Формування духовності учнів з порушенням зору у навчально-виховному процесі


Скачати 109.31 Kb.
НазваФормування духовності учнів з порушенням зору у навчально-виховному процесі
Дата27.03.2013
Розмір109.31 Kb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Філософія > Документи
УДК 376 352 (477) Бартків О.С.,

кандидат педагогічних наук, доцент кафедри соціальної педагогіки,

Терпелюк В.В.,

студент IV-го курсу, спеціальності “Соціальна педагогіка” педагогічного інституту Волинського національного університету ім. Лесі Українки
Формування духовності учнів з порушенням зору у навчально-виховному процесі

Роботу виконано на кафедрі соціальної педагогіки.
Стаття розглядає проблему формування духовності учнів з порушенням зору у навчально-виховному процесі.

Ключові слова: духовність, учні з вадами зору, розвиток особистості, духовна реабілітація, критерії духовності.
Постановка наукової проблеми. Проблема формування духовності учнів з порушенням зору є актуальною, і належить до проблеми соціального характеру, оскільки пов`язана с таким поняттям, як формування особистості дитини з інвалідністю. Пріоритети у домінуючих рисах майбутнього покоління - ця дилема все гостріше постає перед освітою. Вивчаються і пропонуються різні варіанти, щодо формування духовності, зокрема, в учнів з вадами зору.

На думку вчених поняття “духовність” – це категорія етики, яка визначає моральний вимір людської життєдіяльності, це живе джерело доброчесностей людини, її моральна спроможність та вища цінність [3, с. 108].

Духовність – це пізнання світу, себе, змісту призначення себе в світі [7, с. 209].

Особистість має право на самостійність, на індивідуальність. Однак для пробудження і подальшого духовного розвитку індивіда потрібно створити відповідні умови. І питання це - надзвичайно важливе, оскільки духовність визначає спрямованість усіх розумових, емоційно-чуттєвих, вольових якостей людини, її здатність до самоусвідомлення себе, як особистості.

В тифлологічних джерелах з проблем формування особистості індивіда в умовах важкого зорового дефекту зазначається, що сліпота призводить до порушення взаємодії особистості з соціальним середовищем, що в подальшому провокує утворення псевдокомпенсаторних пристосувань, неадекватних соціальних установок, патохарактерологічних рис особистості (Л.С. Виготський, О.Г. Литвак, І.С. Моргуліс, Є.П. Синьова та ін.). Крім того, внаслідок сенсорного дефекту сліпа дитина обмежена у своїх можливостях активного наслідування комунікативної поведінки дорослих і зрячих ровесників, спонтанного розвитку спілкування, що вказує на необхідність стимуляції активності дитини у даній діяльності.

Наприклад, духовна реабілітація особистості може бути здійснена засобами культури, зокрема, через проникнення у світ мистецтва. Якщо спиратись на положення, висловлене Г.Силач, то діяльнісне перетворення культури у внутрішній духовний світ людини визначає міру духовності людини, її духовне багатство, істинне єство як “духовної істоти” [6, с.40].

Проблема духовності належить також до числа основних психологічних проблем. Життєво важливі задачі, котрі стоять перед сучасною цивілізацією - це подолання соціальної й національної несправедливості, припинення національної кризи - а це потребує (корінного) перетворення свідомості багатьох людей, тобто нового духовного відродження суспільства. А сьогодні дуже важливо для нашої держави, щоб кожен її громадянин, піднявся над своїми власними проблемами, і намагався збагатитися духовно.

На сьогодні ми вже можемо спостерігати активний процес оновлення змісту освіти й удосконалення систем духовного виховання учнів-інвалідів. Тому головною метою школи є переосмислення й переорієнтація та вплив на формування високоморальної громадської позиції, національної свідомості, потяг до прекрасного учнів з вадами зору.

Аналіз останніх досліджень цієї проблеми. Проблеми духовності торкалися багато років тому. Про це свідчать праці педагогів минулого: Я.А.Каменського, Г.Г.Песталоці. А.Дистервега, В.О.Сухомлинського. Вони одностайно виділили головні фактори. які впливають на духовне виховання учнів: праця. сім`я, школа, вчитель.

На сучасному етапі проблемою духовності займаються багато вчених, серед яких: О.Майкіна, Г.Сагач, Т.Зазюн, С.Соловейчик, І.Зеліченко. Адже суспільство й держава не можуть існувати, належним чином виконувати свої функції без певної системи гуманістичних. духовних цінностей. Оволодіння учнівською молоддю духовними цінностями підносять свідомість особистості на вищий щабель, наповнюють життя й діяльність високими громадськими цілями. Духовність зміцнює єдність усього суспільства, забезпечує подолання труднощів на шляху його розвитку. Саме школа формує майбутні покоління, а від цього залежить розвиток і розквіт нашої держави. [5, с. 18]

Мета – виявити та перевірити педагогічні умови, що забезпечують формування духовності учнів з порушенням зору у навчально-виховному процесі.

Виклад основного матеріалу. Проблема формування духовності учнів - одна з головних проблем нашої держави, тому що успішний розвиток демократичних процесів в Україні залежить від багатьох умов, серед яких провідне місце посідає духовне відродження громадян, гармонізація соціального життя нації. Адже саме духовність надає надзвичайності усім психічним характеристикам людини.

На сьогодні проблема розвитку духовності полягає в першу чергу у розумінні кожною людиною тих критеріїв, що складають основу поняття "духовність". Відповідно й проблема розвитку духовної особистості полягає на сьогодні не стільки в тому, що недостатньо продукується цінностей та ідеалів, скільки в їх розумінні до них кожного з нас.

Ми виділяємо такі критерії духовності школярів, як морально-етична культура учня, ставлення його до громадської діяльності, пізнавальний інтерес, розуміння ним сенсу буття. Кожен з цих критеріїв духовності має відповідні показники, які свідчать про рівень сформованості в людини того чи іншого критерію духовності.

Так морально-етична культура учня вимірюється в першу чергу наявністю в нього морального ідеалу, вмінням давати моральну й естетичну оцінку явищам, вчинкам тощо, а також вмінням роботи самооцінку.

Ставлення учня з інвалідністю до громадської діяльності вимірюється рівнем усвідомлення ним місця окремої людини в суспільстві, а також ставленням учня до громадських доручень, наявністю в учня внутрішньої свободи, його ставлення до батьків, однолітків та інших людей, наявністю в нього патріотичних почуттів, почуття власної гідності, враховуючи те, що цей учень має інвалідність зору і йому непросто адаптуватись у різних життєвих ситуаціях.

Пізнавальний інтерес вимірюється наявністю в учня з обмеженими можливостями інтересу до навчання рівнем загальної допитливості, загальним рівнем розумового розвитку, а відповідно до цього й рівнем усвідомлення школярем потреби у навчанні.

Одним з найважливіших і одночасно найскладнішим критеріїв духовності є розуміння людиною сенсу буття в цілому, а відповідно до цього й визначення людиною сенсу свого особистого існування. Показниками цього критерію духовності є наявність в учня з вадами зору суспільних якостей, прагнення знайти найвищий сенс свого існування, мету життя реалізація чи принаймні спроби реалізації учнем своїх творчих здібностей й різноманітних інших можливостей тощо.

Зазначені нами вище критерії та показники духовності є далеко не єдиними аспектами оцінки рівня духовності окремої особистості, але на наш погляд вони є одними з основних аспектів за якими вчитель в практиці роботи зможе оцінити рівень духовності учнів.

На формування духовності підростаючого покоління впливає чимало різноманітних умов. Одні вчені розглядають ці умови як фактори, що впливають на розвиток особистості, а інші як обставини. І та і інша точки зору мають своє наукове обґрунтування, саме тому ми зупиняємося на такому визначенні, яке охоплює обидві точки зору, адже та чи інша умова за якої формується духовний світ особистості є одночасно і фактором, який впливає на це формування [2, с. 158].

Ми виділяємо такі основні умови формування духовності особистості:

- обов`язкове врахування вікових особистостей учнів з інвалідністю;

- врахування особистостей суспільної природи людини, відповідно вихованню особистості в колективі і через колектив та врахування особливостей колективної пізнавальної діяльності;

- активне використання міжпредметних зв`язків для підвищення ефективності навчального процесу та для різнобічності, багатогранності розвитку особистості;

- обов`язкове використання принципу активності учнів.

В сучасній педагогіці виникло таке поняття, як "духовний потенціал особистості". Це поняття треба розуміти, як здатність інтегрувати дії, спрямовані на внесення гармонійної впорядкованості в оточуючий світ.

У своїй подальшій роботі ми будемо користуватись таким визначенням духовності.

Духовність - це індивідуальна вираженість у системі мотивів особистості двох фундаментальних потреб; ідеальної потреби пізнання й соціальної потреби жити, діяти для інших [1, с. 104].

З визначення можна зробити висновок про структуру духовності. Структурними компонентами духовності ми вважаємо:

- індивідуальну вираженість людини;

- духовні потреби людини;

- пізнавальні потреби людини;

- соціальні потреби людини;

- потреба самоактуалізації людини;

- потреба діяльності людини

Розкриємо суть кожного компонента духовності. Для цього треба визначити, що ж ми розуміємо під поняттям "потреба".

Потреба - це стан, в якому є можливість діяти в об`єктивних умовах, предметах, без якого неможливий розвиток та існування живих організмів, їх життєдіяльності [4, с. 167].

Потреби людини треба розглядати як особливий психологічний стан індивіда, як не співвіднесеність в психіці особистості внутрішніх і зовнішніх умов діяльності. Потреба - це джерело активності людини.

Індивідуальна вираженість - це життєвий шлях людини у суспільстві, це свідомість і самопізнання людини, це коли особистість, як свідомий суб`єкт розуміє не тільки оточуючих, але й себе у своєму ставленні до оточуючих.

Духовна потреба людини - це внутрішній світ людини, її морально-етичні цінності. Це пошук істини і сенсу життя людиною. Це пізнання людиною свого "я", потреба людини слухати класичну музику, читати книги, ходити до театру. Вміння людини оцінювати навколишній світ, людське оточення.

Пізнавальні потреби - це рівень розумового розвитку особистості, її жага до пізнання, підвищення свого інтелекту. Потреба людини у навчанні.

Соціальні потреби - це соціальний успіх людини, а звідси впевненість в собі у суспільстві. Це ще й потреба у прагненні людини допомогти таким, як сам. Це вміння людини жити в суспільстві за його законами і водночас проявляти інтерес чуйність, допомогу іншим.

Потреба самоактуалізації - це потреба в розумінні особистого шляху, це реалізація своїх можливостей і здібностей. Людина, яка досягає рівня самоактуалізації, повністю реалізувавши свої здібності і можливості, постає як свідома особистість. Потреба самоактуалізації це і розуміння людиною своєї мети в житті і шляхів її досягнення.

Потреба діяльності - це потреба в організаційній роботі, розуміння задач, які ставить перед людиною суспільство, і в свою чергу виконання обов`язків, які постають перед людиною.

Таким чином, критерії духовності, це:

- орієнтація людини на вищі естетичні цінності, вчинки по совісті;

- ставлення людини до громадської діяльності;

- прагнення особи до пізнання;

- розуміння людиною сенсу буття.

Відомий психолог, професор Московського університету Б.С.Братусь пропонує розрізняти чотири рівні сформованості духовності - принципові рівні в структурі особистості, які характеризують ступінь її моральності, духовності:

- егоцентричний - особа прагне до власної значущості, вигоди, престижу.(Ставлення до себе є самоцінним, а до інших суто прагматичним, залежить від понять "вигідно-не вигідно".) Тут йдеться не про моральність особи, а про наявність егоцентричної моралі;

- групоцентричний - особа ототожнює себе з певною групою (родина, народ, нація, клас, партія тощо), які є для неї цінними приналежністю до неї. Усі інші можуть сприйматися як "вороги", "опоненти", "чужі", які не варті поваги, співчуття, допомоги, любові. Тут діє не моральність, а групова мораль;

- просоціальний (гуманістичний) - кожна людина виступає самоцінною, рівною з точки зору прав, свобод, обов`язків. Ця людина спрямована на досягнення таких результатів (продуктів праці, спілкування, пізнання), які принесуть рівне благо іншим, навіть "чужим", "далеким", "незнайомим". Лише з цього боку можна говорити, що ця особа виконує "золоте правило" етики: чини з іншими так, як би ти хотів, щоб чинили з тобою;

духовний - людина починає усвідомлювати себе та інших не як кінцеві, смертні істоти, а як істоти особливого роду, пов`язані між собою, співвідносні з духовним світом. Усі ці рівні тим чи іншим способом властиві кожній особі, а в якісь моменти ситуативно перемагає якийсь із цих рівнів "сформування духовності". Тож не можна чітко віднести певний рівень до кожної окремої особистості [5, с. 87].

Висновки і перспективи подальших досліджень.

Отже, проблема, яка піднімається в статті, має давню історію, але на сучасному етапі оновлюється і потребує подальшого дослідження. Теоретичним обґрунтуванням поняття “формування духовності учнів” присвячені праці філософів: В. Соловйова, І. Ільїна, А.Швейцара, Е. Фрома; психологів: З. Фрейда, А. Маслоу, С. Рубінштейна; педагогів: С. Соловейчика, І. Зазюна, Б Лихачова, Г.Сагача. Існує багато визначень поняття “духовність”, але ми зупинились на такому: “Духовність – це індивідуальна вираженість у системі мотивів особистості двох фундаментальних потреб: ідеальної потреби пізнання й соціальної потреби жити, діяти для інших.” Критеріями духовної сформованості учнів з вадами зору є: моральна етична культура (моральні норми, моральний ідеал, любов і повага до ближнього), соціальний критерій (ставлення до громадської діяльності, доручень, любов до батьківщини, відчуття справжнього громадянина своєї держави), пізнавальний критерій (творча спрямованість, пошуковий інтерес, жага до знань), розуміння сенсу буття (життєва позиція учнів, розуміння своєї мети, і свого призначення в житті). Педагогічні умови формування духовності вивчали такі педагоги: Б. Т. Лихачов, І. П. Підласий, В. А. Сухомлинський. Кінцеву мету духовного виховання вони вбачають у високому рівні сформованості духовності учня. Аналіз наукової літератури, спрямований на визначені педагогічних умов і виховних можливостей навчальних дисциплін, які впливають на формування духовності учнів, переконує у тому, що вирішення проблеми потребує застосування педагогічних умов у навчально-виховному процесі. Виховувати через навчання та виховання – це головний шлях вирішення проблеми. Аналіз психолого-педагогічної літератури та методичних праць дає змогу зробити висновок про те, що успішність формування духовності вимагає:

- гуманізації навчально-виховного процесу;

- врахування індивідуальних і вікових особливостей учнів, використання міжпредметних зв’язків, врахування активності учнів;

- поєднання репродуктивної і пошукової діяльності учнів.

Духовність - це одна з характеристик людини. яка включає в себе поняття "душа", внутрішнє "я". конструювання особистості. Структура духовності нами відзначається: індивідуальною вираженістю людини, духовними потребами, пізнавальними потребами, самоактуалізацією людини, соціальними потребами, потребою в діяльності.

В подальших дослідженнях потрібно приділити увагу таким питанням:

потреба учнівської молоді з вадами зору реалізувати себе у суспільному житті; консультаційні, реабілітаційні центри та їх роль у формуванні міжособистісних відносин учнів з вадами зору, їх самопізнання.

Література

  1. Загальна психологія: Навч. посібник для В. Н З / Максименко В. Д., Соловієнко В. О. – К.: 2000.-256 с.

  2. Загальна психологія: Навч.посібник для внз Допущено Мін. освіти України / М’ясоїд П. А. – К., 2000. – 479 с.

  3. Загальна та прикладна психологія: Курс лекцій / Цигульська Т. Ф. – К., 2000.- 187 с.

  4. Картава Ю. Адаптація діагностичних методик при вивченні психофізіологічного розвитку та рухової сфери дітей дошкільного віку з вадами зору // Молода спортивна наука України: Зб. наук. праць з галузі фізичної культури та спорту. – Вип.8 – Львів: НВФ “Українські технології”, 2004. – Т.2. – С.165-169.

  5. Плаксина Л.И. Социальная адаптация ребенка с нарушением зрения в условиях сенсорного воспитания // Проблемы воспитания и социальной адаптации детей с нарушениями зрения / Под ред. Плаксиной Л.И. М., 1995.

  6. Сергета І.В. Шляхи цілеспрямованого корегування адаптаційних можливостей дітей та підлітків // Медицинская реабилитология, курортология, физиотерапия. – 1998. - №4. – С. 39-41.

  7. Яримбаш К. Значення корекції рухової сфери для слабозорих підлітків 11-14 років //Проблеми активізації рекреаційно-оздоровчої діяльності населення: Матеріали IV Всеукраїнської науково-практичної конференції. Матеріали IV Всеукраїнської науково-практичної конференції. –Львів: ЛДІФК, 2004. – С. 208-210.


Барткив О.С., Терпелюк В.В. Формирование духовности учеников с нарушением зрения в учебно-воспитательном процессе.

Статья рассматривает проблему формирования духовности учеников с нарушением зрения в учебно-воспитательном процессе.

Ключевые слова: духовность, ученики с нарушением зрения, развитие личности, духовная реабилитация, критерии духовности.

Bartkiv O. S., Terpelyk V. The article focuses the problem of formation spiritual of blind weak-sighted pupile in educational process.

Key words: spiritual, blind weak-sighted pupile, development persounality, spiritual rehabilitation, criteriones spiritual.



Схожі:

ШЛЯХИ ВИКОРИСТАННЯ ЕЛЕМЕНТІВ ІСТОРІЇ ФІЗИКИ В НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ
Анотація. В статті розглядаються проблеми реалізації принципу історизму в навчально-виховному процесі з фізики. Значну увагу приділено...
В усі часи людство хвилював стан духовності окремої індивідуальності...
Йдеться про морально-духовні орієнтації, що виступають як провідні в навчально-виховному процесі сучасної школи. Україні потрібна...
Формування позитивної Я-концепції учнів, як спосіб профілактики конфліктів...
Думайте про дитину справедливо і не буде конфліктів. Вміння попередити конфлікт одна з основних частин педагогічної мудрості вчителя....
Формування інформаційно-комунікаційної компетентності учнів та вчителів-предметників...
Формуючи процес навчання вчителів-предметників інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) через інформаційно-комунікаційну компетентність...
Особливості використання засобів нових інформаційних технологій у...
Жук Ю. О. Особливості використання засобів нових інформаційних технологій у навчально-виховному процесі професійно-технічного закладу...
Про шкільний конкурс «Педагог за здоров’я дітей»
Неблагополуччя у здоров’ї учнів залежить і від недостатньої підготовки педагогів до роботи у здоров’язберігаючому просторі. Цьому...
Навчально-методичне забезпечення вивчення фізики в 10-х класах загальноосвітніх...
За результатами Всеукраїнського конкурсу підручників для 10 класу Міністерством рекомендовано до використання у навчально-виховному...
Співпрацюють з медичними працівниками
Усі здоров’язбережувальні технології, які використовують у навчально-виховному процесі, можна розділити на три основні групи
Н. В. Скалій Роль інформаційно-комунікаційних технологій  у навчально-виховному процесі школярів
Х компетентностей учнів, визначених як орієнтири для виявлення результативності освіти України. Серед ключових компетентностей визначаються:...
План Поняття про девіантну поведінку. Соціально-психологічна характеристика...
Психолого-педагогічна корекція девіантної поведінки школярів у навчально-виховному процесі
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка