11.Повноваження органів державної влади в області керівництва ЗСУ. Органи державної влади по керівництву ЗСУ поділяються на : а) органи державного керівництва б) органи безпосереднього керівництва військами.Висвітлюючи це питання необхідно керуватись Конституцією України та Законом Про Оборону України .До повноважень Верховної Ради України належить: 1) оголошення за поданням Президента України стану війни і укладення миру, схвалення рішення Президента України про використання Збройних Сил України та інших військових формувань у разі збройної агресії проти України; 2) затвердження загальної структури, чисельності, визначення функцій Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також Міністерства внутрішніх справ України;.Президент України: 1)призначає за поданням Прем'єр-міністра України членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади, а також голів місцевих державних адміністрацій та припиняє їхні повноваження на цих посадах; 2) є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України; призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань; здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави; 3) очолює Раду національної безпеки і оборони України; Кабінет Міністрів України: здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності і національної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю; керує діяльністю усіх підпорядкованих йому органів та організацій щодо забезпечення оборони, оснащення Збройних Сил озброєнням, військовою технікою, іншими матеріальними засобами; визначає обсяги матеріально-технічних ресурсів, продовольства, речового та іншого майна для потреб оборони і Збройних Сил, чисельність громадян України, які підлягають призову на строкову військову службу, порядок проходження ними військової служби і ведення обліку військовозобов'язаних і призовників та порядок проходження альтернативної служби; визначає джерела і порядок фінансування заходів щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, а також створення і збереження мобілізаційного резерву матеріальних ресурсів; керує мобілізаційною підготовко і мобілізаційним розгортанням народного господарства та переведенням його на режим роботи в умовах особливого періоду, видає відповідні нормативні акти з цих питань; створює та ліквідує військові навчальні заклади, науково-дослідні організації Збройних Сил України, військові кафедри вищих навчальних закладів, визначає порядок створення та діяльності військових представництв на промислових та інших підприємствах і в організаціях; приймає рішення з питань соціальних і правових гарантій військовослужбовців, осіб, звільнених у запас або у відставку, їх сімей, а також сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти або потрапили у полон під час проходження служби.Міністерство оборони УкраїниМіністерство оборони України є органом державного управління Збройними Силами України і несе повну відповідальність за їх розвиток та підготовку до виконання завдань оборони.Міністерство оборони України: оцінює військово-політичну обстановку та визначає рівень воєнної загрози; готує обґрунтування рішень Верховної Ради України з питань оборониВиди актів військового управління у ЗСУ та їх характеристика
|
16.Законність в ЗСУ, її сутність та значення. В умовах побудови незалежної правової держави найбільш послідовно і повно реалізується принцип законності, який забезпечує верховенство права. Це знайшло своє відображення в ст. 8 Конституції: «В Україні визнається і діє принцип верховенства права». Він діє у всіх без винятку областях і сферах життя та діяльності суспільства, включаючи і область військового будівництва ЗС України. Законність прийнято розглядати як принцип державного та суспільного життя, що визначається в точному, непохитному та одноманітному розумінні виконання законів всіма державними органами, посадовими особами, громадянами.Вимоги зміцнення законності в повній мірі відносяться до органів військового управління, посадових осіб, усього особового складу. Суворе дотримання законності - запорука успішного втілення в життя державної політики у військо¬вій сфері, одноманітного вирішення питань військового будівництва, підтримання твердого військового порядку та дисципліни в ЗС України, забезпечення прав, свобод та інтересів військовослужбовців, злагодженості військового організму, правильної діяльності військових посадових осіб та усіх військовослужбовців і працівників ЗС України.Безпосередній обов'язок по виконанню законів, зміцненню військової дисципліни в ЗС України, забезпечення законності актів військового управління, покладається на військові ради, органи військового управління, структури юридичної служби, командирів і начальників. Саме командир несе особисту відповідаль¬ність за всі сторони життя і діяльності підпорядкованої йому частини. Проявляючи турботу про зміцнення законності та правопорядку, держава затверджує державно-правові інститути, головним призначенням яких є забезпечення законності, контроль та нагляд за її виконанням. Ці державно-правові інститути прийнято називати організаційно-правовими засобами забезпечення законності. До їх числа належить контроль, нагляд, а також право скарги, які мають загальнодержавне поширення. Діють вони і в ЗС України. Як засіб забезпечення законності широко застосовується різноманітна контрольна діяльність. Контроль у ЗС здійснюється системою різних органів /державних, громадських/ і організується з урахуванням специфіки військового будівництва армії і флоту.Державний контроль здійснюється вищими органами влади і управління як безпосередньо, так і створеними ними постійно діючими контрольними органами. Такий контроль пов'язаний з процесом здійснення державного керівництва і управління ЗС України і має єдиний державний характер. Цей вид контролю поділяється на державний надвідомчий та державний внутрішньовідомчий.
|
12.Види актів військового управління у ЗСУ та їх характеристика.З метою упорядкування процесу управління військами органи військового управління видають відповідні акти, які є юридичною формою їх виконавчо-розпорядчої діяльності. За видами розрізняють наступні: статут, наказ, директива, положення, настанова, інструкція, постанова, припис, тощо.У зв’язку з тим, що ці акти є одним з основних засобів реалізації воєнної політики держави в сфері військового будівництва, оборони та безпеки – їм притаманні характерні риси: підзаконність, правовий характер, обов’язковість виконання, імперативність.
|
17.Забезпечення законності органами військового управління ЗСУ. Аналіз чинного законодавства Українни у військовій сфері дає підстави стверджувати, що на теперішній час склалася досить чітка система органів, які здійснюють управління військовою сферою. Виходячи із змісту ст.12 Военної доктрини, інших нормативно-правових актів таке управління має два види: по-перше, воєнно-політичне, − яке здійснюється органами державної влади; по-друге, безпосередньє військове управління − органами військового управління створеними у Збройних Силах України.Закон України «Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави» встановлює, що органи військового управління, їх посадові особи зобов’язані розглядати звернення громадських організацій, військовослужбовців та інших громадян, повідомлення засобів масової інформації про порушення прав військовослужбовців, працівників правоохоронних органів, членів їхніх сімей або неналежне виконання наданих законом повноважень і функцій відповідними органами у сфері оборони, національної безпеки, охорони громадського порядку, їх посадовими і службовими особами та у встановлений законом строк повідомляти заявників і засоби масової інформації про результати розгляду та вжиті заходи;органи управління Збройних Сил України, інших військових формувань, правоохоронних органів заздалегідь повідомляють органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, а за необхідності також населення щодо військових навчань та інших заходів, якщо вони можуть зачіпати права територіальних громад, майнові та інші інтереси громадян або створювати загрозу для життя і здоров’я людей.Інформування громадськості, здійснення взаємодії Збройних Сил України, інших військових формувань, правоохоронних органів з Верховною Радою України, громадськими організаціями, засобами масової інформації покладається на одного із заступників керівника міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, якому підпорядковуються створювані у зазначених органах прес-служби та підрозділи по зв’язках із громадськістю.Прес-служби та відділи по зв’язках з громадськістю оперативно надають засобам масової інформації об’єктивну та повну інформацію про діяльність Збройних Сил України, інших військових формувань, правоохоронних органів.
|
13.Значення та особлисвості актів військового управління.Так як акти військового управління розробляються та видаються відповідними органами державної влади та уповноваженими органами військового управління і у своїх нормах конкретизують положення законодавства з питань військового будівництва в державі, то вони носять підзаконний характер. Отже, акти військового управління є важливим правовим засобом реалізації політики держави у військовій сфері та основною юридичною формою виконавчо-розпорядчої діяльності органів військового управління. Вони регулюють усі сторони життя та діяльності Збройних Сил, регламентують процес управління військами, їх бойове застосування, організацію бойової підготовки, виховання військовослужбовців, матеріально-технічне, культурно-побутове забезпечення, експлуатацію техніки. Приписи, що містяться в цих актах є обов’язковими для осіб на яких поширюється їх дія, вони є владними, а їх виконання забезпечується примусовою силою держави, встановленням відповідальності за невиконання чи неналежне виконання. Видання та застосування правових актів, породжує певні правові наслідки: встановлення, зміну або припинення правовідносин. В одних випадках органи військового управління, посадові особи, приймаючи акти військового управління встановлюють правила загального характеру,здійснюють правотворчу діяльність. В інших – під час регулювання конкретних питань життя та діяльності військ здійснюється правозастосувальна діяльність. У зв’язку з тим, що такі нормативно-правові акти діють у специфічній сфері військово-службових відносин їм притаманні наступні особливості: по-перше, вони регламентують специфічні відносини, що пов’язані з призначенням військової організації держави; по-друге, суб’єкти, які мають право видавати та виконувати акти військового управління є органи військового управління, посадові особи та військовослужбовці; по-третє, обов’язковість виконання їх вимог усіма військовослужбовцями до яких акт адресований; по-четверте, особливий порядок оскарження.
|
18.Військові комісаріати як органи військового управління. 11. Військові комісаріати як органи військового управління.До системи органів управління обороною входять військові комісаріати, які ємісцевими органами військового управління та створюються Міністерством оборони у відповідності із адміністративно-теріторіальним поділом України. Загальне керівництво та контроль за їх діяльністю здійснює командування Сухопутних військ через штаби оперативних командувань. Військові комісаріати є частиною управління, де воєнний апарат безпосередньо взаємодіє з апаратом виконавчої влади на місцях. Наприклад, разом вони ведуть военно-мобілізаційну та обліково-призовну роботу, приймають участь в організації оборонно-масової роботи, патриотичному вихованні молоді, вирішують питання в сфері оборони шляхом підготовки людських та транспортних ресурсів для призову і направленню їх у Збройні Сили, інші військові формування. Завдання військових комісаріатів визначені у Положенні „Про військові комісаріати”, затвердженим Постановою КМУ від 26 вересня 2001 р. N 1235.Відповідно до п. 8 цього положення завданням військових комісаріатів є підготовка та проведення мобілізації, підготовка молоді до військової служби, проведення призову на військову службу, забезпечення соціального і правового захисту військовослужбовців та призваних на збори військовозобов'язаних, ветеранів війни, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил та членів їх сімей, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.У п. 9 зазначено, що військові комісаріати відповідно до покладених завдань: здійснюють підготовку і проводять в особливий період згідно із законодавством мобілізацію людських, транспортних та інших ресурсів, контролюють проведення цієї роботи на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від їх підпорядкування і форми власності, виконують заходи, спрямовані на задоволення потреб Збройних Сил, інших військових формувань, Держспецтрансслужби у людських, транспортних та інших ресурсах у воєнний час;ведуть на відповідній території облік підприємств, установ, організацій, а також людських ресурсів і транспортних засобів, які залучаються до виконання мобілізаційних завдань; ведуть військовий облік військовозобов'язаних і призовників; співпрацюють з органами місцевого самоврядування з питань військового обліку військовозобов'язаних, призовників та їх бронювання на період мобілізації і воєнний час; контролюють роботу з ведення військового обліку військовозобов'язаних, призовників та їх бронювання на період мобілізації і воєнний час на підприємствах, в установах, організаціях і навчальних закладах незалежно від підпорядкування і форми власності;
|
14.Класифікація актів військового управлінняКласифікацію актів військового управління можна проводити за різними критеріями.1. За критерієм юридичної природи актів управління розрізняють нормативні, індивідуальні (іноді їх називають «ненормативні», «правозасто-совчі»), змішані (комплексні) акти управління, директивні акти, рівно-партнерські (горизонтальні) договори та угоди. Таке розмежування правових актів управління зумовлено поділом правових форм здійснення управлінської діяльності органами виконавчої влади на правотворчу (право-установчу) і правозастосовчу.2. За критерієм суб’єктів, які видають адміністративно-правові акти,розрізняють:Президента України, ВРУ, Мін Оборони акти Кабінету Міністрів України;акти центральних органів виконавчої влади3. За критерієм юридичної форми вираження правові акти управлінняподіляються на: постанови; розпорядження; накази; інструкції; правила;положення.4. За критерієм сфери дії правові акти управління поділяються на:акти управління, що діють на всій території держави, на територіїспеціального округу чи особливої режимної території;акти, що діють у межах сфери, галузі державного управління, регіону та в межах органу чи організації;адміністративно-правових актів виділяютьакти, що приймаються: єдиноначальне; колегіальне; спільно двома абобільше суб’єктами; за узгодженням.За критерієм функціонального змісту адміністративно-правових актівможна виділити:акти, які приймаються для реалізації різних функцій управління (програма, бюджет, контроль, нормативи тощо);акти, які мають чітко виражений галузевий характер (наприклад,акти управління промисловістю, освітою, охороною здоров’я та ін.); змішані акти.6. За критерієм «пов’язаності» адресатів виділяють:акти, адресовані безпосередньо підлеглим суб’єктам; акти, адресовані об’єктам у сфері їх функціональної діяльності;акти з невизначено множинними адресатами;акти з конкретними, персональними адресатами.7. Деякі науковці вважають за доцільне в межах нормативних актів управління окремо виділяти такі три групи актів: акти загального значення(республіканські, обласні, районні, міські, селищні, сільські тощо);міжвідомчі акти; внутрішньовідомчі акти (зокрема локальні)3.8. За формою акти управління поділяються на:письмові акти, які є різновидом службових документів; усні акти управління, що переважно використовуються при безпосередньому керівництві виробничою діяльністю, для забезпечення громадської безпеки, на транспорті, у військових формуваннях тощо;конклюдентні дії, застосування яких не є надто широким, оскількивони знаходять своє зовнішнє відображення у певних знаках, світлових тазвукових сигналах.9 За характером повноважень акти управління можуть бути: а) виданіна основі постійних повноважень; б) видані на основі тимчасових повноважень (зокрема делегованих).10. За ступенем складності акти управління поділяються на: прості (рутинні) акти; складні акти; унікальні акти.11. Залежно від дати початку дії необхідно розрізняти акти управління,які вступають в силу: негайно (за загальним правилом), з дати підписання,прийняття; з дати, вказаної в самому акті; в термін, вказаний в іншомуакті; після державної реєстрації та офіційного опублікування.12. Залежно від обсягу повноважень суб’єкта влади акти управління поділяються на:акти, що приймаються на основі альтернативних повноважень, щонадають суб’єкту можливість вибору одного з кількох названих у норміправа варіантів;акти «пов’язаної компетенції», що приймаються за відсутності можливості вибору.
|
19.Особливості правововго статусу військовослужбовцівНормативно-правові акти України не містять дефініції "правовий статус військовослужбовців". Тому постає питання про прийняття нового законодавчого акту який би передбачав поняття "правовий статус військовослужбовців" та про скасування Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року із наступними змінами. Новий закон повинен вміщувати поняття правового статусу військовослужбовців, чітко врегульовувати права, свободи, їх певні правові обмеження (які компенсуються шляхом надання додаткових прав та пільг), обов'язки, відповідальність, право на захист та ряд інших важливих питань. Реалізація цього закону буде сприяти створенню сучасної професійної армії, яка забез-печуватиме надійну оборону Вітчизни, сприятиме демократизації суспільних відносин у військовій організації, підвищенню соціальної та правової захищеності військовослужбовців, покращенню умов служби, праці, побуту військовослужбовців та їх сімей.Правовий статус військовослужбовців має особливий характер у зв'язку з природою військової служби. Відповідно до ч.2 ст.1 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про загальний військовий обов'язок та військову службу" від 18 червня 1999 року військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.Отже, статус суб'єкта військової служби - військовослужбовця - особливий, містить багато повноважень, якими не володіє цивільна особа, і разом з тим, передбачає багато обмежень, які компенсуються державою у вигляді пільг та інших соціальних гарантій.Необхідно відмітити, що конституційні права і свободи військовослужбовців можуть бути обмежені як самою Конституцією, так і військовим законодавством. Можливість таких обмежень допускається низкою міжнародних документів та визнана у законодавстві зарубіжних країн. Загальна Декларація прав людини 1948 року встановлює підстави та межі можливих обмежень прав та свобод. У п.2 ст 29 говориться: "кожен здійснюючи свої права та обов'язки підлягає лише тим обмеженням, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших осіб і задоволення справедливих вимог моральності, громадського порядку та загального добробуту в демократичному суспільстві"3. Цей же термін вживається і в ст. 4 Пакту про економічні, соціальні та культурні права 1966 року. Термін "обмеження" в Пакті про громадянські та політичні права тлумачиться як "відступ від своїх обов'язків". А в Європейській конвенції про захист праві основних свобод людини в 5 травня 1950 року вживається два терміни як однозначні: "обмеження" (ст. 8-11, 18) та "відступ від своїх обов'язків" (ст. 15) . Здійснення та реалізація загальногромадянських прав та свобод громадян, які перебувають на військовій службі, безпосередньо залежать від інтересів служби, умов військової організації. Тобто, слід передбачити, що обмеження можливі (і обмеження яких конкретно прав та свобод), але з дотриманням певних умов (обставин), з вказівкою обсягів цих обмежень, із визначенням суб'єктів, які б мали право обмежувати військовослужбовців у конкретному праві чи свободі та з посиланням на компенсації даних обмежень військовослужбовцю, в результаті чого можна досягти балансу прав і обов'язків військовослужбовців як громадян держави. Оскільки військове законодавство містить або відсилочні норми, або не врегульовує окремі обмеження прав взагалі.
|
15.Вимоги які пред’являються до актів військового управління Основну вимогою до актів військового управління є їх законність, метою такою вимоги є щоб вони не суперечили закону і були видані на основі закону і з метою, встановленою законом. Акти військового управління мають бути видані повноважними на те військовими органами в межах їх компетенції, інакше: вони не можуть визнані законом. У актах управління можуть викладатися лише питання, вирішення яких входить до кола службових обов'язків посадових осіб котрі підписали ці акти. Акти управління у яких допускається порушення законів і військових статутів, підлягають скасування, а до винного застосовуються необхідні заходи впливу. У структурному відношенні акти військового управління мають бути складено коротко, зрозуміло і чітко, без вживання формулювань що породжують різне тлумачення документів. Дублювання вимог, які вказані у раніше виданих актах, та у нових документах не допускаються. У актах військового управління вказується: - найменування акта (наказ, розпорядження, ситуацію і ін.) - дата і місце видання - органи військового управління (посадові особи), які видали акт. - органи влади й коло осіб зобов'язані виконувати розпорядження акта. - утримання і термін виконання запропонованих дій.
|
20.Склад військовослужбовців та військовозобов’язаних. Військові звання. Військовослужбовці та військовозобов'язані поділяються на рядовий склад, сержантський і старшинський склад та офіцерський склад. Військові звання — ранги різних ступенів, що надаються у Збройних силах військовослужбовцям, відповідно до їхньої посади, кваліфікації фахової підготовки та терміну служби.Військове звання визначає положення (має права, обов’язки) одних військовослужбовців по відношенню до інших військовослужбовців. Той, хто має будь-яке старше військове звання уповноважений до виконання командних функцій над іншими військовими особами у точно визначеному обсязі. Військові звання УкраїниАрміяРядовий склад: Солдат • Старший солдат.Сержантський склад: Молодший сержант • Сержант • Старший сержант Старшина • Прапорщик • Старший прапорщикОфіцерський склад: Молодшийлейтенант • Лейтенант • Старший лейтенант • Капітан .Старший офіцерський склад: Майор • Підполковник • ПолковникВищий офіцерський склад: Генерал-лейтенант • Генерал-майор • Генерал-полковник • Генерал армії УкраїниФлотРядовий склад: Матрос • Старший матросСержантський склад: Старшина ІІ статті • Старшина І статті • Головний старшина • Головний корабельний старшина • Мічман • Старший мічманОфіцерський склад: Молодший лейтенант • Лейтенант • Старший лейтенант • Капітан-лейтенантСтарший офіцерський склад: Капітан ІІІ рангу • Капітан ІІ рангу • Капітан І рангуВищий офіцерський склад: Контр-адмірал • Віце-адмірал • Адмірал
|
|