Консультації для батьків Формування культури трапези

Скачати 0.55 Mb.

Назва	Консультації для батьків Формування культури трапези
Сторінка	1/6
Дата	13.03.2013
Розмір	0.55 Mb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Біологія > Документи

1 2 3 4 5 6

Консультації для батьків

Формування культури трапези

ДО 2-3 років у маляти з'являються всі молочні зуби, і дитина може й повинен добре освоїти й закріпити навичку жування. Його організму потрібні тільки доброякісні продукти; кулінарна обробка повинна бути що щадить. Дуже важливий правильний підбор продуктів, що містить білок, солі кальцію, фосфору, фтору, вітаміни D, А. Корисні щільні продукти, у яких багато клітковини, наприклад, сира морквина, яблука, шматочки свіжої капусти. $c:\users\марина\desktop\00001_214.jpg$

У кожного маляти є свої звички й вам доведеться зважати на них. Часто діти відмовляються їсти нелюбиму або незнайому їжу. Тут варто піти на компроміс:

можна зменшити порцію, забравши частину гарніру,

нарізати бутерброд або яблуко на кілька частин,

попросити маляти тільки спробувати блюдо,

замаскувати незнайому їжу вже знайомій.

НА ЩО ТРЕБА ЗВЕРТАТИ УВАГУ ПІД ЧАС ЇЖІ

Послідовність блюд повинна бути постійної.

Перед дитиною можна ставити тільки одне блюдо.

Блюдо не повинне бути ні занадто гарячим, ні холодним.

Корисно класти їжу в рот невеликими шматочками, гарненько пережовувати.

Не треба розмовляти під час їжі. $c:\users\марина\desktop\plohoiappetit.jpg$

Рот і руки - витирати паперовою серветкою.

ЧОГО НЕ СЛІД ДОПУСКАТИ ПІД ЧАС ЇЖІ

Голосних розмов і звучання музики.

Понукань, підганяння дитини.

Насильного годівлі або догодовування.

Осуду маляти за необережність, неохайність, неправильне використання столових приладів.

Неестетичної сервіровки стола, некрасивого оформлення блюд.

Після закінчення їжі маляти потрібно навчити полоскати рот.

ЯК НЕ ТРЕБА ГОДУВАТИ ДИТИНИ

(із книги В. Леви "Нестандартна дитина")

СІМ ВЕЛИКИХ Й ОБОВ'ЯЗКОВИХ "НЕ"

1. не примушувати. Зрозуміємо й запам'ятаємо: харчове насильство - одне з найстрашніших насильств над організмом й особистістю, шкода й фізичний і психічний. Якщо дитина не хоче їсти - виходить, йому в цей момент є не потрібно! Якщо не хоче їсти тільки чогось певного, - виходить, не потрібно саме цього! Ніяких примусів у їжі! Ніякого "відгодовування"! Дитина не сільськогосподарська тварина! Відсутність апетиту при хворобі є знак, що організм має потребу у внутрішнім очищенні, сам хоче поголодувати, і в цьому випадку голос інстинкту вірніше будь-якого лікарського приписання.

2. не нав'язувати. Насильство в м'якій формі: угоди, переконання, наполегливі повторення пропозиції. Припинити - і ніколи більше.

3. не догоджати. Їжа - не засіб домогтися слухняності й не засіб насолоди; їжа - засіб жити. Здорове задоволення від їжі, звичайно, необхідно, але воно повинне відбуватися тільки від здорового апетиту. Вашими цукерками ви доможетеся тільки розпещеності й зіпсуття смаку, так само як і порушення обміну речовин.

4. не квапити. Їжа - не гасіння пожежі. Темп їжі - справа сугубо особисте. Поспіх у їжі завжди шкідливий, а перерви в жуванні необхідні навіть корові. Якщо доводиться поспішати в школу або куди-небудь ще, то нехай дитина краще не доїсть, чим у метушні й паніці проковтне ще один недожований шматок.

5. не відволікати. Поки дитина їсть, телевізор повинен бути виключений, а нова іграшка прихована. Однак, якщо дитина відволікається від їжі сам, не протестуйте й не підганяйте: виходить, він не голодний.

6. не потурати, але зрозуміти. Не можна дозволяти дитині їсти що потрапило й у якому завгодно кількості (наприклад, необмежені дози варення йди морозива). Не повинне бути харчових примусів, але повинні бути харчові заборони, особливо при діатезах й алергіях. Дотримання всіх інших "не" позбавить вас від безлічі додаткових проблем.

7. не тривожитися й не тривожити. Ніякої тривоги, ні-якого занепокоєння із приводу того, чи поїла дитина вчасно й скільки. Стежите тільки за якістю їжі. Не приставати, не запитувати: "Ти поїв? Хочеш їсти?" Нехай попросить, нехай зажадає сам, коли захоче, так буде правильно - так, тільки так!

Якщо дитина постарше, те ви можете повідомити йому, що сніданок, обід або вечеря готова, запропонувати поїсти - всі, більше нічого. Їжа перед тобою: їли, якщо хочеш.

РАДИМО ПРИГОТУВАТИ ДЛЯ ДІТЕЙ

Бульйон з яєчними пластівцями

На 4 порції: 4 склянки м'ясного бульйону, 2 яйця, 1/2 морквини, 1/2 цибулини, зелень.

У попередньо збиті яйця додати небагато підігрітого бульйону. Потім суміш процідити, влити киплячий бульйон, що залишився, і перемішати до утворення дрібних пластівців.

Щоб бульйон знову став прозорим, потрібно зменшити вогонь і продовжувати варити 10-15 хвилин.

Буряк, тушкований у сметані

На 4 порції: 2 буряка. На 100 м готового соусу: 1/4 склянки м'ясного або овочевого бульйону, 1/2 ст. ложки борошна, 1 ст. ложка сметани.

Буряк промити й зварити. Потім очистити, натерти, заправити зметаним соусом і гасити під кришкою 5-7 хвилин.

Салат з моркви, зеленого горошку і яблук

На 300 м моркві: 150 м консервованого зеленого горошку, 100 м яблук, 100 м майонезу, цукор, сіль.

Зварену моркву й свіжі, очищені від шкірки яблука нарізати кубиками. Додати зелений горошок, сіль і цукор по смаку, майонез. Гарненько розмішати, прикрасити шматочками яблук і моркви.

Зефір яблучний

На 4 порції: 4 печених антонівських яблука, '/ 2 склянки цукрового піску, 2 білки, 1 склянка вершків.

Яблука протерти через сито, додати цукор. Білки розтерти дерев'яною ложкою до густоти. Збити окремо вершки, ретельно змішати з отриманою масою й викласти на блюдо.

При бажанні зефір можна залити сиропом полуничного або вишневого варення.

Приємного апетиту!

Батьківські збори

« чи Знаєте ви свою дитини?»

$c:\users\марина\desktop\12863995851753.jpg$

Зустріну почати з питань:

Чи спостерігаються якісь зміни в розвитку дитини?

Став він іншим за рік?

Що нового з'явилося?

Це важливо з'ясувати, оскільки деякі батьки не бачать цих змін, не зауважують, у якій особі говорить про себе їхня дитина, не бачать його потреб і т.д.

Батькам дуже важливо знати про особливості розвитку дитини. Великий російський педагог К.Д.Ушинский писав: « Якщо педагогіка хоче виховувати людини у всіх відносинах, то вона повинна довідатися його теж у всіх відносинах».

Можна на підтвердження привести ще одну цитату - слова Н.И.Пирогова: «викидаючи безупинно дитини з його власного духовного буття, переносячи його всі частіше в нашу сферу, змушуючи його й дивитися й розуміти по^-нашому, ми, нарешті, досягаємо одного: він починає нам здаватися не тим, що він є».

Затримки в розвитку також неприпустимі, але варто пам'ятати, що можливості маленької дитини великі, але не безмежні. Тому батькам важливо знати психофізіологічні показники розвитку дітей.

Що ж характерно для дитини четвертого року життя? Насамперед фізичний розвиток, бурхливий фізичний ріст. У дітей 3-4 років велика потреба в рухах, хоча іноді батьки ремствують на їхню зайву активність. Дітям важко всидіти на місці, їм легше щось робити, чим не діяти.

Питання:

Ви, імовірно, помітили прагнення дітей до самостійності, поява в них нових інтересів? Якщо так, то в чому вони проявляються?

Яка улюблена фраза дитини?

Ведучий. Дитина не бажає підкорятися вимогам дорослих, перебудовуються між ним і дорослими. Він починає усвідомлювати себе як окремої людини, зі своїми бажаннями й особливостями. Усвідомлення дитиною себе відбувається звичайно до кінця третього року життя, коли він практично стає самостійним: може виконувати без допомоги дорослого багато дій, засвоює навички самообслуговування.

Зовні ці зміни виражаються в тім, що дитина починає говорити про себе не в третій особі, а в першому. До речі, не всі батьки зауважують появу цієї особливості й утрудняються відповістити на запитання, у якій особі говорить про себе дитина. Дитина хоче бути дорослим. Це явище одержало назву кризи трьох років, коли дитині властивий прояв негативізму, капризів й упертості.

Давайте розберемося в поняттях. Негативізм - це бажання дитини робити навпаки, не підкоритися в жодному разі волі дорослого. При цьому перед однолітками й «сторонніми» дорослими дитина не демонструє свою незалежність.

Ситуація для аналізу

Хлопчик дуже любить качатися на велосипеді. Йому не завжди дозволяють, але сьогодні говорять:

- Іди качайся.

Але він відповідає:

- Не піду.

Справа в тому, що в голосі матері він уловив наказові нотки. Діти не тільки протестують на кожному кроці проти зайвої, на їхню думку, опіки, але й спеціально роблять те, що їм заборонене.

Іноді дорослі плутають поняття «упертість» й «капризи»

Питання:

Хто може розвести ці поняття?

Коментар педагога

Уперта дитина наполягає на своєму тому, що йому так сильно хочеться чогось, а тому, що він цього зажадав.

Упертість - своєрідна захисна реакція проти впливу дорослих. Те ж можна сказати й про негативізм. Тільки негативисту однаково що робити, аби тільки навпаки, а упертюхові важливо зробити саме те, на чому він наполягає. Це закономірні явища, нормальні у відомих межах. Але буває, криза заходить занадто далеко - і ми спостерігаємо, що дитина проявляє норовистість, тобто бунтує проти норм виховання.

Однієї з основних помилок виховання, що веде до появи впертості, є підвищена вимогливість батьків у приученні дитини до порядку без обліку його реальних умінь. маля не може регулювати своє поводження. Батьки ж висувають вимоги на основі власних подань про те, що дитина зобов'язана робити й уміти, без обліку його подань і же-ланий. Якщо батьки не бажають ураховувати вікові й індивідуальні особливості дитини, проявляють до нього зайву вимогливість, це може стати причиною прояву дитячої впертості. Даремно жадати від дитини 3-4 років, щоб він завжди був чистим, не торкав землю, не ставав на коліна в новому одязі, не брав у руки бездомного кошеняти. У дітей немає вродженого прагнення до чистоти, ці якості можуть бути сформовані тільки в процесі виховання й навчання. Треба поступово привчати дитини до охайності, але не обурюватися тим, що не усе ще в нього виходить.

Що таке капризи? Якщо вперта дитина проявляє свою впертість тільки у відповідь на поводження або вимоги батьків, то примхливий починає «супитися» і нити, плакати по будь-якому приводі. Для впертості саме головне - не поступитися дорослому, настояти на своєму, і якщо дорослий відстане, дитина буде тільки рад. Примхлива дитина прагне домогтися ще більшої уваги до себе, до своєї особи, йому подобається бути в центрі уваги. Улюблене вираження впертої дитини: «Я хочу», примхливого: «Я не хочу». Примхлива дитина, як правило, перебуває в особливому стані «готовності до капризу».

А зараз давайте розберемося на прикладах у причинах капризів й упертості дітей.

Ситуація для аналізу

Дворічний Илюша з ретельністю надягає колготы. Важке заняття! Нарешті^-те після довгих зусиль колготы майже надеты, але ... навиворіт. Маля, звичайно, цього не зауважує й продовжує їх натягати. Мати припиняє, як вона говорить, «цю безцільну метушню», швидким рухом, не приховуючи подразнення, намагається натягнути дитині колготы. Маля піднімає лемент: «Сам, сам! Сам!». Мати строго говорить: «Сиди спокійно й не вередуй! Не вмієш, а кричиш «сам»

Питання:

Чи правильно надійшла мама?

Які наслідки поводження мами?

Чи бувають подібні ситуації у вас?

Як ви виходите з них?

Що б ви порадили мамі?

Важливо підкреслити, що в дитячому «Я сам» проявляється прагнення до самостійності. Це спостерігається навіть у самих маленьких дітей, і всіляко треба підтримувати це прагнення, діти мо-гут вирости пасивними, ледачими.

Приклад. Дитина намагається одягтися сам, але мама все робить за нього. Він важко зітхає й говорить: «А я так хотів сам!»

Ситуація для аналізу

Дівчинка Таня під час обіду говорить: «Не хочу суп». Вона постійно висловлює бабусі своє невдоволення тим, що суп теплий, «у ньому пінки» й ін. Бабуся йде в неї на приводу: пропонує інші блюда, намагається зацікавити онученяті, розповідає казку й т.д. все бесполезно. Дівчинка залишилася голодної, тому вона не може заснути після обіду, перевтомлюється, отруює вечір собі й дорослим.

Питання:

Визначите: у даній ситуації більшою мірою проявляється впертість або каприз? Відповідь обґрунтуйте.

У чому причини такого поводження дитини?

Чи були у вас подібні ситуації?

Як ви з них виходили?

Необхідно підкреслити, що не треба йти на приводу в дитини. Тут можуть бути різні варіанти рішення конфлікту: або позбавити дівчинку супу, або вмовити з'їсти його. У цьому випадку важлива єдність всіх членів родини.

Іноді дітям говорять, що вони ще «встигнуть напрацюватися», дорослі повністю їх обслуговують, а потім дивуються - чому дитина не любить трудитися? Не треба робити за дитину те, із чим він може впоратися сам. Тут важливо мати на увазі той факт, що вихователі формують елементарні навички самостійності в дітей, а будинку батьки часто не продовжують цю роботу. Дитині важко підбудовуватися під різні вимоги дорослих.

Важливо пам'ятати, що для маленьких дітей характерне явище «ненавмисної помилки». Це означає те, що в них недостатньо сформована координація рухів, необхідні навички. Часто вони просто не розраховують на свої сили й тому падають, роняють, проливають, рвуть і т.д. Ці помилки відбуваються ненавмисно, дитина сам випробовує негативні емоції - переляк, страждання, здивування. У таких випадках треба підтримати маляти, вселити в нього впевненість у власні сили, не лаяти, коли йому й так погано.

Буває, що дитина задивилася на вітрину, упав, забруднився, а мама його ще й шльопнула. Він - у сльози. Але ж вірніше було б заспокоїти маляти.

Необхідно допомагати дітям в оволодінні необхідними навичками, більше з ними спілкуватися. Наприклад, показувати, як розкладати ложки, забирати іграшки.

Діти дуже емоційні, чуйні до поводження й настрою дорослих. Дитина починає реагувати не тільки на те, що йому говорять батьки, але й на те, як говорять. Наприклад, якщо дитині сказати, що він поганий, вона заперечить. «Ні, я гарний». Але, звичайно, краще оцінювати не особистість дитини, а його вчинки. У книзі Ю. Б. Гиппенрейтер «Спілкуватися з дитиною. Як?» приводиться цікавий приклад. Дівчинка трьох років, побачивши, що бабуся розсерджена, просить назвати її Зайчиком, що домашньою мовою означає: «ах ти, моя гарна», тобто дитина намагається заслужити схвалення.

Питання:

Приведіть приклад, чому і як наслідують ваші діти.

Чи завжди вони наслідують позитивних учинків дорослих й однолітків?

Узагальнення відповідей ведучим

Більшу роль у вихованні грає позитивний приклад дорослих. Буває й так, що батьки жадають від дитини одного, а самі надходять по-іншому. Дитина не знає, як правильно, починає хитрити, пристосовується.

Коли маленька людина тільки починає засвоювати соціальний досвід, поводження батьків відіграє важливу роль. Л. Н. Толстой писав, що всі труднощі виховання випливають із того, що батьки не тільки не виправляють свої недоліки, але й виправдують їх у собі, при цьому бажаючи не бачити цих недоліків у дітях. Тому, шановні батьки, якщо вам важко розстатися зі своїми звичками, манерами поводження, те хоча б не демонструйте їх своїй дитині або не лайте його за це. Приведемо банальний приклад. У будинку дзвонить телефон, і папа просить сказати, що його немає. Дитина повторює: «папа сказав, що його немає будинку». Часто вихователі спостерігають такі факти поводження дітей: вони «цокаються» кружками з кефіром, «п'ють пиво», грають «у п'яних» й ін.

Або от ще один, дуже показовий приклад.

Хлопчик під час сніданку дуже знехотя їсть кашу, присуджуючи при цьому: «Їли, дурень, їли...». Таким чином, після кожної з'їденої ложки він лає себе й насильно змушує їсти. На питання вихователя, навіщо він говорить такі слова, дитина відповідає: «Так мене будинку мама так завжди годує».

Понаблюдайте за спілкуванням своїх дітей з ляльками, з однолітками.

Маленькі діти імпульсивні, тобто почуття в них переважає над розумом, вони часто роблять учинки під впливом сиюминутных почуттів і бажань, тому так часто порушують правила поведінки.

Діти щирі й безпосередні, їм важко зберігати секрети. Вони можуть сказати зайве стороннім людям, тому дорослим не рекомендується говорити в присутності дітей про те, що вони хотіли б сховати від навколишніх.

Приведемо приклад, що підтверджує одне з якостей, властивих дітям молодшого віку, - дитячу безпосередність.

Мама показує дитині подарунок для бабусі й говорить, що це секрет. Дитина, тільки побачивши бабусю, заявляє радісно: «Бабуся, у нас для тебе подарунок, тільки це секрет!» (Можна запитати в батьків, яке якість дитини проявляється в даній ситуації.)

Діти четвертого року життя допитливі, вони задають питання дорослим.

Питання до батьків:

Які питання задають ваші діти?

Як ви на них відповідаєте?

Чим люблять займатися ваші діти будинку?

Чи спостерігаєте ви гри дітей?

У цьому віці зростає здатність до самостійних дій. Діти люблять грати, малювати, ліпити, конструювати, слухати казки.

Потрібно відвести дитині місце, зручне для гри. Дорослим рекомендується активно включатися в ігри, взявши собі яку-небудь роль. Про гру, як провідному виді діяльності ми докладно поговоримо надалі.

1 2 3 4 5 6

Схожі:

Творча лабораторія для батьків Завдання: продовжити роботу з об’єднання зусиль родини та школи, координування їх дій щодо підвищення інформаційної та комунікативної...	АНКЕТА ДЛЯ БАТЬКІВ Мета. Довести до свідомості батьків, що дитина – це індивідум, який потребує з їхнього боку великої уваги і поваги, як до особистості,...
План. Педагогічна освіта батьків Залучення батьків до виховної роботи Лекція Сім’я як провідний компонент системи соціального формування особистості	Особливості психічного розвитку старшокласників Мета. Ознайомити батьків із психофізіологічними та віковими особливостями дітей старшого шкільного віку. Розкрити необхідні умови...
Словник термінів соціального педагога Авторитет батьків Авторитет батьків визнаний вплив батьків на переконання й поведінку дітей, який грунтується на глибокій повазі до батьків, довірі...	Лекція для батьків Першим університетом життя для дитини є та сім'я, в якій народилася дитина. Завдання обох батьків полягає в тому, щоб створити в...
ТЕСТ «ПІДЛІТКИ ПРО БАТЬКІВ» (за методикою Шафера) Мета: виявити установки, поведінки й методи виховання батьків так, визначити, як бачать своїх батьків діти підліткового віку	Особистий приклад у сімейному вихованні. Лекція для батьків Першим університетом життя для дитини є та сім'я, в якій народилася дитина. Завдання обох батьків полягає в тому, щоб створити в...
АНКЕТА «ГОЛОС БАТЬКІВ» Мета: через батьків зібрати й уточнити більш докладні відомості про учнів: їх ставлення до школи, пріоритетність тих чи інших навчальних...	МЕТОДИКА ТА ФОРМИ РОБОТИ З БАТЬКАМИ УЧНІВ ...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання