|
|
Скачати 196.82 Kb.
|
|
У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 жовтня 2013 року м. Київ Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу щодо ОСОБА 1 за заявою заступника Генерального прокурора України про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 червня 2013 року, установила: вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 січня 2013 року ОСОБА 1, ІНФОРМАЦІЯ 1 року народження, уродженця ІНФОРМАЦІЯ 2, громадянина України, такого, що не має судимості, засуджено за частиною першою статті 185 Кримінального кодексу України (далі – КК) до покарання у виді штрафу в розмірі 1020 грн. ОСОБА 1 визнано винуватим у тому, що він 2 грудня 2012 року, перебуваючи на території торгового залу ІНФОРМАЦІЯ 3, таємно викрав чоловічу куртку вартістю 810 грн. Приховуючи товар, ОСОБА 1 подолав касову зону без оплати його вартості та попрямував до виходу з магазину, але був зупинений співробітниками охорони. Апеляційний суд Київської області ухвалою від 1 квітня 2013 року вирок щодо ОСОБА 1 залишив без зміни. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 18 червня 2013 року погодилась із висновками судів нижчої ланки щодо кваліфікації дій ОСОБА 1 і на підставі частини другої статті 428 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) відмовила у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора. У заяві про перегляд вищевказаної ухвали суду касаційної інстанції заступник Генерального прокурора України зазначає, що дії ОСОБА 1, який таємно заволодів чужим майном, але одразу після цього був викритий, через що так і не отримав реальної можливості розпорядитися чи скористатися ним, неправильно кваліфіковано як закінчений злочин, передбачений частиною першою статті 185 КК. На обґрунтування заяви прокурор надає копію ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 листопада 2011 року, якою залишено без зміни вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 3 листопада 2010 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 18 січня 2011 року щодо ОСОБА 2. Останнього засуджено за те, що він, крім іншого, намагався таємно викрасти з крамниці пляшку алкогольного напою, яку сховав під свій одяг, але, пройшовши повз касу, був затриманий працівниками охорони. Такі дії ОСОБА 2 кваліфіковано за частиною другою статті 15 і частиною першою статті 185 КК. Також на підтвердження неоднаковості у правозастосуванні заявник долучає копію ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 21 квітня 2011 року, якою вирок Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 16 березня 2010 року щодо ОСОБА 3 змінено в частині покарання, призначеного йому за частиною другою статті 15 і частиною першою статті 185 КК. Як визнано доведеним, ОСОБА 3 намагався вчинити крадіжку сумки для відеокамери з приміщення супермаркету, але, прямуючи до виходу, був так само затриманий співробітниками охорони. Прокурор вважає, що суд касаційної інстанції неоднаково застосував одні й ті самі норми кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь, внаслідок чого було ухвалено різні за змістом судові рішення, і з цих підстав просить ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 червня 2013 року щодо ОСОБА 1 скасувати, а справу направити на новий касаційний розгляд. Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України заслухала суддю-доповідача, пояснення прокурора про задоволення заяви, перевірила матеріали кримінальної справи та матеріали, додані до заяви, обговорила викладені в заяві доводи і дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню з огляду на таке. Згідно зі статтею 444 КПК Верховний Суд України переглядає судові рішення у кримінальних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 445 КПК підставою для перегляду судових рішень Верховним Судом України, що набрали законної сили, є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь (крім питань призначення покарання, звільнення від покарання та від кримінальної відповідальності), що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень. Предметом перегляду даної справи є неоднакова правова позиція суду касаційної інстанції щодо визначення стадії вчинення злочину та кваліфікації дій особи, спрямованих на таємне викрадення чужого майна. За змістом оспореного та наданих для порівняння судових рішень засуджені протиправно таємно заволоділи товаром, подолавши ділянку розташування каси без оплати його вартості, але на виході з торговельного закладу їх затримали співробітники охорони. Однак, за схожих фактичних обставин подібні суспільно небезпечні діяння отримали різну кримінально-правову оцінку касаційного суду. У кримінальній справі щодо ОСОБА 1 суд касаційної інстанції погодився з висновком про те, що, перетнувши касовий простір з викраденим товаром, засуджений отримав реальну можливість розпоряджатися ним на власний розсуд, тому вважав правильною кваліфікацію його дій як закінченого злочину, передбаченого частиною першою статті 185 КК. Натомість, правова позиція касаційного суду, виражена в судових рішеннях, наданих для порівняння, зводиться до того, що ОСОБА 2 і ОСОБА 3, які таємно заволоділи товаром і перетнули касову зону, виконали усі дії, які вважали необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, що не залежали від їх волі, оскільки на виході їх затримали співробітники охорони, через що вони так і не отримали реальної можливості скористатися чи розпорядитися цим майном. Відповідно, касаційний суд підтримав кваліфікацію дій засуджених за частиною другою статті 15 і частиною першою статті 185 КК як закінченого замаху на крадіжку. Крадіжка (таємне викрадення чужого майна), відповідальність за яку передбачена статтею 185 КК, вважається закінченою з моменту, коли винна особа вилучила майно і отримала реальну можливість розпоряджатися чи користуватися ним. Якщо особа, котра протиправно заволоділа майном, такої реальної можливості не мала, її дії слід розглядати залежно від обставин справи як закінчений чи незакінчений замах на вчинення крадіжки. Згідно з частиною другою статті 15 КК замах на вчинення злочину є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі. Нормативне визначення закінченого і незакінченого злочину в поєднанні з фактичними обставинами справи, щодо яких касаційний суд постановив оспорену ухвалу, дають підстави дійти висновку про те, що дії особи, яка перебувала в торговому залі і заволоділа товаром, доступ до якого був вільний, подолала (пройшла) з ним касову зону, умисно не оплатила вартість товару і відразу після цього була затримана працівниками охорони торгового закладу, не утворюють закінченої крадіжки чужого майна, а мають розцінюватись як замах на крадіжку і кваліфікуватися за частиною другою статті 15 та відповідною частиною статті 185 КК, оскільки така особа не мала реальної можливості розпорядитися товаром на свій розсуд. Відповідно до частини першої та другої статті 455 КПК Верховний Суд України задовольняє заяву в разі наявності підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої ст. 445 КПК. В ухвалі про задоволення заяви Верховний Суд України має зазначити про визнання незаконним судового рішення касаційного суду і постановити рішення про його скасування повністю чи частково або про його зміну; ухвалює нове рішення або направляє справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції. У мотивувальній частині ухвали наводиться обґрунтування помилковості висновків суду касаційної інстанції щодо оспореного питання правозастосування. У разі постановлення нового судового рішення в ухвалі Верховного Суду України має міститися висновок про те, як саме має застосовуватися відповідна норма закону про кримінальну відповідальність щодо подібних суспільно небезпечних діянь. Суд касаційної інстанції на етапі (стадії) відкриття касаційного провадження постановив оспорену ухвалу, вважаючи, що з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів, вбачається, що підстав для задоволення скарги немає. У касаційній скарзі, щодо якої була постановлена ця ухвала, стверджувалось про неправильне застосування матеріального закону, наводилося обґрунтування на підтвердження своєї позиції і ставилася вимога про задоволення скарги. Касаційний суд, не погоджуючись із скаргою прокурора, по суті висловив правову позицію щодо кримінально правової кваліфікації дій ОСОБА 1, яка не відрізняється від кваліфікації його дій судами нижчої ланки. Рішення касаційного суду є остаточним і таким, що фактично завершує стадію касаційного провадження. Зазначене у своїй сукупності дає підстави вважати, що оспорена ухвала підлягає скасуванню із направленням справи на касаційний розгляд, оскільки постановити нове рішення у цій справі без втручання в рішення судів нижчої ланки, зокрема в питанні визначення виду і розміру покарання, процесуально неможливо. Процесуальне обмеження щодо постановлення нового рішення унеможливлює розміщення в резолютивній частині ухвали правового висновку, сформульованого в її мотивувальній частині. Керуючись статтями 445, 454, 455 КПК, Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України ухвалила: заяву заступника Генерального прокурора України задовольнити. Ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 червня 2013 року щодо ОСОБА 1 скасувати, а справу направити на касаційний розгляд. Головуючий А.І. Редька Судді:
|
| 17 жовтня 2013 року м. Київ Вус С. М., Глоса Л. Ф., Гошовської Т. В., Заголдного В. В., Канигіної Г. В., Кліменко М. Р., Короткевича М.Є., Кузьменко О. Т., Пивовара... |
24 жовтня 2013 року м. Київ Вус С. М., Гошовської Т. В., Гриціва М.І., Заголдного В. В., Канигіної Г. В., Кліменко М. Р., Короткевича М.Є., Косарєва В.І., Кузьменко... |
| 24 жовтня 2013 року м. Київ Голови Верховного Суду України – секретаря Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України Редьки А.І |
РОЗКРИТТЯ ІНФОРМАЦІЇ (ПРИМІТКИ) До фінансової звітності за МСФЗ ТОВАРИСТВА... ВА КОМПАНІЯ «№1» (надалі – «Товариство») зареєстровано 22 жовтня 2013 року, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних та... |
| ПОСТАНОВА від 4 жовтня 1995 р. N 786 Київ Про Методику розрахунку... Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2006 року N 1846, набрали чинності 25 червня 2008 року |
НАКАЗ 01 жовтня 2012 року №98-О Про проведення Відкритої Краєзнавчому відділу (Коломієць Р. Ф.) організувати проведення Відкритої першості МОЦТКЕ УМ з краєзнавства протягом 2012-2013 навчального... |
| Договір про використання Сервісу Izvit Київ 01 серпня 2013 року |
ГРАФІК проведення он-лайн консультування щодо підготовки до І-ІІ... Всеукраїнських учнівських олімпіад з базових дисциплін у 2012/2013 н р з 8 жовтня |
| УКРАЇНА БОГОРОДЧАНСЬКА РАЙОННА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ... «Про проведення І, ІІ етапів Всеукраїнських учнівських олімпіад у 2012-2013 н р.», у зв’язку з проведенням у період з 29 жовтня по... |
ПЕРЕЛІК рішень виконавчого комітету, внесених до протоколу засідання... Про хід виконання рішення виконкому від 30. 05. 2012 №386 «Про підсумки проходження опалювального сезону 2011/2012 року заходи щодо... |