|
|
Скачати 241.35 Kb.
|
ДОКТРИНА ЕКОНОМІКИ ЗНАНЬ (ПРОЕКТ) Доктрина Економіки знань є програмовим документом, який розкриває положення стратегії „Європейський вибір”, відповідає завданням „Стратегії сталого розвитку та структурно-інноваційної перебудови української економіки (2004 – 2015 роки)” та окреслює практичні шляхи реалізації Концепції інноваційного розвитку економіки України. Сьогодні здатність до генерації, використання та розповсюдження нових знань стає основою національної конкурентоспроможності та базовою передумовою прискореного інтенсивного соціально-економічного зростання. В 2000 р. в Лісабоні країни ЄС проголосили, що „у 2010 році Європа стане найбільш конкурентноздатним суспільством у світі – су-спільством знань”. Характерними ознаками економіки, яка базується на використанні знаннєвих чинників, є домінування в структурі ВВП високотехнологічних галузей та інтелектуальних послуг, формування переважної частки національного прибутку за рахунок інноваційної або технологічної ренти, високий рівень капіталізації компаній, основна вартість яких формується завдяки нематеріальним активам, тобто інтелектуальної складової. Економіка знань є підґрунтям і головною складовою „інноваційної економіки”. Її фундаментальна основа – це продуктивні знання та якісна змістовна освіта, які обумовлюють спроможність до втілення гуманітарно-інтелектуального капіталу у результати виробничої діяльності. Головна відмінність економіки знань від так званої „товарної економіки” полягає у безперервному технологічному оновленні виробництва та самовідтворенні його „знаннєвих” чинників, їх невідчуженні в процесі економічного обміну, швидкому оновленні та відносній доступності для використання. Наукові дослідження дають людині нові знання, які трансформуються у технології та продукти наукоємного виробництва, стимулюють зростання продуктивності праці, зниження матеріало- та енергоємності, підвищення конкурентоспроможності суспільного виробництва, прискорюючи темп накопичення суспільного прибутку, змінюючи мотивації трудової діяльності, і тому виступають фактором постіндустріального економічного зростання. Інтелектуальний капітал здатен давати на кожну одиницю додаткового інвестування найвищу економічну віддачу, забезпечуючи не лише високу рентабельність виробництва та надійні конкурентні переваги на світових ринках, а й створюючи підґрунтя стратегічної прибутковості для інноваційних інвестицій. За сучасних ринкових умов у суспільстві, в якому зосереджено вагомий гуманітарний капітал, достатньо здійснити відповідні інституційні зміни для того, аби цей ресурс розвитку призвів до досить швидких позитивних загальноекономічних змін, задіяв процеси якісного структурного оновлення економіки і суспільства. В таких умовах шлях України до сучасних надбань постіндустріального суспільства міг би стати значно коротшим, ніж для цілої низки інших країн, трансформаційну модель яких ми взяли собі на озброєння. Саме в економіці, яка базується на основі продуктивного використання нових знань – шанс, ресурс і перспектива прискорення модернізаційної та інноваційної динаміки України! Завдання Головне завдання Доктрини економіки знань полягає, по-перше, у загальному нарисі перспективних шляхів вдосконалення державної інноваційної політики в аспектах розвитку освітньої, наукової, науково-технічної, інноваційної та суміжних галузей, наданні практичних рекомендацій щодо постіндустріальної розбудови національної економіки України як такої, що базується на сучасних джерелах та ресурсах зростання, по-друге, у визначенні напрямів практичної реформаційної діяльності, яка має забезпечити прискорені темпи якісного зростання виробництва та модернізацію системи суспільних відносин. Складові елементи сучасної економіки знань: - доступна, якісна і безперервна освіта населення на основі нових наукових знань; - економічні стимули та інституційний режим, що заохочують до ефективного використання національних і глобальних знань в усіх секторах економіки; - ефективна інноваційна система, що об’єднує в єдиний комплекс економіку, наукові, академічні та дослідницькі центри; - інфраструктура, яка з’єднує елементи інноваційної системи між собою та із зовнішнім середовищем; - держава як ініціатор та координатор процесів розбудови економіки на основі нових знань. Економіка знань для України – один з головних інструментів інноваційного прогресу та основний шлях до поєднання існуючих культурних традицій і наявного гуманітарного потенціалу зі світовими економічними вимогами та актуальними суспільними тенденціями. Першочергові завдання щодо розбудови економіки знань в Україні: - „інвентаризація” найбільш актуальних проблем і протиріч нинішнього етапу у гуманітарно-інноваційній сфері; - привернення уваги до науково-освітнього виміру національних інноваційних реформ та окреслення пріоритетів розбудови економіки знань в Україні; - усунення негативних наслідків попереднього етапу реформаційних перетворень у освітній, науковій, науково-технічній та інноваційній сферах. Середньострокові завдання: - вдосконалення технологічної, інституційної та організаційної бази національних інноваційних реформ; - якомога повне залучення гуманітарних ресурсів інноваційного розвитку України через розбудову економіки, яка ґрунтується на знаннях та освіті, орієнтується на імперативи економічної конкурентоспроможності; - всебічна інтеграція систем освіти, науки, виробництва і управління розвитком, а також програмування їх на самовідтворення, самонаведення та самокоррекцію в процесі подальшого розвитку суспільства. Стратегічні завдання економіки знань: - консолідація методологічних та інформаційних систем, освітньо-професійних, освітньо-наукових, освітньо-виробничих інфраструктур та комунікацій в рамках єдиного національного інноваційного простру; - посилення міжнародної інтеграції України у гуманітарній сфері та су-міщення національної інноваційної системи з технологічною платформою глобального постіндустріального суспільства; - забезпечення вертикальної мобільності України, яка відповідає національним завданням та наявному потенціалу суспільства, в питаннях включення в глобальну систему розподілу праці, визначення динаміки та напрямів розвитку світової економіки, розподілу прибутків та переваг від результатів сучасної НТР. Пріоритети Запровадження в Україні економіки, яка ґрунтується на виробничому використанні знань, інформації та технологій, неможливе без приведення у відповідність до інноваційних вимог таких елементів системи, як: інтелектуальний потенціал суспільства, вертикаль „наука – освіта – виробництво”; система структурних пріоритетів; організаційно-інституційний режим; фізичне середовище інновацій; система соціалізації і освіти; фінансові засади діяльності; адаптація до зовнішнього контексту інноваційних перетворень. 1. Розвиток інтелектуального потенціалу Розвиток інтелектуального потенціалу населення – основа основ іннова-ційного вибору України та базовий пріоритет державної політики у освітянській, науковій та науково-технічній сферах. Реалізація та розвиток творчих здібностей талановитих дітей і молоді, комплексний розвиток системи освіти, стимулювання дослідницької та наукової діяльності, заохочення до творчої розумової праці, підвищення суспільного престижу праці вченого і науковця – головні цілі держави на шляху до побудови економіки знань в Україні. 2. Інтеграція науки, освіти і виробництва Формування системи „наука – освіта – технологія – інновація – виробництво” – наріжний камінь розвитку постіндустріальних суспільств та єдиний можливий шлях до підвищення конкурентоспроможності і динаміки прогресу України. Саме через інтеграцію різних елементів науково-технічного, освітнього і виробничого комплексу Україна має розбудувати власну національну інноваційну систему як сукупність наступних елементів: - установ наукової і освітньої галузі, в яких створюються нові знання; - нормативної та макроекономічної бази, що включає, зокрема, заходи торгівельної політики, які впливають на просування технологій та їхню вартість; - інноваційних та техно-виробничих інфраструктур, спроможних до реалізації інновацій та перетворення їх у товар; - можливостей доступу до глобальних джерел знань та інноваційних комунікацій; - ринкових умов, що сприяють розповсюдженню і впровадженню інновацій. Через посилення вертикальних інтеграційних зв’язків та горизонтальної взаємодії в межах національного інноваційного простору. Україна має сформувати власну техно-інноваційну інфраструктуру, яка забезпечить випереджальний темп розвитку економіки та сучасні стандарти життя су-спільства. 3. Структурні пріоритети. Структурній перебудові економіки надається вирішальне значення для забезпечення переходу на інноваційну модель зростання та впровадження економіки знань. Головним змістом структурного маневру є випереджаюче зростання частки галузей і виробництв з високим ступенем технологічної переробки та доданої вартості, швидким оборотом капіталу і значною часткою наукоємної складової. Найбільш вагомими очікуваними еконо-мічними результатами з погляду впровадження науково-технічних інновацій на підприємствах України є: - ефективність та ощадність використання енергетичних і матеріальних ресурсів. Адже надзвичайно високі виробничі витрати палива і енергії є стримуючим чинником, який помітно гальмує конкурентний розвиток вітчизняної промисловості. Так, на кожен долар національного прибутку Україна витрачає приблизно 3,5 л нафти (у вуглеводородному виразі), в той час як Росія – 1,5 л, Німеччина – лише 300 грамів; - збільшення частки продукції з високим ступенем переробки. Зміна структури виробництва в цьому напрямі є необхідною умовою подолання сировинної орієнтації економіки і розглядається як одне з ключових завдань промислової політики, що призведе до підвищення технологічної укладності економіки; - впровадження сучасних управлінських новацій та елементів логістики у виробництво. Організація виробничого процесу, оптимізація ресурсів та зниження корпоративних витрат є досі ще не задіяним у повній мірі чинником скорочення виробничих витрат та підвищення продуктивності. - забезпечення гнучкості виробництва з урахуванням попиту на інновації. Високі темпи відновлення продукції як умова збереження конкурентних позицій на ринку висувають підвищені вимоги щодо технологічної структури національного виробництва, його здатності реагувати на зміни ринкової кон’юнктури. 4. Організаційно-інституційне забезпечення інноваційних процесів Динамічний інноваційний розвиток та економічне зростання на основі оновленої інфраструктури мають здійснюватися на тлі вдосконалення державного менеджменту в науково-технічній та інноваційній сферах. Інновації в системі управління процесами суспільного розвитку – шлях до підвищення ефективності державної політики в цілому. Для досягнення суттєвих позитивних зрушень в цьому напрямі необхідно: - вдосконалити інституційні основи державної науково-технічної та інноваційної політики; - подолати роз’єднаність та відособленість серед освітніх та наукових закладів; - централізувати політику держави в інноваційній сфері в межах єдиного компетентного органу виконавчої влади; - посилити статус Ради з питань науково-технічної політики при Президентові України, розробити механізм неухильного виконання її рішень; - сформувати загальнодержавну систему автоматизованого пошуку, збору, накопичення, аналітичної обробки і зберігання, розповсюдження та надання інформації в сфері науково-технологічного та інноваційного розвитку; - забезпечити створення єдиної технологічної та інформаційної інфра-структури для науки та інноваційного підприємництва в Україні; - створити інституційні основи ринкового стимулювання інноваційного розвитку; - вдосконалити систему державного фінансування інноваційних процесів, механізми держаного замовлення в науково-технічній сфері, а також моніторингу ефективності фінансування та реалізації наукових та інноваційних проектів; - підвищити ефективність функціонування (вільних) економічних зон, розширити мережу технополісів, технопарків та інших інноваційних структур. 5. Регіоналізація інноваційної та науково-технічної політики Інноваційний розвиток регіонів та регіональна інноваційна політика мають вирішальне значення з точки зору практичного забезпечення модерні-заційних завдань України. Стимулювання процесів інфраструктурного оновлення та комплексного соціально-економічного розвитку територій – одне з головних стратегічних завдань інноваційної стратегії України, яке, зокрема, передбачає: - поглиблення інтеграції регіональних освітніх і наукових інфраструктур шляхом посилення зв’язків між регіональними відділеннями НАНУ, науково-дослідницькими інститутами, академічними закладами та підприємствами; - стимулювання створення „академічного інноваційного поясу” навколо НАНУ та її регіональних центрів, який має складатися із підприємств, що впроваджують наукові розробки у виробництво; - збільшення кількості підприємств, які впроваджують інновації шляхом надання „місцевих преференцій” (стимулів, які ініціює місцева влада), посилення інноваційно-модернізаційної складової приватизаційних процесів, впровадження системи регіональних інноваційних пріоритетів; - запровадження „інноваційності” в якості одного із основних статистичних критеріїв оцінки регіонального розвитку, а також практики періодичних статистичних звітів за показниками регіонального інноваційного розвитку. - сприяння розробці та впровадженню регіональних програм інноваційної політики в Україні на основі опрацьованого досвіду регіонів-лідерів; - розробку єдиних стандартів та методології інтегральної оцінки показників інноваційного розвитку регіонів України із використанням підходів ЄС. 6. Розвиток системи інноваційно орієнтованої освіти Для ефективного забезпечення реалізації інноваційної стратегії України, необхідно створити механізм визначення потреб в спеціалістах для формування державного замовлення на підготовку фахівців, яке має ґрунтуватися на повноцінних прогнозно-аналітичних дослідженнях, вивченні реальних тенденцій соціально-економічного розвитку країни. Зокрема, необхідно: - збільшити обсяги і підвищити змістовну якість та рівень підготовки кваліфікованих працівників професійно-технічними закладами; - підвищити доступність та якість вищої освіти, зокрема, завдяки впровадженню ринкових механізмів здобуття освіти (податковим кредитам на освіту, освітнім банківським кредитам, цільовим державним програмам, участі підприємств у селекції кадрового резерву); - поліпшити та оптимізувати змістовну частину вищої освіти, зокрема, збільшити частку викладання природничих та математичних наук в структурі учбового процесу, оновити відповідну навчально-методичну базу, запровадити бюджетне стимулювання цих напрямів; - ліквідувати диспропорції між попитом і пропозицією на ринку професійної підготовки, удосконалити механізми державного замовлення в освітній сфері; - впорядкувати мережу вищих навчальних закладів з урахуванням загальнодержавних та регіональних потреб у фахівцях з вищою освітою; - запровадити систему планування та регулювання попиту і пропозиції на ринку професій. 7. Підвищення ефективності фінансування інноваційних процесів Впорядкування системи фінансування інноваційних процесів є головною передумовою підвищення результативності державної політики в цій сфері, а також запорукою ефективності розбудови економіки знань в Україні. З метою підвищення ефективності системи фінансування інноваційних процесів необхідно здійснити: - запровадження та розвиток конкурсних засад в питаннях розподілу коштів на наукові і освітянські програми та проекти, залучення незалежних громадських організацій до контролю за використанням відповідних коштів; - вдосконалення національного законодавства щодо створення інтегрованих промислово-фінансових груп (холдингів, корпорацій) з метою стимулювання інтеграції інноваційних ресурсів та інвестиційних капіталів; - зменшення норми обов’язкового резервування в Національному банку України кредитів комерційних банків, що надаються комерційним структурам на здійснення офіційно зареєстрованих інноваційних проектів, за-провадження системи пільгового оподаткування прибутків, які спрямовуються на інвестування інноваційної діяльності; - розробку системи заходів щодо залучення вітчизняних банків у справу кредитування здобуття освіти населенням, а також суттєве розширення кількості кредитно-фінансових компаній, які займаються кредитуванням інноваційної діяльності, прискорення процесів створення інноваційно орієнтованих банків; - розгляд перспективи реформування системи фінансування наукових установ шляхом впровадження дворівневої системи фінансового забезпечення: базове фінансування (утримання матеріальної бази, оплата комунальних послуг); грантове фінансування на конкурсній основі через державні наукові фонди, а також із спеціального фонду бюджету, який формується за рахунок виконання робіт та послуг; - відновлення дії скасованих та призупинених податкових пільг, створення і організацію діяльності державних, галузевих, регіональних, виробничих, а також недержавних фондів інноваційного розвитку; - вдосконалення механізмів державного замовлення на інноваційну продукцію; - заходи щодо заохочення інноваційної діяльності на підприємствах, стимулювання розвитку системи „інноваційних замовлень” вітчизняним науково-технічним компаніям з боку вітчизняних підприємств; - запровадження системи морального стимулювання підприємців, які сприяють розвитку науково-технічної сфери, високих технологій та інновацій, а також вимог щодо інвестування інноваційних проектів як одного з конкурсних критеріїв під час приватизації підприємств України; - застосування програмно-цільового підходу до інвестиційно-інноваційної діяльності, посилення управлінської відповідальності за реалізацію цілей, використання ресурсів та дотримання пріоритетів інноваційної діяльності; - створення системи спеціальних фондів державного фінансування науково-технічних програм та інноваці, розгляд питання щодо стимулювання залучення до таких фондів коштів, які утворюються внаслідок зменшення бази оподаткування прибутку на суму, внесену до інноваційних фондів; - розробку єдиної системи оцінки ефективності фінансування інноваційної діяльності в Україні, а на її основі – коригування діяльності окремих підприємств та вдосконалення законодавчої бази. 8. Посилення міжнародної кооперації в освітній, науково-технічній та інноваційній сферах Міжнародна кооперація у освітній, науково-технічній та інноваційній сферах – це не лише важливий напрям зовнішньої політики держави, а й основний засіб залучення та адаптації України до сучасних надбань науково-технічного прогресу, базова складова гуманітарної інтеграції суспільства. З метою посилення міжнародного напряму інтеграції, в першу чергу, необхідно: - передбачити кошти на участь представників України у проведенні відповідних міжнародних заходів (конференцій, семінарів, круглих столів) та підвищити дисципліну використання цих коштів; - запровадити моніторинг розвитку глобальних подій, інфраструктур та процесів в освітній, науково-технічній та інноваційній сферах; - залучити Україну до стратегічних міжнародних проектів і програм, які реалізуються зараз, та виключити можливість незалучення України до регіональних та континентальних освітньо-науково-інноваційних проектів у майбутньому; - прискорити адаптацію стандартів в системі національної освіти відповідно до критеріїв ЄС. Напрями Прогрес за основними напрямами розбудови економіки знань в Україні обумовлює як загальну картину інноваційних перетворень, так і здатність окремих сфер суспільних відносин до оновлення на новій доктринальній основі. Саме інституційне вдосконалення та корекція складових елементів національного інноваційного середовища становить порядок денний необхідних реформ та окреслює відповідні першочергові кроки на їх шляху. Освіта в системі економіки знань В системі економіки знань, одне з провідних місць посідає освіта, як джерело інтелектуального капіталу та інноваційного потенціалу нації, сфера масової адаптації суспільства до парадигмальных соціокультурних змін та основний засіб індивідуального засвоєння соціальних навичок та квалі-фікацій. Освіта, підготовка кадрів, виховання і розвиток творчих здібностей – це основні напрями формування людського капіталу, який є джерелом стратегічної конкурентоспроможності та суспільного прибутку у майбутньому. Напрями вдосконалення сфери освітніх послуг в Україні: - недопущення подальшого скорочення фізичних обсягів надання освітніх послуг; - збільшення частки дітей, яких охоплено дошкільними закладами освіти; - підтримка діючих та створення нових дитячо-юнацьких центрів науково-технічної і культурної творчості; - розширення практики спеціальної стипендіальної та кар’єрної підтримки учнів і студентів; - організація місцевих, регіональних та національних конкурсів-відборів талановитої молоді, вдосконалення механізмів добору та залучення обдарованих дітей до навчання у вищих навчальних закладах; - підвищення доступності якісної середньої освіти для сільських школярів; - вдосконалення методичної та методологічної бази освітніх процесів, пріоритетне впровадження передових вітчизняних освітніх технологій; - поліпшення ситуації із підготовкою і забезпеченням педагогічними пра-цівниками загальноосвітніх, дошкільних та позашкільних навчальних за-кладів, насамперед тих, які розташовані у сільській місцевості; - забезпечення визнання українських дипломів про вищу освіту на ринках інших країн; - розробка Перспективного прогнозу розвитку системи освіти і ринку праці в Україні; - створення дієвих стимулів і реальних можливостей для включення кожного громадянина в систему безперервного навчання та підвищення ква-ліфікації; - проведення оцінки стану лабораторно-дослідницької бази навчальних за-кладів України та передбачення механізмів її відновлення (податкові пільги, пільгові кредити, асигнування із держбюджету); - введення предмету і курсів „Інноваційний менеджмент” та „Інноваційне підприємництво” до учбових програм навчальних закладів, запровадження відповідної спеціальності в рамках базової або другої вищої освіти; - збільшення обсягів „експорту” освітніх послуг Україною, стимулювання залучення іноземних студентів для навчання в українських ВУЗах; - збереження та розвиток вітчизняних наукових та освітянських шкіл, заохочення педагогів-новаторів, технологічне вдосконалення освітніх процесів. Наука в системі економіки знань Україна володіє високорозвиненим науковим потенціалом, який спроможний ефективно розв’язувати актуальні проблеми суспільного розвитку та вирішувати сучасні інноваційні завдання. Інтелектуальний потенціал України, незважаючи на негативні наслідки соціально-економічних трансформацій, які мали місце до середини 90-х років минулого сторіччя, й дотепер лишається досить потужним. Кадровий потенціал науки завжди був сильною стороною держави і протягом багатьох років визначав місце України серед провідних європейських країн: за чисельністю науковців – близько 0,54% від чисельності економічно активного населення (в тому числі, за чисельністю дослідників – 0,41%). Забезпеченість науковими кадрами в Україні й зараз відповідає рівню таких європейських країн, як Іспанія, Польща, Чехія, Угорщина, однак більш як вдвічі менше за середнє значення цього показника в західноєвропейських країнах. Напрями вдосконалення науково-технічної політики в Україні: - покращення стану державного фінансування освітньої та науково-технічної сфери; - призупинення тенденції до скорочення кадрового потенціалу наукових орга-нізацій, який безпосередньо здійснює наукові дослідження та розробки; - стимулювання зростання кількості науково-дослідницьких та конструкторських організацій; - суттєве оновлення матеріально-технічної бази та інформаційного забезпечення вітчизняних освітянських та наукових установ; - створення сприятливих умов і механізмів державної підтримки міжнародного співробітництва в галузі освіти і науки, науково-технічної та інноваційної кооперації; - гармонізація законодавства України в галузі науки і високих технологій з нормами міжнародного права; - сприяння інтеграції потенціалу соціальних та економічних наук із тех-нічними науками з метою розширення інфраструктурної бази інновацій; - розробка механізмів ефективного (а не витратного) фінансування НДДКР з урахуванням комерційних особливостей фундаментальної, прикладної науки та розробок; - запровадження обґрунтованого державного замовлення на підготовку освітянських та наукових кадрів, створення ефективного механізму їх атестації, який забезпечував би досягнення світових стандартів якості та розвитку; - створення сприятливих умов для роботи громадських наукових об’єднань. Виробництво в системі економіки знань В умовах сьогодення, процес інтелектуалізації основних факторів виробництва, перехід до нового укладу технологічного розвитку, в якому роль головного ресурсу виробництва починають відігравати знання ті інформація – це визначальна ознака нового типу економічного зростання та господарчих відносин. Напрями вдосконалення інноваційних засад системи виробництва: - стимулювання більш повного та активного використання у промисловості результатів діяльності наукової сфери, збільшення кількості та інтенсивності використання прогресивних наукових здобутків в секторі обробної промисловості; - нарощування частки продукції п’ятого – шостого технологічних укладів в структурі виробництва; - модернізація, оновлення технологічної бази та виробничих фонди вітчизняних підприємств; - сприяння активному розвитку малих та середніх інноваційних підприємств, посередницьких організацій, а також стимулювання венчурного фінансового капіталу; - стимулювання розвитку раціоналізаторської та винахідницької діяльності на підприємствах, розробка системи заохочення інноваційної ініціативи на підприємствах, запровадження практики звітності підприємств і галузей економіки за результати інноваційної діяльності; - сприяння комерціалізації інтелектуальної власності, вдосконалення методології ринкової оцінки інтелектуальної власності в структурі капіталу комерційних компаній; - створення механізмів моніторингу інноваційної активності галузей, виробництв, регіонів, підприємств та організацій, оцінки ефективності використання державних коштів учасниками інноваційних процесів; - запровадження спрощеної системи оформлення контрактів і угод для підприємств, які займаються експортом інноваційної продукції; - посилення інформаційно-інноваційної складової діяльності іноземних представництв України; - внесення змін та доповнень до Бюджетного Кодексу України стосовно запровадження в системі видатків держбюджету спеціальних фондів фінансування науково-технічних та інноваційних програм; - розширення міжгалузевої взаємодії, укладання спільних програм та реалізація спільних проектів із міністерствами та відомствами (зокрема, з Міністерством сільського господарства, Міністерством транспорту, Міністерством палива та енергетики, Міністерством промислової по-літики тощо). Інноваційна культура в системі економіки знань Формування сучасної інноваційної культури як підґрунтя для впровадження та розбудови економіки знань в Україні потребує відповідної перебудови соціально-економічного та культурного світогляду суспільства. Головне завдання щодо розвитку інноваційної культури суспільства в системі економіки знань полягає у стимулюванні трансформації суспільних цінностей відповідно до визнання пріоритетів творчої праці, самовдосконалення і самонавчання, соціально відповідального підприємництва, законослухняності та правової компетентності. Основними напрямами формування сучасної інноваційної культури в Україні є: - посилення ролі національних засобів масової інформації в справі формування інноваційної культури суспільства, пропагування цінностей творчої праці та вільного підприємництва; - спрямування освітньо-інформаційних програм на впровадження інновацій на всіх рівнях суспільної діяльності; - розвиток управлінської й правової культури службовців і спеціалістів, підвищення рівня економічної, юридичної та інформаційної освіченості громадян; - державна підтримка науково-популярних публікацій, програм і видань; - вшанування провідних вчених України, пропагування сучасних досягнень науки та їхнього значення для майбутнього українського суспільства. Правове забезпечення в системі економіки знань Правовою основою економіки знань є комплекс законодавчих актів щодо захисту об’єктів інтелектуальної власності та прав їх власників, яка в цілому забезпечує нагальні потреби суспільства в цій сфері. Проте існуюча правова практика використання наукових знань та інтелектуального продукту є недостатньою і потребує коригування. Напрями вдосконалення правового забезпечення економіки знань: - розробка та прийняття Інноваційного Кодексу України як імперативного нормативно-правового акту, який охоплює увесь комплекс питань науково-технічної та інноваційної діяльності, захисту авторського права та інтелектуальної власності, комерціалізації та обороту нематеріальних активів підприємств; - посилення заходів щодо контролю за дотриманням прав інтелектуальної власності в Україні, забезпечення переходу до визнаної в світі практики в галузі патентування та захисту інтелектуальної власності, впровадження сучасних технічних стандартів захисту інформації; - приведення національної нормативної бази з питань комерціалізації інтелектуальної власності, патентно-ліцензійної торгівлі, спільного підприємництва та інших форм трансферу інновацій у відповідність зі світовими стандартами; - посилення захисту іноземних інвестицій у інноваційній сфері; - продовження та посилення роботи із впровадження міжнародних стандартів обліку і статистики науково-технічної та інноваційної діяльності; - стимулювання імпортозаміщення в сфері інновацій, високих технологій та наукоємної продукції. Першочергові заходи З метою забезпечення більшої практичної спрямованості та реформаційної придатності Доктрини економіки знань пропонуємо Програму першочергових кроків, від реалізації яких залежить поточна динаміка структурних соціально-економічних змін та стратегічна перспектива інноваційної розбудови суспільства. Забезпечення високого рівня публічності заходів органів державної влади щодо регулювання освітньої, науково-технічної та інноваційної сфери (в тому числі, завдяки встановленню практики „нульових читань” законопроектів, які стосуються освітньої, наукової, науково-технічної та інноваційної сфери за участі науковців, експертів, представників виконавчої, законодавчої гілок влади та громадських організацій); Розробка та реалізація Державної програми із підготовки наукових кадрів для потреб економіки України; Проведення якісного аудиту, впорядкування та систематичного моніторингу державних науково-технічних програм та посилення контролю за ефективністю використання коштів, а також за результатами діяльності в цій сфері; Створення навколо Національної академії наук України „інноваційного поясу” із комерційних наукоємних фірм, призначених розробляти конкретні продукти або надавати послуги на основі наукових результатів, отриманих науковими інститутами. Зокрема, шляхом перетворення низки науково-до-слідницьких інститутів, які мають необхідну дослідницьку і виробничу базу на технопарки класичного типу; Проведення за участі експертів, науковців та представників органів державної влади спеціальних громадських слухань з питань розвитку наукових і публічних бібліотек, а також музеїв України (адже ця сфера сьогодні знаходиться у надзвичайно важкому стані і потребує термінових зрушень); Запровадження системи заходів, які спрямовано на повернення вивезених за кордон вітчизняних капіталів, з перспективою залучення їх певної частки у інноваційний сектор економіки України; Підвищення митних зборів на окремі види імпорту, який перешкоджає розвитку вітчизняних високотехнологічних виробництв, і навпаки – зменшення митних зборів для імпорту, який сприяє інноваційному розвитку; Більш активне використання можливостей виробничої, наукової та академічної кооперації в рамках СНД. Істотне покращання організаційного і фінансового забезпечення проектів, реалізація яких передбачена Програмою співробітництва в галузі науки і технологій як складовою Програм довго-строкового економічного співробітництва України з державами СНД; Компетентний аналіз перспективи перетворення провідних регіональних закладів вищої освіти (особливо тих, які займаються підготовкою кваліфікованих виробничих кадрів) на Академічні університети при НАНУ, які мають єдину лабораторну та методичну базу із Академією (зокрема, це дозволить більш раціонально використовувати бюджетні кошти); Кардинальна зміна ситуації в сфері професійної освіти. Розробка та запровадження загальнонаціональної програми розвитку професійної освіти в Україні; Запровадження і тестування на базі окремих регіонів системи „великих ланцюгів освіти”: викладачі профільних вузів читають курси та відбирають талановитих абітурієнтів у школах – студенти і аспіранти проходять виробничу практику на підприємствах – куратори-селекціонери залучають молодих фахівців у виробництво, формують виробничо-лабораторні групи із аспірантів і студентів, надають рекомендації керівництву підприємств щодо формування кадрового замовлення. Альтернативний шлях – розвиток системи корпоративних університетів на базі ринкових компаній (шлях, за яким розвивається професійна освіта в Росії); Реалізація політики сприяння налагодженню вертикальних зв’язків між галузевими підприємствами, університетами та закладами середньої освіти, запровадження, за участі органів муніципальної влади, практики партнерства між вищими навчальними закладами і виробництвами, а також виробничої і лабораторної практики для студентів на виробництвах; Аналіз перспективи створення підрозділу із науково-технічної безпеки та введення посади Заступника голови СБУ (або РНБОУ) з питань науково-технічної безпеки, який би займався питаннями моніторингу науково-технічних процесів, забезпечення національних інтересів у науково-технічній сфері та передбаченням відповідних державних заходів (у нещодавно створеному Міністерстві внутрішньої безпеки США перший заступник міністра – це заступник з науки); Розробка та реалізація календарного плану створення НІС (Національної інноваційної системи), яка передбачає, зокрема: відкриття УБРР, створення засад для функціонування національної біржі високотехнологічних компаній (технічна і фізична платформа, стандарти, нормативи, лістінг, індикатори, індекси і т.і.), розробку і прийняття відповідного законодавства; Спрямування окремого напряму діяльності Державного комітету з питань регуляторної політики і підприємництва на забезпечення розвитку інноваційного підприємництва в регіонах, стимулювання залучення фінансових ресурсів у інноваційні проекти комерційних компаній; В рамках проведення науково-адміністративної реформи розглянути можливість щодо інтеграції на базі одного із регіонів країни, наукових і освітніх закладів у єдиний Академічний Округ (в межах якого можуть бути комплексно реалізовані всі наведенні пропозиції); Проаналізувати перспективи національної освіти і науки в контексті приєднання України до СОТ. Вжити програму упереджувальних заходів щодо недопущення втрати конкурентного потенціалу українською освітою і наукою. Очікувані результати Реалізація положень Доктрини економіки знань дозволить вирішити комплекс модернізаційних завдань, які формують порядок денний сучасної інноваційної стратегії України: перетворити освітню сферу на джерело імпульсів структурного оновлення української економіки і суспільства на постіндустріальних засадах; інтегрувати освіту – науку – виробництво – систему управління процесами розвитку в єдину національну інноваційну систему; перебудувати структуру виробництва на засадах конкурентоспроможності, гнучкості, здатності до самооновлення та самоспрямування відповідно до глобальних тенденцій. Якщо інноваційна переорієнтація економіки – це основа основ євроінтеграційного курсу України, то розбудова економіки знань – це фундамент національних інноваційних реформ на нинішньому етапі. |
|
Виконання певних дій у певній послідовності, проміжного контролю... Будь-який проект передбачає унікальність свого результату,якщо цей результат уже досягається іншими, такий проект не варто навіть... |
Комплекс №49 „Надія” Проект, спрямований на розвиток і реалізацію... Проект, спрямований на розвиток і реалізацію творчого потенціалу учнів у сфері дослідницької діяльності |
|
Конкурс «Марафон-проект» Проект у номінації «Духовність народжується від духовності» Дмитро Павличко – один із провідних сучасних українських поетів. Відтоді, як з’явилася перша його збірка поезій «Любов і ненависть»... |
Проект PR -Відділу Студентської Ради НТУУ «КПІ» Школа Ораторського Мистецтва – це проект PR-Відділу Студентської Ради НТУУ «КПІ», покликаний створити необхідні умови для студентів... |
|
Проект Ліги старшокласників «Сім духовних святинь малої Батьківщини» Батьківщини (надалі – проект) здійснюється під керівництвом Головного управління освіти і науки облдержадміністрації спільно з обласним... |
«ЗОШ І-ІІІ ступенів – дитячий садок» Екологічний проект Проект розробила... Теоретичні знання, отримані на уроках, повинні стати базою для самостійної оцінки, для проведення власних досліджень, спостережень,... |
|
М. Харків 12 січня 2006 року Були присутні: 7 чол. Голова зборів: Шапаренко С. О. Порядок денний Шлях у майбутнє", яка виконувалася громадською організацією ІСАР "Єднання" за фінансування Фонду Ч. С. Мотта (США) та фонду ДОЕН... |
ДПТНЗ «Житомирський професійний технологічний ліцей» Проект Автор... Улюблений колір відображається при виборі гардеробу, оформленні інтер’єру квартири. Я люблю білий колір, він мені приносить радість,... |
|
Інвестиційний проект Щорічний фестиваль «Весілля Нестора Махна і... Щорічний фестиваль «Весілля Нестора Махна і Галини Кузьменко» (проект Антошика М. М., Помічнянського міського голови) |
Управління освіти Ніжинської міської ради Ніжинська загальноосвітня... Не можна розраховувати на те, що можна залишитися здоровим, зовсім не докладаючи до цього ніяких зусиль. Здоров’я в усі часи вважалося... |