Міністерство освіти, науки молоді та спорту
Вінницький державний педагогічний університет іменіМихайла Коцюбинського
Інститут фізичного виховання
Кафедра «теорії та методики фізичного виховання»
Реферат
на тему: «Інноваційні, виховні та педагогічні технології навчання»
Виконав:
студент 5 курсу групи Г
Метельський Ігор
Преревірив:
Професор Козлова К.П
Вінниця 2012
1. Здоров'я людини як цінність і фактори, що його визначають
Здоров'я - це абсолютна і неминуща життєва цінність, яка займає одну з верхніх сходинок в ієрархічній драбині цінностей всього людства. Здоров'я є тим ресурсом, від ступеня володіння яким залежить рівень задоволення практично всіх потреб людини. Воно, виступаючи в якості основи активної, творчої та повноцінного життя, бере участь у формуванні ідеалів гармонії та краси, визначає зміст і щастя людського буття.
«Здоров'я - це стан повного фізичного, психічного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних дефектів».
Фізичне здоров'я - це стан організму людини, що характеризується можливостями адаптуватися до різних факторів середовища проживання, рівнем фізичного розвитку, фізичної та функціональної підготовленості організму до виконання фізичних навантажень.
До основних факторів фізичного здоров'я людини слід віднести:
1) рівень фізичного розвитку
2) рівень фізичної підготовленості
3) рівень функціональної підготовленості організму до виконання фізичних навантажень
4) рівень та здатність до мобілізації адаптаційних резервів організму, що забезпечують його пристосування до впливу різних факторів середовища проживання.
Психічне здоров'я - стан рівноваги між людиною і зовнішнім світом; адекватність його реакції на соціальне середовище, а також на фізичні, біологічні і психічні впливу; відповідність нервових реакцій силі і частоті зовнішніх подразників, гармонія між людиною і оточуючими людьми, узгодженість уявлень про об'єктивну реальність даного людини з уявленнями інших людей; критичний підхід до будь-яких обставин життя.
Виділяють три рівні психічного здоров'я людини:
1. рівень психофізіологічного здоров'я - визначається станом і функціонуванням центральної нервової системи;
2. рівень індивідуально-психологічного здоров'я - визначається станом і функціонуванням психічної діяльності;
3. рівень особистісного здоров'я - визначається співвідношенням потреб людини з можливостями та вимогами соціального середовища.
Порушення психофізіологічного рівня проявляються у формі різноманітних нервових захворювань, що виникають як у центральній нервовій системі, так і периферичної (мігрень, невралгія, неврит, поліневрит). Порушення індивідуально-психологічного рівня зумовлюють появу ряду психічних захворювань (розлади сприйняття, мислення, пам'яті, емоції). Порушення особистісного рівня викликають зміни спрямованості особистості, які роблять неможливим її нормальне співіснування з соціальним оточенням (алкоголізм, наркоманія).
Соціальне здоров'я передбачає соціальну активність, діяльне ставлення людини до світу.
Створення умов для формування здорового життя кожної людини залежить від наступних соціальних чинників:
1. макросоціальний фактор - конкретні історичні умови і культурні традиції держави;
2. мікросоціальний фактор - економічне становище окремої сім'ї;
3. психосоціальний фактор - місце здоров'я в ієрархії потреб конкретної сім'ї;
4. психологічний фактор - установки самої особистості при визначенні місця здоров'я в ієрархії потреб;
5. фактор ризику - наявність умов і реальності прояви факторів ризику.
Спосіб життя як система складається з трьох основних взаємозалежних і взаємозамінних елементів, трьох культур: культури харчування, культури руху, культури емоцій.
Основними факторами, що забезпечують можливості конкретної особи для здорового способу життя, є здатність до рефлексії, стан довкілля (простір), прийнятний режим праці та відпочинку.
Рефлексія - здатність до роздумів, самоспостереження, осмислення своїх дій. Корисні звички і гігієнічні навички краще закріплюються, коли вони усвідомлені.
Простір, який впливає на здоров'я, - це кліматична зона і житло. У здорової людини є компенсаторні механізми, що дозволяють швидко адаптуватися до нових кліматичних умов.
Розумний режим праці та відпочинку - важливий фактор здорового способу життя, оскільки в основному життя людини проходить у чергуванні праці й відпочинку.
За сучасними уявленнями, в поняття здоровий спосіб життя входять наступні складові: позитивні емоції, раціональне харчування, оптимальний руховий режим, загартовування, особиста гігієна, відмова від шкідливих звичок (тютюнопаління, зловживання алкоголем, зловживання наркотичними речовинами), впорядковані статеві стосунки.
2. Здоров'язберігаючі технології
Поняття «здоров'язберігаючі технології» з'явилося в педагогічному лексиконі в останні кілька років і нерідко сприймається багатьма педагогами як необхідність появи в навчальних закладах чогось яскравого, гарного і незвичайного, наприклад, фітобарів, кабінету фізіотерапії, забезпечення дітей кисневими коктейлями і т. п. Все це, звичайно, відноситься до охорони здоров'я учнів, але називати окремі заходи, пов'язані зі здоров'ям «здоров'язберігаючою технологією» не можна.
Головною метою педагогічної (освітньої) технології є досягнення заданого освітнього результату в навчанні, вихованні та розвитку, а наукою доведено, що здоров'я і навчання взаємопов'язані і взаємозумовлені. Чим міцніше здоров'я учнів, тим продуктивніше навчання, і, отже, чим вище активність і протистояння можливому негативному впливу ззовні, тим успішніше протікає адаптація до умов середовища. Здоров'язберігаючі технології не можуть за визначенням виступати в якості основної і єдиної мети освітнього процесу, а тільки в якості умови, однією з важливих завдань, пов'язаних з досягненням головної мети.
Розглянемо кілька груп здоров'язберігаючих технологій, застосовуваних у системі освіти, в яких використовується різний підхід до охорони здоров'я, а відповідно, і різні методи і форми роботи:
Фізкультурно-оздоровчі технології - спрямовані на фізичний розвиток займаються: загартовування, тренування сили, витривалості, швидкості, гнучкості та інших якостей. В основному дані технології реалізуються на уроках фізкультури і в роботі спортивних секцій, яка передбачає вивчення механізмів і факторів оздоровчого впливу фізичних вправ на організм людини, а також технологію розробки та застосування тренувальних програм з метою поліпшення фізичних кондицій і здоров'я людей різних статевовікових груп, використовуючи методологічну основу популярних видів кондиційної тренування (стретчинга, аеробіки, бодібілдингу, калланетіки, шейпінгу) та їх різновидів.
Екологічні здоров'язберігаючі технології - допомагають виховувати в учнів любов до природи, прагнення піклуватися про неї, залучення учнів до дослідницької діяльності в сфері екології тощо, все це має потужний педагогічним впливом, що формує особистість, зміцнює духовно-моральне здоров'я учнів.
Технології забезпечення безпеки життєдіяльності - реалізують фахівці з охорони праці, захисту в надзвичайних ситуаціях, архітектори, будівельники, представники комунальної служби і т.д. Оскільки збереження здоров'я розглядається при цьому як приватний випадок головного завдання - збереження, вимоги та рекомендації цих фахівців підлягають обов'язковому обліку та інтеграції в загальну систему здоров'язберігаючих технологій. Грамотність учнів з цих питань забезпечується вивченням курсу ОБЖ, педагогів - курсів БЖД, а за забезпечення безпечних умов перебування в школі відповідає директор, в дитячому саду - завідувач садом, у вузі - ректор, директор навчального закладу.
Здоров'язберігаючі освітні технології слід визнати найбільш значущими з усіх перерахованих за ступенем впливу на здоров'я учнів. Головний їхній відмітна ознака - не місце, де вони реалізуються, а використання психолого-педагогічних прийомів, методів, технологій, підходів до вирішення виникаючих проблем.
Виділяють: організаційно-педагогічні технології (структура навчального процесу частково регламентується вимогами державних санітарних правил і норм); психолого-педагогічні технології (психолого-педагогічний супровід всіх елементів освітнього процесу); соціально адаптують і особистісно-розвиваючі технології (включають технології, що забезпечують формування і зміцнення психологічного здоров'я учнів, підвищення ресурсів психологічної адаптації особистості, різноманітні соціально-психологічні тренінги, програми соціальної і родинної педагогіки і т.д.); лікувально-оздоровчі технології (становлять самостійні медико-педагогічні галузі знань: лікувальну педагогіку і лікувальну фізкультуру, вплив яких забезпечує відновлення фізичного здоров'я учнів).
Комплексний підхід, завдяки якому вирішуються не тільки завдання захисту здоров'я учнів і педагогів від загрожують або патогенних впливів, а й завдання формування та зміцнення здоров'я учнів, виховання у них і в їхніх вчителів культури здоров'я може бути названий здоров'язберігаючою педагогікою.
Мета здоров'язберігаючої педагогіки - забезпечити учням високий рівень реального здоров'я, озброївши його необхідним багажем знань, умінь, навичок, необхідних для ведення здорового способу життя, і виховавши в нього культуру здоров'я.
Якщо філософія освіти відповідає на питання «навіщо вчити?», А зміст освіти - «чому вчити?», То педагогічні технології відповідають на питання «як вчити?» З точки зору здоров'ясбереження - щоб не наносити шкоди здоров'ю суб'єктів освітнього процесу - учнів і педагогів. Таким чином, здоров'язберігаючі освітні технології можна розглядати і як якісну характеристику будь-якої освітньої технології, її «сертифікат безпеки для здоров'я», і як сукупність тих принципів, прийомів, методів педагогічної роботи, які доповнюють традиційні технології навчання, виховання, розвитку завданнями здоров'язбереження. При будь-якому аспекті розгляду найважливішим їх елементом виявляється діагностичний блок, що дозволяє оцінити, чи досягнуто запланований результат, бо тільки в цьому випадку можна говорити про «технології».
Постановка завдання здоров'язбереження в освітньому процесі може розглядатися в двох варіантах: завдання-мінімум і завдання-оптимум. Завдання-мінімум відповідає фундаментальному принципу медицини і педагогіки: «Не нашкодь!» і полягає в забезпеченні таких умов навчання, виховання, розвитку, які не мають негативного впливу на здоров'я учнів. Це завдання аналогічна концепції охорони праці учнів. У традиційному розумінні охорона праці - це попередження травматизму та інших очевидно шкідливих впливів на здоров'я. «Виробництво» учня - його парта, клас, навчальний заклад; діяльність - навчання, і завдання керівника освітнього закладу, кожного вчителя - по можливості захистити тіло і психіку дитини під час її перебування в навчальному закладі від впливу очевидно травмуючих факторів. А реалізацію здоров'язберігаючих освітніх технологій слід розуміти як завдання-оптимум, що включає не тільки охорону здоров'я учнів, але і формування, зміцнення їх здоров'я, виховання у них культури здоров'я, а також охорону здоров'я педагогів та сприяння їм у прагненні грамотно піклуватися про своє здоров'я.
Фактори, що негативно впливають на стан здоров'я учнів можна ранжувати наступним чином:
1. Недотримання гігієнічних вимог в організації освітнього процесу;
2. Перевантажені навчальні програми, недосконалість навчальних програм і освітніх технологій, а також інтенсифікація навчального процесу;
3. Недолік рухової активності;
4. Недостатня компетентність педагогів у питаннях здоров'я і здорового способу життя;
5. Неправильне (нераціональне) харчування учнів;
6. Авторитарний стиль викладання;
7. Низький рівень культури здоров'я учнів, їх неграмотність у питаннях здоров'я;
8. Неблагополучний стан здоров'я педагогів.
При недотриманні здоров'язберігаючих освітніх технологій педагогами протягом уроку в учнів розвивається стомлення раніше, ніж при дотриманні, що сприяє зниження працездатності і в результаті веде до негативного емоційного стану, також до підвищеної тривожності і незахищеності в учнів. А, як відомо, тривале стомлення може привести до перевтоми, що відіб'ється, в першу чергу, на здоров'ї учня, а, в другу, - на успішність його в навчанні. Виникають не тільки ознаки фізичного стомлення, а й погіршується психічний стан, що може проявитися пригніченістю, необгрунтованими тривогами, тяжкими відчуттями своєї неповноцінності. В результаті з'являються зміни характеру. Якщо заходи медико-санітарної реабілітації не здійснюються, і навчальні заняття тривають на тлі перевтоми, це несприятливо відбивається на подальшому рості і розвитку організму, на стан здоров'я учня. Дотримання ж психогігієнічних норм дозволило б запобігти хід розвитку такої ситуації.
Принципи здоров'язберігаючої педагогіки:
· Принцип ненанесенія шкоди.
· Принцип пріоритету дійсної турботи про здоров'я учнів і педагогів.
· Принцип триєдиного уявлення про здоров'я.
· Принцип безперервності і наступності.
· Принцип взаємодії педагога з учнями.
· Принцип відповідності змісту та організації навчання віковим особливостям учнів.
· Принцип комплексного, міждисциплінарного підходу.
· Принцип медико-психологічної компетентності педагогів.
· Принцип гармонійного поєднання навчальних, виховуючих і розвиваючих педагогічних впливів.
· Принцип пріоритету позитивних впливів над негативними.
· Принцип пріоритету активних методів навчання.
· Принцип поєднання охоронної та тренувальної стратегій.
· Принцип формування відповідальності учнів за своє здоров'я.
· Принцип відстроченого результату.
· Принцип контролю за результатами.
Алгоритм впровадження здоров'язберігаючої педагогіки:
1. Усвідомлення проблеми негативного впливу освітнього закладу на здоров'я учнів і необхідність її негайного вирішення.
2. Визнання педагогами освітнього закладу своєї солідарної відповідальності за неблагополуччя стану здоров'я учнів.
3. Оволодіння необхідними здоров'язберігаючими технологіями (набуття компетенції).
4. Реалізація отриманих знань, умінь і навичок на практиці, в тісній взаємодії один з одним, з медиками, з самими учнями та їх батьками.
Основні вимоги до якісної уроку в умовах здоров'язберігаючих педагогіки:
Побудова уроку на основі закономірностей навчально-виховного процесу з використанням останніх досягнень передової педагогічної практики з урахуванням питань здоров'язбереження.
Забезпечення необхідних умов для продуктивної пізнавальної діяльності учнів з урахуванням їх стану здоров'я, особливостей розвитку, інтересів, нахилів та потреб.
Встановлення міжпредметних зв'язків, усвідомлюваних учнями, здійснення зв'язку з раніше вивченим матеріалом.
Логічність і емоційність усіх етапів навчально-виховного процесу, забезпечення варіативного використання правил здорового способу життя в залежності від конкретних умов проведення уроку.
Ретельна діагностика, прогнозування, планування і контроль кожного уроку з урахуванням особливостей розвитку учнів.
3. Організація та керівництво фізичним вихованням
Метою фізичного виховання у вузах є сприяння підготовці гармонійно розвинених, висококваліфікованих фахівців.
У процесі навчання у вузі за курсом фізичного виховання передбачається рішення наступних завдань:
- Виховання у студентів високих моральних, вольових і фізичних якостей, готовності до високопродуктивної праці;
- Збереження і зміцнення здоров'я студентів, сприяння правильному формуванню і всебічному розвитку організму, підтримка високої працездатності протягом усього періоду навчання;
- Всебічна фізична підготовка студентів;
- Професійно - прикладна фізична підготовка студентів з урахуванням особливостей їх майбутньої трудової діяльності;
- Придбання студентами необхідних знань з основ теорії, методики і організації фізичного виховання і спортивного тренування, підготовка до роботи в якості громадських інструкторів, тренерів і суддів;
- Вдосконалення спортивної майстерності студентів - спортсменів;
- Виховання у студентів переконаності в необхідності регулярно займатися фізичною культурою і спортом.
Процес навчання організовується в залежності від стану здоров'я, рівня фізичного розвитку і підготовленості студентів, їхньої спортивної кваліфікації, а також з урахуванням умов і характеру праці їх майбутньої професійної діяльності. Однією з головних завдань вищих навчальних закладів є фізична підготовка студентів. У вищому навчальному закладі загальне керівництво фізичним вихованням і спортивно-масовою роботою серед студентів, а також організація спостережень за станом їх здоров'я покладено на ректора, а конкретне їх проведення здійснюється адміністративними підрозділами та громадськими організаціями вузу.
Безпосередня відповідальність за постановку і проведення навчально-виховного процесу з фізичного виховання студентів відповідно до навчального плану та державної програми покладена на кафедру фізичного виховання вузу. Масова оздоровча, фізкультурна і спортивна робота проводиться спортивним клубом спільно з кафедрою і громадськими організаціями. Медичне обстеження і спостереження за станом здоров'я студентів протягом навчального року здійснюється поліклінікою або здравпунктом вузу.
4. Форми фізичного виховання студентів
Фізичне виховання у ВНЗ проводиться протягом усього періоду навчання студентів і здійснюється в різноманітних формах, які взаємопов'язані, доповнюють один одного і являють собою єдиний процес фізичного виховання студентів. Навчальні заняття є основною формою фізичного виховання у вищих навчальних закладах. Вони плануються в навчальних планах по всіх спеціальностях, і їх проведення забезпечується викладачами кафедр фізичного виховання. Самостійні заняття сприяють кращому засвоєнню навчального матеріалу, дозволяють збільшити загальний час занять фізичними вправами, прискорюють процес фізичного вдосконалення, є одним із шляхів впровадження фізичної культури і спорту в побут і відпочинок студентів.
У сукупності з навчальними заняттями правильно організовані самостійні заняття забезпечують оптимальну безперервність і ефективність фізичного виховання. Ці заняття можуть проводитися у позанавчальний час за завданням викладачів або в секціях. Фізичні вправи в режимі дня спрямовані на зміцнення здоров'я підвищення розумової і фізичної працездатності, оздоровлення умов навчальної праці, побуту і відпочинку студентів, збільшення бюджету часу на фізичне виховання. Масові оздоровчі, фізкультурні і спортивні заходи спрямовані на широке залучення студентської молоді до регулярних занять фізичною культурою і спортом, зміцнення здоров'я, вдосконалення фізичної і спортивної підготовленості студентів. Вони організуються у вільний від навчальних занять час, у вихідні та святкові дні, в оздоровчо-спортивних таборах, під час навчальних практик, табірних зборів, у студентських будівельних загонах. Ці заходи проводяться спортивним клубом вузу на основі широкої ініціативи і самодіяльності студентів, при методичному керівництві кафедри фізичного виховання і активної участі профспілкової організації вузу.
5. Програмна побудова курсу фізичного виховання
Зміст курсу фізичного виховання регламентуються державної навчальною програмою для вузів «Фізичне виховання».
Навчальний матеріал програми передбачає вирішення завдань фізичного виховання студентів і складається з теоретичного і практичного розділів.
Зміст теоретичного розділу програми передбачає оволодіння студентами знань з основ теорії та методики фізичного виховання. Теоретичні знання повідомляються у формі лекцій, систематичних бесід, на практичних заняттях, а також шляхом самостійного вивчення студентами навчальної та спеціальної літератури. Лекційний курс в обсязі 20 годин розрахований на два роки навчання і складається з восьми тем. Перші чотири теми в обсязі 10 годин читаються на першому курсі, а чотири наступні теми в такому ж обсязі - на другому курсі. Практичний розділ програми містить навчальний матеріал для всіх навчальних відділень, який спрямований на вирішення конкретних завдань фізичної підготовки студентів. У зміст занять усіх навчальних відділень включаються розділи:
гімнастика,
легка атлетика,
плавання,
лижний спорт (для безсніжні районів - марш-кидок або велосипедний спорт),
туризм,
спортивні ігри,
стрілянина.
У зміст практичних занять всіх відділень включається також матеріал з професійно-прикладної фізичної підготовки, який визначається кожним вузом стосовно профілюючим спеціальностями. Поряд з навчальним матеріалом для всіх навчальних відділень програма включає матеріал для спеціального навчального відділення і матеріал за видами спорту для навчального відділення спортивного вдосконалення. Програма визначає особливості навчання в кожному навчальному відділенні з урахуванням спрямованості їх роботи.
6. Організація та зміст навчально-виховного процесу в навчальних відділеннях
Основним принципом при визначенні змісту роботи в різних навчальних відділеннях є диференційований підхід до навчально-виховного процесу.
Його суть полягає в тому, що навчальний матеріал формується для кожного навчального відділення з урахуванням статі, рівня фізичного розвитку, фізичної і спортивно-технічної підготовленості студентів. Навчально-виховний процес у відділеннях проводиться відповідно до науково-методичними основами фізичного виховання. Програмний матеріал на навчальний рік розподіляється з урахуванням кліматичних умов і навчально-спортивної бази. Заняття організуються по циклам, кожен з яких за своїм змістом має бути підготовчим до наступного циклу.
Для проведення практичних занять з фізичного виховання на кожному курсі створюються три навчальні відділення: підготовче, спортивного вдосконалення та спеціальне. Кожне відділення має особливості комплектування специфічні завдання. Основою для вирішення цих завдань є система організаційних форм і методів навчання. Ця система об'єднує традиційні методичні принципи і прийоми фізичної підготовки з новітніми методами організації передачі і засвоєння матеріалу, передбачає чітку регламентацію співвідношення обсягу й інтенсивності фізичного навантаження, послідовності навчання, чергування різних видів і форм навчальної роботи.
Першим критерієм розподілу студентів по навчальним відділенням є результати їх медичного обстеження, яке проводиться на кожному курсі на початку навчального року. Після проходження обстеження лікар визначає стан здоров'я, фізичний розвиток кожного студента і розподіляє його в одну з медичних груп: основну, підготовчу або спеціальну.
Другим критерієм є рівень фізичної і спортивно-технічної підготовленості, що визначається на перших заняттях після перевірки стану фізичним і спортивно-технічної підготовленості по контрольним вправ і нормативам програми з фізичного виховання. В результаті медичного обстеження та контрольних перевірок фізичним і спортивно-технічної підготовленості на підготовче навчальний відділення зараховуються студенти, віднесені за станом здоров'я, рівнем фізичного розвитку і підготовленості до основної і підготовчої медичних груп. Розподіл по навчальним групам цього відділення проводиться з урахуванням статі та рівня фізичної підготовленості.
Чисельний склад кожної навчальної групи в цьому відділенні повинен складати 12-15 осіб.
У підготовчому навчальному відділенні навчальний процес спрямований на різнобічну фізичну підготовку студентів та на розвиток у них інтересу до занять спортом. Студенти підготовчої медичної групи займаються окремо від студентів основної медичної групи.
У методиці проведення занять у цих групах дуже важливий облік принципу поступовості в підвищенні вимог до оволодіння руховими навичками і вміннями, розвитку фізичних якостей і дозування фізичних навантажень. Зміст практичних занять у цьому відділенні складається з програмного матеріалу, обов'язкового для всіх навчальних відділень, професійно-прикладної фізичної підготовки, а також з різних засобів, спрямованих на оволодіння спортивними навичками та прищеплення студентам інтересу до занять спортом.
Теоретичні заняття спрямовані на придбання студентами знань з основ теорії, методики і організації фізичного виховання, на формування у студентів свідомості і переконаності в необхідності регулярно займатися фізичною культурою і спортом. Навчальні групи відділення спортивного вдосконалення. У них зараховуються студенти основної медичної групи, виконали контрольні вправи і нормативи, необхідні для зарахування до відповідної групи відділення спортивного вдосконалення.
На спеціальне навчальне відділення зараховуються студенти, віднесені за даними медичного обстеження в спеціальну медичну групу.
Навчальні групи цього відділення комплектуються з урахуванням статі, характеру захворювання і функціональних можливостей організму студентів. Чисельність навчальної групи становить від 8 до 15 чоловік на одного викладача. Навчальний процес з фізичного виховання в спеціальному навчальному відділенні переважно спрямований на:
зміцнення здоров'я,
загартовування організму,
підвищення рівня фізичної працездатності;
можливе усунення функціональних відхилень у фізичному розвитку;
ліквідацію залишкових явищ після перенесених захворювань;
придбання необхідних і допустимих для студентів професійно-прикладних умінь і навичок.
Заняття для студентів, зарахованих на це відділення, є обов'язковими і проводяться на всьому періоді навчання у вузі в обсязі 4 годин на тиждень.
Програма курсу цього відділення включає теорію, практичний програмний матеріал, обов'язковий для всіх навчальних відділень, професійно-прикладну фізичну підготовку, а також спеціальні засоби для усунення відхилень в стані здоров'я і фізичному розвитку. На теоретичних заняттях особлива увага приділяється питанням лікарського контролю, самоконтролю і методики фізичного виховання з урахуванням відхилень у стані здоров'я студентів. Загальна та професійно-прикладна фізична підготовка проводяться з урахуванням функціональних можливостей студентів. Головне в цій підготовці - оволодіння технікою прикладних вправ, усунення функціональної недостатності органів і систем, підвищення працездатності організму. Велике значення у навчальних заняттях цього відділення має реалізація принципів систематичності, доступності та індивідуалізації, сувора дозування навантаження і поступове її підвищення. Незважаючи на оздоровчо-відновлювальну спрямованість занять в спеціальному відділенні, вони не повинні зводитися тільки до лікувальних цілях. Викладачі повинні прагнути до того, щоб студенти цього відділення придбали достатню різнобічну і спеціальну фізичну підготовленість, поліпшили свій фізичний розвиток і в результаті були переведені в підготовче навчальний відділення
Висновки
здоров'я фізичний виховання студент
Проведений аналіз і узагальнення даних вітчизняної і зарубіжної літератури, а також джерел Інтернет свідчить про те, що проблема здорового способу життя студентів і формування активної позиції в збереженні і зміцненні свого здоров'я стоїть досить гостро. У студентському середовищі відчувається не лише недостатній рівень знань на цю тему і потреба в отриманні відповідної інформації, але й постає проблема формування ціннісних орієнтацій, що визначають здоровий спосіб життя молоді. У зв'язку з цим, на нашу думку, реальну допомогу у вирішенні даних проблем може надати створення комп'ютерних інформаційних систем, направлених на популяризацію і пропаганду здорового способу життя, і активне поширення його серед студентської молоді.
Література
1. Гигиена и здоровье./О.Г. Хрипкова, Д.В. Колесоев. - М.: Просвещение, 1989.
2. Козєтов І. Методика використання нестандартного обладнання на уроках фізкультури // Фізичне виховання в школі. - 1999. - №4. - С. 37-39.
3. Комплексне тестування рухових здібностей людини. За ред. Сергієнко Л.П. - Миколаїв: УДМТУ, 2001.
4. Лечебная физическая культура: Справочник./ Под ред. В.А. Епифанова. - М.: Медицина, 1987. - 528 с.
5. Матвеев Л.П. Теория и методика физической культуры. - М.: ФиС, 1991. - 543 с.
6. Петрик О.І. Медико-біологічні та психолого-педагогічні основи здорового способу життя: Курс лекцій. Навч. посібник. - Львів: Світ, 1993. - 119 с.
7. Сенсорні механізми у правління точнісними рухами людини. За ред. Роєного А.С. - |