Бєлєнька Г. В., Богініч О. Л., Машовець М. А В 43 Здоров'я дитини від родини
|
|
Скачати 3.05 Mb.
|
|
РОЗДІЛ 2 ЗДОРОВ'Я – ГУМАНІТАРНИЙ ПОТЕНЦІАЛ НАЦІЇ ЗДОРОВ'Я — НАЙВИЩА ЦІННІСТЬ Як тільки ми знищуємо цінності, ми знищуємо виховання. Лео Ворд Характер життєдіяльності людини багато в чому залежить від реальних суспільно-економічних умов, в яких вона живе, від духовного багатства, накопиченого людством, ціннісних ідеалів, притаманних даному витку розвитку цивілізації, та домінуючих наукових парадигм. Світоглядним підґрунтям кожної цивілізації є певні стрижневі ідеї або ідеали, сутнісну основу яких відображає комплекс системо утворюючих цінностей та норм, що становлять парадигму певної цивілізації. Філософський аналіз тенденцій розвитку суспільства, здійснений В. Андрущенком, В. Кременем, С. Кримським, В. Лутаєм, засвідчує, що кардинальні зрушення на межі двох останніх тисячоліть характеризуються становленням високотехнологічного суспільства з притаманними йому екологічними, моральними, демографічними й антропологічними кризами. Саме тому впродовж останніх років, крім докорінних реформаційних змін суспільно-демократичних підвалин у нашій країні, спостерігається інтенсивна реалізація ідеалів і цінностей гуманістичного спрямування у всіх сферах життя. Гуманістична спрямованість цивілізаційних зрушень базується на зміні парадигми сучасної цивілізації, яка, за твердженням вітчизняного філософії Л. Соханя, мас людський вимір. Тож цілком очевидно, що суспільна ідеологія, намагаючись практично реалізувати ідеали і цінності гуманізму, по-новому оцінює різноманітні суспільно-соціальні явища і події, з позицій загальнолюдських цінностей, визначаючи доцільні механізми їх впровадження в реалії життя [8; 9; 107; 100; 124; 144; 174]. Згідно з дослідженнями В. Кременя, нині правомірно наголосити на тому, що особистісно-гуманістична суспільна ідеологія має бути:
Запропонована характеристика виокремлює ціннісне ставлення до особистості, врахування її суб'єктивних особливостей, індивідуальних закономірностей особистісного становлення та ціннісного ставлення до навколишнього світу. У зв'язку з цим зростає методологічна роль філософії як особливого різновиду духовної культури людства, метою якої є формування в сфері суспільної свідомості світоглядних переконань, визначення концептуальних основ сутності і проблем буття, суспільної поведінки людства, системи життєвих цінностей та ідеалів [211, 670]. Філософія завжди щодо інших наук в тій чи іншій мірі виконує функції методології пізнання та здійснює світоглядну інтерпретацію результатів цього пізнання. Ця наука досліджує пізнавальне, ціннісне, соціально-політичне, моральне та естетичне ставлення людини до світу. Тоді як суть філософії полягає в озброєнні різних наук методологією, завдяки чому філософія і займає ключову позицію в системі наук. На філософському підґрунті базуються концептуальні підходи до визначення пріоритетних напрямків у сфері виховання, фундаментальних змін у підходах до впровадження в життя ціннісних орієнтацій. В умовах науково-технічної революції та гігантських соціальних зрушень людство опиняється перед низкою гострих соціальних питань, на які обґрунтовану відповідь може дати лише філософія, що, як методологічний базис, здійснює вплив на формування світоглядних позицій. Що ж таке світогляд? СВІТОГЛЯД — це система поглядів на об'єктивний світ і місце в ньому людини, на ставлення людини до навколишнього світу і до самої себе, а також обумовлені цими поглядами основні життєві позиції людей, їх переконання, ідеали. ціннісні орієнтації [211, 375]. Світогляд характеризується інтеграцією знань, наявністю інтелектуального та емоційно-ціннісного ставлення людини до навколишнього світу. Тобто, світоглядні позиції містять не лише відображення світу, а й ціннісне ставлення до нього. Крім цього, світогляд відіграє регулятивно-творчу роль як методологія побудови загальної картини світу. Жодна конкретна наука сама по собі не може бути цілісним відображенням світогляду, хоча кожна з них утримує в собі світоглядні позиції тих, хто її творить. Таким чином, виходячи з визначень філософії і світогляду та їх ролі у науковому пізнанні, з повною відповідальністю можна засвідчити, що саме філософсько-світоглядний напрямок є основою та базовим підґрунтям формування ціннісно-оздоровчого напрямку у виховному процесі. В сучасних умовах основним об'єктом національних інтересів, основною продуктивною суспільною силою та основою зміцнення теперішнього та майбутнього провідних держав світу є Людина. Ера інтелектуалізації та соціалізації суспільного розвитку фіксує необхідність підвищення індексу розвитку людства як показника найвищого критерію результативності державного управління в світлі нової парадигми прогресу, зазначає Є. Марчук. Головний критерій ефективної діяльності усіх сфер суспільного життя — здоров'я кожної людини зокрема та населення в цілому, що є основним правом людини та неодмінною умовою її благополуччя і якості життя [124]. Підтвердження цінності і ролі здоров'я людини у суспільному житті ми знаходимо у Всесвітній декларації з охорони здоров'я 1988 року, де зазначається, що достатній рівень здоров'я створює міцний фундаменті стійкого економічного зростання, тому ступінь успішності державної, суспільної політики може визначатися ступенем її впливу на здоров'я населення [79]. Здоров'я є фундаментом максимальної соціально-ефективної діяльності особистості та основою якості цієї життєдіяльності, передумовою максимального розкриття можливостей кожної людини. Від] формування можливостей людини (поліпшення стану здоров'я, рівня набуття знань та професійних павичок), а також максимального їх використання для праці, відпочинку , культурної, суспільної та політичної діяльності, в першу чергу, і залежить ефективність розвитку людства. Тому вагомою складовою національного багатства кожної країни, безперечно, є стан здоров'я людської спільноти, а серед пріоритетних цінностей кожної людини провідне значення надається індивідуальному здоров'ю. Проблема цінностей життя людини, ціннісних ідей та ідеалів завжди була предметом вивчення представників філософської науки, про це свідчать праці Г. Гегеля, Спінози, Г. Лейбніца, Р. Декарта, Платона, Арістотеля, Д. Дьюї, К. Льюіса, М. Вебера) [5; 14; 211; 212]. Сучасні дослідження О. Дробницького, А. Здравомислова, О. Кир'якової, С. Матвєєвої, К. Сельченка, В. Тугарінова засвідчують, що проблема цінностей розглядається як загальнонаукове поняття суспільної думки і використовується для визначення об'єктів і явищ, їх властивостей та абстрактних ідей, що містять у собі певні ідеали і є еталонами [68; 80; 88, 128; 180; 181; 204;206]. Теорії цінностей формувалися в процесі визначення їх об'єктивістської та суб'єктивістської природи. Більшість сучасних філософів та соціологів (О. Дробницький, А. Здравомислов, В. Тугарінов та інші) прагнуть поєднати позитивні елементи обох підходів, тобто пов'язати цінності і з об'єктивною природою речей (сфера ідеального), і з суб'єктивними якостями людей (сфера емпіричного). Під цінностями автори розуміють предмети, явища природи та їх властивості, корисність, значущість яких усвідомлює людина, виявляючи до них позитивне ставлення. Цінності є вищі, або духовні, що пов'язані з уявленням людини про сенс життя, свободу, та нижчі, або матеріальні (фактично ціннісні), що задовольняються на рівні потреб та інтересів. Перший критерій цінностей — здатність задовольнити потреби та інтереси людини, причому потреби та інтереси людини самі по собі не є цінностями, проте без них цінності не можуть формуватися. Другим критерієм цінностей є їх стимулююча роль — як норми, цілі та ідеали. У філософському енциклопедичному словнику ми знаходимо і поділ цінностей на індивідуальні, колективні (партикулярні) та універсальні. До колективних або партикулярних цінностей належать цінності певного суспільства, нації, цивілізації, а до універсальних або загальнолюдських — ті цінності, що прийняті чи мають бути прийняті різними народами, культурами, цивілізаціями. В. Тугарінов, здійснюючи аналіз наукових доробків стосовно класифікації цінностей, виокремлює дві великі групи цінностей: цінності життя, якими є цінність здоров'я, життя і радості життя, спілкування, природи, та цінності культури — тобто матеріальні, суспільно-політичні та духовні цінності. Складниками духовних цінностей є сфера освіти, науки та мистецтва. Визначаючи очевидну відмінність цих двох груп цінностей, адже «життя дається природою, а культура створюється людьми», дуже важливо, щоб цінність здоров'я, як життєва цінність, дарована нам природою, стала стрижневою цінністю освіти, науки та мистецтва [206, 276]. Звідси стає зрозумілою необхідність наукового обґрунтування теорії цінності та її реалізація в освітньо-виховному процесі, адже саме зміст освіти закономірно базується на системі цінностей, що передається наступним поколінням. Основне призначення цінності полягає у сприянні прогресивному розвитку суспільства й удосконаленню людського життя. По суті, вся різноманітність результатів людської діяльності, суспільних відносин та природних явищ виступає як цінність, виділяючи значущість об'єкта, а не просто його існування чи його кількісні характеристики. З філософської точки зору, цінності відіграють методологічну роль у житті суспільства та людини і розглядаються в нерозривному зв'язку з сутністю людини. Адже людина формує власні цінності, надаючи їм роль інструментарію підтримання життєвого світу та об'єктивної реальності результатів власного самоствердження. Результати аналізу наукових досліджень свідчать, що цінності охоплюють усе життя людини і наповнюють його особливим смислом, займаючи певне місце у структурі особистості конкретного суб'єкта, тоді як вони є продуктом життєдіяльності суспільства і соціальних груп. Ці твердження обумовлюють доцільність однієї з класифікацій цінностей, що знаходимо у роботах 3. Плохій:
А. Здравомислов світ цінностей ототожнює в широкому понятті зі світом культури та зі сферою духовної діяльності людини, її морального усвідомлення та тих оцінок, у яких виявляється міра духовного багатства особистості. Психологи Б. Ананьєв, О. Леонтьєв, С. Рубінштейн розглядають цінності як основу ціннісних орієнтацій, а ціннісні орієнтації, в свою чергу, як відображення у свідомості людини тих цінностей, що визнані нею як стратегічні життєві цілі. Тобто, ціннісні орієнтації, впливаючи на спрямованість особистості, знаходять своє реальне вираження в активній діяльності і на основі переконань стають стійкими мотивами цієї діяльності. Таким чином, розглядаючи цінності як соціальний феномен, можна відзначити, що вони виконують мотиваційну функцію, визначаючи поведінку індивіда, а як суспільний феномен виконують орієнтаційну функцію, включаючи індивіда у систему суспільної свідомості: ідеалів, ідей, поглядів, що є характерними для певної суспільної формації. Відповідно до характеристики цінності, яку дав В. Тугарінов, стверджуючи, що «цінність це не лише те, що вже існує, а й те, що треба ще здійснити», можна відзначити і спонукальну функцію цінності у життєдіяльності людини та житті суспільства, коли цінність є нормами, цілями та ідеалами буття [204; 206]. Визначення важливої ролі цінностей у перетворенні реальності ми знаходимо й у дослідженнях В. Лісового, який стверджує, що кожній цінності притаманний спонукальний складник, адже вони виконують роль підстави для дії, спрямовуючи індивідуальний колективні дії та забезпечуючи стимулюючу основу для діяльності. Твердження, що цінності є «життєвою позицією» (Л. Божович) та «особистісним смислом» (О. Леонтьєв), обумовлюють взаємозв'язок між поведінкою людини і тією системою цінностей, що вироблена людством та доводить правомірність виконання спонукальної функції цінностей до конкретних вчинків та дій за умови, що та чи інша система цінностей стала особистісним надбанням. Спонукальну основу цінностей відзначає і С. Рубінштейн, який зауважує, що система цінностей є стійкою сукупністю переконань, а визнана цінність здатна бути орієнтиром поведінки, виконуючи важливу ціннісну функцію. Тому формування системи цінностей у людини та залучення її до цієї системи з перших років життя має велике значення для її поведінки, звичок, стилю життя, наповнення його істинним смислом. Тим більше, що система цінностей людини, за твердженням В. Лісовського, є «фундаментом її ставлення до світу» [113, 40]. А ціннісне ставлення формується на основі усвідомлення індивідуумом системи цінностей, їх сприйняття та реалізації у власній життєдіяльності — за таких умов цінність виконує функцію регулятора індивідуальної поведінки. Узагальнено все вище сказане на рис. 2.1. Отже ми бачимо, що цінностям притаманні орієнтаційну, мотиваційна, спонукальна функції та функція регулятора індивідуальної поведінки, що має досить велике значення для життя особистості, формування її ідеалів, поведінки, ставлення до власного здоров'я, взаємин з людьми, що її оточують, оволодіння культурним досвідом, накопиченим людством. Це ще раз підкреслює вагомість впровадження системи цінностей у виховний процес в умовах сімейного виховання та закладах освіти.  Рис. 2.1 Функції цінностей Ціннісні орієнтації особистості, кожного учасника виховного процесу мають хвилювати педагогів та батьків. Побудова виховного процесу на системі цінностей, як певних еталонів та смислу утворюючих факторів, забезпечить регуляцію мотивованих дій кожного індивіда за умов ефективного прийняття ним тих чи інших ціннісних орієнтацій. Як елемент структури особистості ціннісні орієнтації обумовлюють внутрішню готовність особистості до удосконалення певної діяльності і спрямовують її поведінку. Ті ціннісні орієнтації, які свідомо обирає людина, стають базисом її смислової поведінки і набувають статусу життєвих аксіом. Тому так важливо впроваджувати в ідеологію суспільства, систему освіти, життя кожної людини ту систему цінностей, яка продиктована самим життям і може стати життєво важливим капіталом у реаліях сучасності та в подальшому житті. Відомий сучасник, науковець і практик, психолог І. Бех відзначає, що особистісні цілі і наміри залежать від системи індивідуальних цінностей, що становлять основу внутрішнього світу конкретної людини і виконують функцію організації її життєдіяльності. Ціннісна система є регулятором життєдіяльності людини і вона (людина) здатна стати смислоутворюючим ціннісним центром за умови повного оволодіння культурно-духовними надбаннями. Виходячи із цих тверджень, вчений дає характеристику найпоширенішої нині класифікації особистісних цінностей:
Виходячи з тверджень Д. Леонтьєва, С. Маслова, І. Беха, необхідно зазначити, що задля трансформації цінності в особистісні надбання недостатньо лише того, що особистість їх усвідомлює і позитивно до них ставиться, важливо включати їх в її безпосередню діяльність, спрямовану на реалізацію відповідної цінності [16; 107; 108; 125]. Це дозволяє нам визначити, що організація самого процесу формування системи цінностей у індивідуума передбачає певну послідовність, а саме: - отримання ним інформації, |
Схожі:
|
БАЗОВИЙ КОМПОНЕНТ Авт кол-в: Богуш А. М., Бєлєнька Г. В., Богініч О. Л., Гавриш Н. В., Долинна О. П., Ільченко Т. С., Коваленко О. В., Лисенко Г. М.,... |
Психічне здоров’я дитини «духовне здоров'я» вживаються як синоніми. Насправді вони дещо різні. Ми ж говоритимемо про перший з цих термінів |
|
Урок з основ здоров’я в 2 класі Тема. Права та обов’язки дитини Мета Вчити відрізняти права від обов’язків, закріпити їх в пам’яті учнів. Навчати дітей вмінню захищати себе при порушенні прав дитини.... |
Тема: Твоя родина Мета: Формувати уявлення про родину як частину суспільства, про роль і місце родини в житті людини. Розвивати уявлення про деякі... |
|
Тема. Стосунки між людьми. Спілкування дівчаток і хлопчиків. Мета Мета. Дати уявлення про вплив поведінки та відносини у сім’ї на власне здоров’я та здоров’я інших членів родини; виробляти вміння... |
Здоров′я нації починається з дитинства Найголовнішою цінністю, яку має плекати сучасна школа, залишається здоров’я дитини, його формування й підтримка на різних етапах... |
|
Поради батькам учнів 1-4 класів Вас і Вашої родини найбільш актуальні. Спробуйте виконувати хоча б їх. Якщо Вам вдасться розумно організувати життя Вашої дитини,... |
ОСОБЛИВОСТІ ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ ДІТЕЙ ВІД НАРОДЖЕННЯ ДО ТРЬОХ РОКІВ... Розвиток дитини в перинатальний період. Дородові матриці. Пологи. Анатомо-фізіологічні особливості новонародженої дитини. Рефлекси,... |
|
Про шкільний конкурс «Педагог за здоров’я дітей» Неблагополуччя у здоров’ї учнів залежить і від недостатньої підготовки педагогів до роботи у здоров’язберігаючому просторі. Цьому... |
Надання висновку щодо участі у вихованні дитини одного з батьків, що проживає окремо від дитини |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua