Міністерство освіти і науки України
|
|
Скачати 264.89 Kb.
|
|
Міністерство освіти і науки України Департамент освіти і науки Київської обласної державної адміністрації Київський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів «Впровадження інтерактивних технологій навчання в умовах загальноосвітнього навчального закладу» Автор: Лук’янець Людмила Анатоліївна директор Ольшаницької ЗОШ І-ІІІ ступенів Науковий керівник: Святохо Галина Іванівна Біла Церква 2014 ЗМІСТ
ВСТУП Реформування освітньої системи в Україні вимагає посиленої уваги до проблеми забезпечення педагогів новітніми педагогічними технологіями та підсилення критеріальності їх експертизи. Умови розвитку освіти потребують сучасних підходів до аналізу особливостей та методик оцінювання педагогічних технологій. Нові педагогічні технології супроводжують результати значних наукових відкриттів. Так, розвиток кібернетики та інформатики зумовив розвиток програмованого навчання, результати досліджень закономірностей розвитку людського мислення призвели до розвитку проблемного навчання, а діяльнісний підхід виник на основі досліджень психологами та філософами закономірностей розвитку людських стосунків. Крім того, розвиток сучасних педагогічних технологій тісно пов'язаний з гуманізацією суспільства та освіти як його важливої складової. На зміну окремим формам і методам активного навчання та виховання, що розділяють навчальний процес на окремі частини, прийшли системні педагогічні технології в цілому та технології навчання зокрема. Сутністю безпосередньо технологічності педагогічного процесу є необхідність зробити цей процес повністю прогнозованим та керованим. Тому ідея безперервного навчання може бути реалізована в сучасних умовах, якщо загальноосвітня школа зможе ефективно вирішити завдання передачі накопиченого досвіду молодому поколінню: навчити методам роботи з інформацією, методам створення нових знань, а найважливіше – методам підтримки необхідного рівня знань про світ, що безперервно розвивається. Кожен вчитель повинен оволодіти як мінімум трьома мовами: рідною мовою, мовою науки та мовою технології, розглядаючи їх як основи професійної діяльності. Актуальною наразі є проблема недостатньої насиченості ринку відповідними програмно-методичними комплексами, здатними задовольнити потреби сучасної середньої школи. При цьому однією з основних суперечностей сучасного етапу розвитку системи освіти є суперечність між процесом інформатизації всіх сторін життєдіяльності суспільства, яке стрімко розвивається, та рівнем інформатизації освітнього процесу у середній школі. Шкільна освіта повинна швидко й гнучко адаптуватися до сучасних інформаційних технологій. Особливо це стосується викладання гуманітарних дисциплін, адаптація яких до сучасних умов здійснюється особливо повільно. У зв'язку з цим встає проблема формалізації навчання гуманітарним дисциплінам, а в педагогіці все частіше вживається термін педагогічна технологія, який дозволяє представити процес навчання як чітко сконструйовану систему послідовних операцій, що приводять до успіху в навчанні. Сучасні педагогічні технології навчання на сучасному етапі розвитку освіти України Власне термін «технологія» походить від грецьких слів techne (мистецтво, ремесло, наука) і logos (поняття, учення). За допомогою технології інтелектуальна інформація перекладається мовою практичних рішень, адже технологія - це і способи діяльності, і форми участі в ній. Поняття ж «педагогічна технологія» – більш ємке, ніж «технологія навчання», тому що він включає в себе ще й виховний аспект, пов'язаний з формуванням і розвитком особистісних якостей учнів чи студентів. Поняття «Технологія навчання» вперше прозвучало на конференції ЮНЕСКО у 1970 році. В доповіді «Вчитися, щоб бути», опублікованому цією організацією, названий термін визначається як рушійна сила модернізації освітнього процесу, а в доповіді «Як учитися»» вперше приводиться її визначення. Технологія навчання характеризується як сукупність способів і засобів зв'язку (спілкування) між людьми, що виникають в результаті інформаційної революції та які використовуються в дидактиці. У найзагальнішому вигляді технологія - це ретельно продумана стратегія і тактика спрогнозованого впливу на учня. Тому сучасні технології в освіті розглядаються як засіб, за допомогою якого може бути реалізована нова освітня парадигма, оскільки тенденції розвитку педагогічних технологій в Україні на сучасному етапі безпосередньо пов'язані з освітніми реформами, які сприяють самоактуалізації і самореалізації особистості, підвищенню рівня її компетентності. Ознакою сучасного підходу до викладання є побудова його на технологічній основі. Загальні принципи і правила його бачаться в наступному:
Поки ж технологія не створена, панує індивідуальна майстерність, у міру вдосконалення якої росте, розвивається «колективна творчість», «колективна майстерність», концентрованим виразом якої і є технологія. Розробка сучасних педагогічних технологій має вестися відповідно до наступних принципів:
 Рис. 1. Місце педагогічних технологій у загальній структурі У сучасній науково-теоретичній літературі і практичній діяльності видатні вітчизняні педагоги виділяють наступні основні види технологій: технічні, економічні, екологічні, соціальні, інформаційні та гуманітарні (рис. 1). Організація праці адміністрації та педагогічного колективу школи для забезпечення впровадження інноваційних технологій навчання Річний цикл управління школою починається з визначення мети та завдань, які конкретизуються і знаходять своє відображення в різних заходах, що передбачені річним планом роботи школи. Виконання цих заходів, створення необхідних для цього умов вимагають від директора великих зусиль. Організації праці неможливо навчитися відразу. Оволодіти цими вміннями можливо тільки шляхом глибокої самоосвітньої роботи та практичної діяльності. Організаційна праця директора школи є основним робочим етапом процесу управління. Вона складається з великої кількості різноманітних організаційних дій. Досвід переконує, що виконання плану роботи школи неможливе без розподілу обов’язків між членами адміністрації та розмежування їхніх функціональних завдань, розстановки педагогічних кадрів та визначення кожному вчителю навчального навантаження та інших доручень, які пов’язані з виконанням ними професійного обов’язку. Вирішуючи ці завдання, важливо враховувати знання справи кожним педагогом, їх досвід, ентузіазм, ініціативність, педагогічну майстерність, бажання працювати творчо та багато інших якостей особистості. Надзвичайно відповідальним в розстановці кадрів є призначення класних керівників, завідуючих навчальними кабінетами, керівників методичних об’єднань. Визначення навчального навантаження та інших завдань на новий навчальний рік ґрунтується на результатах аналізу роботи кожного члена педагогічного колективу за попередній рік. Це дозволяє зробити висновок про його відповідність дорученому йому завданню. Оцінка діяльності кожного працівника школи та відповідне їй визначення нових завдань створюють сприятливі умови для згуртування всіх вчителів в дружній працездатний колектив, в якому здоровий морально-психологічний мікроклімат, взаємодопомога з одночасною взаємовимогливістю, загальна турбота про успіхи школи стають моральною нормою для всіх працівників. Природно, що такий колектив чекає від своїх керівників і відповідного відношення – доброзичливості, дотримання педагогічного такту в стосунках та в спілкуванні, уваги та турботи про духовне та професійне зростання кожного. Саме головне в роботі директора – це вміння спілкуватися зі всіма. Важливо, щоб кожен працівник школи – член адміністрації, вчитель, класний керівник, педагог організатор, а також учень, батько був поставлений директором в позицію думаючого, відповідального творчого працівника, щоб вони завжди йшли до нього за допомогою та порадою. В організації праці адміністрації школи та колективу велике значення має твердий тижневий режим. Як правило, бесіди з вчителями, класними керівниками, учнівським активом, класними колективами, адміністративні наради при директорі, заступнику, перевірка документації та інші види управлінської праці виконуються в певні дні тижня. Організація управлінської праці передбачає також чітко продуману систему отримання від всіх працівників оперативної інформації про виконання ними своїх навчальних та інших організаційно-методичних завдань. Зокрема у ввіреній мені ЗОШ І-ІІІ ступенів протягом тривалого часу вироблено наступні вимоги щодо відношення представників адміністрації школи до педагогічного колективу: 1. Увага до кожного вчителя, до його професійних та особистих якостей. Добра обізнаність з його сильними та слабкими сторонами. 2. Відповідальний підхід до оцінки трудового вкладу кожного вчителя. 3. Постійно радитися з колективом та окремими вчителями, спільно обговорювати всі важливі питання й особливо ті, що зачіпають інтереси людей. 4. Не брати під захист людей, які допускають аморальні дії. 5. Бути вимогливим та справедливим до кожного вчителя, бути уважним не тільки до недоліків, але й до позитивних якостей, сторін роботи педагога. Перехід до роботи відповідно до державних освітніх стандартів вимагає від вчителя високої педагогічної культури та методичної майстерності. Перед керівниками шкіл стоїть завдання – допомогти вчителю стати на рівень сучасних вимог, які ставляться до навчально-виховного процесу. Практика показує, що це завдання має декілька варіантів рішення.
Дотримання зазначених вище положень та принципів дозволять реалізувати впровадження у навчальний процес сучасних педагогічних технологій навчання. Адміністрація школи має змогу толерантного контролю за ситуацією. Ознаки та особливості сучасних педагогічних технологій навчання Ефективність технічних і економічних технологій визначається, наприклад, тим, наскільки бізнесмени і менеджери досконалі в застосуванні гуманітарних технологій. За деякими соціологічними дослідженнями, господарські керівники реалізують свої знання і здібності на 30%, щонайбільше - до 70%. Чим нижча їх управлінсько-гуманітарна підготовка, тим біднішою виявляється їх особистісно-діловий потенціал. Поліпшення фахової підготовки забезпечує підвищення продуктивності праці на промислових підприємствах на 25-30%, а в окремих випадках - на 40-60%. Разом з технологічними і економічними технологіями в наше життя наполегливо входять соціальні технології, які сприяють вирішенню важливої групи проблем людського життя, проте, на жаль, не всіх. У них основна увага приділяється такому об'єкту, як соціальне явище. Сама людина, її особистість в них часто взагалі не фігурує ні як об'єкт, ні як мета. Кожен із зазначених типів гуманітарних технологій можемо розділити ще на підтипи: футурологічні, ситуативні і повсякденні. За допомогою футурологічних технологій прогнозується конкретна модель стану педагогічного об'єкту, що є дуже важливим для керівників, зацікавлених бути готовими до вирішення нових проблем у своїй діяльності. Ситуативні технології розробляються і застосовуються внаслідок певних обставин. Універсальними є повсякденні педагогічні технології. Наприклад, технології професійного навчання, технології пошуку обдарованих учнів тощо. Відомо, що не будь-яке педагогічне знання за сутністю своєю є технологічним. По-перше, педагогічні знання характеризуються пізнавальною спрямованістю. По-друге, для них характерними є абстрактність, можливість варіативного, альтернативного тлумачення. По-третє, їм властиве багатство художньої мови, символічна різноманітність, підтекст. Тому спроби додати педагогічній інформації знакові позначки поки мало ефективні. Педагогічна інформація є трудомісткою для технологічної обробки, як за змістом, так і за формою. Узагальнюючи вищесказане, робимо висновок, що педагогічні технології - це система науково-гуманітарних знань, використання яких дозволяє реалізувати конкретний людинознавчий задум за допомогою певних умов, засобів і методів. Саме об'єкт і задум визначають в технології все останнє: які потрібні наукові знання, умови, засоби, методи процесу реалізації задуму. Об'єктом найбільш наукоємних технологій - педагогічних – є життя і діяльність окремої особистості, різні соціальні спільноти (група учнів, клас, заклад в цілому, освітній регіон...), взаємодія людини і природи тощо. Розробка кожної педагогічної технології потребує ретельного аналізу величезного об'єму інформації, спеціального її відбору та систематизації, використання результатів новітніх наукових досліджень. Помилки на теоретичному рівні необхідно звести до мінімуму, щоб не завдати збитків здоров'ю або особистій гідності безпосереднім учасникам освітнього процесу, чого на практиці досягти нелегко. Для цього при їх розробці реалізувати наступне алгоритмічне правило:
Педагогічні технології важко алгоритмізуються. Принцип покроковості, поопераційності, що є характерним для багатьох технологій, в них застосовується дуже обмежено. Процес реалізації задуму часто неможливо диференціювати на послідовний ряд операцій або алгоритмів. Не випадково загальновизнані корифеї педагогіки А.С.Макаренко та В.О.Сухомлинський, які наполегливо домагалися позитивних кінцевих результатів щодо втілення в життя виховного задуму, називали свою педагогічну теорію і практику не технологією, а методикою. Завданнями педагогічної технології є:
Незважаючи на величезну кількість визначень поняття «педагогічна технологія» взагалі та «технологія навчання» можна об’єднати за трьома принципово важливими положеннями:
- зіставлення результатів навчання з визначеним спочатку еталоном. Аналіз робіт вітчизняних і зарубіжних авторів дає підстави виділити наступні ознаки педагогічних технологій:
Найповніше ідеологію та практику сучасних педагогічних технологій навчання відтворюють принципи, описані голландським психологом Карлом ван Парререном:
Завершуючи розгляд поняття «педагогічна технологія» в сучасному освітньому просторі, доречно пригадати слова А.С. Макаренко: «Наше педагогічне виробництво ніколи не будувалося за технологічною логікою, а завжди за логікою моральної проповіді. Саме тому у нас відсутні всі важливі відділи педагогічного виробництва: технологічний процес, облік операцій, конструкторська робота, застосування кондукторів і пристосувань, нормування, контроль, допуски та бракування» Додаток ВПРОВАДЖЕННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ В ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ ШКОЛАХ (ЗОШ) І-ІІІ СТУПЕНІВ (розробка окремої теми) Як відомо, сьогодні актуальним є перехід від пасивних форм навчання до активних, творчих. Тому особлива увага звертається на посилення технологічного аспекту підготовки вчителя та на реалізацію особистісно-орієнтованого підходу до організації навчального процесу, де учень спільно зі вчителем виконує активну роль суб’єкта пізнавальної діяльності. У зв’язку з цим зростає зацікавленість у інноваційних технологіях навчання, серед яких вагоме місце посідають інтерактивні технології. Впровадження даних технологій у практику роботи середніх закладів освіти постійно потребує теоретичних досліджень, коригування й певних уточнень. Аналіз науково-педагогічної літератури свідчить про те, що інтерактивні технології розглядаються в контексті особистісно-орієнтованих технологій. Їх ознаки можна знайти в технології кооперованого навчання, діалогічного навчання, ігрових технологіях, технології організації групової навчальної діяльності. Мета даної розробки полягає у виявленні специфіки інтерактивних технологій, висвітленні досвіду та особливостей їх впровадження на сучасному етапі, визначенні перспектив подальших досліджень. Інтерактивне навчання є певним різновидом активного навчання. Як відомо, процес навчання в активній формі сприяє напруженій розумовій роботі суб’єкта навчання, стимулює самостійність, активність, розвиває творче мислення. Останні результати досліджень сучасних вітчизняних і російських психологів підтверджують, що старший школяр може, читаючи очима, запам’ятати 10% інформації, слухаючи – 26%, обговорюючи – 70%, навчаючи інших – 95%. Якщо звернутися до історії виникнення інтерактивного навчання, то його зародки можна знайти за стародавніх часів. Так Сократ примушував своїх слухачів шляхом запитань і відповідей знаходити “істину”. Платон пропонував давати освіту дітям з 6-річного віку та розвивати їх за допомогою ігор, бесід, казок, пісень тощо. Конфуцій у заснованій ним школі не дотримувався регламентованих за часом і змістом навчальних занять. Навчання й виховання відбувалось у процесі довільних бесід, які часто мали евристичний характер. Проблема інтерактивного навчання й зараз активно розробляється в теоретичному та методологічному аспектах. Слово “інтерактив” походить від англійського слова “interact”, де “inter” – взаємний, “act”- діяти. За визначенням педагогічного енциклопедичного словника Б.М. Бім-Бада інтерактивне навчання – це навчання, яке побудоване на взаємодії того, хто навчається, з навчальним середовищем, яке є сферою досвіду, що засвоюється. Українські методисти й дидактики О.І. Пометун та Л.В. Пироженко зазначають, що “суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання в співпраці), де і учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб’єктами навчання”. М.В.Кларін визначає інтерактивне навчання як переклад англомовного терміну “interactive learning”, який означає навчання (стихійне або спеціально організоване), засноване на взаємодії, та навчання, побудоване на взаємодії. В свою чергу К.О. Баханов визначає його як навчання, спрямоване на активізацію пізнавальної діяльності учнів за допомогою організації спілкування між собою, учнів з учителем, між групами, що спрямоване на розв’язання спільної навчальної проблеми. Ми розуміємо інтерактивне навчання як навчання у взаємодії, спрямоване на активізацію пізнавальної діяльності учнів, що відбувається у формі діалогу (полілогу) між учнями, вчителем та учнями, учнівськими міні-групами на засадах співробітництва та співтворчості. Враховуючи визначення поняття “інтерактивні технології” О. Пометун та Л. Пироженко, сутність інтерактивних технологій навчання можна сформулювати наступним чином: інтерактивні технології навчання – це технології, що включають в себе чітко спланований результат навчання,використання окремих інтерактивних методів та прийомів,які забезпечують активний характер взаємодії учасників навчального процесу на засадах співпраці та співтворчості. Як відомо, інтерактивне навчання принципово відрізняється від традиційного. Для більш ґрунтовної характеристики відмінних рис двох видів навчання приводимо їх порівняльний аналіз в наступній таблиці. Використавши дані таблиці, можна зробити висновок, що інтерактивне навчання сприяє активізації навчально-пізнавального процесу, формуванню глибокої внутрішньої мотивації, надає можливості для інтелектуального та творчого розвитку, вияву ініціативи, розвиває комунікативні вміння. Тому використання даного виду навчання є невід’ємною частиною процесу професійної підготовки майбутніх висококваліфікованих фахівців. Питанням впровадження інтерактивних технологій у практику середніх і вищих закладів освіти присвячені дослідження багатьох вітчизняних та зарубіжних вчених. Актуальним проблемам і принципам використання інтерактивних технологій при вивченні математики, дисциплін хіміко-біологічного циклу, суспільно-гуманітарних дисциплін, української та іноземних мов і при викладанні фахових методик присвячені дослідження Н.Г. Баліцької, Д.Д. Біди, О.А. Біди, Л.Є. Богданової, Г.Д. Довгань, Т.І. Коберник, І.С. Маркової, Л.В. Пироженко, Н.С. Побірченко, О.І. Пометун та ін. Таблиця Порівняльний аналіз традиційного та інтерактивного видів навчання
Так, у методичному посібнику “Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання” автори знайомлять читача з інтерактивними технологіями як прогресивним підходом до організації навчання та надають практичні рекомендації щодо їх застосування в навчальному процесі. На підставі аналізу узагальнених результатів досліджень встановлено, що впровадження інтерактивних технологій в навчальний процес як у середній, так і у вищій школі призводить до суттєвої активізації пізнавальної активності учнів. Структурну організацію пізнавальної активності учнів можна представити наступною схемою. Структура пізнавальної активності учнів  Однією з суттєвих проблем, які нині стоять на шляху більш активного провадження інтерактивних технологій у процес навчання учнів загальноосвітніх шкіл та майбутніх вчителів, є відсутність чіткого уявлення про сутність інтеракції та способи роботи з нею. Про це свідчить анкетування, проведене серед вчителів ЗОШ ІІ-ІІІ ступеню декількох областей та викладачів ряду педагогічних університетів. Були поставлені наступні запитання: 1. Чи знаєте Ви, що таке інтеракція, інтерактивні технології навчання? 2. Чи знаєте приклади, досвід використання в навчальному процесі інтерактивних технологій? 3. Чи використовуєте Ви у своїй практиці інтерактивні технології навчання? 4. Які саме інтерактивні технології Ви використовуєте? Аналіз відповідей на поставлені запитання дозволив констатувати недостатню обізнаність з даної теми. Серед інших проблем потрібно відмітити недостатню кількість українськомовної навчально-методичної та наукової літератури й посібників з використання інтерактивних технологій для вчителів ЗОШ ІІ-ІІІ ступенів різних спеціальностей, зокрема гуманітарних. Вивчений досвід застосування інтерактивних технологій у процесі навчання учнів на прикладі ЗОШ ІІІ ступеню свідчить про причини недостатньої ефективності їх застосування на сучасному етапі. Серед них можна виділити такі: - низький рівень активності учнів; - репродуктивний характер їх навчально-пізнавальної діяльності; - відсутність мотивації студентів до участі в інтерактивних вправах; - безсистемне використання інтерактивних методів з боку вчителів; - недооцінка особистісно-орієнтованого підходу до організації процесу навчання; - превалювання суб’єкт-об’єктних відносин між вчителями та учнями. Таким чином, аналіз навчальних та навчально-методичних видань за останні роки щодо застосування інтерактивних технологій дає підстави стверджувати, що сучасні інтерактивні технології потребують більш детального вивчення та більш активного використання. Необхідно провести теоретичне обґрунтування та експериментальну перевірку системи дидактичних умов ефективного впровадження інтерактивних технологій у процес навчання учнів ЗОШ ІІ-ІІІ ступенів. Сучасні інтерактивні технології нерозривно пов’язані з мультимедійними. Мультимедійні технології забезпечують створення різноманітних мультимедіа-продуктів: електронних книг, енциклопедій, комп'ютерних фільмів, баз даних, віртуальних лабораторних робіт, експериментів тощо. У цих продуктах об'єднані текстова, графічна, аудіо- та відеоінформація, анімація. Мультимедіа-технології перетворили комп'ютер на повноцінного співрозмовника, дозволили учням (будь-якого віку), не виходячи з класу, будинку, офісу, бути присутніми на лекціях видатних вчених, брати участь у конференціях, діалогах, вести кореспонденцію. Як принципово новий навчальний засіб електронна книга відкрила можливості «читати», аналізувати «живі» озвучені сторінки, Тобто можливості бачити, чути, читати. Інноваційна діяльність є специфічною і досить складною, потребує особливих знань, навичок, здібностей. Впровадження інновацій неможливе без педагога-дослідника, який володіє системним мисленням, розвиненою здатністю до творчості, сформованою й усвідомленою готовністю до інновацій. Педагогів-новаторів такого типу називають педагогами інноваційного спрямування, їм властиві чітка мотивація інноваційної діяльності та викристалізувана інноваційна позиція, здатність включатися в інноваційні процеси та бути їх ініціатором. ВИСНОВКИ
ЛІТЕРАТУРА
|
Схожі:
|
ПОСТАНОВА від 19 грудня 2006 р. N 1757 Київ Про затвердження Положення... Міністерство освіти і науки України (МОН) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується... |
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ пр. Перемоги З метою організованого переходу на новий Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти Міністерство освіти і науки... |
|
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Департамент професійно-технічної освіти Міністру освіти Автономної Республіки Крим, начальникам управлінь освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських... |
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Міністру освіти Автономної Республіки Крим, начальникам управлінь освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської |
|
Міністерство освіти і науки України Національна академія наук України Відповідно до Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого Указом Президента України від 07. 06. 2000 N 773 (773/2000),... |
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Визнати таким, що втратив чинність, наказ Міністерства освіти і науки України від 02. 09. 2008 N 802 ( z0892-08 ) Про |
|
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ Міністерству освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, департаментам (управлінням) освіти і науки обласних, Київської... |
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАКАЗ Міністерства освіти і науки України від 24. 01. 2008 N 33 "Про затвердження Порядку проведення зовнішнього незалежного оцінювання... |
|
«Загальні і спеціальні здібності» Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Донецька обласна державна адміністрація Управління освіти і науки |
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ НАКАЗ Про затвердження Умов прийому до вищих навчальних закладів України, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27. 12. 2007 за... |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua