СЕЛЕКЦІЯ У СВИНАРСТВІ

Скачати 1.55 Mb.

Назва	СЕЛЕКЦІЯ У СВИНАРСТВІ
Сторінка	3/10
Дата	04.04.2013
Розмір	1.55 Mb.
Тип	Лекція

bibl.com.ua > Біологія > Лекція

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Таблиця 3

Коефіцієнти кореляції між продуктивними ознаками у свиней (за Ю.В. Лебедєвим, М.Д. Березовським)

Кореляційні ознаки		r
Кореляційні ознаки		коливання	у середньому
Число поросят при народженні	Число поросят при відлучені	від 0,5 до 0,8	0,70
	Маса 1 поросяти при відлученні	від –0,2 до –0,5	-0,4
	Маса гнізда при відлученні	від 0,38 до 0,72	0,60
Середня маса 1 поросяти при народженні	Число поросят при відлучені	від 0 до 0,40	0,20
	Маса 1 поросяти при відлученні	від 0,08 до 0,54	0,35
	Маса гнізда при відлученні	від 0 до 0,35	0,25
Маса гнізда при відлученні	Маса гнізда в 30 днів	від 0,50 до 0,80	0,70
	Число поросят при відлучені	від 0,5 до 0,96	0,80
	Маса 1 поросяти при відлученні	від 0,20 до 0,40	0,35
Середньодобовий приріст при відгодівлі	Маса поросяти при народженні	від 0 до 0,30	0,18
	Маса поросяти при відлученні	від 0,30 до 0,50	0,40
	Споживання корму	від 0,70 до 0,90	0,80
	Витрати корму на 1 кг приросту	від 0 до -0,80	-0,50
Процент м’яса в туші	Середньодобовий приріст на відгодівлі	від -0,30 до 0,30	0
	Затрати корму на 1 кг приросту	від -0,15 до -0,40	-0,30
	Довжина туші	від 0,10 до 0,50	0,30
	Товщина шпику над 6—7 грудними хребцями	від -0,4 до -0,7	-0,6
	Товщина шпику середня	від –0,40 до -0,80	-0,65
	Площа “м’язового вічка”	від 0,30 до 0,70	0,50
	Маса окосту	від 0 до 0,20	0,10
	Процент м’яса в окості	від 0,70 до 0,90	0,80
Товщина шпику на живих свинях	Товщина шпику на туші забитих свиней	від 0,70 до 0,90	0,80
Товщина шпику на живих свинях	Процент м’яса в туші	від -0,35 до -0,80	-0,60

З точки зору селекції свиней аналіз кореляції має цікаві особливості.

У багатьох випадках практикується оцінка маток за масою гнізда при відлученні. Це дозволяє мати справу з однією ознакою замість двох (кількістю поросят і їх середньою масою) значно полегшує роботу. Однак коефіцієнти кореляції показують, що маса гнізда при відлученні в основному залежить від кількості поросят (r = 0,80) і дуже мало від їх маси (r = 0,35). Відбір за масою гнізда буде збільшувати число поросят від свиноматки, покращувати їх збереженість, але слабо впливає на масу при відлученні кожного поросяти, на швидкість його росту до відлучення. Тому маса поросяти до відлучення залишається важливим показником оцінки тварин, тим більше вона певною мірою відображає швидкість росту тварин після відлучення (г = 0,40).

Молочність маток тісно пов'язана з масою гнізда при відлученні (r = 0,7). Велика маса гнізда при відлученні у більшості випадків характеризує і високу молочність матерів, що дає підстави виключити оцінку маток за молочністю (в інструкції з бонітування показник молочності не враховується). При ранньому відлученні поросят це питання ще більше спрощується, оскільки відлучене гніздо за своєю масою все більше наближається до величини молочності.

Середньодобовий приріст на відгодівлі негативно корелює з витратами корму на 1 кг приросту. В цілому швидкоростучі свині витрачають менше корму на одиницю приросту. Але ці кореляції відрізняються великою амплітудою коливань (від 0 до 0,80). Це пояснюється тим, що приріст залежить як від споживання корму, так і від його засвоювання. Якщо приріст підвищується за рахунок збільшення поїдання корму, то кореляції із затратами корму на 1 кг приросту будуть низькими. Якщо ж ріст прискорюється за рахунок кращого засвоювання з'їденого корму, то кореляції стають високими. Останнє найбільш бажано, оскільки такі свині підвищують економічні показники господарства.

Напрямки селекції у свинарстві. Спадкові якості високої продуктивності свиней формуються тривалою селекційною роботою в племінних стадах і реалізуються на промислових фермах та комплексах використанням там племінних тварин, створенням для них відповідних умов, які б сприяли виявленню генетичного потенціалу.

Багаторічний досвід малих і середніх товарних ферм, великих промислових комплексів показав, що в організації селекційно-племінної роботи спрямованої на поліпшення спадкових якостей свиней, є ще труднощі. Потрібно з покоління в покоління оцінювати велику кількість тварин, відбирати кращих, організовувати індивідуальний підхід, вести детальний племінний облік тощо. Усе це відволікає спеціалістів від основних завдань виробництва свинини, а зменшення вимог до селекції не дає бажаних результаті у поліпшенні свиней. Тому необхідна сувора диференціація селекційного процесу. Суть її в тому, що товарні господарства повинні тільки виробляти свинину на базі інтенсивного використання поголів'я, яке завозять з племінних господарств (племзаводи, племрадгоспи, племінні ферми комплексів) Останні в свою чергу ведуть селекційну роботу з метою поліпшення порід свиней, створення нових ліній і типів, забезпечення товарних стад високопродуктивними племінними тваринами.

Усе це не виключає потреби ведення племінної роботи і в товарних господарствах. Якщо племзаводи і племрепродуктори мають поліпшувати спадком якості й розводити свиней з високим генетичним потенціалом, то товарним господарствам необхідно реалізувати цей потенціал відбором і підбором порід і ліній для схрещування (гібридизації), своєчасною оцінкою й вибракуванням малопродуктивних тварин із стада, дотримуватись прийнятої системи розведення.

Чіткий розподіл завдань племінного і товарного свинарства потребує відповідних взаємних зв'язків між ними. Спеціалісти племінних господарств повинні знати, де і як будуть використовуватись їхні племінні свині, а товарних — звідки одержуватимуть племінних тварин.

Селекція сільськогосподарських тварин, у тому числі і свиней охоплює комплекс заходів щодо оцінки спадкових якостей, відбору кращих індивідуумів на основі цієї оцінки і їх підбору для одержання продуктивнішого потомства в наступному поколінні. Мета селекції свиней — генетичне, або спадкове, поліпшення продуктивних ознак у тварині різних порід, ліній і типів, які поєднують у собі декілька цінних особливостей різних порід відрізняються від існуючих підвищеною продуктивністю з однією або кількома ознаками. За кількістю одночасно селекціонованих ознак у свиней розрізняють селекцію комплексну і за обмеженою кількістю продуктивних якостей — переважаючу.

Комплексна селекція (за незалежними рівнями) характеризується одночасним поліпшенням багатьох ознак (міцність конституції, багатоплідність, швидкість росту, м'ясні якості), і сприяє підтриманню господарсько корисних ознак у стаді і забезпечує високу продуктивність свиней. Цей напрям широко використовували при поліпшенні великої білої породи, створенні вітчизняних порід свиней. Комплексна селекція спрямована на поліпшення одночасно кількох продуктивних ознак, які залежать одна від одної, тобто не корелюють між собою, що викликає значні труднощі.

Для успішної комплексної селекції необхідно вирішувати й оцінювати велику кількість поголів'я свиней, при цьому потреба у ремонтному молодняку збільшується в два рази з включенням у таку селекцію нових ознак. У цьому і полягають труднощі комплексної селекції. Для їх подолання останнім часом почали використовувати селекційні індекси як різновидність комплексної селекції.

На думку багатьох дослідників (М. 3. Басовський, 1994 [4]; Н. В. Михайлов, 1987 [23]; С.І.. Моріков, 1988 [25]; С. R. Неnderson 1963 [35] та ін.) індексна селекція порівняно з іншими методами відбору є найбільш ефективною. Фактично в країнах з розвиненим свинарством селекція ведеться виключно за індексами, тому далі індексній селекції відводиться особлива роль.

Під селекційним індексом слід розуміти математичний опис лінійної комбінації ознак продуктивності, або показник племінної цінності тварини, який базується на врахуванні окремих господарських та біологічних ознак. Розраховане для кожної тварини числове значення індексу є критерієм відбору і являє собою узагальнюючу оцінку тварини.

Прикладом селекції за залежним рівнем відбору (індексом) є бонітування свиней за загальною сумою балів, з урахуванням яких визначається класність тварин. Однак способи бальної оцінки хоч і прості, але не завжди точні і диференційовані залежно від племінної цінності, тому що при бонітуванні не враховується генетична характеристика тварини. Результати оцінки кнурів за балами і селекційним індексом можна продемонструвати на такому прикладі (табл. 4).

Із даних табл. 41 бачимо, що клас еліта присвоєно як Чемпіону Бою 1699, так і Драчуну 2649. Однак у першого індекс дорівнював 128, і він є одним із кращих кнурів, особливо за відгодівельними якостями, а другого кнура слід вибракувати, оскільки він має індекс нижче 100 (96). Кнур Нут 275 з індексом 121 віднесений до І класу, а Секрет 1271 з індексом 101 — до класу еліта. Ці кнури відрізняються за відгодівельними якостями, хоч і мають високу класну оцінку. Звичайно, оцінка за селекційними індексами дозволяє більш диференційовано підходити до племінного використання тварин, вести ретельний їх відбір за селекціонованими ознаками.
Таблиця 4

Селекційні індекси і класна оцінка кнурів (за даними М.М. Хорева)

Кличка і номер оцінених кнурів	Кількість балів за якість		Селекційний індекс	Клас за контрольну відгодівлю
Кличка і номер оцінених кнурів	відгодівельні	м’ясні	Селекційний індекс	Клас за контрольну відгодівлю
Драчун 8631	43	66	109	І
Самсон 1773	44	49	93	І
Секрет 1271	36	65	101	Еліта
Чемпіон Бой 1699	68	60	128	— / —
Драчун 2649	50	46	96	— / —
Нут 275	74	47	121	І

Суттєвість відбору за індексами полягає у використанні iнтегрованої оцінки тварин. У цій оцінці об'єднані в один декілька показників продуктивності з урахуванням їх питомої ваги в загальному економічному ефекті, ступеня успадкування (h²), різноманітності в популяції, генетичних і фенотипічних кореляцій з іншими селекційованими ознаками.

За даними М. 3. Басовського (1974) [2] теоретичною передумовою ефективності селекції за індексами є наявність у кожній популяції численних дрібних мутацій, що обумовлює появу осо

бин з відповідними відхиленнями за величиною ознак, а значить і в коефіцієнтах кореляції. Але при селекції за окремими ознаками ці відхилення можуть не уловлюватись, і вони елімінуються. Індексна селекція дає, можливість уловити ці незначні відхилення в зв'язках між ознаками і відібрати особин з необхідною комбінацією; генів, що надзвичайно важливо при веденні селекції з ознаками, котрі мають негативний напрямок кореляції.

Згідно з джерелами інформації щодо фенотипового виявлення ознак індекси об'єднують в чотири основні групи:

Індекси, побудовані тільки за однією ознакою і включають дані про саму тварину та її найближчих; родичів.
Індекси, які включають декілька ознак з характеристикою конкретного індивідуума та його родичів.
Індекси за декількома ознаками, що стосуються самого пробанда.
Індекси, що включають одну або декілька ознак, оцінених у тварин якої-небудь лінії або в результаті спеціальних схрещувань ліній з вивченням загальної та специфічної комбінаційної здатності.

За даними І. Lush (1967) для побудови індексів необхідні:

A. Фенотипічні константи — 1. Стандартне (квадратичне відхилення кожної із ознак; 2. Фенотипічні кореляції для кожної пари ознак; 3. Фенотипічні кореляції між ознаками родичів.

B. Генетичні константи — 1. Успадкована частка варіації для кожної ознаки; 2. Генетичні кореляції між кожною парою ознак.

Залежно від того, виконуються всі чи тільки відповідна частина цих вимог, індекси можна поділити на дві основні групи: 1) «базисні», або оціночні, побудовані на основі фенотипічних характеристик селекціонованих ознак; 2) власне селекційні «спадкові» індекси, до складу яких, крім абсолютних показників продуктивності, входять додатково коефіцієнти успадкування (h²) або генетичні кореляції. У цьому випадку враховуються вагові коефіцієнти ознак, величину яких визначають на основі селекційно-генетичних параметрів,: успадкування, мінливості, фенотипічних та генетичних кореляцій між ними, а також їх, відносне економічне значення.

Принципові підходи при конструюванні селекційних індексів випливають з теорії поодиноких коефіцієнтів регресії, за допомогою яких можна визначити величину та напрямок залежності сукупного генотипу від включених в оцінку фенотипічних значень тих чи інших ознак.

Основною моделлю лінійного селекційного індексу є такий математичний вираз:

де А — вільний член; b₁, b₂ b_n — вагові коефіцієнти ознак; — відхилення продуктивності тварини за кожною ознакою від середнього значення її в популяції (стаді, лінії)

Першочерговим етапом при конструюванні селекційних індексів є визначення їх структури, пов'язаної з відбором і багатьох селекціонованих ознак, у тому числі 2—3-х головних, котрі обумовлюють прямий відбір. Оптимізація структури індексів здійснюється за основними селекційно-генетичними параметрами ознак (G, r, h² та ін.) і оцінкою впливу цих характеристик на величину очікуваного генетичного поліпшення того чи іншого виду продуктивності.

Наступним кроком моделювання індексів є оцінка економічних значень (ваги) кожної ознаки для селекції.

Характеризуючи в цілому численні літературні дані по конструюванню селекційних індексів (М- Михайлов, 1981 [24]; І. М. Нікітченко, 1987 [26]; С. І. Мориков, 1988 [25] та ін.), слід відмітити, що всі вони відрізняються між собою за ознаками, котрі включені в індекс, а також за економічними та фенотипічними характеристиками.

Селекційні індекси умовно можна поділити на три групи:

Індекси, в які включені тільки репродуктивні якості свиноматок.
Індекси, побудовані з залученням до їх структури репродуктивних Якостей маток та відгодівельних якостей молодняку.
Індекси, котрі поєднують забійні та м'ясо-сальні якості свиней.

Слід відмітити, що в країнах з розвиненим свинарством створення і поліпшення генотипів свиней базується виключно на застосуванні індексної селекції, що дозволило досягти високих показників продуктивності свиней, особливо за ознаками, котрі мають середній і високий рівень успадкування, тобто відгодівельних та м'ясних якостей. Безумовно, що обов'язковою умовою успішної реалізації індексної селекції є досить високий рівень годівлі і утримання свиней, що сприяє повному виявленню генотипу тварин.

У вітчизняному свинарстві і особливо в селекції свиней великої білої породи започатковано перші кроки практичного використання індексів, у першу чергу оціночних і частково селекційних («спадкових»). Нижче описано використання різних індексів при створенні і поліпшенні внутріпородних типів великої білої породи — УВБ-1 і УВБ-2.

Враховуючи, що розробка селекційних індексів має значні труднощі, пов'язані перш за все з наявністю комп'ютерної техніки, вирівняністю умов зовнішнього середовища, ефективним слід вважати використання оціночних індексів, які можуть і універсальними для кожного стада при наявності відповідного зоотехнічного обліку. З такого класу індексів при створенні материнського типу у великій білій породі (УВБ-1) для ранжування маточного поголів'я використовували індекс, запропонований Лошем і Мольном (1967) у нашій модифікації:

де І — індекс продуктивності свиноматок;

де I — індекс продуктивності свиноматок;

n_0,n₂₁, n₆₀ — кількість поросят при народженні в 21 і 60 днів;

W₂₁ , W₆₀, — маса гнізда у 21 і 60 днів, кг.

Індекс (І) визначають по кожній тварині і величину його заносять у племінну картку (по кожному опоросу) свиноматки. Найбільшу цінність він має тоді, коли встановлюють ранг свиноматок з одним опоросом при переведенні їх в основне стадо. Наприклад, у племзаводі «Бобровицький» на 210 основних свиноматок одержують 160—170 опоросів від перевірюваних. Після виранжування їх за наведеним індексом 55—65 кращих за його величиною переводять в основне стадо. Після другого опоросу визначають індекс за сумою двох перших опоросів (у середньому). Якщо з переведених в основне стадо свиноматок з першим опоросом деякі з них після другого знизили продуктивність за сумою двох опоросів нижче встановленого середнього рівня для стада, їх вибраковують; решту з них залишають у стаді, щоб oдержати молодняк для племпродажу, а найпродуктивнішими поповнюють провідну групу.

При підготовці даних до бонітування цей індекс визначають для всього стада і за його величиною встановлюють межі свиноматок провідної групи, групи розмноження та тих, що вибраковують із стада.

У табл. 5 наведено величину цього індексу в завершальній стадії створення заводського типу УВБ-1 в трьох селекційних стадах-племзаводах — «Степове», «Бобровицький», «Комсолець» і в дочірньому господарстві-племзаводі «Вирішальний».

Селекційні стада мають приблизно однаковий рівень продуктивності, оскільки найбільша кількість тварин у перших трьох перебуває в градації індексів від 46,3 до 50,4. Це свідчить про спільність роботи вказаних племінних господарств, яка, крім аналогічного напрямку селекції, характеризується вирівняністю генеалогічної структури і майже однаковими умовами годівлі та утримання тварин. Дочірнє стадо — племзавод «Вирішальний» — за величиною оціночного індексу знаходився нижче селекційних стад, що пояснюється інтенсивнішим завезенням племінного молодняку, який підбирають не тільки від свиноматок провідних груп у селекційних стадах, а й від свиноматок з груп розмноження..
Таблиця 5

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Схожі:

ЛЕКЦІЯ Селекція
Селекція – наука про створення нових та поліпшення вже існуючих сортів рослин, порід тварин, штамів мікроорганізмів

“Журнал обліку парування (осіменіння) маточного поголів’я свиней”
України “Про племінну справу у тваринництві”, визначає порядок ведення форм племінного обліку, що застосовуються у свинарстві з метою...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання