|
|
Скачати 139.39 Kb.
|
ТЕМА 1. ФІЛОСОФІЯ ЯК СИСТЕМА ТЕОРЕТИЧНИХ ЗНАНЬЖиттєвий ґрунт та життєве призначення філософії. Філософія та буденність. Філософія як любов до мудрості. Філософія та мудрість: суперечливість їх буття. Філософія як проблема для самої себе. Проблемність як спосіб існування філософії. Багатоманітність визначень філософії. Філософія як особливий тип світогляду. Філософія як особлива форма пізнання. Поняття світогляду. Структура світогляду. Компонентна структура світогляду: почуття, цінності, оцінки, знання, емоції, переконання. Рівнева структура світогляду: світовідчуття, світосприйняття, світорозуміння. Картина світу як спосіб організації світоглядного змісту. Типи світогляду: скептицизм, нігілізм, естетизм, моралізм, цинізм, реалізм. Історичні типи світогляду: міф, релігія, філософія, мистецтво. Природа та сутність міфу. Особливості міфологічного мислення. Основні типи філософського мислення та відповідні типи філософії (споглядальний, діяльнісний, соціально-екологічний). Особливості східної та західної філософської культури. Міфологія Давньої Індії та її вплив на формування основних проблем індійської філософії: ведичний, епічний, класичний. Міфологія Давнього Китаю: культ предків, Неба, Землі. Міфологія Давнього Китаю та формування китайської філософії.Міфи XX століття: культура, політика, мистецтво. Основні чинники виникнення філософії. Дві концепції виникнення філософії: міфогенна та гносеогенна. Поняття протофілософії. Особливості філософського осмислення світу: від міфу до логосу. Предмет і функції філософії як форми пізнання світу. Основна проблематика та структура філософського знання. Способи буття філософії: епістемний та софійний. Форми буття філософії: філософська ідея, філософська школа, філософський напрям, філософська культура. Особливості філософського знання. Філософія та наука. Різні підходи до розуміння взаємин між філософією та наукою. Філософія як форма особистісного ставлення до світу. Особистість філософа та типи філософування. Філософія як форма пізнання та спосіб життєдіяльності. Чи є філософія наукою? Поняття історико-філософського процесу. Критерії типології історико-філософського процесу (матеріалізм – ідеалізм; діалектика – метафізика; раціоналізм – ірраціоналізм; сцієнтизм – антисцієнтизм). До проблеми проґресу в філософії. Діалогічний характер розвитку філософії. ЕМА 2. ПРОБЛЕМИ ПІЗНАННЯ В ФІЛОСОФІЇ АНТИЧНОСТІ ТА СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ . (Метафізична теорія пізнання)Специфіка постановки гносеологічних проблем в добу античності. Проблема співвідношення загального та одиничного та гносеологічна проблематика. Об’єктивістський характер теорії знання. Епістема і докса. Апорії Зенона та їх значення для окреслення проблематики теорії пізнання. Сенсуалізм Протагора, Демокріта, Епікура, Лукреція Карра. Раціоналізм Сократа, Платона, Аристотеля. Раціональне та ірраціональне в пізнанні: теорія анамнезу. Аристотелівська теорія досвіду. Теоретико-пізнавальні особливості античної софістики та скептицизму. Релятивізм та діалектика. Метафізична цінність знання в середньовічній культурі. Проблема співвідношення знання та віри в середньовічній філософії. Концепція чистої віри (Тертулліан), двоїстої істини (Авввероес, Т. Аквінський), гармонії віри та розуму (Климент Олександрійський, Августин). Середньовічна діалектика та містика (Абеляр та Бернард Клервосський). Гносеологія кафетатична та апофетична ( Максим Сповідник, ісіхазм). Теорія загального: лінія Платона та Аристотеля (номіналізм, реалізм). Номіналізм та розвиток протонаукового пізнання. Проблема співвідношення знання та віри в сучасній гносеології. Енцикліка папи Іоана Павла П “Знаня та віра”. Знання, віра, сумнів. ТЕМА 3. ЕПІСТЕМОЛОГІНІ СТРАТЕГІЇ НОВОГО ЧАСУ. РАЦІОНАЛІЗМ (теоретико-пізнавальний психологізм) Передумови формування гносеології Нового часу в добу Відродження та Реформації. Гносеологический оптимизм та автономність розуму. Історичні засади “наукового світогляду” та передумови виникнення філософського суб’єктивізму. Теорія «вченого незнання» Н. Кузанського: чотири ступени пізнання: чуттеве сприйняття, розсудок, розум, інтуїція. Математичний раціоналізм та містика, діалектика в философии Кузанского. Телезіо про досвід та відчуття як джерело пізнання природи. Сумнів як передумова пізнання в гносеології Дж.Бруно. Скептицизм Монтеня. “Філософувати-означає сумніватися” Розвиток емпіричного методології та математизація знання в діяльності природодослідників (Галілей, Копернік, Мікельанджело) Психологізм у теорії пізнання. Співвідношення понять суб’єктивізму, натуралізму, психологізму на тлі співвідношення метафізики та теорії пізнання Нового часу. Поняття методу пізнання. Змішання обґрунтування та походження знання. Ідея достовірного першоелементу знання. Епістемологічний фундаменталізм психологізму. Психологізм та принцип онто-гносеологічної відповідності. Проблеми, з якими стиається раціоналізм при поясненні пізнання: необхідність пояснення передуставленої гармонії, неспроможність пояснити роль досвіда у пізнані, недостатність істин разума для побудови науки, непояснена роль «неясних, нечітких» ідей в розвитку науки. Радикальний раціоналізм Р.Декарта. Картезіанський дуалізм і джерело достовірності знань. Дедукція як метод пізнання та обґрунтування. Дискусія про спосіб існування вродженних ідей. Суперечності психологістського раціоналізму. Монадологія та теорія пізнання Ляйбніца. “У розумі не має нічого, чого не було б у відчуттях, окрім самого розуму”. Панлогізм та субстанціоналізм Спінози. «Немає вроджених ідей, є лише вродженні здібності» Чотири способи набуття знань. Вчення про інтуїцію. Проблема істини. “Істина є мірилом самої себе і брехні” Кардіоцентризм Паскаля. Поняття серця в пізнанні. Поняття людини як мислячої очеретини. ТЕМА 4. . ЕПІСТЕМОЛОГІНІ СТРАТЕГІЇ НОВОГО ЧАСУ. ЕМПІРИЗМ Ф. Бекон як теоретик та фундатор наукового типу мислення. Ф. Бекон про основні причини помилок у пізнанні: вчення про ідоли. “Новий Органон” як нова логіка пізнання дійсності. Сенсуалізм та емпіризм в теорії пізнання Бекона. Вчення про емпіричний метод. Місце індукції в пізнанні.. “Істина – дочка часу, а не авторитету”. Сенсуалізм Лока та заперечення вроджених ідей. Табула раса. Три джерела пізнання. Локове поняття досвіду (зовнішній та внутрішній). Індукція як метод пізнання та обґрунтування. Поняття ідеї в емпіризмі (прості та складні). Гобс про місце сенсуалізму та раціоналізму в пізнанні. Сенсуалізм та акциденції. Мовний характер пізнання. Від відчуттів до пізнання завдяки міткам, знакам, іменам, силогізмам. “Істина –дочка розуму”. Номіналізм Берклі: спосіб існування ідей. Дискусія щодо соліпсизму. Г’ юм про два вида понять: чуттеві та рефлексійні. Досвідне походження знань. Основні принципи організації чуттевих вражень розумом. Засвоєння ідей через інтуіцію та демонстрацію. Г’м про причиність явищ. Post hoc, ergo propter hoc. Скептицизм Г’юма щодо поняття причини та природної закономірності. Проблеми, з якими стикаеться психологістський емпіризм: суб’єктивність перцептивного досвіду, проблема первиних та вториних якостей, пошуки “чистого” перцептивного досвіду вільного від інтерпретацій, проблема “інших свідомостей”, труднощі при поясненні наукових законів, принципів математики. ТЕМА 5. ТЕОРЕТИКО-ПІЗНАВАЛЬНИЙ ТРАНСЦЕНДЕНТАЛІЗМ (КАНТ, ГЕГЕЛЬ) Прагнення Канта створити наукову теорію пізнання. “Коперніканський переворот”, здійснений Кантом в теорії пізнання. Трансценденталізм: розрізнення походження знань та їх обґрунтування. Кантівська критика розуму як обґрунтування розуму, як подолання протилежності між раціоналізмом та емпіризмом. Апріорне знання. Необхідність та всезагальність як критерії апріорності. Поняття синтетичних суджень апріорі. Простір та час - апріорні форми споглядання, умова існування математики. Інтерсуб’єктивний досвід як умова існування чистого природознавства (природа як об’єкт можливого досвіду). Відмінність суджень сприйняття та суджень досвіду. Апріорні категорії розсудку. Зв’язок розсудку та чуттевості в пізнанні. Активна роль розсудку, його вплив на організцію чутевого досвіду. Феномен та ноумен. Річ в собі та річ для нас. Розсудок та розум. Антиномії Канта та межа пізнання. Агностицизм Канта Незмінність апріорних форм чуттевості та розсудку у Канта та подолання цього припущення в неокантіанстві. Історично визначені культурні форми як апріорі пізнання. Гегелевське подолання антиномізму Канта. Едність діалектики, логіки та теорії пізнання як основний принцип філософії Гегеля. Поняття досвіду у Гегеля і спекулятивний принцип онто-гносеологічної відповідності. Циклічна епістемологія Гегеля. Сенсуалізм, та натуралізм Л.Фойербаха. Відчуття як критерій істини. “Я мислю завдяки відчуттям”, пізнаю “лише те, що існує поза моєї голови”. ТЕМА 6. ПРОБЛЕМИ ПІЗНАННЯ В ТА ПОСТМОДЕРНІЙ МОДЕРНІЙ ФІЛОСОФІЇ Криза раціоцентризму. Наука як теоретичний чинник кризи філософії у Х1Х-поч. ХХ століття. Спроби вирішити гносеологічні проблеми методами конкретних наук: досягнення та невдачі. Еволюционізм, біологізм Ніцше та Шпенглера, Фройда, марксизм, інтуітивізм, прагматизм – способи подолання розбіжності між емпіричною реконструкцією походження знань і їх обґрунтуванням. Критика есенціалізму раціоналізму Гайдеггером, Гуссерлем та Сартром. Усунення суб’єкту пізнання з теорії пізнання. Засади логічного позитивізму. «Стан постмодерну» (Ліотар) та основні засади постмодерної епістемології. Деконструкція логоцентризму класичної гносеології. Критика есенціалізму. Плюралізм та еклектизм як основні принципи постмодерного аналізу знання. Відмова від метанаративів. Постмодерна раціональність: основні риси. Поняття дискурсу. Дискурс та владні політики. Знання та влада. М.Фуко: від «археології знання» до «волі до істини». Феміністична критика епістемології. Засади нової феміністичної епістемології. ТЕМА 7. ПРОБЛЕМА БУТТЯ В ФІЛОСОФІЇ Екзистенціальні корені проблеми буття. Буття як філософська категорія. Буття і небуття. Буття і суще. Історико-культурна визначеність категорії буття. Монізм, дуалізм, плюралізм. Історичні варіанти онтології. Концепція Абсолюту Парменіда: основні характеристики буття. Вчення про субстанцію. “Cogito ergo sum” Декарта: розум як основна визначеність буття. Криза раціоналістичного ідеалу. Формування постмодерної концепції буття. Проблема буття у сучасній західній філософії. Нові виміри буття у постмодерному світогляді та ідея плинності Системна природа Буття. Буття ідеального. Зміст і форми ідеалістичного тлумачення реальності, природа духовного та ідеального. Буття природи. Поняття матерії та матеріалістичне тлумачення реальності. Історичні різновиди матеріалізму (натуралізм, механіцизм, діалектичний матеріалізм, фізикалістичний матеріалізм, біхевіоризм). Специфіка буття людини в світі:єдність природного, розумного, духовного, соціального. Специфіка буття соціального. Просторово-часовий аспект буття. Субстанційна та релятивістська концепція простору і часу. Суб’єктивний та культурно-історичний час. Філософське розуміння руху Діалектика як теорія розвитку. Взаємозв’язок руху, простору, часу. Спокій як філософська категорія. Єдність руху та спокою. Прогрес як філософська категорія. Розвиток як взаємодія прогресивних і регресивних змін. Сутність синергетики як теорії самоорганізації. ТЕМА 8.ПРОБЛЕМА ПІЗНАННЯ В ФІЛОСОФІЇ . Діяльність та пізнання як основні форми відношення людини до світу. Співвідношення понять знання та пізнання. Інформація та знання. Проблема походження знання. Взаємозв’язок онтології та гносеології : взаємне обґрунтування та взаємна проблематизація. Онтологічні передумови гносеології: існування об’єкта, суб’єкта пізнання та пізнавального відношення. Проблема пізнаваності світу в гносеології. Скептицизм, релятивізм, догматизм, агностицизм. Проблема джерела пізнання. Пізнання як: відображення, інтуїція, споглядання, розуміння, інтерпретація, переживання. Феномен мудрості Гносеологія та епістемологія. Специфіка епістемологічного пізнання. Відмінність теорії пізнання та логіки і методології науки. Поняття су’єкта, об’єкта пізнання та суб’єкт-об’єктних пізнавальних відносин. Гносеологічний та онтологічний аспекти протиставлення су’єкта та об’єкта пізнання. Декартова модель пізнання як суб’ект-об’єктного відношення: фіксація їх розриву. (Об’єкт має зовнішній щодо суб’єкту характер, акт пізнання не впливає на об’єкт). Класичний ідеал пізнання: суб’єкт як знаряддя та містилище для об’єктивного знання. Ідеал об’єктивного знання як основа для панування над об’єктом та його використання. Розрізнення суб’єкта як емпіричного індивіда та як частини розумного цілого для обгрунтування надіндивідуального характеру знання. Поняття трансцендентального суб’єкту. Наївний реалізм (суб’єкт відрізяється і незалежний від об’єкта). Феноменологізм (суб’єкт, що пізнає схоплює не лише об’єкт, але й власні уявлення). Онтологічне подолання гносеологічної протилежності суб’єкта та об’єкта. Тотожність мислення та буття як умова можливості пізнання. Пізнання ак справжня приналежність істиному буттю (Платон, релігійно-містичні вчення). Пізнання як розкриття власної сутності (Гегель). Ідея діалектичної єдності суб’єкта та об’єкта (Гегель, марксизм) . Поняття суб’єкту пізнання та свідомості: подібність та відмінність. Гносеологічний суб’єкт як індивідувльна та надіндивідуальна свідомість. Характеристика свідомості: темпоральність, інтенціональність, ідеальний характер. Свідомість та самосвідомість. Ідея “гносеологічної робінзонади” як ствердження автономії індивідуального суб’єкта, наділенного Богом здатністю до достовірного пізнання істини. Авторитети та традиції як носії помилок. Трансцендентальний суб’ект та індивідуальна свідомість. Поппероовська критика розуміння знання як індивідуального психічного стану. Основна ідея Поппера “епістемологія без суб’екта пізнання”. Основна проблематика гносеології та епістемології. Проблема походження та обгрунтування знань. Проблема пізнаваності світу та меж знання. Проблема істинності знання та його обґрунтування. Основні гносеологічні програми та стратегії. Наївний реалізм (Берклі), тотожність мислення та буття (Парменід, Гегель), феноменологізм. Гносеологічний оптимізм та гносеологічний песимізм. Агностицизм. Скептицизм. Догматизм. Релятивізм. Основні аргументи скептицизму. Співвідношення понять агностицизму, скептицизму, релятивізму. Знання як виправдане вірування ТЕМА 9. ПРИРОДА ЗНАННЯ, ЙОГО ДЖЕРЕЛА ТА МЕЖИ Що означає знати. Свідомість та пізнання. Пізнання як вихід за межі безпосередньої свідомості. Пізнання як вища форма свідомості. Знання як результат та мета пізнання. Загальна значущість як ознака знання. Безумовність знання: проблема епістемологічного фундаменталізму. Знання як ментальний стан. Знання як система суджень. Знання та досвід. Поняття досвіду. Структура досвіду, його види, відношення понять досвіду та знання. Структура досвіду та структура процессу пізнання. Знання та гадка. Психофізична проблема. Системний характер знання, його структура. Типи, види, рівні та форми знання. Теоретичне, духовно-практичне та практичне знання. Різноманітність видів знання. Ігрове, особисте,трансцендентне та інш. види знання. Чуттеве та раціональне знання. Поняття раціональності. Історичні види раціональності. Розсудок та розум як пізнавальні здібності. Знання апріорне та апостеріорне. Дискусія щодо вродженних ідей (Декарт). Едність чуттевого та раціонального в філогенезе та онтогенезе пізнання. Едність чуттевого та раціонального в чуттевому досвіді. Чуттевий досвід як результат передбачень та інтерпретацій. Початком пізнання не може бути “чисте споглядання”, бо чуттевий досвід проникнутий інтерпретаціями. Ієрархія інтерпретацій. Активність суб’єкта чуттевого досвіду. Відкритість чуттевого досвіда для перегляду та переінтерпретації. Апріорні компоненти чутевого досвіду (еволюційна епістемологія: Лоренц, Поппер). Інтуіція як джерело знання та вид пізнавальної діяльності. Інтуіція як подолання протилежності суб’єкта та об’екта (містика, філософія життя). Інтуіція як результат високої компетентності дослідника. Види інтуіції.: інтелектуальна, містична, чуттева, наукова. Проблема інтерсуб’єктивної перевірки та трансляції інтуітивного знання. ТЕМА 11. СПЕЦИФІКА, СТРУКТУРА І ФУНКЦІЇ НАУКОВОГО ПІЗНАННЯ Наука як система об’єктивних знань. Поняття суб’єкту, об’єкту та предмету природничо-наукового дослідження. Емпіричний та теоретичний рівень наукового пізнання. Об’єкт емпіричного пізнання та його форми, їх специфіка. Поняття та види експерименту. Достовірність та істинність емпіричного знання. Емпіричний рівень пізнання в біології. Достовірність та істинність емпіричного знання. Об’єкт теоретичного пізнання та його форми. Ідея, проблема, гіпотеза, теорія як форми теоретичного пізнання. Структура та функції наукової теорії. Види наукових теорій. Теоретичні схеми та математичний апарат. Дедуктивна теорія як традиційний ідеал побудови теорії та її обмеженість. Специфіка теорій в науках про природу. ТЕМА 12. ПРОБЛЕМА ІСТИНИ В ФІЛОСОФІЇ Істина як онтологічна категорія. Істина як істине буття. Екзістенційна істина. Етичний вимір істини. Істина і правда. Гносеологічний вимір істини. Істина як цінність та норматив пізнання. Ціннісна природа істини. Основні концепції істини та проблема критеріїв наближення людини до істини. Кореспондентська теорія істини. Проблема критерію істини: поняття відповідності та відображення. Істина: відображення чи конструювання? Позиція радикального конструктивізму: за та проти. Когерентна теорія істини. Проблема експериментального підтвердження логічної узгодженості тверджень. Несуперечливість як критерій істини та значення протиріч в пізнанні. Попперовське розуміння правдоподібності: сильні та слабкі сторони. Основна ідея “семантичного” взначення істини за Тарським. Прагматистська теорія істини. Чи завжди істина корисна? Чи можуть бути порисні помилки? Проблема критерію корисності (врахування безпосередніх та віддалених наслідків наших дій) Поділ істини по змісту (об’єктивна істина), по об’єму (абсолютна та відносна істина). Гегель щодо процесуальності істини. Системність та повнота істини. Діалектика істини та помилки. Марксизм про діалектику абсолютної та відносної істини. Практика як критерій істини: за та проти. Види практик як критерію істини: матеріально-виробнича, соціальна, практика наукового пізнання (спостереження та експеримент. Невизначенність практики як критерія істини. Проблема прогресу в пізнанні. Дискусії щодо істини в сучасній філософії. Гайдегеровська теорія істини. Процесуальність істини та проблема суспільного прогресу. Критика сучасних науково-технічних цивілізацій та гайдеггеровське розуміння істини: істина втрачає статус норматива пізнання, набуваючи статус характеристики буття. Герменевтика та проблема істини (Гадамер та Рикьор). Веріфікація та фальсифікація. Концепція плюральної істини в постмодерній філософії. . ТЕМА 12. ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ПІЗНАННЯ Пізнання в соціокультурному контексті. Поняття внутрішньої та зовнішньої соціальності.Соціум як суб’ект пізнання.. Наукові спільноти та наукові інститути як суб’екти пізнання: їх вплив на процес пізнання. Вплив соціальних структур та пізнавальних традицій на умови пізнання та на об’єкт і суб’єкт пізнання . ТЕМА 13. ІДЕАЛИ, НОРМИ ТА ФІЛОСОФСЬКІ ЗАСАДИ ПРИРОДОЗНАВСТВА Поняття засад наукового пізнання. Проблема пошуку універсальних засад природознавства у класичній науці. Критика універсальності наукових засад в некласичній та посткласичній науці. Поняття ідеалів та норм наукового пізнання. Структура ідеалів та норм наукового пізнання. Історичні трансформації ідеалів та норм наукового пізнання. Поняття картини світу. Поняття наукової картини світу та її функції в природознавстві. Філософські засади наукового пізнання. Філософські засади класичної, некласичної, постнекласичної науки. Раціональність пост некласичної науки: нові стандарти теоретичності. Проектність та технологічність теоретичного у сучасному природознавстві. Зміни філософських засад природознавства під впливом біології Поняття еволюціонізму. Універсальний еволюціонізм та сучасна картина світу. Специфіка філософсько-методологічних засад наук про живу природу. ТЕМА 14. НАУКА У СИСТЕМІ КУЛЬТУРИ Наука у соціокультурному вимірі. Наука як культурний та цивілізаційний феномен. Місце науки у системі культури. Культуротворча та культуроформуюча функція науки. Класичний та некласичний підхід до співвідношення науки та культури (ідеї просвітників та О.Шпенглера). Поняття цивілізації. Взаємовплив науки, культури, цивілізації. Наука як центральний елемент цивілізації. Поняття техніки та технології. Традиційні та технологічні цивілізації. Наука у структурі техногенної цивілізації. Глобальні кризи та цінності науково-технічної цивілізації. |
|
Семінар 1 Тема. Німецька класична філософія Система Імануїла Канта.[Періоди творчості Канта. – “Копернікіанський переворот”. – Пізнавальний процес за Кантом: апріорне, трансцендентне,... |
Курс лекцій Тема 1: Філософія, її предмет і роль в суспільстві Пізнавальна: познайомитись з поняттям філософія, її предметом, структурою, категоричним апаратом |
|
4. СТРУКТУРА НАУКОВОГО ЗНАННЯ Наука як система теоретичних знань. Специфіка теоретичного пізнання. Критерій науковості. Поняття суб’єкту, об’єкту та предмету природничо-наукового... |
Урок природознавства. 4 клас Тема. Сонячна система Мета : ознайомити учнів з елементами астрономії; на доступних прикладах розкрити поняття : зорі, Всесвіт, планети, Сонячна система;... |
|
Тема Вступ до економічної теорії Тема Економічні цілі і проблеми... Зародження економіко-теоретичних знань. Економіка як об'єкт вивчення економічної теорії. Загальні засади економічного розвитку. Мікроекономіка.... |
Що таке філософія? Антична філософія: особливості, періодизація та значення для формування європейської культури |
|
Експертна система (ЕС)- це обчислювальна система, яка використовує... Основною характеристикою ЕС є здатність за вимогою пояснити свою лінію міркувань у зрозумілому вигляді. Основними компонентами ЕС... |
Тема уроку: Внутрішні води України Мета Встановити рівень оволодіння учнями основних теоретичних знань; повторити більш глибокі осмислення навчального матеріалу; привести... |
|
ЧЕРКАСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ Дидактичні матеріали для оцінювання теоретичних знань учнів із навчальних модулів |
Захарова Т. П., учитель біології Зеленодольської ЗШ №1 Апостолівського... Упродовж досить обмеженого часу може бути перевірена якість знань значної кількості учнів |