Лекція на тему “Гроші як економічна категорія”

Скачати 202.49 Kb.

Назва	Лекція на тему “Гроші як економічна категорія”
Дата	01.04.2013
Розмір	202.49 Kb.
Тип	Лекція

bibl.com.ua > Економіка > Лекція

Зміст

Лекція на тему “Гроші як економічна категорія”......................................3

Список використаної літератури...............................................................19

Тема заняття: “Гроші як економічна категорія”

Тип заняття: лекція

Цілі і завдання заняття:
Освітні: сформувати у студентів знання про гроші, як фундаментальну категорію ринкової економіки, їх походження, еволюцію розвитку, функції та об’єктивно обумовлену кількість грошей, необхідну для обігу.
Розвиваючі: розвиток у студентів уявлень про гроші як форму ринкових економічних відносин, їх роль у всіх формах суспільного відтворення.
Виховні: виховати у студентів вміння та навички приймати більш ефективні рішення щодо використання власних фінансових ресурсів.
Вимоги до знань і умінь студентів:
Студенти повинні знати:

еволюцію форм вартості та передумови виникнення грошей
об’єктивні умови зміни форм вартості
сутність грошей як економічної категорії
функції, що виконують гроші в економіці та їх суть
як звучить закон грошового обігу та його практичне значення в контексті державної політики
мати поняття про грошові агрегати та їх значення

Студенти повинні вміти:

розрізняти основні функції грошей на конкретних прикладах
оперувати рівнянням І. Фішера та допомогою нього вміти пояснити, на що держава повинна звертати увагу при встановленні тієї чи іншої кількості грошей, які обслуговують обіг

Обладнання: дошка, крейда, схеми, таблиця.

Література для студентів:

Г.І.Башнянин та ін. „Політична економія” – підручник для студентів ВУЗів. К.: Ніка-Центр, 2000. – с.
І.Ф.Радіонова „Загальна економіка”-підручник – 3 видання доп. і перероб. – Кам’янець-Подільський: Абетка-Нова, 2002. – с.
Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічних знань: Навч. посіб. – К.: Вища школа, 200. – с.
Основи економічної теорії: Підручник / За ред. проф. С. В. Мочерного. – Тернопіль: Світ, 1993. – с. 117-129

Проведення заняття:
І. Вступна частина (12 хв):

Організація класу (2хв.)

Вчитель заходить до класу: „Добрий день, шановні студенти, сідайте”, перевіряє присутність учнів на уроці.

Вчитель оголошує тему уроку: „Тема сьогоднішнього уроку: „Гроші як економічна категорія”.
Постановка мети заняття (1 хв.): Напевно, кожен з Вас щодня користується грошима і має певні уявлення про те, які функції виконують гроші і яке вони мають значення у функціонуванні економіки. Як Вам відомо з попередніх тем у людей існує безліч потреб, які вони задовольняють, споживаючи товари та послуги. Так от щоб спожити ці товари та послуги їх спочатку потрібно виробити, а потім обмінятися результатами виробництва. Роль посередника в обміні товарами та послугами виконують саме гроші. Мета сьогоднішнього нашого заняття: з’ясувати сутність грошей, як фундаментальної категорії ринкової економіки, їх походження, еволюцію розвитку, функції та об’єктивно обумовлену кількість грошей, необхідних для обігу.
Питання для актуалізації знань засвоєних з попередніх тем (9 хв):
1. Дайте визначення економічній категорії: “вартість”.
2. Що таке споживна вартість?
3. Дайте визначення товару.
4. У якому випадку певну виготовлену річ можна називати товаром?
5. Як Ви думаєте, чому виникли гроші і навіщо вони потрібні?

ІІ. Виклад нового матеріалу (71 хв.)

Основні питання заняття:

Еволюція форм вартостей та виникнення грошей
Сутність та функції грошей
Грошовий обіг. Закон грошового обігу.

Основні економічні поняття, категорії та закони:

Вартість, гроші, грошова маса, закон грошового обігу, міра вартості, масштаб цін, засіб обігу, засіб платежу, засіб нагромадження, ліквідність, споживна вартість.

1. Розвиток форм вартостей та виникнення грошей.

Гроші – одне з найдавніших явищ у житті суспільства – відіграють важливу роль у його економічному і соціальному розвитку. На їх використанні ґрунтується більшість
інструментів ринкового господарювання: ціноутворення,
розрахунково-платіжні відносини, банківська діяльність,
системи економічного стимулювання, комерційний розрахунок, інвестиційна діяльність, оподаткування, фінансовий ринок, страхування тощо. З урахуванням закономірностей функціонування грошей і грошового ринку,
банків, банківської системи формується економічна політика держави взагалі і грошово-кредитна політика центрального банку зокрема, здійснюється державне регулювання всіх сфер економічного життя суспільства.

У зв'язку з цим вивчення теми є необхідною умовою підготовки спеціалістів економічного напрямку. Ця тема зокрема і, скажімо, дисципліна “Гроші і кредит” відіграють важливу роль в підготовці фахівців з банківської справи, фінансів, страхування, бухгалтерського обліку та аудиту.

Слід сказати, що незважаючи на багатовікові дослідження і велику кількість теоретичних концепцій грошей, людство сьогодні не має однозначної й остаточної відповіді на питання, що ж таке гроші.

У.Гладтсон сказав, що навіть кохання не зробило стількох людей дурнями, як спроби розібратися в тому, що таке гроші. Для пізнання природи грошей необхідно з’ясувати питання про їх походження, про причини, що зумовлюють виникнення та існування грошей в економічному житті суспільства.

Починаючи з Аристотеля і до XVIII ст. досить поширеною була раціоналістична концепція, яка пояснює походження грошей як результат домовленості між людьми або запровадження законодавчими актами держави задля полегшення обміну товарами. Першим представником цієї концепції вважають Аристотеля, котрий в “Нікомаховій етиці” писав, що: “... все, що бере участь в обміні, має якимсь чином співставлятися ... за загальною домовленістю з’являється монета; тому-то і ім’я її “номісма” що вона існує не за природою, а за домовленістю”. Поль Самуельсон визначив гроші як штучну соціальну умовність. Інший американський економіст Д.К.Гелбрайт вважає, що “закріплення грошових функцій за благородними металами та іншими предметами – продукт домовленості між людьми”.

Класики політичної економії - А.Сміт, Д.Рікардо, К.Маркс – за допомогою наукового аналізу довели безпідставність раціоналістичної концепції. Адже гроші в їхніх найпростіших проявах виникни на ранніх ступенях розвитку суспільства, коли ні фактор взаємної домовленості, ні державна влада не могли відігравати істотної ролі у формуванні економічних відносин, тим більше конституювати таку складну їхню форму, як гроші.

Засновники класичної політичної економії дійшли висновку, що виникнення грошей зумовлено труднощами безпосереднього обміну продуктами праці. На найнижчих щаблях економічного розвитку, коли виробники тільки почали одержувати надлишки продуктів своєї праці й хотіли їх обміняти, зробити це було досить складно: бажання двох суб’єктів ринку щодо обміну споживними вартостями не збігалися. Наприклад, власник овечих шкір хотів виміняти на них зерно, але власнику зерна потрібна була сокира. Добре, якщо власник останньої мав потребу в овечих шкірах, тоді обмін міг відбутися. Інакше всі троє нічого не могли придбати і поверталися з ринку зі своїми товарами.

Але вже в цій формі вираження вартості, яка отримала назву простої або випадкової, видно, що товари в обміні відіграють різну роль. Один товар виражає свою вартість по відношенню до другого товару і тому знаходиться у відносній формі вартості (овеча шкура). Другий же товар, споживна вартість якого служить засобом вираження вартості першого товару, знаходиться в еквівалентній формі вартості (зерно). Схематично це можна представити так:
Товар = Товар

1А 1Б

Відносна форма Еквівалентна форма
У міру подальшого розвитку обміну на зміну простій формі вартості приходить повна або розгорнута форма вартості. В ній товару, що знаходиться у відносній формі вартості, протистоять багато інших товарів еквівалентів, через які він може виразити свою вартість. Наприклад,

Товари

Б₁

Т

овар А Б₂

Бn

Відносна форма Еквівалентна форма

Проте коли в обмін систематично у великих кількостях стали надходити продукти праці, виникли певні труднощі. Так, якщо власнику товару “А” потрібен товар “Б₁^”, а власнику товару “Б₁^” не потрібен товар “А” і він хоче придбати товар “Б₂^”, то безпосередній обмін у такому випадку відбутися не може. Власник товару “А” повинен поміняти його спочатку на товар “Б₂^”, а потім “Б₂^” – на товар“Б₁^”. Безумовно це ускладнювало процес обміну.

У результаті потреб обміну стихійно проявляється один товар, у якому починають вимірювати свою вартість усі інші товари. Повна або розгорнута форма вартості поступається місцем загальній (еквівалентній) формі вартості:

Товари Товар

А₁

А₂ Б

А_n
Відносна форма Еквівалентна форма
Товар, за яким закріплюється властивість безпосередньо обмінюватися на будь-який інший товар, отримав назву загального еквівалентна. В різних народів і на різних етапах історії в ролі загального еквівалента виступали різноманітні продукти (худоба, хутро, слонова кістка, черепашки), а з розвитком рабовласництва – раби. Практично такий товар стає грішми, правда, ще в досить недорозвиненому вигляді.

Але й ця форма вираження вартості не вирішувала всіх суперечностей обміну. По-перше, товар-еквівалент, набувши подвійної споживної вартості (одна - задоволення потреб в обміні, друга – задоволення потреб людей у споживанні), з одного боку, як загальний еквівалент повинен постійно знаходитися в обміні, а з іншого, як звичайна споживна вартість вилучатися з обміну й надходити в споживання. Наприклад, якщо вівця виступала в ролі товару-еквівалента, вона повинна була постійно знаходитися в обміні, обслуговуючи акти купівлі-продажу. Але ж вирощується вівця для того, щоб з неї мати вовну й м'ясо. В цій якості вона не може тривалий час перебувати в обміні. Потреби споживання вимагають вилучення її з обігу. По-друге, в силу першої суперечності, а також через інші причини товар-еквівалент часто змінювався. Це викликало серйозні труднощі в обміні. По-третє, недоліком загальної форми вартості було й те, що товар, який виступав загальним еквівалентом, виконував цю роль на відносно невеликій території. Так, наприклад, у першій третині 19 ст. (за свідченнями дослідників Африки) кожна область Абіссінії мала свій загальний еквівалент, до якого входили намисто, пляшки, тютюн, чорний перець пакети товстих швейних голок, тканини, куски кам'яної солі.

По мірі розвитку товарного виробництва, зростання продуктивності праці, ускладнення та розширення територіальних меж обміну ринок неухильно підвищував вимоги до грошового товару. Зокрема, зросли вимоги щодо тривалої наявності в обігу, портативності, здатності легко ділитися, тривалості зберігання фізичних якостей, високої питомої вартості та здатності довгий час утримувати її на незмінному рівні тощо. Формування вказаних вимог призвело спочатку до заміни в ролі загального еквівалента звичайних товарів першої необхідності (худоба, сіль, зерно) товарами-прикрасами (перли, черепашки, хутра), а потім з цих останніх – шматочками металів, спочатку звичайних: залізо, мідь, а згодом благородних (золото, срібло).Так з’являється грошова форма вираження вартості, яка має такий вигляд:
Товари Золото

А

Б = 3 г

В золота

n

Відносна форма Еквівалентна форма

З прикладу ми бачимо, що грошова форма вартості відрізняється від загальної лише тим, що роль загального еквівалента в ній міцно закріплюється за одним товаром - золотом, яке й стає справжніми грішми. Причому, золото, як показує попередній аналіз, не є грішми за своєю природою. Воно стає ними лише в результаті тривалого історичного процесу розвитку товарного виробництва, обміну й форм вартості, впродовж якого людство перепробувало в цій якості різні товари й зупинилося на золоті.

Чому на Вашу думку саме золото стало загальним еквівалентом вартості всіх товарів?

Тому, що як благородний метал воно досить тверде, тугоплавке, кислототривке. Золото за своїм складом однорідне, його зручно ділити на частини. Нарешті, золото - досить трудомісткий метал і тому має високу вартість.

Потреби ринку в забезпеченні ефективного обміну та його вимоги до грошей поступово набули настільки важливого значення, що відбулося розмежування природної споживної вартості грошового товару — його здатності задовольняти певну потребу людини і його специфічної споживної вартості як грошей — здатності задовольняти потреби ринку в засобах обігу, зберігання вартості тощо. У цій ролі грошовий товар набув здатності задовольняти будь-яку потребу людини, знеособлену абстрактну людську потребу як таку. Причому в міру актуалізації другої споживної вартості грошового товару послаблювався зв'язок останнього з першочерговими життєвими потребами. Врешті-решт роль грошей взагалі перейшла до нематеріального носія, що зовсім не має ніяких споживних якостей. Це сталося в середині XX ст. через демонетизацію золота.

2. Сутність та функції грошей.

Надзвичайно складна сутність грошей не дала змоги світовій економічній думці дати однозначне і достатньо повне їх визначення на понятійному рівні. Сучасна західна грошова теорія обмежилась визначенням сутності грошей як всього того, що використовується як гроші. У цьому визначенні проглядається спроба охопити всі можливі призначення, форми прояву і сфери використання грошей, але навряд чи в ньому є відповідь на питання, що таке гроші. Представники іншої економічної школи, що має своїми витоками трудову теорію вартості, визначають сутність грошей виходячи лише з їх місця в товарному обміні. З цих позицій гроші є специфічним товаром, що має властивість обмінюватися на будь-який інший товар, тобто як загальний еквівалент. Це визначення має той недолік, що не враховує такого важливого призначення грошей, як обслуговування потреб нагромадження вартості. З цього погляду друге визначення видається вужчим, недостатньо повним порівняно з першим.

Усунути недоліки цих двох визначень спробували прибічники так званого портфельного підходу. Вони використали умовний портфель активів окремого економічного суб'єкта, в якому всі активи розмістили в міру зниження їх ліквідності, тобто ступеня здатності до обміну.

Готівка Вклади до запитання та карткові Строкові вклади Облігації Акції Будівлі Земельні ділянки Автомобілі Інші активи

За портфельного підходу визначення грошей охоплює їх призначення як засобу обігу та платежу, так і засобу нагромадження вартості.

З’ясувавши сутність грошей перейдемо до розгляду їх функцій. Виділяють такі функції грошей:

1) міра вартості - ця функція здійснюється грошима тоді, коли ми зіставляємо цінності або вартості різних товарів чи послуг. Гроші виступають тут своєрідним мірилом, масштабом для співставлення. Адже щоб виміряти вагу - нам потрібні гирі, щоб виміряти довжину - метр, щоб визначити відстань між планетами та зорями - світловий рік тощо. Точно так нам потрібні гроші, щоб виміряти вартість даного товару або послуги. Це реалізується за допомогою масштабу цін (ціна тут виступає як грошовий вираз вартості). Використання грошей, як загального знаменника означає, що ціну будь-якого продукту можна виразити через певну кількість грошових одиниць. Таке використання грошей дає змогу учасникам обміну легко порівнювати відносну цінність товарів і ресурсів. Таке зіставлення полегшує процес прийняття раціонального рішення.

Міра вартості - це єдина функція грошей, яку вони можуть виконувати ідеально. Наприклад, у людини в кишені немає грошей, але вона подивилася на етикетку або цінник і з’ясувала ціну товару чи послуги. Отже, гроші виміряли для неї вартість певного товару, надали інформацію про його ціну, хоча цих грошей в наявності у людини на даний момент і не було. Людина подумки зіставила ціну даного товару із іншими та з власними доходами, і зробила відповідний вибір.

Без функції грошей, як міри вартості, було б неможливим прийняття раціональних рішень щодо розподілу ресурсів, доходів, здійснення перспективних розрахунків, визначення узагальнюючих показників тощо. Неможливо було б визначити також і ефективність механізму господарювання як на рівні фірми, так і на рівні національної економіки в цілому, адже співставити результати виробництва та витрати можна лише в грошовій формі;

2) засіб обігу. Більшість економістів вважає, що саме ця функція є особливо важливою. Змістом цієї функції грошей є їхнє використання як посередника при обміні одних товарів (послуг, робіт) на інші, а також в ролі платіжних засобів під час купівлі-продажу товарів, при сплаті податків та боргів, при виплаті пенсій і заробітної плати, при здійсненні різних майнових угод (заставі, оренді, кредиті тощо). Щоразу, коли ми розраховуємося за певну річ грошима, гроші виконують саме функцію засобу обігу. Обмін гроші - товар здійснюється за схемою:

Т - Г - Т,

де Т - товар (послуга, робота тощо), Г - гроші, (Т - Г) - продаж товару, тобто обмін товару на гроші, (Г - Т) - купівля товару, тобто обмін грошей на товар.

Необхідність існування такої функції грошей, як засіб обігу, зумовлена суспільним поділом праці. Окремі виробники створюють певні товари та послуги, але мають потреби в інших. Якщо з будь-якої причини обмін між двома товаровиробниками не зможе відбутися, то для суспільства втрачається вигода від спеціалізації. Це пояснюється тим, що споживачі повинні мати безліч різних продуктів, а за відсутності торгівлі вони намагатимуться спрямувати свою працю і матеріальні ресурси у різноманітні види виробництва. Таке самозабезпечення призведе до втрати переваг спеціалізації. Можна було б обмінювати продукт на продукт, тобто використовувати бартер. При бартері гроші непотрібні, але сам бартер породжує значні незручності: інтереси та потреби виробників можуть не збігатися, пропорції обміну визначатимуться навмання і не гарантуватимуть еквівалентності (рівності). Коли гроші виступають в ролі посередника при обміні, то вони дозволяють виключити бартер, тобто прямий товарообмін, який гальмує економічний розвиток. (Однак, навіть в сучасних умовах в країнах з високим рівнем інфляції або в період війн бартер використовується як інструмент безгрошового обміну. В Україні розвиток бартерних операцій пов’язується також із порушенням сталих економічних зв’язків між суб’єктами ринкових відносин. Перехід на бартерні засади багатьох підприємств України у 90-х роках був результатом передусім того, що гроші на той час перестали повноцінно виконувати функцію засобу обігу).

Особливим виявом функції засобу обігу є використання грошей як засобу платежу. Це пов’язано із ситуаціями, коли рух грошей і товарів розірваний у часі: наприклад, товар покупець отримав, але замість грошей надав продавцю боргову розписку - вексель, що зазначає зобов’язання сплатити певну суму у визначений термін;

3) засіб нагромадження - цю функцію гроші виконують як засіб зберігання та примноження багатства. Зміст цієї функції полягає в тому, що гроші виступають як фінансовий актив, який зберігається після реалізації товарів (робіт, послуг) та забезпечує купівельну спроможність в майбутньому.

Купівельна спроможність грошей - це кількість товарів і послуг, які можна купити за грошову одиницю. Величина купівельної спроможності грошей обернено пропорційна рівню цін. Якщо рівень цін зростає вдвічі, купівельна спроможність, або вартість грошової одиниці зменшується наполовину, і навпаки.

Гроші виконують функцію засобу нагромадження у тих випадках, коли домогосподарства, скорочуючи поточне споживання, здійснюють заощадження, або коли підприємці відкладають частину виручки від реалізації товарів для оновлення засобів виробництва, збільшення капіталу.

Зберігати багатство можне не тільки в грошовій формі - можна, наприклад, у формі нерухомого майна або у формі цінних паперів (акцій, облігацій тощо). Володіння грішми має ту перевагу, що гроші можуть бути негайно використані підприємством або домогосподарством для покриття будь-якого фінансового зобов’язання. Власники інших форм нагромадження багатства не можуть безпосередньо скористатись ними для покриття боргів, здійснення поточних розрахунків.

Завдяки функції грошей як засобу нагромадження, існує зв’язок між різними етапами розвитку виробництва та споживання. Нагромадивши кошти у поточному періоді, можна забезпечити зростання виробництва і споживання у майбутньому.

3. Грошовий обіг. Закон грошового обігу.

Виконуючи функцію засобу обігу та засобу платежу, гроші рухаються в сфері обігу, тобто відбувається грошовий обіг. Вони відображають рух товарів, і тому кожна держава визначає необхідну кількість грошей для ефективного грошового обігу. Ця сума зумовлюється впливом особливих факторів, які перебувають між собою у певній залежності: кількість товарів проданих на ринку і кількість грошей – прямопропорційна залежність, рівень товарних цін і кількість грошей – прямо пропорційна залежність, швидкість обігу грошей і кількість грошей - обернено пропорційна залежність.

Загальний закон грошового обігу – кількість грошей, необхідних державі для нормального обігу, прямо пропорційна кількості товарів та рівню їхніх цін і обернено пропорційна швидкості обігу грошей.

Західні економісти як формулу закону обігу грошей використовують модель економіста і математика Ірвінга Фішера, згідно з якою кількість грошей М, необхідних для обслуговання торгового обігу прямо пропорційна кількості товарів і послуг Q, їхній ціні Р, та обернено пропорційна швидкості обігу грошей – V:

M*V=P*Q

M=(P*Q)/V

Суть моделі Фішера полягає в тому , що збалансованість грошової маси і товарної маси забезпечує стабільність цін в економіці.

Грошова маса.

Особливою проблемою будь-якої економіки є питання про грошову масу. Воно було і залишається актуальним через те, що маса грошей в обігу пов'язана з інфляцією. Контроль за масою грошей — один із напрямів діяльності сучасної держави. Цей напрям називається грошовою політикою.

Як визначити масу грошей? Щоб відповісти на це питання, треба розглянути елементи грошової маси.

Для визначення грошової маси застосовуються показники або "грошові агрегати" М₁, М₂, М_3, М₄.

М_о — готівка, або паперові гроші та монети.

M₁ = М_о + чекові (поточні) рахунки.

Чекові _ це такі рахунки у банках або інших фінансово-кредитних установах, гроші з яких можуть бути зняті (перераховані) за допомогою чека.

М₂ = М₁ + внески на безчекових (ощадних) рахунках та дрібні термінові рахунки.

Гроші з безчекових рахунків можна одержати у будь-який час, але без участі чеків.

Дрібні термінові рахунки — це рахунки, гроші з яких можна

одержати тільки через певний, але короткий термін.

М₃ = М₂ + кошти на вкладах за трастовими операціями банків.

Взагалі, дані агрегати використовують для аналізу і регулювання грошової маси і проведення певної державної грошової політики.

Закріплення щойно вивченого матеріалу.

Це все, що я хтів розповісти вам по даній темі. Які є до мене запитання? (з’ясовую розуміння учнями викладеного матеріалу, відповідаю на запитання; якщо запитань не має, запитую учнів). Тапер діти давайте перевіримо, як ви засвоїли новий матеріал. Давайте, будь-ласка, відповіді на такі питання:

Які існують концепції походження грошей та яка з них більш адекватна ринковій практиці використання грошей в економіці?
Який спосіб обміну продуктами вигідніший і зручніший для учасників ринку — у формі бартеру чи з допомогою грошей? Чому?
Дайте визначення грошей як економічної категорії.
Чим гроші відрізняються від звичайного товару?
Чи існує ймовірність повернення золота на роль грошового товару?
Які функції виконують гроші? В різних джерелах подається від 3 до 5 функцій грошей з чим це пов’язано?
У яких функціях гроші найбільше потерпають від інфляції?
Як може впливати на економіку зміна кількості грошей в обороті? Поясніть на основі рівняння Фішера.

ІІІ. Загальні підсумки заняття (5 хв.)

Гроші не були придумані людством і не є продуктом творення держави, а з'явилися стихійно як результат еволюційного розвитку товарного виробництва й обміну. Тому гроші не можна вольовим способом відмінити там, де для їх існування є об'єктивні передумови, як і не можна запровадити там, де таких передумов немає.
Обмін за допомогою грошей має істотні переваги перед бартером (натуральним обміном): здешевлює, прискорює, краще гарантує здійснення обмінних операцій, розширює можливості вибору, знімає часові і територіальні обмеження, створює умови для суспільного контролю і впливу на процеси обміну; все це сприяє прискоренню суспільного відтворення.
Гроші за своєю сутністю є особливим товаром, що має властивості загального еквівалента — здатність обмінюватися на будь-який інший товар, загальну споживну вартість замість специфічної, властивої звичайним товарам.
Гроші пройшли тривалий і складний шлях розвитку від звичайних товарів широкого вжитку до сучасних електронних грошей. Кожна зміна форми грошей зумовлювалася більш високим рівнем розвитку суспільних відносин та істотним ускладненням вимог ринку до грошового еквівалента.
Гроші виконують такі функції: міри вартості, засобу обігу, засобу платежу та засобу нагромадження вартості. У функції міри вартості гроші забезпечують визначення вартості товарів через форму ціни. У функції засобу обігу гроші обслуговують реалізацію товарів з негайним поверненням власникові еквівалентної вартості. У функції засобу платежу гроші обслуговують погашення боргових зобов'язань, що виникають у процесі розподілу та реалізації вартості.
Кількість грошей, необхідних державі для нормального обігу, прямо пропорційна кількості товарів та рівню їхніх цін і обернено пропорційна швидкості обігу грошей.

IV. Завдання додому (2 хв.)

За основними питаннями лекції підготуватися до семінарського заняття за матеріалами лекції та підручника: Г.І.Башнянин та ін. „Політична економія” – підручник для студентів ВУЗів. К.: Ніка-Центр, 2000. – с.
Дати відповідь на питання, які були поставлені в кінці лекції.
Підготувати питання винесені на самостійне опрацювання, а саме:

а)

б)

V. Список використаної літератури:

Артеменко В.М. Кредитно-паперова природа сучасних грошей// Наукові записки: зб. наук. ст. – К.: НПУ, 2001. – Вип.40. – с. 16-18
Бобров В.Я. Основи ринкової економіки і підприємництва: Підручник. – К.: Вища школа, 2003. – с. 101-114.
Гальчинський А. Теорія грошей. – К.: Основи, 1998. – 168 с.
Гроші та кредит. Підручник / за ред. Професора Б. С. Івасіва. – К.: КНЕУ, 1999. – 404 с.
Гроші і кредит: Підручник. – 3-тє вид., перероб. і доп. / М.І. Савлук, А.М. Мороз, М.Ф. Пудовкіна та ін.; За заг. ред. М.І. Савлука. – К.: КНЕУ, 2002. – с. 5-30, 35-50
Деньги – элемент товарного хозяйства// Экономическая теория. – Минск, 1996. – 180 с.
Статистичний щорічник України 2001. К.:Техніка. — 664 с.
Указ президента “Про впровадження системи електронних платежів”// Урядовий кур’єр. – 11 липня. – 1995. – с. 6
Грищенко А. Гроші: виникнення, сутність, функції та агрегати// Економіка України. - №2. – 1999. – с. 62-71
Ран Р.В. Гроші: остаточна приватизація// Економічні реформи сьогодні. – 1999. - №26. – с. 38-43
Башняний, Лазур та ін. Політична економія. – К.: Ніка-Центр, 1999. – 214 с.
Економічна енциклопедія. Т.1 (у 3-х т)/ Редкол.: Мочерний та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”.2000. – 864С.
Економічна теорія :У 2-х кн. Кн.1. Макроекономіка :навч. Посібник / за ред. З.Г. Ватаманюка та С.М. Панчишина. – К.: Заповів, 1997. – 408С.
Макконел К.Р., Брю С.Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика. В 2 т.: Пер. с англ. 11-го изд. – М.: Республика, 1992. – 399С.
Манків, Грегорі Н. Макроекономіка /Пер. з англ..; Наук. ред. пер. С. Панчишина. – К.: Основи, 2000. – с. 183-221
Манків. Макроекономіка : підручник для України. – К.: Основи, 2000. – с. 184-190
Общая теория денег и кредита: Учебник/Под ред. проф. Е.Ф.Жукова. – М.: ЮНИТИ, 1995. – 304 с.
Основи економічної теорії: Підручник / За ред. проф. С. В. Мочерного. – Тернопіль: Світ, 1993. – с. 117-129
Самюельсон П. Економіка :Підручник. – Львів: Світ, 1993. – 492 с.
http://www.bank.gov.ua/ Офіційний сайт Національного банку України

Схожі:

Конспект на тему : «Ринок як економічна категорія. Умови формування і ознаки ринк у» План – конспект на тему : «Ринок як економічна категорія. Умови формування і ознаки ринку»	«Сутність, принципи та роль страхування» Страхування – це самостійна економічна категорія чи елемент фінансових або кредитних відносин?
ТЕОРІЯ ГРОШЕЙ І ГРОШОВОГО ОБІГУ Основні поняття та категорії Активні гроші Активні гроші — гроші, які постійно використовуються в готівковому та безготівковому обігу	Лекція 15 Діловий імідж Рокфеллер розпочав свій бізнес з того, що купив собі на останні гроші дорогий костюм і став членом гольф-клубу
СПИСОК СКОРОЧЕНЬ Вступ Розділ I. ФІНАНСОВЕ ПРАВО І ДЕРЖАВА Тема ФІНАНСОВА... Правові засади функціонування Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань	Перелік питань для підготовки до написання модульної контрольної... Страховий захист – це … Страховий захист як економічна категорія має такі ознаки (5 ознак): …
1. Суть, походження та форми грошей. Гроші Гроші – специфічний товар, що має властивість обмінюватися на будь-який інший товар, тобто є загальним еквівалентом	1. Визначення та економічна сутність фінансів Дуже часто фінанси асоціюються з рухом грошових коштів, але фінанси – це не гроші. Проте матеріально-речовою формою фінансів завжди...
Лекція 10. Криміналізація економіки як системна загроза розвитку суспільства Тіньова економіка – економічна діяльність, прихована від державного обліку та контролю	Лекція 10. Криміналізація економіки як системна загроза розвитку суспільства Тіньова економіка – економічна діяльність, прихована від державного обліку та контролю

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання