Дудар Н. П., Филипович Л. О. Д81 Нові релігійні течії: український контекст (огляд, документи, переклади)


Скачати 1.62 Mb.
Назва Дудар Н. П., Филипович Л. О. Д81 Нові релігійні течії: український контекст (огляд, документи, переклади)
Сторінка 2/14
Дата 16.03.2013
Розмір 1.62 Mb.
Тип Книга
bibl.com.ua > Філософія > Книга
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14

11

Н. Дудар, Л. Филипович

них релігійних інститутів, таких, як ордена, братства, ашрами, монастирі тощо.

Більш вживаним у сучасному науковому обігу є термін "нові" ("нео") або "модернові" релігії. Таке поняття до­сить широке і охоплює переважну частину нових релігій­них феноменів, що сформувались у другій половині XX ст. Зумовлені змінами світоглядних парадигм, кризою тради­ційних релігій, взаємовпливами різних культурних світів, неорелігії водночас є результатом релігійної ініціативи ок­ремих осіб, які, використовуючи певну віросповідну тра­дицію чи поєднання декількох, творять нове віровчення, культ, організацію. Остання вважається самодостатньою і незалежною від будь-якого релігійного центру, а її зас­новник майже завжди - обраним самим Богом.

Недосконалість поняття "неорелігії" - у багатознач­ності трактування прийменника "нео" ("нові"): з точки зору часу виникнення релігій, їх специфіки, особливостей або ж третє значення, що власне розкриває специфіку неоре-лігійних феноменів, а саме їх ставлення до "старих", тра­диційних релігій. "Нео" завжди підкреслює варіативність новоутворень, подаючи їх як видозміну першооснови.

За цією ознакою утворився термін "нетрадиційні релігії", що є альтернативою історичним релігійним ком­плексам. Ним позначають історично неуспадковані пев­ною спільнотою релігійні явища, які не притаманні релігійній духовності того чи іншого народу, культурно, побутово, ментально не укорінені в ньому, але набули поширення внаслідок місіонерства проповідників з їх істо­ричної батьківщини. Операційна обмеженість цього поняття також очевидна, оскільки будь-яку релігію можна вважа­ти нетрадиційною: все залежить від етнічного середови­ща й історичного простору її функціонування. Так, не­традиційними для певного народу можуть бути навіть світові релігії, які є історичними для інших етнічних спільнот. Але нетрадиційними називають переважно релігійні утворення, засновані на іншій традиції.

12

Теоретичні проблеми вивчення новітніх релігій

Отже, наука поки що не виробила універсального терміну для визначення всієї багатоманітності модерно­вих релігійних явищ. Пошуки, проте, тривають, але вони мають спиратися на досягнення вітчизняного і зарубіж­ного релігієзнавства, яке активно переосмислює такі ба­зові поняття, як "релігія", "віра", "релігійність", "релігійні пошуки" тощо. Так релігія постає складним суспільно-історичним, духовним, культурним феноменом, однією з форм суспільної свідомості, світоглядом, вираженням ірра­ціональної сторони духовної життєдіяльності людини. Вона існує на індивідуальному і суспільному рівнях, презенто­вана особистими локальними переконаннями кожної ок­ремої людини та величезним спектром конфесій. Будучи позалогічним освоєнням людиною своєї причетності до про­цесів, що відбуваються у Всесвіті, при визнанні впливу якихось вищих сил, релігія є специфічним засобом само­утвердження людини у світі, знаходження нею самої себе3. У релігії людина усвідомлює своє ставлення до світу на­самперед через сприйняття своєрідних межових засад власного буття і самовизначається у ньому на основі усві­домлення своєї мало не космічної, богоподібної сутності.

Виходячи з такого розуміння релігії, зазначимо, що неорелігії є наслідком релігійних пошуків людей, котрі через орієнтації на релігійні та філософські вчення в їхній модерновій інтерпретації прагнуть зрозуміти зміст таких явищ, як Всесвіт, життя, смерть, душа, свідомість, а також сутність людини, її призначення, сенс життя тощо. Неорелігійні громади пропонують своїм прихильникам нову сакральну інтерпретацію дійсності, нове розуміння соці­альних питань та вирішення глобальних проблем сучас­ної людини, суспільства й світу в цілому, претендуючи на якісно іншу участь у їх вирішенні. Це ті вчення, від яких сучасні "шукачі істини" чекають життєвого комфор-

1996 Колодного і Б.Лобовика. - К,

Н. Дудар, Л. Филипович

ту, відчуття твердого підґрунтя, спокою, самоусвідом­лення, цілісності, значущості свого буття4.

Не менш складною і досі не вирішеною є проблема класифікації неорелігійних об'єднань. Серед наявних си­стем і методів типологізації нових релігійних явищ заслу­говують на увагу наукові здобутки російського дослідни­ка Є.Балагушкіна. В основу своєї класифікації він поклав соціокультурний принцип?. У цьому контексті релігійні новації розцінюються як наслідок досить глибоких змін суспільної системи в цілому (цивілізаційні зрушення, се­куляризація, інші соціокультурні тенденції) або окремих її компонентів (зростання індустріалізації й урбанізації, національно-патріотичне пожвавлення, зміни інтересів людей та їх ґрунтовніше самоусвідомлення). Нові релігійні рухи пропонують не просто нове розуміння соціальних проблем, а претендують на якісно іншу участь у їх вирі­шенні. Залежно від ситуації встановлюються різні типи спіритуалізації навколишнього світу, які визначаються мо-дальностями релігійно-практичного усвідомлення дійсності.

Перший тип новацій - реформаційні релігії, що відтворюють найслабші модальності спіритуального онов­лення світу: соціально-антропологічний перфекціоналізм та спіритуалізація дійсності. Ці типи новацій протистав­ляються початковому, статуарному станові релігії, так званому релігійному істеблішменту, до якого належать офіційні релігії та їхні церковні організації. Для них ха­рактерні або апологетичне ставлення до сучасного со­ціально-політичного ладу, або "нейтральне", з підкрес­леним відстороненням від усіх форм суспільного устрою

4 Дослідженню світоглядно-релігійних пошуків молоді в Україні при­
свячена науково-дослідна робота, проведена за проектом Українського
інституту соціальних досліджень колективом авторів: Балакірєва О.,
Дудар Н., Свистунов С, Филипович Л. Світоглядно-релігійні пошуки молоді
в Україні. - 1998, УДК 316.752/754, КП, N держреестрації 0198U008119.

5 Балагушкин Е. Новьіе религии как социокультурньїй и идеологи-
ческий феномен//О6ществен. науки и современность. - М., 1996. - №5. -
С.97-100.

14

Теоретичні проблеми вивчення новітніх релігій

та державної влади. Властиві їм релігійні ідеї й настрої мають різний ступінь значущості та активності і можуть бути представлні як деяка послідовність новаційних типів релігійних рухів.

Соціально-антропологічний перфекціоналізм - релі­гійним новаціям цього типу притаманна фетишизація пев­них умов та чинників реальної дійсності: від фізичного здоров'я й духовного розвитку індивіда до вдосконален­ня економічних і політичних структур суспільства. Пози­тивні зрушення у сферах людського буття розуміються як панацея глобального поліпшення становища суспіль­ства, вирішення його проблем та суперечностей. До цьо­го типу належать аскетичні й фізіотерапевтичні культи, техніки інтелектуального розвитку (Товариство трансцен­дентальної медитації, семінари Ерхарда, макробіотика Осави тощо). До даної групи належать осередки, що куль­тивують техніки східних єдиноборств з релігійними на­строями дзен-буддизму - вони орієнтують своїх прихиль­ників на силу та мужність, непорушність духу й суворість життя. Сюди входять також напіврелігійні методики до­сягнення "досконалого" способу життя на кшталт давньо-японської "чайної церемонії" або сучасного гербалайфу.

Спіритуалізація дійсності - більш сильний новацій-ний тип релігійних рухів, що трактують фактори духов­ного життя в дусі окультизму та спіритуалізму, а не фетишизують реальні чинники земного життя. Згідно із релігійними уявленнями цього типу, звертання до над­природних сил, космосу, потойбічного світу гарантує ра­дикальне вирішення усіх земних проблем людства, дасть йому змогу вийти із сучасної соціокультурної кризи. До цього типу належать різновиди необуддизму, теософія, антропософія, Агні-йога Реріхів.

Другий тип новацій - альтернативні релігії: рішуче відмовляються від сучасної соціальної реальності та офі­ційних церков. Для цих релігійних віянь суспільна систе­ма і спосіб життя сучасної людини є неприйнятними, не-

15

Н. Дудар, Л. Филипович

доліки - невиправними, пануюче зло - невикоренимим. Вони не сприймають жодних реформ існуючого ладу, вва­жають беззмістовними й безрезультатними будь-які про­грами удосконалення економічних, політичних відносин у суспільстві, розвитку міжнародного співробітництва. Аль­тернативною модальністю відрізняються два типи нових релігійних рухів.

Спіритуальна трансформація дійсності - мілена-ристські рухи, де тисячолітнє Царство Боже на Землі розглядається як найближча, реально досяжна перспек­тива, та хіліастичні сектантські комуни, в яких вважаєть­ся, що Царство Боже вже відкрилося вузькому колові обраних, приклад яких повинно сприйняти все людство. Спіритуальна трансформація дійсності має два різнови­ди: 1) аморфне богопошукове середовище ("битницький дзен", "революція Ісуса", психоделія); 2) міленаристські секти і культи, яким властивий більш високий рівень ак­тивності й організованості, яскравіші есхатологічні настрої ("Діти Бога" у перші роки існування, "Богородичний центр", "Біле братство").

Альтернативні релігії, що належать до другого типу новацій, проголошують вихід у сакральний світ. Нові релігійні рухи цього типу вирізняються двома видами ак­тивності: 1) "есхатологічна паніка" - надзвичайно загост­рені релігійні настрої, коли люди залишають свої будин­ки, майно, рідних, близьких і чекають кінця світу; 2) "апо-каліптична катастрофа" - коли община скоює колективне самогубство (отруєння членів "Народного храму" в Гай­ані, самоспалення адептів "Храму Сонця" в Швейцарії та Франції, "Небесних врат" - у США, віруючих - в Уганді).

Наведені чотири типи релігійних новацій є лише іде­альними моделями реальних релігійних явищ, які здебі­льшого неоднорідні за сутністю і мають певні типологічні особливості.

Викладене можна узагальнити й подати наочно у такій схемі:

16

Теоретичні проблеми вивчення новітніх релігій СОЦЮКУЛЬТУРНА ТИПОЛОГІЯ НОВИХ РЕЛІГІЙНИХ РУХІВ



Наведемо ще одну класифікацію - соціально-психо­логічну .(спирається на Веберівську класифікацію), в якій враховується характер взаємодії релігійної групи з ши­роким соціальним середовищем (Р.Уолліс)6. Таким чином, виділяються три типи релігійних новацій, що:

  1. заперечують навколишній світ;

  2. приймають нормативні цілі й цінності;

  3. пристосовуються до навколишнього світу.

Прихильники релігійних течій першої групи вважа­ють, що наявний соціальний лад відійшов від божествен­них приписів; не сприймають цінностей сучасного суспі­льства й закликають до духовного життя, зорієнтовано­го на задоволення власних інтересів. Вони уявляють жит­тя як служіння Богові та представникові Бога на Землі (у деяких релігійних громадах це одна й та сама особа). Такі

6Wallis R. The Elementary Forms of the New Religious Life. - London, 1984.

17

Н. Дудар, Л. Филипович

рухи переважно пророкують швидке і повне пере­родження світу, фактично його кінець. Вони проповіду­ють встановлення нового порядку на Землі після певних перетворень та катаклізмів. Кожний новий член таких спільнот вважається "вдруге народженим", таким, що повністю відірвався від свого колишнього "Я" і цілковито підкорився групі. Лідери таких груп проявляють, як пра­вило, виняткову авторитарність.

До другого типу релігійних спільнот належать органі­зації та групи, у яких відсутні чимало рис, пов'язаних з релігією. У них здебільшого немає власної церковної орган­ізації, колективних ритуалів, розвинутої теології та ети­ки. Прихильники таких течій знаходять у навколишньому середовищі чимало позитивних рис, які вони схильні роз­вивати. На їхню думку, людство має величезну потенцій­ну енергію, раціонально використовувати яку навчилася невелика група осіб. Вони пропагують власні засоби розк­ріпачення фізичного, розумового й духовного потенціалу людини. Для реалізації цих засобів не потрібні тривалі приготування, складна система табу, умерщвлення плоті, жорсткий духовний контроль і розрив із минулим жит­тям. Для цієї групи характерна відсутність персоніфіко­ваного бога - йдеться про "Космічну енергію життя", "Ос­нову буття", "Справжньо людську природу". Поширення вчень другого типу ґрунтується на розв'язанні трьох го­ловних проблем. По-перше, це накреслення шляху досяг­нення індивідуального успіху, оволодіння загальновизна­ними цінностями (матеріальне благополуччя, кар'єра, більша впевненість у собі тощо). По-друге, можливість особистості позбутися нав'язаних соціальних ролей, звич­них ритуалів, манер, звичок, негативних інстинктів. Усі зусилля спрямовуються на досягнення глибинних рис людського характеру. По-третє, ці течії допомагають роз­в'язати проблему самостійності людини у сучасному суспільстві, а їхні прихильники вважають, що після ово­лодіння прийомами психотехніки міжособистісне спілку-

18

Теоретичні проблеми вивчення новітніх релігій

вання, унеможливлюване досі пригніченістю істинної сут­ності людей, стане справжнім і повноцінним.

Третій тип рухів є фактично варіаціями традицій­них релігій і філософських напрямів. їхня мета - надати віруючим можливості для більш інтенсивного релігійного життя. Тут не вимагають розриву з минулим - можна навіть не виходити із своєї традиційної церкви.

Висвітлюючи релігійні новоутворення в Україні, па­літра яких досить різноманітна, користуватимемося так званою генетичною типологією. Визнаючи її деяку умовність і недосконалість, вважамо, що вона певним чином відтворює загальну тенденцію сучасного релігієт-ворення.

Неохристиянство та навколохристиянство. Неохри-стиянство - релігійні течії, що виникають у межах тра­диційного християнства з метою пристосування його до спрощених вимог секуляризованого часу. Основним віросповідним джерелом неохристиянських церков є Біблія, центральною фігурою - Ісус Христос. Неохристи­янство від традиційного християнства відрізняється ро­зумінням природи Ісуса Христа, Трійці, сутності Свято­го Духа, пекла, раю тощо. Навколохристиянськими світоглядно-релігійними вченнями, на нашу думку, є новітні релігійні утворення, які до структури свого віров­чення (що, як правило, в основі своїй є результатом твор­чості їхніх засновників) долучають елементи християнсь­кої, орієнталістської, теософської, інших традицій у їх модерновому прочитанні (Церква уніфікації (об'єднання) Муна, Велике біле братство, Церква останнього заповіту (Віссаріона).
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14

Схожі:

Закон та «Про електронні документи та електронний документообіг»
Товариство з обмеженою відповідальністю «Український сертифікаційний центр» (надалі Центр)
Державний стандарт початкової загальної освіти
Нові освітні реалії передбачають формування філософії сучасного європейця — «навчання упродовж життя», яка дає усвідомлення необхідності...
НОВІ ВИМОГИ ЧЕСЬКОГО КОНСУЛЬСТВА з 01. 11. 2006 ОБОВ” ЯЗКОВО необхідно...
Оригінал закордонного паспорту (строк дії паспорту не менше ніж 90 днів з дня повернення з плануємої подорожі) з наявністю вільних...
Протокол №10 від 26 травня 2003 року) Рекомендовано Міністерством...
Нетрадиційні релігійні та містичні культи України: Навчальний посібник / В. М. Петрик, С. В. Сьомін та ін. За заг ред. В. В. Остроухова...
УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ І НАУКИ
...
Тема: Довідково-інформаційні документи. Обліково-фінансові документи
Гриценко Т. Б. Українська мова та культура мовлення : Навчальний посібник. – Вінниця : Нова книга, 2003
9. Конструкторська та технологічна документація
Вміти орієнтуватись та читати конструкторські документи, створювати прості документи. Розуміти роль конструкторської та експлуатаційної...
Керівництво 01. 01. Документи вищих установ >01. 01. 01
Урядові та галузеві документи про освіту (постанови, накази, інструкції, рішення колегії, листи Міністерства освіти і науки України)...
ОГЛЯД
Огляд у Розділі 1 містить коротке обговорення цілей і аудиторії, цілей Проекту, і того, як цей Проект повинен застосовуватися. Також...
Про свободу совісті та релігійні організації

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка