|
|
Скачати 229.78 Kb.
|
| ТЕМА 8. ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ НА СТРОКОВОМУ РИНКУ 8.1. Сутність, види та класифікація конверсійних операцій Конверсійні операції — це угоди агентів валютного ринку з купівлі-продажу обумовлених сум готівкової та безготівкової валюти однієї країни на валюту іншої країни за узгодженим курсом на визначену дату. Можна виділити кілька цілей конверсійних операцій: — обмін валют при міжнародній торгівлі, здійсненні інвестицій; — спекулятивні операції; — хеджування валютних ризиків (під хеджуванням (від англ. hedge — захищатися від можливих втрат, ухилятися, обмежувати) розуміють діяльність, спрямовану на створення захисту від можливих фінансових втрат у майбутньому, пов’язаних зі зміною ринкової ціни фінансових інструментів чи товарів). Одна з цілей конверсійних операцій в усьому світі — це одержання прибутку від зміни курсу валют, тобто звичайна спекуляція. Наприклад, долар США за день може змінитися стосовно євро на кілька центів, якщо вгадати цей рух і зробити кілька конверсійних операцій, то можна одержати значний прибуток. Валютний ринок — це сукупність усіх конверсійних операцій, розрахунки і надання в позичку іноземної валюти на певних умовах. Поточні конверсійні операції становлять основну частину валютних операцій, в англійській мові вживається термін Foreign Exchange Operations, скорочено Forex або FX. Конверсійні операції поділяються на: • операції з негайною поставкою валюти або поточні конверсійні операції; • термінові валютні конверсійні операції; У свою чергу, операції з негайною поставкою можуть поділятися на операції з датою валютування сьогодні (today або скорочено tod), завтра (tomorrow або скорочено torn) і датою валютування через два робочі банківські дні — операції на умовах спот (spot). Термінові валютні операції поділяються на форварди, свопи, ф'ючерси, опціони. Учасниками ринку Forex насамперед є банки, що здійснюють основні операції за заявкою своїх клієнтів — експортерів та імпортерів, інвестиційних фондів, страхових компаній. У комерційних банках акумулюються кошти клієнтів, якими вони можуть управляти, до того ж вони виконують операції й у своїх інтересах за рахунок власних коштів. У ринку Forex також активно беруть участь валютні біржі, центральні банки. Останні управляють рівнем валютного курсу, виходячи на ринок із валютними резервами країни, тобто проводять інтервенції для підтримки валютної стратегії. Найбільший вплив на світовий валютний ринок справляють центральні банки в США — Федеральна Резервна система (United States Federal Reserve), у Німеччині — Бундесбанк (Deutsche Bundesbank), у Японії — Банк Токіо (Bank of Tokyo) й у Великобританії — Банк Англії (Bank of England). В Україні найбільший вплив на курс національної валюти здійснює Національний банк України (НБУ). Крім банків, активну роль на ринку виконують брокерські компанії або брокерські доми. Вони є посередниками між величезною кількістю учасників ринку — комерційними банками, інвестиційними фондами, страховими компаніями і приватними інвесторами. Головними валютами ринку Forex є: — USD — долар США; — GBP — англійський фунт стерлінгів; — EUR — євро (міжнародна європейська валюта); — CHF — швейцарський франк; — JPY — японська єна; — CAD — канадський долар. 8.2.Валютні операції на умовах “спот” Для банків та їхніх клієнтів — міжнародних торговців, експортерів та імпортерів дуже важливо знати не тільки курс конвертації валют, а й дату, коли на їх рахунок зарахують куплені валютні гроші. При великих грошових оборотах необхідно чітко контролювати свою ліквідність і платоспроможність. Тому в банківській практиці важливого значення набуває «дата валютування» (value date) — дата виконання умов угоди, тобто фізичного переміщення коштів. Датами валютування даної валюти можуть бути тільки робочі дні, крім вихідних і святкових. У світовій практиці заведено проводити конверсійні операції між банками на другий робочий банківський день, тобто на умовах спот (spot). Умови розрахунків спот необхідні для контрагентів угоди для того, щоб протягом поточного і наступного днів зручно обробити необхідну документацію, оформити платіжні документи для виконання умов угоди. Дата операції — це дата укладення угоди, коли продавець погоджується продати, а покупець придбати іноземну валюту. На цю дату операції відображаються в бухгалтерському обліку. Наприклад: два банки в понеділок 05.02.2010 р. уклали угоду про конверсійну операцію на умовах спот. Тоді дата валютування припадає на середу 07.02.2010 р. При здійсненні угоди в четвер 09.02.2010 р. дата валютування вже буде в понеділок 13.02.2010 р. Дні 05.02.10 та 09.02.10 вважаються датами укладення угоди. 8.3.Котирування валют Валютний курс — це ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в грошових одиницях іншої країни. Ціни на вільному міжнародному валютному ринку визначаються виходячи з попиту і пропозиції на певну валюту, у країнах з обмеженим ступенем конвертації ціна національної валюти встановлюється центральним банком. Поточним конверсійним операціям відповідає обмінний курс спот. Курси валют на спот ринку є базовими для розрахунку курсу всіх термінових угод — форвардів, свопів, ф'ючерсів, опціонів. На екранах моніторів при укладенні угод по телефону дилери звичайно вказують дві валюти: базову валюту і валюту котирування. 1 USD =106,53 JPY або l EUR = 0,9567 USD або l CHF = 0,8935 CAD або USD/JPY= 106,53, EUR/USD = 0,9567, CHF/CAD = 0,8935. Ліва частина котирування — це базова валюта (USD, EUR, CHF), права частина — валюта котирування (JPY, USD, CAD). Курси валют встановлюють до базової валюти, тобто яка кількість валюти котирування відповідає одиниці базової валюти. Якщо ви говорите, що купуєте USD/JPY, то це значить, що ви купуєте долари США і продаєте японську єну (долар США — базова валюта). У більшості країн курси іноземних валют виражаються в національній валюті. Пряме котирування визначає певну кількість національної валюти за одиницю іноземної. У вигляді прямого котирування офіційно встановлюються курси більшості валют світу — USD/CHF, USD/EUR, USD/JPY тощо. Котирування «USD/EUR 0.8212» означає, що 1 дол. США дорівнює 0,8212 євро(1USD = 0,8112 EUR). На ринку Forex курси основних валют розглядають як котирування валют до долара США, тобто долар США є базовою валютою практично для всіх валют. Це свідчить про роль американської валюти як загальновизнаної і найпривабливішої розрахункової одиниці, використовуваної у міжнародній торгівлі. Непряме (зворотне) котирування визначає певну кількість іноземної валюти за одиницю національної валюти. При використанні непрямого котирування курс долара до швейцарського франка буде таким: CHF/USD = 0,5898 з округленням до четвертого знака після коми. У непрямому котируванні долар є валютою котирування, а інша валюта (у нашому прикладі це CHF) — базою котирування. Можливий найменший розмір зміни курсу валюти називається пунктом (points). Це — останні цифри при написанні валютного курсу. Сто пунктів складають велику фігуру (big figure). Наприклад, курс фунта стерлінгів змінився з 1,6142 до 1,6122. Це значить, що англійський фунт стерлінгів подешевшав на 20 пунктів відносно долара США. При зміні курсу японської єни з 110,54 до 108,54 говорять, що єна подорожчала відносно долара США на дві фігури, або долар став дешевшим відносно єни на дві фігури. На валютному ринку валютні курси котируються з використанням двох сторін — bid та offer (ask). Bid — це курс купівлі базової валюти (курс продажу валюти котирування) маркет-мейкером. Offer — це курс продажу базової валюти (курс купівлі валюти котирування) маркет-мейкером. Як правило, котирування має такий вигляд: Котирування маркет-мейкера = bid/offer EUR/USD - 0,9956 (bid)/0,9960 (offer) або EUR/USD = 0,99 56/60 На ринку завжди є два типи учасників — маркет-мейкери (market-maker) і маркет-тейкери (market-taker). Маркет-мейкер — активний учасник ринку, який зв'язує покупців та продавців, виставляє курси валют і диктує свої умови. Маркет-тейкер — пасивний учасник ринку, що запитує котирування і слабко впливає на ситуацію на ринку, його діяльність залежить від маркет-мейкерів. Проте якщо маркет-тейкери володіють значними капіталами і виходять із ними на ринок, то маркет-мейкерам доводиться коректувати свої котирування. Наприклад, банк А запитує курс євро до долара США в банку В. Банк В у даному разі є маркет-мейкером і виставляє курс 0,9870/0,9880. У даному прикладі банк В купує євро (продає долар США) за ціною 0,9870, а продає євро (купує долар) за ціною 0,9880. Банк А, у свою чергу, є маркет-тейкером і продає євро за курсом 0,9870 (купує долар США), а купує євро (продає долари США) за курсом 0,9880. Різниця між правою і лівою сторонами котирування називається спредом (spread). Спред є прибутком банку маркет-мейкера від проведених операцій із клієнтами або іншими банками. Спред може розглядатися як «плата за послуги», маркет-мейкер купує завжди дешевше, а продає дорожче. Наприклад, якщо банк ставить котирування «1,9567/75», то спред становить 8 пунктів. На розмір спреду впливає кілька причин: • Статус контрагента і характер відносин між контрагентами. Розмір спреду більший для клієнтів банку, ніж для інших банків на міжбанків-ському ринку. Якщо між банками-контрагентами протягом ряду років склалися стійкі позитивні відносини, відсутні випадки невиконання умов угод і дилери банків добре знають один одного, то розмір спреду більш вузький. • Ринкова кон'юнктура. В умовах, коли курс швидко змінюється, розмір спреда звичайно більший. Наприклад, в умовах різкої зміни курсу долара на міжнародних ринках багато банків буде котирувати за угодами не менше 10 пунктів, а не 3—5 як звичайно. • Котирована валюта та ліквідність ринку. Розмір спреду більший при котируванні банком рідкісних, «екзотичних» валют або за угодами на менш ліквідному ринку. • Сума угоди. Чим більша сума угоди, тим менший спред, тому що маркет-мейкеру вигідно робити угоди з великими сумами — у нього більший прибуток, а витрати ті ж самі. Тому для залучення клієнтів при угодах на великі суми маркет-майкер котирує меншим спредом. 8.4. Сутність форвардної валютної угоди. Міжнародна торгівля завжди пов'язана з валютним ризиком, адже в кожній угоді беруть участь контрагенти з різних країн і принаймні одна зі сторін змушена проводити розрахунки в іноземній валюті. Тому будь-яка зовнішньоторговельна угода є джерелом валютного ризику для експортера або імпортера (або для обох сторін, якщо валюта контракту не є національною валютою жодного з партнерів). Для того щоб захистити себе від валютного ризику, експортер або імпортер може укласти з банком форвардний контракт. Форвардний контракт — це угода між: банком та клієнтом про купівлю або продаж: певної кількості іноземної валюти в установлений термін (або протягом встановленого періоду) за курсом, який визначається в момент укладення угоди. Форвардні угоди є позабіржовими угодами, які не мають чіткої стандартизації щодо суми, строків виконання тощо. Вони можуть укладатися на будь-який термін — від одного тижня до п'яти років, але найбільш ліквідними є контракти терміном дії до одного року. Зазвичай банк дає котирування форвардних курсів на так звані стандартні дати: один тиждень; два тижні; один місяць; два місяці; три місяці; шість місяців; дванадцять місяців. Проте більшість угод укладається на один, три або шість місяців. Хоча форвардний контракт є обов'язковим для виконання банк не має твердої гарантії виконання клієнтом своїх зобов'язань, тому форвардні контракти пов'язані з певним ризиком. Для банку — це ризик, що клієнт може відмовитися або буде не в змозі виконати форвардний контракт. Для клієнта ризик полягає в тому, що він не матиме достатньо коштів для виконання угоди (адже форвардні угоди є обов'язковими для виконання). Як правило, банк вимагає від клієнта підтримувати на своєму розрахунковому рахунку в банку постійний залишок коштів у обсязі не менше 5—20% від суми контракту, що дає змогу у разі неможливості виконання клієнтом зобов'язань за форвардною угодою закрити її за допомогою ринку спот. У світовій практиці заведено проводити конверсійні операції між банками на другий робочий банківський день, тобто на умовах спот (spot). Умови розрахунків спот необхідні для контрагентів угоди для того, щоб протягом поточного і наступного днів зручно обробити необхідну документацію, оформити платіжні документи для виконання умов угоди. Особливості форвардних контрактів : ♦ це договір, який має форму зобов'язання купити або продати певну кількість однієї валюти в обмін на іншу; ♦ валютний курс фіксується в момент укладання контракту; ♦ цей курс не буде збігатися з курсом за угодою спот (за винятком окремих випадків); ♦ виконання контракту (поставка валюти) здійснюється в узгоджений час у майбутньому, тобто або на певну дату або між двома певними датами, залежно від умов контракту; ♦ не існує стандартизації форвардних контрактів. 8.5. Розрахунок теоретичного форвардного курсу. Форвардний курс не є прогнозованим курсом спот, а лише відображенням валютних курсів та процентних ставок на ринку на дату укладення форвардної угоди. Форвардні контракти є похідними інструментами ринку депозитів. В основі форвардного валютного курсу, який фіксується при укладенні контракту, лежить валютний курс спот на дату укладення угоди, скоригований на форвардні пункти, що називаються «премія» (рт) чи «дисконт» (dis). Форвардний курс встановлюється шляхом додавання до курсу спот премії (репорту) або вирахування із нього дисконту (депорту). Якщо процентна ставка за валютою, яка є базою котирування, вища за процентну ставку за валютою котирування, то курс форвард буде нижчим за курс спот, відповідно форвардні пункти будуть відніматися від курсу спот (валюта буде котируватися на форвардному ринку з дисконтом). Якщо процентна ставка за валютою, яка є базою котирування, нижча за процентну ставку за валютою котирування, то курс форвард буде вищим за курс спот (валюта буде котируватися на форвардному ринку з премією). Якщо процентні ставки валюти бази і валюти котирування збігаються, то форвардний курс дорівнюватиме курсу спот на дату укладення угоди. Клієнт банку — імпортер — може захистити себе від валютного ризику, використавши ринок депозитів: у день укладення зовнішньоторговельної угоди клієнт купує валюту на ринку спот і розміщує її в депозит, термін закінчення якого збігається з датою платежу. Якщо клієнт-експортер за умовами контракту одержує іноземну валюту, він може захиститися від валютного ризику у такий спосіб: узяти позику в іноземній валюті та проконвертувати її в національну валюту, яку розмістити в депозит. По закінченні терміну дії кредитної угоди клієнт повертає позику за рахунок іноземної валюти, одержаної за експорт продукції. 8.6. Валютування форвардних контрактів. Форвардні контракти на ламану дату і з правом вибору дати Для форвардних контрактів, так само, як і для операцій спот, вживаються такі терміни: Дата укладення — це дата укладення угоди між клієнтом та банком, саме на цю дату фіксуються всі умови: сума, курс, термін. Дата валютування — дата зарахування коштів на кореспондентський рахунок банку. Дата валютування віддалена від дати укладення на дату спот + термін дії форвардної угоди. Наприклад, якщо у вівторок 15-го серпня укладається тримісячна форвардна угода, то датою валютування буде п'ятниця 17-го листопада (15-те серпня + 2 робочі дні + 3 місяці). Якщо при укладенні угоди на стандартний строк дата спот припадає на останній день місяця, то і дата валютування припадає також на останній день місяця. Наприклад, якщо місячна угода укладається 29 серпня з датою валютування 31 серпня, то датою валютування буде 30 вересня. У випадку, коли дата валютування припадає на вихідний або святковий день, то валютування відбувається так само, як і валютування угоди на умовах спот (тобто датою валютування є наступний робочий день). Винятком є лише ті випадки, коли цей вихідний або святковий день є останнім днем місяця або року: тоді датою валютування форвардної угоди вважається не наступний робочий день, а останній перед датою валютування. Наприклад, якщо дата валютування припадає на неділю 31 грудня, то вона переноситься на п'ятницю 29 грудня. Контракти на ламану дату В міжнародній торгівлі часто трапляється так, що дата платежу віддалена від дати укладення угоди на строк, що не збігається зі стандартними термінами укладання форвардних угод, наприклад на 45 або 98 днів. Такі угоди мають назву угод на ламану дату (broken date). Термін виконання такої угоди лежить між двома стандартними термінами (так званими «коротким» та «довгим» періодами). Саме на базі форвардних пунктів двох найближчих стандартних дат і розраховується премія/дисконт на ламану дату. У таких випадках курсова різниця двох найближчих дат ділиться на кількість днів між ними, а результат помножується на кількість днів між ламаною датою та довгим періодом. Форвардні контракти з правом вибору дати Залежно від умов виконання форвардні контракти бувають двох видів: фіксовані; з правом вибору дати. Фіксовані угоди (fixed forward)”аутрайт” — це контракти, в яких дата виконання твердо обумовлена між банком та клієнтом і не може бути змінена (крім випадків, коли дата валютування припадає на вихідний або святковий день). Такі контракти укладаються, коли клієнту відома точна дата платежу за експортною чи імпортною угодою. Але буває й так, що клієнт не може точно знати дату платежу. Тоді банк пропонує своїм клієнтам послугу, яка називається форвардний контракт з правом вибору дати, або форвардний опціон. Угода з правом вибору, або форвардний опціон (option forward) — це контракт, який дає клієнту право купити або продати іноземну валюту у будь-який день між двома датами, що зазначені в контракті. Проте клієнт не може уникнути виконання контракту: операція щодо здійснення купівлі/продажу валюти обов'язково має бути здійснена не пізніше дня закінчення контракту. Для того щоб розрахувати форвардний курс за контрактом з правом вибору дати, розраховуються форвардні курси на початок та кінець контрактного періоду і з них вибирається той, що є більш вигідним для банку. 8.7. Закриття та продовження форвардного контракту На практиці трапляється й так, що платіж за зовнішньоторговельною операцією, що лежить в основі укладення форвардної угоди, відміняється або, що трапляється частіше, переноситься на пізніший термін (наприклад, якщо експортер затримав поставку). Якщо клієнт не може виконати своїх зобов'язань за форвардною угодою, то він має закрити цю угоду на ринку спот. Тобто якщо за форвардним контрактом клієнт мав купити валюту, то він все одно має її купити і відразу ж продати на ринку спот; якщо форвардна угода була укладена на продаж банку валюти, то клієнт має купити валюту за курсом спот і виконати форвардну угоду, продавши валюту за форвардним курсом. При цьому на розрахунковому рахунку клієнта відображається лише результат, тобто різниця між купівлею та продажем однієї й тієї самої кількості валюти, але за різними курсами. Таким чином, клієнт не зобов'язаний мати на своєму рахунку повну суму, що передбачалася форвардною угодою (особливо це важливо для експортера, який укладав форвардний контракт з метою продажу валюти, яку він одержить від поставки товару). При закритті форвардної угоди на ринку спот у клієнта на рахунку мають бути лише кошти для сплати різниці між операціями купівлі та продажу валюти. 8.8. Поняття фінансових ф’ючерсів та визначальні риси ф’ючерсних ринків Контракт на поставку певного активу на узгоджену дату в майбут-ньому називають ф'ючерсним контрактом, якщо він враховує певні вимоги: • усі умови контракту стандартизовані (встановлені біржею); • сторони контракту вносять грошовий депозит і підтримують необ-хідний розмір депозиту до дати виконання контракту, чим гарантується його виконання; • виконання контракту здійснюється через розрахунково-клірингову палату біржі або розрахунково-кліринговий банк. Днем виконання ф'ючерсного контракту називають день, у який сторони повинні виконати умови контракту. Актив, який поставлено в день виконання відповідно до ф'ючерсного контракту, називають базовим активом. Це може бути матеріальний актив: нафта, газ, електроенергія, золото, срібло, платина, зерно, олія тощо. У цьому випадку мають справу з товарними ф'ючерсами. Але якщо згідно з контрактом здійснюється поставка фінансового активу, то такий ф'ючерсний контракт називають фінансовим ф'ючерсом. Прикладом фінансового ф'ючерса є валютний ф'ючерс, тобто контракт, згідно з яким у день виконання поставляється певна кількість іноземної валюти. Потрібно розрізняти сторони ф'ючерсного контракту. Сторона, яка зобов'язана виконати поставки базового активу, називається продавцем ф'ючерсного контракту. Сторона, яка зобов'язана перерахувати грошові кошти проти поставки активу, називається покупцем. Вважають, що покупець ф'ючерсних контрактів займає довгу позицію, а продавець — коротку. Довга або коротка позиції можуть бути закриті за допомогою рівнозначної за обсягом і протилежної угоди з тим же базовим активом, котра називається офсетною угодою. Офсетна угода ліквідує попередню позицію, тобто зобов'язання відносно купівлі/продажу активу в день виконання. Але в цьому разі виникають курсові прибутки/збитки, які визначаються на основі цін відкриття і закриття позиції та її обсягу. Контракти, які закінчуються поставками базового активу, називають ф'ючерсами з поставками. Усі умови певного ф'ючерсного контракту (вид та обсяг активу, день поставки та ін.) встановлюються біржею. Покупці і продавці контрактів погоджують тільки один параметр контракту — його ціну. Узгодження ціни здійснюється відповідно до правил торгівлі, які суттєво різняться на різних біржах. Структуру ринку ф'ючерсів з погляду мотивів діяльності утворюють два типи осіб — хеджери і спекулянти. Хеджер - це учасник ринку, який проводить операції з деривативами з метою зниження (уникнення) цінового ризику, пов'язаного з володінням базовими інструментами. Спекулянти купують і продають ф'ючерси тільки з метою отримання прибутку за рахунок різниці цін купівлі і продажу. Кожна біржа, яка впроваджує торгівлю ф'ючерсними контрактами, має право встановити свій порядок проведення торгів. Основні питання, на які даються відповіді в цих правилах, такі: • учасники торгів; • порядок оформлення заявок і здійснення операцій; • права й обов'язки персоналу біржі та учасників торгів; • регламент проведення торгів; • визначення цін відкриття, закриття та розрахункових цін торгових сесій; • облік позицій; • ліквідація зобов'язань і виконання контрактів, надзвичайні ситуації; • порядок інформаційного обміну. Відомі три типи учасників біржової торгівлі: • брокери — особи, що укладають угоди за дорученнями клієнтів; • дилери — особи, що укладають угоди від свого імені; • брокери-дилери — особи, що укладають угоди від свого імені й за дорученням клієнтів. Реєстрацію операцій з ф'ючерсними контрактами і всі пов'язані з ними розрахунки виконує клірингова установа, яка може бути підрозділом біржі або окремою юридичною особою, що виконує клірингові послуги за договором з біржею і учасниками біржової торгівлі. Кліринг — це залік взаємних вимог і зобов'язань. Біржовий кліринг — це кліринг між учасниками біржової торгівлі, що ґрунтується на обліку того, хто, кому, коли і скільки повинен перерахувати активів. Основні функції біржового клірингу: • забезпечення реєстрації операцій та їх облік; • залік взаємних зобов'язань і платежів; • гарантійне забезпечення біржових операцій за рахунок маржових (гарантійних) внесків; • організація грошових розрахунків і забезпечення постачання біржового товару за укладеними угодами. Ключовими елементами ф’ючерсної угоди є: • ф’ючерсна ціна (futures price) – ціна, за якою сторони погодилися здійснити угоду в майбутньому; • дата виконання або дата поставки (settlement date; delivery date) – дата реалізації угоди; • предмет або базисний актив, ф’ючерса (the underlying) – товар або актив, який сторони погодилися продати чи купити (валюта, акція тощо); • “довгий“ ф’ючерс (long futures) – ф’ючерсний контракт на купівлю (“довга” позиція (long position) інвестора; • “короткий“ ф’ючерс (short futures) – ф’ючерсний контракт на продаж (“коротка” позиція (short position) інвестора; • початкова маржа (initial margin) – сума, яку повинен внести інвестор (власник ф’ючерса) в клірингову палату біржі для забезпечення гарантії виконання зобов’язань по контракту; як правило, ставить від 1 до 10 % ціни контракту; • підтримуюча, мінімальна, або гарантійна маржа (maintenance margin) – мінімальна сума, визначена біржою, до якої може знижатися величина початкової маржі; • варіаційна маржа (variation margin) – сума, необхідна для повернення величини рахунку до рівня початкової маржі. Частиною процедури клірингу є щоденна заміна кожного існуючого контракту на новий, ціна якого дорівнює розрахунковій ціні останньої торгової сесії. Результатом цього є вимога (до певної групи учасників ринку) про внесення варіаційної маржі, мета якої — не допустити накопичення зобов'язань учасників ринку. 8.9. Біржова торгівля ф'ючерсними конрактами і система маржі Ф'ючерсний контракт – це стандартизована обов'язкова угода про купівлю-продаж певного активу (товарів, валюти чи цінних паперів) в певний момент в майбутньому. Має на меті отримання різниці в курсах з моменту укладення угоди до моменту її реалізації. Коли потенційний учасник ф’ючерсного ринку ознайомився з методами ціноутворення та правилами конкретної біржі, наступним кроком буде вибір брокерської фірми, яка має місце на даній біржі. Важливо знайти такого брокера, методи роботи якого узгоджуються з вимогами клієнта. Укладення ф’ючерсних угод відбувається між покупцем і біржою з одного боку та біржею і продавцем – з другого. У брокерській фірмі клієнт відкриває депозитний рахунок, на якому розміщує деяку суму коштів як заставу — початкову маржу (гарантійний внесок). У середньому розмір початкової маржі становить 1 —10 % від номінальної вартості одного контракту. Але брокери можуть вимагати від різних клієнтів різноманітну маржу. Якщо клієнт має намір провести операцію з кількома контрактами, то на рахунку необхідно розмістити відповідну суму коштів — початкова маржа помножена на кількість контрактів. Після цього клієнт віддає наказ брокерові про проведення ф’ючерсної операції. У наказі зазначається тип операції — купівля чи продаж; тип контракту; кількість контрактів. Діставши наказ, брокер, який працює там, намагається знайти контагента з протилежною позицією. Якщо віддано наказ про купівлю, то брокер знаходить продавця відповідного типу контрактів, а для клієнта-продавця відшукує покупця. Факт укладення угоди між двома сторонами документально фіксується в розрахунковому бланку біржі, де зазначається ціна, тип і кількість контрактів. Обидва брокери несуть відповідальність за правильність і достовірність наданої інформації. Після реєстрації розрахункового бланка позиція клієнта вважається відкритою. І покупець і продавець з моменту відкриття позиції мають справу лише з кліринговою палатою біржі, а не один з одним. Після закінчення торгового дня клірингова палата проводить взаєморозрахунки (кліринг) за всіма відкритими позиціями. Усі позиції умовно закриваються на основі розрахункової (котирувальної) ціни. Це означає, що припускається, ніби всі клієнти закрили позиції укладанням протилежної угоди за розрахунковою ціною. Залежно від правил біржі розрахунковою ціною вважається ціна, що зафіксована в останньому контракті торгового дня або середнє значення цін кількох контрактів перед закриттям торгівлі. У разі підвищення ціни протягом дня покупець виграє, а продавець — програє. Навпаки, при зниженні ф’ючерсної ціни виграє продавець контракту, а покупець — програє. Отже, щодня учасники ф’ючерсних торгів отримують виграші чи зазнають програшу. Якщо сума на рахунку клієнта перевищує початкову маржу, то надлишок може бути знятий з рахунку. Водночас клієнт, котрий програв, і сума коштів на його рахунку стала нижчою за встановлений мінімум, має зробити додатковий внесок (додаткова маржа). Початкова маржа може бути збільшена за рішенням біржі, коли відсоткові ставки чи валютні курси почнуть непередбачувано змінюватися, або біржа вирішить, що створюються значні спекулятивні позиції. Головною метою встановлення всіх видів гарантійних внесків є захист від невиконання зобов’язань з боку учасників угод. На різних ф’ючерсних біржах гарантійні внески приймаються у формі готівки, безготівкових коштів, а також цінних паперів. Іноді можуть використовуватися й банківські гарантії. Додаткова маржа вноситься лише у вигляді готівки. Здебільшого відсотки за коштами, що розміщені на рахунках, не нараховуються. З метою обмеження надмірної спекуляції на ф’ючерсних цінах біржа встановлює ліміти відхилень ціни поточного дня від розрахункової ціни попереднього дня за кожним типом контрактів. Коли якогось дня ф’ючерсна ціна виходить за встановлений лімітний інтервал, торгівля відповідним типом контрактів на цей день припиняється. Іноді торгівля може припинитися на короткий період, або біржа може переглянути цінові ліміти. Головна мета введення лімітів відхилення цін — уникнути несподіваних значних відхилень у цінах на ф’ючерсні контракти. Обмеження цінових коливань відіграє значну роль у зниженні ризику втрат і запобіганні банкрутства, але такий механізм призводить до втрати ліквідності ф’ючерсних контрактів на період призупинення торгівлі. Біржа може встановлювати також ліміт загальної кількості контрактів на один клієнтський рахунок з метою обмеження спекулятивної активності. Таке обмеження називається позиційним лімітом. Кожний учасник ф’ючерсної торгівлі має два шляхи виходу з ринку: 1) закриття позиції через укладення офсетної угоди; 2) поставка або прийняття поставлених активів, які були предметом ф’ючерсної угоди. У першому випадку клієнт з довгою позицією має віддати наказ брокерові щодо продажу відповідної кількості ф’ючерсів, а клієнт з короткою позицією — наказ про купівлю контрактів. Отже, короткі та довгі позиції взаємно погашаються. Після проведення розрахунків клієнтові повертаються гарантійні внески і депозитний рахунок закривається. Позицію може бути закрито як у будь-який день до закінчення строку дії цього типу контракту, так і в останній день торгів. У другому випадку, якщо клієнт вирішив здійснити купівлю або продаж реальних активів, він має повідомити кліринговій палаті про свої наміри не пізніше деякого періоду, наприклад тижня, до завершення строку дії контракту. Протягом певного періоду продавець доставляє у клірингову палату або безпосередньо покупцеві відповідну кількість базових активів і отримує оплату за обумовленою ціною. На цьому процес поставки завершується і рахунки клієнтів закриваються. Ак правило реальної поставки фінансових інструментів за фінансовими ф'ючерсами не відбувається. Ф'ючерсний контракт може перепродаватись покупцем, тобто переходити від одного покупця до іншого аж до вказаної в ньому дати виконання. Тому під час торгівлі ф'ючерсами важливо: • передбачати зміну курсу валюти в майбутньому порівняно з датою її купівлі; • постійно стежити за зміною курсу протягом усього строку дії ф'ючерса та, вловивши небажану тенденцію, своєчасно звільнитися від контракту. 8.10. Суть та поняття валютного опціону Опціонні угоди — зафіксоване біржовою угодою право (але не зобов’язання) купувати або продавати цінні папери, товари чи валюту на певних умовах у майбутньому з фіксацією ціни на час укладання угоди або придбання цінних паперів, товарів чи валюти (за рішенням сторін угоди). Перший продавець (емітент) несе безумовне та безвідкличне зобов’язання щодо виконання умов опціонного контракту. Будь-який покупець має право відмовитись у будь-який момент від придбання цінних паперів, товарів чи валюти. Претензії щодо неналежного виконання можуть пред’являтись лише емітенту. Актив, що поставляється згідно з опціонним контрактом, називають базовим. Предметом опціону можуть бути як матеріальні активи, так і фінансові: акції, фондові індекси, облігації, валюти, валютні ф'ючерси та ін. Види опціонних угод * Опціонні угоди з товарами * Опціонні угоди з цінними паперами * Валютні опціони Валютний опціон — двостороння угода про передачу прав (для покупця) і зобов'язання (для продавця) купити чи продати визначену суму іноземної валюти за фіксованим курсом в узгоджену дату або термін. У світовій практиці розрізняють: опціон «колл» (саll); опціон «пут» (рut). Опціон колл — контракт, що надає право купити стандартну кількість базового активу. Продавець опціону зобов'язаний продати цей актив. Тобто тут можливі дві операції. Перша — придбання опціону колл, друга — придбання базового активу у продавця опціону згідно з його умовами. Але друга операція не є обов'язковою, а здійснюється за бажанням покупця опціону. Опціон пут — це контракт, що надає право продати стандартну кількість базового активу. Тобто тут також можливі дві операції. Перша — придбання опціону пут, друга — продаж базового активу. Але друга операція також не є обов'язковою, а здійснюється за бажанням покупця опціону. Опціони «кол» використовують переважно: • в разі, коли валютний курс має стійку тенденцію до підвищення; • для перепродажу з метою одержання прибутку. До використання опціонів «пут» переважно вдаються: • тоді, коли валютний курс має стійку тенденцію до зниження; • з метою хеджування очікуваних надходжень і продажу валюти. Ціна, яку платить покупець опціону його продавцеві за право виконання опціонного контракту, називається премією опціону. Причому розрізняють опціони, які можуть бути виконані: • тільки на дату закінчення (їх називають європейськими опціонами); • в будь-який день від дати укладення до дати закінчення опціону (американські опціони). Варант — різновид опціона на купівлю (опціон call), який випускається емітентом разом із власними привілейованими акціями чи облігаціями та надає його власникові право на придбання простих акцій чи облігацій даного емітента протягом певного періоду на заздалегідь узгоджених умовах. 8.11. Поняття валютних свопів Валютний своп — торгово-фінансова обмінна операція, за якої укладення угоди щодо купівлі (продажу) цінних паперів, валюти на умовах угоди спот супроводжується укладанням контругоди щодо наступного зворотного продажу (купівлі) того самого товару через певний час на тих же чи інших умовах. Операція своп узгоджується дилерами зазвичай як одна угода, що включає відразу дві зустрічні конверсійні операції. Дата виконання ближчої конверсійної угоди називається датою валютування, а дата виконання більш віддаленої за терміном угоди — датою закінчення свопу (maturity date). Валютні свопи класифікують за кількома ознаками: 1. За термінами укладення: • простий своп (стандартний) — перша конверсійна угода укладається на умовах спот, а зустрічна операція на умовах форвард (наприклад, свопи типу спот/тиждень (spot/week), спот/місяць (spot/month) і т. д.); • своп форвард/форвард — перша конверсійна угода укладається на умовах форвард, а зустрічна операція — теж на умовах форвард, але на більш тривалий термін; • своп із датами валютування до спота — перша конверсійна угода укладається з датою валютування до спота, а зустрічна операція — на умовах спот (свопи типу (torn/spot), (tod/spot)). 2. За типом укладання: • своп типу buy/sell (b/s) — якщо в першій конверсійній операції валюта купується, а в зустрічній операції продається; • своп типу sell/buy (s/b) — якщо в першій конверсійній операції валюта продається, а в зустрічній операції купується. |
|
8. СВІТОВА ВАЛЮТНА СИСТЕМА Суть міжнародних валютних відносин. Види валютних систем. Валютні курси. Котирування валют. Конвертованість валют. Еволюція валютної... |
Тема 7: «Торгово-посередницькі операції на зовнішньому ринку» При експорті товарів на зарубіжні ринки в залежності від умов ринку, обсягу і регулярності експорту, торгових звичаїв в країні-імпортерові,... |
|
Питання Поняття “валютні відносини” та “світова валютна система” Кожна країна є складовою світового ринку, жодна країна не є ізольованою. Усі вони пов’язані між собою міжнародними валютними відносинами,... |
План вивчення теми: Сутність валюти та валютних відносин. Конвертованість... Валютні системи та валютна політика. Особливості формування валютної системи України |
|
Операції банків із обслуговування платіжного обороту. Операції банків... |
РЕПО-ОПЕРАЦІЇ: ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ Анотація: Фондовий ринок в Україні поступово росте й розвивається. Зокрема зростає ринок корпоративних та муніципальних облігацій.... |
|
Роль і місце моніторингу кон’юнктури світового ринку готельних і... Кон’юнктура ринку – ситуація, що склалася на ринку, збіг обставин чи стан речей на ринку, здатних впливати на господарську діяльність... |
ТЕМА: «Касові операції. Авансовий звіт» МЕТА: навчитися вводити інформацію про господарські операції за допомогою документів |
|
ТЕМА: «Банківські операції. Оплата рахунків постачальникам» МЕТА: навчитися вводити інформацію про господарські операції за допомогою документів |
Теми індивідуальних робіт Міжнародні валютні відносини на сучасному етапі розвитку світового господарства |