|
|
Скачати 3.32 Mb.
|
Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів. Поль Рікер до праці “Пам’ять. Історія. Забуття” подає ніби епіграфом такий абзац: “У бібліотеці одного монастиря в спеціальному приміщенні розташована розкішна скульптура, виконана в стилі бароко. Це двоїстий образ історії. На передньому плані – Кронос, крилатий бог. Це старий з короною на голові; лівою рукою він жадібно вчепився у величезну книгу, а правою прагне вирвати з неї сторінки. На задньому плані над ним нависає сама історія: суворий, пильний погляд; нога перекидає ріг достатку, з якого виливається дощ із золота і срібла, – ознака нестабільності; ліва рука зупиняє жест бога, тоді як права демонструє знаряддя історії: книгу, каламар, стило” [11]. Все, що відбулося, записано в книгу пам’яті. Щоправда, збережене у каламарі чорнило – пізніше надбання, адже давні греки, писали на вкритій воском табличці спеціальною паличкою, яку називали стилó. Кронос може вирвати із пам’яті якісь сторінки, але вони були записані, тож історія пильнує за їх збереженням.Хронотоп – це простір і час у їхній єдності, яка можлива лише в людській діяльності. Минулий час – це об’єктивні реалії і суб’єктивна складова тих людей, які жили раніше і залишили нам про себе пам’ять чи то в духовних формах міфів, переказів, казок, оповідей, пісень – тобто в різновидах фольклору, а згодом історичних досліджень, чи в матеріальних – речовинних – виявах матеріалізованої думки, опредметненої фізично. Хронотоп – це об’єктивна (природна) оболонка з чіткими, але рухливими межами, яка формується і триває в процесі діяльності людського суспільства, це немовби схоплений одномоментно фотокадр соціальної дійсності. Будь-який минулий час залишається в пам’яті нащадків через діяльність людей. Пам’ять по-різному зберігає все, що було, Хронотоп, по суті, є іншою назвою культури. Ні соціального простору, ні соціального часу без людської діяльності не може бути. А будь-яка людська діяльність є проявом культури в тому чи тому варіанті. Ці слова належать різним семантичним полям, але є адекватними за наповненістю. Юрій Лотман слушно твердить, що культура є колективним інтелектом і колективною пам’яттю, це “надіндивідуальний механізм збереження і передачі деяких повідомлень (текстів) і вироблення нових… простір культури можна визначити як простір деякої загальної пам’яті, тобто простір, у межах якого якісь загальні тексти можуть зберігатися і бути актуалізованими”. Ця актуалізація здійснюється в межах якогось смислового інваріанта, на основі чого можна твердити, що “текст у контексті нової епохи зберігає, за всієї варіативності тлумачень, ідентичність самому собі. Отже, загальна для простору даної культури пам’ять забезпечується, по-перше, наявністю деяких константних текстів і, по-друге, або єдністю кодів, або їх інваріантністю, або безперервністю і закономірним характером їх трансформації” [9, 200]. Леся Українка у творі “Напис на руїні” зафіксувала важливий момент передачі нащадкам волі імператора: пам’ятайте, ось що я зробив. А що він зробив? Був тираном, гнобив народ, знущався з нього, утім хотів, щоб його пам’ятали у віках. Але ім’я його стерлося на руїні, І кожна статуя, колона, малювання, Мережечка, різьба і навіть цегла Незримими устами промовляє: “Мене створив єгипетський народ І тим навік своє імення вславив !” [12, 312] Пам’ять – це те, що завжди живить духовні потуги сучасників, у той чи той момент актуалізується людською сутністю із неосяжних обширів її особистого часопростору. Ким буде людина, якою вона постане в реальному вияві конкретного історично-особистісного моменту, значною мірою залежить від випадкових сполук атомів-елементів, наявних у його надрах, – у надрах конкретного історично-особистісного моменту. Що таке час? Що таке простір? Нарешті, що таке хронотоп? Чи можемо з’ясовувати ці категорії поза людською сутністю? Хто і як фіксує перебіг природних явищ поза людською діяльністю, поза інтелектом, загалом поза соціальністю? Чи це реально? Однозначна позитивна відповідь можлива лише в разі визнання богословських засад та їх непорушності: Бог створив світ і в світі діє Божа воля. Але світська наука, опираючись на процес пізнання природи і людини, базується на інших засадах і доводить, що лише свідомість людини, постаючи внаслідок тривалої еволюції тваринних предків людини під впливом соціального чинника, дає можливість пізнавати світ і карбувати знання про нього у створених нею ж (людиною) формах і засобах. Що зберігає пам’ять? Мабуть, відповідь однозначна: абсолютно все, що створила діяльнісна людська сутність у матеріальному та духовному вияві. Але з часом із пам’яті щезає багато чого; це трапляється з різних причин: нащадки щось умисно відкидають застаріле через незгоду, або актуальні проблеми витісняють колись важливе, або корисливість та аморальність певних верств торує дорогу до ситого корита, нехтуючи позитивним з минулого, якщо воно не вигідне. Матеріальний вияв постає у речовинному та неречовинному варіантах, і перший зазнає згубного впливу часу, руйнується, зникає з довкілля. У спадок нащадкам залишається руїна, яка здатна багато що оповісти про минулі часи дослідникам – вдячним нащадкам (саме коли вони вдячні і ставляться до минулого шанобливо). Неречовинний варіант матеріального трансформується та актуалізується у подальшій суспільній практиці, є складовою соціальної цілокупності буття народу чи людства загалом. Отже, духовного вияву набуває як первинне духовне, так і первинне матеріальне, коли воно втрачає речовинність, але зберігає предметність. Вельми цікаве питання про причини та обставини вживання тих чи тих слів, понять, фразеологізмів, слоганів, що масовано курсують у щоденній практиці. Часто це є виявом ницості духу та аморальності душі, уже згаданим невіглаством та брутальністю, недосконалістю почуттів. У романі Орвела “1984” описано граничне духовне зубожіння людей у цивілізованому суспільстві, зомбування їх, недопущення до їхньої пам’яті нічого з гуманістичним наповненням. Чи це можливо в цивілізованому суспільстві? Так, якщо під цим поняттям розуміти лише вдосконалення техніки і нищення духу. Виходимо з того, що всім відомі поняття соціальний час та соціальний простір, але для чистоти аналізу нагадаємо основне: цей часопростір фіксує тривання діяльності соціуму в темпорально-локальній явленості. У співвідношенні часу та оповіді наявна з’єднувальна ланка – пам’ять. З одного боку, пам’ять – це охоронниця часу: ми впевнені в тому, що дещо відбулось до того, як ми про це оповідаємо, саме тому, що ми про це згадуємо. З іншого боку, пам’ять потребує мови як засобу виражання, оповіді. Отже, пам’ять виконує функцію свідчення про події, що відбулися в часі, а оповідь дає можливість структурувати пам’ять. Тому виникає потреба створити феноменологію пам’яті, тобто опису того, що греки називали анамнесіс (anamnesis) – пригадування. |
| ВИПУСК ДВАДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТИЙ Рекомендовано до друку вченою радою Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка (протокол №9 від 17 вересня... |
Додаток 1 Чудова комора Є на світі чудова комора. Покладеш у неї мішок зерна – а восени дивишся: замість одного у коморі вже двадцять. Відро картоплі у чудовій... |
| КА ЛЮДИНОЗНАВЧI СТУДII ЗБІРНИК НАУКОВИХ ПРАЦЬ ДДПУ ВИПУСК ДВАДЦЯТЬ... Збірник наукових праць ДДПУ ім. Івана Франка “Людинознавчі студії” є фаховим виданням з педагогіки (перереєстровано і затверджено... |
СТУДI¯ ЗБІРНИК НАУКОВИХ ПРАЦЬ ДДПУ ВИПУСК ДВАДЦЯТЬ ДЕВ’ЯТИЙ ЧАСТИНА... Збірник наукових праць ДДПУ ім. Івана Франка “Людинознавчі студії” є фаховим виданням з педагогіки (перереєстровано і затверджено... |
| СТУДI¯ ЗБІРНИК НАУКОВИХ ПРАЦЬ ДДПУ ВИПУСК ДВАДЦЯТЬ ДЕВ’ЯТИЙ ЧАСТИНА... Збірник наукових праць ДДПУ ім. Івана Франка “Людинознавчі студії” є фаховим виданням з педагогіки (перереєстровано і затверджено... |
СТУДI¯ ЗБІРНИК НАУКОВИХ ПРАЦЬ ДДПУ ВИПУСК ДВАДЦЯТЬ ДЕВ’ЯТИЙ ЧАСТИНА... Збірник наукових праць ДДПУ ім. Івана Франка “Людинознавчі студії” є фаховим виданням з педагогіки (перереєстровано і затверджено... |
| ЗВІТ ПРО ВИПУСК КНИЖКОВОЇ ПРОДУКЦІЇ Респонденти: юридичні особи (видавництва, видавничі організації) та фізичні особи підприємці, які здійснюють випуск книжкової продукції,... |
Урок в 7 класі Ось і завершується тривала подорож океанами й материкам нашої дивовижної планети. Чотири океани й п’ять материків відкривали вам... |
| 1. Дискреційна фіскальна політика держави Ріст/зниження державних витрат збільшує/зменшує сукупний попит. Зайнятість зростає/падає – випуск продукту зростає/падає. Ріст/зниження... |
Тематична контрольна робота Вкажіть рукописну збірку І. Величковського, у якій він використовує двадцять видів курйозної поезії |