Дивна рослина
У нашій місцевості зростає безліч різноманітних рослин, різних за розмірами, будовою, наявністю чи відсутністю квіток, соковитістю плодів тощо. Деякі з них ми зустрічаємо ледь не щодня, а про існування інших навіть не здогадуємось. Однак зустрічаються серед нашого різнотрав’я рослини, що заслуговують на особливу увагу та повагу людини. До таких, з точки зору ботаніків, належить цимбохазма дніпровська.
Росте вона в нашій місцевості ще з дольодовикового періоду, тобто є реліктовим видом. Крім того, цимбохазма є ендемічним видом з розірваним ареалом, бо зростає на відносно невеликій площі півдня України не суцільною смугою, а локальними острівцями. За межами нашої держави цей вид трапляється на Сальсько-Маничському вододілі Російської федерації і більше ніде в світі не зустрічається.
Цимбохазма дніпровська росте на кам’янистих місцях, виходах вапняків, схилах степових балок лише в степовій смузі. До теперішнього часу відомо близько 30 місцезнаходжень цього виду на території Донецької, Дніпропетровської, Запорізької, Херсонської та Миколаївської областей. Раніше популяції цього виду відмічали також у північній частині Криму. Але, на жаль, останнім часом місцезнаходження цимбохазми у Криму не підтверджуються. У Північному Приазов’ї перші достовірні знахідки цього виду датуються 20 роками ХХ століття. Ця рослина трапляється в Якимівському (територія ландшафтного заказника “Сивашик”, на правому березі Утлюцького та Молочного лиманів), Мелітопольському (околиці м. Мелітополя, Троїцька балка), Токмацькому (долини річок Чингул (с. Садове, с. Заможне, м. Молочанськ), Куркулак (с. Шевченкове), Молочна (с. Виноградне), Токмачка (с. Остриківка), Чернігівському (між селами Стульневе, Новомихайлівка та с. Верхній Токмак) районах.
Вперше цей вид описав у 1820 році відомий російський природодослідник, академік Петербурзької академії наук П.С. Паллас. У 1935 році українські вчені-систематики М.В. Клоков та І. Г. Зоз виділили цю рослину в окремий рід, який є монотипним, тобто має лише один вид – дніпровська. Інший вид, схожий на цимбохазму – цимбарія даурська, поширений у Східному Сибіру, Китаї та Монголії і є найближчим родичем нашої цимбохазми. Така значна географічна відстань між цими двома родами є одним з підтверджень реліктовості цимбохазми дніпровської.
Наукова назва роду “цимбохазма” походить від грецьких слів “порожнина” та “зів”. І дійсно – якщо уважніше придивитися до квітки, то вона чимось нагадує роззявлений рот.
Цимбохазма занесена до Світового Червоного списку МСОП, Європейського Червоного списку рідкісних рослин і тварин та Червоної книги України (І категорія). Цимбохазма дніпровська дуже специфічна рослина, - вона не росте в умовах “захищеного ґрунту” – ботанічних садах та на інтродукційних ділянках. У неї дуже пригнічений механізм утворення насіння. Чисельність рослин підтримується за рахунок вегетативного розмноження – кореневищними пагонами. Хоча на деяких територіях вона досить непогано утворює плоди, але невідомо, чи є в них насіння, здатне до проростання. Ділянки, де зростає цей унікальний вид, потребують найсуворішого режиму охорони, а сам вид – пізнання процесів його розвитку та розмноження.
Коломійчук Віталій
Таке буває
“В ночь на воскресенье 26 февраля жители села Терпенья были разбужены сильным треском со стороны реки Молочной. На рассвете мне пришлось побывать на реке, ставшей полностью неузнаваемой. Тихая и незаметная в летнее время, замечательная своими «кисельными» берегами и заявляющая о своем существовании громкими лягушачьими концертами – Молочная превратилась в грязную, бушующую реку. На расстоянии почти трех верст русло реки было загромождено огромными вертикально стоящими льдинами, сильным течением нагроможденными друг на друга, местами образуя настоящий полярный айсберг. С верхов реки неслись новые льдины, с треском сбиваясь в общую кучу. Вода с шумом и ревом прорывалась в щели между льдинами, то, пенясь, то, рассыпаясь миллионами брызг. К семи часам утра русло реки оказалось почти окончательно загроможденным, и вода хлынула из берегов, заливая окрестные низменности. Река в это время представляла весьма грозную стихийную силу. В десять часов утра река разлилась до четырех и более верст. Все видимое вверх по реке пространство, вплоть до горизонта покрылось водой. Стоял чудный ясный весенний день, и для терпеньевцев развернулась необычная картина – зеркальная поверхность залитой местности тихо колыхалась, сверкая на солнце. Появилась флотилия из оригинальных судов – деревянных корыт, снующих в разных направлениях, вылавливающих всевозможные предметы. Вот тащат ворота, затем сани.… Показывается небольшая скирда соломы – причалить ее к берегу нет возможности – ее зажигают, - пылающим костром понеслась она по воде. Вдали на островке черным пятном, выступающим на общем сверкающем фоне, кто-то заметил прыгающие фигурки. Навели бинокль – оказались зайцы. Отрядили «экспедицию» к острову, при приближении которой несколько штук бросилось в воду вплавь, двух изловили и привезли к берегу.
К одиннадцати часам вода ворвалась в село и залила до 50 усадеб. Приблизительно в это же время передняя льдина, упирающаяся в прибрежное дерево, разломилась, и вся ледяная масса с грохотом понеслась по течению. Догадайся кто-либо утром отрубить переднюю льдину, можно было бы избежать загромождения русла и последствий, т.е. разлива реки, весьма чувствительно отразившегося на нижних селах – Тамбовке, Семеновке и т.д. Около двенадцати часов дня русло реки очистилось совершенно и вода быстро пошла на убыль. К утру следующего дня река вошла в русло. Большого вреда наводнение у нас не причинило, так как большинство усадеб было залито с задней стороны. Пострадали немного корма – солома, полова, находящиеся обыкновенно в задних частях усадьбы. Несколько залитых домов, благодаря высоким каменистым фундаментам, стойко выдержали натиск воды; да и наводнение продолжалось недолго – всего лишь несколько часов.”
К.З.
"Мелитопольские ведомости"
№ 28, 1912 рік, 8 березня
|