|
|
Скачати 1.26 Mb.
|
1. на предметне скло наносять роздільно 2 краплини специфічної сироватки і краплю ізотонічного розчину хлориду натрію. В краплю ізотонічного розчину і 1 з крапель сироватки бактеріологічною петлею вносять досліджувану культуру й ретельно її емульгують. Після внесення в 1 із крапель необхідно простерилізувати петлю, знову набрати культуру і внести її в другу краплю. Крапля сироватки, куди не вносили культури є контролем сироватки. Реакція проходить досить швидко, при кімнатній температурі. Якщо контрольна крапля сироватки залишається прозорою, в краплі ізотонічного розчину – рівномірне помутніння, а в краплі, де культура змішана з сироваткою, зявляються зернистість або пластівці, реакція вважається позитивною. Проте орієнтовна реакція аглютинації дозволяє зробити попередній висновок про виділену культуру, тому що багато бактерій мають спільні антигени. 2. розгорнуту реакцію аглютинації ставлять і при серологічній діагностиці захворювання. Тільки в цьому випадку роблять ряд послідовних розведень сироватки хворого і до кожного розведення додають 2-3 краплі діагностикуму. При деяких інфекційних захворюваннях реакції аглютинації. Що вживаються з діагностичною метою. Мають свої назви: при черевному тифі- реакція Віддаля, висипному тифі - реакція Вейгеля, при бруцельозі - реакція Райта. Реакція непрямої гемаглютинації - це реакція, якщо антигени адсорбовані на еритроцитах. Навантажені антигеном еритроцити склеюються в присутності специфічних антитіл і випадають у вигляді пухкого осаду з нерівним фестончастим краєм на дні пробірок або лунок. За допомогою еритроцитарних діагностикумів можна виявити в сироватці хворих антитіла до будь-якого збудника.РНГА можна використовувати і для серологічної ідентифікації збудника. У цьому випадку як індикатор використовують еритроцити, навантажені відповідними антитілами. При додаванні до них культури збудника виникає феномен гемаглютинації, навідміно від попередньої реакції її називають реакцією оберненої непрямої гемаглютинації. Недоліком РНГА є те, що антитіла, які знаходяться на поверхні еритроцитів. Можуть викликати їх склеювання. Частково це можна пояснити тим. Що поверхня еритроцитів має негативний електричний заряд, який заставляє їх триматися на відстані. РНГА широко використовується у діагностиці вірусних, бактеріальних, грибкових і паразитарних інфекціях. методика постановки: у ряд лунок планшети наливають по 0,5 мл ізотонічного розчину, потім в 1-шу лунку вносять стільки ж мл сироватки хворого і одержують розведення сироватки 1:100. З першої лунки переносять 0,5мл у другу, одержують розведення у 2 рази більше, з другої в третю і т.д., крім останньої. У всі лунки вносять по 0,25мл еритроцитарного діагностикуму. Планшети поміщають у термостат при Т=37 на 2-3 год. Результат реакції оцінюють за виглядом осаду еритроцитів, починаючи з контролю, де вони повинні осісти на дно у вигляді круглого компактного осаду з рівними краями. У лунках із сироваткою при позитивній реакції осад буде мати нерівні краї і покриватиме майже всю лунку. 9.6 II Реакція преципітації та її використання в медичній практиці. Реакція преципітації в гелі та імуноелектрофорезу. В основі її механізму лежить утворення і випадання в осад комплексів антиген - антитіло. Проте вона відрізняється за характером антигенів: в реакції аглютинації вони корпускулярні, а в цій реакції - молекулярні, в розчинному стані. Антигенами можуть бути екстракти мікроорганізмів. Тканин, органів, хімічні речовини. Феномен преципітації полягає в тому. Що антитіла з’єднуючись з розчинними антигенами зумовлюють утворення осаду або помутніння розчину. За титр реакції приймають найбільше розведення антигена, яке дає позитивний результат. Реакція відбувається при змішуванні розчинів антигена і антитіла або нашаруванні одного компонента на інший. В останньому випадку. На межі двох реагентів утворюється преципітат у вигляді кільця. Тому така реакція називається кільцепреципітація. Методика постановки: для цього в пробірку вносять діагностичну преципітуючу сироватку і нашаровують досліджуваний матеріал. РП позитивна за умови появи кільця на межі преципітину і преципітиногену. Для аналізу складу антигенів широкого поширення набула реакція преципітації в гелі. Розрізняють просту і подвійну дифузію в гелі. Проста імунодифузія - агаровий гель, який містить приципітуючу сироватку, поміщають у вузькі пробірки і зверху нашаровують розчин антигена; дифундуючи в гель, антиген зв’язується з відповідними антитілами, утворюючи мутні лінії преципітації; розміщення ліній в агарі визначається концентрацією відповідного антигену. Подвійна імунодифузія - на відміну від попереднього методу у цій реакції реагенти розділені шаром нейтрального гелю, який не містить реагентів; на поверхню гелю, змішаного з специфічною сироваткою. Вносять шар нейтрального гелю, після застигання якого нашаровують антиген, дифундуючи на зустріч один одному. Антиген і антитіла зустрічаються в шарі нейтрального гелю і утворюють лінії преципітації. Феномен преципітації широко використовується в мікробіологічній практиці. Зокрема, в судово-медичній експертизі його застосовують для визначення видової належності крові. За допомогою специфічних преципітуючих сироваток проти білка людини, різних тварин і птахів можна встановити, якому виду належить виявлена кров. Таким чином визначають можливу фальсифікацію продуктів. Ця реакція застосовується для діагностики епідемічного цереброспінального менінгіту, чуми, дизентерії. Особливе значення має реакція термопреципітації Асколі, яку використовують для визначення інфікованості збудником сибірки продуктів і матеріалів тваринного походження. При діагностиці різноманітних бактеріальних і вірусних інфекцій досить часто використовують метод зустрічного електрофорезу, результат якого можна одержати через 1-2 год. Імуноелектрофорез є поєднанням 2 методів – електрофорезу в гелі і наступної після нього подвійної імунодифузії. Для проведення реакції використовують скляні пластинки, предметні скельця, на які наносять тонкий шар агару. Спочатку антигени розміщують у центрі пластинки і розділяють їх в електричному колі. Потів у канавку, зроблену в агарі паралельно до лінії розділу антигенів, вносять специфічну сироватку. Дифундуючи назустріч один одному. Антигени і антитіла у місці контакту утворюють дуги преципітації. 9.7 III Реакція зв’язування комплементу, її використання в діагностиці інфекційних хвороб. Методика постановки. Характерною відмінністю РЗК є участь в ній, крім антигену і антитіла, інгредієнтів реакції гемолізу, яка виступає у вигляді індикаторної системи. Взаємодія антигену з антитілом не завжди зумовлює візуальні зміни, які дозволяють визначити результат реакції. Відомо, що при утворенні комплексу антиген – антитіло до нього завжди приєднується комплемент. Якщо антиген і антитіло не відповідають один одному, комплемент не зв’язується, залишається вільним у системі. При додаванні комплексу еритроцити барана – гемолізини вільний комплемент, зв’язуючись з ним, викликає гемоліз еритроцитів. Цей принцип і покладено в основу РЗК. При відповідності антигену антитілу з ним зв’язується комплемент. Класичну постановку методу РЗК запропонували Борде і Жангу для діагностики хронічної гонореї. При постановці реакції компоненти вносять у певній послідовності. Спочатку в пробірки, у яких міститься розведена сироватка хворого, додають рівні об’єми антигену і комплементу в робочій дозі. Пробірки ретельно струшують і ставлять у термостат при Т=37 на 1 год. За цей час з’єднується антиген з антитілом, і на цьому комплексі фіксується комплемент. Одночасно в термостаті інкубують гемолітичну систему. Через годину в усі пробірки основного досліду додають по 1мл гемолітичної системи і знову ставлять у термостат. Через 30-45 хв. проводять облік реакції при умові повного гемолізу в контролях сироватки, антигену і комплементу. РЗК оцінюють за чотири плюсовою системою : різко позитивна реакція (++++,+++) – повна затримка гемолізу, рідина безколірна або блідо-рожевого кольору, еритроцити осідають на дно; позитивна реакція (++) – часткова затримка гемолізу, рідина рожевого кольору, компактний осад еритроцитів; сумнівна реакція(+) – незначна затримка гемолізу, на дні ледь помітний осад, рідина рожевого кольору; негативна реакція (-) – повний гемоліз, осад відсутній, рідина червона і прозора. РЗК набула широкого розповсюдження для діагностики багатьох інфекційних захворювань, алергічних станів. Вона використовується для серологічної діагностики захворювань бактерійної етіології (сифілісу, лептоспірозу, бруцельозу, туляремії, лістеріозу, озени, орнітозу), вірусного походження (грипу, паротиту, цитомегалії, поліомієліту, лімфоцитарного менінгіту), грибкових (кандидозу, асперігельозу). А також токсоплазмозу, пневмоцистозу. 9.3 IV Протипухлинний імунітет, його особливості Він представляє собою систему, яка включає в себе 2 лінії захисту з різними характеристиками і функціями. Перша з них - природний імунітет - реагує на присутність в організмі чужорідного тіла, у тому числі мутованих клітин, які можуть бути джерелами розвитку пухлин. Друга - адаптивний імунітет – служить для реалізації імунної відповіді шляхом формування популяції лімфоїдних клітин, які ведуть боротьбу з пухлиною, яка розвивається. Для цього адоптивний імунітет, на відміну від природного, має характерні якості - імунологічну пам’ять по відношенню до конкретного пухлинного фактора і здатністю розпізнавати цей фактор, в результаті чого формується і підтримується імунна відповідь, а наприкінці руйнуються атипові для організму пухлинні клітини. Саме на основі специфічності та імунологічної пам’яті створюються різні вакцини. Природний імунітет реалізується за рахунок декількох типів клітин: великих гранулярних лімфоцитів - природних кілерів, мононуклеарних клітин, нейтрофільних гранулоцитів. Функція природного імунітету полягає у розпізнаванні і руйнуванні мікробних інфікованих вірусом, злоякісних клітин шляхом фагоцитозу або цитотоксичного ефекту. Друга функція полягає у представленні чужорідного матеріалу системі адоптивного імунітету. Природний і адоптивний імунітет - це ланки єдиного механізму імунологічного захисту, реалізація якого направлена на підтримку постійності внутрішнього середовища організму і знешкодження чужорідних субстанцій, у тому числі і трансформованих клітин. Існує комплекс, який розпізнає пухлинний антиген і може викликати розвиток ефективної імунної реакції. Цей комплекс об’єднує декілька факторів. Пухлинний антиген, який може бути фагоцитований і перероблений клітинами природного імунітету. Представляє собою пептидну молекулу, яка зв’язана з різними молекулами гістосумісності, представленими на моноцитах або тканинних макрофагах. В такому вигляді антиген взаємодіє з відповідними рецепторами лімфоцитів, які є попередниками цитотоксичних клітин. Система протипухлинного імунітету працює по типу замка і ключа, при цьому механізм розпізнавання від макрофагів до лімфоцитів пов’язаний з ізоантигенами. Це означає, що всі клітини, які беруть участь у реалізації адоптивного імунітету, повинні належати одному організму. Дійсність цього механізму доведена у багатьох експериментах, які можна одержати різними методами молекулярної біології та генної інженерії. 9.9 V Реакції імунної сироватки при вірусних захворюваннях (нейтралізації, зв’язування комплементу) Реакцію нейтралізації в лабораторній практиці використовують для нейтралізації вірусів. В основі цієї реакції лежить здатність специфічних антитіл міцно зв’язуватись з вірусами. В результаті віруси не можуть адсорбуватись на чутливих клітинах і розмножуватись в них. Для постановки реакції необхідна наявність вірусу, сироватки, яка містить антитіла, і біологічного об’єкта, який виступає індикатором нейтралізації. Залежно від виду вірусу такими об’єктами можуть бути лабораторні тварини, курячі ембріони, тканинні культури. У реакції в якості антигену використовують культуральні рідини, алантоїсну і амніотичну рідини курячих ембріонів, суспензії органів лабораторних тварин, в яких репродукувались віруси. Залежно від мети дослідження в якості антитіла використовують або сироватки хворого - для встановлення концентрації противірусних антитіл, або стандартні противірусні сироватки - для ідентифікації збудника. В першому випадку використовують сироватки, які були узяті у хворого на початку хвороби і в період реконвалесценції. Перед постановкою РН вірус попередньо титрують, визначаючи найменшу концентрацію, яка викликає цитопатичну дію або зараження експериментальних тварин чи курячих ембріонів. За титр вірусу приймають 50% дозу. Для розведення вірусної суспензії при проведенні РН на курячих ембріонах використовують фосфатно-буферний розчин. Методика постановки: до послідовних розведень досліджуваних сироваток вносять по 100 ЦПД вірусу і обидва реагенти інкубують при Т+37 протягом 1-2 год. Після чого до суміші вірусу і сироватки додають суспензію клітин або суміш вводять в організм лабораторних тварин. При наявності у сироватці хворого вірус нейтралізуючих антитіл свідчить відсутність цитопатичної дії вірусу у культурі клітин або проявів інфікування лабораторних тварин. Досить часто для діагностики вірусних інфекцій вживається модифікація реакції нейтралізації - кольорова проба. В основі ї лежить те, що в процесі життєдіяльності культури клітин у поживному середовищі накопичується кислі продукти метаболізму, які зумовлюють зміну ph середовища і появу жовтого забарвлення. 9.4 VI Антитоксини, застосування антитоксичних сироваток в медицині Антитоксини - специфічні антитіла, що утворюються в організмі людини і тварин під впливом токсинів мікроорганізмів, отрут рослин і тварин і мають здатність нейтралізувати їх отруйні властивості. Антитоксини являють собою гамма глобуліни, здатні специфічно взаємодіяти з токсинами. Кожен А. знешкоджує лише той токсин, під впливом якого утворився. А. – одні із чинників імунітету, виконують головну захисну роль у разі токсинемічної інфекції (дифтерії, правця, ботулізмі. Анаеробній газовій і стафілококовій інфекції). В організмі у природних умовах А. утв. у результаті перенесеної токсинемічної інфекції чи носійства токсигенних мікроорганізмів, виявляються в сироватці крові і можуть забезпечувати несприйнятливість до токсинемічних інфекцій. Антитоксичний імунітет можна створити і штучно - активною імунізацією антитоксином або введенням антитоксичної сироватки . антитоксичні сироватки отримують у результаті імунізації коней і великої рогатої худоби анатоксинами у зростаючих дозах, а потім і відповідними токсинами. У практичній медицині антитоксичні сироватки застосовують для профілактики і лікування дифтерії, правця, ботулізму, стафілококового сепсису. Для досягнення лікувальної дії важливим є своєчасне введення антитоксину, здатного знешкодити токсин, що циркулює в крові. Введення людям антитоксичних сироваток може супроводжуватись ускладненнями, що проявляються анафілактичним шоком, сироватковою хворобою. Щоб уникнути цього, препарати вводять за методом Безредки. 9.8 VII Опсоніни та їх роль в імунітеті. Реакція фагоцитозу. Опсонофагоцитарний індекс. Опсонінами називаються антитіла, які сприяють фагоцитозу. Опсоніни виявляються як в імунній , так і в нормальній сироватці крові, в останньому випадку в дуже малій кількості. Наявність опсонінів безумовно має певне захисне значення, особливо при інфекціях, в яких фагоцитоз визначає стан імунітету. Опсонізація являється яскравою ілюстрацією дії різних факторів імунітету. Мечніков і Борде всиановили, що фагоцитоз значно посилюється, якщо до суміші фагоцитів і бактерій добавити імунну сироватку проти фагоцитованого мікроба. Вони припускали, що в імунній сироватці є особлива речовина – стимулін, який активізує лейкоцити. В подальшому Райтом і Савченком було показано, що ці антитіла діють не на лейкоцити, а на бактерії, підготовлюючи їх до поглинання фагоцитами. Вони були названі Райтом опсонінами. Реакція фагоцитозу Фагоцитарну активність лейкоцитів оцінюють по інтенсивності захвату ними тест-бактерії, в якості яких використовують стандартну культуру стафілококу або збудника конкретної інфекції. Для кількісної оцінки фагоцитарної активності розраховують фагоцитарний показник – середню кількість захоплених бактерій на один лейкоцит і процент фагоцитованих клітин. Про наявність антитіл опсонінів в сироватці крові судять по підвищенню його фагоцитарної активності , про що свідчить опсонофагоцитарний індекс – відношення фагоцитарного числа імунної сироватки до фагоцитарного числа нормальної сироватки. |
| ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН занять для самоcтійної позааудиторної роботи з мікробіології... Етапи розвитку мікробіології. Значення медичної мікробіології в практичній діяльності стоматолога. Історія вітчизняної мікробіології.... |
Про рекламу лікарських засобів, медичної техніки, методів профілактики,... Отже, які моменти потрібно враховувати при розміщенні реклами лікарських засобів, медичної техніки, методів профілактики, діагностики,... |
| ПРОГРАМА Благодійного фонду «Паладин» «Пилок згубний танок літа» Допомогу особам, хворим алергію, астму та інші важкі хвороби, участь у поданні медичної допомоги таким особам та здійснення догляду... |
Змістовий модуль 3: «Основи діагностики, лікування та профілактики... Змістовий модуль 3: «Основи діагностики, лікування та профілактики основних хвороб органів дихання» |
| Основні етапи розв’язування прикладної задачі з використанням комп’ютера.... Формулювання задачі в термінах певної предметної галузі знань (математика, фізика, економіка тощо)-постановка задачі |
ДВАДЦЯТЬ ВОСЬМА СЕСІЯ Профілактика інфекційних хвороб шляхом імунізації населення є найефективнішим заходом щодо забезпечення здоров’я населення та стратегічно... |
| ПЛАН-КОНСПЕКТ для проведення заняття з начальницьким складом СДПЧ-3 з цивільної оборони ТЕМА: Тактика дій у випадку загрози хімічного зараження. Захист особового складу від зараження збудниками інфекційних хвороб в умовах... |
З інфекційних хвороб найбільш небезпечними для ставових риб рибницьких... Вірусні: весняна вірусна хвороба (ВВХ), краснуха коропових; вірусна геморагічна септицемія форелі (ВГС); віспа коропа, запалення... |
| ПЛАН-КОНСПЕКТ для занять по медичній підготовці з особовим складом 1-го караулу ДПЧ-21 ТЕМА: 1 Основні етапи надання медичної допомоги постраждалим, терміни надання допомоги в залежності від виду допомоги. Обсяг надання... |
АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ... Начальник відділу профілактики інфекційних соціально небезпечних хвороб Департаменту державного санітарно-епідемічного нагляду |