СТАБІЛЬНІСТЬ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ В УМОВАХ КОНКУРЕНЦІЇ: ПРОБЛЕМА КРЕДИТНОЇ ПРОЦИКЛІЧНОСТІ
Теоретичні спроби узагальнення взаємозв'язку між конкуренцією банків і стабільністю банківської системи спровокували виникнення двох підходів, що отримали досить умовні назви: підхід "конкуренція-вразивість", згідно з яким зростання конкуренції банків може дестабілізувати банківську систему, і підхід "конкуренція-стабільність", для якого характерна точка зору, згідно з якою посилення конкуренції між банками чинить позитивний вплив на стабільність банківської системи .
Дійсно, в результаті зниження своєї дохідності, банки погоджуються на надмірні ризики для збільшення прибутку і повернення маржевих прибутків. Як зауважив П. Айрленд, поведінка таких банків може призвести до погіршення якості кредитного портфеля, що призведе до збільшення вразливості банку. Цю точку зору розділили багато авторів, серед яких С. Клаессенс, Л. Лаевен.
Другий, протилежний підхід, так звана "конкуренція-стабільність", базується на тому, що чим больший рівень конкуренції між банками, тим більш позитивний вплив це спричиняє на стабільність банківської система. Основне пояснення підходу "конкуренція-стабільність" ґрунтується на поведінці позичальників: більш низькі процентні ставки при високій банківській конкуренції зазвичай знижують моральний ризик. Таким чином знижується ризик дефолту. Цю точку зору підтримували, серед інших, Дж. Бойд і Дж. Де Ніколо, О. Лукойанова.
Втім, відсутність достатніх емпіричних підтверджень на користь одного з підходів пов'язується різними факторами, серед яких - відсутність єдиного засобу вимірювання банківської конкуренції, або наявність таких ендогенних факторів, як ступінь залежності конкуренції банківських установ від стабільності банківської системи.
На додаток до зазначених чинників, на нашу думку, важливе значення мають заходи щодо збереження стабільності банківської системи. У той час, як дослідження в основному фокусуються на показниках схильності до ризику (показник ризику кредитного портфеля, рівень банківської капіталізації, ризик розгортання банківських криз) або ймовірності банкрутства банків, ми додаємо новий вимір в аналіз шляхом вимірювання стабільності банківської системи через проциклічність кредитів.
У цьому контексті, показовим є дослідження зв'язку між стабільністю банківської системи, оціненою через кредитну динаміку, і впливом банків на ринкову стабільність. В більш практичному контексті, питання кредитної проциклічності передбачає встановлення взаємозв’язку між реакцією кредитного ринку на шок ВВП, більш важливої в залежності від величини конкуренції між банками на ринку.
Показники панелей моделювання VAR (PVAR) дозволяють проаналізувати відповідні імпульсні реакції кредитного ринку на шоки ВВП. Що стосується даних, в специфікацію PVAR входять наступні змінні: кредитний цикл та бізнес-цикл, і три контрольні змінні, а саме: рівень інфляції, процентних ставок і цін на акції. Так, на додаток до включення перших двох контрольних змінних, ми наполягаємо на інформативності біржовового курсу акцій , відштовхуючись від канонічного зв'язку між динамікою вартості активів та фінансовою (не)стабільністю. Справді, як стверджували М. Гудфрінд і Б. Маккалом, збільшення цін на активи часто розглядається як передвісник майбутньої різкої корекції цін, що породжує нестабільність фінансового та банківського секторів. Крім того, в контексті взаємодії між фінансовими обмеженнями і підприємництвом, капіталізація як ринку приватних кредитів, так і фондового ринку, може розглядатися як додаткове джерело розрахунку фінансових результатів.
Результати вибірки, що охоплює різні економіки країн ОЕСР, попри їхню потенційну різнорідність, демонструють: в той час як кредитний ринок значно реагує на шоки ВВП, рівень банківської конкуренції не істотний при оцінці проциклічності кредитів для групи високоризвинених країн ОЕСР.
Що стосується двох основних конфліктуючих підходів, а саме "конкуренція-вразливість" і "конкуренція-стабільність", наші результати не підтверджують жоден з них. Дійсно, банківська система з більшою свободою і така, що в основному належить комерційним банкам, не призводить до більш значних коливань в кредиті під час бізнес-циклу, а рівень конкуренції не є істотним для оцінки проциклічності кредиту. Наші результати швидше показують, що у спробі зменшити проциклічність в поведінці банків при кредитуванні, увага повинна бути скерована на мікро- і макропруденційне регулювання.
Зміни у вимогах до капіталу, до способів забезпечення банків або збільшення регулювання системного ризику для ослаблення кредитної проциклічності не потребують додаткових заходів структури банківської системи для контролювання системи банківської конкуренції.
Література:
Ireland P. N. Sticky-Price Models of the Business Cycle: Specification and Stability [Electronic resource / P.N. Ireland // Journal of Monetary Economics. - 2001. - № 47 (1). - Mode of access: http://www.nber.org/papers/w7511.
Claessen S., Laeven L. What Drives Bank Competition? Some International Evidence [Electronic resource / S. Claessens, L. Laeven, // Journal of Money, Credit and Banking . - 2004. -№ 36 (3). - Mode of access: http://ideas.repec.org/p/wbk/wbrwps/3113.html.
Boyd J.H., De Nicolò G., Loukoianova E. Banking Crises and Crisis Dating: Theory and Evidence [Electronic resource] / J.H. Boyd, G. De Nicolò, E. Loukoianova // IMF Working Paper.. – 2009. - Mode of access: http://www.econstor.eu.
Goodfriend, M., McCallum, B.T. (2007): Banking and Interest Rates in Monetary Policy Analysis: A Quantitative Exploration [Electronic resource] / M.Goodfriend, B.T. McCallum // Journal of Monetary Economics. – 2007. - № 54. - Mode of access: http://www.nber.org/papers/w13207.
Губенко В.І.
Білоцерківський національний аграрний університет, м.Біла Церква, Україна
|