Конкурс «Марафон-проект» Проект у номінації «Духовність народжується від духовності»


Скачати 180.65 Kb.
НазваКонкурс «Марафон-проект» Проект у номінації «Духовність народжується від духовності»
Дата01.11.2013
Розмір180.65 Kb.
ТипКонкурс
bibl.com.ua > Література > Конкурс
Обласний мовно-літературний заочний конкурс «Марафон-проект»

Проект у номінації «Духовність народжується від духовності»

Метафора як образотворча одиниця мови

(за збіркою Д. Павличка «Таємниця твого обличчя»)


Проект

Сільченко Аліни Володимирівни,

учениці 11 класу

Дем’янівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів

Першотравневневої районної ради Донецької області
Керівник проекту

Редько Тетяна Іванівна,

учитель української мови і літератури

2013 р.
Зміст

І. Вступ

Метафора як образотворчий засіб мови

ІІ. Основна частина

Метафоричний світ збірки Д. Павличка « Таємниця твого обличчя»:

1. Метафоризація образу вогню;

2. Любов – чарівна та жорстока.

ІІІ.Висновки

Вступ

Метафора як образотворчий засіб мови

Дмитро Павличко – один із провідних сучасних українських поетів. Відтоді, як з’явилася перша його збірка поезій «Любов і ненависть» (1953р.) проминуло рівно шістдесят років. Шість деcятиліть копіткої праці на поетичній ниві.

Поезія Дмитра Павличка демонструє багатство мовної палітри, свідчить про самобутність художнього мислення, індивідуальність стилю сучасного митця. Зі сторінок його ліричних творів виринають дивовижні картини романтичного краю поета: рідні Карпати, шумливі гірські річки, шум одвічних смерек і сповнене таємного смислу життя горян. Все це зливається з настроями і почуттями поета в книгах інтимної лірики, насичених незабутніми образами, свіжими епітетами та оригінальними метафорами.

Тема нашого дослідницького проекту - «Метафора як образотворча одиниця мови» - здійснена на матеріалі поетичної збірки Д.Павличка «Таємниця твого обличчя», що вийшла друком у 1979 році.

Об’єктом дослідження стала поетична мова книги інтимної лірики як матеріалізований творчий результат і втілення художніх настанов сучасного митця. Предметом дослідження є метафора як основа образності поета та ключовий троп у лексико-семантичній організації тексту кожного окремого вірша і поетичної збірки в цілому.

Мета полягає у теоретичному та практичному осмисленні специфіки творення та функціонування метафоричних конструкцій, а також у дослідженні їх як основи образності поета та ключового тропу у лексико-семантичній організації тексту кожного окремого вірша і поетичної збірки Д.Павличка в цілому. Відповідно до мети поставлено такі завдання дослідження:

  • виявлення особливостей використання метафори, її функціо-нальних можливостей як засобу індивідуалізації стилю художнього твору;

  • аналіз конкретних метафоричних конструкцій з погляду їхнього лексичного наповнення.

Актуальність теми. Проникнення у художній світ Дмитра Павличка і з’ясування естетичної природи його мови через дослідження особливостей реалізації метафори у збірці “Таємниця твого обличчя” дає можливість

  • дослідити самобутній стиль сучасного поета;

    • розширити уявлення про образотворчі можливості ключового тропу.

Зважаючи на наявність ґрунтовних літературознавчих праць з питань дослідження метафори як образотворчої одиниці мови взагалі та певну кількість захищених дисертацій, робота торкається проблем творчості сучасного поета, які мало висвітлювалися у філологічній літературі.

Основна гіпотеза може бути сформульованою таким чином: метафоричні смисли є багатим джерелом різноманітних асоціацій в поетичному світі Дмитра Павличка; про потенціал метафори як тропа свідчить поява нових смислів у традиційних словах-образах, використаних поетом.

Як відомо, процес розвитку людського суспільства супроводжується все глибшим пізнанням, опануванням і перетворенням навколишнього світу. Людський досвід закріплюється не лише в конкретних предметах та назвах до них, але й у прагненні глибше розкрити власне розуміння певних явищ, якостей та відношень. Думка матеріалізується у слові, і тому цей процес безпосередньо пов’язаний із словотворенням. Способи творення слів різноманітні, проте , на думку Л. М. Шамоти, «нові слова виникають завжди на матеріалі старого, наявного вже мовного матеріалу – чи шляхом афіксації або словоскладання, чи шляхом запозичення з інших мов, чи шляхом розчеплення семантичної структури багатозначного слова …» [11, 86].

Зміна значення слова, або лексико-семантичний словотвір, відіграє велику роль у процесі історичного розвитку і функціонуванні слова. Одним з найважливіших шляхів зміни значення слова є перенесення наявного найменування на нові предмети, в результаті чого слово набуває нового переносного значення, що співіснує з вихідним, прямим.

К. Г. Городецька у своїй роботі « Слово як одиниця мови» зазначила, що «переносність значення слова є усталеною закономірністю мови… особливо поширене у художньому та розмовному стилях…» [4, 6] Процес перенесення значення слова безпосередньо пов’язаний з художнім тропом метафорою.

У навчальному посібнику подається таке визначення метафори: «Метафора (metaphora - перенесення) – це троп, у якому ознаки одного явища переносяться на інше за подібністю між ними» [ 7, 100].

В процесі розвитку теоретико-літературної думки про природу даного тропа та психологію його творення тлумачення терміну були різні, але всі мовознавці визначали даний троп як елемент образного мислення. Так, античні теоретики, яких прийнято вважати «родоначальниками формалістичного розуміння тропа», зокрема метафори як прийому прикраси, висловлювали думки про те, що метафоризація – органічна властивість людської психіки взагалі й художнього мислення зокрема.

Ми маємо визначення метафори в поетиці Арістотеля: «Метафора – це перенесення слова зі зміненим значенням з роду у вид та з виду в рід». Мислитель розглядав метафору в широкому розумінні «перенесення», включаючи у неї гіперболу, синекдоху та перенесення . Вчений підкреслював значення метафори для наочності, конкретності зображення, відзначав, що створення вправних метафор – ознака таланту, оскільки майстерним метафорам «не можна навчитися в інших, а треба самому вміти підмічати подібність в природі » [1, 120 ]. За Аристотелем, метафора – душа будь-якого образу. Квінтиліан також наголошував, що найкращі епітети – ті, в основі яких лежить метафора, оскільки вона збагачує значення. Він продовжив і поглибив Аристотелеве розуміння тропів, зазначаючи, що метафоричний образ більш виразний, ніж те поняття, яке він замінює. Цицерон відзначав, що нема тропа більш блискучого, який надає мові більшої кількості яскравих образів, ніж метафора.

В середньовічних риторичних творах щодо поетики використовували понятійну базу античної доби. У ХVIII столітті дослідники займалися тлумаченням тропів, намагаючись зрозуміти причину їхньої появи. В ХІХ столітті було вироблено декілька підходів до вивчення метафори, передовсім міфологічний. Велика кількість концепцій метафори з’являється в ХХ столітті.

Вивченню метафори в різноманітних аспектах присвячені праці багатьох вчених останніх десятиліть: В. Телії, Н. Арутюнової, Г.Скляревської, В. Гака, Г. Їжакевич, М. Кочергана, Л. Кудрявцевої та ін. Усі дослідники схиляються до думки, що утворення будь-якої метафори пов’язане з порушенням семантичних зв’язків слова і виникненням вторинного значення.

В. Виноградов наголошував, що кожне слово містить вказівку на суміжні ряди слів та значень і «не вичерпується належними йому значеннями» [2, 250] . Метафора – це семантичне явище, що утворюється шляхом поєднання кількох слів з вільним значенням в єдине словосполучення, у якому звичне, усталене значення одного слова послаблюється, внаслідок чого утворюється цілісне образне значення усього метафоричного словосполучення. Простежимо цю властивість на такому прикладі. У поетичних творах Д. Павличка зустрічаємо метафоричне словосполучення «твого погляду вітер» . Структуру метафоричного образу становить іменникове словосполучення. Роль комунікативної ознаки виконує іменник погляд, на основі якого виявляється перенесна ознака іменника вітер. Вжиті у переносному значенні висловлювання зі словом погляд зустрічається досить часто: вовчий погляд, пронизуючий погляд - у даному ж випадку автор за допомогою метафори створює оригінальний образ, розкриваючи своєрідність художнього світосприйняття.

Ліричний герой палає безмірним почуттям до коханої, а кохання, як відомо, це стихія, яка поглинає людину своєю могутньою силою. Цю стихію можна ототожнити і з ніжним леготом, що наснажує твоє єство та збагачує надією, і з північним вітром, здатним пронизати серце холодом.

Як ми бачимо, метафоричне словосполучення набуває більш глибокого перенесення. Компоненти вище зазначених словосполучень означають один предмет або явище, у метафоричному ж словосполученні один компонент означає предмет або явище дійсності, а другий служить засобом вираження образного уявлення.

Слід погодитись з думкою Л. І. Ринькова, який зазначив, що «метафора – це слово, яке є компонентом метафоричного словосполучення і отримує завдяки цьому метафоричне значення, котре виконує не номінативну функцію, а функцію образної характеристики» [ 10,176].

Схожість погляду на проблему функціонального призначення метафори простежується ще у роботі українського вченого ХVIII століття Митрофана Довгалевського, що викладав у Києво-Могилянської академії. У знаменитій теоретичній праці про літературу барокової доби «Сад поетичний» (1736 р.) він визначав функції метафори як: 1) найменування деяких предметів, які не мають власної назви, 2) підсилення значення сказаного, 3) засобу для досягнення естетичного враження [3].

Таким чином, розглядаючи теоретичні праці з проблеми дослідження природи метафори, можна зробити висновок, що метафоризація – один з найпоширеніших тропів – є особливим образотворчим засобом і являється фігурою естетичної реалії.

Справедливо наголошує О. Потебня: «Немає такого стану мови, при якому слово тими або іншими засобами не могло б набути поетичного значення» [8, 210]. Саме тому метафора є найпривабливішим для поетів тропом, вона широко представлена в їхньому творчому арсеналі: за допомогою метафоричних засобів поети, письменники будують свою модель бачення навколишнього світу.

Існування ж великої кількості визначень тропа, різноманітність підходу до метафори лінгвістів та літературознавців, зацікавлення нею філософів, спеціалістів з логіки, психолінгвістів – усе це дозволяє осмислювати її як виняткове явище культури, передовсім літератури.
Метафоричний світ збірки Д. Павличка

«Таємниця твого обличчя»

Основним тропом збірки Д.Павличка, що допомагає витлумачити світосприйняття автора, являється метафора. Метафорично збагачена мова поета глибоко відтворює світ переживань ліричного героя, драматизм інтимних почуттів, зіткнення протиборствуючих сил.

У збірці постає оригінальний метафоричний світ талановитого поета, який передає переживання ліричного героя. Звертаючись до звичних нам лексем, скажімо, таких як душа, серце, і подаючи їх у несподіваних метафоричних словосполученнях, автор надає їм нових семантичних відтінків: «Моя душа над снігом стала , неначе яблуня в плодах», «Там серце моє вознеслося в сліпучі верхів’я небес». Оригінальність мислення поета допомагає значно розширити значення слова за допомогою образотворчої функції метафори.

Досліджуючи метафоричний світ збірки Д. Павличка «Таємниця твого обличчя», ми акцентуємо увагу на двох семантичних напрямках:

а) метафоризація образу вогню;

б) любов – чарівна та жорстока.

1. Метафоризація образу вогню. Традиційний образ поезії - вогонь неодноразово метафоризується у збірці. Метафоричні сполучення утворюються за допомогою дієслів горіти і синонімічних йому дієслів : палахтіти, палати, сяяти, тліти, іскритися, спалахнути,засліплювати, згоріти, іскритись, палати, опікати, полум’яніти, мерехтіти, а також антонімів погаснути, запопелитися. Метафоризований образ вогню має різні семантичні значення: пряме, пов’язане із зоровими та дотиковими асоціаціями, та переносне, що вживається як синонім у ряду «сильне почуття», « захоплення», «повна віддача сил чому-небудь».

Візьмемо для прикладу такий рядок:

Перегорів я й перетлів,

як ті книжки Кумрана [4, 48].

Метафора ускладнена порівнянням зі стародавніми сувоями кумранської громади, завдяки якому зрозумілішим стає її зміст. В основі метафори лежить дієслівна ознака. Дієслівні метафори, що зустрічаються у збірці понад 250 разів, на думку Б. Олійника, розкривають «хорал всеможності людської душі» [ 9]. У вірші метафора має розгорнутий вигляд, тому що її образне уявлення розкривається протягом великого часового відрізку (на це вказують такі іменники: пісок, потеруха). Найчастіше це метафоричне сполучення використовується для вираження знесилення або може вказувати на літній вік людини. У цій метафорі йдеться про останнє, що підтверджується порівнянням, адже відомо, що книжки Кумрану з’явилися у ІІ-І ст. до н.е. і були знайдені у 1947 році на березі Мертвого моря. Деякі з рукописів погоріли, зотліли від часу, але велика їх частина досить добре збереглася. Збірку «Таємниця твого обличчя» Д. Павличко писав у сорокалітньому віці, згадка ж у ній про рукописи наштовхує на думку, що автор почав відчувати на собі відбиток прожитих років. Та вони залишили лише зовнішній слід. За плином літ можна відкрити щось таємне і привабливе як у книжках Кумрана.

Звернемось до наступної строфи:

Там думка палахтить, як рана,

Горить віків броня і бронь

Благослови, моя кохана,

У скронях схований вогонь [ 4, 12 ].

Це метафоричне словосполучення поєднує в собі дві дієслівні метафори: «там думка палахтить, як рана», «горить віків броня і бронь» та іменну «у скронях схований вогонь» .

Ми маємо приклад розгорнутої метафори, оскільки її зміст продовжується в подальших метафоричних сполуках: «схились над полум’ям прозорим”, “ чола орбіти засвітяться”.

Значення дієслів пов’язані з зоровою асоціацією. Сивизна волосся нагадує дим. Що ж це за багаття, білий дим якого вкриває голову? Джерелом вогню є думи, які довгі роки пекли, це прожиті літа, які загартували людину та подарували їй дивовижну срібну зброю. Метафоричний ряд даного твору продовжується рядками: « Тож доторкнись до сивизни,/ Що очі молоді пече» [ 4, 12].

У поданій дієслівній метафорі використовується дотикова асоціація. З життя відомо, що дим від багаття в’їдається у вічі та боляче пече. Саме такого болю завдає очам жінки дим сивого волосся від вогнища прожитих років.

Звернемось до іншої метафори:

Зеленим вогнем береза,

Як свічка, в полі горить [4, 15].

В основі цієї метафори лежить іменникова ознака. Метафора розгорнута, оскільки образне уявлення продовжує розкриватись у наступній строфі: «Те полумя стане червоним». Визначити причину використання лексеми «вогонь» допомагає порівняння, яке входить до складу метафори. У цьому метафоричному словосполученні семантика дієслів пов’язана із зоровою асоціацією. Білий стовбур берези нагадує свічку. Його зелене вбрання ніби горить під яскравими променями сонця і, як полум’я свічки, лине у височінь.

Як ми бачимо, у кожній поезії збірки образ вогню набуває нового семантичного значення. Ще у давнину вогонь був символом чоловічої природи. Пройшовши дивовижною дорогою кохання, ліричний герой, збагачений досвідом, сприймає своє почуття як пломінь вічності. Ліричний герой згоден прийняти будь-яку кару заради того, щоб торкнутися до благодатного вогню пристрасті коханої. Силу безсмертного почуття передає така метафора:

Єретиком ставав мій кожен палець,

Готовим вдруге вийти на костер [4, 78].

Солодкий гріх любові лікує душу, дає крила й наповнює тіло енергією життя.

Образ вогню нетривалий, як і ява кохання, з’являється на мить і зникає. Життя ліричного героя – то шлях любові. Змінювалися обличчя коханих жінок, згасало і знову спалахувало багаття почуттів, але в його серці ніколи не оселялась порожнеча. Тому, коли почуття згасають, у душі з’являється страх втрати любові, він боїться наодинці залишитись зі своїм смутком. Саме тому автор повертає героя до незабутніх почуттів.

У поезії « Моє дівча, не вір» зустрічаємо вислів :

Горів я, не згорів,

Довіку не згорю

І серце , як зорю,

Ношу в долонях слів [4, 70].

Тут наявна розгорнута метафора, яка складається з дієслівних «горів я, не згорів, довіку не згорю», «серце ношу» та іменної «в долонях слів» метафоричних сполучень, завдяки чому метафора постійно набуває нового семантичного значення. Свої почуття ліричний герой втілює у слова, які промовляє коханій. Почуття коханої до нього – то вічна таємниця, яку ліричний герой прагне розгадати, а свої найщиріші почуття втілює у слова, що лунають із самого серця.

Образ вогню, що був символом пристрасті, набуває іншого семантичного значення у наступній поезії, де зустрічаємо метафору «зачах, згорів я до основ» [4, 17]

Ліричний герой фізично виснажений, для нього кохання вже не є джерелом наснаги, життєдайності. Автор цією метафорою показує, як кохання – горіння може принести не тільки радість, а й відчуття фізичного знищення, духовного виснаження. Вогонь кохання – це стихія, яка буде супроводжувати героя впродовж усього життя, то спопеляючи, то даючи надію на оновлення.

2. Любов – чарівна та жорстока. Щире та неповторне почуття кохання, водночас ніжне та жорстоке, постає майже в кожному вірші збірки. Звернемось до таких рядків:

Лиш усміх відкриває душу,

Зачинену плитою горя,

Замками туги та скорботи » [4, 23].

Ключове значення метафоричного виразу пов’язане з іменником усмішка. Дана метафора складається із восьми метафоричних словосполучень, що базуються на семантиці дієслів фізичної дії.

Візьмемо словосполучення «усміх відкриває душу». Основою цієї метафоричної структури виступає дієслівна ознака. У реальній дійсності з дієсловом відкривати пов’язані такі речі як вікно, ворота. Ця дія спрямована на подолання певної перешкоди, щоб досягти чогось прихованого або вхід усередину. Проте у цьому словосполученні буденне слово пов’язане з більш широким поняттям: тут йдеться про відкриття таємного і майже недосяжного – внутрішнього світу людини. Ключ до дверей людської душі автор знаходить не в очах людини, які є дзеркалом душі, а в усмішці, чим саме демонструє свою художню своєрідність світосприйняття. Чому ж саме усмішка? Щоб відповісти на це запитання, слід звернутися до інших словосполучень розгорнутої метафори, в яких ідеться про тяжкі духовні страждання ліричного героя, викликані тягарем лиха: душа зачинена плитою горя, душа зачинена замками туги, душа зачинена замками скорботи. І цей тягар спроможна подолати лише радість, яка втілена саме в усмішці милих уст коханої. Усміх можуть передавати і очі, але ж в усмішці показ піднесеного настрою людини більш яскравий. Можна припустити, що саме тому поет використовує цю лексему.

Образ чарівної усмішки зустрічається і у вірші «Буває така розмова…»:

… Коли повертає глузд

Моєму життю єдина

Усмішка милих уст [4, 26].

Цитата містить дієслівну метафору «повертає глузд усмішка», вона підсилюється епітетом милих. Іменник традиційного поетичного словника усмішка набуває нового осмислення. Це слово-образ поєднує в собі все найкраще: любов, радість, захоплення. Саме усмішка спроможна передати всі ці почуття закоханому, повертаючи сенс життя.

Звернемось до наступних рядків:

Так, ти одна, моя любове,

Даєш мені снагу обнови,

Народжуєш мене щодня [4, 54].

Ми бачимо дві дієслівні метафори: «моя любове, даєш мені жагу обнови», «моя любове, народжуєш мене щодня».

Д. Павличко цими метафоричними словосполученнями підкреслює особливе значення справжнього почуття, яке приносить не лише щастя, а й життєдайну наснагу, дає можливість завжди почувати себе молодим.

Привертає увагу метафоричне словосполучення:

Глянь, чаклування дівчаче, -

Шукає поводиря серце моє незряче [ 4, 62].

В основі метафори лежить дієслівна ознака, вона ускладнена звертанням та епітетом незриме.

В житті поводир необхідний тому, хто не знає шляху, хто мусить іти й нічого не бачить. Епітет вказує на неспроможність серця бачити, воно потребує допомоги. І дівоча рука, “ніжна й легка, як подих”, має вивести серце на світлий шлях.

Доти життя, допоки

Ти будеш його вести –

Хоч би й чотири кроки! [4, 62].

З поезії «Я буду на світі…» візьмемо метафору:

Я буду на світі,

Поки незнане світло

В обличчі твоєму світить [4, 70].

Метафора базується на іменниковій ознаці, зміст розгорнутої метафори продовжується у наступній строфі:

Я житиму доти,

Поки горіти буде

Долоні твоєї дотик [4, 70].

Для ліричного героя кохання – це не тільки джерело духовної наснаги, а й самого життя. Обличчя коханої, осяяне дивовижним світлом почуттів, підтримує серце і вгамовує душевні муки, проте водночас стає і їхньою причиною:

Метелик у серці моїм

Вогкими крилами тріпоче [4,44].

Ця іменникова метафора ускладнена епітетом вогкими. В основі самої метафори лежить звукова асоціація. Слово-образ метелик поєднує в собі такі почуття як біль і надію. Автор використовує епітет вогкими зовсім не випадково: метелик з вогкими крилами не може піднятися в небо, він тріпоче ними доти, доки останні сили не залишать його. Цим єдиним словом поет відтворює всю глибину страждань ліричного героя, його прагнення щастя. І тільки сонячні промені серця коханої можуть висушити крила метелика і влити в них силу.

Простежимо цю тему на прикладі іншої метафори:

Я в руці стискав, наче скло,

Мертвої зорі неживе крил [4, 92 ].

Метафоричне сполучення ускладнене порівнянням і епітетом неживе. Ми відчуваємо біль і внутрішню боротьбу. Лексема ж крило пов’язана з образом зорі. Якщо кохана нищить надію, то ліричний герой готовий тримати свій останній мерехтливий промінь світла, який може освітити душу.

Ніч була ясна, я відкрив кулак,

Ах моя рука – мов червоний мак [4, 92 ].

Поет подає слово щоразу в складному контексті, насичує метафори оригінальним змістом і звичним образам надає оновленого значення.
Висновки

  1. Аналіз метафоричних словосполучень збірки Дмитра Павличка “Таємниця твого обличчя” доводить, що їхня смислова структура є багатогранною і неповторною. Це дозволяє розширити наше уявлення про специфіку творення образів в українській ліриці останніх десятиліть ХХ століття.

  2. Розкриття семантики метафоричних словосполучень, пов’язаних зі словом вогонь, допомагає розкрити оригінальне світосприйняття митця та самобутність його поетики

  3. Існування ліричного героя збірки інтимних поезій Павличка – це звивиста дорога любові, всепоглинаючого кохання, переданого в метафоричних конструкціях, де одна лексема чи словосполучення здатні передати променисту радість і біль, піднесення і розпач, спустошення і справжнє натхнення.



Джерела

  1. Арістотель. Поетика. – К.:Мистецтво, 1967. – 136 с.

  2. Виноградов В. Стилистика. Теория поэтической речи. Поэтика. – М.: Издательство Академии наук СССР, 1963. – 250 с.

  3. Довгалевський М. Поетика (Сад поетичний) [ Електронний ресурс]. – режим доступу: http://litopys.org.ua/dovg/dovg.htm

  4. Культура української мови: Довідник/С.Я. Єрмоленко та ін. За ред. В.М. Русанівського – К.:Либідь, 1990 – 304 с.

  5. Маковей Г.В. Динаміка почуттів ліричного героя інтимної лірики Дмитра Павличка [ Електронний ресурс]. – режим доступу: http://web.znu.edu.ua/herald/issues/archive/ articles/1903.pdf

  6. Павличко Д. С. Таємниця твого обличчя: Лірика – К.: Молодь, 1979 – 112 с.

  7. Пахаренко В. І. Основи теорії літератури. – К.: Генеза, 2007 – 296 с.

  8. Потебня А.А. Эстетика и поэтика/ А.А. Потебня. – М.: Искусство, 1976. – 614 с.

  9. Пустовіт Л.О.”Таємниця твого обличчя” (метафоричні засоби в поезіїї Д.Павличка) [ Електронний ресурс]. – режим доступу: http://kulturamovy.univ.kiev.ua/KM/pdfs/ Magazine24-3.pdf

  10. Рыньков Л.И. Именные метафорические словосочетания в языке художественной литературы XIX в. (послепушкинский период) Южно-Уральское книжное издательство. – Ч.: 1975. – 176с.

  11. Шамота Л. Перенесене значення слова в мові художньої літератури. – К.: Наукова думка, 1967 – 125 с.



Схожі:

Сповіщають Україну і світ про те, що в столиці стартував дворічний...
Пам’ятаючи мрію Тараса Шевченка увічнити для прийдешніх поколінь одну з найдревніших столиць Європи, презентуємо проект «Київ живописний»,...
Тема: «Як народжується казка?»
Проект спрямований на розвиток у дітей старшого дошкільного віку мовленнєвої творчості, вміння складати історії та казки; використання...
Тема: «Як народжується казка?»
Проект спрямований на розвиток у дітей старшого дошкільного віку мовленнєвої творчості, вміння складати історії та казки; використання...
Старший викладач кафедри філології та методики початкової освіти...
Ключові слова: людина з інвалідністю, духовність, розвиток особистості, критерії духовності
Конкурс на кращий творчий проект «Як ми вивчаємо іноземну мову»
Робота з обдарованими дітьми по підготовці до ІІ етапу Всеукраїнських учнів- ських олімпіад. Шкільний
Виконання певних дій у певній послідовності, проміжного контролю...
Будь-який проект передбачає унікальність свого результату,якщо цей результат уже досягається іншими, такий проект не варто навіть...
Комплекс №49 „Надія” Проект, спрямований на розвиток і реалізацію...
Проект, спрямований на розвиток і реалізацію творчого потенціалу учнів у сфері дослідницької діяльності
Проект постанови "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів...
Мінекономіки в цілому підтримує проект постанови "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 березня 1998 р....
Конкурс проводиться у двох номінаціях
До номінації "виробництво, сфера послуг і торгівля" входять такі пріоритетні напрями
Проект PR -Відділу Студентської Ради НТУУ «КПІ»
Школа Ораторського Мистецтва – це проект PR-Відділу Студентської Ради НТУУ «КПІ», покликаний створити необхідні умови для студентів...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка