ФІНАНСОВЕ ПЛАНУВАННЯ


Скачати 294.81 Kb.
НазваФІНАНСОВЕ ПЛАНУВАННЯ
Сторінка1/2
Дата18.05.2013
Розмір294.81 Kb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Фінанси > Документи
  1   2



Т ема 10. Фінансове планування

Тема 10. ФІНАНСОВЕ ПЛАНУВАННЯ

«…Завтра завжди настає. Воно завжди різне, і навіть найсильніша компанія опиниться в скрутному становищі, якщо до цього вона не працювала на майбутнє.». П. Друкер

ЗМІСТ

1. Зміст і методи фінансового планування.

2. Методи розробки поточного фінансового плану.

4. Оперативне фінансове планування.

Ключові слова: ФІНАНСОВЕ ПЛАНУВАННЯ, МЕТОДИ ФІНАНСОВОГО ПЛАНУВАННЯ, СТРАТЕГІЧНЕ ФІНАНСОВЕ ПЛАНУВАННЯ, БЮДЖЕТ ІНВЕСТИЦІЙ, ПОТОЧНЕ ФІНАНСОВЕ ПЛАНУВАННЯ, БЮДЖЕТ РУХУ ГРОШОВИХ КОШТІВ, БЮДЖЕТНИЙ БАЛАНС, ПЛАТІЖНИЙ КАЛЕНДАР, ПОДАТКОВИЙ КАЛЕНДАР, КАСОВИЙ ПЛАН
  1. ЗМІСТ І МЕТОДИ ФІНАНСОВОГО ПЛАНУВАННЯ


Фінансове планування – це процес визначення обсягу фінансових ресурсів за джерелами формування й напрямками їхнього цільового використання відповідно до виробничих і маркетингових показників на плановий період. Головне завдання фінансового плану полягає в забезпеченні компромісу між прибутковістю, ліквідністю і ризиком при визначенні потрібного обсягу фінансових ресурсів при збереженні раціональних резервів в рамках оптимальної структури капіталу.

Деталізація цього визначення ставить два важливих запитання:

  1. про горизонти фінансового планування;

  2. про методи фінансового планування і їх інформаційне забезпечення.

Горизонт фінансового планування – це часовий інтервал; у межах якого розробляється фінансовий план.

За ознакою горизонту планування розрізняють стратегічні, довгострокові, поточні і оперативні фінансові плани (рис. 1).

Цілі фінансової стратегії мають підпорядковуватися загальній стратегії розвитку підприємства і спрямовуватися на максимізацію ринкової вартості підприємства. Стратегічне фінансове планування слабо формалізоване і стосується, головним чином, прийняття рішень щодо структури капіталу і визначення найбільш привабливих джерел залучення довгострокового капіталу (емісія акцій чи позикові кошти). Горизонт стратегічного фінансового планування залежить від тенденцій макроекономічних показників, стану фінансового ринку, галузевої приналежності підприємства. На основі фінансової стратегії розробляються довгострокові фінансові плани.

Горизонт довгострокового фінансового планування – це проміжок часу, в межах якого фірма здатна дати прийнятну оцінку інвестиційним рішенням за всіма доступними альтернативними інвестиціями з врахуванням фінансово-економічних умов розвитку, що змінюються. Вихідні дані, що характеризують стратегію та інвестиційну політику фірми на майбутній рік, звичайно, містяться в бізнес-плані фірми. Вони багато в чому конкретизовані в плані (бюджеті) капітальних вкладень.

Але в реальному житті жодна фірма не може обійтися без поточного фінансового плану, обмеженого рамками майбутнього господарського року. Поточне фінансове планування часто називають оперативним. Річний фінансовий план, що іноді називається бюджетом, деталізується поквартально і помісячно.


Рис. 1 – Види і зміст фінансових планів


Один з найважливіших висновків, що випливають зі схеми взаємин між службами фірми, полягає в тому, що за умов ринкової економіки внутрішньогосподарські інтереси підкоряються твердим вимогам плану збуту. Саме планами збуту визначаються плани постачання й виробництва, а фінансова служба фірми погоджує інтереси всіх цих служб у контексті пріоритету збуту. Цей пріоритет лежить і в основі фінансового планування, яким би методом воно не здійснювалося

Фінансове планування здійснюється в рамках певних обмежень. Найважливішим обмеженням виступають критерії схильності до банкрутства (визначаються наявністю робочого капіталу, значенням коефіцієнта поточної ліквідності і коефіцієнта забезпеченості власними оборотними коштами). більше. Це перше і головне фінансове обмеження, або обмеження першого рівня.

Фінансові обмеження другого рівня витікають із необхідності розв'язання фундаментального протиріччя між прибутковістю, ліквідністю і ризиком. Саме ці обмеження є сполучною ланкою між планом доходів і витрат та прогнозним (плановим, бюджетним) балансом фірми.

Фінансові обмеження третього рівня виходять із обмежень щодо джерел фінансування. Певною мірою ця група обмежень характеризує граничні значення доступного фірмі капіталу й виходить із наявного власного капіталу і кредитоспроможності фірми.

Фінансові обмеження четвертого рівня випливають із необхідності оперативної підтримки параметрів операційного і фінансового циклу (див. тему 8.7). Ключову роль у системі фінансових планів відіграє бюджет (план) руху грошових коштів.

Варіювання параметрами руху грошових коштів дозволяє фірмі регулювати свою короткострокову політику в рамках меж безпеки, які визначаються: запасом ліквідності; можливостями кредитування і реструктуризації боргу з врахуванням несподіваних змін операційного циклу.

Однією зі складних завдань, що стоять перед фірмою, є визначення планового обсягу виручки від реалізації продукції. Модні сьогодні моделі інтегрованого фінансового планування базуються на відомих моделях стійкого або досяжного росту [3, С. 265-270] і вже тому відривати їх від фінансових служб фірми навряд чи доречно. За всіма їх безсумнівними перевагами, що полягають в можливості аналізу величезної кількості варіантів за короткий проміжок часу, варто мати на увазі, що якість результату визначається якістю вихідних гіпотез щодо динаміки виробничої і фінансової діяльності фірми.

У фінансовому плануванні дуже важливо дотримуватися принципу варіантності. Це дозволяє досліджувати вплив альтернативних варіантів фінансової політики плановому періоді, зокрема:

  1. зміни прибутковості власних коштів у рамках існуючих активів і з врахуванням здійснення інвестиційних проектів;

  2. збільшення активів з позицій впливу часового лагу в одержанні прибутку від нових інвестицій;

  3. диверсифікації видів діяльності, якщо від нового напрямку діяльності очікується різке зростання віддачі.

2. МЕТОДИ РОЗРОБКИ ПОТОЧНОГО ФІНАНСОВОГО ПЛАНУ

Кожен раз, коли фірма розпочинає новий господарський рік, перед нею стоїть завдання розробити фінансовий план (по західній термінології бюджет) для планового обсягу реалізації продукції, забезпечивши фінансову стабільність, ліквідність і прибутковість.

Поточне фінансове планування має за мету

  • досягнення збалансованості надходжень грошових коштів і витрат;

  • одержання цільового обсягу прибутку в рамках допустимого ризику;

  • організацію взаємовідносин з бюджетом, банками, дебіторами і кредиторами;

  • забезпечення платоспроможності і фінансової стійкості.

Поточне фінансове планування полягає в розробці плану доходів і витрат, плану руху грошових коштів і планового балансу.

Бюджет доходів і видатків, БДіВ, дозволяє зіставити доходи і видатки. Він є основою для розподілу прибутку й оцінки відповідності суми прибутку майбутнім витратам.

Прибуток і грошовий потік – не ідентичні поняття. Визнання прибутку визначається правовим моментом його одержання з врахуванням при його визначенні у складі собівартості амортизаційних відрахувань. Грошовий потік формується лише фактичними надходженнями і видатками грошових коштів без амортизаційних відрахувань. Бюджет руху грошових коштів (cash budget) – це план майбутніх грошових надходжень і видатків, звичайно на щомісячній основі.

Останніми роками найбільшого поширення на практиці одержали три методи фінансового планування: 1) метод відсотка від реалізації; 2) бюджетне планування; 3) розрахунково-аналітичний метод.

Підґрунтям для розробки поточного фінансового плану є фінансовий план з операційної діяльності, тому що результативні показники цього плану є передумовою для розробки розділів плану з інвестиційної і фінансової діяльності.

Розглянемо методи розробки фінансового плану з операційної діяльності.

Метод відсотка від реалізації заснований на припущеннях:

  1. більшість статей балансу безпосередньо залежить від обсягу продаж;

  2. існуючий рівень активів є оптимальним для її обсягу продаж.

Сутність методу відсотка від реалізації полягає в розв’язанні двох завдань:

1. На основі запланованого росту обсягу продаж на майбутній господарський рік, вираженого у відсотках, визначити майбутні видатки, активи й зобов'язання у вигляді відсотка від продажів.

2. З використанням отриманих фінансових параметрів скласти збалансовані формати планової інформації:

  • плану доходів і видатків;

  • планового балансу;

  • бюджету руху грошових коштів.

Вирішення першого завдання не викликає особливих труднощів і виконується в наступній послідовності:

1. Збільшення всіх зв'язаних активів звітного балансу на відсоток від продаж.

2. Визначення обсягу нерозподіленого прибутку. Нерозподілений прибуток планового року дорівнює нерозподіленому прибутку на кінець звітного року плюс чистий прибуток планового року за винятком розподіленого на споживання прибутку.

3. Визначення суми автоматично зростаючих рахунків пасивів (кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги та поточних зобов’язань).

4. Обчислення дефіциту джерел фінансування як різниці між приростом активів і сумою зміни джерел фінансування. Додатково необхідні фонди, ДНФ, визначаються за формулою:
, (1)
де A – активи, які мають збільшуватися з обсягом продаж;

Sобсяг продаж базового року;

S1 – обсяг продаж планового року;

Sприріст обсягу продаж;

L – пасиви, що автоматично зростають разом з ростом продажу;

Mрентабельність реалізованої продукції;

d – коефіцієнт дивідендних виплат.

Приклад 1. Чисті доходи підприємства від реалізації продукції становили S=350 млн. грн., чистий прибуток – 105 млн. грн. Загальна сума дивідендних виплат акціонерам – 42 млн. грн. Фірма повністю використала свої виробничі потужності. Нижче наведено баланс підприємства на кінець базового року у млн. грн.

АКТИВ




Пасив




Необоротні активи

35,0

1. Акціонерний капітал

15,0

Оборотні активи,

87,5

2. Нерозподілений прибуток

66,0

у тому числі:




3. Іпотечна позика

6,0

Товарно-матеріальні запаси

58,0

4. Векселі видані

18,0

Дебіторська заборгованість

26,0

5. Кредиторські зобов’язання за товари, роботи, послуги

9,0

Грошові кошти

3,5

6. Поточні зобов’язання за розрахунками

8,7

Баланс

122,5

Баланс

122,5

Планом на наступний рік передбачене зростання валового доходу на S=70 млн. грн. або на 20% Визначити потребу у додатково необхідних фондах.

Розв’язання. Для використання формули (1) треба: визначити пасиви, що автоматично зростають з ростом обсягу продаж (у нашому випадку – це п’ята і шоста стаття пасиву, знайти рентабельність реалізованої продукції базового року (М=105/350=0,3) і коефіцієнт дивідендних виплат (d=42/105=0,4). Підставляючи вихідні дані у формулу ( 1) маємо:
=(–54,64) грн.
Наступним кроком є визначення джерел фінансування. Додатково необхідні фонди можуть бути покриті позиковими коштами чи залученим капіталом. На цьому етапі знадобиться ряд ітеративних процедур балансування активів і пасивів, бо залучення джерел фінансування вимагає певних витрат.

Більш детально про використання методу відсотка від реалізації дивись у підручнику Є.Ф. Брігхема [2, С. 703-720].

Головне достоїнство цього методу – простота і ясність – зовсім не виправдовує погрішностей, викликаних спрощеннями. У реальній практиці є дуже багато факторів, які слід враховувати. Ці фактори підлягають окремому аналізу на основі іншої методології.

Основні недоліки планування методом відсотка від продажів: сумнівне припущення, що фірма постійно працює на повну потужність, всі зв'язані ресурси збалансовані, а для росту обсягу продажів потрібні лише капітальні вкладення. При наявності у фірми недовантажених активів використання цього методу викличе посилення ступеня неповного завантаження виробничих потужностей, що може привести до серйозних перекручень у кінцевих параметрах усього фінансового плану. До того ж, при широкій номенклатурі виробничих запасів за цим методом важко виключити з розгляду наднормативні запаси. Однак при всіх зазначених недоліках цей метод популярний у середовищі банкірів, які займаються прогнозуванням фінансового становища своїх клієнтів. Цей метод влаштовує банкірів не тільки тому, що він простий, але й тому, що для використання інших методів фінансового планування вони не мають у своєму розпорядженні достатньої кількості даних.

Але є й інший шляхи, що виключають ці недоліки. Якщо після прогнозу виручки здійснити реструктуризацію циклу потоку грошових коштів, аналогічне завдання можна вирішити більш обґрунтованим способом.

Суть бюджетного планування полягає в тім, що побудова планових форм фінансової документації здійснюється на основі ретельно вивірених умов формування кожного елемента активів, пасивів, доходів і витрат.

Фінансове планування операційних грошових потоків засновано на розробці системи бюджетів: збуту, виробництва, закупок, графіка погашення дебіторської заборгованості тощо (рис. 2).

Основним джерелом надходження коштів є виручка від реалізації продукції.

У практичній діяльності варто враховувати залежність між надходженням виручки від реалізації продукції, обсягом реалізації й зміною залишків дебіторської заборгованості (2):

ГК = В + Деб_Забпоч   Деб_Забкін (2)

де ГК – грошові надходження від операційної діяльності;

В – виручка від реалізації продукції;

Деб_Забпоч; Деб_Забкін – дебіторська заборгованість відповідно на початок і кінець періоду.

Щоб визначити величину дебіторської заборгованості на кінець періоду, необхідно заздалегідь розрахувати коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості за попередній період. Припускаючи, що умови розрахунків з покупцями не будуть змінюватися, слід розрахувати середні залишки дебіторської заборгованості на кінець періоду за формулою:

(3)


Рис. 2 – Взаємозв’язок операційних і фінансових бюджетів



Більш детально про методи бюджетного планування ви можете дізнатися з посібників [3-7] і в процесі виконання курсової роботи.

Метод бюджетного планування знайшов широке розповсюдження в західній практиці. Він забезпечує прийнятну точність фінансових планів, оснащений достатньою кількістю методичної літератури й набором прикладних програм, що багато в чому полегшує його практичне застосування.

Незважаючи на глибоку розробку методів бюджетного планування, застосування його в сучасній вітчизняній практиці пов’язане з величезними труднощами. Пояснюється це рядом фундаментальних причин:

  • цей метод орієнтований на традиційний для ринкового господарства рівень аналітичного обліку витрат і є досить трудомістким;

  • метод бюджетного планування базується на фундаментальному припущенні - наявності рівноважного стану в ринковому господарстві і досконалого фінансового ринку. В умовах найжорстокішої кризи ліквідності в реальному секторі економіки таке вихідне припущення, щонайменше, недоречно.

Впровадження розробленого за кордоном пакета програмних модулів SAP/R3 вимагає часу, і чималого, для ліквідації розриву між рівнем і якістю систем управління на вітчизняних підприємствах. Для цього треба перебудувати всі організаційні процедури, системи діловодства й документообігу під відповідні західні стандарти. Але подібні системи вимагають вкладення чималих коштів, причому на консалтинг іде звичайно в кілька разів більше грошей, чим коштує сама система.

Все це спонукало вітчизняних фахівців до пошуку інших методів фінансового планування, адекватних особливостям національного середовища бізнесу.

Нормування операційного і фінансового циклу [дивись тему №7] відкриває шлях іншому методу фінансового плануваннярозрахунково-аналітичному.

Розрахунково-аналітичний метод фінансового планування спирається на наступні вихідні бюджети й припущення:

А. Бізнес-план розвитку фірми на найближчі кілька майбутніх років, побудований за стандартною схемою. Без нього ефективне поточне фінансове планування в принципі неможливо. Якщо фірма здійснює широкомасштабне капітальне будівництво, то при складанні фінансового плану на майбутній рік дуже важливо знати ступінь зв'язаності капітальних вкладень з приростом діючих потужностей. Від цього багато в чому залежить схема фінансування капітальних вкладень і можливості фінансового маневру джерелами грошових коштів.

Б. Бюджет інвестицій на плановий рік.

В. Кредитний план на майбутній рік. По суті це розрахунок доступного обсягу позикового капіталу. Головне його призначення – відразу ж відновити виробничі запаси в межах нормативу на початок календарного періоду.

Г. Операційні бюджети й кошториси.

Д. Нормативи операційного циклу.

Алгоритм фінансового планування за цим методом полягає в тому, щоб під задані параметри плану збуту забезпечити раціональні джерела фінансування окремих елементів оборотних коштів за «золотим правилом» фінансування [дивись тему 7] з одночасним їхнім відбиттям в агрегованому балансі і в плані руху грошових коштів. Після цього робиться оцінка ефективності варіанту фінансового плану і оформляється зведена аналітична записка.

З методичної точки зору найбільш складним є побудова агрегованого бюджетного (планового) балансу. Його складання ґрунтується на двох фінансових постулатах: ліквідності як фактору фінансової рівноваги балансу фірми; ліквідності як функції часу й ризику. Дотримання цих постулатів забезпечується строгим виконанням вихідних обмежень і припущень. Як обмеження кожна фірма вибирає найбільш важливі для неї показники. Зміст набору обмежень багато в чому визначається: вихідним фінансовим становищем фірми; фінансовою політикою; характером взаємодії фірми із зовнішнім середовищем, від чого залежить доступ до перспективних джерел фінансування. Вихідними посилками для розробки агрегованого планового балансу з позицій першого постулату є: критерії банкрутства; «золоте правило» фінансування; необхідність конструювати структуру агрегованого балансу, забезпечуючи взаємозв’язки даних балансу з формами бюджету доходів та видатків і графіком руху грошових коштів. Практична реалізація цієї посилки означає врахування у агрегованому балансі можливих корегувань, що відображаються у стандартній схемі потоку грошових коштів.

За «золотим правилом» фінансування в плановому агрегованому балансі 10% власних оборотних коштів мають дорівнювати сумі виробничих запасів і витрат. Реальна ж картина нерідко показує або проїдання, або надлишок власних оборотних коштів; Формування статей активів планового балансу, виходячи з характеристик переглянутого циклу грошового обігу фірми, одночасно дозволяє забезпечити оптимізацію структури оборотного капіталу.

Приклад 2. За звітний період чиста виручка від реалізації продукції підприємства становила 2 000 тис. грн. На основі прогнозу обсягу продаж встановлено можливості збільшення виручки від реалізації на 20%, тобто за планом виручка від реалізації становитиме 2 400 тис. грн.

Нижче наведено баланс підприємства на кінець звітного (початок планового) періоду.

Таблиця 1 – Баланс підприємства на кінець звітного періоду, тис. грн.


Основні засоби




Власний капітал

1 500

Залишкова вартість

1 000







Первісна вартість 3 000




Довгостроковий кредит

860

Знос (амортизація) 2 000










Оборотні активи

1 850

Поточні зобов’язання

490

Виробничі запаси сировини

500

Заборгованість постачальникам

240

Незавершене виробництво

200

Інші поточні зобов’язання




Готова продукція

400




250

Дебіторська заборгованість

420







Грошові кошти

330







Баланс

2  850

Баланс

2 850


Керівництво підприємства вирішило не змінювати параметри операційного циклу (див. тему 8.7) щодо запасів сировини, незавершеного виробництва, дебіторської і кредиторської заборгованості. Це означає, що ці статті балансу будуть змінюватися пропорційно зростанню виручки в 1,2 рази (дивись табл. 3). В той же час планується вдосконалити управління запасами сировини і знизити запаси на кінець планового періоду до 400 тис. грн. За попередньо виконаними розрахунками річна потреба в сировині на виробництво продукції становитиме 1 100 грн., з цієї суми 100 тис. грн буде списано на собівартість за рахунок зменшення товарних запасів сировини, а на закупки треба виділити 1 000 тис. грн. Складемо план доходів і витрат підприємства та визначимо обсяг прибутку (табл. 2).

Таблиця 2 – План доходів і видатків підприємства, тис. грн.


1. Закупки

1 000

1. Виручка від реалізації

2 400

2. Зменшення запасів сировини

100

2. Збільшення залишків:




3. Заробітна плата

670

а) незавершеного виробництва

40

4. Інші витрати

400

б) готової продукції на складі

80

5. Амортизація

200







6. Всього витрат

2370







7. Прибуток (2 520–2 370)

150







Разом

2 520

Разом

2 520

Примітка. Значення заробітної плати та інших витрат на виробництво валової продукції були визначені заздалегідь методом екстраполяції.
Податок на прибуток 150×25/100=37,5 тис. грн.; нерозподілений прибуток:

150–37,5=112,5 тис. грн.

Виходячи з того, що коефіцієнт обороту дебіторської заборгованості за умовами задачі не змінюється, дебіторська заборгованість на кінець планового року становитиме: 420×1,2=504 тис. грн. Звідси знайдемо надходження коштів від реалізації продукції на рахунки підприємства: 2 400–504=1 896 тис. грн.

Кредиторська заборгованість постачальникам буде становити: 240×1,2=288 тис. грн.

Звідси видатки грошових коштів постачальникам становитимуть: 1 000–288=712 тис. грн.

З врахуванням викладеного вище складемо план руху грошових коштів (табл. 3) і одночасно бюджетний баланс (табл. 4).

Таблиця 3 – План руху грошових коштів, тис. грн.

НАДХОДЖЕННЯ







Початковий залишок грошових коштів

330

табл. 1

Надходження коштів:







Погашення початкового залишку дебіторської заборгованості

420

табл. 1

Надходження виручки від реалізації (2 400–504)

1 896




1. Всього надходження грошових коштів

2 646




ВИДАТКИ







на погашення початкового залишку кредиторської заборгованості

240

табл. 1

на закупки (1 000–288)

712




на персонал і інші видатки (670+400)

1 070

табл. 2

2. Всього видатки

2 022




3. Кінцевий залишок грошових коштів (2 646–2 022)

624





Зважаючи на те, що заробітна плата та інші видатки повністю погашаються на протязі планового періоду, складемо бюджетний баланс (табл. 4).

Таблиця 4 – Бюджетний баланс


Основні засоби




Власний капітал

1 500

Залишкова вартість

800

Довгостроковий кредит

860

Первісна вартість 3 000




Нерозподілений прибуток (150-37,5)

112,5

Знос (амортизація) 2 200










Оборотні активи, всього

2 248

Поточні зобов’язання

575,5

Виробничі запаси сировини

400

Кредиторська заборгованість постачальникам, 240 ×1,2


288

Незавершене виробництво, 200×1,2

240

Готова продукція, 400×1,2

480

Інші поточні зобов’язання

250

Дебіторська заборгованість, 420×1,2


504

Податок на прибуток

37,5

Грошові кошти (табл. 3)

624







Баланс

3  048

Баланс

3 048

На основі виконаних розрахунків слід звернути увагу на наступне.

  1. Взаємозв'язок БДіВ з бюджетним балансом відображає величину податкових зобов’язань і нерозподіленого прибутку, отриманого у плановому періоді.

2. Взаємозв'язок бюджетного балансу з бюджетом руху грошових коштів забезпечується за величиною залишку грошових коштів.
Розрахуємо приріст потреби в робочому капіталі, потребу в оборотних і грошових коштах:


Елементи фінансової рівноваги

Початок року

Кінець року

Зміна

Робочий капітал

1 850–490=1 360

2 248–575,5=1 672,5

312,5

Потреба в робочому капіталі

+1 030

+1 048,5

+18,5

Грошові кошти

330

624

294
Зростання суми грошових коштів від 300 тис. грн. до 624 тис. грн. у бюджетному балансі має місце з одночасним зростанням робочого капіталу на 312,5 тис. грн. і невеликим збільшенням реальної потреби в робочому капіталі на 18,5 тис. грн. Це забезпечено самофінансуванням: чистий прибуток+амортизація=112,5+800=912,5 тис. грн.

Перевірка. Збільшення реальної потреби в робочому капіталі може бути проаналізоване наступним чином.

Зменшення запасів сировини

(–100)

Збільшення незавершеного виробництва

+40

Збільшення запасів готової продукції

+80

Збільшення дебіторської заборгованості

+84

Всього

+104

Збільшення заборгованості постачальникам

–48

Збільшення податкових зобов’язань

–37,5

Разом

+18,5


4. ЗМІСТ ОПЕРАТИВНОГО ФІНАНСОВОГО ПЛАНУ

Оперативне планування доповнює поточне. Воно має за мету контроль над надходженням коштів на поточний рахунок і видатками наявних фінансових ресурсів.

План надходження й видатків грошових коштів, що розроблений на майбутній рік з помісячною розбивкою, створює лише загальну основу для управління грошовими потоками підприємства. Разом з тим, високий динамізм цих потоків, їхня залежність від багатьох факторів визначає необхідність розробки планового фінансового документа, що забезпечує щоденне управління надходженням і витратами грошових коштів підприємства. Таким плановим документом є платіжний календар.

Термін «платіжний календар» має кілька синонімів – «касовий бюджет», «поточний бюджет надходження й витрат грошових коштів» тощо. Кожен із цих термінів має право на існування, якщо змістом цих документів є оперативний, складений у рамках одного місяця план грошових потоків (надходження й витрат грошових коштів). Разом з тим, варто врахувати, що оперативні плани грошових потоків – це насамперед встановлені в рамках одного місяця строки й обсяги платежів. Тому краще відповідає змісту цього поняття термін «платіжний календар».

Основною метою розробки платіжного календаря (у всіх його варіантах) є встановлення конкретних строків надходження коштів і виплат грошових коштів підприємства і їх доведення до конкретних виконавців у формі планових завдань.

Найпоширенішою формою платіжного календаря, що використовується в процесі оперативного планування грошових потоків підприємства, є його побудова в розрізі двох розділів:

1) графіка майбутніх надходжень грошових коштів;

2) графіка майбутніх платежів

Графік платежів деталізується в платіжному календарі звичайно в щоденному розрізі, хоча окремі види цього планового документа можуть мати й іншу періодичність – щотижневу або щодекадну (якщо така періодичність не робить істотного впливу на хід здійснення грошового обігу підприємства або викликана невизначеністю строків платежів).

Платіжний календар, розробляється на підприємствах в різноманітних варіантах, єдиної стандартної форми платіжного календаря нема.

Платіжний календар частіше за все розбивають на такі види: податковий календар, календар дебіторської і дебіторської заборгованості, виплат заробітної плати, касовий план, кредитний план.

За допомогою платіжного календаря фінансисти підприємства:

  • узгоджують грошові надходження з майбутніми витратами;

  • здійснюють контроль і аналіз фактичних платежів;

  • визначають потреби в короткостроковому кредиті;

  • визначають (за сумами і строками) тимчасово вільні грошові кошти).

Платіжний календар дає можливість фінансовим службам підприємства забезпечити оперативне фінансування, виконання розрахункових та платіжних зобов'язань, фіксувати поточні зміни платоспроможності підприємства. Він уможливлює спостереження за станом оборотних коштів і не тільки вказує на необхідність використання позикових та залучених коштів у плановому періоді, а й дає змогу з'ясувати причини такого становища, своєчасно вжити необхідних заходів для запобігання фінансовим ускладненням.

Інформаційною базою для складання платіжного календаря служать: план реалізації продукції; кошторис витрат на виробництво; план капітальних інвестицій; виписки з рахунків підприємства і додатки до них; договори; внутрішні накази; графік виплати заробітної плати; рахунки-фактури. Перевищення запланованих витрат над очікуваними надходженнями означає нестачу власних можливостей для їх покриття і може бути ознакою погіршання фінансового стану.

Основними заходами підприємства щодо забезпечення синхронності грошових надходжень і платежів можуть бути такі:

  • перенесення частини першочергових витрат на наступний календарний період;

  • прискорення відвантаження й реалізації продукції; погашення дебіторської заборгованості;

  • залучення додаткових джерел.

Для отримання додаткового прибутку при наявності надлишку грошових коштів можуть бути інвестовані в короткострокові цінні папери.

Головне завдання регулювання потоку грошових коштів – знаходження компромісу між достатнім обсягом грошових коштів для підтримки абсолютної (негайної) ліквідності і постійним їх інвестуванням для забезпечення рентабельності. Залишок грошових коштів на розрахунковому рахунку і в касі необхідний з наступних міркувань:

      1. для погашення зобов’язань за придбані сировину й матеріали, по виплаті заробітної плати, податків, дивідендів тощо;

      2. для використання сприятливих можливостей у разі вигідних закупівель;

      3. на випадок несподіваної потреби в грошових коштах.

На практиці для визначення цієї величини використовують модель Баумоля [3, С. 807– 811]. З особливою гостротою проблема раціонального залишку грошових коштів постає в період економічного спаду. Найбільш поширеними на практиці формами відстрочки грошових виплат є політика «нульового рахунку» і застосування вексельної форми розрахунків. Політика нульового рахунку приваблива тим, що знімає проблему знецінення грошових коштів в умовах інфляції. Практична реалізація такої стратегії залежить від можливостей одержання на розрахунковий рахунок грошових коштів саме в ті дні, коли вони необхідні.

Крім платіжного і податкового календарів, підприємство складає касовий план — план обороту готівки, що відображає надходження і виплати готівки через касу. Касовий план потрібний для контролю за надходженнями й витратами готівки. Касовий план усі підприємства мають подати за 45 днів до початку відповідного кварталу до банку, що з ним підприємство уклало договір про розрахунково-касове обслуговування. Крім цього, касовий план необхідний підприємству ще й для того, щоб якомога точніше уявляти обсяг зобов'язань перед працівниками підприємства щодо виплат заробітної плати та інших виплат. Банку, котрий обслуговує підприємство, також потрібний його касовий план для складання власного зведеного касового плану з обслуговування своїх клієнтів.
  1   2

Схожі:

Суть планування і його місце в освітньому менеджменті
Планування – це заздалегідь намічений порядок дій, необхідних для досягнення поставленої цілі. Планування оптимальний розподіл ресурсів...
Інше фінансове посередництво

Система планування діяльності промислового підприємства
Змістом (сутністю) планування є постановка конкретних завдань на визначений період, а також встановлення порядку та умов їх виконання...
Планування виробничої програми в натуральному виразі. Планування...
Номенклатура продукції, [ 51,-c. 259 ], це склад продукції, що виготовляється по її видам (найменуванням)
Анотація з навчальної дисципліни Планування та організація діяльності підприємства
Мета : Формування теоретичних знань і практичних навичок з методики планування, раціональної організації та підвищення ефективності...
Декан інженерно-економічного факультету
Планування – найперша фаза управління. Планування залежить від ефективного аналізу внутрішнього та зовнішнього середовища, об’єктивної...
ПЛАНУВАННЯ І КОНТРОЛЬ НА ПІДПРИЄМСТВІ
Опорний конспект лекцій з дисципліни «Планування і контроль на підприємстві» для студентів IV курсу/ Укл ст викладач кафедри економіки...
Фінансове забезпечення виконання заходів Програми економічного і...

Питання до іспиту з курсу «Фінансове право»
Повноваження Міністерства фінансів у сфері регулювання фінансової діяльності держави
“Фінансове право України”
Простіше кажучи, це урегульовані нормами права відносини, що виникають у сфері фінансової діяльності
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка