|
|
Скачати 1.26 Mb.
|
| 2. до складу клітинної стінки входять тейхоєві кислоти , які прошнуровують усю товщу клітинної стінки 3. ліпіди, як правило, відсутні; винятком є кислотостійкі бактерії, які містять велику кількість нейтральних жирів, восків,парафінів 4. білки розташовуються назовні від клітинної стінки (наприклад, білок А у Staphylococcus і білок М у Streptococcus) 5. товщина клітинної стінки > 20нм (20-40нм) Особливості будови клітинної стінки гр(-) бактерій: • 1. складається із трьох шарів, різних за хім. будовою: • - внутрішній шар ригідний представлений 1 або 2 шарами пептидоглікану,який складає 20% сухого залишку • середній шар - ліпопротеїновий (зовнішня мембрана) зовнішній шар - ліпополісахаридний пластичний шар • до складу пластичного шару входять білки, фосфоліпіди, ліпополісахариди • 2. товщина клітинної стінки < 20нм. • 4. менш ригідна,чим клітинна стінка гр(+) бактерій Функції клітинної стінки : 1. Захисна - від шкідливих факторів зовнішнього середовища 2. Формоутворююча –надає форми за рахунок ригідності 3. Рецепторна (рецептори для бактеріофагів, хімічних речовин, бактеріоцинів) 4. Імуногенна (компоненти клітини стінки є повноцінними АГ і подразнюють імунну систему людини) 5. Транспортна 6. Приймає участь у поділі клітини 7. Токсичні властивості (ендотоксин) 8. Будова та хімічний склад клітинної стінки бактерії обумовлює її тінкторіальні властивості (здатність сприймати барвники) Поверхневі структури: До поверхневих структур мікроорганізмів відносять органели руху – джгутики, пілі (фімбрії) Джгутики бактерій – орган руху, побудований із особливого скоротливого білка флагеліну; Наявність джгутиків, їх кількість і характер розташування є ідентифікаційною ознакою певних мікроорганізмів. • Джгутики складаються з базального тільця, за допомогою якого вони кріпляться до бактерії, гачка і власне джгутика (білок флагелін). • Базальне тільце побудоване як система кілець (2 у гр(+) і по 4 (2по2) у гр (-), нанизаних на осьовий циліндр. В базовому тільці утворюється обертовий момент , який передається на джгутик, завдяки руху якого бактерія рухається. • Направлений рух бактерій називається таксис • (аеро-, хемофототаксис) За видом руху виділяють: • Ковзаючі – рух за рахунок скорочення тіла • Плаваючі – рух за допомогою жгутиків • а)монотрихи – один джгутик з одного боку б)лофотрихи – два або декілька з одного боку в)амфітрихи – по одному або декілька з обох полюсів г)перитрихи – джгутики по всій поверхні тіла До поверхневих структурних елементів відносять також пілі або фімбрії. Розрізняють пілі двох типів: 1. Пілі загального типу (common-пілі) – забезпечують адгезію бактерій на певних органах або тканинах 2. F – пілі або sex- пілі – слугують для передачі генетичного матеріалу під час кон”югації двох різних клітин. Джгутики виявляють у плаваючих бактерій, здатних до руху у рідкому або напіврідкому середовищі. Існують як прямі, так і непрямі способи виявлення джгутиків. Методи виявлення джгутиків: Прямі (мікроскопічні методи): а) електронна мікроскопія – дозволяє вивчити будову джгутиків, встановити їх кількість і розташування (монотрихи,амфітрихи, лофотрихи, перитрихи) б) світлова мікроскопія мазків , забарвлених спеціальними методами (Леффлера, імпрегнація сріблом) Непрямі методи – базуються на вивченні рухливості бактерій: а)бактеріоскопічний метод – мікроскопія нативних препаратів ”роздавлена” або висяча крапля – для вивчення монотрихіальної рухливості б) бактеріологічний метод – посів уколом в стовпчик напіврідкого агару (визначення перитрихів) або посів в конденсаційну воду скошеного агару Внутрішні структури бактерій: • Включення – це продукти метаболізму бактерій, які розташовуються в цитоплазмі і використовуються клітиною в якості запасних поживних речовин. • За хімічним складом це можуть бути як органічні (білки, жири, глікоген, крохмаль), так і неорганічні сполуки (сірка, поліфосфати, залізо). Ідентифікаційне значення в медичній мікробіології мають тільки зерна волютину (поліфосфати) у Corynebacterium diphtheriaе, які виявляють за методом забарвлення за Нейсером (тіла бактеріальних клітин жовті, зерна – синьо-чорні). Спори бактерій – округлі або овальні утворення, які формуються всередині бактеріальної клітини за несприятливих умов зовнішнього середовища. Основна мета спороутворення у бактерій – збереження виду в несприятливих умовах. Найбільш впливовим фактором для утворення спори є відсутність поживних речовин, наявність кисню в оточуючому середовищі для анаеробних бактерій, висушування. Процес спороутворення у бактерій проходить у 4 стадії і триває 18-20 годин. В організмі людини або на поживних середовищах (сприятливі умови) спори проростають і утворюють вегетативну форму. Процес проростання спори триває 5-6 годин. Виявляють спори за методами Ожешко або Ціля-Нільсена (спори забарвлюються у червоний колір, вегетативні клітини – у синій). 2.4 Морфологія і класифікація мікроскопічних грибів, патогенних для людини. Методи їх вивчення Форма клітин у молодих культур може бути кругла, яйцеподібна або витягнута, у зрілих клітин – грушоподібна, веретеноподібна, амебоподібна. Гриби мають диференційоване ядро (одне або кілька), клітинну стінку, цитоплазматичну мембрану. У молодих культур цитоплазма гомогенна, у дорослих – зерниста; містяться мітохондрії, комплекс Гольджі, вакуолі, включення. Основний структурний компонент – міцелій, який складається з безбарвних ниток гіфів. Спорин’я утворює склєроций у вигляді щільного сплетення гіф міцелію. Морфологія різноманітна, особливо в культурах на різних поживних середовищах, де спостерігається виражений поліморфізм. Тканинні форми патогенних грибів менш поліморфні, вони відрізняються від культуральних, це враховується в діагностиці мікозів. Найбільше значення для медицини мають ооміцети, аскоміцети, базидіоміцети, дейтероміцети. Культивують в аеробних умовах при т 22-27С на поживних середовищах, які містять азотисті і вуглецевмісні речовини. Найкраще рН 6,0-6,5, але патогенні гриби можуть рости при рН 3-10. Патогенним грибам потрібні різноманітні фактори росту( вітаміни, амінокислоти) і мікроелементи. Виробляють різнокольорові пігменти, які ділять на розчинні у воді і розчинні у спирті, ацетоні. Деяка кількість грибів здатна продукувати екзотоксини, більшість продукує ендотоксини. 2.3 Морфологія і класифікація найпростіших, патогенних для людини. Методи їх вивчення Найпростіші – одноклітинні еукаріотні тваринні організми, більше організовані у порівнянні із бактеріями. Мають цитоплазму, диференційоване ядро (деякі представники багатоядерні), різну за своїми оптичними властивостями оболонку, примітивні органоїди. Розмножуються простим і множинним поділом, статевим шляхом, складним способом (статевим і нестатевим). Деякі форми можуть утворювати цисти. Тип Найпростіші має чотири класи: джгутикові, саркодові, споровики, війчасті. Патогенними є збудники лейшманіоза, трипаносомоза, тріхомоніаза, лямбліоза, амебіаза, малярії, токсоплазмоза, балантидіаза. Найпростіші (Protozoa) – еукаріотичні одноклітинні мікроорганізми, що складають підцарсвто царства тварин (Animalia). Найпростіші включають 7 типів, із яких 3 типи (Sarcomastigophora, Apicomplexa, Ciliophora) мають представників, що викликають захворювання у людини. Розміри найпростіших коливаються в межах від 5 до 30 мкм. Ззовні найпростіші вкриті мембраною(пеликулою) – аналогом цитоплазматичної мембрани клітин тварин. Деякі представники найпростіших мають опорні фібрили. Цитоплазма і ядро відповідають по будові еукаріотичним клітинам: цитоплазма складається з ендоплазматичного ретикулума, мітохондрій, лізосом, і ін.; ядро має ядерце і ядерну оболонку. Рух найпростіших здійснюється за допомогою джгутиків, війок і шляхом утворення псевдоподій. Найпростіші можуть харчуватися шляхом фагоцитозу чи утворенням особливих структур. Багато найпростіших при неблагоприємних умовах утворюють цисти – стадію спокою, що стійка до змін температури, вологості і т.д. Тип Sarcomastigophora. Підтип Mastigophora(джгутикові) включає в себе наступних патогенних представників: трипаносому – збудника африканського трипаносомозу (сонної хвороби); лейшманії – збудника шкірної і вісцеральної форм лейшманіозів; трихонади, що передається статевим шляхом і паразитують в товстій кишці людини; лямблії – збудника лямбліозу. Ці найпростіші характеризуються наявністю джгутиків: один у лейшманій, 4 вільних джгутики і ундулююча мембрана у трихомонад. До підтипу Sarcodina (саркодові) відноситься дизентерійна амеба – збудник амебної дизентерії людини. Морфологічно з нею схожа непатогенна кишкова амеба. Ці найпростіші пересуваються шляхом утворення псевдоподій. Поживні речовини захоплюються і погружаються в цитоплазму клітин. Статевий шлях розмноження у амеб відсутній. При несприятливих умовах вони утворюють цисту. Тип Apicomplexa. В класі Sporozoa (споровики) патогенними представниками є збудники токсоплазмозів, кокцидіозів, саркоцистозів, малярії і пневоцистозу. Збудник пнемоцистозу умовно віднесений до найпростіших. Життєвий цикл збудника малярії характеризується чергуванням статевого розмноження (в організмі комарів Anopheles) І безстатевого ( в клітинах тканин і еритроцитів людини вони розмножуються шляхом множинного поділу). Токсоплазми мають півмісяцеву форму. Токсоплазмозом людини заражається від тварин. Токсоплазми можуть передаватися через плаценту і вражати центральну нервову систему і очі плоду. Тип Ciliophora. Патогенний представник – збудник балантидіазу вражає товстий кишечник людини. Балантидії мають численні війки і тому є рухливі. Методи вивчення Морфологія найпростіших вивчається як в живому так і в забарвленому вигляді. Просте забарвлення (фуксином чи синькою) непридатна, так як вона не дозволяє вивявити складну структуру цих мікроорганізмів. Найбільш простим способом, що дозволяє диференціювати окремі елементи клітини, є метод забарвлення за Романовським-Гімзе. При цьому фіксація мазків повинна виконуватись не над полум’ям, а в якому-небуть фіксаторі(наприклад сумішшю спирту з ефіром по Нікіфорову). 3.3 Ферменти бактерій, їх роль в обміні речовин. Ферменти патогенності. Використання для диференціації бактерій. Для відтворення метаболічних процесів бактерії використовують ферменти. Їх набір – генетично детермінована ознака. Вивчення ферментативної активності збудників проводять з метою ідентифікації. Класифікація ферментів За механізмом дії: оксидоредуктази трансферази гідролази ліази лігази ізомерази За місцем локалізації: ендоферменти – локалізуються в цитоплазмі, ЦПМ або периплазматичному просторі екзоферменти – виділяються в зовнішнє середовище За генетичним контролем: Конститутивні – постійно синтезуються клітиною Індуктивні – синтезуються в присутності субстрату Репресивні – їх синтез пригнічується надмірним накопиченням продуктів метаболізму реакції, яка ними каталізується За субстратом: протеолітичні цукролітичні - ряд Гісса(глюкоза, лактоза, маніт, мальтоза, сахароза +МПБ+ індикатор); - довгий ряд Гісса - до 20 вуглеводів; - СистемиІндикаторніПаперові; - Тест системи (ентеротести,стафілотести); - системи мультимікротестів; - середовища ДСС(Енна, Лєвіна, Плоскірєва). Лі політичні Амілолітичні Пептолітичні Гемолітичні Лецитиназна активність Окрема група - ферменти захисту та агресії Практичне значення Ферменти використовують: з метою ідентифікації збудників інфекційних хвороб як лікувальні препарати: - фібринолізин – для попередження тромбоемболій при свіжих інфарктах - пеніциліназа – для профілактики анафілаксії на пеніцилін стрептодорназа – для розрідження гною і полегшення дренажування в промисловості їх використовують у виробництві біологічних препаратів (вітаміни групи В, аскорбінової кислоти, амінокислот, генній інженерії ) Ферменти патогенності: - Гіалуронідаза – руйнує гіалуронову кислоту сполучної тканини - Лецитиназа – руйнує лецитин клітинних оболонок - ДНК-аза та РНК-аза - Фібринолізин – руйнує фібрин кров´яних згустків - Плазмокоагулаза – коагулює білки плазми, закриває власні рецептори - Колагеназа – руйнує колаген - Гемолізин – руйнує мембрани еритроцитів 3,4 Ріст і розмноження бактерій. Механізм клітинного поділу, фази розмноження культури бактерій у стаціонарних умовах. Ріст – процес збільшення біомаси клітини внаслідок синтезу нових речовин Розмноження – процес відтворення подібних собі особин, який забезпечує існування виду Механізми розмноження(клітинного поділу): бінарний поділ дроблення і спороутворення (у актиноміцетів) брунькування Фази розмноження бактерій в ізольованому середовищі Лаг-фаза – адаптація до нових умов Експоненціальна фаза – інтенсивне розмноження (збільшення кількості особин в геометричній прогресії) Стаціонарна фаза – кількість відмерлих особин дорівнює кількості живих, що розмножуються Фаза відмирання – інтенсивне відмирання (кількість відмерлих збільшується в геометричній прогресії) Крива росту мікроорганізмів в поживному середовищі 3.5 Бактеріологічний метод дослідження. Принципи виділення чистих культур бактерій та їх ідентифікації | Методы выделения чистых культур. Выделение от¬дельных видов бактерий и получение чис¬той культуры являются основой бактери¬ологической работы, так как на практике чаще всего приходится иметь дело с материалом, содержащим смесь микробов. Установление же вида микроба и изучение всех его свойств возможно только тогда, когда бактерии полу-чены в чистом, изолированном виде, т. е. в чистой культуре. Основной задачей при исследовании материала, содержа¬щего смесь микробов, является получение отдельных коло¬ний (скопление микробов одного вида, выросших из одного зародыша) по возможности всех микробов, находящихся в исследуемом материале. Простейший способ — механичес-кое разобщение микробов на поверхности плотной пита¬тельной среды. Для этой цели наиболее часто применяется агар, разливаемый в так называемые чашки Петри (рис 49). Выделение чистых культур методом рассева на чашки. Посев шпателем (метод Дригальского). Простейшим спо¬собом разъединения микробов является последовательное растирание материала стеклянным шпателем (рис. 50) или петлей по поверхности агара на нескольких чашках Петри с питательной средой. Агар в чашках приготовляют заранее следующим обра¬зом: стерильный агар, находящийся в колбах или флаконах, расплавляют на водяной бане. Колбу с расплавленным ага¬ром берут в правую руку, а левой вынимают пробку. Обжи¬гают горлышко колбы и большим и указательным пальца¬ми левой руки приподнимают крышку чашки лишь настоль¬ко, чтобы в щель могло пройти горлышко колбы со средой. Вводят горлышко под крышку чашки (не касаясь ее краев), наливают в чашку 10—15 мл питательной среды, быстро выводят горлышко колбы из чашки и закрывают ее крыш-ку. Тотчас же обжигают край горлышка колбы и пробку и закрывают колбу. Если среда не распределилась равномер¬но по дну чашки, то, осторожно покачивая чашку, среду распределяют ровным слоем толщиной приблизительно 0,5 см. Пока среда не застынет, чашки нельзя передвигать или переносить. Застывшую среду подсушивают в термо¬стате или в закрытых чашках в течение 1—2 часов или в от¬крытых чашках в течение 30 минут. В последнем случае от¬крытые чашки помещают дном вверх на полках термостата, покрытых стерильной бумагой. |
| ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН занять для самоcтійної позааудиторної роботи з мікробіології... Етапи розвитку мікробіології. Значення медичної мікробіології в практичній діяльності стоматолога. Історія вітчизняної мікробіології.... |
Про рекламу лікарських засобів, медичної техніки, методів профілактики,... Отже, які моменти потрібно враховувати при розміщенні реклами лікарських засобів, медичної техніки, методів профілактики, діагностики,... |
| ПРОГРАМА Благодійного фонду «Паладин» «Пилок згубний танок літа» Допомогу особам, хворим алергію, астму та інші важкі хвороби, участь у поданні медичної допомоги таким особам та здійснення догляду... |
Змістовий модуль 3: «Основи діагностики, лікування та профілактики... Змістовий модуль 3: «Основи діагностики, лікування та профілактики основних хвороб органів дихання» |
| Основні етапи розв’язування прикладної задачі з використанням комп’ютера.... Формулювання задачі в термінах певної предметної галузі знань (математика, фізика, економіка тощо)-постановка задачі |
ДВАДЦЯТЬ ВОСЬМА СЕСІЯ Профілактика інфекційних хвороб шляхом імунізації населення є найефективнішим заходом щодо забезпечення здоров’я населення та стратегічно... |
| ПЛАН-КОНСПЕКТ для проведення заняття з начальницьким складом СДПЧ-3 з цивільної оборони ТЕМА: Тактика дій у випадку загрози хімічного зараження. Захист особового складу від зараження збудниками інфекційних хвороб в умовах... |
З інфекційних хвороб найбільш небезпечними для ставових риб рибницьких... Вірусні: весняна вірусна хвороба (ВВХ), краснуха коропових; вірусна геморагічна септицемія форелі (ВГС); віспа коропа, запалення... |
| ПЛАН-КОНСПЕКТ для занять по медичній підготовці з особовим складом 1-го караулу ДПЧ-21 ТЕМА: 1 Основні етапи надання медичної допомоги постраждалим, терміни надання допомоги в залежності від виду допомоги. Обсяг надання... |
АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ... Начальник відділу профілактики інфекційних соціально небезпечних хвороб Департаменту державного санітарно-епідемічного нагляду |