|
|
Скачати 4.37 Mb.
|
| Ковалевський. РПС . Зміст: Розділ 1. РОЗМІЩЕННЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ ЯК НАУКА 1.1. ПРЕДМЕТ, МЕТОДОЛОГІЯ ТА ЗАВДАННЯ КУРСУ 1.2. ЗАКОНОМІРНОСТІ Й ПРИНЦИПИ РОЗМІЩЕННЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ Тема 2. ФОРМИ РОЗМІЩЕННЯ Й ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ 2.1. СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ОСНОВНИХ ТЕРМІНІВ І ВИЗНАЧЕНЬ 2.2. ПОНЯТТЯ ПРО ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ ПОДІЛ ПРАЦІ. ВПЛИВ ТЕРИТОРІАЛЬНОГО ПОДІЛУ ПРАЦІ НА СТРУКТУРУ ГОСПОДАРСТВА 2.3. СУЧАСНА КОНЦЕПЦІЯ ЕНЕРГОВИРОБНИЧИХ ЦИКЛІВ 2.4. ТЕРИТОРІАЛЬНО-ВИРОБНИЧІ Й ПОРТОВО-ПРОМИСЛОВІ КОМПЛЕКСИ, НАУКОВО-ТЕХНОЛОГІЧНІ ЗОНИ 2.5. ОСНОВИ ЕКОНОМІЧНОГО РАЙОНУВАННЯ Розділ 3. ПЕРЕДУМОВИ РОЗМІЩЕННЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ 3.1. ПРИРОДНІ ПЕРЕДУМОВИ. КЛАСИФІКАЦІЯ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ. ПРИРОДНО-РЕСУРСНИЙ ПОТЕНЦІАЛ 3.2.ДЕМОГРАФІЧНІ ПЕРЕДУМОВИ РОЗМІЩЕННЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ 3.3. ЕКОНОМІЧНІ ПЕРЕДУМОВИ Розділ 4. ФАКТОРИ РОЗМІЩЕННЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ 4.2. ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНИЙ ФАКТОР 4.3.ВОДНИЙ ФАКТОР 4.1. СИРОВИННИЙ ФАКТОР 4.4.ФАКТОР РОБОЧОЇ СИЛИ (ТРУДОВИЙ) 4.5. СПОЖИВЧИЙ ФАКТОР 4.6. ТРАНСПОРТНИЙ ФАКТОР 4.7. ФАКТОР НАУКОВО-ТЕХНІЧНОГО ПРОГРЕСУ 4.8.ФАКТОР РИНКОВОЇ КОН 4.9.ФАКТОР ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНОГО ПОЛОЖЕННЯ 4.10. ЕКОЛОГІЧНИЙ ФАКТОР Розділ 5. МЕТОДИ ЕКОНОМІЧНОГО ОБҐРУНТУВАННЯ РОЗМІЩЕННЯ ВИРОБНИЦТВА 5.1. АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ РОЗМІЩЕННЯ ВИРОБНИЦТВА 5.2. ХАРАКТЕРИСТИКА ПОКАЗНИКІВ, ЩО УЗАГАЛЬНЮЮТЬ РОЗВИТОК ТА РОЗМІЩЕННЯ ВИРОБНИЦТВА 5.3. ТЕРИТОРІАЛЬНІ БАЛАНСИ Розділ 6. ОСОБЛИВОСТІ ГАЛУЗЕВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ СВІТОВОГО ГОСПОДАРСТВА 6.1. ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНИЙ КОМПЛЕКС 6.2. ЧОРНА Й КОЛЬОРОВА МЕТАЛУРГІЯ 6.3. МАШИНОБУДІВНИЙ КОМПЛЕКС 6.4. ХІМІКО-ЛІСОВИЙ КОМПЛЕКС 6.5. КОМПЛЕКС ГАЛУЗЕЙ ЛЕГКОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ 6.6 АГРОПРОМИСЛОВИЙ КОМПЛЕКС 6.8. ХАРЧОВА ПРОМИСЛОВІСТЬ 6.9. БУДІВЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС 6.10. ТРАНСПОРТНА СИСТЕМА 6.11. РЕКРЕАЦІЙНИЙ КОМПЛЕКС Розділ 7. МІЖНАРОДНИЙ ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ ПОДІЛ ПРАЦІ 7.1.СУТНІСТЬ МІЖНАРОДНОГО ПОДІЛУ ПРАЦІ, ОСНОВНІ ПОТОКИ КАПІТАЛУ ТА РОБОЧОЇ СИЛИ. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА ТИПОЛОГІЯ КРАЇН 7.2. ЕКОНОМІЧНА ІНТЕГРАЦІЯ. ЕКОНОМІЧНІ СОЮЗИ 7.3. ФОРМИ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 7.4. ЗОНИ СПІЛЬНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА 7.5. ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНІ ЗВ'ЯЗКИ Розділ 8. РЕГІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ 8.1.ПОНЯТТЯ РЕГІОНУ, РЕГІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ ТА РЕГІОНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ 8.2. ЕКОНОМІЧНІ РАЙОНИ УКРАЇНИ Розділ 9. НОВІ ТЕНДЕНЦІЇ В ТЕРИТОРІАЛЬНІЙ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ 9.1. НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ПРОГРЕС ТА ЙОГО ВПЛИВ НА ТЕРИТОРІАЛЬНУ Й ГАЛУЗЕВУ СТРУКТУРУ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ 9.3. НОВІ ВИДИ СИРОВИНИ ТА МАТЕРІАЛІВ 9.4. ПЕРСПЕКТИВИ МОРЕГОСПОДАРСЬКОГО КОМПЛЕКСУ Розділ 1. РОЗМІЩЕННЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ ЯК НАУКА ПРЕДМЕТ, МЕТОДОЛОГІЯ ТА ЗАВДАННЯ КУРСУ Об'єкт вивчення. Розміщення продуктивних сил (РПС) — галузь економічної науки, що вивчає специфічні, просторові аспекти вияву економічних законів. Об'єктом вивчення є продуктивні сили, а предметом науки — їх територіальний стан і розвиток. Продуктивні сили мають не лише територіальний аспект розвитку — в такому разі вони вивчаються іншими науками. Якщо, наприклад, вони розглядаються у зв'язку з виробничими стосунками, то стають об'єктом вивчення загальної економічної теорії (політекономії). Натомість економічна історія (історія народного господарства) вивчає розвиток продуктивних сил у часі. У зв'язку з тим, що продуктивні сили існують одночасно ніби у кількох "вимірах", закони, які впливають на їхній стан і розвиток, виявляються порізному. Територіальну модифікацію економічних законів можна розглядати як закономірності розміщення продуктивних сил. Так, закон економії часу виявляється як закономірність ефективності розміщення виробництва; закон поділу праці — як закономірність територіального поділу праці; закон концентрації виробництва — як закономірність територіальної концентрації виробництва тощо. Про закони й закономірності докладніше йтиметься в наступному підрозділі цього розділу. Продуктивні сили — це система суб'єктивних (людина) і речових (засоби виробництва) елементів, що виражають активне ставлення людей до природи. У процесі праці освоюються природні ресурси, відтворюються умови існування людей, відбувається соціальний розвиток. Продуктивні сили — це сукупність трудових ресурсів і засобів виробництва. У свою чергу, предмети праці включають природні ресурси — вугілля, руду й сировинні матеріали (сировину), якот бавовник, зерно, пластмаси, тобто матеріали, піддані якійсь обробці. До поняття засобів виробництва зараховуються машини й устаткування, будівля й споруди, засоби транспорту й зв'язку, а також земля, бо цей природний ресурс має свої виразні особливості. Головним складовим продуктивних сил є праця. Робоча сила характеризується кількістю (чисельність працівників) і якістю (статевовіковий склад, рівень кваліфікації, рівень освіти, традиції та навички). Роль праці як складової частини зростає з розвитком продуктивних сил: підвищуються вимоги до якості трудових ресурсів. Природні ресурси — це тіла і сили природи, суспільна користь яких змінюється у процесі трудової діяльності людини. Вони використовуються як засоби праці (земля), джерела енергії, сировини й матеріалів, а також безпосередньо як предмети споживання (питна вода, дикі ягоди, гриби тощо). їхнє сукупне значення у системі продуктивних сил зменшується. Так, розвиток хімічної промисловості допомагає одержувати непоганий врожай з раніше малородючих ґрунтів; деякі різновиди пластмас замінюють деревину тощо. Проте людство ніколи не зможе відмовитись від природних ресурсів, бо вони є речовою першоосновою виробництва матеріальних благ. Крім того, хоча з науково-технічним прогресом відносно зменшується попит на деякі різновиди природних ресурсів (руди чорних металів, вугілля), водночас зростає попит на інші (руди кольорових металів, уранова сировина). Ця проблема докладніше розглядатиметься у подальших розділах посібника. Науково-технічний прогрес перетворив науку на безпосередню продуктивну силу. Сучасне велике виробництво неможливе без фундаментальних наукових досліджень, без постійних чималих капіталовкладень у розвиток науки. Однак наука — особливий ресурс: її просторова фіксація ускладнена, хоча, звичайно, можна позначити на карті зосередження науково-дослідних центрів. Вплив науки виявляється у результаті праці, у змінах технології та організації виробництва, що відбивається й на територіальному аспекті (поява нових виробництв, зміна територіальних виробничих зв'язків, концентрація й деконцентрація виробництва тощо). Сполучення праці предметами й засобами праці утворює процес виробництва. Тому сфера виробництва також є об'єктом вивчення науки "Розміщення продуктивних сил" — йдеться передусім про матеріальне виробництво (промисловість, сільське господарство, транспорт). Розміщення продуктивних сил — це їх просторова фіксація разом з процесом їхнього розвитку в просторі. Можна зробити "моментальний знімок" об'єктів народного господарства й позначити їх на карті, проте слід пам'ятати, що продуктивні сили перебувають у постійній динаміці. Так само, як, за висловом Геракліта, "не можна двічі увійти до однієї й тієї ж річки", не можна й продуктивні сили хоча б через добу побачити у тому ж стані в просторі (якщо врахувати глобальний характер процесу). Є кілька визначень поняття "розміщення продуктивних сил". Одне з найвдаліших, на нашу думку, належить Е. Алаєву: "Розміщення продуктивних сил — динамічний стан, що характеризує поділ продуктивних сил на території згідно з природними, соціальними та економічними умовами окремих регіонів і визначається особливостями територіального поділу праці, властивими даній соціально-економічній системі". Термін "розміщення продуктивних сил" може вживатись у кількох значеннях: як конкретний ("фіксований") стан поділу на території народногосподарських об'єктів і населення; як форма організації продуктивних сил; як процес зсувів у розміщенні продуктивних сил на певній території; як один з напрямів економічної політики уряду. Ці визначення відбивають зміст поняття: усі вони конкретні, але характеризують лише один його бік. Отже, РПС — це і стан, і процес, і форма організації, і політика. У нашому курсі ці поняття трактуються або в їхній сукупності, або окремо — залежно від конкретного аналізу розміщення продуктивних сил. Розміщення продуктивних сил — це наслідок суспільного поділу праці в територіальній формі. Територіальний поділ праці можна уявити як процес виробничої спеціалізації регіонів та посилення міжрегіональної кооперації, обміну спеціалізованою продукцією та послугами. При поділі праці виникає двоєдина система господарства, що характеризується галузевими й територіальними аспектами й формує народногосподарський комплекс. Для розміщення продуктивних сил чи не найбільше значення має закономірність територіального поділу праці. З'ясувавши поняття "розміщення продуктивних сил", ми зможемо братися за визначення конкретних структурних блоків та об'єктів, які вивчає наука. Зі змісту поняття продуктивних сил випливає, що РПС обіймає вивчення трьох великих блоків: розміщення населення й трудових ресурсів, розміщення природних ресурсів, розміщення виробництва й невиробничої сфери. Власне, до третього блоку зараховуються усі об'єкти й галузі народного господарства. Вони, відповідно, поділяються на: розміщення промисловості, сільського господарства, транспорту, сфери обслуговування тощо. За змістом наука про розміщення продуктивних сил близька до економічної географії: у них один і той самий об'єкти вивчення. А проте вони не тотожні. Якщо економічна географія вивчає переважно стан продуктивних сил на якийсь конкретний момент, відповідає на питання "де й чому саме тут?", то для РПС важливіший економічний результат територіальної організації продуктивних сил, ефективність розміщення виробництва. Для РПС важливіше питання: "Як саме?". Тим-то надзвичайно важливим розділом РПС як науки є вивчення закономірностей і принципів розміщення продуктивних сил. Принципи розміщення продуктивних сил — це економічна політика, яка спирається на пізнання закономірностей і факторів розміщення. Про співвідношення закономірностей та принципів йтиметься докладніше у наступному підрозділі. Наука про розміщення продуктивних сил вивчає територіальну організацію виробництва, яка обіймає не просто розташування виробництва, але й елемент управління. Територіальна організація як політика найяскравіше виявляється у країнах з державною монополією в народному господарстві та з жорстким плануванням (наприклад, Китай). Вона існує і в розвинутих країнах, проте реалізується там по-іншому. Територіальна організація виробництва означає здійснення певної структурної політики, комплексу економічних заходів, скерованих на перебудову РПС. До поняття РПС близьке поняття регіональної економіки. Щодо його змісту нема одностайної думки. Е. Алаєв визначає регіональну політику як відгалуження економічної географії, що "вивчає задля інтересів народногосподарського планування особливості й закономірності розміщення продуктивних сил і розвитку районів". Він вказує, що регіональна економіка функціонує на регіональному й міжрегіональному рівнях, але не на глобальному. М. Не-красов вважає, що "регіональне розміщення продуктивних сил розглядається як основа, головний компонент регіональної економіки". Ми бачимо, що РПС і регіональна економіка також мають спільний об'єкт вивчення, проте, безсумнівно, наука про РПС — ширше поняття, бо вона не обмежується регіональним рівнем і вивчає закономірності розташування як у рамках регіону, так і в міжрегіональному й глобальному масштабах. |
|
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ХАРЧОВИХ... Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка: Метод вказівки до вивч дисципліни та викон контрол роботи для студ напряму... |
Роль демографічних передумов у розміщенні продуктивних сил. Сучасна... Фічних передумов на розміщення продуктивних сил, треба враховувати, що населення – не лише виробник матеріальних благ і послуг, але... |
|
Закономірність територіальної комплексності продуктивних сил Взаємопов’язаність елементів регіонального господарства в економічній системі називається комплексністю |
Законом. РПС Вплив економічних передумов на розвиток регіонів і розміщення продуктивних сил. Теорії і моделі економічного розвитку |
|
35. Агропромисловий комплекс України: галузева структура і особливості... Форми територіальної організації АПК. АПК багатогалузевий комплекс, який включає в себе всі галузі вир-ва, які інтегруючись спільно... |
Б економічний закон; в продуктивні сили; г виробничі відносини. Яке... До якої групи методів політекономії належать аналіз та синтез, індукція та дедукція, аналогія, гіпотеза, доказ? |
|
РЕФОРМУВАННЯ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ ТА ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ Питання Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні стало головним на засіданні... |
Ігнатенко Олена Володимирівна, ст гр. ФК-11-1 Власність та підприємницька діяльність Однією з найважливіших, найактуальніших в теоретичному і практичному аспекті економічних і політичних проблем є проблема власності.... |
|
Форми державного устрою Форма державного устрою Форма державного устрою — це спосіб територіальної організації держави, що визначається принципами взаємовідносин держави як цілого... |
Економіко-математичні моделі та інформаційні технології в дослідженнях... Анотація. Дослідження людських ресурсів завжди актуальні, оскільки їх розвиток відбувається практично безперервно. Вирішенню питань... |