|
|
Скачати 384.75 Kb.
|
| Інформація до слухань у Комітеті Верховної Ради України з питань науки і освіти «Промислова власність в інноваційній економіці України: ефективність застосування законодавства та державного регулювання» Термін „промислова власність” було прийнято до міжнародного застосування у 1883 році в рамках Паризької конвенції про охорону промислової власності, учасниками якої на сьогодні є більше 170 країн, включаючи Україну. До об’єктів права промислової власності, що охороняються, Паризька конвенція (стаття 1(2)) відносить: патенти на винаходи; корисні моделі; промислові зразки; знаки для товарів і послуг (торгові марки); комерційні (фірмові) найменування; географічні зазначення, зазначення походження або найменування місць походження; захист від недобросовісної конкуренції. З часу прийняття Паризької конвенції (1883р.) перелік об’єктів промислової власності значно розширився і нині включає також наукові відкриття, раціоналізаторські пропозиції, комерційні таємниці (у т.ч. ноу-хау), компанування (топографії) інтегральних мікросхем, селекційні досягнення (сорти рослин, породи тварин), доменні імена тощо. Створення та функціонування сучасного ринку об’єктів промислової власності є динамічним процесом як в економічно розвинених країнах, так і в світовій економіці. Винахідницька активність національних заявників кожної держави свідчить про рівень її науково-технологічного потенціалу і є одним із ключових індикаторів її технологічної конкурентоспроможності, інноваційної перспективності та інвестиційної привабливості. Слід зазначити, що конкурентоспроможність та стабільне зростання визначаються виваженою державною політикою у сфері інноваційної діяльності і охорони промислової власності. Об’єкти промислової власності у розвинених країнах ціняться вище ніж природні багатства, інновації вище ніж інвестиції у пріоритетах факторів економічного зростання. Світовий досвід доводить, що результативна система охорони прав промислової власності може стати дієвим інструментом розвитку промисловості шляхом нарощування запасів технологічних знань та їх обміну між країнами. Зазначені проблеми обговорюються в Україні вже не перший рік: їм були присвячені, зокрема, парламентські слухання “Захист прав інтелектуальної власності в Україні: проблеми законодавчого забезпечення та правозастосування” (21 березня 2007 р.), слухання у Комітеті з питань науки і освіти “Інноваційна діяльність в Україні: проблеми та шляхи їх вирішення” (29 листопада 2006 р.), парламентські слухання „Національна інноваційна система України: проблеми формування та реалізації” (20 червня 2007 р.), „Стратегія інноваційного розвитку України на 2010-2020 роки в умовах глобалізаційних викликів”(17 червня 2009р.). Аналіз інформації Кабінету Міністрів України, Національної та галузевих академій наук України, міністерств і відомств, судових та правоохоронних органів, статистичних даних про хід виконання рішення Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти від 16 квітня 2008р. «Про стан державного регулювання і управління у сфері розвитку, правової охорони і захисту інтелектуальної власності та інноваційної діяльності в Україні» (в контексті парламентських слухань “Захист прав інтелектуальної власності в Україні: проблеми законодавчого забезпечення та правозастосування” (21 березня 2007 р.), слухань у Комітеті з питань науки і освіти “Інноваційна діяльність в Україні: проблеми та шляхи їх вирішення” (29 листопада 2006 р.), парламентських слухань „Національна інноваційна система України: проблеми формування та реалізації” (20 червня 2007 р.), „Стратегія інноваційного розвитку України на 2010-2020 роки в умовах глобалізаційних викликів”(17 червня 2009р.)) свідчить, що центральними органами виконавчої влади здійснено ряд заходів щодо виконання рекомендацій парламентських слухань, розвитку інноваційної діяльності, підвищення рівня охорони та захисту прав промислової власності: Україна набула членства у Світовій організації торгівлі. Кабінетом Міністрів України здійснено організаційні заходи з підготовки та затвердження Державної цільової науково-технічної програми „Наука в університетах” на 2008-2012 роки, Державної цільової економічної програми „Створення в Україні інноваційної інфраструктури на 2009-2013 роки,” Концепції Державної цільової науково-технічної програми розвитку нанотехнологій та наноматеріалів на 2010-2014 рр., Концепції розвитку національної інноваційної системи. Для реалізації положень Закону України „Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій” МОН України розроблено та прийнято ряд підзаконних актів. Кабінетом Міністрів України затверджені мінімальні ставки винагороди авторам технологій і особам, які здійснюють їх трансфер, порядок ведення Державного реєстру договорів про трансфер технологій. В окремих центральних органах виконавчої влади, Національній та галузевих академіях наук України, державних установах, що належать до сфери їх управління, створені структурні підрозділи з питань трансферу технологій, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності. Верховною Радою України прийнято Закони України „Про приєднання України до Локарнської угоди про заснування Міжнародної класифікації промислових зразків”, „Про приєднання України до Страсбурзької угоди про Міжнародну патентну класифікацію,” „Про приєднання України до Віденської угоди про Міжнародну класифікацію зображувальних елементів знаків,” „Про ратифікацію Сінгапурського договору про право з торговельних марок.” Кабінетом Міністрів України затверджено розроблену Фондом державного майна України Методику вартісної оцінки прав інтелектуальної власності. Державним департаментом інтелектуальної власності МОН України, за методикою Всесвітньої організації інтелектуальної власності, здійснено дослідження впливу на економіку України виробництв, що базуються на використанні об’єктів авторського права і суміжних прав, запроваджено базу даних «Перспективні винаходи», відкрито безкоштовний доступ до бази даних Українського інституту промислової власності «Зареєстровані в Україні знаки для товарів і послуг». Однак, хоча з часу проведення парламентських слухань пройшло більше двох років, багато заходів залишилось невиконаними, а окремі доручення Президента України, Кабінету Міністрів України, Верховної Ради України тривалий час ігноруються. До Верховної Ради України не внесено для ратифікації Угоду про створення Українського науково-технологічного центру. Національне законодавство у сфері інтелектуальної власності не приведено у відповідність до Цивільного кодексу України, (що згідно прикінцевих та перехідних положень кодексу мало бути зроблено ще до 1 квітня 2003 р.) та законодавства Європейського Союзу. Не запроваджена відповідальность за подання заявок на винаходи в іноземні держави без попереднього подання таких заявок в Україні. Законодавчо не врегульовані питання правової охорони комерційної таємниці, комерційних (фірмових) найменувань, раціоналізаторських пропозицій, баз даних, порід тварин, діяльності патентних повірених. Не спрощено процедуру експертизи та реєстрації інноваційних проектів, у тому числі проектів технологічних парків. Аналіз динаміки надходження заявок на винаходи від національних заявників протягом 2005-2008рр. свідчить про стійку тенденцію їх зменшення (майже на 20% проти 2005р.). Тільки за минулий рік кількість заявок на винаходи від національних заявників зменшилась на 18%. В Україні національними заявниками отримується патентів на винаходи на 1 млн. населення у двічі менше ніж в Росії, в 3 – 3.5 разів менше ніж у Франції та Німеччині. Не розроблено систему економічних стимулів (податкових, кредитних, страхових) щодо створення та комерціалізації об’єктів права інтелектуальної власності з метою формування ринку цих об’єктів. Зокрема, не визначені мінімальні ставки винагороди винахідникам, авторам за використання об'єктів прав промислової власності; не запроваджені механізми державної підтримки зарубіжного патентування вітчизняних винаходів, створених за рахунок бюджетних коштів; відсутня методика визначення розміру шкоди, завданої порушенням прав на об’єкти промислової власності. Не здійснено перегляду постанови Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2007 р. № 1148 „Про внесення змін до Порядку сплати зборів за дії, пов'язані з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності" з метою встановлення ставок зборів, реальних для сплати підприємствами України. Не проведено інвентаризацію винаходів колишнього СРСР із грифами «Для службового користування» і таємних, що належать українським заявникам, та аналізу щодо можливостей їх використання, у тому числі шляхом перетворення у патенти України та подальшої комерціалізації. Не здійснено розробку, з урахуванням досвіду іноземних країн, методики оцінки рівня піратства щодо використання різних об’єктів права інтелектуальної власності. Не створено відкриту базу даних рішень Апеляційної палати Державного департаменту інтелектуальної власності. Однією з головних причин неефективності управління є розпорошення і дублювання управлінських функцій між кількома центральними органами виконавчої влади: Міністерством освіти і науки України, Державним агентством України з інвестицій та інновацій, Міністерством промислової політики України, Міністерством аграрної політики, Міністерством економіки України, які беруть участь у формуванні та забезпеченні реалізації державної інноваційної політики. Залишається значною кількість розпорядників державних коштів у науково-технічній сфері, що призводить до їх неефективного використання. Слід зазначити, що однією з причин зазначеного є також низька виконавча дисципліна міністерств і відомств, відсутність належного контролю, що призвело до невиконання заходів, затверджених рішенням Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти від 16 квітня 2008р. «Про стан державного регулювання і управління у сфері розвитку, правової охорони і захисту інтелектуальної власності та інноваційної діяльності в Україні». Проаналізуємо стан справ у зазначеній сфері більш детально. Інтелектуальна власність визначається результатами наукової і винахідницької діяльності – кількістю патентів і їх вартістю, а також результатами їх використання – часткою в обсязі продажу нової продукції або часткою наукоємної продукції, а також як валовий прибуток від реалізації нової продукції. Важливим інтегральним показником є обсяг доданої вартості в загальному обсязі ВВП або у вартості продукції. В Україні збережений достатній науково-технічний та промисловий потенціал в окремих галузях: оборонній промисловості (радіоелектронне стеження, радіолокація, засоби наведення високоточної зброї, системи бронетанкової техніки, системи протиповітряної оборони), можливості по виробництву якого 8 млрд. грн.; енергетичному атомному машинобудуванні, в якому в України більше 12% світового ринку; авіаційному та енергетичному турбінобудуванні, де в України більше 43% високотехнологічного експорту; ракетній, авіаційній та космічній техніці, де Україна є учасником великої кількості міжнародних проектів, де в України стабільне позитивне торгове сальдо; технології надвисоких частот, де Україна посідає одне з чільних місць у світі; кристалічні матеріали для мікроелектроніки, сонячної енергетики. Однак використовується цей інтелектуальний потенціал неефективно. Правова охорона винаходів, корисних моделей, промислових зразків. До середини 90-х років Україна мала значний винахідницький потенціал. Майже 40% з усіх винаходів СРСР були українського походження. За кількістю винаходів відносно чисельності населення Україна майже не відставала від лідируючих в цьому плані країн. Проте, як в минулому, так і зараз, Україна значно відстає за показником зарубіжного патентування. Причому значна частина потенційно значимих винаходів, отриманих українськими винахідниками, заявляються в зарубіжних країнах без визначення їх належності до України. Світова економічна криза, що негативно вплинула на показники економічного розвитку України, суттєво позначилася і на стані діяльності у сфері охорони промислової власності. Зміна правового регулювання сплати зборів за дії, пов'язані з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності, як і передбачалося, з моменту набуття чинності зазначеного регуляторного акту, спричинила зменшення кількості поданих заявок на об’єкти права промислової власності. У 2009 р. активність у поданні заявок на всі об'єкти промислової власності знизилася. Так, за 9 міс. поточного року кількість заявок на винаходи і корисні моделі порівняно з аналогічним періодом минулого року зменшилась на 16%, на знаки для товарів і послуг за національною процедурою – на 31%. Це певною мірою пов'язано також з поглибленням кризових явищ в національній економіці і катастрофічним станом більшості вітчизняних підприємств і організацій. Однак головна причина в іншому. В економіці України склалися вкрай несприятливі умови не лише для самої винахідницької діяльності, а і для використання винаходів. Винахідництво і раціоналізаторство втратили свій характер масового руху, що ускладнює перспективні можливості економіки розвиватися інноваційним шляхом. В останні роки ці умови ще значно погіршилися. Так, за останні 5 років кількість поданих заявок на винаходи за національною процедурою від вітчизняних заявників зменшилась на 31%. Найбільш суттєве зниження кількості поданих заявок у порівнянні із попереднім роком (на 18%) мало місце у 2008 році, внаслідок збільшення діючих ставок зборів за патентування винаходів та корисних моделей які відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2007 р. № 1148 (постанова вступила в дію 16 травня 2008 р.) збільшені до 35 разів. Після її прийняття Україна втратила близько 3 тис. патентів на винаходи, які припинили дію через несплату збору. В умовах зростаючої ринкової конкуренції така ситуація веде до зниження інтелектуального потенціалу не тільки окремих організацій, але й держави в цілому. Реалізація цієї постанови посилила негативний вплив на результативність винахідницької діяльності, гальмує науково-технологічний розвиток, негативно впливає на технологічну та економічну безпеку держави. У цілому патентна активність національних заявників у поданні заявок на видачу патентів на винаходи та у видачі патентів на винаходи (на 1 млн. населення) в Україні в останні 3–4 роки приблизно у 2 рази нижча, ніж в Російській Федерації. Відставання України за показниками патентної активності від розвинутих країн ще значніше. Не відповідає потребам забезпечення оновлення технологічної бази держави та зростанню конкурентоспроможності вітчизняної економіки формування бази чинних патентів на винаходи, оскільки за станом на 1 січня 2009 р. кількість 20-річних патентів склала всього близько 23 тис. шт., причому із загальної їх кількості національним заявникам належить не більше половини, або приблизно 210–220 патентів на 1 млн. населення. Відсутня система економічних стимулів (податкових, кредитних, страхових) щодо створення та комерціалізації об’єктів права промислової власності з метою формування ринку цих об’єктів. Зокрема, не визначені мінімальні ставки винагороди винахідникам, авторам за використання об'єктів прав промислової власності, не запроваджені механізми державної підтримки зарубіжного патентування винаходів, створених за рахунок бюджетних коштів; відсутня методика визначення розміру шкоди, завданої порушенням прав на об’єкти промислової власності. Як наслідок, неухильно зменшується чисельність винахідників і раціоналізаторів, як в цілому по економіці, так і у промисловості та більшості її галузей. Загальна чисельність творців у 2001-2006 рр. скоротилася на 13,8%, у промисловості - на 40,7%,у легкій -в 14,2 рази, у хімічній та нафтохімічній промисловості – на 37,2%,у металургії - на 34,8%, у машинобудуванні -21,6%, у виробництві електричного, електронного та оптичного устаткування – на 30,5%. Водночас продовжується тенденція зменшення поданих до Державного департаменту інтелектуальної власності заявок на винаходи від національних заявників - порівняно з 2005 р. їх кількість зменшилася на 3%. На 19,8% зменшилась кількість винаходів, використаних у виробничому процесі. Протягом останніх років спостерігається зменшення кількості впроваджених у виробництво раціоналізаторських пропозицій: у порівнянні з 2005 р. їх число зменшилося на 5,5%, з 2004 р. – на 10%, з 2003 р. – на 13%, з 2002 р. – на 22%, з 2001 р. – на 26%. Порівняно з попереднім роком кількість заявок на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, поданих юридичними особами України у 2008р. до патентних відомств іноземних держав, зменшилась наполовину. Найбільшу кількість заявок подано до патентного відомства Російської Федерації (84,5%). Число закордонних патентів зменшилось на 46%, переважну більшість їх отримано також у Роспатенті (92,1%). Низькі показники патентування в іноземних країнах свідчать про патентну незахищеність продукції, що експортується з України, та обумовлює суттєві ризики її експорту. У щорічному статистичному збірнику “Наукова та інноваційна діяльність в Україні” відсутні показники щодо ефективності винахідницької та раціоналізаторської діяльності, розподілу ліцензійних договорів за об’єктами права промислової власності. За даними Держкомстату основними об’єктами передачі прав промислової власності (майже 70%) є сорти рослин і торговельні марки. Порівняно з 2006 р. кількість ліцензій і ліцензійних договорів на винаходи зменшилась у двічі (17 і 48), кількість ліцензій і ліцензійних договорів (придбаних і проданих) на ноу-хау вдвічі збільшилась (49 і 21, 44 і 24), а на комп’ютерні програми (придбані) зменшилась майже вдвічі (9 і 15), продані - втричі (39 і 104). Цей процес стає взагалі некерованим, оскільки з 17.10.08 р. набув чинності, погоджений з Державним департаментом інтелектуальної власності МОН України, наказ Державного комітету статистики України від 28.07.08 р. №257. Цим наказом внесено зміни до Інструкції щодо заповнення форми державного статистичного спостереження № 7-нт (ліцензії) “Звіт про укладання договорів стосовно розпорядження майновими правами інтелектуальної власності.” З переліку об’єктів права інтелектуальної власності, ліцензійні договори на використання яких підлягають обліку згідно із цією Інструкцією та відображенню у формі № 7-нт, вилучено комерційні таємниці (точніше “ноу-хау”) та комп’ютерні програми. Таким чином органи державної влади позбавлені інформації, а відповідно - впливу і управління станом справ стосовно розпорядження майновими правами на ці важливі об’єкти інтелектуальної власності. І це при тому, що: в міжнародній практиці торгівлі ліцензіями понад 80% - це ліцензії на передачу ноу-хау; Україна залишається серед країн з найвищим рівнем комп’ютерного піратства у світі. Рівень використання неліцензійного програмного забезпечення в Україні у 2007 р. становив 84%, що є одним з найвищих у Європі, а втрати національної економіки від комп’ютерного піратства склали більше ніж 400 млн. доларів США на рік; Відсутність такої інформації сприяє безконтрольній передачі науково-технічних знань, не дає можливості повною мірою реалізувати норми Закону України “Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій”, вивести з тіні розроблення програмного забезпечення, зменшити рівень комп’ютерного піратства. Внаслідок неврегульованості питань комерціалізації та введення в господарський обіг результатів інтелектуальної діяльності з урахуванням оптимального поєднання інтересів їх творців, бізнесу та держави обсяги нематеріальних активів не перевищують 1,5% вартості основних засобів, що значно нижче середніх показників в країнах ЄС, де їх обсяги дорівнюють 50–80% балансової вартості підприємств та організацій. Патентне право сьогодні в Україні перетворилася в інструмент, за допомогою якого можна усунути з ринку небажаного конкурента, скоротити обсяги виробництва, заблокувати або зупинити діяльність будь-якого підприємства, довести його до банкрутства. Департаментом інтелектуальної власності видаються патенти (на корисні моделі) на технічні рішення, які відомі вже століттями. Наприклад, патент України № 43497 «Спосіб поховання та зберігання тіла померлого» (фактично склеп), патент України № 34764 «Опора для винограднику», (фактично палиця). Причому останнє технічне рішення визнано піонерним, тобто таким, що не має аналогів у світі! Не кращий стан справ і з патентами на промислові зразки. Наприклад, патент України № 10188 видано на комплект профілів, які відомі вже понад тридцять років і виробляються багатьма виробниками, як в Україні, так і за її межами. Бездіяльність органів виконавчої влади практично призводить до втрати інтелектуальних здобутків у науково-технічній сфері. До цього часу в установах, організаціях, підприємствах не проведено інвентаризацію винаходів колишнього СРСР із грифами “Для службового користування”(“ДСК“) і таємних (близько 250 тис.), що належать українським заявникам, не визначені особливості їх розсекречування, зняття грифу “ДСК”. Враховуючи, що відомості про зазначені винаходи не були офіційно опубліковані, актуальним є розгляд можливостей їх використання, в тому числі перетворення у патенти України з метою комерціалізації. Це вагомий резерв для інноваційного розвитку держави. Адже сьогодні в Україні є чинними лише 20,7 тис. 20-річних патентів на винаходи, з яких 40% належать іноземним заявникам. Продовжується неконтрольована передача наукових і конструкторських розробок за кордон, виток з України вітчизняних заявок на перспективні винаходи. Не врегульовано питання щодо затвердження мінімальних ставок винагороди авторам технологій, цільового субсидіювання трансферу технологій, введення державного реєстру договорів про трансфер технологій, відповідальності за подання заявок до патентних відомств іноземних держав без попереднього подання їх в Україну, не здійснюється відповідний аналіз заявок, поданих в Україні та до іноземних країн. Повільно здійснюється реалізація положень Закону України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій». Тривають негативні тенденції у приватизації об’єктів науково-технічної сфери, які продаються практично за безцінь, без врахування вартості нематеріальних активів, що суперечить ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Приватизація багатьох об’єктів науково-технічної сфери призводить до втрати унікальних напрацювань та наукових шкіл, що формувалися десятиліттями, і фактично в повному обсязі вже ніколи не зможуть бути відтворені. МОН України так і не виконані рекомендації щодо розробки проекту Закону України “Про особливості приватизації обєктів науково-технічної сфери“. За даними Служби безпеки України ситуація у сфері виробництва, обігу та використання об’єктів промислової власності в Україні характеризується негативними тенденціями: - використанням окремими керівниками суб’єктів господарювання (передусім державної форми власності) системи охорони інтелектуальної власності з метою особистого збагачення шляхом оформлення охоронних документів (патентів, свідоцтв тощо) на об’єкти промислової власності, створені за державні кошти, на приватних осіб та підконтрольні комерційні структури. |
|
Офіційний сайт Міністерства освіти та науки України України (Інформатика, підручники, матеріали, застосування комп’ютерів на уроках фізики, математики, іноземної мови, деяка інформація... |
Закону України «Про вищу освіту» Про це сьогодні заявив тимчасово виконуючий обов’язки Міністра освіти і науки, молоді та спорту Євген Суліма, доповідаючи щодо проекту... |
|
Органи державної влади по керівництву ЗСУ поділяються на : а органи... Міністерство оборони України: оцінює військово-політичну обстановку та визначає рівень воєнної загрози; готує обґрунтування рішень... |
Про громадську раду при виконавчому комітеті Шепетівської міської ради ВР ) та законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції (... |
|
Аналіз ефективності здійснення контролю за виконанням завдань, визначених... М вересня-жовтня 2011 року здійснена перевірка ефективності здійснення контролю за виконанням завдань, визначених законами України,... |
Аналіз ефективності здійснення контролю за виконанням завдань, визначених... А ефективності здійснення контролю за виконанням завдань, визначених законами України, постановами Верховної Ради України, актами... |
|
Centro di Coordinamento delle Organizzazioni Ucraine in Italia Пропозиції до проекту плану організації постанови Верховної Ради України «Про проведення парламентських слухань на тему: «Закордонне... |
Книга цікава багатьма маловідомими фактами й свідченнями одного з... Депутат Верховної Ради України 12 і 13 скликань, заступник голови постійної Комісії Верховної Ради України з питань фінансів і банківської... |
|
ЗАКОН УКРАЇНИ України – членами Комітету Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин Калетніком Г. М., Сігалом Є. Я.,... |
РЕКОМЕНДАЦІЇ віднесення публічної інформації до службової згідно... Рекомендовано до застосування Представником Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з питань доступу до публічної інформації... |