КРЕДИТУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ ЗМІСТ

Т ема 11. Кредитування підприємств

1. 
   лагом часу між інвестиціями і віддачею коштів від них;
   
2. 
   розривом у часі між рухом товарної і грошової маси;
   
3. 
   невідповідністю між видатками і надходженнями грошових коштів в окремі проміжки часу;
   
4. 
   складністю точного прогнозування потреби в оборотних коштах, відхиленням фактичної потреби в оборотних коштах від нормативу;
   
5. 
   характером виробничого процесу;
   
6. 
   сезонністю виробництва і реалізації продукції.
   

• 
  компенсувати дефіцит оборотних коштів, викликаний уповільненням їх обороту на окремих стадіях кругообігу;
  
• 
  оплатити товарно-матеріальні цінності й створювати їхні запаси;
  
• 
  виплатити заробітну плату й погасити кредиторську заборгованість;
  
• 
  тимчасово вивільнити оборотні кошти, що знаходяться в розрахунках;
  
• 
  відкрити рахунок «Акредитив» і рахунок «Акцептовані доручення й чеки»;
  
• 
  покрити іншу тимчасову потребу в грошових ресурсах.
  

Рис. 1 – Форми залучення позикових коштів

Рис. 2 – Види кредиту

1. 
   висока ліквідність, тобто здатність застави швидко конвертуватися в реальні гроші;
   
2. 
   стабільність цін на закладене майно й товарно-матеріальні цінності;
   
3. 
   здатність до тривалого зберігання (як мінімум до строку погашення кредиту);
   
4. 
   низькі витрати по зберіганню й реалізації забезпечення.
   

1. 
   Облікова ставка НБУ (ставка рефінансування). За цією ставкою Національний банк продає кредитні ресурси, визначаючи тим самим кредитну політику комерційних банків. Вона залежить від процентних ставок на міжнародному ринку позикових капіталів, стану платіжного балансу держави, рівня інфляції тощо.
   
2. 
   Інфляція підвищує відсоток за банківський кредит, оскільки банки таким способом страхують свої грошові ресурси від знецінення.
   
3. 
   Строк кредиту. Чим більше строк кредиту, тим він дорожче, тому що зростає знецінення позикового капіталу від інфляційних процесів, а також збільшується віддача позикових джерел.
   
4. 
   Розмір кредиту. Звичайно, чим більша позика, тим вона менше коштує, тому що витрати по кредитній послузі не пропорційні розміру позички, а абсолютні доходи банку за великими кредитах вище. Крім того, великі позички видаються банком тільки кредитоспроможним позичальникам, що знижує їхні ризики. Однак банк може не знижувати позичковий відсоток, якщо має місце порушення правил диверсифікованості його активів.
   
5. 
   Попит на кредитні ресурси. Звичайно, чим вище попит на позиковий капітал, тим він дорожчий. Однак в умовах конкуренції і боротьби за розширення кредитного ринку, банк може відійти від цього правила, тому що йому вигідно збільшити число своїх клієнтів і завоювати конкурентні переваги.
   
6. 
   Характер забезпечення кредиту. Тут діє такий принцип: чим вища ліквідність застави, тим за інших рівних умов процентна ставка за кредит буде меншою.
   
7. 
   Норма прибутку банку від інших активних операцій. Ця норма є одним з орієнтирів при встановленні банком позикового відсотка. Якщо, наприклад, інші операції приносять банку більш високий прибуток на вкладений капітал, то він буде «підтягувати» до нього й позиковий відсоток.
   
8. 
   Необхідність одержання прибутку від позикових операцій. Банки заробляють маржу від продажу грошових ресурсів. А тому відсоток за кредит буде вище ставки рефінансування або депозитного відсотка.
   

Рис. 3 – Форми банківського обслуговування підприємства

• 
  можливість рефінансування товарного кредиту для забезпечення платоспроможності і ліквідності;
  
• 
  банки не вимагають додаткових гарантій від підприємства у зв'язку із солідарною відповідальністю за переказним векселем.
  

3. УПРАВЛІННЯ БАНКІВСЬКИМ КРЕДИТОМ

1. 
   Встановлення потреб щодо залучення банківського кредиту.
   
2. 
   Визначення співвідношення між різними формами банківського кредиту. В основі такого співвідношення – потреби підприємства у довго- і короткостроковому кредитуванні та альтернативні можливості їх задоволення з інших джерел: спонтанне кредитування, випуск облігацій тощо. Вивчення й оцінка комерційних банків, потенційних кредиторів підприємства. Діяльність банку принципово може бути оцінена з чотирьох позицій фінансової взаємодії з підприємством:
   

3. 
   Порівняння умов можливого залучення різних форм банківського кредиту. До числа найважливіших із цих умов належать а) ставка відсотка за кредит; б) умови виплати процентів за кредит; в) умови повернення основної суми боргу; г) інші умови, пов'язані з одержанням кредиту.
   

• 
  задовільну швидкість обороту залученого кредиту;
  
• 
  високу рентабельність використання банківського кредиту (рівень рентабельності власних коштів не менше вартості залучення банківського кредиту).
  

Рис. 4 – Перелік документів для одержання кредиту

4. СПОНТАННЕ ФІНАНСУВАННЯ І УПРАВЛІННЯ КОМЕРЦІЙНИМ КРЕДИТОМ

1. 
   Глибокий кредитний аналіз позичальника. Це процес, у результаті якого має бути ухвалене рішення про надання або відмову від комерційного кредиту. При цьому вивчаються платоспроможність і кредитоспроможність платника, забезпечення кредиту, з'ясовуються бажання і можливості розрахуватися за придбану продукцію.
   
2. 
   Вирішення питання про граничний (максимальний) розмір кредиту. Для нових клієнтів ця сума звичайно встановлюється на відносно низькому рівні, а потім піднімається з врахуванням позитивної кредитної історії. Ліміти за комерційним кредитом для постійних покупців продукції мають бути гнучкими і завжди служити об'єктом перегляду як інструмент стимулювання. Деякі фінансові менеджери ставлять ліміт кредиту в залежність від наявності власного капіталу клієнта, наприклад на рівні 5-10 %. Поряд із власним, для встановлення ліміту враховується оборотний капітал, тому що він більш тісно пов'язаний з показником платоспроможності.
   
3. 
   Встановлення кредитного періоду. Звичайно кредитним періодом називають відрізок часу, що розділяє дати оформлення розрахункового документа і його оплати. У контракті цей час позначається, наприклад, «нетто 30» або «нетто 90». Це означає, що відрізок часу від закупки до дати платежу (кредитний період) дорівнює 30 або 90 днів. А взагалі-то кредитний період не має перевищувати середню тривалість обороту дебіторської заборгованості у постачальника товару. Постачальник може стимулювати скорочення кредитного періоду шляхом знижки до ціни реалізації. У цьому випадку кредитні умови він позначить, наприклад, як «2/10 нетто 30». Число 2 означає двопроцентну знижку від суми, зазначеної в розрахунковому документі, якщо платіж буде здійснений протягом 10 днів від дня оформлення рахунку. У противному випадку діє строк «нетто 30» без дисконту. З огляду на те, що процентна знижка виходить від постачальника і носить добровільний характер, вона може стати привабливою для залучення нових клієнтів, що йдуть на прискорення платежів з метою економії коштів.
   
4. 
   Визначення облікової знижки за комерційним кредитом здійснюється за кожен день прискорення платежу, виходячи зі скорочення інфляційних втрат від дебіторської заборгованості й одержання постачальником додаткового доходу від більш раннього включення грошових ресурсів в оборот підприємства.
   

1. 
   Оцінка доцільності використання комерційного кредиту. При цьому підприємство-позичальник виходить із наступних міркувань:
   

2. 
   Забезпечення ефективного використання комерційного кредиту. Критерієм ефективності є різниця між кредитним періодом і часом обігу товарно-матеріальних цінностей, які комерційний кредит обслуговує. Чим вище позитивне значення цієї різниці, тим краще використовується комерційний кредит позичальником. Цей процес регулюється або збільшенням кредитного періоду, або зменшенням періоду обороту товарно-матеріальних цінностей, сформованих за рахунок цього кредиту.
   
3. 
   Своєчасні розрахунки за комерційним кредитом. При перевищенні періоду використання комерційного кредиту над часом обороту продукції, під яку він залучений, проблем з поверненням кредиту не буде. У противному випадку доведеться знаходити додаткові джерела грошових коштів для розрахунків. Видатки для погашення комерційного кредиту включаються в платіжний календар поточного або наступного місяця і контролюються в оперативному порядку.
   

1. 
   Якими причинами викликані потреби в позикових коштах?
   
2. 
   Назвіть п’ять вихідних принципів, на яких ґрунтується процес кредитування?
   
3. 
   У чому полягає сутність забезпечення кредиту?
   
4. 
   Які вимоги пред’являються до забезпечення кредиту?
   
5. 
   Які документи необхідні для оформлення кредиту в банку?
   
6. 
   Як розраховується обсяг короткострокового кредиту?
   
7. 
   Як перевіряється банком кредитоспроможність позичальника?
   
8. 
   Охарактеризуйте механізм повернення кредиту.
   
9. 
   Назвіть фактори, що впливають на вартість кредиту.
   

1. 
   Фінанси підприємств. Підручник / А.М.. Поддєрьогін, М.Д. Білик, Л.Д. Буряк та ін. К.:КНЕУ, 2008. – С. 224-293.
   
2. 
   Денисова Л. А. Формирование и погашение кредиторской задолженности // Финансы. – 2005. – № 8 – С. 28-30.
   
3. 
   Иванов А. П. Кредитные ресурсы как форма инвестирования предприятий // Автоматизация и современные технологии. – 2005. – № 6. - С. 41-46.
   
4. 
   Осадчая О. Кредитная линия – привычка занимать. //Финансовый менеджмент. – 2004. – №12. – С.3 3-36.
   
5. 
   Руденко Л.В. Розрахункові та кредитні операції у зовнішньоекономічній діяльності підприємства: Підручник. – К.: Лібра, 2002. – 304 с.