Лекція 8 з дисципліни „Політична економія” на тему: «Суб’єкти ринкової економіки»

Скачати 311.16 Kb.

Назва	Лекція 8 з дисципліни „Політична економія” на тему: «Суб’єкти ринкової економіки»
Сторінка	1/3
Дата	08.04.2013
Розмір	311.16 Kb.
Тип	Лекція

bibl.com.ua > Економіка > Лекція

1 2 3

Міністерство освіти і науки України

Вінницький технічний коледж

Лекція 8

з дисципліни „Політична економія”

на тему:

«Суб’єкти ринкової економіки»
Викладач: Домішкан О.С.

2009 р.

1. Зміст, основні принципи та ознаки підприємництва.

2. Основні суб’єкти ринкової економіки.

3. Класифікація підприємств за розміром. Малий бізнес. Нові види підприємницької діяльності.

4. Конкуренція, її суть і економічні основи. Закон конкуренції.

5. Види економічної конкуренції.

6. Монополія: причини виникнення, суть та основні типи і форми.
1. Зміст, основні принципи та ознаки підприємництва

Підприємництво виступає як система економічних відносин з приводу здійснення найбільш ефективного поєднання факторів виробництва з метою максимізації прибутків, що історично виникли в процесі розвитку суспільства. Воно представляє собою вільне господарювання в різноманітних галузях діяльності, що здійснюється з метою задоволення потреб в продукції, роботах, послугах та отриманні прибутку. В основі підприємницької діяльності лежать самостійність, самоуправління, висока особиста мотивація праці, ініціативність, значний ризик, що очікується.

Діяльність будь-якого підприємства нерозривно пов’язана з поняттям підприємництва. Воно з’явилося в економічній науці ще у XVIII ст.

Підприємництво – це ініціативна діяльність людей по випуску продукції, виконанню робіт чи наданню послуг з метою отримання прибутку.

Людей, що займаються такою діяльністю, називають підприємцями. Вони беруть на себе ризик, пов’язаний з організацією нового підприємства, реалізацією нової ідеї чи випуском нової продукції.

В Україні підприємницька діяльність здійснюється на основі Закону «Про підприємництво», який визначає, що обов’язковою умовою і ознакою підприємництва є свобода економічної діяльності людини, її самостійність у виборі господарської діяльності та джерел її організації, прийняття управлінських рішень.

Існують певні обмеження здійснення підприємницької діяльності деяким категоріям громадян:

— військовослужбовцям;

— службовим особам органів прокуратури, державної безпеки, МВС, суду, державного нотаріату;

— представникам органів державної влади та управління;

— громадянам, що мають судимість за економічні злочини тощо.

Розрізняють такі суб’єкти підприємницької діяльності (рис. 8.1).

Рис. 8.1. Суб’єкти підприємництва
Метою підприємницької діяльності є максимізація доходу в результаті спрямування зусиль підприємця на певний об’єкт.

Об’єкт підприємництва – сукупність певних видів економічної діяльності, в межах якої підприємець домагається максимізації доходу шляхом комбінації ресурсів.

Підприємництву характерні певні принципи і ознаки.

Принципи підприємницької діяльності:

— орієнтація на запити, смаки та уподобання споживачів;

— прагнення бути в центрі подій, що відбуваються в інноваційній сфері економіки, застосувати найновіше першим;

— максимальне використання конкурентних переваг;

— дотримання принципів ділової етики;

— постійний творчий пошук, наслідування демократичних традицій.

Ознаки підприємництва як економічної діяльності:

— самостійність;

— новаторство;

— ініціатива;

— творчість;

— ризиковість;

— економічна та соціальна відповідальність;

— масштабність мислення;

— діловитість.
Існують такі види підприємницької діяльності:

Рис. 8.2. Різновиди підприємницької діяльності
2. Основні суб’єкти ринкової економіки

Суб’єктів ринкового господарства досить багато. Основні з них:

Рис. 8.3. Основні суб’єкти ринкової економіки

Рис. 8.4. Функції суб’єктів ринкової економіки
3. Класифікація підприємств за розміром. Малий бізнес. Нові види підприємницької діяльності

Найпоширенішими критеріями визначення масштабів підприємств (великі, середні чи малі) є:

— обсяг капіталу;

— чисельність зайнятих;

— обсяг випуску продукції.

Великі підприємства. Вони мають змогу виготовляти повністю кінцевий продукт, залучати великі інвестиції, використовують масове виробництво, що значно скорочує затрати на одиницю продукції та робить її доступною для населення, в них порівняно вища стійкість і стабільність (навіть в умовах фінансової кризи великі підприємства, як правило, не ліквідуються, а тільки змінюють власника та структуру управління);

Великі підприємства переважають у таких галузях, як енергетика, машинобудування, хімічна промисловість, металургія тощо.

До недоліків можна віднести нездатність швидко переорієнтуватися на випуск нової продукції, великі витрати на управління та обслуговування.

Середні підприємства. Займають проміжне становище між малими і великими, їх значно менше, ніж дрібних, але більше, ніж великих. Вони спеціалізуються на обслуговуванні тих сегментів ринку, які невигідні чи через певні обставини не зайняті крупними або дрібними підприємствами. Забезпечують гнучкість виробництва (швидка переорієнтація на випуск нової продукції), високий рівень автоматизації виробництва, незначні витрати на управління та обслуговування.

Головними недоліками є неможливість забезпечення серйозних наукових розробок, масового випуску продукції.

Малі підприємства. У країнах з розвиненою ринковою економікою їх частка сягає 90%, і вони створюють до половини національного продукту цих держав. Малі підприємства є дуже мобільними в управлінні, створенні нових видів товарів та послуг.

Водночас у таких фірмах переважно нижчою є продуктивність праці, вони неспроможні впроваджувати новітні технології, але саме на основі малих підприємств виникали середні та великі.

Дуже інтенсивно малий бізнес розвивається у країнах Південно-Східної Азії, він відіграє провідну роль у зростанні національного продукту.

Є галузі, де успішно можуть працювати як дрібні, так і середні та великі підприємства. Це виробництво одягу, взуття, торгівля тощо.

Риси малих підприємств:

— велика кількість;

— гнучкість (здатність швидко реагувати на кон’юнктурні зміни в економіці);

— нестійкість.

Функції малих підприємств:

— оперативно реагують на зміни в економіці;

— коригують структуру економіки відповідно до смаків, потреб, уподобань тощо;

— забезпечують розвиток конкуренції;

— створюють додаткові робочі місця;

— насичують ринок товарами та послугами за відсутності великих стартових капіталів;

— швидко відшкодовують витрати і відновлюють здатність заново інвестувати;

— активні щодо інноваційної діяльності.

Мале підприємництво найпоширеніше у високоризикових видах діяльності, а також там, де масове виробництво недоцільне.
Перехід до інноваційної моделі породжує нові види підприємницької діяльності:

— венчурне підприємництво (бізнес);

— інжиніринг;

— лізинг;

— технопарки;

— торговельна мережа;

— франчайзинг;

— мерчендайзинг.

Венчурне підприємництво здійснюється у сфері фінансування високотехнологічних проектів з метою отримання максимального прибутку.

За розміром венчурні компанії невеликі або середні.

За організаційно-правовою формою – партнерства (товариства).

Займаються вони цільовими інженерними розробками та запровадженням інновацій.

Управлінці вкладають незначну частку інвестицій (1 %), але беруть на себе повний ризик з управління компанією. Інвестори забезпечують фінансування і ризикують своїми інвестиціями. Так розподіляється ризик. Керівництво отримує близько 20 % прибутку, а інвестори – близько 80 %.

Інжиніринг – система надання послуг фірмою-консультантом фірмі-клієнту під час будівництва промислових та інших об’єктів (рис. 8.5).

Рис. 8.5. Види та функції інжинірингових фірм
Лізинг – форма довгострокової оренди, де орендодавцем є лізингова компанія. Орендатор бере на себе відповідальність за збереження орендованого майна, сплату орендних платежів, податків та страхових платежів. Строк оренди майна визначається від 40 до 90% тривалості звичайного терміну експлуатації об’єктів, що здаються в оренду.

Ця форма підприємництва дуже зручна для дрібних і середніх підприємств, що мають обмежені фінансові можливості.

Технопарки – одна із найпоширеніших у США та Західній Європі форма венчурного підприємництва (ризикових фірм).

Шляхи виникнення технопарків:

— об’єднання співробітників університетських та науково-дослідних центрів;

— створення науково-технічним персоналом крупних компаній, які бажають мати свою власну справу;

— перехід існуючих фірм до технопарку з метою отримання певних пільг (умов кредитування, оренди приміщень для науково-дослідних, конструкторських розробок тощо).

Торговельна мережа – два чи більше магазинів під загальним володінням та контролем, які продають товари аналогічного асортименту, мають спільну службу закупівель та збуту, а можливо, й аналогічне архітектурне оформлення.

Франчайзинг – вид відносин між ринковими суб’єктами, коли головна велика компанія (франчайзер) передає малим та середнім незалежним підприємствам (франчайзі) за певну плату права на продаж її товарів чи послуг під торгівельною маркою.

Франчайзинг схожий з орендою, але тут надається право користування товарним знаком.

Ця форма організації підприємства є найпоширенішою у ресторанному бізнесі, на станціях технічного обслуговування автомобілів, у побутовому обслуговуванні, сферах туризму, роздрібної торгівлі, ремонтно-будівельних, дизайнерських послуг тощо.

Прикладом франчайзингу є підприємства швидкого обслуговування “Мак-Дональдз”, магазини та автомати з продажу напою “Кока-кола”.

Франчайзинг як система організації підприємницької діяльності має певні переваги та обмеження для обох сторін.

Переваги і недоліки системи франчайзингу

	Для франчайзера	Для франчайзі
Переваги	- Забезпечує додаткові грошові кошти для ведення бізнесу. - Сприяє розширенню ринку певного виду товарів та послуг. - Сприяє зміцненню репутації на існуючому ринку. - Створює сприятливі умови для виникнення нових концепцій підприємницької діяльності.	- Підтримка з боку головної компанії, яка має прекрасну репутацію. - Можливість швидко та ефективно розпочати справу. - Встановлення чітких територіальних меж ведення справи.
Недоліки	- Обмежений вплив головної компанії на франчайзі. - Недобросовісні фірми-оператори можуть компрометувати франчайзера та негативно впливати на його імідж. - Небезпека розголосу комерційної таємниці. - Благополучні фірми виходять із системи франчайзинга для самостійного ведення підприємництва.	- Обмеження ініціативи і свободи з боку франчайзера. - Фінансова залежність від франчайзера. - Франчайзер може недобросовісно виконувати свої договірні зобов’язання.

Мерчендайзинг (в перекл. з англ. – “просувати на ринку”) – це система форм та методів активізації торгівлі:

— різні варіанти розміщення магазинів;

— реклама на місці продажу;

— освітлення;

— інтер’єр;

— фірмовий стиль;

— навчання продавців умінню консультувати покупців з питань якості та використання товарів, розумінню психології покупця та активного впливу на його бажання придбати товар саме у цьому закладі торгівлі.
4. Конкуренція, її суть і економічні основи. Закон конкуренції

Ефективне функціонування ринкової економіки зумовлюється наявністю конкуренції, за якої всі суб’єкти господарювання мають рівні можливості для здійснення господарської діяльності.

Конкуренція (від лат. concurrere – “зіштовхуватися“) – економічне суперництво, боротьба між суб’єктами господарської діяльності за кращі умови виробництва і реалізації товарів та послуг з метою отримання якомога більшого прибутку.

Рис 8.6. Позитивні та негативні риси конкуренції
Завдання конкуренції полягає у суперництві ринкових суб’єктів за реалізацію власних інтересів шляхом набуття економічних конкурентних переваг порівняно зі своїми суперниками.

Основними умовами виникнення та існування конкуренції є:

— наявність на ринку необмеженої кількості незалежних виробників і покупців товарів або ресурсів;

— свобода виробників щодо вибору господарської діяльності;

— абсолютно вільний доступ економічних суб’єктів до ринку і такий же вільний вихід із нього;

— відсутність угод між постачальниками та споживачами ресурсів, які можуть обмежити конкуренцію;

— наявність у кожного учасника конкуренції повної інформації про попит, пропозицію, ціни тощо.
Сучасними факторами розвитку конкуренції можна вважати:

— загальноекономічні – загальний рівень і динаміка виробництва; стан ділової активності; стан ринків; наявність та структура ресурсів; розвиненість кредитно-фінансової системи;

— технологічні – галузева структура економіки; рівень поширення сучасних технологій; наявність в економіці технологічного лідера; сприйнятливість економіки до інновацій;

— інституційно-соціальні – наявність юридичних норм економічної діяльності; створення ринкових інститутів; цілі державної політики; ступінь втручання держави в економічні процеси; національні традиції; менталітет і духовні цінності народу; загальна і професійна культура; політична, економічна і соціальна стабільність у суспільстві;

— міжнародні – ділова активність на міжнародних ринках; дії міжнародних економічних організацій; стабільність світової фінансової системи.

Економічний закон конкуренції

Закон конкуренції виражає внутрішньо необхідні, суттєві взаємозв’язки між економічними суб’єктами у боротьбі за найвигідніші умови виробництва і реалізації товарів з метою одержання найбільшого прибутку.

Усі суб’єкти господарювання діють незалежно один від одного, кожний з них прагне реалізувати свій економічний інтерес – одержати дохід за наявності різних витрат виробництва і вартостей товарів. Однак ринок не може створити єдині умови реалізації інтересів всіх виробників, тому що діють закони ринку, і споживачі обирають тільки ті товари, які відповідають їхнім інтересам.

Отже, виникає суперечність між умовами виробництва товарів і можливостями їх реалізації. Ця суперечність розв’язується через закон конкуренції. Саме конкуренція впливає на витрати виробництва товарів, їх ціни, а отже, й на величину прибутку.

Зміст і роль закону конкуренції в ринковій економіці більш повно виявляється через функції, які він виконує (рис. 8.7).

Рис. 8.7. Функції закону конкуренції

1 2 3

Схожі:

Лекція 11 з дисципліни „Політична економія” на тему: «Роль держави... Досягнення макроекономічної ефективності (забезпечення зростання продуктивності праці, вдосконалення організації й управління, збалансований...	Лекція 1 з дисципліни „Політична економія” на тему: «Політекономія... Економічні категорії, закони та принципи. Пізнання і використання економічних законів
Лекція 6 з дисципліни „Політична економія” на тему: «Товарне виробництво... Форма суспільного виробництва – це певний спосіб організації господарської діяльності	Лекція 12 з дисципліни „Політична економія” на тему: «Процес суспільного... Безробіття, його зміст, причини, види, форми, типи. Рівень безробіття. Економічні та соціальні наслідки впливу безробіття
Тести з дисципліни "Політична економія" для студентів І курсу спеціальності "Облік і аудит"	ЗАТВЕРДЖУЮ Робоча програма з навчальної дисципліни «Політична економія» для студентів за напрямом підготовки 030508 «Фінанси і кредит»
Лекція Регулювання національної економіки. Державне управління економікою Цілеспрямоване (усвідомлене, відкрите) регулювання доходів – сукупність дій суб'єктів регулювання, метою яких було визначено регулювання...	1. Національна економіка: етимологія поняття. Об’єкти та суб’єкти національної економіки Національна економіка: етимологія поняття. Об’єкти та суб’єкти національної економіки
Лекція : Система інтелектуальної власності: основні поняття, класифікація.... Лекція: Система інтелектуальної власності: основні поняття, класифікація. Об’єкти та суб’єкти в готельно-ресторанній справі	ЛЕКЦІЯ Природні загрози. Характер їхніх проявів та дії на людей,...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання