|
|
Скачати 1.26 Mb.
|
8. Мікроскопічний метод діагностики інфекційних хвороб. Принципи мікроскопічного дослідження з використанням імерсійного, люмінесцентного, електронного мікроскопів. Принципи організації, апаратура, режим роботи в бактеріологічній лабораторії. Основна мета - встановлення етіологічного агента інфекційної хвороби – збудника, що спричинив її виникнення Ефективність мікробіологічної діагностики залежить від правильного вибору і забору досліджуваного матеріалу. Матеріал для дослідження: -Прижиттєва діагностика: Мокротиння, Гній, Рановий вміст, Сеча, Випорожнення, Секрети слизових оболонок, Кров, ліквор, Пунктати лімфатичних вузлів -Постмортальна діагностика: трупний матеріал -Об‘єкти зовнішнього середовища: ґрунт, вода, повітря, залишки харчових продуктів Мікроскопічний метод діагностики належить до прямих (направлені на виявлення самого збудника в матеріалі від хворого) методів мікробіологічної діагностики Мікроскопічний метод: 1)Світлова мікроскопія - сухим об’єктивом - водно-імерсійним об’єктивом - оліє-імерсійним об’єктивом - темнопольна мікроскопія - фазовоконтрастна мікроскопія - інтерференційна мікроскопія 2)Люмінісцентна мікроскопія 3)Електронна мікроскопія Мікроскопічний метод оснований на виявленні збудника в досліджуваному матеріалі, розпізнаванні його за характерними морфологічними ознаками. Метод має орієнтовне значення і є ефективним за умов наявності в матеріалі 106 мікроорганізмів / мл, г матеріалу. Мікроскопія препаратів за допомогою імерсійної системи дає можливість визначити морфологію бактерій з метою ідентифікації збудника для постановки діагнозу інфекційного захворювання. Морфологію вивчають: В нативних мазках-препаратах, В фарбованих мазках-препаратах, В препаратах для електронної мікроскопії Критерії діагностики: форма клітини, розташування, ультраструктурні, компоненти, відношення до складних методів забарвлення, рухливість, внутрішньоклітинний паразитизм Електронна мікроскопія: Застосовують для ідентифікації вірусів в дослідному матеріалі основана на виявленні імунних комплексів за допомогою електронного мікроскопу Матеріал змішують із специфічними сироватками, центрифугують. Утворені комплекси виявляють за допомогою електронної мікроскопії. Віруси, оточені молекулами специфічних імуноглобулінів мають вигляд вінка Електронна мікроскопія – застосовують електронний мікроскоп роздільна здатність якого 0,2 нм, збільшення 700000-1,5 млн разів, застосовують для дослідження ультраструктури клітинних мікроорганізмів і вивчення морфології вірусів, які невидимі в світловий мікроскоп (< 0,2 мкм або 200 нм) Люмінісцентна мікроскопія –Використовується здатність деяких об’єктів і барвників світитися при освітленні їх УФ, синіми або ін. коротко хвилевими променями світа. Мікробіологічна лабораторія призначена для виконання бактеріологічних досліджень, серологічних та вірусологічних досліджень Правила роботи в мікробіологічній лабораторії: 1. Вхід в лабораторію без спецодягу забороняється. Спецодяг є індивідуальним захистом для працюючого. Він також попереджує забруднення сторонніми мікробами досліджуваного матеріалами. 2. Забороняється їсти 3. В лабораторії не допускаються різки рухи, ходіння без потреби 4. При випадковому потраплянні досліджуваного матеріалу не руки, робоче місце, одяг або взуття, необхідно попередити викладача і під його керівництвом провести дезінфекцію 5. Робоче місце повинно утримуватись в повному порядку. Бактеріологічні петлі та чашки знезаражують в полум’ї пальника, а використані шпателі та піпетки – в ємкостях з дезрозчином 6. Після закінчення досліджень поживні середовища з посівами поміщають в термостат. Мікроскопи приводять в неробочий стан (маленьке збільшення, опущений тубус і компресор). Робочі місця протирають дезінфікуючими розчинами 3.1 Типи і механізми живлення бактерій. Поживні середовища, які використовують в мікробіології, вимоги до них, класифікація. Бактеріям притаманний голофітний тип живлення – вони утилізують поживні речовини із водних розчинів всією поверхнею клітини Механізми проникнення поживних речовин в клітину: Енергонезалежні 1)Проста дифузія: – відбувається за рахунок різниці градієнту концентрації (проникнення мілких молекул) – відбувається проникнення середніх ліпофільних молекул також і при вирівнюванні градієнту концентрації 2)Полегшена дифузія – відбувається за участю мембранних білків-пермеаз, постійно локалізованих в порах Схема полегшеної дифузії: Енергозалежні 1)Активний транспорт – відбувається за участю специфічних для речовин ферментів-перенощиків, локалізованих в ЦПМ, проти градієнту концентрації Механізм активного транспорту: 2)Транспорт, обумовлений фосфорилюванням – забезпечується фосфорильованим мембранним ферментом. Відбувається як за градієнтом концентрації, так і проти нього Класифікація бактерій за типом живлення: Залежно від джерела вуглецю та азоту 1)Аутотрофи (аміноаутотрофи) джерелом є неорганічні сполуки вуглецю і азоту 2)Гетеротрофи (аміногетеротрофи) джерелом є органічні сполуки вуглецю та азоту Гетеротрофи класифікуються: Сапрофіти – засвоюють органічні речовини відмерлих організмів Паразити – засвоюють органічні речовини живих організмів Паразитизм: Умовний (необлігатний) – бактерії можуть засвоювати органічні речовини зі штучних середовищ Обов’язковий (облігатний) – бактерії засвоюють органічні речовини живого організму, розвиваються лише внутрішньоклітинно (рикетсії, хламідії) Класифікація поживних середовищ: за походженням (природні, синтетичні, напівсинтетичні) за консистенцією (рідкі,напіврідкі, щільні) за призначенням: - універсальні - спеціальні(селективні, диференційно-діагностичні, транспортні, консервуючі, середовища накопичення Культуральні властивості бактерій: На рідких середовищах бактерії утворюють: -помутніння -плівку -осад -їх комбінації На твердих середовищах утворюють колонії Колонія – це видиме неозброєним оком скупчення біомаси бактеріальних клітин на поверхні або в товщі щільного поживного середовища Характеристика колонії: Розмір (карликові, малі, середні, великі, гігантські) Колір (залежить від кольору пігментів бактерій) Характер краю (рівний, хвилястий, волокнистий тощо) Форма (кругла, овальна, розеткоподібна тощо) Консистенція (м’яка, в’язка, крихка) 3.2 Дихання бактерій. Аеробний та анаеробний типи дихання. Ферменти та структури клітини, що беруть участь в процесі дихання. Методи вирощування анаеробних бактерій. Класифікація бактерій за типом дихання: 1) Аероби – використовують як кінцевий акцептор кисень облігатні – парціальний тиск кисню 20% мікроаерофіли – парціальний тиск кисню 5% 2) Анаероби – використовують сульфати, карбонати, нітрати, піруват факультативні – можуть використовувати кисень облігатні – гинуть в кисневих умовах Аеробні бактерії в процесі дихання окислюють різні органічні сполуки. При повному окисленні молекули глюкози вивільнюється певна кількість калорій тепла. При неповному окисленні вивільнюється відповідно ступеню окислення менша кількість енергії. Інтенсивність процесів аеробного дихання залежить від віку культури, температури і поживних субстратів. Посилене дихання і прискорений обмін речовин пов’язані зі швидкістю поділу клітин, з підвищенням синтезу білка в клітині, що призводить до посилення відновних властивостей середовища, у якому розвиваються мікроби. Дихання у анаеробів - шляхом ферментації субстрату с утворенням невеликої кількості енергії. До анаеробних процесів належать спиртове бродіння, молочнокисле бродіння, маслянокисле бродіння. Анаероби ферментують здебільшого без азотисті сполуки, викликаючи бродіння. Між аеробним і анаеробними типами дихання немає чіткої межі. Дихання бактерій проходить за участю ферментів оксидаз і дегідраз, яким притаманна виражена специфічність. Способи створення анаеробних умов: Анаеростат – апарат, з якого відкачують повітря і заповнюють інертним газом Хімічний спосіб – культивування в ексикаторі з поглиначами кисню (лужний р-н пірогалолу) Газовий пакет з регенератором Біологічний спосіб – одночасне культивування в герметизованій чашці Петрі облігатних аеробів з анаеробами Культивування в товщі середовища Методи вирощування анаеробних бактерій Для культивування анаеробів потрібно створити знижений парціальний вміст кисню в середовищі чи повітрі , з яким воно межує, що досягається декількома способами. 1. Посів анаеробної культури уколом в високий стовпчик цукрового агару. Це найбільш простий спосіб. 2. Додавання в середовище редукуючи речовин. Найчастіше застосовується середовище Кітта-Тароцці: бульйон з 0,5% глюкозою і шматочками свіжих органів тварин(чи з м’ясним фаршем). Шматочки органів, а також глюкоза володіє редукуючи ми властивостями. Середовище зверху заливають шаром масла. Поживні середовища перед посівом анаеробів «регенерують», кип’ятять для видалення кисню. Після посіву їх заливають зверху шаром парафінового чи вазелінового масла для відокремлення від атмосферного повітря. 3. Видалення повітря. Із середовища механічним шляхом. Для цього використовують анаеростати, з яких повітря викачується насосом. 4. Заміна повітря індиферентним газом. таким газом , наприклад, є водень, який отримують в апараті Кіппа і через приєднану трубку надходить в посудину, де знаходяться посіви анаеробів, витісняючи повітря з киснем. 5. Механічний захист від кисню повітря. Зручний спосіб Віняля-Вейона: беруть скляну трубку довжиною близько 30см і шириною 3-6мм. Один кінець її витягують в капіляр, а з іншого роблять перетяжку і вставляють ватну пробку; засівають в розтоплений агар досліджуваний матеріал, перемішують середовище і потім засипають агар в стерильну трубку. Потім запаюють капіляр і трубку поміщають в термостат. В середовищі виростають видимі ззовні колонії бактерій, які можна дістати, розпилявши трубку. 6. Хімічне поглинання кисню, наприклад основним розчином пірогалолу (10% розчин основи і пірогалолу) в особливих пристроях. 7. Біологічний метод – комбінований посів культури анаеробів і аеробів (способом Фортнера). Посів виконують на чашку з товстим шаром кров’яного агару, розподіленого навпіл вирізаною посередині чашки, прокаленим стерильним скальпелем, невеликою межею. На одній половині агару роблять посів культури аероба, на іншій – посів культури анаероба. Чашку обмащують парафіном і поміщають в термостат. Спочатку відбувається ріст аеробів. Коли вони в достатній мірі вичерпаються з чаші кисень, починається ріст анаеробів. 2.2 Морфологія та будова бактерій. Роль окремих структур для життєдіяльності бактерій та у патогенезі інфекційних захворювань. Методи їх виявлення Морфологічні особливості бактерій і їх ультраструктура є, як правило сталою (постійною) ознакою, що дозволяє використовувати їх в якості ідентифікаційного критерію Сферичні – коки (гр. кokkos-ягода, зерно) – мають кулясту, овальну, бобовидну, ланцетовидну форму В залежності від характеру розташування в полі зору, що пов’язано із кількістю площин поділу, виділяють: • мікрококи (поодинокі коки) • диплококи (по 2) • тетракоки (по 4) • стрептококи (ланцюги) • сарцини (пакети по 8 - 16 коків) • стафілококи (грона) Паличкоподібні або палички – мають циліндричну форму, розрізняються за розмірами, формою кінців клітини, розташуванням і спороутворенням За розташуванням: поодинокі, диплобактерії (диплобацили), стрептобактерії (стрептобацили) За спороутворенням: • Споронеутворюючі- власне бактерії • Cпороутворюючі - бацили – діаметр спори не перевищує d бактерії - клостридії – d спори > d бактерії, тому при спороутворенні клітина деформується (closter-веретено) Звивисті бактерії – спіралеподібні бактерії, які мають 1 або більше завитків За кількістю завитків: • Вібріони (1/4 завитка) • Спірили (1-2 завитка) • Спірохети (3-25 завитків) - борелії (3-8 завитків) - трепонеми (8-15 завитків) - лептоспіри (20-25 завитків) Ниткоподібні – розміри від 50 мкм (актиноміцети) Ультраструктура бактерій: Клітинна оболонка бактерій: - капсула - клітинна стінка - цитоплазматична мембрана Поверхневі структури бактерій: - джгутики - мікроворсинки (пілі або війки, фімбрії) Внутрішні структури: - цитоплазма - нуклеоїд - рибосоми - лізосоми, мезосоми - включення Капсула – зовнішній шар, розташований поверх клітинної стінки, який не фарбується аніліновими барвниками За хімічним складом виділяють: • Полісахаридні капсули • Поліпептидні капсули • Змішані капсули За здатністю утворювати капсулу виділяють: • Безкапсульні мікроорганізми • Капсульні мікроорганізми, які утворюють капсулу - тільки в макроорганізмі - в макроорганізмі і на спеціальних поживних середовищах - постійно В залежності від товщини і щільності зв’язку з стінкою клітини капсули поділяють на: • макрокапсули (істинні) – видимі в світловий мікроскоп, товщина > 0,2 мкм, виявляють за допомогою спеціального методу забарвлення за Бурі-Гінсом • мікрокапсули (товщина < 0,2мкм), невидимі в світловий мікроскоп, виявляють за допомогою електронної мікроскопії або за допомогою серологічних реакцій • Капсулоподібна оболонка або слизовий шар – нещільно зв’язана з поверхнею клітини (ліпідо-полісахарідний шар) Функції та властивості капсули: 1.Захисна функція: • Захист від несприятливих факторів навколишнього середовища ( інсоляції, висушування, бактеріофагів) • Антифагоцитарна роль (обумовлює патогенні властивості капсульних бактерій) 2.Адгезивна функція • Полісахариди капсули споріднені до певних клітин або тканин організму людини (тропізм) 3.Антигенні властивості • Полісахариіди або поліпептиди капсул утворюють К-АГ – при потраплянні в організм викликає імунну відповідь • Використовують для виготовлення вакцин проти капсульних бактерій Будова клітинної стінки: Для вивчення будови і хімічного складу клітинної стінки бактерій в умовах звичайної баклабораторії використовують складний метод забарвлення за Грамом. В залежності від будови і хімічного складу клітинної стінки бактерії поділяють на: грампозитивні (забарвлюються за методом Грама у синьофіолетовий колір) грамнегативні – забарвлюються у рожевий колір. Основним компонентом клітинної стінки гр(+) і гр(-) бактерій є пептидоглікан (син. муреїн,мукопептид протеоглікан) – складний біополімер, побудований із полісахаридних і пептидних ланцюгів і являє собою складну сітчасту макромолекулу (“муреїновий мішок”), який покриває протопласт бактерії. Особливості будови клітинної стінки гр(+) бактерій: 1. пептидоглікан складає до 90% сухого залишку, який має багатошарову будову (одноманітність) |
| ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН занять для самоcтійної позааудиторної роботи з мікробіології... Етапи розвитку мікробіології. Значення медичної мікробіології в практичній діяльності стоматолога. Історія вітчизняної мікробіології.... |
Про рекламу лікарських засобів, медичної техніки, методів профілактики,... Отже, які моменти потрібно враховувати при розміщенні реклами лікарських засобів, медичної техніки, методів профілактики, діагностики,... |
| ПРОГРАМА Благодійного фонду «Паладин» «Пилок згубний танок літа» Допомогу особам, хворим алергію, астму та інші важкі хвороби, участь у поданні медичної допомоги таким особам та здійснення догляду... |
Змістовий модуль 3: «Основи діагностики, лікування та профілактики... Змістовий модуль 3: «Основи діагностики, лікування та профілактики основних хвороб органів дихання» |
| Основні етапи розв’язування прикладної задачі з використанням комп’ютера.... Формулювання задачі в термінах певної предметної галузі знань (математика, фізика, економіка тощо)-постановка задачі |
ДВАДЦЯТЬ ВОСЬМА СЕСІЯ Профілактика інфекційних хвороб шляхом імунізації населення є найефективнішим заходом щодо забезпечення здоров’я населення та стратегічно... |
| ПЛАН-КОНСПЕКТ для проведення заняття з начальницьким складом СДПЧ-3 з цивільної оборони ТЕМА: Тактика дій у випадку загрози хімічного зараження. Захист особового складу від зараження збудниками інфекційних хвороб в умовах... |
З інфекційних хвороб найбільш небезпечними для ставових риб рибницьких... Вірусні: весняна вірусна хвороба (ВВХ), краснуха коропових; вірусна геморагічна септицемія форелі (ВГС); віспа коропа, запалення... |
| ПЛАН-КОНСПЕКТ для занять по медичній підготовці з особовим складом 1-го караулу ДПЧ-21 ТЕМА: 1 Основні етапи надання медичної допомоги постраждалим, терміни надання допомоги в залежності від виду допомоги. Обсяг надання... |
АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ... Начальник відділу профілактики інфекційних соціально небезпечних хвороб Департаменту державного санітарно-епідемічного нагляду |