Бєлєнька Г. В., Богініч О. Л., Машовець М. А В 43 Здоров'я дитини від родини
|
|
Скачати 3.05 Mb.
|
|
- оволодіння знаннями про цінності, - емоційно-позитивне прийняття цих цінностей, - формування особистісних переконань та їх реалізація у процесі життєдіяльності. Таким чином, здійснений аналіз результатів наукових здобутків із зазначеної проблеми дозволяє зробити узагальнюючий висновок, що сам процес впровадження системи цінностей у виховний процес передбачає послідовність дій учасників цього процесу: отримання інформації про цінності, її усвідомлення, сприйняття (особистісне прийняття) та переконання. На основі переконань формуються норми, цілі, ідеали та погляди індивіда, що слугують мотивом діяльності, стимулом та орієнтиром його поведінки. Особистісне сприйняття системи цінностей відображається в життєвій позиції кожної людини, особистісному смислі та формує внутрішню готовність до реалізації системи цінностей у власній життєдіяльності через конкретні вчинки та дії. Причому слід враховувати, що індивіду властива як свобода вибору власних вчинків і дій, так і відповідальність за наслідки особистої поведінки. Складові елементи процесу впровадження системи цінностей у життя індивіда відображені на рис. 2.2.  Рис. 2.2. Складові елементи процесу впровадження системи цінностей Саме цей механізм і необхідно враховувати в процесі прийняття індивідуумом цінності здоров'я. Цінність здоров'я особливо набула актуальності в наш час і цілком правомірно належить як до життєво важливих індивідуальних цінностей, так і до універсальних, загальнолюдських, вічних і абсолютних цінностей. Це та наскрізна цінність, актуальність якої є незаперечною у житті людської спільноти. Наголос на необхідності формування системи цінностей обумовлений стратегічними змінами на теренах просвітництва та виховання молодого покоління в умовах сьогодення. Система концептуальних ідей Національної доктрини розвитку освіти, що ґрунтуються на потребах особистості, суспільства та держави, передбачає: • розвиток особистості та творчої самореалізації кожного громадянина України; • формування у громадян України національних та загальнолюдських цінностей; • стимулювання у молоді прагнення до здорового способу життя; • забезпечення розвитку фізичного, психічного, соціального та духовного здоров'я кожного члена суспільства. Тобто ми бачимо, що держава одним із пріоритетних завдань прогресивного розвитку суспільства визначає формування нової системи цінностей у суспільстві, якими є і цінність кожної людини, і реалізація її творчого потенціалу, і збереження її здоров’я. Цей пріоритет ґрунтується, в першу чергу, на цінності кожної особистості, а також на засвоєнні та збагаченні нею системи ціннісних орієнтацій. Всі визначені провідні ідеї спрямовані на примноження оздоровчого потенціалу нації, враховуючи багатогранність його складових аспектів. На тлі науково-технічного прогресу з його не завжди втішними наслідками на порядку денному сучасності постає гуманітарна революція, основною стратегічною метою якої є формування гуманітарного потенціалу суспільства в цілому та нації зокрема. Про гуманітарний потенціал нації, культуру та перспективи розвитку можна судити за тією системою цінностей, що визнані суспільством. Взаємозв'язок гуманітарного потенціалу нації та цінності здоров'я підтверджується у висловлюваннях Є. Марчука, який зазначає, що гуманітарний потенціал залежить від рівня фізичного і психічного здоров'я нації; її соціального благополуччя; моральності та духовності; інтелектуального розвитку (інтелектуального потенціалу); психологічної єдності та гуманітарної активності, тобто активності всіх названих ознак [124, 52]. Від психологічної єдності всіх членів суспільства та їх гуманітарної активності залежать якісні зміни всіх складових гуманітарного потенціалу нації. Отже, складовою гуманітарного потенціалу суспільства, нації є здоров'я кожного громадянина. Примноження складових здоров'я забезпечується лише тоді, коли в суспільстві створені передумови для психологічної єдності і гуманітарної активності як суспільства в цілому, так і кожного громадянина (див. рис. 2.3).  Рис. 2.3 Складові гуманітарного потенціалу Реалії сьогодення висвітлюють значні протиріччя на просвітницькій ниві, адже ті виховні системи, що склалися у нашій країні, методи і засоби впливу на розвиток особистості і соціуму часто виявляються неспроможними розв'язувати сучасні завдання гуманітарною розвитку суспільства. У першу чергу потребує удосконалення система цілісного впливу на розвиток особистості, що має враховувати взаємозв'язок між фізичним і психічним здоров'ям, моральним і соціальним благополуччям особистості. Впровадження у життя принципу гуманізму обумовлює пріоритетність у суспільстві загальнолюдських цінностей, серед яких найвагомішою суспільно значущою цінністю є людина, яка будує власне життя відповідно до тих цінностей і смислів, що співзвучні її сутності, суспільству та всесвіту в цілому та є системо утворюючим компонентом людської спільноти. На основі філософського аналізу закономірностей буття, здійсненого В. Андрущенком, В. Діденком, С. Кримським, Є. Марчуком та іншими, людина виступає в ролі основної продуктивної суспільної сили, творця і громадянина, саме людина є основою успішного втілення стратегічних програм розвитку суспільства [9; 67; 100; 124]. Людина розглядається як цілісна динамічна система, яка перебуває у постійному розвитку, для якого характерними є зміни, що комплексно взаємодіють і взаємно обумовлюють позитивні зрушення. Як жива система, людина являє собою єдність фізичного і духовного, природного і соціального, успадкованого і набутого в процесі життя. Одним із важливих факторів життєдіяльності людини є стан її здоров'я — показник динамічної рівноваги організму з навколишньою природою і соціальним середовищем. Відомо, що прояв біологічних закономірностей життя людини має соціально обумовлений характер. Тож цілком зрозуміло, що не лише від природного середовища, але й від тих соціальних умов, в яких живе людина, залежить стан її здоров'я. Здоров'я як категорія особистісних, родових, суспільних та загальнолюдських цінностей є тою точкою відліку, на якій базується духовність як «діалектична єдність усього унікального й універсального, природного і культурного в її внутрішньому світі» [124, 158]. Феномен здоров'я є предметом дослідження багатьох науковців і розглядається у декількох аспектах: філософському, медиком біологічному та соціально-педагогічному. Його сутність вивчали М. Амосов, Е. Вайнер, В. Войтенко, І. Муравов, Г. Никифоров, Ю. Лісицин; В. Петленко та інші [3; 41; 44; 50; 156; 173; 110-112]. Проведені дослідження засвідчують, що категорія «здоров'я» визначається дослідниками як інтегративна якість повноцінного, гармонійного людського буття у всіх його вимірах та аспектах. В останні десятиріччя особливо актуалізувалося прагнення людства до збереження власного здоров'я. Наразі одна із нагальних проблем сучасності — проблема зміцнення та збереження здоров'я дітей та молоді, всього людства. Гака ситуація обумовлена тим, що нині ми спостерігаємо безвідповідальне, руйнівне ставлення до природного середовища, недоступність кваліфікованої медичної допомоги різним верствам населення, зростання статистичних показників захворюваності. Демографічна ситуація визначається як кризова, показниками якої є щорічне зменшення населення на 0,5 млн., різке зниження загального рівня здоров'я, середньої тривалості життя (у чоловіків на 5 років, у жінок — на 2,5), зростання кількості спадкових хвороб. Розрив між середньою тривалістю життя в Україні і розвинених країнах світу становив у 1999 році 11,7 р. у чоловіків та 7,6 р. —у жінок. За статистичними даними, до 80% дітей мають одне або декілька захворювань, лише 15% — 20% дітей народжуються здоровими, кожна третя дитина має відхилення у фізичному і психічному розвитку, смертність удвічі переважає народжуваність. У структурі захворюваності дітей дошкільного та шкільного віку слід виділити хвороби органів дихання, органів травлення, серцево-судинної системи, опорно-рухового апарату, захворювання нервової системи тощо [64; 87; 96; 137; 178; 214]. Відповідно до даних оцінки 2001 року ООН, за станом смертності дітей віком до п'яти років Україна посідає 125 місце (із 193 визначених місць), а цей коефіцієнт вважається одним із найважливіших показників благополуччя дитини [64, 12—16]. Цілком закономірною стає теза, що світовою спільнотою виокремлено проблему здоров'я в широкому розумінні як одну із глобальних проблем, від розв'язання якої залежить факт існування людства як біологічного виду на планеті. Враховуючи актуальність проблеми здоров'я, найважливішими стратегічними завданнями національних програм «Освіта (Україна XXI століття)», «Діти України», Національної доктрини розвитку освіти та програми «Здоров'я нації» визначені завдання всебічного розвитку людини (в тому числі й дитини), становлення її духовного, психічного та фізичного здоров'я, наголошується на пріоритетності формування відповідального ставлення до здоров'я як найвищої індивідуальної та суспільної цінності. Вони знайшли відображення в Конституції України, Законі України «Про освіту», Концепції національної безпеки України, у зв'язку з чим перед батьками, педагогами та соціальними працівниками постає стратегічна ціль стосовно пошуку шляхів вдосконалення процесу збереження, зміцнення та формування здоров'я підростаючого покоління та їх ефективного впровадження в процес життєдіяльності кожної особистості. Незаперечним і: той факт, що майбутнє кожної країни, її політичний, економічний та культурний рівень залежать від того, наскільки вона піклується про здоров'я підростаючого покоління, створює сприятливі умови для повноцінного розвитку, щасливого зростання. Необхідно змінити ставлення населення до власного здоров'я, впровадження в життя оздоровчої ідеології. Основою цих змін має слугувати філософська система поглядів на формування життєвих позицій людини щодо світу і самої себе, в тому числі щодо власного здоров'я, розробки стратегії виживання і створення нового світо упорядкування на основі формування у кожної людини, починаючи з її народження, оздоровчої свідомості. Передовсім треба усвідомити, що без здоров'я людина не може бути щасливою, повноцінно жити і діяти, а від того, як вона вміє зберегти своє здоров'я, залежить її майбутнє. Тому і стає зрозумілою актуальність проблеми залучення дітей та молоді до здорового способу життя. Найвагоміша роль у формуванні в молодого покоління оздоровчої свідомості, здорового способу життя належить сім'ї, яка є важливим осередком для становлення особистості кожної дитини, тим основним середовищем, в якому вона зростає, в якому формуються її звички, уподобання, інтереси та потреби. Підтвердження цьому ми знаходимо у дослідженнях А. Бурлакової, яка, визначаючи пріоритетність сім'ї у житті дитини, підкреслює той факт, що її значення не можна компенсувати нічим, саме в сім'ї формуються фундаментальні ціннісні орієнтації людини, що визначають стиль її життя, життєві прагнення та засоби їх досягнення [42]. На переконання більшості науковців, правильне розуміння здорового способу життя, існування та діяльності людини в гармонії з навколишнім світом можливе лише за умови забезпечення неперервності та комплексності освітньо-виховного впливу на особистість, починаючи з перших років її життя. Тому, крім найближчого оточення дитини — членів сім'ї, велика роль у формуванні ціннісного ставлення до власного здоров'я належить і освітнім закладам. Лише сформувавши у дітей уміння щоденно, власними силами зберігати і зміцнювати здоров'я, підтримувати високу працездатність, пом'якшувати стресові й екстремальні ситуації, дотримуватися безпечних умов життєдіяльності на тлі розв’язання екологічних проблем та поліпшення соціальних умов життя, можна виправити критичне становище стосовно погіршення стану здоров'я нації. У полі зору сучасних наукових досліджень в галузі філософії, психології та педагогіки знаходиться особистість. Змінюються концептуальні підходи до її становлення та умов повноцінної життєдіяльності, фундаментом якої є здоров'я як категорія особистісних, сімейних та суспільних цінностей. Формування та становлення особистості відбувається ще в ранньому та дошкільному віці, саме в цей період закладаються основи її здоров'я і благополуччя. Цілком правомірно в публікаціях вітчизняних вчених І. Беха, О. Кононко, 3. Плохій обґрунтовується необхідність і вагомість формування системи цінностей у дитини, починаючи з дошкільного віку і впродовж життя, наголошується на закономірностях цього процесу, адже система цінностей становить базову основу особистості. У зв'язку з цим виокремлюється важлива проблема забезпечення ефективності процесу перетворення суспільно значущих цінностей у особистісні ціннісні орієнтації кожної дитини. За твердженням російських дослідників Г. Решетневої та Л. Лубишевої, впродовж останніх років все чіткіше виявляється необхідність радикальних змін у стратегії збереження та поліпшення здоров'я людини, фундаментом якої є формування «Я - концепції» здорової особистості, її самопізнання, саморозвитку та самореалізації [177]. Процес формування здоров'я, що передбачає і потребу в здоровому способі життя, а отже й активність у процесі самовдосконалення, потребує залучення дитини до нього з самого народження. Це твердження корелюється з дослідженнями О. Кононко, яка наголошує, що в освітній роботі точкою відліку є дитина, активна діяльність якої обумовлює її розвиток. Тож цілком слушними є висновки науковців, що людина створює себе сама, активно включаючись у процес пізнання на власному рівні, що є для неї сприятливим, ось чому формування індивідуальної філософії здоров'я має відбуватися з раннього та дошкільного віку. А здорова людина (фізично, психічно, духовно, морально та соціально) буде бережно ставитися не лише до власного здоров'я, але й до здоров'я оточуючих її людей, навколишньої природи, що відображено у сучасній парадигмі: «Здоров'я людини — здоров'я суспільства — здоров'я природи» [177]. Впровадження оздоровчої парадигми у систему життєвих цінностей підкреслює очевидність зростання значущості гуманістичної спрямованості життя суспільства. Посилаючись на дослідження І. Беха, можна відзначити нову освітню та життєву філософію — це зміна виховної позиції педагогів та батьків, що полягає у пріоритетності розуміння дитини, визнанні її та сприйнятті. Досягнення оптимального ріння здоров'я та розвитку дітей і молоді є критерієм ефективності виховного впливу на особистість. Для того щоб лише зберегти той потенціал здоров'я, який закладений до народження дитини, а тим більше примножити його, необхідно, щоб у самих вихователів та батьків було свідоме ставлення до здоров'я дитини, розуміння освітньої парадигми: «Турбота про здоров'я — найважливіший обов'язок кожної людини». Лише на основі прийняття та розуміння цінності і пріоритетності цього напрямку виховного впливу ми зможемо забезпечити доцільні передумови для залучення дитини до здоров'я творчого процесу впродовж усього життя. Здоров'я є найважливішою цінністю для особистості — переконує І. Д. Бех. І ця смислова позиція має утвердитися на світоглядному зрізі, причому бути основою світогляду як вихователя, так і вихованця [16—17]. Відповідно до розробленої Л. Г. Татарниковою валеологічної концепції, оздоровче спрямування виховного процесу має забезпечувати не лише формування всіх компонентів здоров'я дітей (фізичного, психічного, духовного та соціального), але й бути важливим компонентом філософсько-гуманістичної життєвої парадигми, що передбачає осмислення життя кожної людини в загальній системі Всесвіту [200]. Головним є завдання виховання у дітей ставлення до здоров'я як життєво важливої цінності, свідомого прагнення до ведення здорового способу життя та формування оздоровчої культури особистості. А оздоровча культура особистості, на нашу думку, це не лише оздоровча усвідомленість, але й динамічний стереотип поведінки, що формується на основі переконань і особистісних потреб, забезпечує бережне ставлення до власного здоров'я та здоров'я інших людей. Тому впровадження оздоровчої парадигми в життя кожної людини є провідним ціннісним досягненням будь-якого суспільства. Ми глибоко переконані, що прогресивним шляхом будуть іти держави, якщо природна і культурна еволюція людства ґрунтуватиметься на ядрі фундаментальних цінностей, серед яких найважливішими є життя та здоров'я, що становить гуманітарний потенціал як особистості, так і сім'ї, нації, суспільства. Імперативом сьогодення, твердить професор О. Вишневський, є формування нового типу людини, яка є демократизованою, розкутою, здатною змінювати та удосконалювати власне життя [201]. Процес формування особистості, якій притаманні чіткість переконань, наполегливість у досягненні результатів, креативний підхід до розв'язання життєвих ситуацій, відбуватиметься ефективніше на основі впровадження у власне життя ціннісного ставлення до власного здоров'я та здоров'я оточуючих, враховуючи нею його багатогранність. Досить, яскраву ілюстрацію залежності якості та повноцінності життя людини від її класних вчинків, власної поведінки та ставлення до навколишньої дійсності ми знаходимо у публікаціях ДжонаТемплтона |54|. Він досить мудро процес життєдіяльності кожної людини порівнює з будівництвом власної домівки, для міцності якої важливі думки, почуття, слова та особисті вчинки. Причому, на думку автора, провідну роль у цьому процесі, закономірно, відіграють наші вчинки:
Саме тому кожній людині насамперед необхідно самій усвідомити, наскільки міцні і надійні матеріали, засоби й інструменти, які використовує вона для будівництва міцної, здорової, плідної будівлі власного життя, чи збігаються її думки, власні судження з щоденними вчинками, практичними діями, з яких і складається життя індивіда. Відповідно до нового соціального замовлення і виокремлюються нові підходи до нового бачення освітньо-виховної мети. Досягнення цієї мети стане реальним, якщо формувати у дитини світоглядно-оздоровчу поведінку на основі реалізації принципів: пізнай себе, створи себе і допоможи собі сам. Адже здоров'я є тою вершиною, на яку кожна людина піднімається самостійно — слушно зауважує російський вчений Е. Козін. Гуманістичний підхід до дитини і полягає у врахуванні потенціалу здоров'я кожної особистості, забезпеченні оптимальних умов для його реалізації та збереженні особистісної самоцінності. Головним у цьому процесі є формування практичної готовності особистості до самореалізації власних властивостей здоров'я. Отже, ми переконуємось у тому, що провідним завданням для педагогів та батьків є зміцнення стану здоров'я дітей як найважливішої цінності людського буття. Стратегічною метою такої системи виховання є розвиток життєлюбної особистості, готової до творчої діяльності та поведінки, що відповідає загальнолюдським нормам моралі та забезпечує формування гуманітарного потенціалу українського народу. У зв'язку з цим стає зрозумілою назріла необхідність впровадження гуманістичної парадигми у життя суспільства на основі формування у кожної людини чітких світоглядних позицій, переконань у пріоритетності цього напрямку роботи, будівництва міцного фундаменту життя на примноженні власного здоров'я та здоров'я оточуючих. |
Схожі:
|
БАЗОВИЙ КОМПОНЕНТ Авт кол-в: Богуш А. М., Бєлєнька Г. В., Богініч О. Л., Гавриш Н. В., Долинна О. П., Ільченко Т. С., Коваленко О. В., Лисенко Г. М.,... |
Психічне здоров’я дитини «духовне здоров'я» вживаються як синоніми. Насправді вони дещо різні. Ми ж говоритимемо про перший з цих термінів |
|
Урок з основ здоров’я в 2 класі Тема. Права та обов’язки дитини Мета Вчити відрізняти права від обов’язків, закріпити їх в пам’яті учнів. Навчати дітей вмінню захищати себе при порушенні прав дитини.... |
Тема: Твоя родина Мета: Формувати уявлення про родину як частину суспільства, про роль і місце родини в житті людини. Розвивати уявлення про деякі... |
|
Тема. Стосунки між людьми. Спілкування дівчаток і хлопчиків. Мета Мета. Дати уявлення про вплив поведінки та відносини у сім’ї на власне здоров’я та здоров’я інших членів родини; виробляти вміння... |
Здоров′я нації починається з дитинства Найголовнішою цінністю, яку має плекати сучасна школа, залишається здоров’я дитини, його формування й підтримка на різних етапах... |
|
Поради батькам учнів 1-4 класів Вас і Вашої родини найбільш актуальні. Спробуйте виконувати хоча б їх. Якщо Вам вдасться розумно організувати життя Вашої дитини,... |
ОСОБЛИВОСТІ ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ ДІТЕЙ ВІД НАРОДЖЕННЯ ДО ТРЬОХ РОКІВ... Розвиток дитини в перинатальний період. Дородові матриці. Пологи. Анатомо-фізіологічні особливості новонародженої дитини. Рефлекси,... |
|
Про шкільний конкурс «Педагог за здоров’я дітей» Неблагополуччя у здоров’ї учнів залежить і від недостатньої підготовки педагогів до роботи у здоров’язберігаючому просторі. Цьому... |
Надання висновку щодо участі у вихованні дитини одного з батьків, що проживає окремо від дитини |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua