|
|
Скачати 94.07 Kb.
|
|
Тема. Проблеми онтології План 1. Філософський зміст категорії буття. 2. Формування і розвиток філософського поняття матерії. 3. Спосіб та форми існування матерії. Простір та час. 1. Філософський зміст категорії буття. Вчнння про буття дістало назву “онтологія”.Цей термін запровадив у 17 ст. Німецький філософ Р. Гокленіус. Онтологія є окремою галуззю філософського знання, сутність якого полягає в аналізі відношень, зв’язків і взаємодій між категоріями “людинв”, “світ”, “буття”, “матерія”, “свідомість”. Дієслово “бути”, “є” в минулому, теперешньому і майбутньому належать до найбільш вживаних слів у богатьох мовах. Філософія використала термін “бути”, “буття” для визначення не просто існування, а того, що гарантує існування. Тому слово “ буття” набуває у філософії особливого змісту. Проблема буття належить до т.з. “вічних питань” філософії, оскільки вона стосується людського життя й його світогляду. Питання про сутність буття, способи і форми його існування вирішувались ще філософами староданього світу. Парменід вважав, що буття існує, воно безперервне, однорідне і нерухоме. Нічого іншого, крім буття, немає. Платон започаткував іншу прямо протилежну традицію у тлумаченні буття. Буття – це світ ідей, що є справжними, незмінними і існуючими вічно. Геракліт вважав, що стабільного, стійкого буття зовсім немає, сутність буття – у вічному становленні в єдності буття і небуття. У сучасній філософії також існують протилежні погляди. Екзистенціалізм об’єктом філософії визнає внутрішнє буття людини, що становить її неповторність і заперечує “предметне буття”. Неотомісти вищою реальністю вважають “чисте буття”, розуміючи його як божественний першопочаток. Представники неопозитивізму вважають, що відношення мислення до буття є псевдопроблемним, оскільки філософський аналіз не поширюється на об’єктивну реальність, а обмежується безпосереднім досвідом або мовою. Сучасна матеріалістична філософія тлумачить буття як таку категорію, яка охоплює все існуюче, як матеріальні так і духовні феномени.Буття не ототожнюється і не зводиться лише до матеріальних утворень, а вбирає в собs і світ людського духу., всі духовні явища, котрі за своєю суттю є ідеальними. Основними формами буття є: Буття матеріального (природи) : - буття недоторканої природи; - буття природи, створеної людиною. Буття людини : - буття людини в світі речей; - специфічне людське буття. Буття ідеального (духовного): - індивідуалізоване духовне буття; - об'єктивоване духовне буття. Буття соціального : - буття окремої людини в суспільстві; - суспільне буття. Буття недоторканої природи є буття речей і процесів, які існують незалежно від людини і її діяльності. Буття рукотворної природи це – буття речей і процесів, створених людьми. Буття людини включає тілесне існування людини як частини природи і специфічне людське буття Людини є тілом природи і в цьому відношенні вона піддається дії її законів. Наявність тіла зумовлює смертність людини, котра втягнена в діалектику буття-небуття. Специфічне людське буття є взаємоз’вязок природно-телесної, історичної та психологичної сутності людини. Буття індивідуалізованого духовного – це внутрішній світ людини. Він охоплює свідоме і позасвідоме. Дух – поняття, тотожне індивідуальному, свідомості, а в візькому розумінні – це мислення. Свідомість має незворотній характер. За формою він хаотичний, але разом з тим має певний порядок, структуру, той чи інший ступень дисципліни і воли. Специфіка об’єктивного буття людини полягає в тому, що фрагменти людської свідомості – ідеї, норми, цінності, удосконалюются і вільно пересуваються в соціальному просторі і часі. Кожна людина безперервно вступає в контакт з іншими людьми, вона є членом різних соціальних груп (семья, нація). Вся діяльність людей здійснюється в межах властивих даному соціуму суспільних відносин: моральних економічних, правових. Категорія буття – це гранично загальна абстракція, яка об'єднує за ознакою існування найрізноманітніші явища, предмети і процеси природи, людськи колективи та окремих людей, соціальні інститути, рівні, форми і стани людської свідомості. 2. Формування і розвиток філософського поняття матерії. Спроби вирішити питання про єдність усього сущого історично привели до виникнення поняття “субстанція”. Під субстанцією розуміли якусь загальну первинну основу всіх речей, яка є останньою сутністю. Якщо різні предмети і явища можуть виникати і зникати, то субстанція нестворювана та незнищенна. Вона тільки змінює форму свого буття, переходить з одного стану в інший. Вона - причина самої себе й основа всіх змін, найбільш фундаментальний і найбільш стійкий прошарок реальності. Філософи намагалися вирішити питання щодо кількості субстанцій. В результаті виникли вчення, які дістали назви “дуалізм” та “монізм”. Дуалізм виходить з визнання наявності у світі двох субстанцій – духу і матерії. Вчення, які пояснюють світ через одну субстанцію є моністичними. У системі монізму можлива побудова ідеалістичної чи матеріалістичної картини світу в залежності від того, що є першоосновою – дух чи матерія. Поняття матерія походить від латинського слова "material" – речовина. Відрізняють такі етапи формування уявлення про матерію. В основі античних поглядів лежить уявлення про матерію як про початковий матеріал, з якого складаються всі тіла і предмети. У філософії Нового часу поняття матерії ототожнювалося з фізичним поняттям “речовини” як суми певних незмінних властивостей. У філософії 20 ст. У розумінні матерії на перше місце виходить не природознавчий, а філософський аспект. Це погляд на матерію як на сутність – субстанцію, що лежить в основі внутрішньої єдності усього різноманіття явищ і предметів. Тут матерія розглядається як об’єктивна реальність. Матерія – це філософська категорія для позначення об'єктивної реальності, яка надана людині у відчуттях, яку вона може і намагається пізнати, але при цьому матерія існує незалежно від самої людини. З цього виходить що, 1.Матерії у чистому вигляді, формі якоїсь праматерії не існує. Вона охоплює всю нескінченну різноманітність різних об’єктів і систем природи, які мають невичерпнену різноманітність властивостей. 2. У категорії “матерія” безлічь утворень об’єктивної реальності зведені до однієї спільної властивості – існувати незалежно від людських почуттів і від відображення людської свідомості. 3.Філософське тлумачення матерії охоплює не тальки об’єкти, які пізнані наукою, а й ті що мають бути відкриті в майбутньому. 4.Усі матеріальні процеси і явища пізнаються людиною або відбиваються в її свідомості на основі чуттєвого спийняття. Матерія як об'єктивна реальність має безлічь властивостей, притаманних її різноманітним видам і станам. До таких властивостей належать рух, простор, час, об’єктивність, проникність нескінченність, невичерпність пізнаванність, структурність, абсолютність. Вирізняють таки основні типи матеріальних систем і відповідні їм структурні рівні організації матерії: нежива матерія, жива, суспільство. Система неживої матерії представлена на таких рівнях: мікросвіт, макросвіт, за межами доступності людини, простирається мегасвіт. Система живої матерії відома поки що тільки на Землі. До рівня живої матерії належать усі живі істоти, що мають здатність до самоорганізації, розвитку, складним формам відбиття, саморегулювання, розмноження. У живій матерії можно виокремити доклітинний рівень, клітини, богатоклітинні організми – рослини, тварини. На певному рівні розвитку біосфери виникає окремий вид матеріальної системи – соціально-організована матерія, або суспільство. Це вища форма розвитку життя, сукупність мислячих індивідуумів і угруповань різного рівня, що свідомо перетворюють дійсність. Суспільство включає багато типів систем: людина, соціальні утворення, матеріальна культура, створена людиною. Матерія перервна, оскільки вона існує у вигляді множини окремих структурних ситем. Водночас вона безперервна, бо простір між структурними системами не є абсолютною порожниною, а має в собі матеріальні поля. У звязку з цим розрізняють два види матеріі: речовина і поле. Вивчення різних властивостей і особливостей матерії, її форм і видів дозволяє говорити про те, що у світі, крім матеріїї, що постійно зміюється немає більш нічого. Отже, можно зробити висновок про матеріальну єдність світу. 3. Спосіб та форми існування матерії. Простір та час. Невід’ємною частиною вчення про матерію є уявлення про рух. Філософія прагне з’ясувати природу руху. Це питання цікавило мислителів різних часів. Так, Геракліт говорив:”Все тече, все змінюється”, підкреслюючи те, що все, що є у світі знаходиться у русі та постійно змінюється. У період розвитку механіки, переважна більшість філософів схилялось до думки, що рух – це просте переміщення у прсторі. Завдяки розвитку природознавства в кінці XVIII – на початку ХІХ століття стало можливим сформувати нові уявлення про рух, розкрити його складний характер, визначити саме поняття руху. Особливо велике значення для розкриття руху мало відкриття і перетворення енергії, створення еволюційної теорії, а також клітинної будови організму. В результаті був зроблений висновок, що рух – це будь-яка зміна явища чи предмета, він охоплює всі процеси, які відбуваються у всесвіті, починаючи від простого переміщення тіл і закінчуючи мисленням. Філософія ставить завдання розкрити джерело руху. Свого часу метафізики джерелом руху вбачали в механічних взаємодіях зовнішнього порядку. Сучасний матеріалізм твердить, що джерелом усіх конкретних форм руху є внутрішні суперечності, притаманні усім об’єктам, а також зовнішня взаємодія між ними. Рух матерії, таким чином, не обумовлений чимось надприродним, а є саморухом. Саморух – це наслідок суперечностей між усталеністю і змінністю, складним і простим, старим і новим, прогресивним і регресивним. Саморух притаманний усім рівням будови матерії – від механічного, фізичного і хімічного до біологічного і соціального рівнів. Філософія розкриває співвідношення матерії і руху, руху і спокою. Філософський матеріалізм стверджує, що рух і матерія нерозривні. На цій основі робиться висновок, що рух є невід’ємна, атрибутивна характеристика матерії, її всезагальна і необхідна властивість. Матерія не існує інакше, ніж у русі, тому рух є способом існування матерії. Він, так само як і матерія, не виникає і не зникає безслідно, а лише перетворюється з однієї форми на іншу. Діалектичною протилежністю руху є спокій. Спокій має місце відносно тих чи інших матеріальних об’єктів, а не всієї матерії. Стан спокію для будь-якого тіла є тимчасовим, швидкоплинним, він є лише одним з моментів існування обєкта. Рух взагалі – це абстракція яка насправді не існує, реальне існування мають конкретні форми руху. В основу класифікації руху покладена теза про те, що якісно різним видам матерії відповідають свої особливі форми руху. Форми руху матерії. Механічна – це просторове переміщення макротіл. Фізична – це рух на рівні атомів, який включає електромагнетизм, гравітацію, теплоту, світло, звук. Хімічна – це рух на рівні молекул, який включає процеси хімічного синтезу в неорганічній та органічній природі. Біологічна – це різноманітні процеси в живих організмах. Соціальна – охоплює різні соціальні зміни, а також процеси мислення. Всі форми руху є відносно самостійними, але всі вони повязані між собою, більш складна форма виникає на основі більш простішої. Розвиток науки потребує виникнення нових форм класифікації руху, наприклад інформаційно-кібернетичний, межгалактичний тощо. Невід’ємною частиною вчення про материю є вчення про простір і час.Існують два підходи до ровязання цієї проблеми. 1) Субстанціальна концепція – простір і час розуміють як особливі субстанції, які існують поряд з матерією і незалежно від неї (Декарт, Епікур, Ньютон). 2) Реляційна – простір і час – це не особливі субстанційні сутності, а форми існування матеріальних обєктів (Аристотель, Лейбніц, Гегель). Отже, простір і час постають зальними принципами організації будб-якого об’єкта дійсності. Простір – це форма буття матерії, яка характерізує її протяжність, структурність і взаємодію елементів в усіх матеріальних ситемах. Разом з тим, у реальністі кожне матеріальне утворення є процесом, в якому відбиваються певні зміни, одне явище приходить на зміну другому. Для характеристики цього аспекту матерії вироблено поняття часу. Час – це форма буття матерії, яка виявляє тровалість існування, послідовність зміни станів у розвитку всіх матеріальних систем. Простір і час мають як загальні, так і відмінні властивості. До загальних властивостей належать: обєктивність (їх незалежність від свідомості людини), всезагальність (немає і не може бути жодного явища, яке існує поза часом), вічність, нескінченність, відносність (їх залежність від швідкістю). Простір характерізується тримірністю, час є одномірним, простір обернений, час є незворотним, простір рівнозначний у всіх напрямах, час однонаправлений. Простір і час невідємні від матерії і один від одного. Простір і час як обєктивні форми існування матерії, як і матерія, не можуть бути створені чи знищені. А тому рухома матерія вічна у просторі і часі. Література: 1. Філософія. Курс лекцій: Навч.посіб. За ред. І.В.Бичко, К. Либідь, 1994. 2. Філософія. Підручник/ За ред. Заїченко Г.А.- К.: Вища школа,1995. 3. Філософія. Курс лекцій/ За ред. І.Ф. Надольного.: Київ. Вікар,2000. 4. Спіркін А.Б. Філософія: Підручник М. Гадарини,2000 Контрольні запитання 1.Що таке онтологія? 2.Коли і чому у філософії зявилася проблема буття? 3.Які філософськи концепції буття вам відомі? 4.Які форми має людське буття? 5.Що таке субстанція? 6.Розкрийте філософський зміст понять “матерія”, “простір”, “час”, “рух”. |
| Основні форми існування матерії Поняття багатовимірності використовується і в суспільних науках, коли мова йде про оцінку сутності людини, структуру суспільства,... |
Тема Реальність і буття. Заняття Філософський смисл проблеми буття Антологія світової філософії. В 4-х т. Т М., 1969. Стор. 280, 321-330, 370-385, 581-592, 823-830 |
| Навчальна дисципліна передбачає опанування біологічних знань студентами... Розглядаються основні закономірності життєвих явищ, особливості організації та функціонування усіх рівнів живої матерії, взаємозв’язки... |
2. Становлення теорії інноваційного розвитку Розвиток як філософська категорія — це процес самопросування від нижчого (простого) до вищого (складного), що розкриває і реалізує... |
| Як розуміється матерія в сучасній філософії? Хто з відомих філософів є прибічником дуалізму в поглядах на співвідношення свідомості і матерії? |
Історія вивчення клітини. Методи цитологічних досліджень Лугова Т. О. Опорні схеми і таблиці на уроках біології «Клітинний рівень організації живої матерії» |
| УЧНЯ / УЧЕНИЦІ 5 – КЛАСУ Космос \всесвіт\ сукупність усіх форм матерії як єдине ціле; уся система світобудови Земна куля з усім, що на ній є |
Законодавством забороняється необгрунтована відмова у прийнятті на роботу Правові принципи поділяються між собою не тільки за змістом, але й за глибиною, ступенем охоплення праоввої матерії |
| Яке з наведених нижче визначень розкриває зміст поняття “філософія історії”? А Розділ філософського знання, який вивчає загальні закони, принципи і правила мислення |
ТЕМА ФІЛОСОФІЯ ЯК СИСТЕМА ТЕОРЕТИЧНИХ ЗНАНЬ Філософія та буденність. Філософія як любов до мудрості. Філософія та мудрість: суперечливість їх буття. Філософія як проблема для... |