ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОРИСТАННЯ Й ОХОРОНИ ТВАРИННОГО СВІТУ ТА ЙОГО РЕСУРСІВ

1   2   3   4

відно до закону та з дозволу Мінприроди України можуть бути надані у приватну власність, розведені (отримані) у штучних умовах від законно набутих у приватну власність об'єктів Червоної книги, а також ввезені в Україну з-за кордону або набуті в Україні в осіб, які мають право приватної власності на ці об'єкти. В усіх цих випадках такі об'єкти вважаються приватною власністю юридичних або фізичних осіб. Обов'язковою умовою законності набуття у приватну власність об'єктів Червоної книги України є документальне підтвердження такого набуття.

Відповідні відомості про зміст Червоної книги, стан занесених до неї видів тваринного світу підлягають широкому оприлюдненню, в тому числі через засоби масової інформації, доведенню до відома підприємств, навчальних закладів, наукових, виховних та інших установ і організацій. Не допускається оприлюднення відомостей про точне місце перебування об'єктів Червоної книги та інших відомостей про них, якщо це може призвести до погіршення умов охорони та відтворення цих об'єктів. Кабінет Міністрів України забезпечує офіційне видання та розповсюдження Червоної книги не рідше одного разу на 10 років. Мінприроди України забезпечує оперативне доведення до відома заінтересованих державних органів, громадських організацій та громадян відомостей про зміни у переліку рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного світу, занесених до Червоної Книги України, вжиття відповідних заходів щодо збирання та узагальнення отриманої науковими та іншими установами, підприємствами, організаціями і громадянами інформації про поширення, чисельність, стан об'єктів Червоної книги, а також про факти їх знищення, пошкодження, загибелі чи захворювання тощо.

Підставою для занесення видів тваринного світу до Червоної книги України є наявність достовірних даних про чисельність популяцій та їх динаміку, поширення і зміни умов існування, що підтверджують необхідність вжиття особливих термінових заходів для їх збереження та охорони. До Червоної книги в першу чергу заносяться реліктові та ендемічні види, види, що знаходяться на межі ареалу, види, що мають особливу наукову цінність, а також види, поширення яких швидко зменшується внаслідок господарської діяльності людини. Пропозиції про занесення до Червоної книги видів тваринного світу можуть вносити відповідні науково-дослідні установи, державні і громадські організації, окремі фахівці, вчені. Ці пропозиції мають містити наукове обґрунтування необхідності занесення виду тваринного світу до Червоної книги, відомості про його поширення, заходи, необхідні для збереження та відтворення у природних чи штучно створених умовах. Національна комісія з питань Червоної книги здійснює аналіз та узагальнення таких пропозицій. Рішення про занесення видів тваринного світу до Червоної книги приймається Мінприроди України за поданням Національної комісії з питань Червоної книги України.

Перебування на певній території видів, занесених до Червоної книги, є підставою для оголошення такої території об'єктом природно-заповідного фонду України загальнодержавного значення. Види тваринного світу, занесені до Червоної книги, які внаслідок вжитих природоохоронних заходів на підставі результатів наукових досліджень визнані такими, що знаходяться поза загрозою зникнення, підлягають виключенню з Червоної книги. Пропозиції про їх виключення з Червоної книги розглядаються втому порядку, що і при занесенні видів тваринного світу до Червоної книги.

Види тварин, які не занесені до Червоної книги, але мають особливу наукову, природоохоронну та іншу цінність, за рішенням Мінприроди України заносяться до переліків видів тварин, що підлягають особливій охороні. Визначення їх видів і встановлення порядку охорони, використання і відтворення здійснюються Мінприроди України з урахуванням науково обґрунтованих експертних висновків. Правила добування рідкісних та таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тварин для розведення в спеціально створених умовах, а також у науково-дослідних та інших цілях встановлюються Міністерством екології та природних ресурсів України.

Розведення в неволі рідкісних та таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тварин може дозволятися з метою їх збереження, охорони і відтворення насамперед, якщо цього неможливо досягнути в природних умовах, а також у науково-дослідних та інших цілях, які мають наслідком скорочення чисельності цих тварин. Дозволи на право займатися розведенням у напіввільних умовах чи в неволі видів тварин, які занесені до Червоної книги, видає Мінприроди України. Для забезпечення збереження генетичного фонду рідкісних та таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тварин наукові установи й організації проводять дослідження з питань штучного розведення тварин, створюють центри та «банки» зберігання необхідного для цього генетичного матеріалу. Фінансування діяльності центрів та «банків» зберігання генетичного матеріалу здійснюється у порядку, передбаченому ст. 42 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища», тобто за рахунок Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, коштів підприємств, установ та організацій, фондів охорони навколишнього природного середовища, добровільних внесків та інших коштів. Згідно ст. 35 Закону «Про природно-заповідний фонд України» з метою організації екологічної освітньо-виховної роботи, створення експозицій рідкісних, екзотичних та місцевих видів тварин, збереження їх генофонду, вивчення дикої фауни і розробки наукових основ її розведення у неволі створюються зоологічні парки.

Зоологічні парки загальнодержавного значення є природоохоронними культурно-освітніми та науково-дослідними установами. На території зоологічних парків забороняється діяльність, що не пов'язана з виконанням покладених на них завдань і загрожує збереженню сприятливих умов для життя тварин цих парків. З метою забезпечення виконання цих завдань на території зоологічних парків виділяються зони: експозиційна, яка призначена для стаціонарного утримання тварин і використання їх у культурно-пізнавальних цілях; наукова, в межах якої проводиться науково-дослідна робота і відвідування її дозволяється в порядку, встановленому адміністрацією парку; рекреаційна, яка призначена для організації відпочинку та обслуговування відвідувачів парку; господарська зона, для розміщення допоміжних господарських об'єктів.

Для забезпечення необхідного режиму охорони природних комплексів та об'єктів природних заповідників, в тому числі тварин, які існують на цих територіях, запобігання негативному впливу господарської діяльності на прилеглих до них територіях установлюються охоронні зони. В разі необхідності охоронні зони можуть установлюватися на територіях, прилеглих до окремих ділянок національних природних парків, регіональних ландшафтних парків, а також навколо заказників, пам'яток природи, заповідних урочищ, ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків та парків-пам'яток садово-паркового мистецтва.

Режим охоронних зон територій та об'єктів природно-заповідного фонду визначається з урахуванням характеру господарської діяльності на прилеглих територіях, на основі оцінки її впливу на навколишнє природне середовище. В охоронних зонах не допускається будівництво промислових та інших об'єктів, розвиток господарської діяльності, яка може призвести до негативного впливу на території та об'єкти природно-заповідного фонду. Оцінка такого впливу здійснюється на основі екологічної експертизи, що проводиться в порядку, встановленому законодавством України.

Створення і поповнення зоологічних колекцій (живих колекцій зоопарків, зоосадів, океанаріумів тощо, а також у вигляді колекцій опудал, препаратів, частин і залишків тварин) шляхом вилучення тварин з природного середовища провадяться підприємствами, установами, організаціями і громадянами лише за дозволами, що видаються Мінприроди України. Зоологічні колекції, що становлять наукову, культурно-освітню, навчально-виховну або естетичну цінність і мають загальнодержавне значення, підлягають державному обліку. Створення, поповнення, зберігання, використання, відчуження та державний облік зоологічних колекцій, торгівля ними, а також ввезення в Україну, пересилання і вивезення за її межі здійснюються за правилами, що встановлюються Мінприроди України.

Переселення тварин у нові місця перебування, акліматизація нових для фауни України видів диких тварин, а також заходи щодо схрещування диких тварин допускаються в науково-дослідних і господарських цілях з урахуванням науково обґрунтованих експертних висновків з дозволу Мінприроди України за погодженням із спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади з питань мисливського господарства та полювання і рибного господарства. Забороняються самовільне переселення, акліматизація і схре-

»ОЦІЛЦ

здування диких тварин. Підприємства, установи, організації та громадяни, які утримують або розводять у напіввільних умовах чи в неволі диких тварин, а також свійських тварин, які можуть схрещуватися з дикими тваринами або заподіяти їм шкоду, зобов'язані вживати заходів до запобігання виходу цих тварин у природне середовище. Створення нових штамів мікроорганізмів, біологічно активних речовин, виведення генетично змінених організмів, виробництво інших продуктів біотехнології здійснюються лише в установленому порядку і за наявності позитивних висновків державної екологічної експертизи.

Ввезення в Україну і вивезення за її межі об'єктів тваринного світу здійснюються за правилами, встановленими Мінприроди України. В інтересах охорони, раціонального використання та відтворення тваринного світу права власників і користувачів землі, лісів, водних об'єктів та інших природних ресурсів можуть бути обмежені законом і на них можуть покладатися відповідні обов'язки згідно з законодавством.

§ 5. Правові вимоги щодо здійснення контролю і обліку та ведення кадастру і моніторингу об'єктів тваринного світу

Однією з основних функцій управління є контроль у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу. Завданнями контролю у цій галузі є забезпечення дотримання вимог фауністичного законодавства всіма державними органами, підприємствами, установами, організаціями та громадянами. За суб'єктами здійснення контрольних функцій можна виділити державний, фомадський та відомчій контроль.

Державний контроль в галузі охорони, Використання і відтворення тваринного світу, згідно ст. 57 Закону «Про тваринний світ», здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими державними адміністраціями, радами та їх виконавчими органами, спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади з питань охорони довкілля, мисливського господарства та полювання і рибного господарства та їх територіальними органами, іншими державними органами. Порядок здійснення державного контролю визначається законодавством.

У межах своєї компетенції ці органи вповноважені: викликати посадових осіб, громадян України та іноземців для дачі усних або письмових пояснень у зв'язку з порушенням ними законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу; безперешкодно відвідувати територію і приміщення Підприємств, установ та організацій, які здійснюють добування, утримання, зберігання або переробку об'єктів тваринного світу, з метою здійснення нагляду за дотриманням вимог законодавства про охорону, використання і відтворення тваринного світу; визначати розмір збитків, завданих об'єктам тваринного світу, за затвердженими таксами та методиками; анулювати видані ними дозволи чи інші передбачені законодавством документи на право добування та утримання об'єктів тваринного світу в інших цілях, а також на право переселення, акліматизацію та утримання в неволі чи напіввільних умовах цих об'єктів тваринного світу; складати протоколи та розглядати справи про адміністративні правопорушення в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу. Посадові особи цих органів, а також підприємств, установ і організацій, що здійснюють охорону, використання і відтворення тваринного світу відповідно до ст. 60 Закону «Про тваринний світ» мають право: перевіряти документи на право використання об'єктів тваринного світу, зупиняти транспортні (в тому числі плавучі) засоби та проводити огляд речей, транспортних (у тому числі плавучих) засобів, знарядь полювання і рибальства, добутої продукції та інших предметів; доставляти осіб, які порушують фауністичне законодавство, до міліції чи в приміщення виконавчого органу сільської, селищної ради; вилучати в порядку, визначеному законом, у осіб, які порушують законодавство в галузі охорони і використання тваринного світу, знаряддя добування тварин (у тому числі водних), транспортні (в тому числі плавучі) засоби, обладнання та предмети, що були знаряддями правопорушення, незаконно добуту продукцію, а також відповідні документи (крім громадських інспекторів); проводити фотографування, звукозапис, кінозйомку та відеозйомку як допоміжний засіб для попередження і розкриття порушень законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу, складати протоколи про правопорушення в цієї галузі.

Для здійснення державного контролю у складі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади та їх територіальних органах можуть створюватися спеціальні підрозділи. Підчас виконання службових обов'язків державні інспектори цих підрозділів мають право на носіння форми встановленого зразка, а також на носіння та застосування табельної зброї та інших спеціальних засобів відповідно до законодавства.

Громадський контроль у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу здійснюється громадськими інспекторами охорони навколишнього природного середовища та громадськими інспекторами спеціально уповноважених центральних органів виконавчої влади з питань мисливського господарства та полювання і рибного господарства. Повноваження громадських інспекторів визначаються Положенням про громадських інспекторів з охорони довкілля, яке затверджене наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 27 лютого 2002 року¹. Здебільшого, громадськими інспекторами охорони довкілля виступають представники Українського товариства охорони природи, окремі громадяни, які реалізують свої екологічні права. Громадські інспектори мають посвідчення встановленого зразка, які видаються головними державними інспекторами обласних екологічних інспекцій терміном на 3 роки. Вони повинні сприяти контрольним перевіркам державних інспекторів, вчиняти самостійно окремі контрольні повноваження.

Відомчий контроль у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу зобов'язані здійснювати ті органи, у відомстві яких знаходяться підприємства, установи, організації, що використовують об'єкти тваринного світу. Відповідно до ст. 56 Закону «Про тваринний світ», для забезпечення охорони та організації раціонального використання тваринного світу ведуться державний облік тварин, облік обсягів їх добування, а також державний кадастр тваринного світу.

Ведення обліку тварин та обсягів їх добування встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони довкілля за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань статистики, заінтересованими органами виконавчої влади та відповідними науковими установами. Форма звітів про державний облік тварин та облік обсягів їх добування, порядок їх заповнення та періодичність подання затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань статистики за поданням спеціально уповноважених центральних органів виконавчої влади з питань мисливського господарства та полювання, рибного господарства, погодженим із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.

Державний кадастр тваринного світу- це сукупність відомостей про географічне поширення видів (груп видів) тварин, їх чисельність і стан, характеристики середовища їх перебування і сучасного господарського використання, а також інших даних, необхідних для забезпечення охорони і раціонального використання тваринного світу. Державний кадастр тваринного світу ведеться відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок ведення державного кадастру тваринного світу» від 15 листопада 1994 року на всій територіїУкраїни, її континентальному шельфі та у виключній (морській) економічній зоні. Ведення кадастрових робіт на територіях, що не перебувають підїї юрисдикцією, Україна здійснює відповідно до укладених міжнародних договорів. Державний кадастр тваринного світу видається один раз на п'ять років.

Ведення державного кадастру тваринного світу передбачає виконання таких кадастрових робіт, як: визначення конкретних територій (акваторій), де будуть проводитись кадастрові роботи; проведення експедиційних робіт (спостереження і вивчення чисельності, стану та інших характеристик тваринного світу безпосередньо у природному середовищі); аналіз даних, одержаних під час проведення експедиційних робіт, а також даних, що містять у матеріалах Державного лісовпорядкування, впорядкування мисливських угідь, державному лісовому, водному та земельному кадастрах, державній та відомчій статистичній звітності, про стан тваринного світу, чисельність і обсяги господарського використання диких тварин; оброблення, аналіз і узагальнення отриманої інформації, її підготовка до розгляду в Мінприроди і видання державного кадастру тваринного світу.

До тварин, які підлягають обліку і занесенню до кадастру, належать: тварини, визначені в установленому порядку як об'єкти мисливства, промислові водні безхребетні і промислові морські ссавці, комахи (шкідники лісу і рослин, корисні для лісу І сільськогосподарських культур); тварини, занесені до Червоної книги України, тварини, що знаходяться в межах територій і об'єктів природно-заповідного фонду України, виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу.

Моніторинг тваринного світу е складовою частиною моніторингу навколишнього природного середовища і здійснюється відповідно до Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»¹, а також Положення про державну систему моніторингу довкілля, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від ЗО березня 1998 року². Мрніторингтваринногосвітуєсистд- мою спостережень, збирання, обробки, передавання його змін та розроблення науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття управлінських рішень,

Моніторинг тваринного світу здійснюють центральний орган виконавчо? влади з питань охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади з питань лісового господарства/ інші органи державної виконавчої влади, а також підприємства, установи, організації, діяльність яких призводить або може призвести до погіршення стану об'єктів тваринного світу та навколишнього природного середовища.

1   2   3   4

При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua