13.1. Економічна суть ефективності виробництва.
Ефективність виробництва — це комплексне відбиття кінцевих результатів використання засобів виробництва й робочої сили за певний проміжок часу.
Теорія ефективності чітко розмежовує поняття ефекту й ефективності, розуміючи під першим результат заходу, а під другим – співвідношення ефекту і витрат, що його викликали.
Ефект - означає результат, наслідок певних причин, дій. Ефект може вимірюватися в матеріальному, соціальному, грошовому вираженнях. У тому випадку коли отримані результати отримують грошову оцінку, говорять про економічний ефект.
Економічна ефективність – це вид ефективності, що характеризує результативність діяльності економічних систем.
Під умовним поняттям «економічної ефективності» звичайно мають на увазі загальний результат (виручка, доход), а під поняттям «економічний ефект» – чистий результат (прибуток). Принциповий взаємозв'язок між зазначеними двома поняттями може бути виражений формулою
Е = Р – З,
де Е – величина умовного економічного ефекту;
Р – величина умовної економічної ефективності;
З – повні витрати на реалізацію заходу, який викликав ефект.
Залежно від рівня господарювання показники ефективності можуть розглядатися на:
В ролі показника економічного ефекту можуть використовуватися:
• на національному рівні:
- приріст національного доходу;
- збільшення надходження валютних коштів у країну;
- збільшення обсягу податкових надходжень у бюджет;
- зниження зовнішнього (внутрішнього) боргу;
- зниження економічного збитку від забруднення навколишнього середовища тощо;
• на територіальному рівні:
- збільшення обсягу надходжень у бюджет;
- збільшення відрахувань, спрямованих на вирішення соціальних проблем;
- зростання доходів населення тощо;
• на рівні підприємства:
- зростання прибутку;
- приріст заробітної плати працівників підприємства;
- економія заробітної плати внаслідок вивільнення працюючих;
- заощадження сировини, енергії і матеріалів тощо.
13.2. Види ефективності виробництва.
Для спрощення роботи з ефективністю на підприємствах цей показник визначають окремо для господарської діяльності, певних груп ресурсів та виробляємої продукції.
Ефективність господарської діяльності визначається відношенням результату (ефекту) до витрат, що забезпечили його отримання. Вона показує не сам результат, а те, якою ціною він був досягнутий. У загальному вигляді показник ефективності може бути виражений формулою
де е – показник економічної ефективності;
Е – величина економічного ефекту;
З – витрати ресурсів (коштів, засобів виробництва, предметів праці, трудових факторів, часу та ін.) на забезпечення зазначеного економічного ефекту.
Ефективність використання окремих видів ресурсів – характеризується співвідношенням обсягу виробництва або прибутку з відповідним обсягом застосованих ресурсів.
Ефективність виробництва продукції - характеризується використанням мінімальної кількості ресурсів у виробництві цього обсягу продукції (надання послуг).
Основні види ефективності зображені далі на рисунку.
13.3. Критерії і система показників ефективності виробництва.
Економічна ефективність характеризує якість економічного росту. Залежно від підходів до підвищення ефективності можна виділяють певні критерії, які дозволяють співставити ефективність і витратності різними способами. Так, до основних критеріїв можна віднести:
мінімізацію витрат;
адекватність обраних критеріїв порівняння варіантів;
врахування середовища функціонування підприємства;
відповідність заходів основним економічним, законодавчим, технологічним законам.
Якісна оцінка ефективності передбачає також визначення і класифікацію основних показників та чинників її зростання. Останні доцільно поділити на групи:
1) види витрат і ресурсів;
2) напрями розвитку та вдосконалення виробництва;
3) місце реалізації в системі управління виробництвом.
Показники ефективності поділяють на конкретні і узагальнюючі. Конкретні показники економічної ефективності характеризують окремі сторони економічного виробничого або комерційного процесу. Узагальнюючі показники економічної ефективності характеризують результативність діяльності всієї економічної системи в цілому.
Ефективність функціонування виробництва може бути оцінена по відношенню до витрат трудових, фінансових і матеріальних ресурсів. До важливих показників, що характеризують якість економічного росту можна віднести:
13.4. Методи визначення ефективності нової техніки.
До групи технічних нововведень, стосовно яких визначається й оцінюється економічна ефективність, належать створення, виробництво та використання нових або модернізація існуючих засобів праці, предметів праці і споживання, технологічних процесів.
Єдиним узагальнюючим показником економічної ефективності будь-якої групи технічних нововведень служить економічний ефект, що характеризує абсолютну величину перевищення вартісної оцінки очікуваних (фактичних) результатів над сумарними витратами ресурсів за певний розрахунковий період.
Залежно від кола вирішуваних завдань величину економічного ефекту можна і треба обчислювати в одній із двох форм — загальний ефект за умов використання нововведень і ефект, одержуваний окремо розробником, виробником і споживачем технічних новин або нововведень.
Для обох форми економічний ефект Ет визначаються як різниця між результатами (РТ) і витратами (ВТ) на їх досягнення за певний розрахунковий період Т, тобто
Ет = РТ – ВТ
Розрахункові показники нової техніки — показники діяльності об'єкта, що відображають результати реалізації заходів щодо нової техніки (приріст прибутку, зниження собівартості чи продукції робіт, послуг, ріст продуктивності праці й ін.).
Приріст прибутку від виробництва нової продукції dП2 обчислюється по формулі:
∆П2 = (Ц2-С2)*А2 - (Ц1-С1)*А2
де Ц2 і Ц1 — ціна відповідно одиниці нової продукції в планованому році й одиниці замінної продукції в році, що передує впровадженню нової техніки, г. о.;
С2 і С1 — собівартість відповідно одиниці нової продукції і замінної;
А2 — річний обсяг виробництва нової продукції, натуральні одиниці.
Зниження собівартості (приріст прибутку) від упровадження нової технології, механізації й автоматизації праці, використання нової продукції в споживача ?С2 можна визначити по формулі:
∆С2= ( С1-С2)*А2
де С1 і С2 — собівартість виробництва одиниці продукції в планованому році і році, що передує впровадженню нової техніки, карбованці.
Зменшення чисельності промислово-виробничого персоналу (умовне вивільнення працюючих) на ділянках, де впроваджується нова техніка, ∆Ч2 розраховується по формулі:
∆Ч2= ( Т1-Т2)*А2
чи
∆Ч2= (Ц1*А2)\В1 - (Ц2-А2)\В2
де Т1 і Т2 — трудомісткість одиниці продукції в натуральному чи вартісному вираженні відповідно до впровадження нової техніки і після;
В1 і В2 — продуктивність праці до впровадження нової техніки і після її впровадження;
Ц1 і Ц2 — ціна одиниці замінної і нової продукції.
Зниження матеріальних витрат у результаті впровадження нової техніки ∆М2 установлюють по формулі:
∆М2= (М1-М2)*А2
де М1 і М2 — матеріальні витрати на одиницю продукції в періоді, що передує впровадженню нової техніки, і в планованому.
Економію капітальних вкладень можна визначити по вираженню:
∆К = [К1 * B2/B1 - K2]* A2
де К1 і К2 — питомі капітальні вкладення відповідно в базову і нову техніку;
В1 і В2 — річні обсяги продукції (робіт, послуг), вироблені цими видами техніки;
А2 — річний обсяг виробництва продукції (робіт, послуг) у варіанті нової техніки.
Строк окупності капітальних вкладень, планованих на впровадження нової техніки, Т і додаткових капітальних вкладень Тд, обчислюється відношенням
Т=К/∆П,
де К — загальні і додаткові капітальні вкладення в нову техніку;
∆П — прибуток від реалізації річного обсягу нової техніки на планований рік її виробництва.
13.5. Оцінка соціальної ефективності виробництва.
За сучасних умов розбудови соціальне орієнтованої економіки стає можливим і необхідним принципово новий підхід до визначення ефективності технічних нововведень. Його суть полягає у визнанні безумовної пріоритетності критеріїв соціальної ефективності й екологічної безпеки об'єктів технічних нововведень щодо критерію економічної ефективності.
Для підвищення загального рівня організації виробництва крім забезпечення економічних заходів з підвищення ефективності діяльності підприємства слід передбачати реалізацію організаційних передумов, які забезпечують соціальну мотивації творчої праці робітників, конструкторів, інженерів. Це стане запорукою не тільки підвищення продуктивності праці на підприємстві, але й досягнення відповідного високого рівня реалізуємих заходів.
При впровадженні нової техніки і технологій доцільно використовувати прогресивні форми наукової організації праці, удосконалювати існуючі підходи до нормування, прагнути підвищення загального рівня культури виробництва, укріплення порядку і дисципліни, стабільності трудового колективу.
Закономірним є подальший розвиток і удосконалення виробничої соціальної інфраструктури, що істотно впливає на рівень ефективності виробництва. В управлінні — це удосконалення форм і методів управління, планування, економічного стимулювання. В плануванні — збалансованість і реальність планів, оптимальна побудова системи планових показників, широке застосування важелів господарчого розрахунку і матеріального заохочення, матеріальної відповідальності і інших економічних стимулів.
14. КОНЦЕНТРАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА ТА РОЗМІРИ ПІДПРИЄМСТВА
14.1. Сутність концентрації виробництва.
14.2. Економічне значення концентрації виробництва.
14.3. Визначення оптимальних розмірів виробництва.
14.4. Показники рівня концентрації виробництва.
14.1. Сутність концентрації виробництва.
Рівень розвитку виробничих сил і виробничих відносин суспільства характеризується ступенем розвитку поділу праці. Розподіл праці знаходить своє відображення безпосередньо у виробничих процесах у вигляді диференціації і концентрації операцій з виготовлення продукції, а на рівні суспільного виробництва в цілому - в галузевій диференціації і концентрації виробництва.
По мірі диференціації засобів праці диференціюються і ті галузі виробництва, в яких ці засоби виготовляються.
Галузева диференціація виражається в зростанні кількості галузей виробництва, а концентрація - в зосередженні виробництва на великих підприємствах як в межах кожної галузі, так і в більш широких межах, включаючи виробничі процеси різних галузей.
Концентрація виробництва має чотири форми: укрупнення підприємства, спеціалізація, кооперування і комбінування.
Спеціалізація – це зосередження однорідного виробництва, яке за своїм типом є масовим чи крупносерійним.
Кооперування – це прямі виробничі зв’язки між підприємствами, які приймають участь в спільному виготовленні певної продукції.
Комбінування – це поєднання різних виробництв, які представляють собою послідовні етапи обробки сировини, комплексну переробку сировини чи використання відходів виробництва на одному підприємстві.
14.2. Економічне значення концентрації виробництва.
Концентрація знаходить своє відображення в створенні і розвитку великих виробництв і підприємств, в зосередженні більшої частини продукції кожної галузі на спеціалізованих підприємствах. Вона створює можливості для більш ефективного використання сучасної високопродуктивної техніки і підвищення росту продуктивності суспільної праці.
Слід відрізняти два взаємопов’язаних поняття: концентрація виробництва і централізація управління.
Найбільш точно рівень концентрації виробництва характеризується абсолютними показниками обсягу випуску виробленої продукції.
Концентрація промислового виробництва здійснюється в трьох основних формах:
- концентрація спеціалізованого виробництва;
- концентрація комбінованого виробництва;
- збільшення розмірів універсальних підприємств.
Перша форма забезпечує зосередження однорідного виробництва на великих підприємствах, що дозволяє застосовувати високопродуктивні спеціалізовані машини, автоматизовані і поточні лінії, сучасні методи організації виробництва.
Друга форма забезпечує послідовне виконання технологічних процесів, комплексну переробку сировини, використання відходів.
Третя форма поєднує у виробничому процесі різнорідні автономні і малопов’язані між собою виробництва.
Укрупнення розмірів підприємств здійснюється в промисловості збільшенням потужності машин і обладнання, а також розмірів споруд, збільшенням кількості однакових машин і обладнання, а також їх сполученням.
14.3. Визначення оптимальних розмірів виробництва.
В кожній галузі промисловості розмір підприємства повинен визначатися оптимальними розмірами виробництва, умовами транспортування сировини і готової продукції і рядом інших факторів, пов’язаних з розміщенням підприємства.
Під оптимальними розмірами виробництва в промисловості слід розуміти такі, які забезпечують виконання заключних договорів і зобов’язань з виробництва продукції (виконання робіт) в зазначені терміни з мінімальними приведеними витратами і максимально можливою ефективністю.
В кожній конкретній галузі є оптимальні розміри підприємств, об’єктивно обумовлені механізмом утворення економічного ефекту концентрації від сполучення оптимальних виробництв з умовами і факторами організації і розміщення виробництва. Для машинобудування для більш ефективного використання сучасної техніки доцільно створювати вузькоспеціалізовані виробництва з виготовлення окремих агрегатів, готових машин. Для легкої промисловості – створення певної кількості виробничих потоків. Для певної групи виробництв велике значення має транспортабельність продукції.
В сучасних умовах ефективно розвиваються малі та середні підприємства. Великі підприємства обирають шлях виживання за рахунок диверсифікації виробництва.
14.4. Показники рівня концентрації виробництва.
Основними показниками рівня концентрації в промисловості є розміри підприємства, які визначаються:
- річним випуском продукції;
- середньорічною чисельністю працюючих;
- середньорічною вартістю основних фондів;
- споживанням електроенергії за рік;
- питомою вагою великих підприємств в випуску продукції всією галуззю;
- середнім розміром підприємства галузі.
Для характеристики рівня концентрації підприємств доцільно враховувати їх галузеву належність та загальну чисельність працівників. Показники за галузевою належністю поділяють на:
- натуральні – для галузей, в яких виготовляється один вид продукції;
- питома вага окремих виробів - для галузей, в яких виготовляється декілька видів продукції;
- вартісні показники - для галузей, в яких виготовляється різні види продукції;
- натуральні або умовно-натуральні показники - для галузей, в яких виготовляється широка номенклатура продукції.
Показники чисельності промислово-виробничого персоналу безпосередньо характеризують розмір підприємства кількістю застосованої живої праці і опосередковано рівень механізації і автоматизації виробництва, вартість промислово-виробничих фондів.
Високий рівень концентрації не завжди відображає високу економічну ефективність виробництва. Між показниками концентрації виробництва і його економічними показниками відсутній прямий зв’язок. Якщо підприємство має тільки великі розміри, а його структура і масштаби виробництва не є оптимальними для даної галузі, то рівень концентрації не може слугувати показником ефективності виробництва.
При плануванні концентрації виробництва зазначається необхідність зосередити виготовлення однорідної за конструктивно-технологічними ознаками продукції чи виконання аналогічних робіт на підприємствах оптимальних розмірів.
При визначенні рівня концентрації в промисловості враховується вплив внутрішньовиробничих і зовнішніх факторів.
Внутрішньовиробничі фактори визначаються оптимальними розмірами виробництва продукції і підприємств з точки зору максимального використання виробничих ресурсів.
До внутрішніх факторів відноситься транспорт, розміри сировинної бази, наявність і можливість залучення робочої сили, водних ресурсів, і т. н.
|