|
Скачати 1.09 Mb.
|
11.5. Рентабельність та її різновиди. Рентабельність – це відносний показник прибутковості, що характеризує ефективність господарської та фінансової діяльності підприємства. При проведенні фінансового аналізу використовують показники рентабельності, які розраховуються як відношення різноманітних показників прибутку і вкладеного капіталу, обсягу продажу, використованих ресурсів, здійснених витрат тощо. Система показників рентабельності виокремлює показники, що оцінюють рентабельність інвестованих ресурсів та рентабельність продукції. Рентабельність інвестованих ресурсів визначають за допомогою показників: - загальний рівень рентабельності підприємства: - де Пз – прибуток підприємства; С – загальна виробнича собівартість. - рентабельність виробничих фондів: - рентабельність сукупних активів: - рентабельність власного капіталу: - де Пч – чистий прибуток підприємства; ВК – сума власного капіталу. Рентабельність продукції визначають за допомогою показників: - рентабельність продукції: - де Пз – прибуток підприємства; Ст – повна собівартість товарної реалізованої продукції; Q – обсяг реалізованої продукції. - рентабельність певного виробу: - де Ці – ціна і-го виробу; Сі – собівартість і-го виробу. Показники рентабельності визначаються в коефіцієнтах або у відсотках і показують частку прибутку в кожній грошовій одиниці витрат, або частку товарної продукції в її собівартості. 11.6. Фактори, що впливають на підвищення рівня рентабельності. Зміна рентабельності окремих видів продукції відбувається під впливом різних факторів. До найбільш поширених можна віднести більш ефективне використання основних виробничих і оборотних засобів. Важливе значення для підприємства має вивчення рентабельності реалізованої продукції через відношення валового прибутку до виручки від реалізації. Рентабельність реалізованої продукції доцільно аналізувати, ураховуючи вплив таких факторів: - зміна структури та асортименту продукції; - зміна собівартості продукції; - зміна відпускних цін на продукцію. На рівень рентабельності виробництва впливають такі фактори: - зміна частки прибутку на 1 грн. реалізованої продукції; - зміна фондомісткості продукції; - зміна оборотності оборотних коштів. Вплив факторів на зміну рентабельності розраховується методом ланцюгових підстановок. 11.7. Оцінка та діагностика фінансового стану підприємства. Правильна оцінка фінансових результатів діяльності та фінансово-економічного стану підприємства необхідна як для його керівництва і власників, так і для інвесторів, партнерів, кредиторів, державних органів. Для оцінки фінансово-економічного стану підприємства необхідна відповідна інформаційна база. Такою можуть бути використані звіт про фінансові результати діяльності і баланс. Співвідношення між окремими групами активів і пасивів балансу мають важливе економічне значення та використовуються для оцінки й діагностики фінансового стану підприємства. При проведенні фінансового аналізу слід проводити: - оцінку майнового стану підприємства і динаміки його зміни (коефіцієнт зносу, оновлення і вибуття основних засобів); - аналіз фінансових результатів діяльності підприємства (динаміка і структура фінансових результатів); - аналіз ліквідності (коефіцієнт покриття, швидкої та абсолютної ліквідності); - аналіз ділової активності (коефіцієнт оборотності активів та основних засобів, дебіторської та кредиторської заборгованості, оборотності матеріальних запасів; - аналіз платоспроможності (коефіцієнт платоспроможності, фінансування, забезпеченості власними коштами, маневреності); - аналіз рентабельності. На основі узагальнення результатів аналізу фінансового стану підприємства робиться висновок, який містить загальну оцінку фінансового стану підприємства і динаміки його зміни і рекомендації щодо доцільності прийняття рішень про майбутню діяльність підприємства. 12. ЯКІСТЬ ПРОДУКЦІЇ 12.1. Суть та показники якості. 12.2. Методи забезпечення та оцінки якості продукції. 12.3. Стандартизація продукції. 12.4. Державний нагляд за якістю продукції. 12.5. Внутрішньовиробничий технічний контроль якості. 12.1. Суть та показники якості. Сучасна ринкова економіка пред’являє принципово нові вимоги щодо якості випускаємої продукції та послуг. Кожний виріб є носієм різних конкретних властивостей, що відображають його корисність і відповідають певним потребам людини. Корисність будь-яких печей відбиває їхню споживну вартість. Споживна вартість того чи того товару має бути оціненою, тобто має бути визначеною його якість. Отже, споживна вартість і якість виробів безпосередньо пов'язані між собою. Проте це не тотожні поняття, оскільки та сама споживна вартість може бути корисною не в однаковій мірі. На відміну від споживної вартості якість продукції характеризує міру її придатності для споживання, тобто кількісний бік суспільної споживної вартості. Якість як економічна категорія відбиває сукупність властивостей продукції, що зумовлюють міру її придатності задовольняти потреби людини відповідно до свого призначення. Рівень якості — це кількісна характеристика міри придатності того чи того виду продукції для задоволення конкретного попиту на неї як порівняти з відповідними базовими показниками за фіксованих умов споживання. Оцінка якості продукції передбачає визначення абсолютного, відносного, перспективного та оптимального її рівнів. Абсолютний рівень якості того чи того виробу знаходять обчисленням вибраних для його вимірювання показників, не порівнюючи їх із відповідними показниками аналогічних виробів. Визначення абсолютного рівня якості є недостатнім, оскільки самі по собі абсолютні значення вимірників якості не відображають міри її відповідності сучасним вимогам. Тому одночасно визначають відносний рівень якості окремих видів продукції, що виробляється (проектується), порівнюючи її показники з абсолютними показниками якості найліпших вітчизняних та зарубіжних аналогів. Найбільш складна за кількістю система показників застосовується для оцінки якості (технічного рівня) знарядь праці. Вона охоплює більшість груп одиничних показників і майже всі комплексні вимірники якості. Крім специфічних, властивих лише певному виду виробів показників, якість (технічний рівень) знарядь праці характеризується також низкою загальних показників. До них, у першу чергу, належать надійність, довговічність, ремонтопридатність, продуктивність, патентна чистота тощо. Під надійністю розуміють властивість виробу виконувати свої функції зі збереженням експлуатаційних показників у встановлених межах протягом відповідного проміжку часу. Кількісно вона характеризується тривалістю безвідмовної роботи, тобто середнім часом роботи між двома несправностями. Якість предметів праці оцінюють здебільшого за допомогою показників технологічності їхньої обробки й переробки. Більшість із них відображають фізико-механічні властивості та хімічний склад предметів праці. Показники для оцінки якості споживчих товарів диференціюють залежно від їхнього конкретного призначення. Зокрема якість продуктів харчування характеризують показники калорійності, консистенції, смаку, запаху, терміну зберігання тощо, а одягу та взуття — показники міцності, естетичності — колористика, силует тощо. 12.2. Методи забезпечення та оцінки якості продукції. Для визначення рівня якості виробів, що виготовляються (освоюються) виробництвом, застосовують кілька методів: об'єктивний, органолептичний, диференційований, комплексний. Об'єктивним і органолептичним методами користуються для визначення абсолютного рівня якості, а диференційованим і комплексним — відносного рівня якості окремих видів продукції. Диференційований метод оцінки рівня якості передбачає порівнювання одиничних показників виробів із відповідними показниками виробів-еталонів або базовими показниками стандартів (технічних умов). Оцінка рівня якості за цим методом полягає в обчисленні значень відносних показників, які порівнюються з еталонними (стандартними), що їх беруть за одиницю. Комплексний метод полягає у визначенні узагальнюючого показника якості оцінюваного виробу. Одним з таких може бути Інтегральний показник, який обчислюється через порівнювання корисного ефекту від споживання (експлуатації) певного виробу і загальної величини витрат на його створення й використання. Іноді для комплексної оцінки якості застосовують середньозважену арифметичну величину з використанням за її обчислення коефіцієнтів вагомості всіх розрахункових показників. Ефективність і способи її підвищення Соціально-економічне значення підвищення якості й конкурентоспроможності продукції полягає в тім, що заходи такого спрямування сприяють формуванню ефективнішої системи господарювання за умови ринкових відносин. Соціально-економічна ефективність підвищення рівня якості та конкурентоспроможності продукції, що виробляється підприємствами, полягає передовсім у такому: Сукупність найважливіших конкретних способів (чинників) підвищення якості та конкурентоспроможності всіх видів продукції: Технічні: Організаційні : Економічні та соціальні: Ринкові умови господарювання передбачають активне й широке використання організаційних чинників підвищення якості продукції на всіх підприємствах. До пріоритетних належать: запровадження сучасних форм і методів організації виробництва та управління ним, які уможливлюють ефективне застосування високоточної техніки і прогресивної (бездефектної) технології; удосконалення Методів технічного контролю та розвиток масового самоконтролю На всіх стадіях виготовлення продукції. 12.3. Стандартизація продукції. Важливим елементом в системі управління якістю продукції є стандартизація. Під стандартизацією розуміють встановлення й застосування єдиних правил з метою впорядкування діяльності в певній галузі. Головне завдання стандартизації – створення системи нормативно-технічної документації, що визначає прогресивні вимоги до продукції, процесу її створення та використання. Стосовно продукції стандартизація охоплює: • установлення вимог до якості готової продукції, а також сировини, матеріалів, напівфабрикатів і комплектуючих виробів; • розвиток уніфікації та агрегатування продукції як важливої умови спеціалізації й автоматизації виробництва; • визначення норм, вимог і методів у галузі проектування та виготовлення продукції для забезпечення належної якості й запобігання невиправданій різноманітності видів і типорозмірів виробів однакового функціонального призначення; • формування єдиної системи показників якості продукції, методі н її випробування та контролю; уніфікація вимірювань і позначень; • створення єдиних систем класифікації та кодування продукції, носіїв інформації, форм і методів організації виробництва. Сертифікація продукції та систем якості Коли підприємство веде активну зовнішньоекономічну діяльність, найважливішим елементом виробничого менеджменту взагалі та системи управління якістю зокрема стає сертифікація продукції. Кожний вид товарів, який те чи те підприємство хоче вигідно продати на світовому ринку, мусить бути сертифікованим, тобто мати документ, що засвідчує високий рівень його якості, відповідність вимогам міжнародних стандартів ІСО серії 9000. Набутий нашими підприємствами досвід зовнішньої комерційної діяльності показує, що так звана безсертифікатна продукція оцінюється на світовому ринку у 3— 4 рази дешевше, отже, фактично реалізується за безцінь. 12.4. Державний нагляд за якістю продукції. До найважливіших методів забезпечення належної якості та конкурентоспроможності продукції належать державний нагляд за якістю і внутрішньовиробничий технічний контроль. Державний нагляд проводиться за планами його органів (або в разі звернення громадян з відповідними претензіями) у формі періодичної (постійної) перевірки додержання вимог нормативних документів чи проведення вибіркового (суцільного) контролю стабільності якості сертифікованої продукції, правил випробування виробів. Об'єктами державного нагляду є: 1) продукція виробничо-технічного призначення, товари народного споживання та продукти харчування — щодо відповідності стандартам, нормам і правилам; 2) експортна продукція — щодо стандартів (норм і правил) або окремих вимог, обумовлених договором (контрактом); 3) імпортна продукція — щодо чинних в Україні стандартів (норм, правил) стосовно безпеки для життя, здоров'я, майна людей і навколишнього середовища; 4) атестовані виробництва — щодо відповідності встановленим вимогам до сертифікації продукції. Важливо, що сплата штрафів у відповідних розмірах не звільняє підприємців від обов'язку відшкодування збитків споживачам продукції, котрі виникли внаслідок порушення стандартів (норм, правил) або внаслідок невиконання умов договору на поставку продукції. 12.5. Внутрішньовиробничий технічний контроль якості. З-поміж існуючих і широковживаних методів забезпечення виробництва продукції високої якості чільне місце належить внутрішньовиробничому технічному контролю. На підприємствах функції безпосереднього контролю якості складових частин і готових для споживання виробів виконують відділи технічного контролю (ВТК). Головне завдання технічного контролю — постійно забезпечувати необхідний рівень якості, зафіксований у нормативних документах, через безпосередню перевірку кожного виробу й цілеспрямований вплив на умови й чинники, що забезпечують таку якість. Рівень витрат на контролювання якості та загальна ефективність такого контролю істотно залежать від добре обґрунтованого вибору тих або тих методів (видів) контролю. З відомих методів найбільш ефективними вважають: за впливом на перебіг технологічного процесу — активний; за засобами, що використовуються, — автоматизований; за організаційними формами — статистичний. Активним є контроль якості безпосередньо в ході технологічного процесу виготовлення виробу та режимів його обробки за допомогою спеціальних контрольних технічних пристроїв, вмонтованих у технологічне устаткування (автоматичних індикаторів, вимірювальних головок, ізотопних, індукційних та інших приладів). За автоматизованого контролю перевірка якості здійснюється через застосування автоматичних пристроїв (включаючи промислових роботів) без участі людини як під час технологічного процесу, так і після завершення обробки чи складання виробу. Статистичний — це особливий метод вибіркового контролю, що ґрунтується на застосуванні теорії ймовірностей та математичної статистики. Він уможливлює не тільки фіксацію фактичного рівня якості масової продукції, а й активний вплив на перебіг технологічного процесу, тобто забезпечує його регулювання (управління ним). Основна його ідея полягає в тім, що в будь-якому сталому процесі, коли відсутні непередбачені збурення, фактичні показники якості окремих екземплярів продукції завжди матимуть лише незначні відхилення від середніх величин. 13. ЕКОНОМІЧНА ТА СОЦІАЛЬНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА 13.1. Економічна суть ефективності виробництва. 13.2. Види ефективності виробництва. 13.3. Критерії і система показників ефективності виробництва. 13.4. Методи визначення ефективності нової техніки. 13.5. Оцінка соціальної ефективності виробництва. |
Господарський кодекс України Господарський кодекс України встановлює відповідно до Конституції України правові основи господарської діяльності (господарювання),... |
РОЗ’ЯСНЕННЯ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ МДПІ ЩОДО ЗЕМЕЛЬНОГО ПОДАТКУ Основними документами, що регулюють земельні відносини в Україні є Земельний кодекс України, Податковий кодекс України, Закон України... |
Господарський кодекс України Одарювання, розвиток підприємництва і на цій основі підвищення ефективності суспільного виробництва, його соціальну спрямованість... |
ПАСПОРТ міської програми Підстава для розроблення: Земельний кодекс України, Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" |
ГОСПОДАРСЬКИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ |
Закон №889 Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» КпАП — Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07. 12. 84р. №8073-Х |
Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні”, Закон України... Керуючись ст ст. 142,143 Конституції України, п п. 22 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, п. 9 ст. 91 Бюджетного... |
Господарський процесуальний кодекс України У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи,... |
Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про страхування» Кодекс торговельного мореплавства України вiд 23. 05. 1995 №176/95-ВР // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1995, №№47, 48,... |
Загальне поняття власності і права власності Його регламентація визначає характер регулювання інших інститутів цивільного права. Серед численних нормативних актів в Україні щодо... |