Консультації для батьків Формування культури трапези

Скачати 0.55 Mb.

Назва	Консультації для батьків Формування культури трапези
Сторінка	2/6
Дата	13.03.2013
Розмір	0.55 Mb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Біологія > Документи

1 2 3 4 5 6

Ток-шоу: « чи Можна обійтися без покарань?»

Ціль: дати батькам можливість задуматися над проблемами виховання дітей, подивитися по-новому на використання покарань, переосмислити їх. $c:\users\марина\desktop\27395.jpg$

Пропонується обговорити різні точки зору. Заздалегідь можна підготувати «опонентів» - людей із протилежними точками зору на проблему. У токовище^-шоу беруть участь фахівці: психолог, педагоги, інспектори, самі батьки.

ВЕДУЧИЙ. Сьогодні ми з вами поговоримо про важливу проблему, з якої зіштовхуються все - і дорослі, і діти, - про проблему доцільності застосування покарань.

Відношення до покарань міняється протягом століть. Так, у прислів'ях і приказках російського народу відбита необхідність фізичного покарання. Наприклад, «Різкою в могилу дитини не вженеш, а калачем не виманиш», «Люби сина жезлом», «Непокараний син - безчестя батькові», «Куркулем так у спину - те й приголубье синові».

Питання до слухачів:

Як ви вважаєте, що дає покарання дитині?

Як часто можна використати цей метод?

Чи можна без нього обійтися?

Є чи прийнятні покарання?

Як ви оцінюєте слова А. С. Макаренко про те, що в гарній родині покарань ніколи не буває й це самий правильний шлях сімейного виховання?

Пропонується висловити різні позиції $c:\users\марина\desktop\rebenok_nakazanie.jpg$

Перша позиція - «за» покарання. Їх треба використати, тому що дитина робить на зло, не розуміє слів, а як тільки його шльопнуть, відразу розуміє. І батькам легшає. «Нас били батьки й нічого » - говорять вони. Не даремно покарання використали раніше.

ВЕДУЧИЙ. Імовірно, ви зауважували, що діти використають досвід виховання своїх батьків в іграх і власних судженнях?

Приклад

Дівчинка, побачивши в руках у вихователя пояс від плаття, запитує: «А ви кого ширяєте?» (тобто поріть).

Коментар експерта

В 1989 році ООН прийняла Конвенцію про права дитини. У ній сказано, що діти мають право на особливу турботу й допомогу; дитині для повного й гармонічного розвитку його особистості необхідно рости в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові й розуміння. Порушення прав маленьких дітей, їхнього достоїнства - цілком розповсюджене явище. Ці порушення часто виникають у результаті некомпетентних виховних впливів на дитину. Нормативними документами про захист прав дитини є «Конвенція про права дитини», Федеральний закон «Про основні гарантії прав дитини в ДОУ», закон РФ «Про утворення», Сімейний і Кримінальний кодекси. Відповідно до вимог Конвенції й нормативно-правових документів Російської Федерації, дитина має право на захист від фізичного, психологічного насильства, образи або зловживання. Діти мають право на любов і турботу. Дитині необхідно рости в атмосфері щастя, любові й розуміння. Крім того, неприпустимим уважається відсутність турботи або недбалий, грубий обіг. Наприклад, ударити дитини - означає порушити його права. Приниження достоїнства дитини може привести до серйозного психологічного збитку. Важливо дотримувати недоторканності особистості. Визначати тільки вчинки, дії, говорити дитині не «Ти поганий», а «Ти зробив погано», не «Ти жорстокий», а «Ти надійшов жорстоко». Давати тільки позитивні аванси. Не можна позбавляти дитини заслуженої похвали, у жодному разі не віднімати подарованого.

Питання:

Яке ваша думка із приводу висловлення П. Ф. Лесгафта про те, що роль люблячого слова велика й з ним не може зрівнятися ніяке покарання.

Коментар психолога

Психологи присвятили багато досліджень самоаналізу людини, що називається по-різному: сприйняття себе, образ себе, оцінка себе, а частіше - самооцінкою. Самооцінка сильно впливає на долю людини. Так, діти з низькою самооцінкою, але цілком здатні, гірше вчаться, погано ладять із однолітками й учителями, менш успішні потім у дорослому житті. Основа самооцінки заставляється дуже рано, у найперші роки життя дитини й залежить від того, як з ним звертаються батьки. Якщо вони розуміють і приймають його, терпимо ставляться до недоліків і промахів, він виросте з позитивним відношенням до себе. Якщо ж дитини постійно «виховують», критикують і муштрують, самооцінка його виявляється низкою, збиткової. Дитина сприймає себе таким, яким його бачать інші. Позитивне відношення до себе - основа психологічного виживання, і діти постійно шукають і навіть борються за нього. Кожна дитина чекає підтвердження, що він - гарний, що його люблять, що він може впоратися з будь-якими справами. Це - природні прагнення всякої людини, що становить відношення до себе. На думку вчених, емоційний комфорт дитини в родині є важливою умовою його нормального розвитку й благополучного входження в мир культури й соціальних відносин. Дослідження психологів свідчать, що почуття, сформовані в раннім дитинстві, згодом переносяться на інші об'єкти й інших людей, формуючи в кожної людини особливий стиль відносин з навколишніми. Формирующееся відносини дитини до інших людей насамперед відношенням до нього самому рідних і близьких у родині.

Питання:

Є чи педагогічно виправдані покарання? Якщо так, то які?

Зміст покарання - вплив на емоційну сферу в дитини, викликати в нього почуття провини, каяття, прикрості, сорому.

Думка педагога

Покарання не можна розглядати як обов'язковий метод впливу. У вихованні дітей дошкільного віку можна обійтися без нього, якщо дорослий ураховує вікові особливості, вдумливо ставиться до індивідуальних особливостей дитини.

Якщо без покарань не можна обійтися, то треба пам'ятати про деякі правила, які рекомендує застосовувати В. И. Леви.

Покарання завжди повинне виходити з мотиву вчинку. Нерідко буває, що результат учинку виявився важким, хоча мотив, яким керувалася дитина, був позитивним. Наприклад, дитина заступився за молодшого (дівчинку) і вдарила кривдника.

Підставою для покарання можуть бути тільки аморальні вчинки: свідоме порушення інтересів родини, відмова підкорятися розумній вимозі, неохайне відношення до речей, заподіяння образи або шкоди кому-небудь із навколишніх, брутальність й ін.

Щоб покарання усвідомлювалося дитиною, вона повинне бути справедливої, адекватним його провини.

Покарання не повинні бути занадто частим, тому що діти звикають до них і стають байдужими до дії батьків.

Варто враховувати строк давнини провини. Запізнілі покарання нагадують дитині минуле, але не дають стати іншим. Покараний - прощений, інцидент вичерпаний, про старі провини - ні слова.

Не можна карати й лаяти дитину, коли він хворий, їсть, після сну, перед сном, під час гри, під час занять, відразу після фізичної або духовної травми.

Не можна карати дитини, коли в нього що-небудь не виходить, але він намагається.

Варто відмовитися від покарання, коли ви засмучені, розстроєні, хворі.

Покарання не повинне шкодити здоров'ю.

За одна провина - одне покарання.

Як показують дослідження психологів, для батьків часом характерно так називане езопове поводження, тобто їм важко зрозуміти особливості поводження дитини, несхожі з їхнім поданням про належний.

(Ці рекомендації можна підготувати заздалегідь у письмовому виді або роздрукувати як пам'ятки для батьків).

Коментар психолога

Покарання є самим слабким засобом придушення в дітей небажаних учинків. У дитини загальмувати реакцію за допомогою покарання вдається тільки в 47 % випадків. Заохочення, наприклад коли дитини хвалять за те, що він удержався від поганого вчинку, є більше сильним засобом. Ефект покарання від разу до разу слабшає, і в цьому полягає його недолік. Наприклад, дитина прагне взяти в руки яку-небудь річ, що йому не дозволяють брати. За неслухняність його ставлять у кут, однак через якийсь час він знову намагається взяти цю річ. І його знову карають.

Установлено, що заборона діє лише в тому випадку, якщо він використається до того, як дитина хоча б однократно здійснив заборонену дію. Якщо він проробив цю дію вже один або кілька разів, наприклад, взяв предмет, що брати заборонено, то надалі навіть повну заборону й покарання придушують цю реакцію тільки частково й не у всіх випадках. Однократне покарання не може вгасити дія системи умовних рефлексів.

Педагогам і батькам доводиться поступово підсилювати свої міри покарання, і воно в такому випадку травмує нервову систему дитини. Результати при цьому бувають ще гірше.

Брати слово з дитини також ненадійний виховний засіб. Якщо в нього немає навичок самостійних занять, то скільки обіцянок він не дасть, виконати їх однаково не зуміє. Цей метод лише підриває віру дитини у свої сили й погіршує емоційне тло вироблення нової системи рефлексів.

Ситуація для аналізу

Чотирирічний Алеша балувався за столом під час обіду, незважаючи на зауваження дорослих. Зрештою він подавився й почав кашляти. Його покарали - поставили в кут. Після того як хлопчик «відбув покарання», батько його запитав:

- Будеш ще так робити?

- Ні, - відповіло маля.

- А ти зрозумів, за що тебе покарали? - догадався запитати батько.

- Так, за те, що кашляв, - відповіла дитина.

Питання

Якими можуть бути наслідку взаимонепонимания?

Можна запропонувати батькам поділитися досвідом виховання, застосування ефективних, на їхню думку, покарань, що мають педагогічну доцільність. Наприклад, якщо дитина нагрубила, скривдив старшого, то йому забороняють дивитися мультфільм.

Але може виникнути питання: а як же можна карати?

Ведучий пропонує батькам самостійно називати педагогічно виправдані покарання.

До педагогічно виправданих покарань ставляться перераховані нижче:

Зауваження, але зроблене так, щоб воно усвідомило дитини;

Догана - серйозно й строго поговорити про неприпустимість невартого поводження;

Позбавлення дитини чогось приємного, без чого можна обійтися: перегляд улюблених телепередач, ласощів й ін. , але важливо, щоб він знав, за що покарано.

Метод ігнорування спірний, він полягає в тім, що з дитиною не спілкуються близькі люди, але й у цьому випадку він повинен знати, за що покарано. Ігнорувати дитини можна не більше декількох хвилин.

Доцільно також запропонувати дискусію про доцільність використання цього методу. Наприклад, супротивники його вважають, що так можна цілий день прообижаться. Прихильники ж приводять аргументи, що підтверджують зворотне.

Неприпустиме покарання дітей працею, оскільки праця повинен бути радістю. Можна використати покарання як метод «природних наслідків»: насмітив - забери за собою. Крім того, дуже корисно дати зрозуміти дитині, що він сам страждає через свою неслухняність. Наприклад, спізнилися на автобус, і тепер його прийде довго чекати; або ж вчасно не захотів забрати іграшки - менше часу залишиться на заняття улюбленою справою.

Обережно використайте глузування, оскільки вони можуть викликати втрату батьківської довіри.

Неприпустимо зловживати заборонами, тому що нескінченні заборони викликають у дитини прагнення протидіяти ім. Дорослі повинні чітко визначити, що дитині можна, а що не можна, мотивувати це.

Рекомендується відволікти маляти. Так, дитині можна нагадати, що він хотів розповісти про щось, запропонувати разом чим-небудь зайнятися й т.д. але якщо цей метод на допомагає й дитина продовжує наполягати на своєму, треба набратися терпіння й не реагувати на його капризи. Тут, безумовно, важлива єдність вимог з боку всіх дорослих: коштує одному з них виявити слабість, пошкодувати дитину, дозволити зробити те, за що насварили, як весь ефект покарання буде нівельований.

Ситуація для аналізу

- Папа, а мене Ніна Петрівна похвалила! Я запам'ятав вірш швидше всіх! Хочеш розповім? - дівчинка радісно скакає, їй не терпиться поділитися з батьком удачею.

- Краще розкажи мені про своє поводження, що ти накоїла вчора! - строго говорить батько.

Особа дочки мерхне. Дарма весь день виношувала вона в собі заряд радості Будинку дівчинка робить ще один захід:

- Мама, хочеш, розповім вірш про ялинку?

- Мені не до ялинки зараз. Наступного разу розповіси.

Питання:

Що випробовує дитина в такому разі, коли батьки не прагнуть його зрозуміти, розділити його радість?

Чим надалі чревате неуважність батьків до проблем дочки?

Як ви ставитеся до справ дитини?

Чи намагаєтеся підтримати його прагнення поділитися з вами своїми радостями й прикростями?

Коментар педагога

У дитини є потреба в спілкуванні із близькими людьми. Якщо батьки не реалізують її, то дитина знайде іншу людину, з яким буде спілкуватися, ділитися своїми проблемами. Так, іноді діти попадають у сумнівні компанії. Іноді батьки дивуються, чому вони останніми довідаються про події в житті їхньої дитини.

Ситуація для аналізу

Мама говорить синові:

- Настав час спати.

А син заявляє:

- Не хочу!

Мама робить вигляд, що не чує відповіді сина, і продовжує:

- Кого ж ти сьогодні візьмеш із собою дивитися сни - ведмедика або зайця?

І от уже хлопчик тягнеться до зайця, слухняно лягає спати.

Питання

Чому спочатку син відмовився лягати спати, а потім погодився?

Який прийом використала мама? Ви використаєте подібні прийоми?

У чому ефективність, на ваш погляд?

Батькам пропонується висловити свою точку зору, обґрунтувати її.

Підведення підсумків

Покарання - сильно діючий метод виховання, але його треба застосовувати обережно, з урахуванням многих обставин: це й мотиви вчинків дітей, і вікові особливості. Не поспішаєте з висновками, не принижуйте дитини, не кричите на нього, не вигострюйте на дітях своя дотепність. Покарання повинне бути педагогічно виправданим. Фізичні покарання неприпустимі.

Консультація про Правила Дорожнього Руху $c:\users\марина\desktop\1269140746_prav_ukr_all.jpg$

Чи легко навчити дитини правильно поводитися на дорозі?

На перший погляд легко. Треба тільки познайомити його з основними вимогами Правил дорожнього руху й ніяких проблем.

Насправді дуже важко. Адже ми, батьки, щодня на очах рідного чаду порушуємо ці самі горезвісні Правила, і не замислюємося, що ставимо перед дитиною нерозв'язне завдання: як правильно? Як говорять або як роблять?

Коли ж дитина попадає в дорожню подію, те винуваті все: водій, дитячий сад, школа, Державтоінспекція. Чому не навчили, не показали, не вберегли? Забуваючи при цьому, що в першу чергу батьки своїм прикладом повинні навчити й уберегти.

Якщо ви дійсно зацікавлені в тім, щоб ваша дитина володіла навичками безпечного поводження на дорозі, то не зводите процес навчання до порожньої й марної фрази: "Будь обережний на дорозі". вона не пояснює дитині, чого властиво на дорозі треба боятися. Де його може підстерігати небезпеку? Краще використайте рух у дитячий сад і назад для відпрацьовування навичок поводження на дорозі.

Дитина твердо повинен знати, що дорогу можна переходити тільки у встановлених місцях: на пішохідному переході й на перехресті. Але й у цьому випадку ніхто не може гарантувати його безпека. Тому, перш ніж вийти на дорогу, зупинитеся з дитиною на відстані 50див - 1метра від краю проїзної частини, звернете його увагу. що подивитися ліворуч і праворуч треба обов'язково з поворотом голови, і якщо по обидва боки немає транспорту представляющего небезпеку, можна вийти на проїзну частину. переходити дорогу треба спокійним розміряним кроком і не в якому випадку не бігцем.

Більшу небезпеку для дітей представляють не регульовані пішохідні переходи. тут дитині важливо переконатися, що відстань до автомашин по обидва боки дозволить йому перейти дорогу без зупинки на середині проїзної частини.

На регульованому пішохідному переході поясните дитині, що червоний і жовтий сигнал світлофора - заборонні. Особливо небезпечно виходити на дорогу при жовтому сигналі, тому що деякі машини завершують проїзд перехрестя й при цьому збільшують швидкість. Зелений сигнал - розв'язний, але він не гарантує пішоходу безпечний перехід, тому перш ніж вийти на дорогу треба подивитися ліворуч і праворуч і переконатися, що всі машини зупинилися, небезпеки немає.

Часто хлопці виявляються під колісьми транспорту, коли, вийшовши з автобуса або тролейбуса, намагаються перейти на іншу сторону дороги. Поясните дитині, що в цьому випадку небезпечно обходити транспортний засіб як спереду, так і позаду, тому що воно велике й із-за нього нічого не видно. Треба почекати поки автобус або тролейбус виїде.

Більшу небезпеку для дітей представляють предмети, що загороджують огляд (забори, що коштують автомашини, узимку - замети, улітку - чагарники, дерева). Краще відійти від них подалі, і перейти дорогу, де безпечно.

Якщо ваша дитина незабаром іде в перший клас, то вже зараз неодноразово пройдіть із ним маршрут від будинку до школи й назад, звертаючи увагу маляти не всі небезпеки, які можуть зустрітися йому в шляху. Заздалегідь обмовите, що в складній ситуації треба звернутися до допомоги дорослих. Дайте можливість дитині пройти цей маршрут самостійно, спостерігаючи за ним з боку. Потім детально проаналізуйте разом з ним всієї його дії.

1 2 3 4 5 6

Схожі:

Творча лабораторія для батьків Завдання: продовжити роботу з об’єднання зусиль родини та школи, координування їх дій щодо підвищення інформаційної та комунікативної...	АНКЕТА ДЛЯ БАТЬКІВ Мета. Довести до свідомості батьків, що дитина – це індивідум, який потребує з їхнього боку великої уваги і поваги, як до особистості,...
План. Педагогічна освіта батьків Залучення батьків до виховної роботи Лекція Сім’я як провідний компонент системи соціального формування особистості	Особливості психічного розвитку старшокласників Мета. Ознайомити батьків із психофізіологічними та віковими особливостями дітей старшого шкільного віку. Розкрити необхідні умови...
Словник термінів соціального педагога Авторитет батьків Авторитет батьків визнаний вплив батьків на переконання й поведінку дітей, який грунтується на глибокій повазі до батьків, довірі...	Лекція для батьків Першим університетом життя для дитини є та сім'я, в якій народилася дитина. Завдання обох батьків полягає в тому, щоб створити в...
ТЕСТ «ПІДЛІТКИ ПРО БАТЬКІВ» (за методикою Шафера) Мета: виявити установки, поведінки й методи виховання батьків так, визначити, як бачать своїх батьків діти підліткового віку	Особистий приклад у сімейному вихованні. Лекція для батьків Першим університетом життя для дитини є та сім'я, в якій народилася дитина. Завдання обох батьків полягає в тому, щоб створити в...
АНКЕТА «ГОЛОС БАТЬКІВ» Мета: через батьків зібрати й уточнити більш докладні відомості про учнів: їх ставлення до школи, пріоритетність тих чи інших навчальних...	МЕТОДИКА ТА ФОРМИ РОБОТИ З БАТЬКАМИ УЧНІВ ...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання