Консультації для батьків Формування культури трапези

Скачати 0.55 Mb.

Назва	Консультації для батьків Формування культури трапези
Сторінка	3/6
Дата	13.03.2013
Розмір	0.55 Mb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Біологія > Документи

1 2 3 4 5 6

Дитина від 5 до 6 років.

Особливості розвитку.

Вік 5-6 років це старший дошкільний вік. Він є дуже важливим віком у розвитку пізнавальної сфери дитини, інтелектуальної й особистісної. Його можна назвати базовим віком, коли в дитині заставляються багато особистісних аспектів, проробляються всі моменти становлення «Я» позиції. Саме 90% закладки всіх рис особистості дитини заставляється у віці 5-6 років. Дуже важливий вік, коли ми можемо зрозуміти, яким буде людина в майбутньому. $c:\users\марина\desktop\1306682955_i-1358.jpg$

В 5-6 років дитина як губка усмоктує всю пізнавальну інформацію. Науково доведено, що дитина в цьому віці запам'ятовує стільки матеріалу, скільки він не запам'ятає потім ніколи в житті. У цьому віці дитині цікаво все, що пов'язане з навколишнім світом, розширенням його кругозору. Кращим способом одержати саме наукову інформацію є читання дитячої енциклопедії, у якій чітко, науково, доступною мовою, дитині описується будь-яка інформація про навколишній світ. Дитина одержить подання про космос, древній світ, людське тіло, тваринах і рослинах, країнах, винаходах і багато про що іншому.

Цей період називають сензитивным для розвитку всіх пізнавальних процесів: уваги, сприйняття, мислення, пам'яті, уяви. Для розвитку всіх цих аспектів ускладнюється ігровий матеріал, він стає логічним, інтелектуальним, коли дитині доводиться думати й міркувати.

Добре грати в словесні ігри, тому що дитина вже використає у своїй мові синоніми, антоніми, розрізняє голосні й згодні, може визначити кількість складів у словах, місце звуку в слові (початок, середина, кінець слова). $c:\users\марина\desktop\1701366.jpg$

Конструктор добре розвиває логічне мислення. Тут важливим моментом є складання за схемою - зразку, починаючи із простих візерунків. Кубики, різні головоломки, мозаїку необхідно викладати по картинці, орієнтуючись на цвіт, форму, величину.

Розвивають всі аналізатори - зорові, логічні, словесні - різні логічні таблиці. Всі завдання, побудовані на видовій, тематичній класифікації змушують працювати увага, зорове сприйняття й мислення дитини. Наприклад, гра «Четвертий зайвий» - на картинках зображені різні предмети, наприклад автобус, вантажівка, тролейбус і трамвай. Із чотирьох предметів один - зайвий. Дитина повинен подумати й вибрати цей зайвий предмет і сказати, чому він зайвий. Дитина ще повинен одним словом назвати три предмети, що залишилися (у нашому випадку, пасажирський транспорт). І таких картинок, об'єднаних у групу по загальній ознаці, може бути безліч. Дитина повинен мати широкий кругозір, уміти аналізувати ситуацію й пояснити, аргументувати свій вибір.

«Розклади один по одному». Пропонується ряд ілюстрацій, зв'язаних однією темою, але розкладених невірно. Дитина повинен визначити, яка з ілюстрацій зображує произошедшее раніше або пізніше - тобто розкласти один по одному. Тут дитина повинен побачити послідовність, простежити логічну закономірність й обґрунтувати.

«Хто наблюдательнее». Дитині дається таблиця-вправа на пам'ять, де можуть бути намальовані предмети і їхнє схематичне зображення - символи. Дається якийсь час на запам'ятовування, потім дитина повинен згадати послідовність і відтворити табличку так, як повинне бути.

У таких іграх на логіку простежується й особистісний аспект дошкільника. Правильно вирішивши вправу, дитина радується, почуває впевненість у собі й бажання перемагати. Є діти, які здаються, не вірять у свої сили й завдання батьків або психолога виробити в дитини прагнення перемогти. Важливо, дитина повинен знати, що «Я можу».

Головне, у розвитку дітей 5-6 років - це їхній пізнавальний розвиток, розширення кругозору. І всі ігри, спрямовані на це дадуть гарний результат. Не відповідайте односкладово - «так» або «ні». Відповідайте дитині розгорнуто, запитуйте його думку, змушуйте думати й міркувати. А чому зараз зима? Доведи. А чому в лісі не можна розводити багаття. Обґрунтуй. У дітей багато неусвідомленої інформації в голові, часом акумулювати її, розкласти по поличках вони не можуть. І завдання дорослих їм у цьому допомогти.

Важливим показником цього віку 5-6 років є оцінне відношення дитини до себе й іншим. Діти можуть критично ставитися до деяких своїх недоліків, можуть давати особистісні характеристики своїм одноліткам, помічати відносини між дорослою й дорослою або дорослим і дитиною. Але батьки продовжують залишатися прикладами для дітей. Якщо батьки несуть позитивну інформацію, якщо в дитини на душі добре, немає страху, образи, тривоги, то будь-яку інформацію (особистісн й інтелектуальну) можна закласти в дитину. Бережіть психіку дітей

Батьки й діти

Скільки написано, скільки сказано про відносини між родителями й дітьми. А віз і нині там. Дуже багато батьків незадоволені своїми дітьми, критикують їхні вчинки й хочуть прожити за них життя. У свою чергу діти тихо ненавидять своїх батьків за втручання в їхнє життя, за контроль і маніпуляції, за скандали й докори. $c:\users\марина\desktop\дети-и-родители.jpg$

І така ситуація тривати вже не одне тисячоріччя й швидше за все з'явилася одночасно з виникненням людства.

Звичайно, існують деякі щасливі родини, де між родителями й дітьми панує повага й взаєморозуміння. І хочеться вірити, що таких родин більшість. Але в цій статті я хотів би торкнутися саме родин деструктивних. Родин, які шкодять нормальному й вільному розвитку людини як особистості.

Отже, які ж види взаємин бувають у родинах.

1. Батьки - тирани. Батьки намагаються повністю підкорити собі волю дітей. Вони контролюють кожен їхній крок, кожен учинок. Звичайно ж, це прикривається розмовами про любов і турботу. Але любов не контролює й не придушує. Дійсна любов вірить і підтримує, нічого не вимагаючи замість. І скільки б батьки не переконували себе й навколишніх, що вони бажають дитині тільки добра, вони переслідують тільки одну мету - повний контроль над життям їхнього чаду. Які є варіанти розвитку подій у такій родині? Дитина або тікає з родини, щоб одержати можливість жити своїм життям. Або повністю підкоряє свою волю батькам і перетворюється в "рослину". На жаль, перший варіант не ідеальний, тому що в більшості випадків у дитини залишається образа на батьків на все життя, і він підсвідомо буде вибудовувати у своїй майбутній родині відносини, які він спостерігав у дитинстві. $c:\users\марина\desktop\1294486780_154833331_1----.jpg$

2. Слабкі й безхарактерні батьки. Це батьки, які нічого не домоглися в житті й відповідно нічого не можуть дати своїм дітям. Такі батьки для своїх батьків не авторитет. У таких родинах часто виростають дитята-тирани, які повністю контролюють і маніпулюють своїми родителями. З таких дітей виростають часто соціально неадаптовані дорослі. Хоча звичайно бувають і виключення.

3. Батьки - друзі. Непоганий варіант для сімейних відносин. Якщо у вас саме такі батьки, уважайте, що вам повезло. Такі батьки довіряють своїм дітям, дозволяють їм жити своїм самостійним життям. Такі батьки часто виглядають моложе свого віку й цікавляться захопленнями молоді. Такі батьки гарні тим, що хоча б не заважають розвиватися своїм дітям, не влазять у їхнє особисте життя, залишають досить місця для волі й розвитку.

4. Байдужі батьки. Це обділені й глибоко нещасні люди, які не вміють і не можуть любити. Для них діти - це не більше, ніж споконвічні проблеми. Вони ніколи не обіймають, не цілують, не говорять своїм дітям ласкавих слів. Від них часто можна почути: "Навіщо ми тебе народили. Ти нам все життя зіпсував(а)". У дітей з таких родин 2 варіанти майбутнього. Вони також по життю не проявляють ніяких почуттів і від цього страждають як вони, так й їхнє оточення. Або дитина твердо вирішує для себе, що в нього все буде по-іншому. Часто діти з таких родин у майбутньому стають дуже люблячими й ласкавими родителями.

5. І, напевно, самий оптимальний варіант, батьки - наставники. Такі батьки дійсно займаються своїми дітьми. Вони не просто віддають їх у садок, потім у школу, інститут. А потім розводять у здивуванні руками, чому, мол у нас із дітьми немає взаєморозуміння. Батьки - наставники щиро цікавляться своїми дітьми, спілкуються з ними, схвалюють будь-який їхній вибір, при цьому, допомагаючи прийняти правильне рішення. Такі батьки з дитинства спостерігають за інтересами своїх дітей, і допомагають їм уже в ранньому віці знайти своє покликання. Такі батьки ніколи не скажуть своїй дитині: іди вчитися або працювати сюди, тому що мені в молодості цього хотілося, і тепер ти будеш реалізовувати мої мрії. Такі батьки ніколи не будуть маніпулювати своїми дітьми, змушуючи їх робити те, що батьки вважають потрібним. Батьки - наставники дають повний вибір розвитку своїй дитині, при цьому допомагають йому, підказують, роблять усе для того, щоб дитина знайшла свій власний життєвий шлях. На великий жаль, таких батьків меншість. Може тому, що ми роками вчимо фізикові, математику, літературу й інші іноді зовсім безглузді речі, але ніхто й ніколи не вчить нас, як бути такими родителями, які зможуть виховати по сьогоденню щасливих і гармонічних дітей.

Не секрет, що багато з людей протягом всього свого життя продовжують у тій або іншій формі страждати через відношення з родителями. Хтось відмовляється або уникає спілкування. Інші постійно сорятся, скандалять і з'ясовують між собою відносини. А деякі вибирають варіант смиренної й покірної дитини, що імітує прекрасні сімейні відносини, а потай ненавидить своїх батьків за свою невдало сформоване життя. Якщо ж у вас дійсно теплі й щирі відносини з родителями, то я вас від всієї душі поздоровляю. Хоча тут дуже більша ймовірність того, що ви просто не усвідомлюєте вплив батьків на ваш начебто б самостійний вибір і не зауважуєте схованої маніпуляції. Хоча може бути для вас це й до кращого.

"Так що ж корисного я можу витягти із цієї статті, - подумаєте ви. Я й так прекрасно знаю, що нормальних і люблячих родин дуже мало. Із цим потрібно просто упокоритися й всі". Виявляється, найважливіше ще спереду.

Отже, у вас саме такі батьки й ніякі інші. У вас саме такі з ними відносини. Ви ображаєтеся на них, злитеся, дуєтеся або затаїли гнів глибоко усередині. І що із цим усім робити? Так і продовжувати тягти це із собою по життю? Так і продовжувати страждати й обвинувачувати у всіх лихах своїх батьків? А що вибираєте ви?

Я пропоную вам не прощати своїх батьків. Так, все правильно, ви не помилилися. Не прощати! Чому? Тому що сам факт прощення має на увазі, що вас скривдили, зробили вам погано й ви тепер, як великий суддя можете стратити або милувати засудженого. Тому я пропоную іншій, набагато більше діючий варіант.

Я пропоную щиро подякувати ваших батьків. І зробити це прямо зараз. Навіщо відкладати? Подякувати їх за скандали, за докори, за маніпуляції, за придушення й контроль, за вмешивание у ваше особисте життя й нав'язування вам своєї думки.

Навіщо дякувати? Це варто зробити хоча б тому, що ви самі вибрали своїх батьків. Самі вибрали місце й час свого народження, вірите ви в це чи ні. Саме такі батьки потрібні були для вашого становлення як особистості, для вашого розвитку й дорослішання. Якщо, наприклад, у вас батьки-тирани й постійно вас придушують, вам просто життєво необхідно подякувати їх за цей урок, але при цьому стать сильної й упевненої в собі особистістю. Повірте, як тільки ви набутите впевненості у своїх силах, батьки перестануть на вас давити. Ви просто перестанете це зауважувати або сам факт тиску перестане вас зачіпати.

Так чому ж все-таки варто щиро подякувати своїх батьків:

1. Ви самі вибрали для себе такі випробування. Ці випробування потрібні вам для вашого дорослішання й розвитку.

2. Подякувавши батьків, вам стане жити набагато легше й приємніше. Ви станете більше радісними й щасливими.

3. Випробувавши нелегкі відносини з родителями, ви одержали безцінний досвід і тепер точно знаєте, яких ви хочете відносин у вашій майбутній родині.

4. Ви самі відповідальні за своє життя й ніякий батька не може неї зіпсувати без вашого на те згоди.

5. Тільки подякувавши своїх батьків і відпустивши їх, ви зможете рухатися далі.

При цьому під поняттям подяки я не призиваю вас підкорятися у всім своїм батькам, бути старанними дітьми й нічим їх не засмучувати. Я призиваю жити своїм життям, приймати свої рішення, бути вільним від негативного впливу батьків. Але при цьому не злитися й не ображатися на них. Ну а якщо батьки ображаються, зляться й засмучуються, тому що ви відмовляєтеся слухатися їх і не надходите по життю так, як вони вважають правильним, те це тільки їхньої проблеми. Це ваше життя, її вам потрібно прожити, і ніхто не вправі вам говорити, як ви можете надходити, а як немає.

Заохочувати або карати?

Що таке погано, а що таке добре?

Мами й папи часом не передбачувані. Реакції на той самий учинок маляти вкрай суперечливі. Сьогодні за незначну провину норовлять відправити в кут, а завтра за розбитий акваріум не роблять зауваження. Чи буде дитина покарана, прямо залежить від настрою дорослих. $c:\users\марина\desktop\1307695021_parent-child.jpg$

Він перестає розуміти, що ж насправді йому заборонене, а що дозволено при благополучному збігу обставин. Непослідовність у поводженні батьків веде до зсуву в маляти понять «добре й погано».

Батьки заборонили, є солодке до обіду, але випадково залишили на столі вазочку із цукерками. Дитина вертиться на кухні. Йому дуже хочеться взяти трошки. Хоча б тому, що це робити не можна. Заборонний плід украй привабливий. Він думає, знімання одну й ніхто не догадається.

А якщо зрозуміють? Покарають? Мама не помітить, добре, а помітить - два варіанти: нічого не буде або не поздоровится. Цукерки такі смачні, м'які із фруктовою начинкою. Маля не розуміє, що поганого в тім, що він порушує заборону.

Він упевнений, ця подія несе позитивний відтінок, якщо ніхто про нього не догадається, або батьки виявляться в приємному настрої. Перетаскавши всі цукерки, маля заспокоюється. «Який обжорка! Одні фантики залишилися» - корить папа. Наступного дня історія повторюється, але, наприклад, з ожиною. Хлопчик дивиться, що мама залишила одну склянку ягід. Розуміє, вони вже поїли, а папа голодний. Йому дуже хочеться взяти одну ягідку, але він терпить. Заходить на кухню. Дивиться на стаканчик, почуває ще небагато постоїть і не впорається із собою, вибігає в коридор. Зіштовхується з мамою. «Ягоди тягав! Я тобі скільки разів говорила: не бери без дозволу! Те цукерки, то ягоди! Нічого залишити не можна!» - вибухає жінка. Син переляканий дивиться й від несподіванки нічого не може відповісти. Напрошується кілька правил з одним більшим не. Перше, ніколи не кричите на дитину, не з'ясувавши, провинився він чи ні. Друге, не думайте про маля гірше, ніж він є. Не карайте через деякий час. Не роздмухуйте з мухи слона. $c:\users\марина\desktop\287125739.jpg$

За негарний учинок маляти - варто зауважувати, карати. За гарний заохочувати, хвалити. Не важливо, чи почуваєте ви в цей момент подразнення або спокійні як ніколи. Карати - не значить вставати в позу й загрозливо сичати: «Де в мене ремінь?» Родина сидить за телевізором, дитині хочеться спілкування. Його попросили не заважати. Відходить. Повертається знову. Простягає іграшку. Домашніх це смішить. Поводження підкріплюється схвальною реакцією й триває натиск. Всім весело. Мама вибухає, кричить на маля, тому що прослухала, слова головного героя до своєї коханої. Хлопчик ображається. Він усього лише грав з родителями.

Заохочувати теж не так-те просто вміти. Дитина потребує визнання. Важливо не перестаратися. Уступає бабусі місце в автобусі - вона його цукерком пригощає. Заслужив. Допомагає мамі по будинку - відламує самий смачний шматочок пирога. Подібне відношення до позитивних учинків учить дитини на все дивитися з погляду вигоди. Вигода може бути виражена не тільки в матеріальної, але й словесній формі. Забереш іграшки - підемо гуляти. Дитина так ніколи й не зрозуміє, що потрібно стежити за чистотою. На будь-який учинок звикає одержувати схвалення, заохочення. Вередує, почуває себе непотрібним, від того, що не досить захоплено про нього говорять. Це може привести до розчарування, ще вчора хвалили, а сьогодні на те, що сам забрав іграшки, не обертають уваги. Перестараєтеся з похвалою - буде думати, що через корисні дії виконуються його бажання. У майбутньому виставить розцінки: прибратися у власній кімнаті коштує п'ятсот рублів. Нехай ви не маєте потребу в грошах, приручаєте маляти до ринкових відносин, але колись може відбутися, що станете старенькими, немічними, а син (дочка) буде вас відвідувати тільки за наявні.

Маля уважно вимальовує фігурки. Виходять безформні ляпки, ні на що не схожі. Підходить мама: «Який молодець, будиночок зовсім як дійсний!» Хлопчик з недовірою дивиться, поправляє: «Це вежа». «Яка гарна вежа!» - відразу підхоплює жінка - Ти в мене найкращий у світі художник!» Підходить батько: «Це що за мазанина?» - запитує він. Хто повівся стосовно дитини коректніше? Мама, але, на жаль, і вона припустилася помилки. По-перше, початку підбудовуватися під сина, щоб йому догодити, і імовірно, він це помітив, а по-друге, захоплювалася не самим малюнком, а художником. Результат - недовіра до батьків. Маля чує, який він гарний - стає ніяково за незаслужену похвалу. Нічого він не гарний, папа ж ясно сказав. Раптом і мама один раз зрозуміє, що помилялася, дитина не такий, який вона думала. Краще відразу підготувати, розповісти, нагрубити.

Заохочувати або карати? Покарання повинне бути своєчасне, виправдане. Заохочення - за вчинок, а не за те, що ви дуже любите дитину. Будьте поблажливі до своїх малят, але не дозволяйте вити із себе верев

1 2 3 4 5 6

Схожі:

Творча лабораторія для батьків Завдання: продовжити роботу з об’єднання зусиль родини та школи, координування їх дій щодо підвищення інформаційної та комунікативної...	АНКЕТА ДЛЯ БАТЬКІВ Мета. Довести до свідомості батьків, що дитина – це індивідум, який потребує з їхнього боку великої уваги і поваги, як до особистості,...
План. Педагогічна освіта батьків Залучення батьків до виховної роботи Лекція Сім’я як провідний компонент системи соціального формування особистості	Особливості психічного розвитку старшокласників Мета. Ознайомити батьків із психофізіологічними та віковими особливостями дітей старшого шкільного віку. Розкрити необхідні умови...
Словник термінів соціального педагога Авторитет батьків Авторитет батьків визнаний вплив батьків на переконання й поведінку дітей, який грунтується на глибокій повазі до батьків, довірі...	Лекція для батьків Першим університетом життя для дитини є та сім'я, в якій народилася дитина. Завдання обох батьків полягає в тому, щоб створити в...
ТЕСТ «ПІДЛІТКИ ПРО БАТЬКІВ» (за методикою Шафера) Мета: виявити установки, поведінки й методи виховання батьків так, визначити, як бачать своїх батьків діти підліткового віку	Особистий приклад у сімейному вихованні. Лекція для батьків Першим університетом життя для дитини є та сім'я, в якій народилася дитина. Завдання обох батьків полягає в тому, щоб створити в...
АНКЕТА «ГОЛОС БАТЬКІВ» Мета: через батьків зібрати й уточнити більш докладні відомості про учнів: їх ставлення до школи, пріоритетність тих чи інших навчальних...	МЕТОДИКА ТА ФОРМИ РОБОТИ З БАТЬКАМИ УЧНІВ ...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання