Вони базуються відповідно на власності майна однієї особи або членів однієї сім’ї, виключно їх особистій праці. Колективне — це таке підприємство, що грунтується на власності його трудового колективу, а також кооперативу, іншого статутного товариства або громадської організації. В Україні функціонують державні та державно-комунальні підприємства. Їх майно вважається відповідно власністю загальнодержавних чи адміністративно-територіальних одиниць. Майно, що закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання. Здійснюючи це право, державне підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та статуту підприємства. Відчуження від держави засобів виробництва, що є державною власністю і закріплені за державним підприємством, здійснюється виключно на конкурентних засадах (через біржі, за конкурсом, на аукціонах) у порядку, що визначається Фондом державного майна України. Одержані в результаті відчуження зазначеного майна кошти направляються виключно на інвестиції. Організація фінансів є різною на державних і приватних підприємствах, в той же час різноманітність підприємств недержавної форми власності теж має свої особливості в процесі організації і функціонування фінансів. Якщо підприємство засноване на базі об’єднання майна різних власників (юридичних осіб та громадян), то його називають спільним підприємством (зі змішаною формою власності). На підприємстві із змішаною формою власності капітал може належати також підприємцям двох або декількох країн. Їх реєстрація здійснюється в країні одного з засновників такого підприємства, це зумовлює місце знаходження його штаб-квартири. Якщо метою створення змішаного підприємства слугує спільна підприємницька діяльність, то його називають спільним. 2.Зміст і принципи фінансового планування. Можливість і необхідність планування як певного виду діяльності управлінського персоналу зумовлені загальними умовами господарювання. За допомогою планування зводиться до мінімуму невизначеність ринкового середовища та його негативні наслідки для суб'єкта господарювання. У сучасних умовах роль фінансового планування принципово змінилася на відміну від часів централізовано керованої економіки. Зараз підприємства самі зацікавлені в тому, щоб реально оцінювати свій фінансовий стан сьогодні та на найближчу перспективу, по-перше, щоб досягти успіху в своїй господарській діяльності; по-друге, щоб своєчасно виконати свої зобов'язання перед бюджетом, соціальними фондами, банками та іншими кредиторами, тим самим захистивши себе від штрафних санкцій. Для цього необхідно заздалегідь розрахувати доходи і витрати, врахувати наслідки інфляції, зміни ринкової кон'юнктури, порушення договірних зобов'язань партнерами. Фінансове планування — це процес визначення обсягу фінансових ресурсів за джерелами формування і напрямками їх цільового використання згідно з виробничими та маркетинговими показниками підприємства у плановому періоді. Метою фінансового планування є забезпечення господарської діяльності необхідними джерелами фінансування. Основними завданнями фінансового планування на підприємстві є: • забезпечення виробничої та інвестиційної діяльності необхідними фінансовими ресурсами; • установлення раціональних фінансових відносин з суб'єктами господарювання, банками, страховими компаніями тощо; • визначення шляхів ефективного вкладення капіталу, оцінювання раціональності його використання; • виявлення та мобілізація резервів збільшення прибутку за рахунок раціонального використання матеріальних, трудових та грошових ресурсів; • здійснення контролю за утворенням та використанням платіжних засобів. Фінансове планування дає змогу розв'язати такі конкретні питання: • які грошові кошти може мати підприємство у своєму розпорядженні; • які джерела їх надходження; • чи достатньо засобів для виконання запланованих завдань; • яка частина коштів має бути перерахована в бюджет, позабюджетні фонди, банкам та іншим кредиторам; • як повинен здійснюватись розподіл прибутку на підприємстві; • як забезпечується реальна збалансованість планових витрат і доходів підприємства на принципах самоокупності та самофінансування. Фінансове планування пов'язане з плануванням виробничої діяльності підприємства. Показники всіх планових фінансових інструментів базуються на планах з обсягу виробництва, асортименту товарів і послуг, собівартості продукції. Вони повинні створювати необхідні фінансові умови для успішного виконання цих планів. 3.Функції податків Сутність податків як економічної категорії проявляється у відповідних функціях, що випливають з відповідних функцій фінансів. Якщо розглядати функції оподатковування в якості прояви його сутності і властивостей, то в першу чергу необхідно відзначити, що в податках безпосередньо реалізується їхнє соціальне призначення як інструмента вартісного розподілу і перерозподіли прибутків государства. У той же час, необхідно відзначити, що на практичному рівні оподатковування виконує декілька функцій, у кожній із який реалізується те або інше призначення податків. Взаємодіючи, дані функції утворять систему. Розглядаючи сучасну систему оподатковування, можна зробити висновок про те, що на даному етапі податки виконують такі основні функції: фіскальну, розподільну (соціальну), що регулює, контрольну, заохочувальну. 1. Фіскальна функція оподатковування. Фиск (від латинського «fiscus», букв. - кошик) у Древньому Римі військова каса, де зберігалися гроші, призначені до видачі. З кінця 1 сторіччя до н.е. фиском стала називатися приватна скарбниця імператора, що знаходилася у веденні чиновників і пополняемая прибутками з імператорських провінцій. З 4 сторіччя н.е. фиск - єдиний загальнодержавний центр Римської імперії, куди стікалися усі види прибутків, податків і зборів, провадилися державні витрати і т.д. (звідси позначення терміном «фиск» державної скарбниці). Фіскальна функція є основною функцією оподатковування. За допомогою даної функції реалізується головне призначення податків: формування і мобілізація фінансових ресурсів держави, а також акумулювання в бюджеті засобів для виконання загальнодержавних або цільових державних програм. Всі інші функції оподатковування можна назвати похідними стосовно этой. У всякому разі, поряд із чисто фінансово-фіскальними цілями податки можуть переслідувати й інші цілі, наприклад, економічні або соціальні. Тобто фінансові цілі, будучи самими істотними, не є винятковими. 2. Розподільна (соціальна) функція оподатковування. Розподільна (соціальна) функція податків складається в перерозподілі суспільних прибутків між різноманітними категоріями населення. Як відзначає професор Л. Ходов, через оподатковування досягається «підтримку соціальної рівноваги шляхом зміни співвідношення між прибутками окремих соціальних груп із метою сгладжування нерівності між ними»2. Іншими словами відбувається передача засобів на користь більш слабких і незахищених категорій громадян за рахунок покладання податкового тягаря на більш сильні категорії населення. За словами шведського економіста К. Эклунда: «Велика частина державного виробництва і послуг фінансується від зібраних податків і потім розподіляється більш-менш безплатно серед громадян. Це стосується утворення, медичного обслуговування, виховання дітей і ряду інших напрямків. Ціль - зробити розподіл життєво важливих засобів більш рівномірним»3. У результаті відбувається вилучення частини прибутку одних і передача його іншим. Яскравим прикладом реалізації фіскально-розподільної функції є акцизи, установлювані, як правило, на окремі види товарів і в першу чергу розкоші, а також механізми прогресивного оподатковування. У деяких соціально-орієнтованих країнах (Швеція, Норвегія, Швейцарія) майже на офіційному рівні признається, що податки являють собою плату високоприбуткової частини населення менше дохідної за соціальну стабільність. 3. Регулююча функція податків. На думку видатного англійського економіста Джона Кейнса (1883-1946 р.м.) податки існують у товаристві винятково для регулювання економічних відносин. Регулююча функція спрямована в першу чергу на досягнення за допомогою податкових механізмів тих або інших задач податкової політики держави. Аналізуючи цей аспект податкових відносин необхідно виділити стимулюючу, дестимулюючу і відтворювальну підфункції оподатковування. Стимулююча подфункция спрямована на підтримку розвитку тих або інших економічних явищ. Вона реалізується через систему пільг і звільнень. Теперішня система оподатковування надає широкий набір податкових пільг малим підприємствам, підприємствам інвалідів, сільськогосподарським виробникам, організаціям, що здійснюють капітальні вкладення у виробництво і добродійну діяльність і т.д. Підфункція, що дестимулирует, навпаки спрямована на встановлення через податковий тягар перешкод для розвитку яких-небудь економічних процесів, наприклад, через реалізацію державою свого протекціоністського економічної політики. Це виявляється через уведення підвищених ставок податків (наприклад, для казино встановлена ставка податку з прибутку в розмірі 90 %), установленні податку на вивіз капіталу, підвищених мит, податку на майно, акцизів і ін. Можна назвати також відтворювальну подфункцию, що призначена для акумуляції засобів на відновлення використовуваних ресурсів. Цю підфункцію виконують відрахування на відтворення мінерально-сировинної бази, плата за воду і т.д. На думку И. Горского, фіскальна і регулюючої функції суперечливі не тільки самі по собі. Зокрема, фіскальна компонента набуває велике стабілізуюче значення, коли спричиняє зниження загального податкового тягаря. Це можливо тільки шляхом перерозподілу податкової ваги між платниками, що безпосередньо потребує урахування регулюючих механізмів оподатковування. Проте в будь-якому випадку, податок не має на меті підриву власної основи: податок існує для одержання засобів і не повинний обмежувати, гнітити джерело цих засобів. Він не призначений для обмеження, заборони, конфіскації, покарання. Так, збільшенню митних імпортних мит визивається в основному протекционистско-политическими розуміннями, а підвищене оподатковування ігорного й алкогольного бізнесу обумовлено платоспроможністю, а не заборонними мерами5. Проте рекомендується, що значення податкових механізмів у регулюванні і керуванні економікою держави все-таки достатньо перебільшено. На думку деяких суспільних діячів податки є чи ледве не єдиним регулятором усіх фінансово-економічних процесів. Проте розвиток тих або інших економічних процесів підпорядковується своїм закономірностям, у яких податкам відведене дуже скромне місце. У цьому зв'язку можна погодитися із С. Пепеляевым, на думку якого податок у сучасних умовах установлюється з метою одержання бюджетного прибутку, тому вплив на поводження платника податків із метою домогтися якогось результату не може бути основною ціллю податку. Проте якщо які-небудь податкові платежі починають виконувати регулюючі функції, не переслідуючи фінансової цілі, то вони перестають виступати податками в суворому змісті слова6. Так, що стимулює функція податків впливає на економічне поводження суб'єктів більш ніж опосредованно, побічно, через деякі аспекти мотивації. Податок аж ніяк не стимулює зарабатывание грошей і самий по собі не спонукає заробляти, він лише претендує на частину заробленого. Якщо якийсь вид бізнесу споконвічно неприбылен і неефективний, його розвитку не допоможуть ніякі податкові пільги. Наприклад, російське сільське господарство завжди користувалося колосальними пільгами практично по всіх податках, проте цей «суперльготный» режим не став основою для прогресу і процвітання вітчизняного аграрного сектора. Податкове стимулювання інвестицій у відриві від інших економічних чинників також не приносить результату, оскільки інвестиційні процеси обумовлені не податковими пільгами, а потребами розвитку виробництва і розширення бізнесу. У цьому зв'язку рекомендується справедливим твердження В. Потапова про те, що податкові стимулятори вторинні. Проте в ряді випадків наявність податкових пільг може послужити додатковим (але все-таки не основним) аргументом на користь тієї або іншої діяльності або ділової активності. Поль Годме у своїй книзі «Фінансове право», як приклад регулюючої функції податку призводить випадок, коли введення нового податку мало на меті зменшити надлишкову купівельну спроможність і боротися з інфляцією. Так, у 1948 році у Франції був установлений «винятковий податок для боротьби з інфляцією». Його економічна ціль була відбита навіть у самому названии8. За допомогою податків державу дійсно здатне створити більш-менш сприятливі і конкурентноспроможні умови для визначених ділових сфер. У той же час, не можна забувати, що при цьому відбувається податкове придушення інших сфер. У зв'язку з цим недооцінка, як і переоцінка державою соціального значення деяких виробництв неприпустимі, тому що в противному випадку неминуче порушується свобода конкуренції і принцип справедливості. 4. Контрольна функція оподатковування. Через податки держава здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю організацій і громадян, а також за джерелами прибутків і витратами. Завдяки грошовій оцінці сум податків можливо кількісне зіставлення показників прибутків із потребами держави у фінансових ресурсах. Завдяки контрольній функції оцінюється ефективність податкової системи, забезпечується контроль за видами діяльності і фінансових потоків. За словами А. Дадашева, через контрольну функцію оподатковування виявляється необхідність внесення змін у податкову систему і бюджетну политику. 5. Заохочувальна функція оподатковування. Як відзначає Е. Покачалова, порядок оподатковування може відбивати визнання державою особливих заслуг визначених категорій громадян перед товариством (надання податкових пільг учасникам Великої Вітчизняної війни, Героїв СРСР і Росії і т.д.). Проте дана функція являє собою просте пристосування податкових механізмів із метою реалізації соціальної політики держави. ІІ Тестове завдання 1.До сфери загальнодержавних фінансів відносяться такі ланки: 2.Міністерство фінансів Украйни виконує наступні функції: В)здійснює контроль за випуском і обігом цінних паперів; Д)вивчає валютно-фінансові проблеми в галузі міжнародного економічного співробітництва. 3.Податок виконує: Всі відповіді вірні. 4.Комерційний кредит-це: В)кредит продавця покупцю. |
|
9. Індивідуальне навчально дослідне завдання Дати характеристику історії демографічних процесів в регіоні: процеси антропогенезу в регіоні, міграційні процеси та їх вплив на... |
Визначення готовності до навчальної діяльності по темі: «Степенева функція» Даний ресурс може бути використаний як індивідуальне домашнє завдання для визначення готовності до вивчення теми: “Степенева функція.... |
|
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ... Комплексне практичне індивідуальне завдання з дисципліни «Бухгалтерський облік» для студентів напряму підготовки 030. 508. "Фінанси... |
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ВОЛИНСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ... Дійсно ціни на носії інформації впали до якихось непристойних значень. Умістити на мініатюрну флешку улюблені фільми, музичні кліпи,... |
|
Реферат Звіт з переддипломної практики. Ключові слова: ПЕРЕДДИПЛОМНА... Ту одного з відділів підприємства та розроблено програмне забезпечення “Технологічна карта виготовлення продукції”, покращено зовнішній... |
Реферат студентки ІІ курсу спеціальність «Українська мова та література» Гребінки у контексті декабристської літератури, історичної белетристики Г. Квітки-Основ’яненка та поетичного доробку Т Шевченка |
|
Реферат студентки групи ІС-11 Спливали століття, падали імперії, на зміну одним народам приходили інші, виникали нові держави і суспільні устрої, але завжди жарким... |
Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21. 05. 97 №280/97-ВР України та нормативно-правових актів Шполянської міської ради у цій сфері (індивідуальне регулювання) |
|
ГРОМАДЯН СТУДЕНТКИ 502 ГРУПИ Конституцією прав и свобод людини. У цьому зв’язку вкрай необхідно вивчати як історію становлення і розвитку кнституційного ладу... |
Переставна і сполучна властивості множення Даний посібник можуть використовувати вчителі математики при вивченні теми «Множення раціональних чисел» у 6 класі. До посібника... |