|
|
Скачати 3.05 Mb.
|
ХАРАКТЕРИСТИКА СІМ'Ї ЯК ІНСТИТУТУ ВИХОВАННЯ В УМОВАХ СЬОГОДЕННЯ Суспільство — це величезний дім, споруджений з маленьких цеглинок — сімей. Міцні цеглинки — міцний дім, крихкі цеглинки — о, це небезпечне для суспільства явище. А крихкість ця полягає найчастіше в безвідповідальності. Якщо у вас немає дітей — ви просто людина. Якщо ж у вас є діти, ви тричі, чотири, тисячу разів людина... Даючи життя новій людській істоті, ви немовби вписуєте своє ім'я в літопис свого народу, тому що продовження роду людського — це і є жива історія народу. В. Сухомлинський З прадавніх часів сім'я розглядається як необхідна умова людського існування. Головні природні вихователі дитини — її батьки. Роль сім'ї у суспільстві незрівнянна за своєю силою ні з якими іншими соціальними інститутами, адже саме в сім'ї формується і розвивається особистість людини, відбувається оволодіння нею соціальними ролями, необхідними для щасливого життя дитини в суспільстві. Сім'я є першим мікросвітом, у якому дитина виховується, формується, розвивається, набуває соціалізуючи умінь. І. А. Зязюн вважає, що сім'я — це перша, природна сполучна ланка Любові, Віри, Надії, Свободи; основа родового будівничого нації, первинне лоно людської культури, школа духовно-релігійної, національної і вітчизняної традиції, інститут первинного виховання любові до ближнього і прагнення до продовження роду, пошани до соборності, авторитету і дисципліни. Саме сім'я створює умови для пізнання дитиною всіх сфер земного буття людини. В сім'ї закладаються основи моральності, формуються норми поведінки, збагачується внутрішній світ, розвиваються індивідуальні якості особистості. Сім'я сприяє не тільки формуванню, а й самоствердженню особистості, стимулює її соціальну, творчу активність, розкриває індивідуальність. Саме в сім'ї відбувається перехід від біологічної до соціальної істоти. Сім'я – складна багатофункціональна підсистема суспільства і водночас доволі закрита для впливів зовні окрема педагогічна система. Функції, які викопує сім'я, взаємозалежні й взаємопроникні, безпосередньо активізують життєдіяльність її членів. До функцій сім'ї науковці відносять: економічну, господарсько-побутову, рекреативну або психологічну, репродуктивну і виховну. Соціологи твердять, що, виконуючи репродуктивну функцію, в основі якої інстинктивне прагнення людини до продовження роду, сім'я є відповідальною за фізичний, психічний та інтелектуальний розвиток дитини. Реалізація сім'єю цієї функції є своєрідним регулятором народжуваності. Нині в Україні, як і її інших європейських країнах, демографи відзначають зниження рівня народжуваності. Це пояснюється низкою причин. Людина набуває цінності для себе і для суспільства тільки тоді, коли вона стає особистістю, і її становлення потребує цілеспрямованого, систематичного впливу. Саме сім'я з її постійним і природним впливом покликана формувати риси характеру, переконання, світогляд дитини. Тому визначення виховної функції сім'ї як основоположної має суспільний сенс. Сім'я виконує емоційну і рекреативну функції, що захищають людину від екстремальних, стресових, негативних ситуацій. Спокій і тепло домашнього затишку, реалізація потреби в довірливому й емоційному спілкуванні, співчуття, співпереживання, підтримка — все це допомагає людині бути більш витривалою в умовах сучасного життя. Ширше функції сучасної сім'ї прокоментовані науковцями суміжних галузей: демографами, медиками, психологами. Репродуктивна (лат. рrоdиctіо — самовідтворення) функція зумовлена необхідністю продовження людського роду, відтворення населення у соціальній структурі суспільства. За даними переписів населення, застосувавши методи порівняльного аналізу, демографи виявили тенденції становлення нового типу шлюбу та сім'ї, особливості шлюбно-сімейного стану населення. Демографічна ситуація в країні нині складається таким чином, що рівень смертності перевищує рівень народжуваності, що характеризується як демографічна криза. У 1989-2001 рр. спостерігається тенденція збільшення частки сімей, які складаються з двох-трьох осіб. Так як у сімейному складі населення України переважають прості (нуклеарні) сім'ї, їх розподіл за кількістю осіб визначається переважно наявністю чи відсутністю дітей та їх кількістю. Станом на 2001 рік демографи визначили збільшення частки сімейних пар без дітей, з однією дитиною та нереалізованих бажаних орієнтацій на дводітну сім'ю, особливо у містах 1182, 541. Однак у селах частка пар з дітьми збільшилася (сім'ї з трьох осіб і більше), менш поширене відкладання часу народження дітей. Але в середньому по Україні склад сім'ї залишився без змін. Народження дітей сприймається як можливе обмеження свободи батьків: в освіті, кар'єрі, реалізації своїх здібностей, підвищенні кваліфікації. Налаштованість на бездітність, на жаль, не просто існує, вона все більше поширюється на подружжя дітородного віку. Це зумовлено матеріально-економічними труднощами, духовно-матеріальною кризою, в результаті якої в системі цінностей пріоритетними вважаються престижні (з погляду певної частини суспільства) речі: машина, яхта, дача, меблі та ін. Соціологи, демографи, психологи виокремлюють фактори, які зумовлюють зменшення складу сім'ї: поширені орієнтації на роздрібнення сімей і, як наслідок, — переважання простих (нуклеарних) сімей; посилення регулювання кількості і термінів народження дітей в сім'ях; поширення малодітності та надмірної однодітності; стійка тенденція формування підвищеної частки неповних сімей, які складаються з матері та дитини/дітей (частіше, ніж батька і дитини/дітей), внаслідок безшлюбного материнства і збільшення кількості розлучень; якість здоров'я населення і рівень розвитку охорони здоров'я в країні. За оцінкою медиків, 10—15% дорослого населення за станом здоров'я не можуть мати дітей. Крім того, тривогу викликає стан екології, морально-духовний клімат соціуму — алкоголізм, наркоманія, ВІЛ-СНІД, паління, погане харчування та ін. Окремо йдеться про молоді сім'ї. За визначенням демографів, це сім'ї, в яких вік подружжя не перевищує 35років. В Україні таких сімей майже 2,1 млн., з них у сільській місцевості — 650 тис. Із загального числа молодих сімей майже 1,5 млн. (71,4%) — це сім'ї з подружньою парою, а 28,6% — неповні сім'ї. Статистика зафіксувала зменшення загальної кількості молодих сімей на 1/4 У 1989-2001 рр. за рахунок зростання віку реєстрації першого шлюбу від 23,9 до 25,2 років у чоловіків та від 21,9 до 22,4 у жінок; зменшення частки шлюбів у віці до 30 років. Частка незареєстрованих подружжів у молодих сім'ях складає 11,8%. Але незареєстровані шлюби обумовлюються віком та статтю. Так, найбільш поширені консенсуальні (незареєстровані) шлюби серед самих молодих подружжів: у чоловіків до 20 років при максимальному значенні 38,9% V І 7 річних, у жінок до 18 років мри максимумі 53,7% у 15-річпих. У молодих сім'ях поширені бездітність та однодітність. Жінки у віці 20-29) років у середньому народжують 1,2—1,4 дитини, що не відповідає погребам відтворення населення. Аналізуючи життєдіяльність молодих сімей, доходимо висновку, що Несприятлива дітородна і виховна ситуація в таких сім'ях зумовлена, насамперед, матеріальними труднощами та відсутністю житла. Народження дітей понад 4/5 подружжів мотивує рівнем доходів, заробітку; 2/3 — наявністю чи відсутністю власного житла. В особливо скрутному становищі перебувають студентські сім'ї та сім'ї військовослужбовців, що обумовлює специфіку їх соціального захисту. Молоді сім'ї потребують особливої уваги, оскільки саме вони мають стати активними осередками народження і виховання дітей, протидії демографічній кризі. На наше глибоке переконання, у всіх вищих навчальних закладах має бути введена навчальна дисципліна, метою якої було б розкриття питань психології сім'ї та виховання дітей у родині. Бажано, щоб курс був не факультативним, а входив до соціально-гуманітарного блоку дисциплін з тим, щоб не тільки сприяти розвитку професійної компетентності молодих людей, а, що не менш важливо, допомагати їм зрозуміти необхідність і важливість відповідального батьківства у сучасних умовах розвитку нашого суспільства. Ми впевнені, що така посилена просвітницько-мотиваційна спрямованість освітнього процесу значно зменшила б кількість неповних сімей. Гак прийнято називати ті сім'ї, у складі яких відсутня шлюбна пара, тобто батько або мати. Вони складаються з матері або батька з дітьми (частіше Матері з дітьми); до групи неповних сімей належать також ті сім'ї, де, окрім матері чи батька з дітьми, є один із батьків матері (батька). Це так Пані «осколкові» сім'ї, які утворюються внаслідок розлучення, овдовіння, осі шлюбного материнства. В Україні спостерігається стійка тенденція до зростання частки неповних сімей. Серед усіх чинників, які впливають на цей процес (збільшення кількості розлучень, зростання смертності та пі.) — збільшення орієнтацій на безшлюбне материнство. Останньому сприяло поширення різних форм неофіційних шлюбно-сімейних стосунків. Найбільш частими є неповні сім'ї, які складаються з матері з дітьми, їх понад -3/4 (76,3%); таких сімей у країні 1,8 мли., їх частка В містах (росла на 26,5% і стала н 1,6раза більшою, ніж у селах. Найгострішою проблемою неповних сімей є матеріальне забезпечення і виховання дітей здоровими і соціально благополучними. У неповних сім'ях виховується 1,5 млн. (1,2 млн. в містах і 0,3 млн. в селах) дітей віком до 18 років. Це найбільш гостропроблемні сім'ї щодо забезпечення батьківського виховання. Тому вони потребують надійного соціального захисту, а також інноваційних соціально-педагогічних послуг: соціально-педагогічного супроводу, педагогічного патронату, психолого-педагогічного консультування. Економічна і господарсько-побутова функції. Історично сім'я завжди була основним господарським осередком суспільства. Економічна функція була пов'язана з накопичуванням: це міг бути і посаг для доньки-нареченої, і дорогі речі, що можна передавати у спадок, і цінні подарунки на день повноліття, весілля, накопичення грошей тощо. Соціально-економічні зміни, які відбуваються в нашому суспільстві, активізують економічну функцію сім'ї, часто зашкоджуючи іншим функціям. Економічні причини: високий рівень бідності, особливо серед сімей з дітьми та сімей, у складі яких є дорослі або діти-інваліди; низький рівень забезпечення соціальних гарантій — забирають у батьків надзвичайно багато часу для заробляння грошей та ведення господарства. Часто до виконання цих функцій долучаються й малолітні діти, що є порушенням їхніх прав. Функція первинної соціалізації зумовлена тим, що сім'я є першою і головною соціальною групою, яка активно впливає на формування особистості дитини. У сім'ї переплітаються природно-біологічні і соціально-психологічні зв'язки батьків і дітей. Ці зв'язки надзвичайно важливі, адже вони визначають особливості розвитку психіки і первинну соціалізацію дітей на ранньому етапі їх розвитку. Як один із важливих факторів соціальної взаємодії, конкретне соціальне мікросередовище, сім'я впливає в цілому на фізичний, психічний і соціальний розвиток дитини. Роль сім'ї полягає у поступовому залученні дитини до суспільного життя, у сприянні її розвитку відповідно до соціокультурного середовища, в якому вона з'явилася на світ. Передача дитині того соціального досвіду, який мають попередники, ознайомлення та залучення до культури тієї країни, де вона народилася і живе, її моральних норм, традицій народу — пряма функція батьків. Деякі зарубіжні науковці, зокрема Пеггі Д. Дженкінс (США), вважають, що батьки мають передавати дітям лише позитивний соціальний досвід, свідомо змінюючи власне світосприйняття: перед дитиною відкривається позитивна картина світу — мамина посмішка, синє небо, яскраве сонце, і залежно від того, як буде діяти та інтерпретувати події і явища дорослий. У дитини буде формуватись уявлення про світ: безпечний і милосердний чи жорстокий і агресивний. Що ви оберете для своєї дитини? Мама і тато мають дивитися на себе ніби збоку, очима дитини, щоб стані якомога кращими і створити позитивний образ, який буде наслідувати дитина і проектувати у власне життя. Виховна функція. Важливу роль у процесі первинної соціалізації відіграє виховання дитини в сім'ї. Батьки були і залишаються першими і найголовнішими вихователями дитини. Це аксіома, яку мають запам'ятати всі подружжя, які є або готуються стати батьками. Виховання дитини в сім'ї — складний соціально-педагогічний процес, який за дотримання певних умов може бути таким, що дарує радість і насолоду всім його учасникам. Це вплив всієї атмосфери і мікроклімату сім'ї на формування особистості дитини. Можливість виховного впливу на дитину закладена в самій природі ставлення батьків до дітей, сутність якого полягає в розумній опіці, наданні свободи, усвідомленні відповідальності, спілкуванні старших з молодшими. Батько і мати виявляють піклування, ніжність до своєї дитини, формують позитивне мислення, вчать розуміти цінність життя та самоцінність, підтримувати і розвивати в собі високу самооцінку, впевненість у власній неповторності і цінності в очах Творця і Всесвіту. Вимоги батьків і особливості взаємин батьків і дітей можуть бути різні за характером. Вони реалізуються у їхній свідомій виховній діяльності за допомогою визначеного стилю життя, переконання. Власний приклад батьків — важливий засіб впливу на виховання дитини. Його виховне значення базується на притаманній дитячому віку здатності до наслідування. Мудра народна педагогіка завжди зважала на цю особливість дитини і закодувала ці знання у приказках і прислів'ях: «Яблучко від яблуні недалеко падає», «Яка гребля — такий млин, який батько — такий син», Які самі, такі й сани». Безпосередній досвід дитини, отриманий у сім'ї, подеколи стає даним критерієм ставлення її до світу, людей. Часто батьки залишають цей фактор поза увагою, бо реальність фіксує дисфункції сімейних стосунків через поширення алкоголізму, наркоманії, проституції, жорстокості, агресивності, конфліктності, ревнощів, подружньої невірності та ін. Не на останньому місці й медичні причини: хронічні інфекційні та венеричні захворювання, психічні та сексуальні відхилення. Все це деформує виховання дитини, провокує «соціальне сирітство». Рекреативна та психотерапевтична функції, їх сутність у тому, що сім'я апріорі с тією нішею, де людина може почуватися абсолютно захищеною, прийнятою, не зважаючи па її статус, зовнішність, життєві успіхи, фінансовий стан і т. д. Вислів «Мій дім — моя фортеця» добре коментує ту думку, що здоїрова, неконфліктна сім'я — найбільш надійна опора, найкращий притулок, де можна почувати себе захищеним, щасливим, любимим. Спілкування з близькими, дітьми, спільний відпочинок — фактори, які благодатно впливають на міцність сім'ї. Однак реалії сучасного життя такі, що все це стало майже неможливим. Слід зауважити, що кожна із функцій може бути з більшим чи меншим успіхом реалізована поза сім'єю, але тільки сім'я дає змогу зреалізувати їх повноцінно й творчо. На основі аналізу структурних і функціональних характеристик сім'ї, а також індивідуальних особливостей її членів, визначають структурно-функціональний тип сім'ї та рівень соціальної адаптації в суспільстві. Серед існуючої типології сімей (психологічна типологізація, педагогічна, соціальна, розроблена вченими різних наукових галузей) найбільш узагальненою вважаємо характеристику сімей за рівнем соціальної адаптації від вищого до середнього, низького та найнижчого: благополучні сім'ї; сім'ї — групи ризику; неблагополучні сім'ї та асоціальні сім'ї. У таких умовах відбувається сімейне виховання та налагоджуються батьківсько-дитячі стосунки. Неповна сім'я — найпоширеніший тип нинішньої сім'ї, і тому однією з актуальних соціально-педагогічних проблем її функціонування є виховання особистості дитини. Надзвичайно важливою і обґрунтованою є сьогодні думка Теодора Бера: «Виховання дітей потрібно починати з дитинства… їхніх батьків!». Саме з дитинства починається процес виховання майбутніх батьків. Неповна сім'я за своєю структурою може бути такою: батьки розлучаються, дитина залишається з матір'ю, яка повторно у шлюб не вступає; дитина залишається з батьком, і той більше не одружується; одинаки, безшлюбно самотні люди, які офіційно всиновлюють чи опікують дитину; безшлюбне материнство — народження дитини (дітей) поза шлюбом. Безшлюбне материнство и Україні досить поширене. Як свідчить обстеження, проведене у 2004 році |63,І57|, ставлення населення до рішення жінки народній дитину без встановлення при цьому міцних, постійних стосунків з чоловіком, є досить ліберальним: третина опитаних схвалюють таку можливість; 25% вважають, що це залежить від обставин, і 32% висловили своє відверто негативне ставлення. Держкомстат України наводить дані про те, що впродовж 1991-2003 рр. частка дітей, народжених у батьків, які не перебували у зареєстрованому шлюбі, зросла від 11,9 до 19,9%. Зазначається, що рівень позашлюбної народжуваності у 2003 році був майже однаково поширений серед міського і сільського населення: 20% у містах та 19,6% в селах. Для показників позашлюбної народжуваності характерна яскраво визначена регіональна диференціація. Так, у більшості західних областей цей показник не досягає 10%, а у південних та південно-східних областях кількість цих дітей перевищує чверть усіх народжених. Найвищий рівень позашлюбної народжуваності в АР Крим — 27,6%, найнижчий — у Тернопільській області (5,9%). Серед статистичних даних насторожує та інформація, що збільшується кількість народження позашлюбних дітей у жінок віком до 20 років: таких дітей — 30%. Очевидно, такі тенденції пов'язані зі змінами в сексуальній поведінці сучасної молоді, ставленні до сім'ї, мотивації шлюбних, сексуальних стосунків. У суспільстві бракує альтернативних просвітницько-виховних програм з формування у молоді сексуальної культури, культури взаємин між статями, шлюбної та дітородної культури. Тільки 5% опитаних сімей віком до 30 років вважають неприпустимими дошлюбні сексуальні стосунки, а 42% молодих людей проживали спільно до створення своєї сім'ї. Відбулася невиправдана заміна моделі етико-психологічної підготовки молоді до шлюбно-сімейних стосунків, що створювалася багатовіковим досвідом народу (ініціація, вулиця, досвітки, вечорниці), реаліями шлюбу та сексуального життя. |
|
БАЗОВИЙ КОМПОНЕНТ Авт кол-в: Богуш А. М., Бєлєнька Г. В., Богініч О. Л., Гавриш Н. В., Долинна О. П., Ільченко Т. С., Коваленко О. В., Лисенко Г. М.,... |
Психічне здоров’я дитини «духовне здоров'я» вживаються як синоніми. Насправді вони дещо різні. Ми ж говоритимемо про перший з цих термінів |
|
Урок з основ здоров’я в 2 класі Тема. Права та обов’язки дитини Мета Вчити відрізняти права від обов’язків, закріпити їх в пам’яті учнів. Навчати дітей вмінню захищати себе при порушенні прав дитини.... |
Тема: Твоя родина Мета: Формувати уявлення про родину як частину суспільства, про роль і місце родини в житті людини. Розвивати уявлення про деякі... |
|
Тема. Стосунки між людьми. Спілкування дівчаток і хлопчиків. Мета Мета. Дати уявлення про вплив поведінки та відносини у сім’ї на власне здоров’я та здоров’я інших членів родини; виробляти вміння... |
Здоров′я нації починається з дитинства Найголовнішою цінністю, яку має плекати сучасна школа, залишається здоров’я дитини, його формування й підтримка на різних етапах... |
|
Поради батькам учнів 1-4 класів Вас і Вашої родини найбільш актуальні. Спробуйте виконувати хоча б їх. Якщо Вам вдасться розумно організувати життя Вашої дитини,... |
ОСОБЛИВОСТІ ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ ДІТЕЙ ВІД НАРОДЖЕННЯ ДО ТРЬОХ РОКІВ... Розвиток дитини в перинатальний період. Дородові матриці. Пологи. Анатомо-фізіологічні особливості новонародженої дитини. Рефлекси,... |
|
Про шкільний конкурс «Педагог за здоров’я дітей» Неблагополуччя у здоров’ї учнів залежить і від недостатньої підготовки педагогів до роботи у здоров’язберігаючому просторі. Цьому... |
Надання висновку щодо участі у вихованні дитини одного з батьків, що проживає окремо від дитини |