|
|
Скачати 3.32 Mb.
|
Пам’ять існує не лише в ментальному вияві: як культура постає в матеріальному та ідеальному (духовному) явленні, так і пам’ять, безпосередньо належачи духовному, має своїм підґрунтям матеріальне.Лотман пояснює, що доцільно вирізняти “пам’ять інформативну” і “пам’ять креативну (творчу)”. Перша – це механізми збереження наслідків якоїсь пізнавальної діяльності. Така пам’ять підкоряється закону хронології, вона міститься в одному часовому вимірі і розвивається в тому ж напрямі, що й перебіг часу. Творча пам’ять передусім пов’язана з мистецтвом, у якому оживають реалії та фантазії минулих років і подій. Чергування періодів “забуття – пригадування” виявляє актуалізацію одних текстів і “згасання” інших, які немовби переходять у потенцію.Поль Рікер зауважує не просто наявність особистої пам’яті, колективної пам’яті та історії як наукової дисципліни, що спирається на аналіз конкретних фактів і матеріалів, а їхній органічний зв’язок, нероздільну єдність. “Ми можемо говорити про правильну, справедливу пам’ять, тому що колективна пам’ять – це пам’ять про моральний обов’язок здійснити справедливість або допустити її втілення. Здійснюючи добрі чи погані вчинки, людина є не просто індивідом, який перебуває під тиском обставин, а мислячим суб’єктом, стикаючись із перешкодою, творить власну ідентичність. Індивідуальна та колективна пам’ять, яка сприяє формуванню особистої ідентичності, породжує проблему справедливої пам’яті. А поняття справедливої пам’яті набуває сенсу внаслідок зіставлення різних видів пам’яті. Наприклад, ХХ століття особливо обтяжене пам’яттю насильства і страждання, і цей досвід важко виразити адекватно. Одним із завдань історії є відкриття нових перспектив розгляду проблем і подій. Тоді як пам’яті властива зосередженість на собі самій, історії характерне прагнення розширювати сферу орієнтирів та оцінок. З плином часу можна об’єктивніше проаналізувати історичні події, політичні режими, діяльність суб’єктів історії. Історики не є ні суддями, ні моралістами. Мета історика – зрозуміти і пояснити. І тут треба міркувати діалектично про те, як бачать факти правники, історики і письменники. Нагадаємо слушну заувагу А.Я.Гуревича, що категорії часу і простору історики сприймають зазвичай лише як об’єктивні “форми існування матерії”. І не надають належної уваги тому, що “матерія” історії вельми специфічна, а категорії простору і часу не можуть бути однозначно застосовані до природи і суспільства. “Ми часом не усвідомлюємо, що простір і час не лише існують об’єктивно, але й суб’єктивно переживаються та усвідомлюються людьми, причому в різних цивілізаціях та суспільствах, на різних стадіях суспільного розвитку, в різних верствах того самого суспільства і навіть окремими індивідами ці категорії сприймаються і вживаються неоднаково” [ ]. І оцінки подій з часом змінюються неминуче, саме тому, що час плине і по-новому висвітлює події під впливом нових об’єктивних реалій та суб’єктивних переживань. Колись давно Горацій радив одному поетові не поспішати публікувати свій твір, витримати його дев’ять років, у такий спосіб перевіряючи його цінність. Ты же, прошу, ничего не пиши без воли Минервы: Вот тебе главный совет. А ежели что и напишешь — Прежде всего покажи знатоку – такому, как Меций, Или отцу, или мне; а потом до девятого года Эти стихи сохраняй про себя: в неизданной книге Можно хоть всё зачеркнуть, а издашь – и словца не поправишь [7, 393]. Написане під напливом емоцій може бути вельми важливим саме як рефлексія на якусь подію, факт чи звістку (інформацію) або явище, тому оцінювати це нащадкам (наступним поколінням) треба з урахуванням реалій, конкретного чину. Кант писав: “Освіта – це вихід людини із стану свого неповноліття, в якому вона перебуває з власної вини. Неповноліття є нездатність користуватися своїм розсудком без керування з боку когось іншого. Неповноліття з власної вини – це таке, причина якого полягає не у відсутності розсудку, а в нестачі рішучості та мужності користуватися ним без керування з боку будь-кого іншого. Sapere aude! – май мужність користуватися власним розумом!” [6, 27]. Лінощі і боягузтво – ось причини того, що значна частина людей, яких природа вже давно звільнила від чужого керівництва (naturaliter maiorennes), все ще охоче залишаються на все життя неповнолітніми; і з тих же причин так легко інші привласнюють собі право бути їхніми опікунами. Адже так вигідно бути неповнолітнім! Якщо у мене є книжка, що думає за мене, якщо у мене є духовний пастир, совість якого може замінити мою, і лікар, який приписує мені такий-то спосіб життя, і т ін., то мені нема чого утруднювати себе [6, 28]. “Відчуття часу” не притаманне людині від народження, її просторові і часові поняття завжди визначені тією культурою, до якої вона належить. Сучасна людина вільно оперує цими поняттями і легко усвідомлює найвіддаленіше минуле, як і уявляє майбутнє, розробляє тактику і стратегію своєї діяльності саме тому, що суспільство має впорядковані часові системи високого ґатунку. “Час і простір мисляться як абстракції, за допомогою яких лише й можлива побудова картини уніфікованого космосу, розробка ідеї єдиного закономірно-упорядкованого всесвіту. Ці категорії набули для нас автономного характеру, ними можна вільно оперувати, не посилаючись на певні події, безвідносно до них” [5] Слушно твердить Р.Фрумкіна, що “Процес ідентифікації та самоідентифікації особистості соціально зумовлений, але міра цієї зумовленості та її форми дефіновані психологічно і культурно. Спільність пам’яті конструюється як результат соціальних взаємодій; і <�…> пам’ять може бути розмита і навіть стерта, якщо ті соціальні рамки, що могли б її підтримувати, виявляються з тих чи тих причин небажаними чи просто щезають” [14, 2]. |
| ВИПУСК ДВАДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТИЙ Рекомендовано до друку вченою радою Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка (протокол №9 від 17 вересня... |
Додаток 1 Чудова комора Є на світі чудова комора. Покладеш у неї мішок зерна – а восени дивишся: замість одного у коморі вже двадцять. Відро картоплі у чудовій... |
| КА ЛЮДИНОЗНАВЧI СТУДII ЗБІРНИК НАУКОВИХ ПРАЦЬ ДДПУ ВИПУСК ДВАДЦЯТЬ... Збірник наукових праць ДДПУ ім. Івана Франка “Людинознавчі студії” є фаховим виданням з педагогіки (перереєстровано і затверджено... |
СТУДI¯ ЗБІРНИК НАУКОВИХ ПРАЦЬ ДДПУ ВИПУСК ДВАДЦЯТЬ ДЕВ’ЯТИЙ ЧАСТИНА... Збірник наукових праць ДДПУ ім. Івана Франка “Людинознавчі студії” є фаховим виданням з педагогіки (перереєстровано і затверджено... |
| СТУДI¯ ЗБІРНИК НАУКОВИХ ПРАЦЬ ДДПУ ВИПУСК ДВАДЦЯТЬ ДЕВ’ЯТИЙ ЧАСТИНА... Збірник наукових праць ДДПУ ім. Івана Франка “Людинознавчі студії” є фаховим виданням з педагогіки (перереєстровано і затверджено... |
СТУДI¯ ЗБІРНИК НАУКОВИХ ПРАЦЬ ДДПУ ВИПУСК ДВАДЦЯТЬ ДЕВ’ЯТИЙ ЧАСТИНА... Збірник наукових праць ДДПУ ім. Івана Франка “Людинознавчі студії” є фаховим виданням з педагогіки (перереєстровано і затверджено... |
| ЗВІТ ПРО ВИПУСК КНИЖКОВОЇ ПРОДУКЦІЇ Респонденти: юридичні особи (видавництва, видавничі організації) та фізичні особи підприємці, які здійснюють випуск книжкової продукції,... |
Урок в 7 класі Ось і завершується тривала подорож океанами й материкам нашої дивовижної планети. Чотири океани й п’ять материків відкривали вам... |
| 1. Дискреційна фіскальна політика держави Ріст/зниження державних витрат збільшує/зменшує сукупний попит. Зайнятість зростає/падає – випуск продукту зростає/падає. Ріст/зниження... |
Тематична контрольна робота Вкажіть рукописну збірку І. Величковського, у якій він використовує двадцять видів курйозної поезії |