|
|
Скачати 0.69 Mb.
|
Спасибі, вам, учителі За доброту, тепло і ласку Спасибі, вам, учителі. За чарівну дитинства казку, Труди щоденні чималі. За те, що в кожного у серці Живе невичерпна любов, В очах аж сонечко сміється До себе вабить знов і знов. Спасибі, вам, за те терпіння, Що в кожній гніздиться душі. Прощати витівки уміння, Неначе добрий чародій. Спасибі, серцем і душею, Дорослі кажуть, і малі. За те, що працею своєю, Знання даруєте землі. Я у всесвіті Я у всесвіті - крапля роси, Я у всесвіті – крапля краси. Я у всесвіті – жінка і мати, А це значить повірте багато. Я – носій доброти і любові, Що звучить в поетичному слові. Як колись мене раптом не стане, То зірниця впаде полум’яна. Посмутнішають очі небес І дощ вмиє цю землю сльозами, Лиш залишаться люблячі дітки, Лиш залишаться вірші, як світдки, Що у всесвіті все ж, я була, Як краплина роси живодайна, Що у спеку землі гоїть рани. Любов, як сонце Усе на світі в Божій волі І час народження і смерть. Своя у кожного є доля, І кожен топче земну твердь Допоки нить життя урветься І потойбіччя усміхнеться, Чи світлом раю, чи пекла жахом Ніхто не знає живем без страху. Гріхи ми творим на кожнім кроці, Шукаєм скалку у когось в оці. Спинімось люди, над краєм прірви, Серця наповним елеєм віри. Любов, як сонце хай гріє душі, Як лід розтане тоді байдужість. Живуть на світі люди Живуть на світі люди З серцями, наче сонце Тепла в них повні груди, Любов у кожнім кроці. Живуть на світі люди З серцями, як цеглини, Злоби в них повні груди, Отрута там полинна Добро ми сіймо всюди З дитячими серцями, Тоді гаразд все буде Журба, як лід розтане. Не кидаймось словами Важкими, як каміння, Всякчас буде із нами Творця благословення. Мені в житті так мало треба Мені в житті так мало треба, Лише частинку цього неба, Лише промінчик цього сонця, Що заглядає у віконце. Лиш дотик рідної руки На всі життя мого роки. Була, щоб донечка щаслива І врожаєм рясніли ниви, Жили в здоров’ї мама й тато Мені так треба небагато. Всевишній, прошу, укріпи, Терпінням душу окропи. Мамі У мами очі – найдобріші, Невтомні руки – найніжніші, Ласкава усмішка, як сонце, Що заглядає у віконце. Велике серденько гаряче, Вона, як бджілонька трудяща. Душа у мами, як криниця, У глибині любов іскриться. У мами мудрості багато Всякчас пораду може дати Завжди уважна і привітна Вона, як днина ясна літня. Подяку щиру їй возношу І довголіття в Бога прошу. Весни чекаю Немов Творця благословення Весни чекаю з нетерпінням. Довкруж трава щоб зеленіла, Тихенько річка жебоніла. У небі птахи щебетали, Холодні дні вже проганяли. Сади укрились буйним цвітом, З’явилися найперші квіти, Всміхалось сонечко ласкаве, Хмаринки з вітром розмовляли. Весни чекаю я, як свята, Неначе в гості дітей мати. Весна приходить Весна приходить довгождана Нарешті тануть вже сніги Несе нові нам сподівання, Додавши сонця і снаги. Летять, як птахи мої мрії Стукочуть в шибку «Відкривай». Зима позаду, я радію, Прокиньсь від сну, мій рідний край. Прокинься ненько – Україно, Умийся в крапельках роси. Незламна й сильна ти віднині, Минули вже лихі часи. Як ніч минули всі незгоди, Вітри буремні й холоди. Вставай, мій втомлений народе, Навстріч весні сміливо йди. Моя Україна Моя Україна – пісні солов’їні Це сонцем сповиті широкі поля. Моя Україна – красуня дівчина, У цілому світі - найкраща земля. Моя Україна – це ріки і гори У небі нічному сіяючі зорі. Моя Україна, як в лузі калина, Вона, наче ненька у мене єдина. Моя Україна – квітучі сади, Тараса Шевченка величні сліди. Терплячий і мудрий трудящий народ, Такий милозвучний Дніпрових шум вод. Моя Україна – ліси і долини, Міцна й нерозлучна велика родина. Моя Україна – це мова чарівна, Моя Україна – казкова царівна. Моя Україно, моя Батьківщино, За тебе я щиро молюся щоднини. Щоб більше не знала печалі й біди, Під Божим покровом була ти завжди. Не злетить за тобою душа Не злетить за тобою душа І не зробить нога, ані кроку, Лиш надії пусті залишав Я ж, кохала тебе, у ті роки. Я ж кохала тебе, над усе, Я ж кохала тебе, усім серцем. І не думала, що принесеш, Лиш пуд солі впереміш із перцем. Я ж не знала тоді, ти повір, Що на двох не одна у нас доля. Що підступний життєвий цей вир, Подарує геть різні нам ролі. Спасибі, пташечко гарненька Суржок Галині Моя ти подружко привітна Далеких тих дитячих літ, Немов весна хай погляд квітне Добро тобі, дарують всі . Спасибі, пташечко гарненька, За те, що ти у мене є. За чуйне й лагідне серденько, Що теплоту лиш віддає. Нехай всякчас приносить доля По вінця сонця повні дні. Повік в житті не знати болю, А лише радощі одні. Красива, наче первоцвіт Ризі Олені В осінню пору золотаву Прийшла ти, подружко, на світ. Така привітна і ласкава, Красива, наче первоцвіт. Випробувань чимало доля Приносить кожному із нас, Але і радощі і болі Колись зітре старанно час. Тобі, бажаю дівчинонько, Кохання справжнього, як жар. Щоб народились син і донька, А у житті не було хмар. Нехай здійсняться усі мрії Всевишній сили долає, Бо ти ж добро довкола сієш, Тепло душі всім віддаєш. Болить душа Щось мені нестерпно заболіло, Це мабуть, так болить душа. І сльоза на віях забриніла І упала, як безкрилий птах. Не кажіть, що розпустила нюні, Не кажіть, що духом я слабка. Це – печаль озвалась тонкострунна, Скинувши стотонного замка. Ця печаль прадавня і далека Так неждано якось ожила, Немов джин із глиняного глека, Що його впіймати не змогла. Як закриваю свої очі Як закриваю свої очі Приходиш ти у мої сни. І відступає темінь ночі, І пахне подихом весни. Як закриваю свої очі Твій відчуваю дотик рук Від щастя плакати я хочу, Здолавши тисячі розлук Тепер безмежно я щаслива, Як в час дощу врожайна нива, Напившись досхочу води. Лише кохання Лише кохання в цьому світі Дарує людям два крила. Воно в життя несе нам літо, Добра наповнене й тепла. Лише кохання допоможе Душі загоїть гострий біль. Усі незгоди переможе, В серцях розтопить заметіль. Лиш справжнє трепетне кохання Снаги і сили додає, Неначе зіронька та рання З-за хмар у небі устає, Аби надумане збулося У щасті й радості жилося. Поет –від Бога Марині Джус Марина Джус – чудова жінка В яскравім платтячку весна. У ній добра широкі ріки, Така у світі, лиш одна. Вона – поет, поет від Бога, Що мало нам дає земля. В хвилини радості й тривоги Їй Муза душу окриля. Чинів високих не боїться У вічі правду, лиш держись! А мудрість в погляді іскриться, Що дана предками колись. Нехай здійсняться усі мрії, Снаги Всевишній додає Вона ж любов довкола сіє, У бій із кривдою стає. Її давно повірте, знаю, Уже чимало довгих літ Вона, як сонечко сіяє, Теплом сповити прагне світ. Крокує зима по стежині Крокує зима по стежині, В біленькій своїй кожушині. Сніги навкруги розкидає Із вітром вона розмовляє. Ой, вітре,ти, любий мій брате, Роботи у мене багато. Сніжинки рознести по світі, Розсипать, як веснонька квіти. Щоб ненька – земля ними вкрилась У сні благодатнім спочила. Щоб всі непосиди малята, У руки узяли санчата І нумо, стрічати те свято, Що в січні приходить до нас. Як радість найбільша всякчас, Чудове, яскраве, прекрасне, Любов’ю наповнює й щастям По вінця і душі й серця, Народження славим Творця І кожен із нас його знає, Як зветься воно відгадає. Всім серцем Я кохаю свого чоловіка Аж до щему в глибинах душі, Я дарую тепла йому ріки І написані в тиші вірші. Я кохаю, так палко всім серцем Та усе ж не ревную його, Бо ревнивість – пуд солі із перцем, Що руйнує багато чеснот. Застигло перо у мовчанні Світлій пам’яті Володимира Наконешного Застигло перо у мовчанні Злетіла у вічність душа. Лишилися вірші, як ранок В рукописах ваших й книжках. Розказують, як вам жилося, Як ви любили цей світ. Пізнати не раз довелося Спекоту і вітер, і лід. Як ви любили Вкраїну, У буйноцвітті сади. Пісні у гаях солов’їні, Снаги додавали завжди. Читайте, ці книги, читайте, Бо дух його в віршах живий. Словами серця зігрівайте, Там пломінь любові ясний. Застигло перо у мовчанні Душа, як пушинка – у рай. Лишились рядки про кохання, Найкращий прибузький наш край. Ой, що ж це в світі робиться? Ой,, що ж це в світі робиться? До чого ми йдемо? Скрізь зло і підлість плодиться, А ми все мовчимо. Рясніє скрізь еротика, Оголені тіла Розпуста і наркотики, Як гадь оповила. Духовність помирає в нас І паростки краси. Важкий настав для людства час, О, Господи, спаси. Подай, прошу терпіння нам, Любові у серця. Зітри, благаю, весь бедлам, З земного Ти лиця. Мовчи душа Мовчи душа, як б’ють у груди, Коли принижують й плюють. Тебе Всевишній не осудить, Воздасть і мужність, і можуть. Мовчи душа, не мов ні слова, Коли болить – утри сльозу. Та знай, народжена з любові, Встоїш і в бурю, і в грозу. Прощай нанесені образи, Немов Ісус, там на хресті. Проси лиш мудрості щоразу, У повсякденному житті. Не згаси надії Не згаси надії У моїх очах, Бо я не зумію Подолати страх. Не згаси ти віру Так, немов свічу. Бо я диким звіром, Тоді закричу. Не згаси любові У моїй душі, Бо десь на півслові Всі помруть вірші. Я тоді все втрачу У єдину мить. Нема віри значить І не варто жить. Не скупімось на теплі слова Не скупімось на теплі слова, Бо вони зігрівають душі. Як водиця цілюща, жива, Омивають і зло, і байдужість. Не скупімось на щирі слова, Що когось позбавляють болю. Щоб зібрати колись у жнива, Урожай доброти і любові. Не скупімось на добрі слова, Бо для ближніх вони, як ліки. Як надій чарівні острова, Що не топлять зневіри ріки. Я сьогодні йду до школи Я сьогодні йду до школи, Я іду, у перший клас У світ знань, такий чудовий, Поведе учитель нас. Я сьогодні йду до школи, Як троянда чарівна. В косах банти кольорові, Я – красива, як весна. В небі сонечко сміється Промінці аж виграють, - Хай тобі усе вдається, - І уважна завжди будь. Вітерець узяв за плечі Косенята розчесав, - Хай щастить, тобі, малеча, У навчанні побажав. І озвались ліс і поле: Аж луна скрізь рознеслась. - Будь слухняною у школі, - Хай таланить повсякчас. Новорічне свято Новорічне свято, Аромат ялини. Дітвори багато, Сміх дзвіночком лине. - Ой, яка красуня, Шепотіли діти. Та чомусь їй сумно, Почала тремтіти. - Ти чого, ялина, Так невтішно плачеш? Щось мені дитино, Заболіло, бачиш? У моє коріння Гострий ніж загнали. І без мук сумління, З лісу геть, забрали. Час летить невпинно, Вже минуло свято. Понесли ялину, На смітник вмирати. Повік душі не знати смутку Катерині Барановській – Орел Я вас вітаю у цю днину, Бажаю щастя і добра. Нехай тепло рікою лине, Легкого зичу я пера. Повік душі не знати смутку Ну, а очам – солоних сліз. Нових вагомих вам здобутків, Хвороби ж хай згорять, як хмиз. Нехай всякчас приносить доля Безхмарні і щасливі дні, Без суєти, тривог і болю Привітні сонячні ясні. Творець любов’ю подарує Натхнення довгі ще літа, Бо світ поезії чарує, Неначе осінь золота. Я буду молитись за вас Родині Джус Біліє папір на столі… Слова геть усі розгубила. О, як же забрати жалі? О, як же додати вам сили? Тримайтесь, благаю і прошу, Тримайтесь,заради Хреста. Нелегка дісталася ноша, Утрати страшна гіркота. Повірте, душею і серцем, Я буду молитись за вас. І сонце колись усміхнеться, А рани загоїть, лиш час. Тримайтесь, бо жити ще треба, Нехай укріпляє Господь. Донечці Пригортаю донечку До своїх грудей. На віконце сонечко Промінці кладе. І чомусь так радісно, Аж душа співа І немов перлини ті На папір слова… Пригортаю донечку, Мій життєвий цвіт. Прихилить їй хочеться, Цей чудовий світ. Пригортаю лагідно До свого лиця. І сердечно дякую, За цей дар Творця. Я закохана у тебе Я закохана у тебе, Немов сонечко у небо. Як земля в малу травинку, Як матуся у дитинку. Як весна у перші квіти, Як пташина в жарке літо. Немов нива в дощ осінній, Як веселка в обрій синій. Як стебло в колючу рожу. Жить без тебе я не можу. |
| У колі сім'ї та друзів Засвоєння ними мовного етикету. Виховання в школярів почуття поваги до рідних і друзів, вироблення повсякденної ввічливості у спілкуванні,... |
Я трохи помішана на відмінному навчанні. Тому у мене не багато друзів.... Люблю фантастику, та пригоди. Тільки цього ніхто не помічає. Мрію про більш цікаве життя |
| Боккаччо Декамерон Переклад Миколи Лукаша У такій ото притузі дуже мені пособив один приятель веселими своїми розмовами та любою потіхою; я певен-певнісінький, що тільки се... |
2. Поставте дієслово haben у потрібній формі Він був влітку в Берліні В неділю був гарний день В Анни були канікули влітку В тебе був вчора день народження Скільки уроків у вас... |
| ФІНАНСОВЕ ПЛАНУВАННЯ «…Завтра завжди настає. Воно завжди різне, і навіть найсильніша компанія опиниться в скрутному становищі, якщо до цього вона не працювала... |
Безпека повсякденного життя. Електрика в побуті. Чи завжди безпечне наше житло? Завжди слідкувати за тим, щоб крани на газовій плиті після закінчення приготування їжі були правильно закриті |
| До [назва суду] Позивач: [ім'я позивача] ДТП), в якій я зазнав тілесних ушкоджень. Внаслідок цього мені довелось лікуватися і придбавати ліки на лікування, що завдало мені... |
Скільки існує людина, стільки існують конфлікти. Християнство завжди... Християнство завжди закликає людину до досконалості. Коли людина обирає даний шлях перед нею завжди стоять перешкоди. Конфлікт одна... |
| «Підставка для декоративних рослин» Автор проекту Дуже радів, коли мені повідомили, що в районі я став переможцем. Правда перемога принесла безліч проблем. Для участі в обласному... |
[06. 06. 2011 22: 29: 55] alenauman: Я поїхала в Умань Сьогодні наберу в 18 00 Найди мені фіктівного мужа. Я хочу переїхати в Германию. Тут нефиг делать. Я буду заробляти і платити йому гроші за то що він розпишиться... |