Флора узбережжя
Флора Північного Приазов’я за даними А.М. Краснової нараховує близько 1100 видів. Це флористичне багатство пояснюється особливостями походження та генезису, а крім того неоднорідністю фізико-географічних умов. З них не менше 550-600 видів зростає на узбережжі р. Молочної, які формують степові та аренні фітоценози, угруповання лук, плавнів, солончаків тощо. Для півдня України флора р. Молочної має значне видове різноманіття. Найчисельнішою серед еколого-ценотичних груп є група степових видів або степантів (280-300 видів). Серед біоморф у ній перевагу мають трав’янисті рослини (близько 250 видів). Особливий інтерес становить наявність в складі флори генетичних елементів різного віку, де найдавніші - палеогенові, а молоді - пліоценово-плейстоценові та плейстоценові. Континентальність клімату, дефіцит вологи суттєво впливають на регіональні особливості флори північно-західного Приазов’я. У межах регіону виділяється східний плакорностеповий та подовий флористичний комплекс (Дубовик, Клоков, Краснова, 1974) до якого належать – деревій подовий (причорноморський подовий ендемік), пирій подовий, астрагал ввігнутий, цибуля скіфська (південнопричорноморський подовий ендемік), козельці пустельні. Серед ендеміків плакорних ділянок переважають причорноморсько-каспійські та причорноморсько-казахстанські: гвоздика ланцетна, горицвіт волзький, льонок Біберштейна, громовик напівкрасильний, кермек сарептський, ковила українська, козельці шорстконосикові, перстач астраханський, пирій ковилолистий, тюльпан змієлистий (західна межа поширення цих двох видів проходить по р. Молочній), шавлія поникла.
Петрофільно-степовий приазовський комплекс має найбільш древній (реліктовий) характер. З нього на степових схилах р. Молочної відмічається монотипний рід цимбохазма (Cymbochasma (Endl.) Klokov & Zoz) з одним представником цимбохазма дніпровська (С. borysthenica (Pall. ex Schlecht.) Klokov & Zoz), яка пов’язана з китайсько-монгольським центром розвитку флори та ціла низка монотипних рядів секції Maeoticae Krasnova (гвоздика азовська, зірочки азовські, ластовень азовський, ушанка азовська), які разом з зірочками Артемчука, кострецем каппадокійським, ушанкою довгоплодою складають основу приазовського субліторального комплексу. Степи узбережжя р. Молочної мають спільні зв’язки з степами Керченського півострова, Присивашшя, Правобережного злакового степу та Донецького кряжу. На території регіону досліджень відмічені диз’юнкції таких ендеміків як жовтець одеський, кипець молдавський та лопатевий, пирій азовський, пижмо одеське, рожа Гельдрейха, цибуля міцнооболонкова. Крім того, в басейні р. Молочної зростають види Нижньодніпровського флористичного комплексу (житняк Лавренків, козельці дніпровські, перлівка золотолускова, жовтозілля дніпровське, тощо).
Флористичний склад плавнів р. Молочної значно бідніший прилеглих до річки територій з степовою флорою та рослинністю. Він нараховує лише близько 90-100 видів судинних рослин, що пов’язується з специфічними умовами заплави. Окремі флористичні комплекси формують види лучних, (в тому числі засолено-лучні), піщаних та солончакових місцезростань (разом близько 150 видів).
Останнім часом, завдяки діяльності людини, в рослинних угрупованнях басейну р. Молочної, переважно степових, піщаних та засолених, намітилась експансія значної кількості видів синантропної фракції флори, насамперед адвентивних тобто заносних, таких як злинка канадська, амброзія полинолиста, полин гіркий, резеда жовта, нетреба звичайна, чорнощир нетреболистий, лутига татарська, морква дика, блекота чорна тощо. Слід зазначити, що за втручання людини змінюється природна (аборигенна) флора і рослинність, відбувається перебудова корінних угруповань і формуються флористично та ценотично не стійкі і малопродуктивні фітоценози. У теперішні часи переважають зміни рослинного покриву спричинені зменшенням басейнового стоку й вторинним засоленням ділянок заплави, що у майбутньому буде мати негативні наслідки у функціонуванні річкової екосистеми.
|